Арешт колись другої особи в українській владі Андрія Єрмака може стати найгучнішим політичним процесом останніх років, але чи дійде до реального вироку- велике питання. Суд може зайняти багато років, і перетворитися на політичний серіал із заставами, «зливами» і боротьбою за вплив у владі. На тлі суду вже спливають деталі про закулісся української політики – від мільйонних схем до містичних порад гадалок. Чи стала антикорупційна система в Україні сильнішою, чи толерує суспільство корупцію, і що слід змінити. Про це PolUkr.net розповівполітолог Петро Олещук.

–Колишнього главу Офісу президента (ОП) Єрмака 14 травня Вищий антикорупційний суд (ВАКС) арештував на 60 днів з правом виходу під заставу $3,2 млн.Йому загрожує 12 років позбавлення волі. Яка вірогідність, що отримає реальний термін?

– Такі процеси, як правило, не швидкі. Незалежно від того, чи є склад злочину, наскільки серйозна доказова база. От, наприклад, був Роман Насіров (колишній голова Державної фіскальної служби (2015-2018 роки), якого ВАКС у квітні 2026 року засудив до шести років тюрми. – PolUkr.net), відома постать часів Петра Порошенка.

Ті, хто пам’ятає картату ковдру в суді (була потрібна Насірову в березні 2017 року, щоб показати нібито критичний стан здоров’я і затягнути судовий процес. – PolUkr.net). Вирок йому винесли майже через 10 років. За цей час багато змінилося.

Тому, якщо навіть вирок щодо Єрмака буде, то не зараз, а значно пізніше, колиактуальність справи у суспільній свідомості суттєво знизиться. Такі процеси у нас, як правило, перетворюються на тривалу історію, політичний серіал. Десь такий будемо спостерігати: внесутьзаставу за Єрмака, потім він вийде, почнетьрозгляд справи, вивчать матеріали,під час вивчення будуть додаткові зливи…

– Які є інші варіанти результатусуду? Втеча закордон, умовний термін?

– У нас презумпція невинуватості, доки не доведена винуватість підозрюваного. Щодо втечі закордон, він же досі не втік, хоча міг. Припускаю, щодля когось це було б навіть зручніше.Це б залишило його в суспільній свідомості винуватим. Цього не сталося, тому буде тривалий судовий процес.

– Маєте на увазі, що за гратами Єрмак може розповісти компрометуючі речі про українську владу, оточення Володимира Зеленського і самого президента?

– Детективи НАБУ спеціально підкреслили, що президент не фігурує у цій справі. Сумніваюсь, що Єрмак за гратами буде щось таке розказувати, що в нього є в цьому потреба. Якби була ситуація, що завтра його посадять в тюрму на багато років, то була б якась вірогідність. Але такого не буде, бо це був би не суд, а судилище. Врешті, це стане тривалою, навіть нудною історією, в якій будуть вивчення матеріалів, періодичні шокуючі «зливи» в ЗМІ, які показують внутрішню кухню української політики, зміна суспільної уваги на інші теми.

– Єрмака судять у справі ЖК «Династії» – розслідування НАБУ і САП щодо відмивання коштів через будівництво елітного котеджного містечка у селі Козин, під Києвом. У ній теж фігурують колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов, друг президента ТімурМіндіч, який втік в Ізраїль, і невідомий «Вова». Існують припущення, що це Зеленський. Єрмаку інкримінують легалізацію суми в близько $10 млн, одержаних злочинним шляхом. Чому ні втрата маєтку президента-втікача Віктора Януковича, ні війна, яка ставить під питання існування країни, не змінили підходу української влади до корупції?

– А де у світі немає корупції? Чим, наприклад, займається Дональд Трамп уСША? Впевнений, коли його відстронятьчи він відійде від влади, буде багато корупційних розслідувань. Зокрема, про секретні домовленості з Путіним, бо, можливо,його політика щодо російського диктатора має й таке підґрунтя.

Всюди, де є державна влада, є корупція. Справа не в ній, а інституціях, які її стримують. У розвинутих країнах є вища суспільна нетолерантність до неї, десь є державні інституції, які її більш-менш ефективногальмують.

Західним країнам, ЄС, США,слід було свого часу ухвалити політичне рішення інтегрувати Україну в західні структури. Після розпаду СССР наша країна залишилася під впливом Росії. Цей вплив бувсильний до 2014 року, та й потім залишався. РФ – це корупція.Вона її множить, скрізь поширює, як інструмент свого впливу.

Алекорупція є скрізь.Просто десь за неї притягають до відповідальності, десь ні. Те, що вУкраїні до 2013 року не було гучних корупційнихпроцесів, не означає, що її не було. Янукович видавав за мільйонні гонорари книжки, був «найбільш успішним українським письменником».Просто зараз про це ніхто не згадує, бо на тлі всього іншого забулося.

У справі Єрмака дещо інше, ніж корупція. Йому інкримінують відмивання грошей – це не зовсім те саме, що корупція. Поки що в обвинуваченні корупцію йому не пред’являли, лише «незрозуміле походження грошей». Це може бути індикатором корупції,але це ще слід довести в суді.

У Єрмака є можливості для максимально кваліфікованої юридичної допомоги (після звільнення з посади глави ОП у листопаді 2025 року Єрмак у січні 2026 року відновив право на заняття адвокатською діяльністю після майже шестирічної перерви. – PolUkr.net).

– Із матеріалів справи відомо, що Єрмакпризначав міністрів і найвищих державних чиновників, і щодо цього радився з київською гадалкою Веронікою Анікієвич. Що це каже про українську систему влади?

– Це свідчить, що владою займаються живі люди, які мають відповідні особливі погляди, які можуть відрізнятися від загальноприйнятих в сучасному світі. Якщо подивимося на США, деміністром охорони здоров’я є відомий антивакцинатор Роберт Кеннеді-молодший, який розказує маячню і теорії змови,чому дивуватися нашим можновладцям.

–Чи можемо говорити, що після відставки Єрмака, і з приходом на його місце Кирила Буданова у січні, система влади змінилась на більш ефективну?

– Слід розглядати все в комплексі, бо водночас відбулися досить позитивні зміни в уряді – міністром оборони, наприклад, став колишній міністр цифровізації Михайло Федоров. Щодо Буданова, поки що він зосереджений передусім на обороні країни, а не системі управління державою. Він вочевидь вважає, що в ОПне може відповідати за всі справи, і це правильно.

Тривалий час Буданов теж був зосереджений на переговорах, поки ті йшли, зараз вони на паузі. Але залишаються переговори з іншими міжнародними партнерами. Він переважно зосереджений на воєнному і зовнішньополітичному треках.

– Чи можна сказати, що воєнний напрямок із приходом Буданова та Федорова став більш ефективним?

– Не знаю, наскільки це пов’язано з приходом Буданова чи Федорова, але є ряд публікацій в провідних західних медіа, які говорять про «перелом на фронті». Тож це досить серйозна зміна ситуації, в якій Росія вже немає такої переваги, якріктому.

– У пресі багато пишуть, що навіть після відходу з поста глави ОП Єрмак зберіг вплив на ситуацію в країні. Чи арешт цьому остаточно покладе край?

– Зберіг він вплив на владу, чи ні – це на рівні гадання і «вкидів». Хтосьбуде розказувати, що й після арешту зберіг. Це залежить від того, хто які політичні цілі переслідує.Якщо зберіг, то, будь ласка, покажіть факти, докази. А спекулювати на цю тему можна як-завгодно довго.

–Чернишова і Міндічатеж судять у справі «Династії». Як корупційний скандал відіб’ється на президентові та системі влади, яку він сформував? Як вона зміниться?

– Система рейтингу має сенс, коли є вибори. Переговори завершилися і найближчим часом кінця війни не буде. Буде, можливо, новий важкий наступ росіян влітку, подальші терористичні атаки, відбиття наступу з українського боку.

Оцінка роботи президента буде залежати від ефективності відбиття російської агресії. А щодо гіпотетичних післявоєнних виборів, ми не знаємо, хто там буде балотуватися, що ще доти станеться. Тому заразміркувати про рейтингинемає особливого сенсу.

– Чи можуть вироки Єрмаку, Чернишову, Міндічу очистити і зробити справді європейською українську владу, наблизити країну на шляху до ЄС?

– А ви впевнені, що ті, хтобудуть претендувати на владу після Зеленського, будуть принципово кращі? Усе залежить від притягнення до відповідальності в разі корупційних дій, від реакції громадянського суспільства, від того, чи, наприклад, готові люди голосувати за можливих корупціонерів.

Якщо, наприклад, корупціонери виступатимуит проти Зеленського, і люди їх приведуть до влади, чи це буде означати перемогу одних корупціонерів над іншими замість перемоги над корупцією?

По-перше, перемогти корупцію в жодній країні неможливо.По-друге, знизити її рівень можна виключно на основі системних кроків, на рівні законодавства, інституцій, громадянської свідомості.По-третє, корупція – це не лише вищі органи влади. В органах місцевого самоврядування її не менше, але її не помічають, бо в суспільстві з часів СРСР побутує думка, що є десь один цар, який все вирішує, а всі інші не маютьвеликого значення, тож можуть робити, що хочуть. Із корупцією на місцевому рівнініхто особливо не бореться. Тому очищення – це буде довгий і болючий процес, якийзайме не одні президентські та парламентські вибори.Усе буде, врешті, залежати від суспільної свідомості.

– Чи свідчить арешт Єрмака, що українські антикорупційні органи довели дієвість, чи це наразі тільки проміжний етап, по якому зарано про таке говорити?

– Важко сказати, але тут потрібні не просто затримання, а вироки. Не знаємо, яким буде вирок Єрмаку.Є проблемав суспільній свідомості -на нас досі впливає радянський підхід. УСРСР, в Україні,суди, як правило, затверджували ті проєктивироків, які давали прокурори. Бувмізерний відсоток виправдальнихвироків. Відтак у суспільній свідомості обвинувачення – це вже фактично вирок. Але є змагальність юстиції, дві сторони, прокурори і адвокати.Унас у частині корупційних справрезультату немає. Тому про ефективність можна буде говорити лише після завершення судового процесу.

– Які перспективи, що вищі чиновники в Україні надалі будуть більш чесними і відповідальними, зважаючи на долю Єрмака, Чернишова?

– У нас і раніше були великі антикорупційні справи. Це не обов’язково веде до більшої чесності вищих державних чиновників. Можливо, інші будуть вважати, що потрібно одержати більш надійний політичний дах. Можливо, навіть зовнішньополітичний, щоб продовжувати займатися корупцією. Такий ризик є.Можливо, інші будуть думати не про те, що проти Єрмака почали судовий процес, бо займався корупцією, ате, що він не потурбувався про надійний дах.Наприклад, серед громадських активістів, що був занадто самовпевнений.

–Як українське громадянське суспільство і міжнародні партнери можуть зробити антикорупційні органи України кращими, більш ефективними?

– Будь-яка корупція починається з суспільства. Не можу сказати, що в нашому суспільстві є нульова толерантність до неї. Вона радше в нас асоціюється виключно з діями найвищих посадовців, на рівні ОП, уряду, Верховної Ради. Але система хабарництва в Україні є в багатьох сферах, починаючи від призову в армію, хабарів в ТЦК, і завершуючи, наприклад, медичною допомогою. Не знаю, що можуть зробити активісти, коли від хабаря залежить чиєсь здоров’я та життя.

Серйозний прогрес у боротьбі з корупцієюбуде пов’язаний, зокрема, зі зміною суспільної свідомості, бо не існує доброї і поганої корупції, корисних хабарів.Усіпрояви хабарництва однаково погані, дрібні теж. Для цього потрібна зміна поколінь з відповідним суспільним запитом, навчанням, постійний тиск партнерів. 

– Які інші країни пройшли приблизно схожий процес очищення через антикорупційні органи, і куди це їх привело?

– Усі країни Центральної Європи, які вступили в ЄС, пройшли етапи боротьби з корупцією. Найбільш яскравий приклад – Румунія.

Ці країни вступали в ЄСі паралельно здійснювали ефективну боротьбу з корупцією.Україні часто казали – «ви постійте осторонь, поборітькорупцію, а потім ми вас, можливо,візьмемо в ЄС». Це була хибна практика, яка закривала Європу для України.А якщо для тебе закритаЄвропа, то відкрита Росія. Усі ці російські корупційні впливи, вони тривалий час в нас активно працювали.

Ефективна боротьба з корупцією в Україні можлива лише з чіткою перспективою євроінтеграції. Вміру того, як країна буде переорієнтовуватися далі на європейський ринок, на європейські політичні інституції, буде теж боротися з корупцією. Ті, з ким маєш справу, безпосередньо на тебе впливають.

Зараз в України ніби відкрита перспектива членства, але невідомо коли це станеться в часі війни. Не зрозуміло як. ЄС мав би дати чіткішу перспективу членства, чіткіші терміни іпослідовність кроків. Чітка перспектива має бути, щоб не сталось зневіри суспільства, не падала довіра до європейських інституцій, а отже й до реформ, які вони пропонують, щоб не стався відкат.

 

 

 

За два тижні до виборів угорська політика балансує на межі перелому – опозиційна партія «Тиса» впевнено випереджає «Фідес», а її перемога виглядає майже неминучою. Водночас інтригу зберігають невизначені виборці, роль малих партій і можливі кулуарні маніпуляції. Кампанія прем’єра Віктора Орбана, побудована на страхах війни в Україні та антиукраїнській риториці, і вона втрачає ефективність на тлі економічних проблем і внутрішнього невдоволення. Паралельно ростуть підозри щодо російського втручання та інформаційних атак, що додає напруги виборчому процесу. Якщо «Тиса» переможе, це може означати не лише зміну влади, а й радикальний поворот Будапешту назад до європейського курсу і перезавантаження відносин з Києвом. Про це PolUkr.net розповів віцеглава неурядової позапартійної організації HungarianEuropeSociety Ерік Ушкевич (Будапешт).

– Опозиційна партія «Тиса» Петера Мадяра має значну перевагу в опитуваннях над правлячою «Фідес» прем’єра Орбана (близько 15%-20%). Який найімовірніший результат виборів?

– За останніми опитуваннями громадської думки, «Тиса» має значну перевагу приблизно за два тижні до виборів.Партія попереду з 16% серед усього населення, з 20% серед тих, хто міг обрати партію, і з колосальними 23% серед впевнених у виборі виборців. Попереднє опитування Median,вказало перевагу в 20% в цій останній категорії, проте тепер розривзбільшився.

Водночас є кілька факторів, які викликають невизначеність – наразі не знаємо, чи подолає ультраправа партія «Рух наша Батьківщина» бар’єру 5% та увійде до парламенту.Для двох інших невеликих партій -«Угорська партія двохвостих собак»і«Демократична коаліція»- це нереально, і вони не мають шансів пройти.

Якщо «Наша Батьківщина» не здолає бар’єр у 5%, буде двопартійний парламент – «Фідес» і «Тиси».

«Фідес» може все ще мати приховані резерви підтримки, насамперед серед мешканців невеликих поселень, літніх людей та маргіналізованих груп, до яких соціологам зазвичай важче дістатися.

Крім того, є повідомлення про підкуп голосів та маніпуляції з виборцями.vМери грають ключову роль у цих історіях, особливо в менших містах іселах.

Перемога «Тиси»- дуже ймовірна.Насправді, якщо цифри збережуться, не виключено, що вони можуть забезпечити собі більшість у дві третини голосів, що значно полегшить роботу нового уряду на чолі з Мадяром.

Водночас до виборів ще залишилося близько двох тижнів, протягом яких може багато статися.Наприклад, останніми днями кілька кандидатів від двох менших партій оголосили про зняття з окремих округів. Можливо, «Наша Батьківщина» зробить те саме в деяких округах, щоб підтримати «Фідес».

Два основні політичні табори,«Фідес» і «Тиса», залишаються здебільшого незмінними, а рівень мобілізації їх виборців – високий.Боротьба, ймовірно, все ще триватиме приблизно за 200-300 тис. голосів виборців, які не визначилися. Частка людей, які очікують перемоги «Тиси» на виборах, теж неухильно зростає.

– Орбан спирався на антиукраїнську риторику. Чи спрацювала вона на попередніх виборах, і чому не спрацювала цього разу?

– Коли в лютому 2022 року розпочалося вторгнення в Україну, Угорщина була на завершальній стадії попередньої парламентської кампанії. Після короткого періоду збентеження вся медіаімперіявлади почала повторювати пропаганду, що Угорщина стоїть на боці миру у війні двох іноземних держав. «Фідес» у ЗМІ зображував опозицію як прихильників війни, які хочуть втягнути Будапешт в чужу жорстокувійну, якщо виграють.

У той час оманливазаява кандидата в прем’єри від опозиції Петера Маркі-Зая, що дасть військову допомогу Києву, якщо НАТО теж це зробить, вирвана з контексту, зіграла на користь «Фідес». Партія влади успішно використала її, представляючи себе єдиною силою, здатною гарантувати, що Угорщину не втягнуть у війну.

Протягом весни2022 року минуло лише кілька тижнів з моменту жорстокого нападу Росії на Україну. Шок від війни і терору був ще новим для багатьох угорських виборців, тож «мирний наратив» знайшов багатьох прихильників.Вони бачили у «Фідес» силу, здатну підтримувати мир і безпеку Угорщини, а також гарантію, що Будапешт не втягнутьувійну.

