четвер, 13 Червень, 2024
pluken
Головна / Аналітика / Безпекова ситуація в Україні станом на жовтень 2023 р.. Імовірні варіанти розвитку військових дій у середній та довготривалій перспективі
Fot. mil.gov.ua
Fot. mil.gov.ua

Безпекова ситуація в Україні станом на жовтень 2023 р.. Імовірні варіанти розвитку військових дій у середній та довготривалій перспективі

Share Button

 

Мета даної роботи полягає в аналізі безпекових чинників в Україні станом на вересень-жовтень 2023р. та в основі яких здійснити імовірне прогнозування подій, які будуть мати місце в осінній та зимовий період. Дослідити та визначити стратегічні та оперативні наміри(цілі) росії в Україні, проти яких Сили Оборони України протидіють в наземному, повітряному, водному, космічному та кібернетичному просторах.

Завдання аналітичного матеріалу полягає у правильному визначенні безпекової ситуації в Україні, та імовірних кінетичних та не кінетичних загроз. Додатковим завданням полягає у визначенні не військових загроз в Україні, які несуть еквівалентно загрозливі тенденції для усіх ланок держави та імовірні шляхи нейтралізації їх.

Вступ
Гібридна з 2014 р. та повномасштабна російська з 2022 р. збройна агресія проти України станом на осінь 2023 року вийшла на зовсім інший щабель розвитку бойових дій за своєю сутністю і амплітудою застосування та уже тривалий час закладає нові тенденції вдосконалень у світову воєнну науку. Еквівалентних воєн до російсько-української, за масштабом, обсягом та співмірністю не було з часів Другої світової війни(можливо схожа була ще Корейська війна 1950-1953рр..прон із рядом відмінностей), та сьогодні закладає новий фундамент воєнної науки.
Нажаль, сьогодні в Україні відсутня система аналізу, верифікації та реалізації набутого бойового досвіду в цикл інтенсивного ведення війни(не функціонування у даній сфері Національного Університету Оборони), але із даним завданням чудово справляються наші стратегічні партнери, які всебічно допомагають нам(наприклад, британське видання RUSI яке має лідируюче місце у аналізі російсько-української війни чи американське ISW).
Тому даний матеріал направлений для поточного аналізу безпеки в Україні та визначенні імовірних шляхів розвитку амплітуди загроз у військовому, енергетичному, кібернетичному та економічному просторах.
Для більш комплекснішого аналізу, нам необхідно визначити стратегічні цілі російських лідерів, від яких походять оперативні цілі військового призначення, які у стоять у росіян пріоритетом.
Стратегічні цілі рф в Україні:
– зміна політичного керівництва України на проросійське або лояльне до Москви, що в подальшому буде основою для входження в склад та знищення усього українського (ціль встановлена ще в 2022 р.);
– встановлення та забезпечення контролю над окупованою територією(ціль встановлена ще в 2022 р.);
– направлення максимально можливих зусиль DIME(diplomatic, information, military and economic) для зменшення рівня підтримки стратегічних партнерів України. Тобто направлення максимум засобів та зусиль рф для скорочення фінансової, військової та політичної підтримки Києва, яка теоретично реалізується у зменшенні амплітуди веденні бойових дій та з подальшою неможливістю до продовження(ціль кристалізувалася у другій половині 2023 р. і буде залежними від політичної ситуації в США та інших країнах.
Оперативні цілі:
– проведення наступальної операції в східних рубежах України(Куп’ятнський, Лиманський, Бахмутський, Авдіївсько-Маріївський напрями) для повної окупації Донецької та Луганської областей(ціль 2022 р.);
– статична оборона південного регіону із метою недопущення просування в глибину власних оборонних порядків, тим самим утримання раніше захопленої території(ціль 2023р.);
– знищення економічного та енергетичного потенціалу України з метою скорочення оборонних видатків, призупинення наступальної операції та трансформацію у заморожений конфлікт(гра в довгу). Дана ціль включає в себе знищення паливно-енергетичної інфраструктури, недопущення експорту агро продукції сухопутнім та морським шляхом і саботаж(кінетичний та не кінетичний) функціонування державного апарату України(ціль 2023 р)..
Дані цілі мають широкий спектр розуміння та комбіновано застосовуються російською стороною для зменшення політичної та військової здатності боротьби України.

