КИЇВ. 25 березня. УНН. Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг заявив, що ситуація на Донбасі не вирішиться найближчим часом, як і проблеми на південному кордоні ЄС. Про це він заявив під час виступу на щорічному семінарі щодо транформації НАТО у Вашингтоні в середу, передає УНН з посиланням на прес-службу Альянсу.

“Минулого року приєднання до Росії Криму, її агресивні дії в Україні, і зростання рівня войовничого екстремізму в Північній Африці і на Близькому Сході різко змінили наше безпекове середовище”, – заявив Генсек НАТО.

“Ці проблеми не зникнуть найближчим часом. Таким чином, ми повинні бути готові до несподіванок. І готові підтримувати наші зусилля протягом довгих років. Сьогодні ми не можемо дозволити собі розкіш вибирати між колективною обороною та врегулюванням криз. Вперше в історії НАТО ми повинні робити і те, і інше”, – додав він.

При цьому Й.Столтенберг заявив, що однією з наших найсильніших сторін Альянсу є здатність адаптуватися.
“Командування ОЗС НАТО з питань трансформації грає важливу роль в адаптації Альянсу до мінливого світу”, – додав він.

У семінарі взяли участь постійних представники країн при НАТО і Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО з питань трансформації, генерал Жан-Поль Паломерос.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1452005-gensek-nato-zayaviv-scho-situatsiya-na-donbasi-ne-virishitsya-nayblizhchim-chasom

КИЇВ. 25 березня. УНН. Президент України Петро Порошенко зустрів у аеропорту “Бориспіль” літак з першою партією американських військових автомобілів HMMWV, передає кореспондент УНН.

Загалом вантажний літак з США привіз до України 10 автомобілів. П.Порошенко особисто зустрів літак та сів за кермо однієї із бойових машин.

Після того, як Президент огляне бойові машини, планується його виступ.

Нагадаємо, 13 березня Президент України П.Порошенко заявив, що президент США Барак Обама підписав рішення про постачання Україні оборонного озброєння. Також глава держави повідомив, що Україна має контракти з низкою країн ЄС на поставки зброї, в тому числі — летальної. Він нагадав, що офіційне ембарго ЄС на постачання зброї Україні було знято.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1451991-p-poroshenko-zustriv-litak-z-pershoyu-partiyeyu-viyskovikh-avtomobiliv-z-ssha-1

КИЇВ. 25 березня. УНН. Голову Державної служби з надзвичайних ситуація Сергія Бочковського затримали під час засідання уряду, передає кореспондент УНН.

За словами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, голова ДСНС затриманий за статтею 208 Кримінального кодексу (Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків).

Також він повідомив, що затримано першого заступника голови ДСНС Василя Стоєцького.

Перед цим А.Аваков з дозволу Прем’єра А.Яценюка запросив процесуального слідчого на засідання уряду.
Довідка УНН: Сергій Бочковський на посаду був призначений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 412-р від 23 квітня 2014 року.

До цього він працював першим заступником начальника Головного управління (керівник територіального органу держпожнагляду, цивільного захисту та техногенної безпеки) Головного управління МНС України в Одеській області.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1451831-golovu-dsns-s-bochkovskogo-zareshtuvali-pid-chas-zasidannya-uryadu-dopovneno

КИЇВ. 25 березня. УНН. На південь від Донецька (район Степне — Докучаєвськ) терористи продовжують вживати заходів щодо оперативної маскування нарощування своїх сил і засобів. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив керівник групи “Інформаційний спротив”, народний депутат Дмитро Тимчук, передає УНН.

“Зокрема, в даному районі помітно скоротився радіообмін в мережах бойовиків, бойова техніка розосереджена дрібними групами в досить широкій смузі. Раніше зосереджена в даному районі батальйонна тактична група (БТГ) російсько-терористичних військ частиною своїх сил і засобів прикрила ділянку фронту в смузі навпроти від н.п. Степове до н.п. Волноваха, забезпечуючи зосередження ще однієї БТГ в районі на північний схід Докучаєвська. Всього в даному районі відзначається 2 пункту управління тактичної ланки”, – повідомляє експерт.

