Депутат Львівської обласної ради, заступник голови постійної комісії з питань євроінтеграції, транскордонного співробітництва та зв’язків з українцями за кордоном, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв воєн та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України Святослав Шеремета розповідає про складний процес пошуку історичного порозуміння та примирення навколо дражливих та болісних історичних питань українського та польського народів.

Cтосунки України та Польщі, мабуть, як стосунки будь-яких двох сусідніх держав, мають спільні дражливі питання, особливо, якщо мова йде про спільну історію. Чи є сьогодні, в 21-му столітті потреба докладати зусилля на державному рівні, щоб шукати якусь «спільну правду» в історії взаємин?

Безумовно, існує потреба в спільній роботі між двома сусідніми країнами. Тим більше між такими народами, в яких є дуже багато позитивних моментів у спільній історії. Інша річ – я б поставив під сумнів можливість єдиного погляду на історію. Адже, в будь-якому випадку, між двома сусідніми державами, завжди є конфлікти, в кожної сторони є своя точка зору і говорити про спільне бачення проблеми є доволі складно. Особливо, коли це стосується такого делікатного питання, як історія. На сьогодні у нас виникають складнощі щодо трактування певних моментів нашої спільної історії.
Хочу підкреслити, що в 21-му столітті ми дозріли до того, щоб мати мужність говорити про складні сторінки історії. Звичайно, як і під час діалогу будь-яких країн, в нашій історії є моменти, коли одна сторона вважає що її позиція є єдиновірною і не бажає чути жодних аргументів. Тобто, для того, щоб почати розмовляти і про щось домовлятись, потрібно мати бажання чути іншу сторону. Виходячи з досвіду моєї роботи в ці й сфері я можу стверджувати, що і в України і в Польщі таке бажання справді є.

Чи бачите ви намагання двох держав дійти компромісу у дражливих моментах нашої спільної історії ?

І в Україні і в Польщі є інститути, які відповідають за питання історичної пам’яті. В Польщі – це уже названа мною Рада Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва та Інститут Національної пам’яті. З українського боку це – Державна міжвідомча комісія з увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв воєн та політичних репресій при Кабінеті Міністрів і Український інститут національної пам’яті.
Щоб охарактеризувати стан співробітництва цих інституцій, хочу навести такий приклад: лише в минулому, 2014 році було два візити української сторони до Польського Інституту Національної пам’яті, зокрема, до архіву Інституту національної пам’яті. Відбулись тижневі семінари, під час яких українські фахівці мали змогу вивчити досвід польських колег в провадженні політики розсекречення архівів спецслужб.

Ви обіймали цю посаду (відповідального секретаря комісії, – авт. ) вперше ще в 2008 році. З того часу в нашій державі двічі змінились президенти. Чи змінилось ставлення держави до цієї проблеми при різних Президентах України?

При президентстві Ющенка цій проблемі приділялась надзвичайно велика увага, так само як і відновленню української культурної спадщини загалом, в тому числі – і на території Польщі. Адже ми маємо масу місць поховань, місць, які пов’язані з українською культурою, історією, які перебувають на території Польщі.
Під час правління Януковича такої уваги до цієї проблеми, звичайно ж, не було. Можна сказати, що в цей час – від 2010 до 2014 року справа рухалась завдяки ентузіазму та професіоналізму фахівців, які працювали в профільних відомствах та установах, зокрема МЗС.
Сьогодні, я переконаний, цій проблематиці буде приділятись більше уваги. Адже Президент Порошенко певний час працював міністром зовнішніх справ, тож добре знає це питання. Зрештою, навіть минулого та позаминулого року, коли відбувались пошуки останків Короля Данила у Холмі тоді ще народний депутат Петро Порошенко через свій фонд підтримував проведення цієї експедиції. Думаю, це також багато про що говорить.

З ставленням держави, як інституції, усе більш-менш все зрозуміло. Але якщо говорити про інші, політичні чинники – як вони впливають на вашу роботу?