I. Безпекова ситуація в Україні станом на жовтень 2023 року уже немає загрозливо-критичного характеру у порівнянні із лютим-березнем 2022 року. Це насамперед характеризується тим, що російські окупаційні війська були знищенні під час Київської, Харківської, Херсонської кампаній та триваючої Запорізької.
Зменшення безпекової загрози поблизу щільно заселених регіонів та 24/7 трансляція телевізійного марафону, призвели до того, що час український соціум зменшив рівень інтересу до бойових дій, що відобразилося у падінні притоку мобілізаційного ресурсу до лав Сил Оборони. Війна в Україна почала поетапно зміщувати акцент зацікавленості та зображати російські окупаційні війська у зневажливій формі, без реальної оцінки небезпеки ворога. Це в свою чергу заклало через українські ЗМІ зневажливе ставлення до сильного супротивника в жителів України, та думку що всі окупанти тікають і ми за 1-2 місяці переможемо і все буде як у 2021 році. Зважаючи на власні спостереження та досвід, дана думка заклалася не тільки в цивільного населення, а й у військових середньої та вищої ланки керівництва, які рідко перебувають безпосередньо на полях боїв та є відірваними часто від обізнаності реальної обстановки і здійснюють командування через обмежену в знаннях та досвіді призму власного бачення.
Проте в загальному безпекова ситуація в Україні перебуває під контролем, із щоденними тактичними зіткненнями, які, в даний момент, не несуть критичної стратегічної загрози. Проте в кожному оперативному районі несе ряд численних відмінностей, та не шаблонністю дій, з якими щоденно зіштовхується Сили Оборони України(СОУ)..
Аналіз діяльності дій російських підрозділів ми розглянемо відповідно до просторів застосування(land, air, maritime, space and cyber [1], що синхронно із доктринами партнерів альянсу НАТО та дозволить підвищити інформаційний обмін.
1. Land(сухопутній). Характеризується якнайбільш небезпечним напрямом для української сторони у зв’язку із тим що для російської сторони сухопутній компонент є пріоритетним під який виділяється левова частка ресурсів[2]. Станом на серпень 2023 р. рік росія подвоює асигнування із власного бюджету досягнувши 57,4 % свого річного бюджету, досягнувши 17,1 % витрат загально національного бюджету на оборонні потреби. Тим самим спрямовуючи 1/5 власних видатків москви на забезпечення ведення бойових дій проти України. Враховуючи значні втрати в персоналі, озброєнні і військовій техніці та інфраструктурі москва намагається виконувати власні цілі, але при тому заглиблюючись у борги, що є вигідно для української перемоги.
Станом на вересень 2023 року, рф розмістила на тимчасово окупованих українських територіях близько 420 тисяч військових та додатково не визначену кількість підрозділів внутрішніх військ(росгвардії та інші)[3], що являється великим викликом для Сил Оборони України. Адже володіючи майже пів мільйонним військовим з’єднанням, яке переважає у левових аспектах боєздатності є дуже значним викликом.
Але ситуація значно варіюється в залежності від регіону та напряму та своєю уніфікацією, а саме:
– Північ України(Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська області) характеризується відсутністю діяльності військ противника у прикордонних регіонах та постійною побудовою системи оборони України. Даний напрям не несе жодної загрози для української сторони, навіть не зважаючи на численні інформаційні маніпуляції із сторони окупантів. Сумарно підрозділи ПВК «Вагнер», підрозділи ЗС Білорусі та кількісно лімітовані російські підрозділи проводять лише військові навчання із максимальною метою в демонстрації власної присутності та триманні в тонусі Польщі, Литви і Латвії.
Найбільш розтиражованою інформацією по даному напрямі була наявність терористичної організації «вагнер», проте станом на 24 вересня 2023 р. їх кількісно у базовому таборі перебуває орієнтовно в 1 тис осіб, що не може нести загрози в цілому [4].
Тому в цілому даний напрям не несе жодної загрози національній безпеці України, навіть не зважаючи на інформаційну кампанію рф, з метою штучного нагнітання ситуації в Україні.