Як стверджує Д.Тимчук, “ще одна тактична група російсько-терористичних військ здійснює перекидання в район Старобешеве – Тельманове. Відзначається переміщення 14 одиниць бронетехніки, з них 4 – танки”.
Як повідомляв УНН, на луганському напрямку бойовики ведуть інтенсивну розвідку.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1451734-pid-donetskom-teroristi-prodovzhuyut-maskuvati-naroschuvannya-svoyikh-sil-i-zasobiv-is

Минулого тижня за одну ніч, з 16 на 17 березня, в Запорізькій області невідомі знесли дев’ять пам’ятників Леніну. І це вже далеко не перший випадок за цей рік. Ленінопад, який почався в Україні 8 грудня 2013 року, під час Революції Гідності, поваленням основного Леніна країни (поблизу центральної вулиці Києва – Хрещатику) продовжується далі. Були знесені пам’ятники Леніну в усіх обласних центрах, де вони ще залишались, окрім Запоріжжя, Донецька, Луганська та Сімферополя.

– На момент розпаду Радянського Союзу в Україні було понад 5 500 пам’ятників Леніну, а на зараз залишилося понад 1700. – розповідає співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд. – “Ленінопад” почав суттєво уповільнюватись восени 2014 року. Так, у жовтні демонтували лише 33, а в листопаді 35 пам’ятників Леніну.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті, за рік в Україні демонтували 504 пам’ятники творцю тоталітарної системи. Разом з пам’ятниками вождю пролетаріату падає і стіна між частинами України. А що найголовніше – руйнується радянське мислення, якого так складно було позбутись навіть за 23 роки незалежності.

– Мене тішить, що вони падають. Це означає, що люди змінюються, – говорить історик та директор Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий. – Ленін – прояв та символ минулого. Це як вбитий спрут: мозок вже мертвий, а щупальця ще працюють і душать суспільство. Тому зараз можемо говорити про те, що в центральній, південній Україні та на сході відбувається злам. Особливо в головах молоді. Вони вже не знають, що таке Радянський Союз і у них одна батьківщина – Україна. Але і бути однозначно оптимістичним і казати, що ситуація вже кардинально змінилась, не варто. Ленін ще сидить у головах частини суспільства. Нам треба викорінити його звідти і вбити у собі рабів минулого.
За словами істориків, важливо у процесі «деленінізації» країни те, що повалення пам’ятників не насаджується згори, а здебільшого є ініціативою мешканців міст та сіл. Таким чином зміни у сприйнятті історії та певної ностальгії за радянським минулим підуть із свідомості мешканців куди швидше.

За словами Голови Українського інституту національної пам’яті к.і.н. Володимира В’ятровича, пам’ятники епохи тоталітаризму рідко коли ліквідовують законним шляхом. З історичних прикладів знаємо, що здебільшого це стається стихійно, в революційний час. Так було у 1989-1990-ті у Східній Європі та в Західній Україні. Щоправда, Володимир В’ятрович переконаний, що тепер “революційну ініціативу” має перехопити держава і довести справу позбавлення України решти тоталітарних пам’яток до завершення.

Водночас лінія ленінопаду в Україні є певним географічним індикатором змін ментальних. Фактично по ній можна малювати і карту України, яка відображатиме з однієї сторони лінії проукраїнські настрої населення, а з іншої – проряданські. Змінювались вони відповідно до того, як сунулась на схід протягом 23 років незалежності лінія Леніна. Так, перший етап ленінопаду в Україні відбувся ще у 1990-1991 рр., в результаті чого було демонтовано більшість монументів на Західній Україні, а в Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях їх не залишилося взагалі. Друга хвиля засвідчила перевагу проукраїнських настроїв у центральній частині країни, де із 2005 по 2008 рік було демонтовано близько 600 монументів Ульянову. І зрештою третя хвиля 2013-2015 років посунула цю лінію максимально на схід, фактично до кордонів Луганської та Донецької областей, велика частина яких нині під контролем проросійських терористів.

Щоправда, експерти зазначають – пам’ятники Леніну дуже важливий крок, але він потребує продовження. На жаль, крім постаментів Володимира Ілліча, чимало українських міст та сіл, особливо в Центральній, Південній та на Східній Україні досі мають чимало символів тоталітарного минулого країни.