Тут я хочу навести конкретні приклади. Звичайно, ми маємо складні сторінки у спільній історії. Передовсім це стосується трагічних подій 30-40-х років, українсько-польського протистояння і на території Закерзоння, і на території Волині. Дійсно, під час протистояння двох мілітарних сил – Армії Крайової та Української Повстанської Армії, гинуло й мирне населення. І ми маємо таку ситуацію , що й зараз частина польського суспільства не мириться з трактуванням українцями цих подій. Мабуть, в таких випадках неможливим є спільний погляд на історичні події. Але я бачу, що з року в рік і польське суспільство і урядовці починають «дозрівати» до того, щоб поважати українську позицію. Ми розуміємо, що воїни УПА ніколи не будуть героями для поляків, так само, як Армія Крайова ніколи не буде героїчною для українців. Але ми визнаємо право польської сторони шанувати і вшановувати своїх героїв, відповідно польська сторона повинна поважати та визнавати наше право вшановувати своїх героїв.
Однак, на жаль, ситуація щодо цього справді є проблемною. Конкретний приклад: на території Республіки Польща, в селі Грушовичі (за декілька кілометрів від українсько-польського кордону) протягом кількох років повторюються випадки вандалізму, коли невідомі обписують пам’ятники воякам УПА.
Щоправда, ми маємо підозри, що тут не обійшлось і без впливу якогось іншого чинника. Передостанній інцидент – це коли відома польська праворадикальна організація «Фаланга» обмалювала українські пам’ятники, написавши на них красномовний напис: «Катам Волині і Донбасу». До речі, лідер цієї організації виставляє на своїх сторінках в соцмережах фотографії, в тому числі й щ лідерами проросійських сепаратистів – Пушиліним, Бородаєм..
Однак, ще більш показовим був останній факт. В кінці минулого року відбувся черговий акт вандалізму, коли були не лише обписані в черговий раз пам’ятники, але й були розкидані вінки, покладені до могил українцями. За неофіційною інформацією, яку нам надали представники української діаспори в Польщі, було визначено номери машин, на якій приїхали вандали. З’ясовано, що машина була орендована в Варшаві, і, найцікавіше – ті, хто її орендував між собою розмовляли російською мовою. Тому у нас і виникають підозри, що багато таких питань можуть спеціально інспіруватись третьою стороною. Думаю, також, що й подібні конфлікти в Україні також відбуваються не без участі таких провокаторів.
Загалом же, ми фіксуємо, що дійсно, офіційні органи двох країн активно працюють та намагаються знайти точки дотику та порозуміння. Натомість, простежуються постійні намагання якоїсь третьої сторони (назвемо її так) дестабілізувати ситуацію та зруйнувати досягнуті компроміси. Хоча, не можна відкидати також і деструктивну роботу певних політичних сил як України так і Польщі. Приміром, той самий пам’ятник в селі Грушовичі був встановлений всередині дев’яностих років. В Польщі відбулось багато слухань, відбувались суди, цим займалася поліція, інші державні органи, зрештою пам’ятник був зведений і нікому до останнього часу не заважав. Поки не втрутилась політика.
Зокрема, депутат Європарламенту від партії Право і Справедливість Томаш Поремба перед виборами до європейського парламенту, очевидно, для того, щоб підняти рейтинг, написав і оприлюднив звернення до Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва з вимогою провести демонтаж пам’ятника. Ми зустрілись з нашими польськими колегами і представили документи, які доводили, що там справді знаходяться не лише символічні пам’ятні знаки, а справді похоронені 12 вояків УПА, питання на деякий час було знято. Однак ми не можемо виключати, що перед наступними виборами, це питання знову не буде педалюватись окремими політиками чи партіями.

В будь-якому випадку, з ваших слів, Вам все ж вдається знаходити порозуміння з польською стороною ?

В більшості випадків –так. Звичайно, вони мають свою позицію, вони мусять враховувати позицію депутатів польського Сейму. Часто ми доволі гостро дискутуємо, інколи – навіть після таких зустрічей кожен залишається при своїй думці. Однак нам вдається знаходити компроміси.

Чи є подібні випадки вандалізму чи неповаги до історії сусідньої держави в Україні?