– Сіверський напрям(Чернігівська, Сумська та до Харківська областей (до м. Харків) характеризується стабільно-низькою амплітудою ведення бойових дій. Основна мета російських терористичних військ на даній ділянці фронту – утримати визначені підрозділи Сил Оборони України, вивільнення яких дасть посилення на критичних східних ділянках фронту. Підрозділи військ рф, після ряду рейдів російської добровольчої армії на глибину тактичних порядків противника(на 42 км вглибину) 24 травня 2023 р., в подальшому ініціювала передислокацію російських підрозділів у даний район із інших ділянок фронту[5]. Що в свою чергу спричинило послаблення російського наступу на сході України, та зменшення тиску на СО України та збалансування рівня загроз. У даному районі відсутні ударні підрозділи рф, які несуть загрозливий характер і не можуть, на нашу думку, наступальну операція як в лютому 2022р..
Додатково врахуючи щільні лісові масиви, даний напрям є важким для ведення зустрічних стандартних військових операцій, а є сприятливими для диверсійної діяльності ССО, функціонування різного типу бпла та діяльності руху опору для обох сторін.
В загальному даний напрям не несе значної загрози безпеці України, а саме небезпеки повторного вторгнення, проте несе в собі значні артилерії та ракетні удари по прикордонній інфраструктурі та масовій евакуації місцевого населення, що у довго тривалій перспективі принесе занепад регіону. Додатково дії противника представлений здебільшого в розвідувально-диверсійній діяльності, що направлений на дезорганізацію українського прикордоння.
– Куп’янсько-лиманський напрям( включає північно-східну та східну частину Харківської області, а також Серебрянське лісництво західної сторони Луганщини) характеризується проведенням противником наступальної операції з метою окупації східної частини Харківської області, захоплення плацдарму західної сторони р. Оскіл та розвитку наступу на північну сторони Донецької області і досягнення вище зазнаної оперативної цілі.
Дана ділянка фронту відноситься, станом на жовтень, однією із найбільш напружених, оскільки на даному відрізку фронту, рф зосередила чималі військові формування для досягнення власних цілей. В червні-липні противник зосередив на Куп’янсько-лиманському напряму орієнтовно 100 000 військових та близько 1 000 танків, взявши за основу насамперед кращі десантні та механізовані підрозділи[6] , сконцентрувавши ударне угрупування яке є значним викликом для СОУ.
Дане угрупування має на меті продавити передові порядки Сил Оборони України та змусити відступити в район лінії Ізюм-Лиман, та встановити артилерійських контроль над даними містами(20-30 км). Проте значна концентрація противника не змогла досягнути визначених намірів за літній період часу через логістичні та адміністративні проблеми(кількість підготовки не завжди означає якість) прорахування. Не зумівши скористатися власною перевагою, рф, імовірно буде посилювати доукомплектування власних підрозділів, та намагання досягнути мінімальних здобутків на полі бою у даному районі.
У подальшому російські окупаційні війська будуть фокусувати власні зусилля для проведення наступальної операції із наміром досягти тактичної цілі й досягти артилерійським контролем правий берег р. Оскіл. Досягання даної цілі буде відбуватися завдяки новоствореній 25 армії рф, яка 30 вересня уже прибула в північну частину Луганщини, проте, на нашу думку, її бойова потужність викликає додаткові питання, через скорочення строків готовності із зими 2024 на осінь 2023[7]. Що в свою чергу викликає сумніви у ефективності 25 армії, та її здатність вплинути у середній перспективі(див. графік наступу). Не виключені для відволікання українських сил, імітація чи здійснення фактичного наступу на м. Харків, з метою розтягування сил і засобів.
Але угрупування рф на Куп’янсько-лиманському напрямі є достатньо вагомою силою, яке в осінній період може принести обмежені здобутки, а саме у вигляді втрат в рядів СОУ та перекиданням інших підрозділів із інших напрямів.