Далі, зокрема через шок, спричинений енергетичною кризою та інфляцією, а також, появою Петера Мадяра в суспільному житті та ріст його популярності, на перший план суспільного інтересу вийшли більш повсякденні речі. Підсумовуючи, можна сказати, що внутрішня політика повернулася в Угорщину. Такі питання, як різке зниження якості державних послуг (освіта, охорона здоров’я, громадський транспорт), жахливий стан захисту дітей, той факт, що Угорщина вважається найбільш корумпованою країною в ЄС, та повсякденні фінансові труднощі, стали основними темами кампанії. У цьому сенсі Мадяр має послідовний наратив, який чітко резонує з невдоволенням виборців.

Тим часом, Україна та війна залишалися центральним елементом урядової комунікації на виборах 2026 року. У комунікаційній машині «Фідес» були ознаки, що правляча партія може звернутися до інших тем –можливий економічний прорив, коментарі Орбана проти ЛГБТ-прайдув Будапешті у його зверненні до нації, дегуманізуючізаяви щодо представників громадянського суспільства та решти незалежних ЗМІ, і паніка щодо загроз національному суверенітету – усе свідчило, що чіткого меседжу щодо центральної теми на виборах 2026 року не буде.

Але вже з весни 2025 року стало зрозуміло, що угорський уряд покладає більші надії, ніж будь-коли раніше, на антиукраїнську риторику.Це стало очевидним у проведенні національних консультацій під назвою «Опитування громадської думки VOKS-2025» (національне опитування, яке ініціював Орбан, 95% угорців виступили проти вступу України в ЄС,в опозиції ініціативу назвали пропагандистською акцією; офіційно проголосували понад 2 млн угорців, Мадяр озвучив цифру в 600 тис. із приблизно 8 млн угорських виборців. – PolUkr.net). Фактично українська тема поступово стала єдиною, яка обговорюється централізовано в публічній сфері, де домінує «Фідес».

– Угорські журналісти-розслідувачі писали, що Росія робить ставку на перемогу Орбана. Які брудні кроки може зробити Москва?

– Усім зрозуміло, що Угорщина – важливий актив для Росії. Протягом 16 років режим Путіна будував тісні зв’язки з Орбаном і членами його уряду, насамперед з главою МЗС Петером Сіярто, що перетворило Угорщину на троянського коня в ЄС і НАТО. Було ясно, що Росія ставитьна угорських виборах на Орбана, щоб зберегти його при владі.

Угорський журналіст-розслідувачСабольчПаньї вперше повідомив на початку березня, що агенти російської розвідки ГРУ, які втручалися у вибори в Молдові, були залучені до угорської кампанії, або принаймні планували це зробити, щоб допомогти команді Орбана.

Потім TheFinancialTimes повідомила, що Кремль проводить операцію, яка має допомогти Орбану залишитися при владі, і дала детальний звіт про російський план.

Потім TheWashington Post опублікувала ґрунтовну статтю, яка, з одного боку, повідомляла про плани замаху терориста наОрбана, щоб прем’єр міг змінити основний наратив кампанії, і розкрила шокуючі факти, якимчином угорському уряду допомагають росіяни, навіть ціною зради союзників Будапешта у ЄС. Заданими статті, під час перерв у ключових зустрічах на рівні ЄС Сіярто постійно інформує російського колегу Сергія Лаврова, що обговорюється, іякі є можливі альтернативні напрямки та рішення в ЄС.

Також за підтримки Росії в Угорщині розпочалася кампанія з дискредитації Мадяра.Влада стверджувала, що він нібито контрабандою вивіз $16,7 млн готівкою з України до Лондона на прохання президента Володимира Зеленського.

«Кожна зустріч у ЄС протягом багатьох років фактично проходила за столом переговорів за участю Москви», – заявив тоді чиновник європейської безпеки. Прем’єрПольщі Дональд Туск написав: «У нас давно є підозри щодо цього»,і«Це одна з причин, чому я на зустрічах на рівні ЄС беру слово лише за крайньої необхідності,і кажу стільки, скільки потрібно».

Euronews повідомила, що «єфейкова стаття і сайт,підробка під Euronews, де стверджується, що Мадяр нібито образив Дональда Трампа -це частина російської кампанії з дезінформації Storm-1516».

Загалом, спроби дискредитувати угорських опозиційних публічних осіб, поширення дезінформації, інтенсивне поширення фейкових новин у соцмережах – частиницієї виборчої кампанії. Водночас створюється і поширюється вражаюча кількість контенту, згенерованого штучним інтелектом, який заполонив акаунти угорських користувачів у соцмережах.

– Чи існує ризик, що «Фідес» спробує сфальсифікувати вибори?

– Не хочу спекулювати. По суті, ми повинні довіряти роботі угорських виборчих органів та зберігати віру у виборчі процеси та їхню чесність. Крім того, численні громадяни Угорщини зголосилися бути членами комісій з підрахунку голосів на виборчих дільницях по всій країні разом із волонтерами з партій, щоб діяти як охоронці чесних виборів.

Звичайно, це не означає, що певні брудні методи не використовуються. Окремі спроби підкупу голосів були також частиною попередніх виборів, але вони не впливали на загальний результат.

– Чи існує ризик, що угорські спецслужби здійснюватимуть провокації в українському Закарпатті перед виборами, щоб підвищити рейтинг уряду? Наприклад, обстріли будівель, атаки дронів на угорську територію під українським прапором?

– Не думаю, що це станеться, і щиро сподіваюся, що цього не буде. Незалежний сегмент угорських ЗМІ, організації громадянського суспільства, незалежні експерти з нацбезпеки уже певний час проводять інформаційно-просвітницькі кампанії щодо можливих провокацій, операцій під чужим прапором, диверсій. Тож такий акт несе щонайменше такий самий ризик для правлячої партії, скільки й принесе їм додаткових голосів.

Суть операції під чужим прапором чи диверсії, безсумнівно, швидко стане очевидним в угорській публічній сфері. Більше того, комунікаційний апарат «Фідес» вже зараз має досить скандалів.Не впевнений, що вони мають достатньо ресурсів, щоб бути готовими до пояснення обставин чергового інциденту.

Коли під час мітингу Мадяра 15 березня провокатори, близькі до «Фідес», розгорнули український прапор, маючи намір таким чином довести, що Мадяр – проукраїнський політик, який хоче створити проукраїнський уряд в Угорщині, то особи провокаторів та їх приналежність до «Фідес» швидко викрили.

– Якщо угорський уряд піде на масові фальсифікації, які можливі сценарії розвитку подій?

– Бачу мало ризиків, що так станеться, навіть попри те, що недавно з’явилися повідомлення про ознаки маніпуляцій з голосуваннями. Не вірю, що такі порушення будуть в масових масштабах, щоб суттєво підірвати легітимність виборів.

Якщо таки це станеться, товарто звернути увагу насамперед на реакцію угорських виборців і міжнародної спільноти.

– Скільки років тривала антиукраїнська пропаганда Орбана, до яких наслідків призвела в угорському суспільстві, та які сценарії розвитку відносин між Угорщиною та Україною, якщо наступним прем’єром стане Мадяр?

– Ми схильні забувати, що ворожість Орбана та його уряду до України почалася не у 2022 році. У той час, коли було прийнято суперечливий закон про освіту в Україні в 2017 році (передбачає, що після 4-го класу частка викладання предметів українською мовою має поступово зростати, а навчання виключно мовою нацменшин, зокрема угорською, стає неможливим; Будапешт трактує це як «примусову асиміляцію». – PolUkr.net). Орбан тоді заблокував зустріч високого рівня Україна-НАТО з освітнього питання, тим самим піднявши те, що, по суті, було питанням освіти нацменшин, до рівня Альянсу.

Однак немає сумнівів, що ця інтенсивна і жахлива ворожість до України досягла піку останнім часом.Після виборчої кампанії 2022 року, у 2024 році, готуючись до виборів до Європарламенту та місцевих органів влади, «Фідес» ще більше підвищив ставки, представивши все як питання «життя і смерті». Їхні політики заявили, що лише «Фідес» може і бажає завадити втягуванню Угорщини у війну, яка не має до угорців жодного відношення, і лише правляча партія може гарантувати безпеку угорських громадян.

Цей воєнний психоз цього року досяг безпрецедентного рівня – провідні політики «Фідес» і члени уряду ділилися численними відео, створеними штучним інтелектом, із закривавленими головами угорських солдатів, трунами повсюди, а в одному з останніх відео, поширених будапештською організацією «Фідес», угорського батька нібито страчують на війні.

У 2025 році антиукраїнські настрої набули нового відтінку – пропаганда «Фідес» заявила, що Україна не лише відповідальна за економічні труднощі Угорщини та інфляцію, спричинені війною, а й хоче втрутитися у внутрішні угорські справи, і, вступивши в ЄС, Київ приведе Євросоюз до занепаду. Тисячі бігбордів показували Володимира Зеленського спочатку як маріонетку Брюсселя, а згодом як союзника Мадяра.

Більше того, недавно Зеленський з’явився як обличчя оновленої кампанії, раніше пов’язаної з Джорджом Соросом, яка проголошує: «Не дозволяйте Зеленському сміятися останнім». У контрольованих урядом ЗМІ Україну завжди зображували як корумповану, розірвану війною, зруйновану країну, як «гніздо» торговців людьми та наркотиками, секс-працівників та злочинців.

Антиукраїнська риторика призвела до суспільних змін, порівняно з усіма попередніми урядовими кампаніями, спрямованими на створення та дискредитацію образів ворогів – якщо раніше американський бізнесмен та філантроп угорського походження Сорос, «гендерна ідеологія», «Брюссель» чи «мігранти» були на передовій урядових кампаній дискредитації, то згодом вперше мішенню стала іноземна суверенна держава – Україна.

У свідомості керівників «Фідес» цей образ ворога є оптимальним, оскільки тему можна використовувати протягом тривалого часу, враховуючи, наприклад, що шлях України в ЄС чи НАТО може зайняти роки навіть за мирних умов.

Думки щодо України та її підтримка – питання, яке дуже поляризує угорців, і більшість досі погоджується з урядом.

Навіть у консультаціях, розпочатих партією «Тиса», де було 13актуальних питань порядку денного, справа вступу України в ЄС отримало найменшу підтримку серед опозиційних виборців.

Якщо «Тиса» виграє вибори, угорсько-українські відносини зміцняться, і не буде жодних навмисних провокацій чи ескалації. Зобов’язання опозиції щодо інтеграції Угорщини всередині ЄС, позитивно вплинуть на угорсько-українські відносини.

Одним із головних зобов’язань Мадяра є повернення до Угорщини заморожених коштів ЄС, яких вкрай потребує угорська економіка, що бореться з численними структурними проблемами, тому можна очікувати значно більш передбачуваної, ціннісної співпраці з ЄС. У цьому контексті очікую повернення до європейського мейнстріму щодо України. Крім того, Мадяр обіцяв свій перший офіційний візит як прем’єр здійснити до Варшави, що також можна розглядати як знак зміцнення зв’язків Угорщиниз Польщею. Очевиднаж проукраїнська позиція уряду Туска.

За офіційною програмою «Тиси», «усі країни, які бажають вступити в ЄС, мають виконати ті ж умови, яким Україна наразі не відповідає. Ми не підтримуємо прискорений вступ Києва в Євросоюз. Якщо через багато років усі розділи про вступ будуть закриті, Угорщина проведе вирішальний, юридично обов’язковий референдум з цього питання». Підсумовуючи, у маніфесті йдеться, що «Тиса» не підтримаєпришвидшений вступ України в ЄС, і коли Україна виконає всі умови для вступу, в Угорщині буде референдум з цього питання.

Якщо «Тиса» виграє вибори, угорсько-українські відносини, які досягли найнижчих точок в останні кілька років, будуть зміцнені.

У документі «Тиси» також йдеться, що поступова відмова від російської енергії відбудеться лише у 2035 році, через вісім років після встановленого ЄС терміну для блоку.

– Скільки часу може знадобитися для покращення позитивного іміджу України та українців в угорському суспільстві, якщо відповідно зміниться державна політика?

– Якщо коротко – роки. Угорське суспільство дуже поляризоване іфрагментоване за політичними ознаками. На жаль, антиукраїнська ідеологічна обробка у поєднанні зресурсами «Фідес», маніпуляціями і пропагандою, мала руйнівний вплив на багатьох людей. Наприклад, результати дослідження фокус-груп виявили надзвичайно негативні думки, сильні негативні емоції та брак знань про Україну. Групи угорців висловлювали лише негативні думки про Україну та жителів сусідньої країни, хоча більшість зізналися, що ніколи не зустрічали в житті українців.

Угорці мало знають про Україну, тому що, наприклад, вона ніколи не була класичним чи популярним туристичним напрямком, мало хто відвідував країну, і лише деякі розуміють мову. Існує теж загальна відраза до слов’янських мов, яка посилюється кирилицею.

Угорці мало знають про внутрішньополітичні процеси в Україні. Хоча це сусідня країна, вона культурно віддалена, а повсякденне життя та проблеми українців – далекі від реалій угорців, часто навіть у географічному сенсі.

Лише деякі угорці знають українців, навіть із Закарпаття, тому немає особистих історій у суспільному житті, з якими вони могли б співставитисебе.

Україна залишається ключовим фактором як у європейській, так і в угорській політиці – через війну, мирні переговори, післявоєнну відбудову, в питаннях членства в ЄС та НАТО.Тому вона продовжує бути частиною угорського політичного порядку денного.

Водночас, за відсутності ненависницької політичної комунікації, нескінченних, провокаційних вуличних кампаній на бігбордах та неймовірних антиукраїнських наративіву ЗМІ, близьких до уряду, сприйняття України серед угорців може з часом покращитися, але це буде непростим завданням, і потрібен підхід усього суспільства. Помилково думати, що все це лише проблема людей з низьким рівнем освіти, які живуть у селах. На жаль, антиукраїнські настрої означають набагато ширшу проблему.

– Якою може бути політика Угорщини за урядування Мадяра щодо санкцій проти Росії в ЄС?

– Щодо санкцій і політики по Росії, вони будуть відповідати мейнстріму політики Брюсселя.В уряді Мадяраймовірною кандидатурою на постглави МЗС буде Аніта Орбан – відомаатлантистка та громадська діячка, яка підтримує інтеграцію з ЄС.

– Які відносини Мадяра з польською владою, і чи готовий він координувати дії з сусідами в рамках ЄС?

– Мадяр пообіцяв перший візит як прем’єр здійснити до Варшави, що можна розглядати як знак зміцнення зв’язків Угорщиниз Польщею, водночас очевидна позиція уряду Туска щодо Росії та України.

Партії Туска і Мадяра входять до однієї парламентської групи в Європарламенті, тож вонизможуть побудувати добрі стосунки.Вони уже кілька разів зустрічалися в минулому. Крім того, їх спільна відданість більш консервативним цінностям і м’якому націоналізму – спільні риси обох політиків, поряд із сильною підтримкою ЄС та відданістю членства в НАТО. Обидва розуміють важливість трансатлантичних відносин і бажають їх підтримувати і зміцнювати.

«Я кажу їм, ЩО робити, а не ЯК робити»

Генерал Джордж Паттон

«Військове лідерство – це не про амбіції

когось, а про відповідальність кожного»

Андрій Зелінський

“Працюємо, щоб мати вільний час,

і воюємо, щоб жити мирно”

Аристотель

“Ніколи досі на полях людських

конфліктів не було, щоб настільки

багато людей завдячувало стільки

багатьма речами настільки

небагатьом”

Уїнстон Черчиль

«Завжди зберігай впевнений вигляд,

Не допускай прогинання позиції.

Так можна не дозволити союзнику

 піддатися страху та не дати противнику

здійснити напад.

Гуй Гу-цзи

Вступ

Лідерство та військові системи в сучасних умовахчотирирічного повномасштабного вторгнення 12-річної війни 300-літнього протистояння характеризується в Україні однотипними і схожими чинниками під час усіх витків протистоянь із рф, за якими відсутня воля і бажання приймати рішення та будувати системність породжують хаос управління.

Командна ланка і взагалі системи управління(С2) у військовій складовій є одною із важливих компонентів успіху Сил оборони України в тактичному, оперативному та стратегічному вимірах, акценти на які, мало брав до уваги на інституційному рівні. Ручне управління, слабка теоретична та практична готовність на перших етапах повномасштабного вторгнення рф чи прогнозованість енергетичних блекаутівпородили героїзм низів, а не плановість верхів.Що в результаті дає ті категорії невдач, які Україна допустила на полях боїв та в інших сферах.

Сьогодні в Україні у військовому напрямі кристалізується новий вид лідерства. Він народжений в битвах за народ і землю не завдяки, а в супереч можливому та звичних норм.

Мета даної статті полягає у визначені рівня і значення лідерства у сучасних військових системах із практичним підтвердженням реальних випадків, які мають позитивний та негативний вплив на бойове управління та особовий склад під час захисту територіальної цілісності України.

Сучаснівиклики вимагають нешаблонних підходів до управління та застосування засобів, які уже не є дієві в часи децентралізації тапід час високого темпу роботи, а вимагають зміни механізміуправлінні і філософії С2 в цілому.