– На жаль, окрім пам’ятників Леніну Україна має ще багато іншого комуністичного спадку: назви міст, сіл, вулиць. У багатьох населених пунктів стоять пам’ятники не лише «вождю», але і дрібним комуністичним діячам місцевого рівня. Насправді вже ніхто з молоді не знає, хто це, часто і старші не пам’ятають, але воно присутнє на рівні символіки. Тому дуже добре, що зараз є ініціативи щодо зміни топоніміки. Це стосується передусім столиці України – міста Києва. Але переконаний, цей процес швидко піде далі. Маємо нині унікальний шанс доволі швидко з погляду історії утвердити українську ідентичність у всій країні, – говорить Руслан Забілий.

Довідка:

Володимир Ленін – один з організаторів збройного Жовтневого перевороту восени 1917 р. та громадянської війни в Росії. В подальшому ініціатор червоного терору та примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів, т.зв. продрозверстки, яка стала головною причиною Голоду в Україні 1921–1923 рр. та Голоду в Поволжі 1921–1922 рр.; конфіскації приватної власності та церковних цінностей.

Володимир Ленін (Ульянов) підпадає під визначення осіб, причетних до організації та здійснення політичних репресій згідно абзацу 7 п. 3 указу Президента України «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні» від 28 березня 2007 р. №250/2007, пам’ятники яким мають бути демонтовані, і відповідальність за це покладається, зокрема, на обласні державні адміністрації. Однак на практиці рішення на значній території України не діяло.

Мирослава Іваник

Відповідно до звіту Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру ( SIPRI), за підсумками 2010 – 2014 років Україна займає дев’яте місце у світі у списку найбільших експортерів зброї. За наведений період Україна змогла наростити обсяги експорту з 2% (2005-2009 роки) до 3% від світового продажу у 2010 – 2015 роках. (http://www.sipri.org/googlemaps/2015_of_at_top_20_exp_map.html ).

Зберігши після розпаду СРСР потужний військово-оборонний комплекс (ВПК), Україна сьогодні володіє значним потенціалом для виробництва та експорту озброєння та товарів подвійного призначення у світі.

Відповідно до інформації, оприлюдненої Державною службою експортного контролю України, в минулому році Україна продала 111 тисяч одиниць різної стрілецької зброї та 557 одиниць бронетехніки, артилерійських і ракетних установок. Зокрема, в тому ж 2013 році Україна поставила Ефіопії, приміром, 29 танків Т-72, Судану 20 таких же бойових машин. Ірак отримав від України 29 бронетранспортерів БТР-4; Таїланд – 30 одиниць БТР-3Е; Судан – 20 БМП. Також, Судану було продано 10 одиниць артилерійської системи великого калібру (2С1 «Гвоздика» та 122-мм гаубиця Д-30А). Щодо авіації – в країни Африки Чад та Нігер було продано 6 бойових літаків Су-25. Детальна інформація про обсяги експорту озброєнь, здійснених Україною у 2013 році можна знайти на офіційному сайті служби: (http://www.dsecu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=48051&cat_id=48050 ).

Традиційно, з радянських часів, Росія займає важливе місце в структурі експорту української зброї. Підприємства, які зараз знаходяться у різних країнах, Росії та Україні, закладались як складові єдиного ВПК. Причому, з метою убезпечення від збільшення ролі Української РСР, «на периферії», тобто на території України, розміщувались, як правило, заводи, які виготовляли лише складові для різних видів зброї. Кінцеве укомплектування танків, ракет, літаків та інших видів зброї здійснювали підприємства, що знаходились якомога далі від західного кордону Радянського Союзу. Така система призвела до взаємної залежності військових підприємств двох країн після розпаду Радянської імперії. Так, за різними підрахунками, в 90-х роках до 80% усіх підприємств «оборонки» двох країн змушені були співпрацювати між собою через взаємозалежність виробничого циклу. Подібне співвідношення було й у структурі експорту/імпорту двох країн.