– Авдіївсько-маріївський напрям(включає в себе Бахмут, Авдіївку, північно-західну околицю Донецька, Красногорівка, Маріївка та Вугледар) та характеризується най більм критичним, проте контрольованим із сторони Сил Оборони України.
Район м. Бахмут не має уже визначальну роль, як взимку 2022-2023 рр, проте в даному районі тривають важкі позиційні битви, за якими українські підрозділи здобувають тактичні успіхи в оволодінні із флангів та висот міста. У подальшому противник буде концентрувати власні підрозділи для подальшого унеможливлення руху наступу СОУ та сковувати усіх дій.
Донецький напрям характеризується у спробі російських терористичних військ відкинути українські підрозділи від м. Донецьк та тим самим частково досягнувши власних оперативних цілей. Складністю для української сторони полягає у тому, що в Донецьку вільно можуть маскуватися російські підрозділи, які наносять вогневі ураження по позиціях СОУ(які здебільшого знаходиться в полях), а у відповідь нести СОУ контр батарейну боротьбу є значним викликом через щільно заселену міську донецьку агломерацію.
Додатковим фактором є те ще лімітована кількість дорожньої інфраструктури, яка логістично забезпечує українські сили, знаходиться під артилерійським вогнем рф. Дана складність несе великий вплив в обороні м. Авдіївка та Маріїнка, де через високу щільність обстрілів та складність місцевості, призводять до важких позиційних боїв. Але Авдіївку та Маріїнка противник намагається окупувати із 2022 року, маючи при цьому значні можливості. Але якщо врахувати час і ресурси які витратили сили рф на дані здобутки, то насправді вони є дуже контроверсійними.
Дії рф поблизу м. Вугледар станом на сьогодні є повністю виключенні для подальшої ескалації та, на нашу думку, не будуть мати місце до загострення.
Отож, в даному напрямі оборонна активність противника здійснюється лише в Авдіївці та Маріївці, а в м. Бахмут буде мати в перспективі наступ СОУ для розрізання логістичних ланцюгів противника на Луганщині. Але в подальшому очікується збільшення активності рф на даному напрямі через те, що політичні цілі(стратегічні) були анонсовані раніше, й для їх досягнення не будуть блокуватися жодні ресурси і потреби.
– Таврійський напрям(включає Оріхів, Мала Токмачка та Старомайорськ) та являється найбільш зацікавленим в інформаційному аспекті напрям, через високі очікування в де окупації півдня України. Даний напрям із початком українських контр наступальних дій став у найбільший фокус широкої аудиторії. Адже обравши Ставкою Головнокомандувача даного місця удару в районі с. Роботине – Мала Токмачка, СОУ зіштовхнулися із рядом труднощів, що унеможливили власні та союзників очікування і призвели до гальмування наступальних дій, а саме:
1. було проігноровано українською стороною щільність мінування інженерними засобами різного типу 1 та 2 лінії оборони, що за наявною кількістю засобів розгородження(розмінування) було не достатнім;
2. невеликий термін бойового злагодження рівня корпус-бригада та корпусного рівня, що стало причиною в адміністративних прорахунках. Додатково було приділено мало часу оперативному плануванню на даному напрямі, а наявне було здійснено фахівцями радянської школи підготовки;
3. інформаційна кампанія, яка розпочалася в ЗМІ в зимовий період, утвердила меседж, що супротивник є слабкий та влітку уже будемо в Криму, давши не вірні та завищені очікування, що стали гострими розбіжностями в реальній ситуації;
4. шаблонність дій, та не урахування раніше здобутого досвіду ведення бойових дій. Упущені урахування застосування ешалонами БПЛА, засобів РЕБ, дронів-камікадзе FPV, тактики застосування підрозділів на відкритій ділянці місцевості та інше.
Триваюча 5 місячна наступальна кампанія в результаті дала повернення під український контроль орієнтовно 25 кв. км., що дає перспективу у розвитку наступу до м. Токмак, і перерізання логістичного та транспортного функціонування півдня.