Завдання статті складає у демонстрації сучасних негативних та позитивних чинників управління, та наданні рекомендацій щодо їх усунення, за можливості та обставинах, для набуття нових форм для подальшого застосування їх під час виконання бойових завдань для ефективного знищення ворога.

План

1. Військове лідерство в сучасних умовах.
2. Військові системи. Люди
3. Висновок та рекомендації.

Даний текст несе в собі погляд практичного управлінця різних рівнів у кінетичному та не кінетичному середовищі бойових дій, із 12-річним практичним досвідом та розширенням власних горизонтів в Україні та поза нею.

1. I. Тривають дискусіїз питань лідерства «Лідерами народжуються чи ними стають у певних ситуаціях». Не буду вникати у філософію буття чи загальноприйняті історичні аспекти, проте проаналізую власне бачення із урахуванням бойового досвіду та навиків, які кристалізувалися з 2014 року.

Військовий лідер сьогодні – це особа яка безпосередньо дотична до ведення бойових дій(різного рівня), яка здатна до організації процесів заради кінцевого результату із міцною підтримкою підлеглих(підтримка колег чи керівництва зазвичай характеризується протидійним фактором). Інайголовніше, відповідальна за всі процеси в підлеглих людей, а не постійна констатація, які всі не такі.

Найкраща версія сучасного лідера, полягає у вірному трактуванні кінцевого результату для підлеглих, які повинні виконати якусь дію чи повністю спектр роботи. Чітке окреслення кінцевого результату керівником, дозволяє візуалізувати шляхи його досягнення командою.

Як раніше і зазначалося, існує два типи організації будь-яких робочих процесів:

• «процес заради процесу», який характеризується вимогою від підлеглих постійної зайнятості, хоч вона і абсурдна. Такий підхід веде до вигорання і низької компетенції. Утакому випадку, керівник є домінантною особою,який принижує підлеглих, тим сам знижує результативність. Це притаманне тиловим частинамта керівникам, які не можуть визначити кінцевий вплив на противника.
• «процес заради результату»– це ефективна за організацією і сфокусована на кінцевий результат форма – «логічність-ресурс-ефективність». Така організація роботи сприяє підвищенню ролі підлеглих, а не керівника. Це створює умови для досягнення результативності, а не вигорання людей. Дана модель притаманна в більшості для бойових частин, де кінцева ефективність – знищений ворог, як міру результату.

Сьогодні в Силах оборони України найбільше присутній перший стиль організації роботи, який діє у слабких керівників за внутрішніми чинниками(які часто кричать і принижують), від яких мало вимагається результат. У районах ведення бойових дій, більшість продукує другий варіант, згідно яким керівник/начальник у синергії із підопічними вникає і розбирається із нюансами(при чому не соромиться колегіальності), демонструючи більшу ефективність, ніж просто крик. Звісно це можливе за наявності часу і правильного розставлення пріорітетів.

Зважаючи на це, сучасний лідер – це не той який все вміє, знає та з наганом в перших рядах веде за собою усіх, а той який усвідомивши сильні та слабкі сторони підлеглих за підпорядкованістю(їх рівень професійності, морально-ділові якості та чинники мотивації), здатний запустити механізм роботи. Лідер – це організатор, що здатний на початковому етапі запустити процес, але згодом вмикається наступний чинник, який мало згодом акцентується, проте має вагому роль. Це чинник «системності», що після запуску, характеризується підтриманням процесу, його адаптації при турбулентностях та коригуванні результативності.

Лідерству необхідно навчатися, а не лише наказом призначатися, особливо хто не готовий, що несе в собі набагато комплекснішу роботу наставників або тих хто призначає. Якщо призначити не компетентного керівника, який в обмеження своєї компетентності(розумової) спричинить ряд помилок, яка згодом більше розвинеться. То в даному алгоритмі провина буде не на тому хто не компетентний створив проблем, а той хто підписав призначення або його пролобіював. Проблема закладена на початку процесу, не усуне її в подальшому само по собі, а закладе каскад проблем, які в подальшому можна буде лише комплексно хірургічно видаляти.

Сьогодні із створенням численних нових військових частин, формуванню нових корпусів та реформуванні органів військового управління, виникла гостра потреба у керівниках(не хочу зазначати офіцерів, бо це сьогодні має мінімальне значення), які повинні володіти наступними вимогами, для сучасних викликів поля бою, а саме:

• Освіченість та ерудованість – здатність вести інтелектуальні розмови.
• Ораторське мистецтво та комунікабельність – здатність вести переговори та вірно підбирати слова аби воїни натхненні виконували бойові завдання.
• Технологічні навики та розуміння цифрового середовища – в час цифровізації, як мінімум здатність відрізняти зарядки «type-C» від «microUSB».
• Досвід управління бойовими підрозділами – вміння яке одне із найцінніших сьогодні, за яким є некомпетентністю призначати від командира батальйону і вище особу яка не була командиром роти/групи.
• Усвідомлення систем і напрямів – розуміння свого місця у системі та вміння керувати нею, в тому числі і наслідки(навіть не коректно сказане слово керівником в понеділок, може розвинути бурю у масах в четвер).
• Гнучкість, але не злам – здатність до роботи при обмеженому середовищі;
• Морально-ділові якості – здатність управляти і брати відповідальність на себе, а не лише отримувати зарплату.

Звісно що неможливо за короткий час підібрати сотні військовослужбовців – організаторів на тисячі вакантів в Силах оборони України. Фахівці не беруться нізвідки, а вирощуються і виховуються з початків. Взагалі напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення, у військовій справі важко уже(всі уже прилаштовані) знайти спеціаліста на ту чи іншу посаду. Це проблема уже національного рівня. Але можназнайти перспективних особистостей і навчити(або хоча б задати напрям розвитку) їх дефіцитному ремеслу чи навіть запустити новий напрям.

Адже як уже і зазначалося, більшістьуспішних українських військових проєктів(які уже показують результат або мінімум гарну медійну складову) це управлінці із бізнесу, які за своєю філософією націлені на ефективність і результат, а не тривалість процесу у вигляді вислуги. Мадяр, Єлісаров, Білецький, Оболенський – це публічні представники, а також не публічні посадовцііз ГУР, ССО,СБС та інших, які не навчалися у військових вищих навчальних закладах, але зуміли побудувати потужні інституції та підрозділи, які захищають Україну в повітряному, наземному, водному, інформаційному, кібернетичному, космічному та уже новому підземному середовищах.

Тому зважаючи на успішність вище указаних кейсів та досвід, можна прийти до висновку про різні види військової освіти, яка представлені в Україні та практично реалізовуються в СОУ.

• Тактичний рівень – це навчальні заклади, які в даний момент релоковані, проте місця в НАСВ(Львів), Військова академія(Одеса), ХНУПС(Харків), ВІТІ(Київ) та інші, та які випускають найнижчу ланку командир взводу, які є першими керівниками на полі бою;
• Оперативний рівень –заклади які готуютьфахівцівв Національному університеті оборони України, які наповнюють штаби рівня корпус-командування та визначають оперативне середовище війни;
• Стратегічний рівень – також готуються фахівці в НУОУ, які в подальшому формують стратегічне та військово-стратегічне бачення майбутнього України із урахуванням усім загроз у всіх домейнах війни.

Як бачимо, що освіта на тактичному рівні – це адаптація до темпу поля бою для виконання завдань, а оперативний та стратегічні рівні – це вищначеннявектора застосування в умовах невідомості.

Сучасне лідерство – це не тільки постійне нарізання завдань на ранкових/вечірніх брифінгах, а уже комплексніша роль, яка потребує залучення у процеси організації, побудови чи навіть руйнування, якщо не працює. Але найголовніше в керівній особі – це поєднання досвіду та знань, а не молодої енергії і напоротості, яка тільки може призвести до прорахунків.

До основних прикладів некомпетентності сучасного лідера можна віднести:

• Не повага. А саме її відсутність до підлеглих, яка проявляється, починаючи від куріння при них, до привселюдного паплюження авторитету(хоча різні бувають привселюдні кейси);
• Не готовність. При швидкому звеличені фахівця на посаду, при якій у морально-діловому відношенні не готовий до неї, або проскакуванні проміжних посад. Наприклад, при «перестрибуванні» з командира батальойону на командира частини, пройде біля 6-8 місяців згідно яких з’явиться розуміння нового рівня і всіх аспектів(буває, що можна вивезти людину із батальйона, а батальйон з людини ні).
• Хаотична біганина, а не вектор руху. Згідно якого, новопризначений посадовець починає задавати темп руху, проте куди і з якою метою, не надаючи розуміння підлеглим. Відповідно якого всі щось роблять і біжать, а чому і для чого не знають.
• Винні, а не рішення.Керівники повинні приймати рішення і нести відповідальність за неї, а не за власну неготовність чи прорахунки спускати на нижчі рівні. Наприклад, не готовність керівника керувати батальойонами, породжує парадокс за яким, винний штаб, а не він сам.
• Особистий приклад. За яким якщо керівник читає і розвивається, то цьому будуть слідувати всі. А якщо керівник вживає алкоголь і влаштовує п’яні розбірки з поліцією – то військової дисципліни та якісного виконання бойових завдань очікувати не варто та інші.

Тому успішність і ефектиність організації залежить від керівника та його характеристик, які демонструються у військовому середовищі. Що зумовлює додаткові вимоги, до тих хто призначає, тими хто призначає. Але також варто не забувати, що в даний момент ми всі оперуємо з тими налаштуваннями і людьми, які маємо, а не тими які бажаємо, але треба намагатися, а не пускати на самоплин.

Також варто додати, що в даний момент керівників командного складу варто ділити за категоріями спроможностей,  які можуть досягати результату. Бо як часто буває, що безліч керівників чи командирів, проте як треба щось зробити, то зазвичай помітні одні і ті ж в реалізації. Отож, за спроможностями бувають наступні групи:

• «робочі хлопи» – це ті які у критичний момент беруть на себе відповідальність, і досягають результат не завдяки а всупереч. До критичності відносяться початки 2014/2022, формування частин та інше, проте як стабілізовується ситуація, цю категорію зміщають, як мінімум без нагород і навіть із дискредитацією. Розуміють і бачать процеси.
• «борза на словах, але слухняна братва» – це та категорія, яка вигідна керівникам у підтримуючому періоді або для руйнації сталого. Дана категорія не здатна до значних результатів(лише процеси заради процесів), але характеризується підлабузництвом до верхів і жорстокістю до низів. Зазвичай характеризуються широким набором нагород і привілеїв, та виганяють першу категорію після досягнення результату;
• «нулячі» – категорія яка продукує філософію «офісу простих рішень» та максимально дистанціюються від відповідальності, збавляючи прийняття рішення на нижчих по ієрархії(потім звісно розігруючи сцену та виганяють). Категорія «нулячі» зазвичай проявляється найчастіше, коли раптово отримує підвищення командир батальйону на командира частини (чи інший стрибок на 2-3 щаблі) та не вникаючи в нюанси руйнує наявне. В більшості випадків аби проходить 4-8 місяців (8 у бойовій частині, а 4 у тиловій), за які «нулячі» переходять у другу категорію, але за цей час еволюції підлеглих уже не повернути.
• «безобідні, або що є що нема» – дана категорія описує категорію керівників, наявність чи відсутність яких немає визначної ролі. Вона часто поєднується із тертьою групою, але дана є більш мінімальною за робочим функціоналом, та слугує лише трампліном кудись.

Дані групи керівників/командирів мають місце у будь-якій організації, додатково визначають роль кожного із урахуванням наявності зв’язків (родинні та політичні), ресурсів та покровительства кураторів.

2. II. Сучасні військові системи – це в більшості випадків є штаб якогось рівня підрозділу або сам підрозділ в цілому із горизонтальними та вертикальними зв’язками С2. Військові системи не мають сталого визначення і можуть класифікуватися найкраще на рівень військові частини-корпус (оперативний рівень управління)-командування із головною метою управління та застосування. Не будемо деталізувати, але це найкраще проаналізувати за алгоритмом Commandandcontrol(С2), що в українських реаліях підтверджує еволюційний відхід від сталої лінії ієрархії.

Але для кращої візуалізації, сталою військовою системою можна взяти приклад, військової частини, яка має в своєму складі управління, підрозділи виконання і забезпечення. Це є три основні рівні, які забезпечують ефективність, та про які в сучасних умовах часто здійснюють крен розвитку.

• Управління – основне завдання – думати наперед та тримати в тонусі підрозділи та забезпечення. Найголовніше полягає у збережені балансу контроль-вільність прийняття рішення.
• Основні підрозділи – завдання складає у виконанні основного призначення та досягнення ефективності. Найголовніше із боку підрозділів – фахове і справедливе управління та прогнозована логістика.
• Забезпечення – логістика забезпечення підрозділів та контроль витрат для управління.

Дані три вектори найефективніше працюють, коли управлінець даної системи в більшості командир частини(або якщо слабка і некомпетентна особа, то інший заступник, але тут питання виникає до рішення того хто призначив), який фахово володіє напрямами і найголовніше вникає і розбирається у нюансах. Архітектор даної системи(кч) повністю завжди відповідальний за її функціонування та досягненню кінцевої мети, але в сучасних умовах зазвичай шукай винних в себе в частині при невдачі, ніж у собі. В часи швидкого росту по ієрархії, архітектор системичасто володіє знаннями і досвідом, що породжує акцент на звинуваченні управління(бо воно поряд, а керувати підрозділами страшно), що дозволяє, у деяких випадках, підрозділам аж занадто підвищувати своє значення, не даючи результату.

Військові системи функціонують завдяки компетентним за напрямами військовослужбовцями, але насамперед це люди, а потім уже застосовується мілітарна складова із потребами та амбіціями кожного.

Будь-яка система починається із людини, та її вмінь, навичок, бажань і точки її мотивації(не всі мотивуються грошима, владою та страхом покарання). Основне завдання керівника, зрозуміти їх і направити у те русло де зійдеться потреба робоча (за наявного ваканту) і здатності людини. Тут також треба зважати на темперамент людини(сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік)при визначені її напряму майбутньої дії, адже, для прикладу, не можна на монотонну роботу персоналу ставити холерика, який в подальшому розвалить цей напрям.

Отож, продовжуючи, ця людина з призначенням напевний напрям (до приладу начальником відділу), входить у нове середовище та починає виконувати свій «шмат роботи»,взаємодіючий із іншими(у деяких установах є апробаційний період). Далі цей фахівець формує колектив відділу(міні організації). У кожній групі людей працює правило 20%-60%-20%. Перші 20%- ті, хто завжди драйвлятьі виконують усе що скаже керівник(позитивні виконавці), наступні 60%- це нейтральна маса, які виконують монотонно усе що скажуть, але вони нейтрального сприйняття, і наступні 20%- це група «токсиків», які постійно не задоволені і опозиційні до керівника.

Слабкий керівник виганяє «20 % токсиків», бо він не толерує альтернативи, хоч вона подекуди розумна. А сильний керівник включає дані «токсичні 20%» у власну гру, за якою ці опозиційні кадри тестують думки, рішення і механізми керівника, змушуючи його не бути у теплій ванні, а краще думати чи продавати думки. Сильні керівники можуть і вміють працювати із багатьма, а слабкі із лояльними, а від цього програє система, особливо у війні.

Повертаючись до формули, вона працює на різних рівнях, як і у підрозділах, так же і в індивідуальному характері. До найпоширеніших життєвих кейсів взаємодії групи людей і керівника, відносяться:

• Якщо керівник не правий і його волі противиться нижчі за ієрархією підопічні противляться цій не справедливості, то в 90% ці підопічні після паузи будуть зміщені. Адже лише в керівника є домінація над іншими, хоч і вона несправедлива.(викривши комбата на незаконних нарахуваннях, особи які зробили правильно перевели у штурмові війська);
• Зміщення з посади або доведення наказу, відбувається через групи персоналу або взагалі від особи яка зміщує на посаді. А фактичний керівник, або той який підписує призначення, усувається від цього, делегуючи реалізацію свого рішення на низи, де виходить кадровий шпагат. Сильні керівники викликають до себе і кажуть про зміщення безпосередньо в очі це підлеглому, що підвищує його джентльменський рівень. Треба пам’ятати: як керівник усуває чи призначає з посад, буде реалізовано і по відношенню до нього, бо це закладає елементи нормальності;
• Визначення напряму розвитку і критерії оцінки ефективності керівником має фундаментальне значення, але ще більше доведення цього до підлеглих і якісно «продати» цю ідею їм, для подальшого впровадження по ієрархії. Часто буває, коли із призначення нового керівника він починає необґрунтовано змінювати сталі алгоритми. Мало придумати щось нове, а найважливіше обґрунтувати цю ідею підлеглим, адже їм її реалізовувати.
• Найефективніші ті підрозділи чи установи, де є гармонійний баланс і здорова робоча обстановка, де зрозумілі алгоритми і справедливість. За це відповідає керівник або командир, адже він є як рушієм рішень так і причиною проблем у 50%. Завдання керівника – це створити середовище, де людям буде справедливо(хоча б частково в залежності від сучасних обставин), зрозумілі правила і рамки дій, здорове функціонування С2(без перекосів) та з постійним розвитком. Тому створити місце чи середовище і бути із своїм колективом у найважчі моменти – це найкраще встановлення робочих каналів.

Ці фактори завжди присутні у будь-якому колективі, і роль керівника полягає у мінімізації токсичності та дотримані рамок обмежень. Доречі дуже є корисною справою, коли керівник визначає перед підлеглими, що він не толерує а що ні.