За останні роки я не можу пригадати аналогічних випадків на території України. Звичайно, свого часу у нас були гострі дискусії, наприклад, з приводу військових поховань у Львові на Личаківському кладовищі. Однак, тоді, таки був досягнутий компроміс, хоч дискусії були дуже гарячі. Також, можна загадати випадок в Луцьку, коли в Президента Польщі Комаровського пробували кинути яйцем. Однак, й тоді, коли особу яке це вчинила, затримали, з’ясувалось, що це мешканець Запорізької області та член проросійської організації. Відтак, про справжні мотиви такого вчинку судити доволі важко.
Безумовно, є гострі оцінки певних історичних подій окремими політиками, однак загалом хочу сказати, що українці зараз дуже толерантно відносяться до таких питань. В тому числі, й через те, що ми розуміємо, наскільки сьогодні для нас є важливою підтримка Польщі у цій складній ситуації.

У ЗМІ неодноразово з’являлась інформація про фінансування Росією окремих радикальних партій чи політиків в Європі для того, аби впливати на політику цих країн, в тому, числі й щодо українського питання. Чи зустрічались ви з наслідками такого впливу?

Ми пам’ятаємо весь шквал різких провокаційних заяв навколо подій дворічної давності, коли відбувалось вшанування річниці волинської трагедії. Тоді були і виступи радикальних польських політиків, і пікети. Була, наприклад, незрозуміла і недолуга з історичної точки зору реконструкція цих подій в Радимно. Думаю, частина цих подій була інспірована зовні, адже в цей час уже існував і активно впроваджувався план по ізоляції та розколу України. Якщо пригадати, то ані на 60-ту річницю, ані 65-ту річницю такого ажіотажу навколо цих подій не було. Відтак, хтось був дуже зацікавлений в тому, щоб посварити поляків та українців з однієї сторони, і виставати українців кровожерними фашистами. З української сторони, в цих провокаціях брали активну участь депутати ВРУ від комуністичної партії та Партії Регіонів. Як бачимо, відгукувались на ці провокації і в Польщі.
Я розумію, що дуже багато поляків має свою точку зору, яка трактується відмінно, аніж в українців. Однак в цьому випадку, на мою думку, штучність походження та проведення таких заходів є очевидною.
Також, на мою точку зору, події навколо Волинської трагедії, зокрема, щодо співвідношення жертв обох сторін висвітлювались однобоко. Було надто мало інформації про численні українські жертви. Натомість, акцентувалась увага саме на польських жертвах. Причому дуже часто подається відверто перебільшені цифри. Ми ще й до сьогодні не можемо дійти узгодження що кількості жертв і з української і з польської сторони. Для того щоб це зробити, необхідна величезна спільна робота істориків, працівників архівів. Дуже мало сьогодні говориться про українців, які загинули на Закерзонні. Коли ж і говориться, то подається так, що вбивства українців були, так званими, акціями відповіді, тобто як відповідь на Волинські події.
На мою точку зору, будь-яка жертва є перш за все жертвою. І кожен злочин проти людини завжди повинен бути відповідно трактований. Тому коли ми говоримо про українські жертви на Закерзонні – це перш за все жертви, і тут неприпустимі жодні виправдання про акції відповіді чи помсту.
Відтак, сьогодні я вважаю нам необхідно по-перше, проводити більш активну роз’яснювальну роботу і серед українців і на міжнародній арені, по-друге – проводити відповідні семінари і навчання для журналістів, які висвітлюють ці надзвичайно чутливі та складні питання.
Однак, як на мене, найбільш дієвим у справі історичного компромісу та порозуміння між двома народами є спільні заходи молоді двох держав. Маю на увазі різноманітні спільні табори, які б займались дослідженнями та впорядкуваннями історичних об’єктів на території двох держав, наукові конференції, різноманітні практичні заходи, фестивалі по обидва боки кордону. Я розумію, що це є довгий шлях, але
він є найбільш оптимальний і принесе найбільший ефект у справі історичного порозуміння двох народів.