Але дії російської сторони у відповідь характеризують, що точка кульмінації ще не пройдена, та показують, що рф передислоковує власні бойові підрозділи ДШВ у даний район, та у продовженні веденні оборонних сковуючих дій. Так у вересні 2023 р. було передислоковано орієнтовно 10 тис. десантників для підсилення російської лінії оборони, що утруднює просування СОУ[8].
Для російської сторони даний напрям несе стратегічне значення, адже утримання сталої лінії оборони є пріоритетним завданням, особливо м. Токмак, яке є південними воротами до Криму, Бердянська, Мелітополя та Маріуполя. Додатково дане місто є ключовим автомобільним, залізничним та логістичним хабом, з’єднання якого забезпечує функціонування діяльності військ рф у таврійському регіоні.
В подальшому, зважаючи на сконцентровані сили і засоби в Оріхівському вступі, буде відмічатися максимальна активність темпу ведення бойових дій, але із мінімальними територіальними здобутками для обох сторін. Це буде результатом наступних чинників, а саме;
1. Висока двостороння концентрація протиборчих сторін військових підрозділів (українська та окупантська сторона направляють у район кращі підрозділи). Через велику концентрацію обох сторін, подальше просування буде відбуватися з великими жертвами та мінімальним успіхом;
2. Погодні умови, які погіршаться у другій половині жовтня та будуть спричинені опадами, які унеможливлять використання бойової броньованої техніки. Саме погода буде одним із основних чинником використанням бронетехніки, яка відіграє зараз ключову роль;
3. Відсутність простору для маневру через особливість місцевості(Force and Time), що каналізують маневреність у районі та інші. Саме через відкритість території та велику кількість дронів, унеможливлюють масові пересування підрозділів не помітно для опонента. Саме 24/7 спостереження відкинули можливість використання масових броньованих ударів для розрізання оборони і повернувшись до штурмів лише силами людського потенціалу.
Тому суттєвих змін в даному напрямі, на нашу думку, в осінній період 2023 року очікувати не варто, через втрачений момент удару та не досягнення ще точки кульмінації бойових дій. Тому у 2-3 місячній перспективі так і будуть відбуватися тактичні бої із штурмами лісосмуг, які будуть давати здобутки у кілька кілометрів, але великою ціною.
– Південний напрям (включає Херсонську та Одеську області) та характеризує мінімальною активністю у сухопутному компоненті, за деяким винятком поблизу м. Херсон та його заплавів.
Діяльність даного напряму противником відображається лише у нанесенні численних вогневих ударів по правому березі р. Дніпра, з метою фіксації українських підрозділів у даному районі, та унеможливленні їх переміщення у більш високо інтенсивні райони ведення бойових дій. Саме тому майже щодня в українському інформаційному просторі лунають новини про результати обстрілів та втрати серед мирного населення у даному районі.
У сухопутному відношенні в Одеській області діяльність військ противника відмічається лише в ударах по об’єктах критичної та транспортної інфраструктури, які більш детально будуть розглянуті в повітряному просторі.
В загальному у сухопутному просторі ситуація протиборчих сторін на даному напрямі є складною та має гібридний характер у різних ділянках чи смугах оборони. Військові підрозділи рф виконують на території та навколо України, численні завдання, які мають різнобічні завдання та цілі, які можна розділити за наступними групами:
1. Наступ в Купянсько-лиманському та Авдіївсько-маріїнському напрямах з метою досягнення оперативних цілей(повна окупація Донбасу);
2. Оборона в Бахмутському районі та Оріхівсько-Старомайорському напрямі з метою недопущення просування Сил Оборони України в глибину власних порядків та знищення наступального потенціалу;
3. Фіксування шляхом дій чи вогню артилерії українських підрозділів у Північному, Слобожанському та Південному регіоні для унеможливлення їх передислокації на більш загрозливі ділянки фронту.
У середній чи тривалій перспективі дані групи не зазнають суттєвих змін, та будуть зберігатися і у подальшому розвитку подій. Та будуть мати місце до сповільнення, після похолодання та опадів в листопаді 2023 р.