Однак з початку двотисячних, особливо після 2004 року (після перемоги прозахідного Ющенка) така залежність ставала все слабшою, і вже у 2013 році частка Росії в загальному експорті військової продукції Україною становила близько 40%. Про це написав військовий експерт, керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук: «За даними групи «Інформаційний Спротив», в 2013 році Україна поставила іншим країнам військових товарів на суму 2380 млн. доларів США, з яких 1 млрд. доларів – до Росії (майже 40% від загальних обсягів поставок – це дуже багато, але все ж навіть не половина). При цьому експорт контрольованих товарів в РФ з України значно перевищує імпорт, що йде від російських постачальників українським споживачам. Зокрема, впродовж 2013 з Росії в Україну було імпортовано товарів військового та подвійного призначення на суму 700 млн. Дол. Різниця – в 300 млн дол. Тобто, Україна поставляє росіянам на одну третину більше, ніж сама купує в РФ», – наголосив Тимчук (http://sprotyv.info/ru/news/785-opk-ukrainy-vs-opk-rossii-kto-proigraet?_utl_t=fb ).

Варто додати, що за 2013 рік в структурі експорту державної корпорації «Укроборонпромі», до якого входить 130 підприємств та заводів, що виробляються продукцію військового та подвійного призначення, частка Росії становила лише 18% від прибутку. Тобто, рівень орієнтованості на російські підприємства в державних підприємств є нижчим, аніж у приватних та інших форм власності.

Всього в рамках співпраці підприємств ВПК Росії та України в 2013 році було задіяно 79 українських і 859 російських підприємств. Співвідношення підприємств, що постраждають припинення такої співпраці, є очевидним.

Навесні та влітку 2014 року керівництво української держави здійснило ряд логічних та очікуваних кроків по припиненню співпраці з РФ у військовій сфері.

З початку березня 2014 року підприємства-учасники концерну «Укроборонпром» призупинили постачання товарів військового призначення до Російської Федерації. Через місяць, в квітні 2014 року Державна служба експортного контролю України зупинила видачу дозволів українським компаніям на експорт зброї до Росії. В червні цього ж року Служба зупинила дію всіх раніше наданих дозволів на експорт до РФ інших товарів військового призначення. 28 серпня Президент України підписав указ про припинення експорту товарів військового призначення до Росії та подвійного використання з метою їх військового кінцевого використання Росією. Відтак, через запроваджені Україною санкції Росія суттєво втратить фінансово. Незважаючи на те, що ще у 2010-му була затверджена держпрограма переозброєння, основна складова якої – повна відмова від імпортних, насамперед українських, комплектувальних, сьогодні для того, щоб компенсувати втрату українських постачальників, росіянам потрібно налагодити випуск майже 3 тисяч одиниць виробів. Це вартуватиме російській економіці додаткових $800 млн і забере близько трьох років. Однак, що набагато болісніше для вкрай мілітаризованого керівництва РФ, ряд програм по переоснащенню та модернізації російської армії доведеться або призупинити на невизначений час, або ж зупинити взагалі.

Найбільші втрати Росію чекають у ракетній сфері, авіабудуванні, виготовленні або ж оснащенні бойових кораблів. Постраждають і інші сфери, однак названі вище є стратегічними для Збройних сил Росії. Проблеми почались уже, однак через повне завантаження українських підприємств замовленнями з Росії в 2012-2013 роках (нагадаємо, саме в ці роки Міністром оборони України були ставленики Росії Дмитро Саламатін та Павел Лєбєдєв) запас українських комплектуючих почав вичерпуватися лише в лютому-березні 2015 року. Зокрема, 11 лютого віце-прем’єр РФ Дмитро Рогозін доручив керівництву підприємства «Дагдизель» до кінця року компенсувати брак комплектуючих для торпед, який виник через втрату кооперації з українською промисловістю (http://ria.ru/defense_safety/20150211/1047104726.html ). На початку березня випробувальний запуск ракети-носія легкого класу «Рокот» з супутниками системи зв’язку «Гонець» відкладено на невизначений термін через перебої з комплектувальними частинами, які виробляються в Україні (http://ria.ru/space/20150302/1050528118.html )/