Які на Вашу думку, найбільші досягнення в процесі пошуку порозуміння та намаганні знайти компроміс у дражливих історичних питаннях?

Перш за все це відкриття Президентами України та Польщі Віктором Ющенком та Лехом Качинським меморіалу 366-тьом загиблим українцям у Павлокомі, спільна участь двох Президентів у заходах вшанування пам’яті загиблих поляків у Гуті Пеняцькій, відкриття Президентами польських військових поховань на Личаківському кладовищі у Львові, відновлення кладовища загиблих вояків Української Народної Армії та Української Галицької Армії в Ланцуті (Підкарпатське воєводство, республіка Польща). Вже є збудована перша черга меморіального комплексу. Цього року плануємо добудувати другу чергу.
По-друге – це порозуміння навколо впорядкування поховань на кладовищі у Биківні. Також – це відновлення військового кладовища в Пикуличах (Польща), однак, цей процес ще продовжується, йдуть перемовини. Також, історична подія порозуміння двох президентів – Кучми та Кваснєвського, коли у травні 1997 року вони підписали Спільну заяву «До порозуміння і єднання», а в липні 2003 р. – спільну заяву«Про примирення в 60-у річницю трагічних подій на Волині». Однак, головне досягнення – у тому, що молоді українці та поляки спільно дивляться в спільне європейське майбутнє, організовують спільні заходи, семінари, табори,конференції.

Які плани у вас в найближчому майбутньому?

Серед найбільш вагомих проектів, запланованих на цей рік – це створення кладовища загиблих у вересні 1939 році під Львовом солдатів війська польського. Воно має бути збудоване в селі Малехів під Львовом. За архівними даними, таких солдатів могло бути до півтори тисячі. Якщо нам вдасться реалізувати цей проект, я буду вважати це надзвичайно великим успіхом. Також ми очікуємо відкриття президентами України та Польщі монумента загиблим українцям у Сагрині, який чекає уже понад п’ять років на цю подію. Також, хотілося б щоби було добудоване та відкрите кладовище у Ланцуті. Також, будемо намагатись розширити українське військове кладовище у Пикуличах. Окрім цього, нам необхідно проводити різноманітні представницькі спільні заходи для українців та поляків по обидва боки кордонів, особливо для молоді. Адже я сподіваюсь, що уже нинішня молодь стане тим поколінням, яке залишить у минулому спільні конфлікти та непорозуміння двох братніх народів – українців та поляків.

Дякую за розмову!

Віктор Біщук

КИЇВ. 3 квітня. УНН. Бойовики готують підрив пасажирських автобусів напередодні Великодніх свят. Про це під час брифінгу повідомив речник АТО Андрій Лисенко, передає кореспондент УНН.

“З приводу провокацій: так, дійсно, нам надходить оперативна інформація від наших джерел. Вони також підтверджують, що бойовики докладають дуже багато зусиль для здійснення провокацій. В тому числі, можливий підрив транспортних засобів, якими будуть пересуватись мирні мешканці, провокації під час проведення Великодня”, — повідомив А.Лисенко.

Як повідомляв УНН, згідно із даними командувача АТО, полковника В.Федичева, на Великдень, 12 квітня, бойовики “ДНР” та “ЛНР” запланували провокацію проти мирних жителів на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Зокрема, з його слів, можливі провокації біля храмів.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1454529-boyoviki-gotuyut-pidriv-pasazhirskikh-avtobusiv-naperedodni-velikodnya-shtab-ato

КИЇВ. 2 квітня. УНН. Фактична ціна поставок у другому кварталі 2015 року знизиться відповідно до постанови Уряду РФ про митні збори на 100 доларів і складе 247,18 доларів за 1000 куб. м, повідомляє УНН з посиланням на прес-службу “Газпрому”.

“Підписано додаткову угоду з НАК” Нафтогаз України “, що регулює технічні питання виконання Контракту від 2009 року про постачання газу на Україну, аналогічне діяв в рамках” зимового пакета“, — йдеться у повідомленні.