2. AIR. Повітряний компонент діяльності рф характеризується нанесенням ударів БПЛА типу «Шахед» та ракетами різного типу по об’єктах критичної, транспортної, паливно-енергетичної, логістичної та харчової(особливий акцент на обєкти збергіання зерна для експорту) інфраструктури.
Сили противника володіють значним повітряним компонентом, який представлений у широкій варіативній лінії озброєння та застосовується здебільшого у широкому спектрі:
1. авіація – представлена у вигляді літаків стратегічної авіації (серія ТУ), фронтова авіація (серія СУ літаків), винищувальна авіація (типу МІГ) та допоміжна або логістична (літаки типу ИЛ, гвинтокрили та інше). Їх основне завдання полягає у блокуванні використання повітряного простору поблизу лінії зіткнення та запуску ракет різного типу по тиловій території України.
2. Ракетні системи представлені рядом систем, а саме: [9].
Дані ракети застосовують із наземних чи повітряних платформ та мають завдання в точковому знищені критично важливих об’єктів(особливий акцент на військові штаби, важливі інфраструктурні об’єкти чи оборонні підприємства). В залежності від потреби виконання завдання (потреби руйнування) застосовується визначена ракета. Також варто зазначити, що будь яке нанесення удару несе в собі детальне зі сторони рф планування та верифікацію розвідувальних даних, хоч із прорахунками, які проявляються в ударах по не військових об’єктах. Тому кожен удар необхідно розглядати окремо, адже не завжди ціль і методи кожного досягання оприлюднюються в українських ЗМІ та мають широке трактування.
Зростаючою небезпекою для Сил Оборони України стає збільшення кількості застосування противником корегованим авіаційних бомб, які після модернізації планують після запуску за допомогою GPS у ціль. Запуск даних бомб відбувається за 50-80 км від лінії зіткнення із повітряного судна, та направлена для ураження штабів, логістичних об’єктів та критичних систем забезпечення бою. Тенденція до збільшення застосування має критичний характер через свою простоту, ефективність та масовість наявності у рф.
В перспективі буде мати місце до збільшення кількості ударів за допомогою БПЛА та ракетами по території України:
– Південний регіон. Удари по інфраструктурі, яка забезпечує експорт сільськогосподарської продукції морським шляхом, та складає левову дохідну частину українського бюджету. Саме тому рф збільшила кількість ударів по Одещині у вересні 2023 р. та буде мати місце до збільшення.
– Енергетичний комплекс. Противник буде намагатися зруйнувати цілісне функціонування енергетичної системи України, з метою аби понурити цивільне населення України в холодні обставини, повторивши ситуацію зими 2022-2023 рр..
– Військові об’єкти. Об’єкти військової інфраструктури, які забезпечують проведення бойових дій на різних ділянках фронту(склади зберігання, розміщення підрозділів та інше).
Перспектива нанесення ударів рф по об’єктах України буде мати високу імовірність, адже противник постійно моделює та вдосконалює методи ударів, адаптуючи їх під системи продій. Саме тому 60-70% усіх запущених ударів СОУ вдається знищити, але решта все ж таки досягає кінцевої сети.
3. MARITIME представлена в діяльності рф у Чорному та Азовському морі та направлена здебільшого для підтримання власного контролю (Sea Control) у даному регіоні та недопущені функціонування українського експорту зернових культур, і недопущені розгортанні українського морського домінування.
Станом на жовтень 2023 р. бойові кораблі Військово-морських сил рф були вибиті українськими безпілотними кораблями типу «Magura» та «Seababy», що стало новим проривом у концепції балансу сил, змусивши їх змінити Саме українські безпілотні платформи вартістю 250-500 тис доларів10] зуміли не пропорційно досягти контролю західної сторони Чорного моря, шляхом знищення найбоєготовніших кораблів Чорноморського флоту рф[10].
А це в свою чергу уже стало революційним досягненням в історії воєнної науки, у тому що уже не обов’язково володіти дорого вартісним військовим флотом, аби мати перевагу у водному середовищі та здійснювати контроль.
Українські безпілотні платформи станом на жовтень 2023 р. змусили змістити дислокацію флоту із Севастополя до новоросійська та Азовського моря, визнавши цими діями власну вразливість та українській стороні здійснювати життєво важливий для економіки експорт зернових культур11].
На даний момент ситуація хоч і є сприятлива для української сторони, проте у середній перспективі може змінитися шляхом знаходженням російською стороною протидії платформам України. Адже сьогодні рф вдається знищувати 60-70% запущених морських дронів, хоч це є ще ефективна зброя[12]. Проте у майбутньому цей відсоток може бути збільшеним шляхом пошуку нових методів чи обладнання для протидії дронам, що одразу відобразиться на розташування сил і засобів сторін протистояння.
В подальшому, імовірно, ВМС рф спробує відновити контроль у Чорному морі, особливо поблизу Босфорської протоки(Туреччина), для блокування українського зернового коридору. Буде проводити демонстраційні дії поблизу о. Зміїний та Чорноморських газовидобувних вишок заради недопущення повного українського контролю в регіоні та унеможливити вільність руху поблизу Криму.
4. SPACE. Даний простір ведення бойових дій здебільшого відбувається у космічному просторі та являється в НАТО альянсі новим рівнем із 2019 р.. [14]. В російсько-українській війні даний простір використовується у лімітованих можливостях за наступними напрямам, а саме:
1. Позиціонування та навігація. В більшості випадків використовується рф для визначення через власну систему Глонас позицій та розташування українських об’єктів та подальшим власним наведення ракетних систем на них.
2. Розвідка та спостереження в режимі онлайн за визначеними об’єктами та їх проведення фото/відео зйомки. Проте власна система не здатна покривати 100% потреб через технічну відсталість, і тому рф купує дані послуги у китайських та інших приватних фірмах на комерційній основі.
Даний простір українською стороною майже не використовується у зв’язку з достатньою кількістю можливостей(за виключенням придбаного у 2022 р. волонтерською організацією фінського супутника), а більше російською стороною яка хоч і володіє не сучасними системами, проте здатними до ведення JISR. Усі готові дані надаються союзниками на добровільній основі або за запитом.
У подальшому космічний простір так і буде використовуватися на мінімальних основах, через високу коштовність вартості і не буде нести визначної ролі.
5. CYBER. Даний простір є відносно новою сферою застосування, проте в поточному конфлікті активно гібридно застосовується російською стороною для порушення функціонування українських онлайн систем державного та приватного сектора.
Хоча кібервійна між обома сторонами немає елементів фізичного руйнування, проте наслідки часто бувають катастрофічними у фінансовому, енергетичному чи державному секторах, особливо важливу нішу займають у пропагандиській ролі[13].
Україну в даному просторі представляють підрозділи Сил Оборони України після проведення мобілізації ІТ спеціалістів та розгортанню підрозділів. Українські кібер підрозділи, які синхронно співпрацюють із західними урядовими та неурядовими (група Anonymous) партнерами, мають завдання у забезпеченні функціонування цілісності кібер простору і блокування несанкціонованого доступу до неї. Протилежна сторона у даному просторі використовує здебільшого власні гібридні фабрики тролів, які мають велику практику у дезорганізації систем, під чітким керівництвом російських спец служб (втручання у вибори в США, Франції та інше).
Російські кібер атаки завжди здійснюються комплексно та синхронно у поєднанні із іншими фізичними атаками (наприклад ударами по українській критичній інфраструктурі та інше), для досягнення більшого ефекту. На нашу думку, кібер атаки рф відбуваються під контролем фсб та із тісною координацією штабами стратегічного та оперативного рівня, що дозволяє проводити Joint Operations і проводити комплексні дії.
Тому даний простір є не дуже недооціненим у застосуванні російсько-української війни, проте в подальшому кібернетична безпека буде мати вагомішу