Можна безліч раз формувати правління, визначати нові цілі та напрями, але наявність людей у системі робить її системою. В сучасних реаліях, у військовому середовищі уже не знайти не зайнятого спеціаліста чи професіонала, а ті які є на ринку висувають захмарні вимоги. Тому для керівника важливо утримувати фахівців в строю, у робочому тонусі та позитивному настрої(намагатися хоча б за розумного балансу). Але якщо і є потребав тому чи іншому фахівці, то найкраще рішення полягає у вихованні цього спеціаліста, бо лише керівник може закласти у середню та довготривалу перспективу і його вміння. Ітут зявляється потреба у розумінні керівником всього процесу і психологічних вміннях вірно виявити і сформувати фахівця. А також володіти здатністю працювати зі всіма підлеглими, навіть тими які не подобаються та токсичні(найлегше вигнати а важче керувати попри спротив). Бо люди бачать і відчувають ці аспекти, але ніколи не скажуть в очі.

Види управління, які реалізовуються керівниками:

• Hard або жорсткий, за яким характеризується суворим контролем, дисципліною та нарадами/шикуваннями серед людей, але з низькою ефективністю та відсутньою ініціативою. Даний тип управління притаманний керівникам, які мають мінімальний досвід управління людьми(особливо на війні) та дуже часто супроводжується гриманням статуту чи інших керівних документів. Але за жорсткої і контролюючої моделі, виконавчість і успіх знаходиться на мінімальному рівні, бо на страху і примусу ніколи не буває результату. В більшості застосовується у бойових підрозділах, де дисципліна є важливим аспектом і де керівник/командир часто кричить і діє емоційно.
• Soft або мякий, за яким зберігається гнучкість алгоритмів управління із підвищення значенння(ролі) не керівника, а підлеглих, які здатні генерувати і досягати результату. Завдання керівника полягає – дати поштовх низам, аби вони на власне бачення закрутили процес, але під контролем керівника корегуючи рух, не пускаючи все на самопотік. Softмодель управління є продуктивнішою в досягненні результату, але потребує відповідного виховання, культури та інтелекту організації. Зазвичай розповсюджена у штабах від військової частини і вище, або в підрозділах, де уже встановлена відповідна культура і всі процеси налагоджені.Коли керівник/командир діє в м’якому форматі, зазвичай підлеглий сам усвідомлює наслідки.
• Комбінованийметод, який поєднує вище указані типи, та застосовуєтьсяу тих установах, де жорсткість демонструють для показу альтернативи, або того що не є вигідним у разі порушення домовленості керівника і підлеглого. А також м’якого методу, як основного і більш зручнішого, легшого для підлеглих. Показ двох типів дає варіантидій особовому складу для досягнення кінцевого результату, і лише вони обирають тип своїм бажанням і відношенням.

Вибір виду управління формується реаліями війни і досвідом самого керівника, його рівнем підготовки. Часто буває коли офіцери нижчої ланки скаржаться на жорсткий вид управління, але коли рухаються кар’єрною драбиною, самі його застосовують. М’який метод досягається навчанням/досвідом у цивільному чи бізнесовому середовищі, де людська функція розглядається з іншою філософією. М’який метод не означає слабкість, а навпаки силу, адже він є комплекснішим і вимагає не лише крику, а й розуміння.

III. Лідерство і військові системи не є різними темами, а навпаки тотожними і взаємодоповнюючими. Уже пройшли ті часи, коли лідерство означало «наган угору і гвардія за мною», перейшло у формат «пані і панове давайте зробимо».Ефективність військової системи залежить не від формальної посади чи жорсткості управління, а від якості лідерства.

Сучасний керівник — це архітектор системи, який:

• мислить категорією результату, а не процесу;
• розуміє людей, їх мотивацію та сильні сторони;
• поєднує досвід і знання;
• бере відповідальність на себе, а не шукає винних;
• здатний створити середовище справедливості, розвитку і зрозумілих правил.

Сучасна військова система — це передусім система людей, а вже потім структура посад, статутів і ієрархій. Її ефективність визначається не формальними повноваженнями керівника, а його здатністю мислити системно, діяти відповідально та орієнтувати підлеглих на кінцевий результат. Головна проблема полягає не у відсутності ресурсів чи нормативної бази, а в якості управлінських рішень і кадрових призначень, які або запускають розвиток, або закладають каскад майбутніх проблем.

Лідерство у військовому середовищі — це не демонстрація жорсткості чи постійний контроль, а вміння правильно визначити мету, пояснити її підлеглим і вибудувати механізм досягнення результату. Керівник повинен бути архітектором системи: розуміти баланс між управлінням, виконанням і забезпеченням, працювати з мотивацією людей, використовувати сильні сторони колективу та інтегрувати альтернативні думки замість їх придушення. Саме системність, відповідальність і здатність до розвитку формують стійкість організації в умовах турбулентності війни.

Водночас помилкові кадрові рішення, стрибки через рівні управління та культивування «процесу заради процесу» призводять до деградації ефективності, вигорання особового складу й втрати довіри. Війна вимагає не номінальних посадовців, а зрілих управлінців, які поєднують досвід, знання й моральну відповідальність.

Отже, перемога залежить від формування системних лідерів — тих, хто здатен створити справедливе, професійне та результативне середовище, де кожен розуміє свою роль і працює на спільну мету.

Слава Україні.

Vlad Fenix.

«Там де видно логіки, не означає, що її нема,

Вона є, лише існує в іншій метриці».

Список використаної літератури

1. «Психологія військової некомпетентності»
2. Власний досвід та знання
3. Навчальні матеріали KMBS
4. «Червоні команди»
5. Книги психологічних напрямів.

Росія не показує готовності припинити війну, а Україна радше намагається втримати США в процесі та не допустити їх дрейфу в бік Москви. Довибори до Конгресу можуть послабити позиції Дональда Трампа, створити додаткові стримування щодо проросійських кроків його адміністрації, адже більшість американців критично ставляться до ідей «швидкого миру» коштом України. Водночас Трамп, ймовірно, більше буде тиснути на Київ, використовуючи затримки постачання зброї, політичну риторику і сумнівні «гарантії безпеки», а серйозного посилення тиску на Москвуочікувати не варто. Про це PolUkr.net розповів дипломат, керівник Центру оборонних стратегій, експерт з питань зовнішньої та безпекової політикиОлександр Хара.

– США хотіли б завершити війну в Україні до літа, заявив Володимир Зеленський після дводенної зустрічі в ОАЕ між делегаціями України, Росії і США. Це звучить, мов ще один пустий дедлайн від Трампа. Як на переговори протягом цього року будуть впливати довибори до Конгресу в листопаді?

– По-перше, скептично ставлюсь до слова «перемовини»в контексті того, що відбувається між Україною, США і Росією.Нічого не змінюється ні на полі бою, ні в економіці, ні в політиці Росії, що б свідчило, що росіяни готуються, якщо не завершити війну, то хоча б погодитися на припинення вогню. Усе, що відбувається, розглядаю як стратегію України тримати американців в процесі – принаймні нейтральними, а не на боці нашого ворога.

По-друге, цей діалог потрібен в контексті допомоги, яка надається Україні від партнерів, і щоб отримати так звані «гарантії безпеки», якіне є наразі для нас справді гарантіями.

Довибори до Конгресу можутьсуттєво відбитися на процесі. Їх результати будуть реакцією американців на те, що діється передусім всамих США.Це не пов’язано з Україною. Але якщо, і скоріше за все, Трамп втратить Палату представників, а, може, й Сенат, що менш вірогідно, це буде додатковим стримуванням йогополітикищодо Росії і підтримка для України.

Велика кількість американців,60-70%, критично сприймають кроки Трампа і його команди щодошляхів досягнення миру в Україні. Відтак росте кількість голосів тих, хто казатиме, що Україна і Європа важливі для Америки, що Росія є загрозою для інтересів США, і що треба адекватно на це реагувати, а не намагатися здати Україну, залишивши її з усіма проблемами, які є.

Стратеги кампаніїТрампа хочуть спробувати провести цей наскок до виборів, щось підписати. Вони вважають, що якщо їм це вдасться, а вони ж постійно кажуть, що там на 80%-90% все готово, то можна буде продати американцям це як чергову перемогу – 9 чи 10 війну, яку зупинив Трамп.

– На які ще кроки піде Трамп до літа, щоб натиснути на Україну і Росію? На кого буде тиснути передусім? Чого може вимагати від нас?

– З одного боку, легше тиснути на нас, на слабшу сторону. З іншого, Україна не так критично тепер залежитьвід США – американці не дають нам зброю, як за часів Джо Байдена, а продають, і тому Трамп не сильно може вплинути на позиції Києва. Європейці, навпаки, фактично компенсували втрату Штатів.

Звичайно, у США залишаються важелі впливу – обмін розвідданими, нові контракти за PURL (ініціатива США і НАТО, що дозволяє забезпечувати Україну критично необхідною зброєю через цілеспрямоване фінансування постачань американського виробництва; країни-партнери вносять кошти у фонд за пріоритетним списком потреб, погодженим Україною, США і НАТО,що дає змогу координувати внески, пришвидшити закупівлі та швидше доставляти на фронт те, що не можна замінити європейськими аналогами. – PolUkr.net). Ті контракти, які вже виконуються, юридично зобов’язують Америку постачати нам зброю, за яку заплатили європейці. Не думаю, що компанії в США підуть на ризики судових позовів, якщо Трамп спробує їх не виконувати. Але затримки з постачанням його адміністрація може організувати. Це форма тиску, адже буде гинути більше українців, будуть більші руйнування нашої інфраструктури.

Будеперіодичний політичний тиск Трампа і його команди, звинувачення Зеленського, що розпочав війну проти великої країни, яку не може виграти – уся ця риторика, яку ми не раз чули.

Щодо Росії, не бачу бажань в адміністрації, щоб серйозно змінити позицію.По-перше, є збіг цінностей Трампа і Путіна. По-друге, для цієї команди Європа не важлива – не те, що Україна. Вони ставлять на стримування Китаю, іпрагнуть відтягнути хоча б трішки Москву від цього партнерства з Пекіном.

Ще є корупційна складова – лише людина, яка не розуміється на Росії, може вірити, що Москва здатна запропонувати США щось на $12 трлн (за даними української розвідки є так званий «пакет Дмитрієва» – таємна угода про економічну співпрацю між США і Росією на $12 трлн. – PolUkr.net). Це неможливо.Якщо подивитися на двосторонню торгівлю США і Росії до 2014 року, то таких ресурсів, необхідних Штатам, на такі запаморочливі суми, немає. Але росіяни можуть зробити цікаві бізнес-пропозиції напряму Трампу, його сім’ї і найближчому оточенню.

– Перспектив, що Трамп посилить тиск на Росію до літа чи до листопада, немає?

Вважаю це малоймовірним. Хочає велика кількість, зокрема, республіканців, які вважають, що слід більше тиснути на Росію. Ми бачили пропозиції з пекельними тарифами і санкціями від сенатораЛіндсіГрема (набір санкцій проти Росії, які зокрема передбачають мита у 500% на будь-яку країну, яка купує російські нафту,і 500% на російський експорт до США. – PolUkr.net), і ніби Трамп дав їм «зелене світло», а візі далі там.

Цей інструмент тиску залишається в руках Трампа. У будь-якому випадку, навіть якщо законГрема приймуть, він передбачає, що президент може на свій розсуд його застосувати, і робитичи ні боляче Росії. Не бачу такої перспективи з точки зору ідеології Трампа.

– Наступний раунд переговорів між Україною, Росією і Америкою має бути наступного тижня. З якими директивами поїде туди українська делегація, і чого буде прагнути досягти?

– Не маю доступу до державної таємниці,але сподіваюся, що наша стратегія на американському напрямі, це, по-перше, утримати США в процесі, і радше залишити нейтральними, ніж на стороні Росії. По-друге, зберегти допомогу, яка нам надають партнери.По-третє, отримати якнайкращі «гарантії безпеки», які США зголосилися дати.Але я скептичний до цього з точки зору справжніх гарантій. Це гарна річ, яку ми зараз на папері викладаємо в політичному і правовому плані, але це радше «запевнення», а не «гарантії безпеки».

США, скоріше за все, «продають повітря», хочуть сказати: «Дивіться, будемо давати вам розвіддані, гарантувати безпеку європейської частини НАТО, а європейці хай платять за Україну, ризикують можливим конфліктом з Росією». Так, звичайно, воно не працюватиме, бо європейці теж бояться, і не впевнені, що зможуть встояти самі, без американців. Тому наше завдання – далі грати у цю гру. У будь-якому випадку ми неминуче прийдемо до погіршення відносин з цією адміністрацією, бо вони будуть намагатися будь-що тиснути на нас, щоб отримати хоч якийсь результат, а потім переключаться на іншу міжнародну тему.

Водночас ми вичерпуємо можливості для маневру і поступок, які бачили в мирному плані на 20 пунктів. Багато є того, про що публічно не знаємо, але можемо уявити. Це обговорюють – наприклад, розмови про долю ЗАЕС чи заморожені активи Росії. Росіяни намагаються купити Трампа і повернути собі частину цих грошей, а частину віддати американцям, але щоб це не потрапило в Україну, і ці гроші не витратили в Європі на виробництво зброї для України.

– Якщо ніякої угоди не буде ні до літа, ні до листопада, Трамп може врешті відмовитися брати участь як посередник?

– Складно передбачити, але враховуючи нинішню ситуацію в Сенаті та Палаті представників, і можливі втрати для республіканців там, у Трампа особливо не буде змоги просто сказати, що меніця тема більше не цікава. Він щось має робити. Але є питання, чи зможе бодай чогось досягнути. У якийсь момент він, мабуть, свою активність зменшить.

Звичайно, буде в цьому звинувачувати нас, що це ми є проблемою, а не Росія.Буде знову казати, що «хлопці ще не побилися достатньо, хай ще між собою повоюють, а потім дійдуть до чогось». У будь-якому випадку нас це влаштовує, бо сподіватися, що Америка Трампа, врешті, стане на нашу сторону і почне допомагати нам, наразі марно.

Українській стороні головнене йти на поступки в стратегічних питаннях, щоб Трампне претендував на Нобелівську премію миру нашим коштом. Зрозуміло, ми не збираємося цього робити, і наразі не бачу такої перспективи.

– Чого може Україна взагалі досягти чогось в дипломатичному плані в цьому році? Яка перспектива бодай заморозити війну на кілька місяців?

– Теоретично є перспектива перемир’я в енергетиці, якщо наростимо кількість ударів по російським НПЗ, щоб це було відчутно для потоку нафтодоларів, і для спроможності російської економіки.

Поки у росіян є перевага. Не знаю, скільки відсотків української енергетики вони знищили, але відновлювати це будемо роками. А наші удари, хоча є для них неприємними, але наразі не призвели до стратегічних наслідків. Від нашої змоги зруйнувати російську інфраструктуру, передусім енергетичну, буде залежати хоча б обмежене перемир’я.

Росіяни готуються до весняного-літнього наступу. До осені, сподіваюся, він провалиться, щоб можна було говорити про якісь передумовидо реальних розмов про припинення вогню.

Не вірю в мир з Росією на нинішньому етапі, про будь-які тривалі домовленості з ними годі говорити.Вони зупиняться лише тоді, коли у них не буде змоги продовжувати війну. Маю на увазі, наприклад, якщо досягнемо того, про що каже міністр оборони Михайло Федоров – якщо ЗСУ будуть вбивати 50 тис.росіян щомісяця, це означатиме, що росіяни щомісяця будуть набирати, тренувати і кидати в Україну менші сили, ніж ми знищуємо (Росія мобілізує 40–50 тис. щомісяця,що дозволяє їх військам поповнювати втрати, які, за даними Зеленського, складають 30–35 тис. вбитими і пораненими щомісяця. – PolUkr.net).

Тоді в Путіна буде вибір – продовжувати воювати так як воюєзараз, зі зрозумілим для себе негативним результатом, чи ризикнути оголосити загальну мобілізацію, чого досі боявся. У цьому випадку росіяни не вирішать проблеми, а створять політичні виклики всередині країни, які можуть позбавити Росію можливості продовжувати війну.

Далі потрібні це санкції, ще суворіші експортні обмеження, подальші наші далекобійні удари та інші воєнні засоби, які можуть фактично зменшити шанси Росії заробляти на війну. Стратегічних цілей росіяни вже не можуть досягнути, але оперативні ще так. Тоді буде створена ситуація, коли вони можуть замислитися про призупинення війни.

У припиненняне вірю,бо були завеликі інвестиції Путіна в неї, і замало, з його погляду,отримає в результаті по Україні, і головне – по Європі. Ця війна про знищення та контроль над Україною, і про конвертацію цих успіхів у нову архітектуру безпеки в Європі, де Росія матиме більше права голосу і впливатиме на безпеку, принаймні, східної і центральної Європи.

– Україна не віддасть Росії Донбас, а Росія не припинить війну доки може воювати. Так само росіяни не підуть із ЗАЕС. Навіщо на переговорах багато разів обговорювати те, чого не буде? Усі грають виставу для одного глядача – Трампа?

­- Трамп– ключовий глядач. Але також європейці – ті, які «втомилися» від війни, щоб бачили старання України, Зеленського, і могли пояснити виборцям, чому потрібно далі підтримуватиукраїнців.