У “Газпромі” зазначають, що угода регулює механізм внесення передоплати за російський газ, процедуру виставлення заявок на поставку, допустимі добові обсяги (від 0 до 114 млн на добу), а також питання проведення звірки взаєморозрахунків і використання газу, сплаченого, але не відібраного НАКом у попередній період.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1454222-gazprom-pidtverdiv-tsinu-na-gaz-na-2-kvartal-u-247-18-dol-tis-kub-m

КИЇВ. 2 квітня. УНН. Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала масштабне пересування важкого озброєння на Донбасі, але поки не може стверджувати про те, що сторони конфлікту виконують взяті на себе зобов’язання щодо відведення озброєнь від лінії розмежування. Про це заявив заступник керівника СММ ОБСЄ Олександр Хуг, передає кореспондент УНН.

“Спостережна місія ОБСЄ продовжує виконувати завдання, покладені положеннями першим, другим і третім Мінської угоди від 12 лютого. На даний момент ми не перебуваємо в тому положенні, коли могли б давати свідчення про те, що якась із сторін виконує взяті на себе зобов’язання ”, — повідомив він на прес-конференції в Донецьку.

“Нами спостерігається масштабне пересування важкого озброєння від їх позицій”, — додав А.Хуг.
Нагадаємо, сьогодні заступник Голови Спеціальної Моніторингової Місії ОБСЄ Александер Хуг здійснює робочий візит до Донецька.

Раніше УНН повідомляв, що терористи “Донецької народної республіки” не пропускали представників місії ОБСЄ в селище Широкине 26-го та 27-го березня. Міністерство оборони самопроголошеної “Донецької народної республіки” пояснило факт недопуску місії ОБСЄ в населений пункт Широкино міркуваннями безпеки.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1454282-v-zoni-ato-zafiksovano-masshtabne-peresuvannya-vazhkogo-ozbroyennya-misiya-obsye

Все більше країн світу визнають плани агресії Росії. Моральна підтримка України день у день зростає, та від того потрібної іноземної летальної зброї в Україні більше не стає. Так само як й немає й політичної волі діяти рішуче та превентивно в керівників США та ЄС. Економічні санкції діють занадто повільно аби запобігти планованій масштабній агресії.

Віце-спікер парламенту України Андрій Парубій вже як тиждень дуже голосно закликає українське суспільство готуватись до глобального наступу Росії, присвяченого до Дня перемоги – 9 травня (оскільки Україна та Захід, на думку кремлівської пропаганди, нові інкарнації фашизму, з яким треба боротися). До цієї дати агресором мають бути досягнуті проміжні стратегічні цілі, які виправдають гроші, спалені росіянами за рік протистояння на сході України. На кордоні нашої держави знаходиться близько 60 тис. російських військових, ще 40 тис. вже зайшли на території псевдореспублік ДНР та ЛНР. Педантично вибудовуються шляхи забезпечення, відпрацьовуються на навчаннях горизонтальні та вертикальні зв’язки військових. За цих умов пригнічує стан українського суспільства, яке ніби не помічає зовнішньої загрози, а продовжує абсолютно мирне існування. Це як зима, яка завжди приходить для комунальників дуже раптово у грудні. Можливо, у сутності українців заперечувати очевидне…

А можливо хтось знає щось більше. Адже на тижні активізувались з полемікою російської загрози європейці, зокрема прибалти та скандинави. Фінляндія активно заговорила про можливість відмови від традиційного нейтралітету, оскільки, за умов, російської агресії проти НАТО, він фінам не допоможе. Литовці викрили мережу російських розвідників, пов’язаних з Головним розвідувальним управлінням Міністертва оборони Росії, яка складалась з кожного третього (!) дипломата посольства Російської Федерації у цій країні. Американці відкрито, пафосним маршем повернули свою техніку через Польщу та Чехію (якою керує лідер з проросійськими симпатіями) до Німеччини, на місце її постійного базування. Польща провела пробну мобілізацію, розробляючи сценарії військового протистояння з Росією. Всі ці факти свідчать, на суб’єктивну думку автора, про можливу наявність в союзників розвідданих щодо відкриття росіянами другого фронту на півночі. Мілітаризована Калінінградська область та наявність російськомовної меншини, яку можна захистити, створюють сприятливі умови для масштабної провокації, яка виправдає російську агресію проти однієї з країн НАТО. Проте, наразі, найбільш ймовірним все ж залишається сценарій продовження ескалації в Україні, на якому наголошує Андрій Парубій.