роль у сталому функціонуванні держави та її критичних систем. Сьогодніша війна уже більше набирає широкого цифрового рівня, демонструючи важливе значення у роботі всіх ланок штабів. А це в свою чергу вимагає великі об’єми пам’яті серверів, в які якщо потрапить протиборча сторона, то досягне потужного рівня зниження боєготовності не кінетичним шляхом.

II. Для більшості населення України російська загроза має кінетичний характер та являється уособленням військ рф, які щодня несуть фізичну смертельну небезпеку для України. Проте загроза України є не лише у військовому компоненті, а також у політичному, економічному та соціальному аспекті, несучи в собі не кінетичні загрози для України, які інколи мають більшу загрозу ніж кінетичні.
У даному розділі ми визначимо можливі прямі(кінетичні) та не прямі(не кінетичні) загрози, які будуть мати місце в Україні в осінньо-зимовий період, та спробуємо всебічно їх проаналізувати.
Отож, до прямих загроз відносяться ті, які несуть в собі кінетичний тобто фізичний рф вплив на події в Україні і до них відносяться:
1. Військовий чинник у вигляді бойових дії на території Україні із похідними фактичними ударами по різних об’єктах поза районом ведення бойових дій у глиб території країни. Похідними від прямих військових загроз є:
– зменшення мобілізаційного потенціалу України, через високу амплітуду ведення бойових дій і виведення із строю особового складу через поранення та гибель;
– втрата власної та союзників військової техніки у бойових діях, в тому числі не здатність вчасно поповнювати запаси артилерійських боєприпасів(один із критичних моментів);
– затягування терміну ведення бойових дій, через не спроможність досягти кульмінаційної точки і не спроможністю в подальшому наступальних операцій, що в перспективі згенерує заморожену ситуацію(приклад 2020-2021 рр. на сході України).
– втрата транспортерної, логістичної та військової інфраструктури, яка забезпечує заходи ведення бойових дій проти агресора.
Військові чинники включають у себе широкий спектр дій та їх класифікація має дуже мало розмежовані грані, проте відрізняються від решти тим, що їх ініціатором є вплив військового(силового) органу.
До непрямих загроз, які функціонують та впливають на українську безпеку станом на сьогодні чи будуть мати місце в перспективі відносяться:
1. економічна загроза. Зменшення дохідної частини до державного бюджету України та зменшенням фінансової підтримки союзниками, що призведуть до скорочення військових видатків та відобразиться у стані обороноздатності держави. До даного чинника відноситься обмеженнями експорту продукції з України(морський коридор, або Польщу, Словаччину, Угорщину), яка має визначну роль. Додатковим фактором, який в перспективі буде мати вплив є функціонування енергосистеми України, яка після теоретичного виведення із ладу також вплине на економіку;
2. російська православна(терористична) церква, яка досі функціонує на території України та продовжує нести антиукраїнські наративи в суспільство, отруюючи широкі верстви населення своєю ворожою пропагандою. Це досягається завдяки широкій мережі агентів-фсб в рядах рпц та слабкості українських політичних еліт, що дозволяють послабляти не кінетично українську державу і проводити інформаційно-психологічні операції серед мирного населення. Терористична православна мережа рф, яка уже близько 30 років на території України, та своєю не кінетичною проросійською дією принесла чимало деструктиву та загроз;
3. високий рівень корупції в Україні, яка функціонує у всіх щаблях держави та в період військового стану не дозволяє здійснювати детальний моніторинг для подальшого викриття із збоку антикорупційних органів. Прикриваючись поточним положенням або державною таємницею, сприяє корупційним діянням, що безпосередньо відштовхує українських союзників від допомоги та співпраці ( позиція республіканської партії США);
4. низький рівень освіти(військової в тому числі), яка в теперішній час не здатна ефективно справлятися із поточними безпековими, економічними, соціальними, енергетичними викликами, навчаючи та виховуючи фахових спеціалістів. Брак високо кваліфікованих кадрів та не гнучка система управління призводить до не цільової витрати людського ресурсу, яка видавлює із функціоналу розумних та фахових спеціалістів із системи. Додатковим фактором загрози є те, що відсутня українська стратегія(end state)перемоги, що в сукупності факторів призводить до важких втрат із української сторони та не розуміння в якому векторі рухатися для розвитку.
Дані прямі та не прямі загрози мають важливе значення, вирішення яких потребує негайного реагування. Особливу загрозу несуть в собі не прямі загрози, через наявність в українській управлінській ієрархії чимало ворожих представників, які через високий професіоналізм й надалі блокують про українські дії та розвиток.