Зупинка співпраці Росії та України уже в недалекій перспективі може негативно відбитись на стані боєготовності ракетної сфери в Росії. Під загрозою надійність утримання та боєздатність найгрізнішої зброї РФ – міжконтинентальна балістична ракета РС-20 «Воєвода» (за класифікацією НАТО – «Сатана»). Російські експерти та військові стверджують, що й сьогодні оборона США нездатна зупинити «Сатану». Ці ракети було розроблено ще в радянський час фахівцями дніпропетровського КБ «Південне», і виробляли їх на заводі «Південмаш». Сьогодні фахівці цього підприємства є єдиними, хто може надавати Росії послуги з обслуговування арсеналу ядерних ракет. Українські фахівці виконують гарантійний нагляд та постачають необхідні запчастини для РС-20. Завдяки обслуговуванню українських фахівців, термін служби «Сатани» або «Воєводи» продовжується на 10-15 років (граничний термін експлуатації – 2020 рік). Без надання послуг українським «Південмашем», Росію чекає недешева утилізація ракет цього типу і паралельно, для реагування на зовнішню загрозу, необхідність організації виробництва ракет інших типів. Це потребуватиме колосальних коштів – 3-4 млрд доларів на рік.

Керівництво Росії неодноразово декларувало плани по серійному виробництві аналогів власного виробництва, таких як МБР «Тополь-М» і РС-24 «Ярс», однак вони менш потужні і мають менший радіус дальності. Окрім цього, мобільність, якою гордяться конструктори «Тополь-М», не має сенсу, оскільки ракети легко виявляються американськими супутниками серії «Лакросс», а в шахтах тримати їх замість завідомо потужнішої РС-20 просто нерозумно До того ж, усі вони потребують запуску виробництва комплектуючих, аналогів українських, що само по собі є дорогим і невигідним кроком.
На озброєнні ракетних військ стратегічного призначення Росії зараз перебуває 52 ракети цього типу, і тимчасове припинення техобслуговування суттєво послабить ядерний щит РФ. Окрім цього, при зупинці обслуговування виникає ризик виходу ракети з ладу при її запуску, що в свою чергу робить ризикованим подальшу експлуатацію таких ракет.
Ще один удар по ракетних військах РФ – припинення постачання двигунів виробництва запорізького заводу «Мотор-Січ». Відтак, подальше виробництво крилатих ракет середньої дальності Х-59 і Х-55 також під великим сумнівом.
Впродовж 2010- 2014 років постачав «Мотор-Січ» також вертолітні двигуни ТВЗ-117 і ВК-2500 для бойових вертольотів (Мі-8, Мі-171, Мі-26, Мі-28, Мі-35, Ка-50, Ка-52, Ка-29, Ка-32), якими укомплектована російська армія. Зокрема, саме двигунами виробництва «Мотор-січі» мали бути укомплектовані гвинтокрили, які мали дислокуватися на палубах сумнозвісних французьких «Містралів», призначених для продажу Росії. Також, запорізький завод поставляє до Росії комплектуючі для двигунів навчально-тренувальних літаків Як-130,та транспортних Б -200 і Ан-148. Останні з них використовуються ФСБ. Сьогодні керівництво «Мотор-січ» стверджує, що підприємство повністю припинило відвантаження товарів до Росії та активно шукає альтернативні ринки на заході. Зокрема, розробляється контракт з польським PDT Swydnyk на постачання авіаційних моторів. В свою чергу Росія, яка уже давно намагалась налагодити власне виробництво двигунів та комплектуючих до них, в більшості – невдало, змушена призупиняти програму з оновлення парку гвинтокрилів. Відповідно до програми переозброєння армії РФ, планувалось поставити до 2020 року не менше 1000 бойових вертольотів. Сьогодні ж Росія здатна виробляти не більше 50 двигунів на рік. Відповідно, плани модернізації й тут залишаються лише на папері.

Більше двадцяти українських підприємств були задіяні у виробництві комплектуючих для російський військових та військово-транспортних літаків Іл-76, Іл-476, Іл-90. Такі літаки використовуються російськими військами для швидкого перекидання великих десантних груп на значні території. «Харківський машинобудівний завод ФЕД» постачав привід-генератор для двигунів на літаки Іл-76, чи не найпоширеніших в збройних силах РФ.

Зупинила Україна також поставку комплектуючих для мобільного протитанкового ракетного комплексу «Хризантема». Деталі, які з 2007 року продавав Росії черкаський завод «Фотоприлад», забезпечували роботу оптичної системи прицілювання та наведення на ціль «Хризантеми». В серпні 2014 року керівництво російського підприємства «Конструкторське бюро машинобудування», що виробляє протитанкові комплекси «Хризантема», заявило, що не отримало від українських постачальників оплачені комплектуючі для виробництва самохідних протитанкових комплексів «Хризантема-С», незважаючи на проплачений аванс у розмірі 80% за виготовлення партії (http://tass.ru/politika/1377655 ).