На жаль, Україна не пропонує стратегію, якможна завершити війну. Київ не наважується показати, що війна не має дипломатичного вирішення, але ось вам реалістичний план, як можемо зупинити її військовим чином, якзмусити Росію її припинити.

Можливо, це запасна версія, що якщо ми колись про щось домовимося по війні, то на столі тоді вже будуть передумови, і сторони стартують з певних позицій.

Хоча, вважаю, ми зробили велику помилкузараз, коли президент нібито планує звернутися до нації про можливі вибори і референдум за наполяганням США, як пише The Financial Times (Зеленський 11 лютого заперечив існування наміру оголосити в четверту річницю російськоговторгнення про проведення виборів і референдуму щодо питань територіальної цілісності 15 травня. – PolUkr.net).

Це була б велика помилка, бо, по-перше, підігрувала б російським наративам – що нібито президент Зеленський чи український парламент нелегітимні, що вониє перешкодами до миру. Але нелегітимнимі незаконним є президент Росії і його Держдума, адже всі вибори в Росії останні 25 років сфальсифікували.

По-друге, виборами і референдумом не вирішуються ключові протиріччя між Україною і Росією – бажання сучасної Москви знищити нашу державність. А головне, що проведення виборів в Україні може зруйнувати нашу національну єдність. Така авантюра дасть Росії змогу впливати на ці вибори, бо, на жаль, велика кількість українських ідіотів читають новини з телеграм-каналів, якими керують російські спецслужби.

Це дуже небезпечний курс, яким пішов би президент в разі такої авантюри. Як би хто до нього в Україні не ставився, хто голосував за нього чи ні, наразі він є легітимним лідером України в часі війни. Він нам потрібен в такому статусі, щоб країні давали допомогу, щоб була міжнародна підтримка.

Якщо ми погодимось на вибори і референдум без реального завершення війни, то не лише поставимо себе в незручне становище, а й потрапимо в російську пастку справжньої нелегітимності. Щоб провести вибори, слід скасувати воєнний стан, а для цього безпекова ситуація має кардинально змінитися, має бути демобілізація – громадяни, які служать в ЗСУ, мають не лише голосувати, а й право взяти участь як кандидати.

Не уявляю, як 6 млн українців закордоном і 5 млн внутрішньопереміщених осіб мають проголосувати.Зруйнована інфраструктура, сотні шкіл – руїни, а там традиційно були дільниці. Існує велика кількість безпекових, технічних, логістичних і правових викликів, щоб організувати вибори, які можна буде вважати чесними і легітимними.

Я, наприклад, не уявляю, як можна в Польщі та Німеччині, де найбільше українців організувати дільниці для сотень тисяч осіб, щоб дипломатичні установи могли провести там вибори впродовж кількох днів. Це було складно до війни, а зараз куди важче.

Це було б опосередкованим підтвердженням тез Путіна, що влада в Україні – нелегітимна. Пам’ятаємо, що росіяни торочатьце з 2014 року. Хоча в нас відтоді уже двічі змінилися президенти і парламенти.

Тожнаша згода на це фактично підтвердила б брехливі російські звинувачення, що Україна – недемократична держава з нелегітимною владою, тому треба її змінювати.

Як громадяниня хотів би змінити владу, але не хочу цього ціною руйнації державності.

– Україна сподівається, що в Росії закінчаться гроші на війну. Росія розраховує, що в України закінчаться солдати. Як довго може тривати війна у теперішньому вигляді, й до чого можепривести Україну та Росію? Чи може вона тривати протягом усієї каденції Трампа?

– Безумовно, вона може тривати довго, але змінюватися. Позиційні бойові дії можуть чергуватися з активними наступами, можуть тривати подальші атаки ракетами і дронами, щоб знищити українську енергетикуіекономіку, деморалізувати українців.

Гроші в України не закінчаться, бо ЄСприйняв рішення принаймні ще два роки нас фінансувати. Паралельно є гроші, які європейці виділяють системно, на кілька років вперед,на купівлю озброєння для нас, на інвестиції в український ВПК.

Звичайно, в нас є проблеми з мобілізацією, але вонине непереборні. Тут не лише питання в кількості українців, яких можуть мобілізувати,але теж в автоматизації та роботизації війни. Я тут бачупроблеми, але не катастрофу.

У росіян гроші закінчуються, але, з іншого боку, китайці готові далі допомагати їм фінансувати війну. Вони зацікавлені, щоб Україна не виграла, і Росія не програла. Тож будуть продовжувати це робити. Але китайці не можуть контролювати санкції, наші далекобійні удари зі знищення живої сили, технікиі НПЗ росіян. Відтак Росії складно накопичувати ресурси, щоб кидати на нас.

–Україна та Європа домовляються про західні війська на українській землі колись в невизначеному майбутньому після війни. Навіщо домовлятися про щось після війни, якщо потрібна зброя, ракети та інша допомога зараз, під час війни?

– Чому Україна так діє, зрозуміло. Хочемо отримати гарантії безпеки і не відмовляємося від НАТО, яке досі є справжньою гарантією через «парасольку безпеки» і колективну відповідь у випадку агресії. Звичайно, наші європейські партнери, не кажучи про американців, не хочуть брати на себе ці ризики. Тому маємо такий результат, який маємо.

У будь-якому випадку, ці домовленості є позитивними, бо дають певну перспективу і розуміння, що наші партнери готові робити. Якщо складуться умови для припинення вогню, то якийсь контингент буде на території України. Ми продовжуємо казати, що нам потрібнізахідні війська, допомога зброєю, тренери, ібуло б добре закрити небо над Україною. Маємо продовжувати запитувати, чим партнери можуть допомогти.

Щодо кардинального збільшення військової допомоги від партнерів, воно не може відбутися просто так. Маємо вийти з політичною і воєнною стратегією, і сказати, що у нас є задум – хочемо таким чином змусити Росію, щоб припинила війну.Для цього плануємо таких от воєнних дій. Умовно кажучи, знищити те, чи довести до певного рівня інше, щоб росіяни зрозуміли, що продовження конфлікту не має сенсу, бо нічого не зможуть досягнути.

Тоді теоретично партнери можуть дати нам додаткові речі. Так було в Курській операції.Вона була важлива в політичному плані. Не оцінюю її у воєнномусенсі.До того європейці казали – дивіться, ми вам дали зброю, тренували, а ви не можете досягнути цілей наступальної операції.Після Курщини були моральні відзначення українських військ серед європейців, нам почалиінтенсивніше допомагати.

Потрібно щось на кшталт цього – плани стратегії і спроможність наших сил оборони досягнути поставлених цілей, якщо буде збільшена допомога.

– Ви згадували про $12 трлн, так званий «пакет Дмитрієва» – можливу торгову угоду між США і Росією. Чи може Трамп підписати її без мирної угоди по Україні, і чи не буде це рятівним колом для російської економіки?

– Звичайно, він може підписати, але американське суспільство і Конгрес погано сприймуть. Швидких грошей Росія не отримає, Трамп і його команда теж.Тим часом санкції діють, українське руйнування російських НПЗ теж.

Для того, щоб росіянам збільшити видобуток, слід зняти обмеження на постачання технологій, обладнання. Це потребуватиме інвестицій і часу, щоб усе запрацювало. Єдине, що реально може бути – Трамп і його оточення можуть самі заробити, не держава, не американська економіка. Бачимо, що це спосіб дії Трампа не лише в українському питанні, а й в інших.

Вони можуть так вчинити, але це буде дурниця, бо Росії фактично немаєчого запропонувати. Можуть бути рідкісноземельні матеріали, але для їх видобутку потрібні великі інвестиції і десятки років, щоб це почало давати доходи. Тому це все дурниця. У Росії немає активів, які може дати на такі шалені суми.

– Україна у квітні 2025 року теж підписала зі США Угоду про корисні копалини, яка теж поки не принесла великих прибутків…

– Трампу потрібно показувати, що він постійно перемагає, дбає про інтереси США. Звичайно, ця угода може бути цікава колись, після війни, щоб справді було партнерство, щоб до нас прийшли інвестиції та технології, був інтерес у наступної адміністрації. Але захищати інтереси своїх компаній, ризикуючи війною з Росією,американці не будуть. Ми бачили, як удари по Закарпатті та Одесі, де були американські інвестиції, не призвели до жахливої реакції США.

Але якщо буде багато компаній з великими інвестиціями, то це, можливо, трохи покращить ситуацію ібуде більшавідповідь американців.

– Які бачите сценарії завершення війни – умовно поганий, реалістичний та оптимістичний для України, і в яких часових рамках?

– Не можу сказати часових рамок, бо війна – це коли сторони реагують, адаптуються і знаходять нові підходи.

Найбільш реалістичне– взаємне призупинення ударів по енергетичній інфраструктурі. За умов, якщо будемо нарощувати темпи знищення російської нафтової інфраструктури, росіяни будуть це відчувати і тоді можуть на це піти.

Якщо в Росії будуть серйозні політико-економічні чи соціальні проблеми, тоїм доведеться призупиняти бойові дії, як це було під час Першої світової війни. Для цього, наприклад, потрібно, щоб Путін зламав суспільний консенсус, і оголосив загальну мобілізацію. Вона може вплинути на перебіг війни.

Ще один важливий фактор – наскільки європейські партнери в новому, 20-му пакеті санкцій, і наступних будуть тиснути на больові точки Росії, і як будуть ці санкції втілювати в життя.Бо й попередні санкції теж непогані, але суверенні країни ЄС самі приймають рішення. Наприклад, серед так званого тіньового флоту Росії, передусім власниками єгреки або вони ходять під грецькими прапорами…На другому місці – турки.Там у списку ще кілька європейських прапорів. Тож все залежить від того, як діятиме тиск на Росію, наскільки європейці будуть зменшувати ресурси росіян, щоб ті зрозуміли, що не можуть досягнути своїх цілей.

Але миру з Росією не буде, поки Україна не звільнить окуповані території.Може бути нетривале припинення вогню з періодичними спалахами бойових дій. Усе буде залежати від того, що відбуватиметься в Україні,від дій наших партнерів, і ситуації в Росії. Тому сценаріїнеможливо скласти, забагато змінних у рівнянні – наскільки глибокі проблеми з людьми і грошима будуть в Росії, якими будуть ціни на нафту.

Це невдячна справа прогнозувати в такому складному конфлікті, де задіяна така кількість гравців.Війна точиться на нашій території, але нас різним способом підтримують понад 50 країн.За Росією стоїть Китай, Індія, Іран, КНДР, які допомагають їй продовжувати війну.А СШАз нашого партнера перейшли в табір арбітрів.

 

Розслідування НАБУ про корупцію Юлії Тимошенко може мати серйозніші наслідки, ніж сам вирок, змінюючи поведінку депутатів. Скасування негласного табу на критику влади може вибухнути після завершення війни, але навряд чи призведе до розколу суспільства, адже для українців це не вперше. У 2026 році є більше шансів на мир, ніж у 2025 році. Про це PolUkr.net розповів політолог, керівник політико-правових програм українського Центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович.

–НАБУ записала, як старожилка української політики Юлія Тимошенко пробувала купити голоси депутатів правлячої партії «Слуга народу». Вищий антикорупційний суд арештував частину майна сім’ї Тимошенко. 23 січня за неї внесли заставу 33,3 млн грн (2,75 млн злотих), і вона вийшла на волю. Яка вірогідність, що вона отримає реальний термін за корупцію?

 – Рішення прийматиме суд. У неї, як і у будь-якого громадянина, є можливість відстоювати позицію, доводити невинуватість.

Це буде тривала справа, багато засідань, апеляцій. Якщо подивимося на діяльність НАБУ і САП, то побачимо, що справи там можуть тривати роками, бо так побудована процедура, яка дає змогу стороні, яку обвинувачують, постійно знаходити нові факти, наводити нові докази. Історію затягуватимуть в процесуальному плані.

Від таких історій як із Тимошенко головним є не так юридичний наслідок, як політична складова. Очевидно, що такі історії, коли стають публічними, то починають впливати на форматування Верховної Ради, на діяльність депутатів. У парламенті в найближчі місяці до багатьох голосувань депутати будуть ставитися дуже прискіпливо через цю історію.

– Чому після операції «Мідас» в енергетиці ми побачили справді активні дії НАБУ і САП проти відомих українських політиків?

– НАБУ має багато детективів, які займаються різними справами. Коли стався «Міндіч-гейт» (ТімурМіндіч – соратник Зеленського, один із основних підозрюваних у корупційній справі в енергетиці, НАБУ оприлюднило плівки з ним та іншими чиновниками, яких підозрюють в корупції, втік закордон. – PolUkr.net), то суспільство бурхливо відреагувало. Може, до антикорупційних органів прийшло розуміння, що можуть і мають займатися іншими справами, якщо мають підстави. Це стимулювало вивести їх в публічну площину.

От недавня історія з п’ятьма депутатами президентської партії «Слуга народу», які отримали підозри за корупцію, торгівлю голосами. Їх документували майже два роки. Публічність історія отримала лише чотири тижні тому. Політичний момент є, коли антикорупційні органи бачать, що мають суспільну підтримку, тоді діють публічно активніше.

З іншого боку, це лише верхівка айсберга. У них, мабуть, багато справ урозробці. Наскільки з ними вийдуть в публічну площину, побачимо. Багато залежить від результатів розслідувань цих справ, які стали публічними зараз. І навіть тих запобіжних заходів, які обиратимуть щодо політиків.

Ще один цікавий момент – багато депутатів почали співпрацювати з НАБУ – давати свідчення на інших, щоб отримати менше покарання. Відтак у антикорупційних органів з’явилося більше підстав, щоб відкривати справи і доводити до рівня вручення підозр і переведення процесу в судову площину.

Є депутати, які прийшли до НАБУ, і сказали, що не давали, але брали хабарі. Вони будуть у такому випадку кваліфіковані, як свідки у справі. Проти них не здійснюватимуть процесуальні дії. За різною інформацією, називають ледь не 40 таких депутатів. Це сильно розв’язує руки НАБУ.

Чому історія з Тимошенко вийшла в публічну площину? Бо в НАБУ був запис, як вона пропонує хабарі. Ці плівки дав НАБУ депутат, який їх зробив.

– У Верховній Раді зараз 227 «Слуг народу». Мінімальна кількість для прийняття рішень пропрезидентської монобільшості. Вибори неможливі доки триває війна. Яка вірогідність, що в якийсь момент президент не зможе провести через парламент рішення, чи утвориться тоді коаліція, чи далі буде ситуативне голосування?

– Офіс президента (ОП) робитиме все, щоб втримати ситуативні голосування. Вони не зацікавлені, щоб ситуація мінялася. Президент на останній зустрічі зісвоєю фракцією сказав, що «ми вибори виграли, чому з кимось маємо ділитися владою?». Створення коаліції національної єдності, яка була б логічною, поки малоймовірна. Цього не буде, доки є змога добирати необхідну кількість голосів на ключові голосування від різних депутатських груп і фракцій.

Голову СБУ Василя Малюка змогли зняти завдяки 11 голосам «Батьківщини» Тимошенко. Якби не вони, він би залишився. Поки що така ситуативна історія буде продовжуватися.

«Слуги» формально зараз доберуть до 229 голосів, бо там двох депутатів за списками замінять. Один пішов працювати в Фонд держмайна, інший помер. Але очевидно, що немає ніяких 229 мандатів «монобільшості». Реально, якщо кров із носа, «Слуги» можуть дати 190-195 голосів. Частіше – 160-170 голосів. Але добирають з інших фракцій – забороненої проросійської ОПЗЖ, двох депутатських груп, з якими активно співпрацюють.

– Зеленський зустрічався з колишнім верховним головнокомандуючим, послом у Великій Британії Валерієм Залужним, відомими волонтерами Сергієм Притулою і Сергієм Стерненком (23 січня став радником міністра оборони). Деякі політологи кажуть, що це підготовка до виборів. Ви згідні?

– Не виключаю, що це одна з цілей, але не головна. Головна – покращити імідж ОП після Андрія Єрмака, імідж президента, підтягнути лідерів громадської думки до Зеленського.

Можливо, президент намагається так розширити свої знання щодо процесівв країні. Відтак це була реальна розмова, де запитували і відповідали. Такого годі було уявити два-три місяці тому, коли главою ОП був Єрмак. Зараз президент хоче мати кращу картинку, і над цим працює.

Ці люди, як правило, з позитивним балансом довіри. Це теж спроба президента перетягнути на себечастину цього балансу.

Тут є теж політичний момент. Потенційно Залужний, Притула – можуть бути кандидатами на пост президента. Або мати інші політичні амбіції. Зеленський так намагається з ними вибудувати систему відносин, показавши суспільству, що він у цій ситуації все одно залишається головним, і все контролюватиме.

– Якщо будуть вибори після війни, яке в них значення відіграватиме ветеранське середовище, чи створятьвони власну партію, чи їх розберуть по інших політичних силах, і хто її міг би очолити – Буданов, Залужний?

– За опитуваннями, у нас багато можливостей, для участі військових у політиці. Буде щось пов’язане з Залужними, іншими публічними і діючими військовими. Щодо Буданова, є питання, бо він пішов працювати в ОП. Один із сценаріїв, які опрацьовують – Буданов може брати участь у виборах з іншими в об’єднаній партії президента. У нас у цьому плані буде багато цікавого на виборах.