Кількість терактів та диверсій в Одесі та Харкові зростає. Цілями в Південній Пальмірі є волонтери, їх майно та бізнес. Створюється атмосфера, на кшталт тої, що була в Донецьку в березні 2014 р., коли прояви симпатії до України (чи волонтерська допомога вітчизняним збройним силам) були погашені силовими прийомами. У Донецьку рік тому це було відкрито, коли, під час маніфестацій, завезені з Росії та місцеві «тітушки» із залізними прутами в руках, за повної інертності міліції, ганялись вулицями міста за українськими активістами. В Одесі використовується інакша тактика, але так само за повної безучасті силових підрозділів – жодний теракт не був розкритий. Одеситів показово привчають боятись виказувати українську позицію – волонтерів стріляють по під’їздах, підривають їх офіси. Безумовно, можна казати про підготовку масштабного реваншу проросійських сил, який, скоріш за все, буде приурочений до річниці травневої трагедії в Одесі. Що стосується Харкова, то останні диверсії на залізниці свідчать лише про пильність силових структур після резонансних та кривавих терактів у самому місті. Вочевидь, ризик бути спійманим на підриві колії на далекій харківській периферії є набагато меншим, аніж, наприклад, у разі закладання вибухівки на центральних вулицях міста. Проте ці дії, так само як й в Одесі, спрямовані на психологічне пригнічення, ефект залякування населення. Варто відмітити, що через географічну близькість Росії, традиційні родинні зв’язки, сценарій антидержавного заколота в Харкові виглядає набагато більш реальним, аніж в Одесі.

Тож чи варто очікувати черговий виток агресії? Спокій є дуже оманливим, адже всі індикатори вказують на підготовку до війни. Терористи та росіяни на лінії зіткнення поволі повертають артилерію, готують мобільні десантні групи для ведення бойових дій у містах. Ескалація на фронті буде супроводжуватись підривом України з середини через активізацію російських агентурних мереж в Харкові та Одесі, їх повним викриттям, за умов наявності резонного та масштабного приводу зробити це – провокації міжнародного характеру.

Valeriy Kravchenko

КИЇВ. 1 квітня. УНН. Закриттям єдиного в світі кримськотатарського телеканалу ATR кремлівська влада завдала цілеспрямований болючий удар для знищення кримських татар. На цьому в ефірі “5 каналу” наголосив глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, передає кореспондент УНН.

“Ми очікували цього, хоча до кінця боролися за збереження каналу. Це виключно політичне рішення керівництва Росії для того, щоб розчавити кримськотатарський народ”, – сказав він.

Р.Чубаров наголосив, що Росія намагається в першу чергу бити по інституціях кримськотатарського народу, якою був цей телеканал.

“Закриттям телеканалу російська влада зробила для нас дуже болючий удар. Зробила вона це цілеспрямовано для знищення кримських татар”, – наголосив він.

Нагадаємо, у ніч з 31 березня на 1 квітня перший кримськотатарський телеканал ATR, дитячий телеканал Lale, радіостанції “Мейдан” і “Лідер” припинили своє мовлення. Відбулось це з тієї причини, що Роскомнагляд досі так і не зареєстрував всі вищезазначені ЗМІ — незважаючи на численні звернення до російської влади, підтримку в усьому світі й багатоденний телемарафон під назвою “Не вбивайте ATR!”.
Керівництво медіахолдингу шукає різні можливості для подальшої роботи в умовах, що склалися. Президент України Петро Порошенко доручив Міністерству інформаційної політики створити умови для роботи і мовлення кримськотатарського телеканалу ATR на території материкової України.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1454049-r-chubarov-nazvav-zakrittya-atr-politichnim-rishennyam-kremlya

КИЇВ. 1 квітня. УНН. У липні 2015 року відбудеться великий бізнес-саміт, який має на меті залучення інвестицій в Україну: в аграрний та енергетичний сектори, в заощадження енергетики та інфраструктуру. Про це повідомив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк на прес-конференції за підсумками зустрічі з Федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель у Берліні, передає УНН з посиланням на прес-службу КМУ.