Припинили продаж російському ВПК своєї продукції і інші українські заводи: львівський завод «Лорта» (Росії комплектуючі для військових вертольотів і систем ППО), харківський «Хартрон» (системи для управління для балістичних ракет), київський «Арсенал» ( системи самонаведення для бойових ракет).

У відповідь Росія погрожує численними судовими позовами українським підприємствам і заявляє про програми заміщення експорту власним виробництвом. Однак розвиток власного виробництва – справа важка і довготривала. А потреба у зброї та комплектуючих, хоча б для забезпечення бойовиків на сході України, необхідна вже зараз. Вихід знайшовся швидко – неординарний та сміливий, в цілому, характерний для широкої російської душі. Руками проросійських бойовиків РФ почала викрадати… цілі заводи з території України. Так, в кінці серпня 2014 року прес-центр АТО зробив офіційну заяву про те, що російські вантажівки з так званого, «гуманітарного конвою», вивозять з Тореза Донецької області військове обладнання, що виготовляється тільки в Україні. Вантажівки вивозили з одного з філіалів заводу «Мотор Січ» обладнання для виготовлення комплектуючих до двигунів гелікоптерів. Тоді ж речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко під час брифінгу повідомив, що «бойовики у взаємодії з російськими замовниками організували демонтаж обладнання стратегічних підприємств військово-промислового комплексу, зокрема Луганського заводу електронного машинобудування та заводу «Юність» у Краснодоні». За словами військового, 4 машини з високоточним обладнанням вже вивезені з донецького заводу «Точмаш» до Макіївки для ймовірного вивозу до Росії. Також, в Раді Національної безпеки та оборони заявляли, що в КамАЗах російського «гуманітарного конвою» з України вивезено обладнання виробничого об’єднання «Топаз», яке виробляє найсучасніші радіолокаційні станції типу «Кольчуга», та Луганського заводу, де виробляються набої для стрілецької зброї.

В той же час, ефект від такого викрадення потужностей буде мінімальний, оскільки вся документація із військових заводів в зоні АТО була вивезена заздалегідь. Без документів, а найголовніше – кваліфікованих та досвідчених спеціалістів запустити таке виробництво, після варварського демонтажу та довготривалого перевезення буде вкрай важко.
Такі відчайдушні кроки, до яких вдається Росія свідчать, що пори браваду, розрив стосунків двох держав у сфері ВПК болісно б’ють по планах Москви щодо модернізації та переоснащення армії. Для окремих галузей, таких як авіабудування чи ракетні війська, така ситуація є катастрофічною. Вона вимагає величезних капіталовкладень та багатьох років організації виробництва. Зважаючи на економічні санкції, війну з Україною та внутрішньополітичну ситуацію всередині країни, в Росії немає часу ані на перше, ані друге. Таким чином, повна зупинка співпраці з Росією, зокрема, у сфері військово-економічній, не лише суттєво зменшує боєздатність російських військ уже в короткотривалій перспективі, але й завдає суттєвого фінансового та репутаційного удару по Російській Федерації.

Віктор Біщук

КИЇВ. 24 березня. УНН. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вважає, що основні положення нової Конституції України слід затвердити на всеукраїнському референдумі. Про це він заявив під час селекторної наради у вівторок, передає кореспондент УНН.

“Країні потрібна нова Конституція. Вважаю, що основні положення української Конституції повинні бути затверджені на всеукраїнському референдумі… Воля народу через референдум повинна визначити нову українську Конституцію”, – сказав А.Яценюк.

За його словами, нова Конституція передбачатиме додаткові повноваження і відповідальність для регіонів. Прем’єр висловив сподівання, що новий Основний закон буде підготовлено в найкоротші терміни.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1451448-a-yatsenyuk-vistupiv-za-te-schob-osnovni-polozhennya-konstitutsiyi-zatverdzhuvalisya-na-referendumi-dopovneno

… який ми вже проходили. На фоні буремних внутрішньополітичних подій, бізнес-скандалів пов’язаних з Ігорем Коломойським, що, схоже, відбувається у вигляді повстання міліонерів проти мільярдерів під гаслами боротьби зі старими корупційними схемами (хочеться вірити, що не з метою застосування нових, а на вимогу зовнішніх кредиторів держави), Україна повільно але невідворотно наближається до війни.