Коли дійде до виборів, то політичне поле сильно переформатується, буде багато нових людей. Усе зараз впирається в той момент, коли це буде, і в яких умовах.

– Чи залишився в Україні проросійський електорат, який колись голосував за Партію регіонів, Віктора Медвечука? За кого будуть голосувати, чи більш-менш суттєві проросійські сили будуть радше заборонені?

– Відверто проросійські сили взагалі не можуть існувати в Україні. По-перше, вони вже заборонені.

По-друге, щодо створення нових, то буде спроба пограти на цьому полі, скористатися можливостями, бо все одно якийсь електорат залишиться. Я не можу його назвати проросійським. Реально проросійського електорату в Україні залишилося в межах статистичної похибки – 1,5%-2%. Ці люди не будуть говорити про вподобання, щоб не прийшло СБУ. Але залишився неорадянський електорат – частина тих, хто ностальгує «за старими-добрими часами». Для них питання мови грають певну роль, пам’ятники Булгакову, Пушкіну. На цьому полі політичні сили спробують зіграти.

Це будуть, з одного боку, залишки ОПЗЖ, кого не притягнули до відповідальності, чи не заборонили. З іншого, нові політики. Якась політична сила «за все хороше, проти всього поганого», з нотками ностальгії, може бути у наступній Верховній Раді, але вона буде не надто великою.

– Наскільки є ризики гострого політичного розколу і дестабілізації країни після війни, коли настане час виборів, публічної критики? Чи вже є ознаки цих внутрішніх поділів?

– Внутрішні поділи завжди існували, тільки на сьогоднішній день вони будуть персоніфікованого характеру. У нас буде жорстка і досить брудна кампанія, багато критичних заяв, але це не розвалить суспільство.

Україна проходила багато подібних кампаній. Але далі будемо залишатися в межах тієї політичної системи, яка є. Хоча владі буде непросто, бо табу на ті питання, які є зараз в суспільстві, але їх публічно не озвучують, знімуть. Зараз є внутрішня згода, українці самі для себе вирішили, що ми ці питання не піднімаємо під час війни. Після мораторії скасують. Можливо, представникам влади буде розумніше не балотуватися, ніж нариватися на жорстку критику, розуміючи, що вона – об’єктивна, і на неї доведеться відповідати.

– Як це може відбитися на відбудові країни?

– Відбудова буде центральною темою після війни. Зрозуміло, що тут же будуть розмови, що представникам нинішньої влади не можна її довіряти, будуть аргументи, починаючи від корупційних скандалів.З іншого, представники влади казатимуть, що в них є досвід. Це буде одна з центральних тем дискусії.

Про це будуть багато говорити, сперечатися, але в Україні на сьогодні немає питань, які після завершення війни можуть розколотикраїну. Росія на це дуже сподівається, але цього немає. Є питання мови, віри, але не в такому форматі, як на це сподіваються росіяни.

Росіяни створили ситуацію, коли такі розмови будуть доводитися до певного моменту, а потім всі казатимуть: «Давайте зупинимося, бо вже починаємо підігравати Росії». На цьому будуть робити паузу.

– У Києві та інших великих містах найважча ситуація з електроенергією і обігрівом за чотири роки війни. Це на фоні корупційного скандалу в енергетиці, який призвів до перестановок в уряді та ОП. Як це відіб’ється на рейтингу президента? До яких дій спонукає Зеленського?

– Якщо дивитися на останні опитування, то у Зеленського рейтинг навіть зріс. Але загалом на рейтингах влади, яка займається цими питаннями, це жахливим чином відбивається.

З одного боку, є розуміння, що головний ворог – Росія. З іншого, є питання щодо готовності енергетики до таких ударів. Особливо ці речі загострилися на фоні «Міндіч-гейту», у справі, по якій в нас приходить колишня міністерка енергетики Світлана Гринчук. Тому є питання до уряду, парламенту, меншою мірою до місцевої влади. В опитуваннях місцева влада на останньому місці у відповідальності за це. Але результати більше проявляться після війни. Бо зараз діє цей негласний мораторій на критику.

Якщо подивимося на дописи в соцмережах, то там є питання до влади, але вони поки такого характеру, що, «будь ласка, подивіться, чи можна зробити щось краще», «давайте подумаємо, як це зробити краще». Після війни будуть прямі звинувачення і вимоги покарати винних. Навіть тих, які намагаються зараз з ситуацією справитися, бо так чи інакше вони все одно до неї доклали руку.

–Президент США Дональд Трамп знову вагається між тим, хто заважає укладенню мирної угоди – Росія чи Україна. Уже понад рік його старання нікуди не привели. Куди і коли можуть привести мирні ініціативи Трампа?

– Маємо в 2026 році більше шансів на завершення війни, ніж у попередні роки. Позиція Трампа грає певну роль, адже стала для нього одним із ключових питань. Він сам розкрутив тему, довів її до абсурду, тож треба довести до логічного завершення.

Є два варіанти. Перший – Трамп ще довгий період часу дає сторонам, як він сам каже, «повоювати», сподіваючись, що потім воно якось само закінчиться.

Другий – йому все одно доведеться колись тиснути на Росію, а не на Україну. На Київ вже немає через що тиснути. Ми не проти завершення війни, готові на компроміси, і вони озвучені. Тиснути доведеться на Кремль. Хоч не виключаю, що зараз побачимо останню спробу натиснути на нас – домагатися виведення ЗСУ з Донецької області, на що Україна ніколив такому форматі, як про це говорить Росія, не піде. Але, можливо, в США зможуть знайти компроміс, який влаштує і нас, і Росію.

Хоча головні питання все одно залишаються до Росії – вона не хоче завершення війни. Якби була хоча б мінімальна політична воля Путіна, можна було б це зробити хоч завтра.

Зі сторони України великою поступкою було вже те, щоб усе закінчилося по лінії фронту. Але Путін поки вважає, що в нього є кілька місяців, і він їх використає, б’ючи по цивільній інфраструктурі. Він вірить, що зможе чогось домогтися, що українці вийдуть на вулиці і скажуть:«Давайте закінчувати терміново, підписувати капітуляцію». Цього не буде. Воно працює навпаки – призводить до діаметрально протилежного результату. Те, що росіяни за 12 років війни цього не зрозуміли, свідчить про їхні когнітивні здібності. Україна протримається. Не маю жодних сумнівів.

Сьогодні, 22 січня, День соборності України (22 січня 1919 року об’єдналися ЗУНР і УНР, а в 1990 році був символічний «живий ланцюг» із людей між Львовом і Києвом. – PolUkr.net). У цьому плані залишилося не так багато зими. Мороз відступає, починає тепліти. Критичні проблеми з інфраструктурою поволі, але вирішуються.

Зрозуміло, Росія спробує ще кілька разів масово обстріляти Україну. Але це не вплине так, як сподівається Путін. Це не дасть військового результату. У Кремля є бажання створити гуманітарну катастрофу, але це так не працює. Україна, кияни, протрималися, найхолодніші два тижні, протримаються ще, скільки буде треба. У нас немає іншого варіанту, а ситуація все таки з кожним днем стає кращою. Зокрема завдяки партнерам, передусім полякам, які передали нам багато генераторів, за що їм величезне спасибі (польський уряд передав 379 генераторів і 18 спецобігрівачів зі стратегічних резервів, паралельно через механізми ЄС ще 447 додаткових генераторів, плюс столиця Варшава передає 90 генераторів, а також ще 230 генераторів в рамках акції «Тепло з Польщі для Києва» купили за кошти звичайних поляків. – PolUkr.net).

Тому не вийде так, як хоче Путін. А весною дійсно можуть бути серйозні зміни, навіть на фронті. Зараз зі сторони України йде ставка на максимальну роботизацію армії, щонайбільше використання дронів. Останні зміни в міноборони, призначення головою відомства колишнього глави мінцифри Михайла Федорова, пов’язаніз цим. Тож є перспективи, які краще виглядають для України, ніж для Росії.

Можливо, у Трампа на це теж розрахунок, що зима закінчиться, у Путіна не буде аргументів, і він зможе сказати йому: «Слухай, ти казав, що літом все завершиш, далі восени, потім зимою. Нічого в тебе не виходить, давай, сідай за стіл, закінчуй, бо далі будемо діяти інакше».

–Трамп свариться з Європою через Гренландію. Які це може мати наслідки для України? Що означатиме для нас подальший розкол між США і Європою? Які матиме наслідки для продажу ракетдо Patriotіпередачу розвідданих США?

– Для нас це поганаісторія.Коли Трамп свариться з Європою, з НАТО, за Гренландію, тоді партнери не говорять про Україну. Тож в наших інтересах, щоб швидше все вирішили, і ми могли рухатися далі.

Ракети як продавали через європейців, так і будуть продавати, бо для Трампа це важлива історія – гроші, а це для нього головне. Тому від продажів точно не відмовиться.

– У ЄС розглядають створення нового військового союзу з Україною, але без США на базі «коаліції охочих», писалаPolitico. Наскільки це реально, і як би він міг виглядати на практиці?

– Це дуже реальна історія, але поки на перспективу. Це буде не альтернативаНАТО, а паралельна структура. Європейці давно про це думають, особливо після приходу Трампа – в Європі почнуть відновлювати регіональні союзи, бо безпеки не буває забагато.

За логікою цей союз може виглядати в форматі, який ранішепропонувався – Велика Британія, Польща, країни Балтії, Україна, Румунія, Скандинавські країни. Або в більш розширеному складі.

Україна має зараз головний ресурс, якого немає і не матиме Європа – велику, боєздатну, професійну, навчену армію, яка знає, як воювати проти росіян, вміє це робити. У цьому європейці зацікавлені. Тож на перспективу паралельні союзибудуть.Тим паче, якщо ми не станемо членом НАТО у найближчійперспективі.

Зрозуміло, для нас це дуже важливо, але Європа зацікавлена навіть більше. Німці, наприклад, відверто кажуть, що Україна нас прикриває, і Європа з українською армією – зовсім інша Європа, ніж без неї.

Тому на це слід робити ставку, втілювати такий союз. Американці можуть в ньому брати участь, або ні, але європейці остаточно зрозуміли, що покладати всі надії на США за Трампа – цескладати яйця в один кошик. Це дуже небезпечна історія.

– Чи може Європа допомогти Україні дотиснути Росію, щоб змусити її до миру, і чи готова вона на такі кроки? Наскільки європейці єдині в цьому?

– Тотальної єдності немає.Як мінімум, маємо три країни, які мають специфічні підходи – Словаччину, Угорщину і, на жаль, Чехію на рівні уряду і парламентської коаліції. Хоча нас рятує, що чеський президент і суспільство реагують по-іншому.

Європа економічно Україні може допомогти і допомагає. За останній рік фактично вся допомога, яку отримуємо, європейська. Навіть та зброя, яка йде зі США, йшла за європейські та інших партнерів кошти. 2025 рік показав, що у Європи достатньо сили, щоб це робити. У 2026 році це продовжиться.

Щодо посилення допомоги, то, як мінімум, до весни нічого не побачимо, а весною будемо дивитися – або Росія сяде за стіл перемовин, або Європі слід буде включати інші механізми. Ресурси на це є.

– Які інші механізми маєте на увазі?

– Посилення військово-технічної підтримки, додаткові кошти на закупівлю зброї, розширення співпраці з виробництва зброї тощо. Те, що на сьогодні європейці вже роблять, але більше. Не думаю, що дійде до прямої участі якихось країн у війні.

У європейцівє розуміння, що Росія продовжить і даліпостійнокусати Європу, як вже робить, тож прийдеться розширювати підтримку, активніше та дієвіше протидіяти.Будемо сподіватися, що Європа буде діяти швидше та активніше.

Тому Путін хоче домогтися капітуляції України зараз, доки Трампсприятливо до нього ставиться, доки Європа остаточно не зробила для себе висновок, що з Росією домовитися не вийде. Тож найближчі місяці будуть вирішальні в цьому сенсі.

 

Президент Володимир Зеленський призначив главу ГУР Кирила Буданова главою Офісу президента (ОП), щоб він домігся призупинення війни, і допоміг главі держави зберегти владу. Попередній глава ОП Андрій Єрмак створив систему, в якій відігравав непропорційно велику роль в управлінні країною. Також Зеленський замінив глав силових відомств без видимої на те причини, що викликає багато запитань, адже це додаткові ризики під час війни. Про це PolUkr.net розповівполітолог, директор Інституту світової політики Євген Магда.

– 2 січня президент Зеленський призначив главу ГУР Буданова главою ОП. Головний військовий розвідник замінив посту давнього друга президента Андрія Єрмака, звільненого в кінці листопада 2025 року після корупційного скандалу. Чому вибір впав на Буданова, які цілі переслідує цим призначенням президент?

– Президент не замінив Єрмака на Буданова. Понад місяць тривав своєрідний кастинг на посаду.

Мотивація президента проста – Буданова він добре знає. Свою кар’єру глава ГУР розпочинав при Зеленському. Його завданням буде – забезпечити тил главі держави.

Буданов – той, хто прислухається до рекомендацій американських партнерів, з якими контактує. Це одна з причин, чому його вибрали на цю посаду.

– Які задачі ставить перед Будановим президент, і наскільки той може їх виконати?

– Задачі від Зеленського прості – зберегти зараз йому владу, привести країну до призупинення війни і спробувати виграти наступні вибори. Чи Буданов їх вирішить, сказати важко, бо ми лише на початку шляху. Щойно минув тиждень на посаді. Це цікавий досвід, бо військового, тим паче професійного диверсанта, на посаді керівника ОП в Україні ще не було.

– Що зміниться у внутрішній і зовнішній політиці України з новим главою ОП?

– За Єрмака була створена офісно-президентська республіка, де глава канцелярії президента відігравав непропорційно велику роль у суспільно-політичних і економічних процесах країни.

В Україні керівник президентської канцелярії традиційно завжди був тим, хто входив в першу десятку провідних політиків країни. Якщо за Леоніда Кучми на початку його правління депутат Олександр Карпов розповів анекдот, що Кучма працює президентом в адміністрації Дмитра Табачника, то про Зеленського можна було сказати, що він працював президентом в офісі Андрія Єрмака.

Наскільки це зміниться за Буданова, можемо лише гадати. Але зараз цих змін не бачу, бо президентом проголошені та здійснені інші кадрові заміни, які теж здійснюються в форматі одноосібних рішень. Не бачу політичних консультацій чи обговорень.

Після корупційного скандалу «Міндічгейт» (антикорупційне розслідування, яке провели НАБУ і САП, яке у листопаді 2025 року перейшло у публічну фазу, в ЗМІ оприлюднили записи, на яких фігурував друг Зеленського Тімур Міндіч і факти корупції в державній компанії «Енергоатом». – PolUkr.net) заявлялося, що призначення на міністерські посади будуть вирішуватися більшістю у парламенті у консультаціях з главою держави та урядом. Цього надалі немає.

Яким керівником буде Буданов, сказати важко, бодовго главою ОП був Єрмак. Усі звикли до «єрмакократії» (одна особа, не обрана на виборах, має можливість контролювати рішення президента, уряду, парламенту й силового блоку. – PolUkr.net). З іншого боку, розвідник Буданов більше шести років очолював ГУР і за визначенням мав приховувати риси свого психологічного портрету. Тому глава ОП Буданов – досі є загадкою.

– Чи зміниться з Будановим роль ОП в українській політичній системі?

– Не розумію, чому щось має змінитися з Будановим, коли президентом залишається Зеленський. Ці зміни залежать від президента. Будь-який керівник ОП лише провідник ідей, намірів і планів глави держави.

– На місце Буданова главою ГУР призначили главу Служби зовнішньої розвідки (СЗР) Олега Іващенка. Що про нього відомо, що зміниться в роботі ГУР з новим главою, чи не стане ця структура менш ефективною?

– ГУР досить ефективна спецслужба.Тут виникає запитання, чому президент вирішив змінити керівників трьох ефективних українських спецслужб – ГУР, СБУ і СЗР.Бо Іващенко очолював СЗР, але прийшов туди з ГУР, де був заступником Буданова. Для нього ГУР – не нове місце роботи.

Багато говорять, що він «людина Єрмака». Але в українських політичних реаліях кожен призначенець – чиясь людина. Так в Україні насьогодні все, на жаль, функціонує.

Іващенко – не дилетант. Його кар’єра проходила, зокрема в ГУР протягом тривалого періоду АТО-ООС. Тому він буде достатньо ефективним. Його буде мотивувати прагнення перевершити досягнення Буданова.

– Також 2 січня президент запропонував міністру цифрової трансформації Михайлу Федорову очолити міноборони. Що він має змінити в цьому відомстві, і наскільки вірогідно, що йому це вдасться?

– Очевидно, якщо людина керувала цифровізацією протягом більше шести років, то буде намагатися те саме втілити в міноборони.

Він умінцифри теж активно займався питаннями закупівлі дронів та їх використання.

Чи зможе Федоров побудувати високотехнологічну українську армію? Усі ми за це вболіваємо. Але інше питання, що зараз Сили оборони нараховують понад 1 млн людей. За 20 пунктами мирного плану, які обговорюються, в разі призупинення війни у нас має бути армія 700-800 тис. Це величезна цифра. Утримувати її в умовах мирного часу дуже складно. У насце сьогодні мало хто розуміє.