Глава Уряду України зазначив, що Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель підтримала ідею щодо проведення такого бізнес-саміту.

“Це те, що сьогодні необхідно українській економіці. Сподіваємося побачити німецький бізнес і німецькі технології в освоєнні цих інфраструктурних проектів”, — підкреслив він.

Він також нагадав, що сьогодні провів зустріч із представниками німецьких ділових кіл.

Окрім того, Арсеній Яценюк повідомив, що сьогодні між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина був підписаний Меморандум про надання Україні 500 млн. євро. Із цих коштів 200 мільйонів євро будуть спрямовані на бюджетну підтримку, а 300 мільйонів євро — “на інфраструктурні інвестиційні проекти, які повинні розвиватися в Україні”: “Це безпосередньо кошти, кредити, які дадуть можливість розвиватися малому і середньому бізнесу”.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1454039-a-yatsenyuk-u-berlini-u-lipni-vidbudetsya-biznes-samit-dlya-zaluchennya-investitsiy-v-ukrayinu

КИЇВ. 1 квітня. УНН. НАК “Нафтогаз-України” готовий відновити закупівлю газу у російського “Газпрому” за знижкою у 100 доларів. Про це на брифінгу повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин, передає кореспондент УНН.

“Російська сторона анонсувала знижку у 100 доларів і ми готові відновити закупки газу у “Газпрому”, якщо нам вдасться домовитися і юридично оформити це. Ми готові закупляти газ, якщо ціна буде нижчою, ніж європейська”, — сказав він.

В.Демчишин зазначив, що наразі Україна не імпортує російського газу, однак готова зробити це, якщо будуть досягнуті відповідні домовленості.

Нагадаємо, раніше голова Міненерго РФ О.Новак заявляв, що вартість російського газу для України після припинення дії “зимового пакета” (з другого кварталу) може знизитися до близько 350-360 дол. за тисячу кубометрів. Причому, це ціна без так званої “знижки”.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1453835-naftogaz-gotoviy-vidnoviti-zakupivlyu-gazu-u-gazpromu-za-znizhkoyu-u-100-dolariv-v-demchishin-1

КИЇВ. 31 березня. УНН. У прес-службі полку “Азов” повідомили, що бійці відбили атаку терористів у селі Широкиному, передає УНН.

“З радіоперехоплення вдалося дізнатися, що внаслідок вдалої відповіді наших військових, мінімум троє вбитих є серед бойовиків”, — йдеться у повідомленні.

Крім того, у прес-службі наголосили, що полк “Азов” продовжує утримувати позиції в Широкиному.
Нагадаємо, під час протистояння у Широкиному 31 березня двоє бійців полку “Азов” отримали поранення.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1453712-biytsi-azovu-vidbili-ataku-teroristiv-u-shirokinomu-troye-boyovikiv-zaginuli

КИЇВ. 31 березня. УНН. Міністр фінансів Наталя Яресько в ефірі “5 каналу” заявила, що очікує 7% падіння ВВП в цілому по 2015 року, передає УНН.

“З приводу падіння ВВП найгірше – вже позаду. Другий, тертій, четвертий картали все буде іти на краще. Наш прогноз у цьому році в цілому падіння – 7% ВВП”, – сказала урядовець.

Водночас вона наголосила, що якщо на Донбасі встановиться мир, падіння може бути меншим – 5,5%.
Нагадаємо, Міністерство фінансів очікує падіння ВВП України за підсумками першого кварталу цього року на рівні 7-10% на тлі безперервних бойових дій на сході і загального падіння економіки країн.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1453715-n-yaresko-ochikuye-7-padinnya-vvp-u-2015-rotsi