Імовірні варіанти розвитку подій в Україні на осінньо-зимовий період 2023-2024 рр.
Будь які прогнози у російсько-українській війні є дуже не надійною справою, і за своєю сутністю у 60-80% прогнозів не справджуються через не передбачуваність ряду подій і потужність застосованих засобів. Проте ми можемо найбільш імовірні фактори, не відворотність яких в перспективі є очевидна, а саме:
1. у військовому плані активність ведення бойових дій знизиться в листопаді-грудні 2023 р. через погодні умови та не буде здатна підтримувати темп війни через втрату бойових спроможностей(не буде достатньої кількості бойових підрозділів) на відміну від літньо-осіннній період. Тобто зниження темпу відбудеться у зв’язку із погіршенням погоди, втраті боєготовності підрозділів та досягненні точки кульмінації за якою жодна із сторін не може в подальшому проводити наступальні операції(лише оборона).
Детальніша інформація за напрямами:
– на Таврійському напрямі (Роботине та Старомайорське) Сили Оборони України перейдуть в оборону та будуть намагатися утримати територіальні здобутки за 2023 р., які далися важкою ціною. Десантні підрозділи рф будуть намагатися проводити наступальні масові атаками для повернення лінії зіткнення станом на травень 2023 р..
– на Авдіївсько-маріїнському рф буде намагатися розвивати власний наступальний успіх з метою відтиснення СОУ від м. Донецьк. Для цього супротивник здійснює накопичення власних сил поблизу Донецьк для реалізації наступальних планів.
– на Купянсько-лиманському напрямі ситуація буде розвиватися і надалі як і сьогодні, шляхом продавлення позицій СОУ методом масового і переважаючого застосування озброєння(артилерія та бронетехніка). Наступальні тенденції на даному напрямі будуть мати найкритичніший характер, оскільки у рф кращий ланцюг логістики та значна концентрація боєздатних підрозділів.
2. енергетика. Противник й надалі буде проводити удари БПЛА та ракетами по паливно-енергетичному комплексі(ПЕК) України з метою його знищення. Знищення ПЕК, на думку супротивника, зменшить економічне функціонування України, посіє зневірливі настрої серед мирного населення, яке відобразиться на морально-психологічному стані СОУ та утруднить українські логістичні ланцюги[14]. Особливої уваги викликає збільшення використання рф дронів типу «Шахед». Для прикладу 503 дрони, що являється найбільшим показником за 2023 рік і в подальшому дане застосування буде місце до збільшення, а також ракет типу «Калібр», накопичення яких зараз і здійснюється.
3. міжнародна підтримка. Функціонування даного напряму для України має
стратегічне значення, через фінансову, військову, політичну та логістичну залежність від наших партнерів, від надання якої залежить існування української
держави. Усі сили та засоби української сторони у середній перспективі будуть направлені на збереженні системних та сталих фінансових та військових пакетів допомоги від країн-партнерів.
На нашу думку, американська допомога збережеться, після знаходження нового механізму контролю її контролю та посилення українською стороною антикорупційної боротьби. Підтримка США є і буде й надалі рушійною силою, яка буде змушувати інші держави до виконання раніше взятих на себе зобов’язань, а саме допомозі Києву до повної перемоги. Саме тому для рф у середній та дальній перспективі основним завданням буде вклинити ідеї в політичні кола міжнародних партнерів, що тривала підтримка України не дасть жодного результату. Це може відображатися у різних сценаріях – спонсорування дій хамас для війни з Ізраїлем, блокування фермерами транспортування українських зернових до портів чи блокуванням залежними від москви країн різних голосувань(Угорщина, Словаччина, Сербія та інші).
Супротивник й надалі, в перспективі, буде шукати варіанти зменшення/скасування міжнародної підтримки України, комбінованими методами та варіантами, проте із незмінною кінцевою метою.

III. Безпекова ситуація в Україні під час російського повномасштабного вторгнення у жовтні 2023 року залишається напруженою та цілковито непередбачуваною. Проведені українською стороною наступальні дії на таврійському напрямі, виявили потужну ешелоновану російську лінію оборони, яка якісно обладнана в інженерному відношенні(велика кількість протитанкових та протипіхотних мін) із підрозділами супротивника, які мають високу бойову виучку.
Дані прорахунки в прогнозуванні місця, типу та характеру наступу на південному сході України стали шаблонними, без фактору раптовості та елементів військового обману(тему контрнаступу підняли українські ЗМІ заздалегідь, давши противнику час для позиційних вдосконалень). Адже зроблена ставка на раніше використовувана українська тактики застосування військ в Київській, Харківській, Херсонській областях, виявилася не ефективна, та цілком прогнозованою для рф. А у разі війни проти такого потужного супротивника, це виявилося недопрацювання. Адже швидкий розвиток технологій( масове точне використання дронів FPV та інше), тактики застосування підрозділів(малочисельні і навчені штурмові групи) та систем управління штабів(повний відхід від шаблону та стандарту) – це, на нашу думку, є запорука подальшого успіху. Адже за час повномасштабного вторгнення було використано чимало варіантів воєнної науки, але в жовтні 2023 р. це уже не працює через адаптацію рф до застосованого і пошуку протидії.
Враховуючи вище указане, Силам Оборони України треба уже починати пошук форми і методів ведення бойових дій на весняний період 2024 р., які уже не будуть на раніше використані. Але для досягнення максимального ефекту необхідно вірно визначити стратегічні та оперативні цілі, які будуть зрозумілі офіцерам та командирам усіх рівнів. Адже не розуміючи загальний національний задум, є надзвичайно важко вірно робити середньо та дальньосторокові прогнози, що є вирішальним фактором. Підкріпити дану стратегічний та оперативні плани всебічним застосуванням технологій, за якими є майбутнє. Бо переможе та сторона, яка широкоформатніше використає можливі технології 21 століття, де безпілотна платформа займає визначне місце.

Vlad Dut

АВТОРСЬКІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ. КОПІЮВАТИ ЧИ РОЗПОВСЮДЖУВАТИ БЕЗ ДОЗВОЛУ Є ЗАБОРОНЕНО

Share Button

Також перегляньте

Fot. mil.in.ua

Безпекові виклики України в лютому 2023 року

Орієнтовно 11 місяців українська нація веде широкомастабну війну з переважаючими силами та засобами противника у …