– Для змін в армії Федоров має співпрацювати з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Які між ними стосунки, і наскільки будуть ефективні реформи у сфері мобілізації, цифровізації армії, збільшенні постачань дронів для ЗСУ?

– Поки не можу сказати. Достатньо скептично ставлюсь до Федорова як цифровізатора після його фрази, що «загрозакібербезпеціу нас суттєво перебільшена», після проблем з «Дією», і хакерської атаки на Київстар.

Сирський – це людина, яка свого часу замінила Валерія Залужного. Він має орієнтуватися передусім на президента. Зеленський показує, що Сирський його влаштовує.

– А які стосунки між Федоровим і Сирськими, чи можуть вони ефективно співпрацювати?

– Очевидно, вони знайомі. Але вважати, що якщо сьогодні Верховна Рада затвердить Федорова, то завтра всі проблеми в армії зникнуть, це небезпечна ілюзія.

– 5 січня голова СБУ Василь Малюк оголосив про відставку – тимчасово виконувати обов’язки голови служби буде начальник Центру спецоперацій «А» СБУ Євген Хмара, до призначення нового очільника СБУ Верховною Радою. Чому президент замінив успішного главу СБУ?

– Для мене це теж загадка. Тут багато конспірологічних версій, що Малюк не захистив Міндіча. Не знаю логіку дій президента. Але коли під час війни глава воюючої країни змінює керівника провідної спецслужби, у багатьох виникає запитання «чому?». Низка авторитетних українських військових також запитує «навіщо?», тож багато хто здивований цим рішенням.

Історія цієї відставки цікава, бо за неї ще має проголосувати Верховна Рада, що не факт. Хоча Зеленський створив таку схему, що начебто СБУ може очолювати «виконуючий обов’язки», це не відповідає нормам законодавства і логіці бойових дій.Під час війни кожен силовик не просто має знати свою роботу, ай орієнтуватися на свого керівника. «В.о.» – це погана історія.

– Чи не послабить такий крок роботу СБУ?

– Він не має завдавати безпосередньої шкоди СБУ, бо не сам Малюк все узгоджував, збирав агентурну інформацію і планував атаки. Але він все-таки був основним провайдером проведення вагомих операцій, які вплинули на ситуацію на війні, та були важливими для України.

Я не розумію, на якій посаді Малюк залишається в структурах СБУ. Крім того, що він сказав, що залишається там.

– Чи не створює додаткові ризики заміна успішних лідерів силових структур?

– Це створює багато запитань. Низка людей задається запитанням з огляду на 20 пунктів мирного плану – що у нас відбувається, як і куди ми рухаємось? Бо змінили трьох керівників спецслужб, міністра оборони. У будь-якому випадку навіть геніальним людям потрібен час, щоб вусьому розібратися, зрозуміти все у новому для себе відомстві. І це серйозний виклик під час війни.

– Нині міноборони керує колишній прем’єр Дeнис Шмигаль, який очолив його лише п’ять місяців тому. Шмигалю Зеленський пропонує пост міністра енергетики. Чому Зеленський так змінює посади для Шмигаля, і чому саме його президент хоче бачити міністром енергетики – відомства, яке найбільше постраждало від корупційного скандалу?

– Він енергетик (у 2018-2019 роках працював директором ДТЕК Бурштинська ТЕС. – PolUkr.net). У принципі, володіє певною інформацією. Також за час прем’єрства Шмигаль не був пов’язаний з гігантськими корупційними скандалами. Але мене дивує, коли його, як хлопчика тягають по різних посадах, а він погоджується. Якщо йдемо в Європу, там теж є міністри, які є політичними призначенцями, які можуть мати різні посади, але таких фокусів немає. Є більше логіки, зрозумілості, прозорості призначень.

– Чи варто очікувати подальших замін міністрів, і якщо так, то яких і чому?

– Ще міністра юстиції можуть змінити. Начебто 12 січня будуть праймеріз щодо цього у партії «Слуга народу». Бачите, як цікаво – на одні посади президент сам визначає претендентів, а на інші – є партійні праймеріз.

Коли президент каже, що він когось визначає на посаду в уряді, це свідчить, що прем’єрка Юлія Свириденко політично абсолютно ніяка. Це ще одне свідчення, що в нас офісно-президентська республіка. Парадокс в тому, що Єрмака немає, а створена ним система живе.

– Це через те, що війна, чи Зеленський будував її ще до вторгнення?

– Ні, він її будував з 2020 року. Ще з часу пандемії.

– Хто ще може змінити посаду?

– У різних кадрових розкладах не раз звучала посада секретаря РНБО Рустема Умєрова. Ніби він теж втратить посаду. Це оксиморон, коли людина, в якої живе родина і є бізнес у США, веде зі Штатами переговори. Такого, мені здається, в історії світової дипломатії ще не було.

В.о. міністерка юстиції Людмила Сугак може втратити посаду, міністр освіти Оксен Лісовий, і віце-прем’єр з відновлення Олексій Кулєба. Він фігурує на «плівках Міндіча».

– Для чого президент проводить саме зараз ці перетасовки у владі, чого прагне домогтися, і які можуть бути наслідки всередині країни та для міжнародних переговорів?

– Якщо говоримо про переговори, то Сергій Кислиця став учасником української переговірної делегації з американцями, і перейшов на роботу вОП. Це фаховий, досвідчений дипломат. Вінпомітний персонаж. Але яким би фаховим не був Кислиця, він не зможе сам витягнути переговори. У нас від початку помилкою було те, що був тільки один дипломат у переговорній делегації.

– А для чого президент проводить зараз всі ці перестановки?

– Його аргументація проста, бо має на це право. Цей підхід показує, як він на все дивиться, що про все думає, і яка у нього мотивація.

– Це реакція на «Міндіч-гейт», на корупційний скандал, щоб показати, що щось робиться?

– Думаю, що, серед іншого, так. Бо просто так перекрити «Міндіч-гейт» на сьогодні неможливо.

– Як всі ці зміни впливають на переговорні позиції України? Наближають чи віддаляють перспективи призупинення війни?

– Я б сказав, що прямого впливу немає, бо не залежить позиція Дональда Трампа від того, хто очолює в Україні міноборони. А Росія чхати хотіла на різні зусилля західних партнерів і Києва.

Європа досі розділена в питанні безпекових викликів і допомоги Україні. Попри виклики від США, не всі європейці готові платити за оборону і нею займатися. Нова мирна ініціатива Штатів – це успішна спецоперація Росії, яка просунула вимоги Києву через Білий дім. Ймовірно, війна триватиме в 2026 році. Кремль бреше про стан своєї економіки, і лише достатнє ослаблення РФ спричинить в росіян бажання сідати за реальні мирні переговори. Про це PolUkr.net розповівголова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак.

– Оновлена стратегія нацбезпеки США в стилі МАГА збурила європейців. Які вона матиме практичні наслідки? Чи щось зміниться у стратегії та рішеннях лідерів країн Європи?

– Те, чи зараз Європа вийде зі своєю зворотною стратегію, буде залежати від кількох моментів. Перший – чи до передової групи лідерів, які розуміють ризики в Європі приєднаються глави інших країн.

Друге – чи ці лідери візьмуть на себе велику частину з фінансування безпекових ризиків для континенту.

Третє – чи захочуть бути щитом для частини європейських країн, які зараз стоять осторонь від безпекової ситуації в Європі. Чи захоче ця частина європейців брати на себе додаткові витрати.

Це буде індикатором того, яку зараз маємо ситуацію – десь третина Європи активно долучається до процесів, пов’язаних із безпекою, передусім через допомогу Україні. Друга частина країн вважає, що зараз Києву допомагати не варто і навіть блокує ініціативи. Третя частина вважає, що треба тихенько пересидіти і особливо не висовуватись, не створювати приводи, щоб на них звертали увагу.

– Бачите перспективу, що країни Європи зможуть об’єднатися в безпекових питаннях, чи радше будуть ці окремі три групи?

– Мені здається, що так воно й буде далі, бо в кожної країни є своє бачення і абсолютно різне лідерство. Є глави країн, які йдуть і дивляться вперед, а є ті, які вважають, що треба досидіти свій короткий електоральний цикл, а краще ще підіграти виборцям, вкладаючись радше в соціальні проєкти, ніж в безпекові.

Показовим позаминулого тижня було шоу на німецькому телебаченні, куди прийшов канцлер Фрідріх Мерц і відповідав на запитання пересічних німців. Фактично всі питання стосувалися економіки, тарифів, міграційної політики і практично жодного не було про безпеку. Не знаю, чи так навмисне модерували дискусію, але для мене це теж показник, що в німецькому суспільстві, наприклад, переважають ті, хто вважає, що треба вкладатися у соціальну політику, а не займатися безпекою. Це попри те, що до Німеччини долітають дрони, що загрози для німців не знизились, а навпаки – виросли. Попри те, що повномасштабне вторгнення в Україну триває майже чотири роки.

Це не радує, бо якщо на рівні еліт ще є розуміння, то вони недопрацьовують щодо інформування своїх громадян щодо процесів, які зараз розвертаються в Європі та навколо неї.

– Це попри те, що влада ФРН хоче бути лідером Європиу плані безпеки, а канцлер Мерц скасував «боргове гальмо» і відкрив шлях до необмеженого фінансування оборони. Витрати Берліна на оборону зростуть з €86 млрд у 2025 році до €162 млрд у 2029-му.

– Очевиднотут питання ще в тому, що Китай, США і Росія розглядають зараз Європу як блюдо, яке можна розділити і використати в своєму сценарії. Ці три країни вважають, що можуть претендувати на впливи всередині ЄС.

– Чи черговий раунд мирних перемовин, ініційований у листопаді США, зайшов у глухий кут, чи до чогось приведе? Якщо так, то до чого?

– Наразі бачимо тиск лише на Україну. Очевидно, за півтора місяці відбулася карколомна зміна позиції США, бо ще в жовтні розглядалася передача Україні ракет Tomahawk, питання посилення санкцій проти Росії.

Зараз, як у політичному айкідо щось відбулося, чого ніхто не може до кінця зрозуміти – як сталося, що російська спецоперація з вкидання 28 пунктів стала домінуючою в інформаційному та політичному дискурсі. Ми постійно зараз крутимося навколо цих пунктів, які насправді є чимось середнім між Мінськом-3 і Судетами-2 (Мюнхенська змова західних країн із Гітлером щодо розділення Чехословаччини в 1938-му. – Polukr.net).

– Які наслідки для України і Росії від цієї дипломатії?

– Кожного дня змінюються умови, відтак можуть бути різні наслідки. Ми щодня проживаємо «день сурка». Щодня відбуваються зміни чи інтерпретації тих чи інших пунктів мирних ініціатив. Але розуміємо водночас, що все стоїть на місці.

Росія домоглася через вкидання цих пунктів кількох речей. По-перше, багато хто, в Європі зокрема, вирішили, що от-от настане мир, і не треба думати про допомогу Україні, можна поставити деякі процеси підтримки на паузу.

По-друге, загальмувалася передача зброї та фінансів, питання заморожених російських активів.

По-третє, відновився діалог по лінії Кремль-Білий дім, що півтора місяці тому було неможливим. Більше того, США ігноруваливсі сигнали з Росії, зважаючи на те, що всі прекрасно розуміли, що Москва не хоче на даному етапі завершення війни.

Усі ці три моменти зараз більше б’ютьпо Україні, ніж по Росії. Вони призвели до того, що Москва повернулася за стіл перемовин із американцями. Виглядає так, що американці клюнули на економічні пряники, які хоче запропонувати Штатам Кремль.

– Чи спроба США витіснити Європу з мирного діалогу розбудила європейців? Чи можемо очікувати на більш дієву участь європейців у війні в Україні?

– Ми постійно кажемо, що Європа має прокинутися.Але в мене відчуття, що вона досі живе за графіком. Вона прокидається, щось робить, і знову засинає. Це циклічність, яку спостерігаємо протягом останніх років, і яка непокоїть, бо Європа досі є неоднорідною.

У Європі багато гравців, і водночас йде гра на кількох мапах, і на кількох шахових дошках. Немає лінійних рішень і однієї лінії, по якій можна показати, як відбувається процес.

Те, що вдалосяПутіну в Європі – хаотизація процесів. Умовно, Угорщина і Словаччина є, власне,її елементами. Я не скажу, що керівництво цих країн – проросійське, але в даному випадку вони грають на руку Кремля.

–Який ризик для України, що одного дня Дональд Трамп таки скаже перестати давати Києву розвіддані та продавати зброю? Які це буде мати наслідки для нас?

– Ми вже це проходили. Слід розуміти, що такий ризик є, він великий. Чи зможуть європейці нам підставити в цей момент плече? Дуже хочеться вірити, що так.

Але процес, який зараз спостерігаємо, він також для європейців мав би бути великим уроком. Чи винесуть вони з цього рішення? Говорити наразі зарано.

– Як на рішення Трампа може впливати його бажання отримати Нобелівську премію миру і проміжні вибори до Конгресу в листопаді 2026 року? До яких рішень це може його підштовхувати?

– Якщо говорити логічно і технологічно, то ці події мали б вплинути. Але що в голові у Трампа знає тільки він сам. Логіка підказує, що настрої в американському суспільстві сприятливі для України (заданими опитування Ronald Reagan Foundation&Institute, 64 % американців за надання США летальної допомоги Україні, що на 9% більше, ніж торік, і є найвищим показником з 2022 року. – PolUke.net). Він мав би врахувати ці настрої під час електоральної кампанії, але чи буде – хто зна.

Існують різні цифри, які вказуютьна високу підтримку України серед американців в питанні протистояння з Росією – як в республіканському таборі, так і в демократичному. Але як себе поведе Трамп – важко сказати.

Є багато сигналів, що Трамп і його команда зосередяться більше на внутрішній політиці. Якщо він побачить, що в ситуації з Росією немає виграшного варіанту, то так і зробить.

Звичайно, номінація на Нобелівську премію миру може бути чинником, який також тиснутимена Трампа. 30 жовтня останній термін подачі заявки на цю номінацію. Дата фактично співпадає з фінішом виборчої кампанії у США до Конгресу. Тож цей факт може бути таким, який тиснутиме на Трампа, і на його бажання отримати цю премію, томувін щось мав би робити. Проблема, щоб не робив це коштом України. Бо 31 рік тому, коли підписали Будапештський меморандум, нам так само Америка і Росія спустили документ і переконали, що це найкраща гарантія безпеки. Як побачили, це ніяка не гарантія.

– Яка вірогідність, що ЄС переконає владу Бельгії до 18 грудня дати Україні репараційний кредит на €165 млрд? Чи є суттєвий ризик, що навесні 2026 року Україна опиниться без грошей?

– Є ризик, що Україна може в кінці березня опинитися без грошей без цього репараційного кредиту.

Але Єврокомісія днями ухвалила рішення про замороження російських активів, і воно буде виконуватись. Але кредит залежить теж від того, як все буде розвиватися, і куди буде рухатися мирний трек, чи буде він поставлений на паузу.

Зараз питання чергового пакету санкцій ЄС проти Росії, що мав бути введений до нового року, вже перенесли на наступний рік. Це означає, що задіюютьне всі механізми водночас.

– Як Україні найкраще було б впоратися з потрійною кризою – масовою втечею солдат у СЗЧ, політичною кризою і тиском Трампа? Які варіанти завершення цієї кризи?

– В Україні є частково управлінська і політична кризи, спричинені відставкою глави Офісу президента (ОП) Андрія Єрмака. З його відходом вони не закінчилися.

Є багато ризиків, які послаблюють Україну. Але багато залежить від того, як ОП буде вести далі кадрову політику, і політично гра навколо ОП буде суттєвим чинником, що впливатиме на ситуацію в країні до кінця 2026 року. Зараз у нас настільки централізована влада в одних руках, що президент Володимир Зеленський має всю повноту повноважень та відповідальності. Він відповідає за більшість, якщо не за всі, процесив країні.

– Всупереч конституції, бо в нас фактично президентсько-парламентська, а не парламентсько-президентська країна. У цьому одна з причин кризи?

– Під час війни, звичайно, для країни потрібен лідер, і якби війни не було, то гостріше ставилося б питання відповідності дій влади до конституції. Але ця зміна фактично розпочалася ще у 2019 році, коли президент отримав свою монобільшістьу парламенті, і відповідно ОП дістав великий вплив на політичні процеси. Треба було ділити владу з іншою політичною силою. Це не призвело б до того, що маємо зараз – до кризи довіри до Верховної Ради, кризи всередині парламенту, і кризи у відносинах між гілками влади.

– Коли чи за яких умов можуть виникнути реальні перспективи для мирних перемовин у війні?

– Це, можливо, перший квартал 2026 року. Не включаю, що в процес активніше буде залучений Китай. Пекін теоретично разом із Америкою за бажання можуть знайти механізми тиску на Росію.

– Навіщо Китаю завершувати війну? Здається, Пекін навпаки хоче, щоб вона тривала якомога довше, чи ні?

– Китаю не цікаво, щоб Росія була сильною країною, щоб створила третій полюс впливу. Але Китаю теж не потрібна РФ у руїнах.