Прийняття президентських поправок до закону про особливий статус тимчасово окупованих територій, а саме визначення послідовності дій у відповідності до Мінську-2 – спочатку відведення незаконних збройних формувань, відновлення суверенітету, місцеві вибори за українським законодавством, а вже потім соціальні виплати, – на думку Кремля та їх маріонеток ДНР та ЛНР, докорінним чином підірвало Мінські домовленості. Терористи не отримали легітимізації, хоча за ними й де-факто визнали території, захоплені на час підписання у вересні 2014 р. Мінську-1. Тож поновлення відкритого військового протистояння варто очікувати вже скоро. Не треба живити ілюзії щодо справжніх намірів терористів, адже формальний привід для війни вони знайшли б й без рішення Верховної Ради щодо статусу територій, оскільки війна – це суть нової політики Росії. Без війни та грабежів не можуть існувати бандитські гоп-республіки, адже цей стан є їх природою. Під обстрілами артилерії, загрозливими лозунгами пропаганди про «карателів хунти», населенню псевдореспублік легше пояснити відсутність пенсій та заробітних плат, причини соціальних негараздів. Чим більше ДНР та ЛНР лишаються без воєнних стимулів, тим більша кількість населення «прозріває» від неспроможності цих утворень до провадження самостійної державної політики, тим більш смішним виглядають спроби встановити окремі атрибути подібної державності. Так ноу-хау останнього тижня – створення митної служби ДНР, яка має декларувати валюту мандруючих, а насправді віджимає рештки коштів на існування. Доходить навіть до зовсім кумедних випадків: коли немає чого взяти просять злити літр бензину на користь молодої республіки. ДНР та ЛНР не спроможні існувати без зовнішньої (української чи російської) допомоги через дуже своєрідну систему відбору кваліфікованих кадрів на ключові республіканські посади. Системи яка відсутня як така. Республікою керують третьосортні місцеві кадри (або їх коханки), які за все своє життя добре навчились лише одного – красти. Коли красти вже нічого, розбудовувати своє немає хисту, є потреба ескалації війни, як єдиного засобу отримання прибутку.

Саме тому не дивує зростання інтенсивності обстрілів, застосування бойовиками ніби відведених «Градів» та «Рапір» проти українських військових, які продовжують зберігати режим тиші, застосовуючи лише стрілецьку зброю у відповідь. Так само було у всі попередні перемир’я, коли маховик російсько-терористичної агресії поволі розкручувався до режиму відкритого вогню та наступу на окремих ділянках фронту. Але, напевно, на цей раз має бути трохи інакше. Бойовики накопичили вражаючу кількість зброї та боєприпасів (залізничні вузли Іловайськ та Дебальцеве щодня приймають по декілька ешелонів зі зброєю, не враховуючи її завезення через інші ділянки незахищеного кордону), активно тренують поповнення, що на 80% складається з російських добровільних найманців, до бойових дій в умовах щільної забудови місцевості. Натомість Росія проводить одне за одним раптові військові навчання, поволі перетворюючи Крим на величезний військовий плацдарм. Інтенсивність конфлікту навесні прогнозовано буде значно більшою, аніж вона була восени. ДНР та ЛНР прагнуть повернути території, на яких відбувся травневий «референдум», й які мають «легальні» підстави (принаймні до них подібно апелюють Захарченко та Плотницький) до входження у склад республік. А це, передусім, великі міста регіонів – Маріуполь, Артемівськ, Слов’янськ, Краматорськ, Красний Лиман, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Рубіжне. Всі ці географічні назви – наступні цілі окупантів.

Не варто забувати й про стратегічні цілі Росії в межах України. Все більш відкрито відбуваються інсценування масових заворушень та акцій невдоволення в Одесі. Це коли 30 чоловік виходять на 2-3 хвилинну акцію, розгортають плакати з написами проти влади, підривають петарди та перевертають машини. Подібні дії фільмуються операторами російських каналів та йдуть до загашників редакторів новин, які можуть дістати їх на привселюдний показ широкій російській (ватній) аудиторії у зручний момент, аби підкріпити (чи виправдати) правильність тих чи інших дій російських сил в Україні. Крім Одеси, буремним може виявитись й Харків. З початку року у цих двох містах сталось понад 20 терористичних актів.

Розпочата війна Порошенка проти олігархів, в першу чергу проти Коломойського, людей якого звинувачують в «кришуванні» контрабанди, вчиненні протиправних дій та утриманні «кишенькової» армії (добровольчих батальйонів, що фінансуються дніпропетровським олігархом, – зокрема, Дніпро-1, та Дніпро-2) для захисту інтересів бізнес-імперії «Приват» може стати збудником соціального деструктиву не лише на Дніпропетровщині, але й на Одещині та Харківщині, очільників яких пов’язують з Ігорем Коломойським. Не має сумнівів, що олігархи від влади та просто олігархи зрештою домовляться, проте зараз, за часів військового перемир’я картина розбратів та хитання додає вістів російській пропаганді. Україна розколюється зсередини у найважчі часи, часи підготовки Росії до великої війни з Україною. Політичні усобиці й боротьба за владу за цих умов мають поступитись здоровому глузду та потребі згуртуватись перед загрозою зі сторони зовнішнього ворога, який поки що затаївся, але, безумовно, готується до нового стрибка.

Valeriy Kravchenko

23 березня Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя виніс вирок у справі офіцера Збройних Сил України, якого викрили в державній зраді. Суд призначив покарання у виді 12 років позбавлення волі, а також позбавив його військового звання.

«Старший лейтенант військової авіації збирав і продавав співробітникам ФСБ секретну інформацію про розташування українських військ та авіації в зоні АТО. Суд визнав його винним у скоєнні злочину – державна зрада, і виніс вирок – 12 років позбавлення волі», – розповіли в райсуді.

За інформацією прес-служби СБУ, старший лейтенант військової авіації С., 1983 року народження, збирав для передачі за грошову винагороду для іноземної сторони дані, які використовуються під час польотів винищувачів Збройних сил України, системи паролів, позивні, маршрути пересувань повітряних сил, радіочастоти бойових літаків.

– Військовослужбовець намагався вийти на зв’язок для передачі інформації, що стосується управління авіацією України, яка бере участь у зоні АТО. Тобто інформація, якою він мав, згідно наявного у нього допуску до військової таємниці, могла дати можливість перенацілити літаки, що виконують військову операцію в Донецькій і Луганській областях. Фактично змінити напрямок руху і цілі бомбардувань, – розповів співробітник СБУ Олександр Брусняк.

Офіцера ЗСУ викрили у Запоріжжі у вересні минулого року. Його затримали під час спроби передати документи, які становили державну та військову таємницю. Зокрема, йшлося про інформацію щодо порядку керування військовими літаками України. Як повідомив Олександр Брусняк, в липні 2014 року надійшла інформація про те, що офіцер ВПС ЗС України в Харківській області намагається продати спецслужбам РФ секретні дані.

Був проведений слідчий експеримент, в ході якого правоохоронці отримали докази причетності підозрюваного до скоєння злочину.

Співробітники Служби безпеки прийняли рішення взяти зрадника на гарячому. З офіцером під виглядом представників ФСБ зв’язалися працівники СБУ і запропонували купити у нього засекречену інформацію. Місцем передачі було обрано готель «Україна» у Запоріжжі. За таємну інформацію 31-річний військовослужбовець просив у «ФСБ» 10 тисяч доларів. Офіцера-зрадника затримали прямо в готелі разом з флешкою з інформацією.

У суді офіцер свою провину визнав.

Вирок набере законної сили через місяць, якщо не буде подана апеляція.

Natalia Seliukova

Слідче управління прокуратури Донецької області відкрило кримінальну справу відносно співробітника Державної автоінспекції, який допомагав бойовикам ДНР.

«З жовтня 2014 по березень 2015 року старший інспектор ДАІ працював як інформатор терористів. Він передавав їм розвідувальні дані про місця дислокації і передислокації, кількість підрозділів Збройних сил України на території Мар’їнського району Донецької області», – повідомляє прес-служба прокуратури Донецької області.

Поки триває досудове розслідування, до колишньому співробітнику ДАІ за клопотанням прокуратури застосовано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Інформатору бойовиків ДНР загрожує від 8 до15 років в’язниці.

Natalia Seliukova