Якщо говоримо про російську економіку і про певні тенденції в ній, то в якийсь момент вона може не витримати навантаження, яке маєзараз. Не кажу, що там все катастрофічно, але погано вже сьогодні, і є тенденції до погіршення ситуаціїза кількома позиціями. Їх поки росіяни намагаються приховати.Не все так добре в РФ, як того хотілося б Кремлю.

– Україна палить російські НПЗ. Що Україна і Європа можуть більше робити, щоб пришвидшити бажання Москви зупинити війну по лінії фронту?

– Це один із варіантів, коли війна дійсно може затухнути, бо Росія не зможе вічно палити стільки ресурсів, скільки їх випалює зараз щодня. Коли таке станеться, по термінам сказати важко. Єдине, що не вірю,що нинішній процес з швидкими мирними переговорами дасть позитивні результати.

– Наступний вихід на мирний тракт десь навесні наступного року?

– Так, перший квартал 2026 року.

Росія методично знищує не лише українську генерацію енергії, а також її передачу з заходу на схід країни. Це створює додаткові проблеми для східних регіонів, ближчих до Росії та лінії фронту. Росіяни почали застосовувати більшу кількість ракет і дронів проти України, які стали точнішими, то більш ефективно знищують українську енергетику. Також вона стала вразливішою за майже чотири роки війни. Взимку особливо важко буде східним регіонам країни, по лівий берег Дніпра, тому можлива нова хвиля міграції в західні регіони країни та в ЄС. Про це PolUkr.net розповів директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

– Лише за три місяці осені було більше десяти потужних атак на українську енергетику, не враховуючи щоденних обстрілів критичної інфраструктури в прифронтових регіонах. Лише з початку жовтня Росія запустила понад 150 ракет і понад 2 тис. дронів по українській енергосистемі. В якому стані зараз українська енергосистема?

– Українська енергосистема знаходиться в стабільному, але важкому стані. У нас на сьогодні дефіцит генерації, декілька гігават, а також певний дефіцит передачі енергії з заходу на схід країни. Основні діючі українські електростанції розташовані на правому березі Дніпра, а більшість енергоспоживання відбувається на лівому березі. У цьому теж проблема.

–  Уже майже місяць Україна живе з графіками відключень світла, які в окремі дні в деяких регіонах сягають 15−17 годин без світла на добу. Які найбільші ризики зараз, і для яких регіонів?

– Ризики найбільші для східних регіонів країни, бо там, по-перше, практично немає вже власної генерації енергії, її просто не залишилося. ЗАЕС росіяни окупували, інші, менші електростанції, розбомбили. Недавно знищили там теплову генерацію. І тут у нас виникає ще додаткова проблема – передачі електроенергії з заходу на схід країни. Тому, крім проблем дефіциту генерацій ще накладається проблема мережових обмежень, передачі електроенергії по країні. Це в сумі створює певні клопоти.

Бракує Україні загалом, хоча десь передається з правого берега на лівий, близько 5 гігават.

– А щодо передачі між регіонами, то наскільки великим є брак у відсотках, щоб зрозуміти?

– Він постійно змінюється, після атак є дефіцити та мережові обмеження зростають, потім відбувається ремонт, ситуація стабілізується, потім знову обстріл, знову та ж картина.Тому не можна сказати, що вона однакова і стабільна. Зараз все відбувається у динаміці.

– Які бачите найбільш вірогідний сценарій з електрикою впродовж зими для України?

– Базовий сценарій – у наспрактично зруйнована теплова генерація і ГЕС мінімум виробляють електроенергію, теж через атаки.Тож основна генерація–атомна.

Також розраховуємо на імпорт з ЄС, десь 2-3 гігавата, і на децентралізацію генерації.

У нас є децентралізація близько 1 гігавата, грубо кажучи. На це можемо розраховувати.Прогнозую, у нас в середньому будуть відключення, якщо атаки продовжаться, на лівобережжі, а також в Києві, десь 2-4 черги на добу.

– Чим ця зима може бути суттєво важчою для України від попередніх, коли Росія теж знищувала українську енергетику?

– Минулу зиму вона не обстрілювала енергетику. Таких великихобстрілів не було. У першу зиму були, і були відключення теж.

Росія змінила те, що під час атак в них збільшилася кількість дронів Shahed, їх точність, і збільшилася кількість ракет. Оце основне – більше і більш руйнівних атак стало. Кількість дронів зросла в рази, а ракети стали точніші.

– Які за три роки обстрілів уроки Україна винесла, і як перерозподілила та захистила свою енергетику?

– Україна продемонструвала унікальну стійкість енергетичної системи, бо жодна європейська країна не витримала б такої кількості атак на енергетичні об’єкти всіма видами зброї -від дронів до КАБів і ракет різних типів і калібрів.

Україні слід розвивати більш децентралізовану генерацію. Це висновок. Слід збільшувати кількість ППО по можливості та укріплювати інфраструктуру операторів систем розподілу і систем передачі електроенергії.Це основні уроки.

– Ви сказали, що інші європейські країни не витримали б таких атак. Це тому, що в України такий спадок з радянських часів, чи країна так швидко і добре адаптувалася?З яких причин?

– З тих причин, що, по-перше, у нас енергетична система так влаштована. Був певний запас міцності, додаткового енергетичного обладнання.

По-друге, багато кваліфікованих людей в енергетиці країни та багато мереж.Тому все це разом дало такий результат.

По-третє, приймали унікальні рішення, щоб спасти енергетичну систему, тому відбувається її регулярне відновлення. Навіть самі енергетики працюють під час ударівдронами та ракетами. У результаті, Україна все таки змогла витримати і витримує поки що цей удар.

– Чого найбільше бракує Україні для захисту енергетики – систем ППО, малих децентралізованих електростанцій, захисту над трансформаторами?

– Передусім бракує систем ППО, децентралізованої генерації, аварійного обладнання. Це основне.

– Європейські партнери допомагають з усім цим?

– Європейські партнери допомагають з ППО, але недостатньо, тому бракує ракет до них і відповідно захисту.

Дають енергетичне обладнання, але його бракує. Зараз не можу сказати точно, скільки енергетичного обладнання ще потрібно, бо це великі томи різних речей. Потрібні трансформатори, вимикачі, генератори для теплових електростанцій тощо.

– Щось захистити неможливо як от гігантські ТЕЦ і ГЕС.А де Україна недопрацювала з захистом, і чому?

– Насамперед треба було більше уваги приділити захисту для операторів системи розподілу.І також робити ефективні заходи щодо захисту теплової генерації, хоча її захистити дуже важко. Це основні проблемні моменти, де можна було б зробити краще. Крім цього, мабуть, слід було підсилити захист АЕС.

– Наскільки взимку Європа може передавати Україні електроенергії в разі потреби, а де в нас у цьому вузькі місця?

– Може передавати десь 2-3 гігавата. Вузькі місця – оператори системи передачі, тобто можливість передати енергію з заходу на схід країни. Не завжди Європа може ці обсяги передати через обстріли та знищення систем передачі.

– Як наслідок, умовно, світло може бути в західних регіонах країни, але його буде бракувати в центральних і східних?

– Так воно і є.

–Чого, крім браку електрики можуть позбутися українці взимку? Чи можуть бути теж відсутні водопо- та газопостачання?

– Це важко сказати, спрогнозувати. Тут треба мати більший масив інформації. Думаю, в окремих містах може бути брак інших комунальних послуг, крім електрики. Особливо в прифронтових.

– А у разі поганого сценарію, на вашу думку, чи може бути масованова хвиля міграції населення в західні регіони країни або в ЄС?

– Це може статися в разі, якщо дійсно Україні буде бракувати ППО і енергетичного обладнання – резервного, для заміни пошкодженого. Тоді це цілком можливий сценарій.

– На вашу думку, який найбільш ймовірний сценарій взимку?

– Найбільш ймовірний – це відключення по лівому берегу Дніпра та в Києві. Це десь відключення 8-16 год на добу в середньому.Плюс-мінус.

– Загалом українці до таких відключень адаптувалися, в міру можливостей.

– На сьогодні – так.

 

 

Втрата Покровська – наслідок концентрації сил росіян і браку людей в ЗСУ. Зміни до української мобілізації – критично потрібні, бо інакше кількість СЗЧ може привести країну до катастрофи. Києву слід знищувати більше росіян на місяць, ніж набираєРосія в армію. Європі слід озброювати Україну, щоб не довелося воювати на своїй території, бо ціль Кремля – знищити НАТО та повернути собі контроль над країнами колишнього Варшавського блоку. Про це PolUkr.net безпековий аналітик, виконавчий директор Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.

– Україна практично втратила Покровськ і Мирноград. Як змінилася тактика росіян, що вони стали робити ефективніше?

– Зіграли декілька факторів. Перший – бажання Росії вийти на межі Донецької області стало більш пріоритетом. Володимир Путін поспішає захопити якомога більше до того часу, коли, можливо,доведеться зупинитись. Ставки постійно ростуть – йде брязкання ядерною зброєю зі сторони Росії, і від США. Дональд Трамп погрожує дати Україні ракети Tomahawk. Триває відміна заборон для ЗСУ бити по Росії західними ракетами.

Другий фактор – росіяни накопичили максимум ресурсів на одному напрямку. Раніше Покровськ такої уваги у них не мав. Росія хоче проламати українську лінію оборони за будь-яку ціну.

Третій – дається в знаки четвертий рік війни та виснаження ЗСУ, брак бійців. У справі мобілізації від початку було багато помилок і втрачених можливостей.

З одного боку, росіяни тиснуть усім, що мають. З іншого, у нас назбиралося багато не виконаного домашнього завдання. В сумі, це дало такий ефект.

Росіяни чудово розуміють українську ситуацію. Саме тому тиснуть саме зараз, і саме в цій точці.

– Що буде далі на полі бою у наступні 3-4 місяці зими? Росіяни будуть далі поволі просуватися до Костянтинівки і Краматорська? Які ваші сценарії на найближчі місяці?

– Найбільш ймовірний сценарій – повільне просування. Попри те, що росіяни кинули весь ресурсна Покровськ, його поки не достатньо, щоб в один момент змінити ситуацію. Росія вибрала тактику, яку може використовувати максимально ефективно – вона завжди воювала кількістю, а не якістю. Тут слід віддати належне путінському режиму – зміг переформатувати економіку та внутрішнє життя країни, адаптували росіян під довгу виснажливу війну.

Росіян готують, щоб в умовах цього тиску воювати далі – там відбувається посилення мобілізації. Путінському режиму вдалось домовитися з КНДР за посередництва Китаю в короткій перспективі отримати 30 тис. людей. Уже до 15 тис. корейців в розпорядженні росіян.

Росіяни розуміють, що в короткій перспективі не можуть нічого зробити на полі бою, але слід далі тиснути. Паралельно Росія збільшує удари по українській енергетиці напередодні зими – хоче зламати українську лінію оборони та водночас волю українців до спротиву.

Також є фактор несподіванок Трампа, його гойдалки з можливою передачею Києву ракет Tomahawk. В одну мить ситуація може змінитися.Росіяни це розуміють. Можемо не ці ракети отримати від США, а інші – JASSM (високоточна крилата ракета «повітря-поверхня», призначена для ураження високозахищених стаціонарних цілей, що переміщуються;залежно від модифікації летить на 360-1900 км; станом на 2024-й у США було понад 6500 таких ракет. – PolUkr.net).Їх роблять під літаки F-16.

Європейськими ракетами Storm Shadow i Scalp. Україна не може стріляти з F-16. Трамп цілком може продати JASSM Києву – може вважати, що такий крок наблизить Путіна до того, щоб сісти за стіл переговорів.

Із такою зброєю ЗСУ могли б значно ефективніше демонтувати нафтову інфраструктуру Росії. Це суттєво змінило б оцінки росіян, і дало перевагу Києву. Знищення нафтової інфраструктури могло б змуситиросіян погодитися на тимчасове припинення вогню, і вийти на трек замороження фронту, чого намагається досягнути Трамп.

– Військовий Ігор Луценко пише про рекордні 21602 осіб у жовтні, які втекли з арміїв СЗЧчи дезертирували. Якщо вірити даним, що Україна мобілізує в місяць біля 30 000 осіб, то це 72%. Куди може привести країну така ситуація?

– Це колосальна проблема для країни. Це больова точка, яку знайшли росіяни, українська вразливість, яку ворог пробує максимально експлуатувати.

СЗЧ – це наслідок невиконаних домашніх завдань, які Україна не робила від початку мобілізації у 2022-му. Треба повертатися до питання встановлення термінів служби та ротацій у війську.

Раніше ці питання можна було значно простішерозв’язати. Якщо зараз стояти перед вибором – не робити нічого, то все йтиме до катастрофи. Краще спробувати бодай частково щось вирішити.

Мають бути прозорі умови демобілізації, зміни в роботі ТЦК. Проблема в самій системі, яка від часів СРСР суттєво не змінилася. Радянські військомати вели призов та шукали людей, які ухиляються від нього. Знайти і поставити в стрій людину.

Зараз ми говоримо про інші принципи формування ЗСУ з акцентом не на кількість як у росіян, а на якість. Бо кількісно ми росіянам програємо. Треба відходити від радянських підходів – замість виконання кількісних показників перейти до якісних. Бо ТЦК виконали план, віддали певну кількість людей, а потім ці люди списуються як хворі чи втікають в СЗЧ. Це ТЦК не хвилює, бо вони свою частину роботу виконали.

Треба зробити так, щоб головним критерієм їх роботи було не виконання кількісних показників, а якісний фактор – якщо великий відсоток мобілізованих йде в СЗЧ, це має впливати на керівництво ТЦК, яке їх мобілізувало. Бо воно опосередковано причетне до цих втеч.

– Чи можна було б більш масово наймати іноземців, і що цьому заважає?

– Теоретично так. Тут важливі прозорі умови, добре проговорені деталі –як ми це робимо, під які гарантії люди погоджуються йти воювати за Україну.Якщо це робити відкрито, можна мати більші цифри найму іноземців.

А ще таким чином будемо гарно виглядати на фоні росіян, які обманом заманюють громадян країн Глобального півня на війну проти України. Потім в цих людей виникають проблеми у власних країнах.

Маємо повністю контрастувати з російською практикою. Такий контраст дозволить нам паралельно підсвічувати те, як росіяни обходяться зі своїми союзниками. Слід активніше долучати МЗС, неофіційні канали. Говорити про умови, на яких пропонуємо іноземцям служити.

Слід пояснювати союзникам, що боротьба проти російських окупантів в Україні – це не лише допомоганам зупинити зухвалого агресора, а й фактор, який впливатиме на міжнародну безпеку, напркилад, в Латинській Америці.

Треба нагадувати, що ситуація довкола Венесуели, безпека в Карибському басейні, загостилася зокрема через друга Путіна – венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро. Те, що Москва має змогу надавати військову допомогу Каракасу – один із наслідків непокараності путінського режиму, що йому далі дозволяють вести загарбницьку війну проти Україні, дестабілізувати безпеку Європи.

Зараз Кремль відчуває підтримку Китаю.Це теж слід показувати країнам Глобального підняття.

Київ не має прямо агітувати – «приїжджайте воювати в Україну за нас», але слід звертатися до урядів нейтральних країн, щоб не забороняли своїм жителям робити це, не переслідували тих, хто бажає долучитися до нашої боротьби.

Це завдання максимум. Ми не повинніперегнути палку, бо чудово розумію, що пряма агітація не відповідатиме українським цілям.Для нас задача максимуму – пояснювати реальну ситуацію в регіоні, у глобальному масштабі. І просити нейтральнікраїнибути більш лояльними до своїх громадян, які бажають долучитися до нашої боротьби.

– Західні медіа писали про неймовірний рівень насильства в російській армії, коли за відмову від штурму, покаранням є тортури і страти. Чому росіяни все рівно йдуть в армію на забій? Чи їх може щось переконати не підписувати контракти з армією, навіть за великі гроші?

– Напряму тут важко працювати з росіянами, бо їх ментальність та логіка інша. Вонидалекі від нашої системи цінностей.

Слід розуміти їх логіку, чому математика грає наразі на їх користь, враховуючи масштаби їхніх втрат. Бо навіть при нинішніх темпах російська мобілізаційна машина дозволяє в більш-менш стабільному режимі набирати 30-45 тис.«гарматного м’яса» по всій Росії. Рівень добових втрат коливається в районі 1 тис. осіб. Тобто понад 30 тис.російська мобілізаційна машина має видавати на місяць. Вихід для нас один – збільшувати темпи російських втрат. Якщо їх довести з 1 тис. на добу до 3-4 тис., і потримати путінський режим в такому темпі три-чотири місяці, тоді вони відчують реальні проблеми, бо треба буде збільшувати темпи мобілізації.

На жаль, пропагандистська машина Кремляв Росії може, попри все, пояснити росіянам, чому їм треба гинути. Навіть не через те, що вони за Путіна і війну.Грає роль геополітичний контекст, який дає пропаганда –вони борються проти НАТО, проти США, проти Європи.Це працює.

Плюс соціально-економічний фактор. Росіяни, крім, мабуть, Москви і Санкт-Петербурга, живуть далеко за межею бідності. З одного боку, їх це влаштовує. З іншої, маємо трішки їжі, і за це спасибі.

По-перше, для росіян низький рівень життя є нормою.По-друге, продаж свого життя за гроші режим продає як спосіб для людей вийти з бідності. Відтак навіть разова виплата по контракту для них виглядає досить привабливою – таких грошей вони інакше за роки не побачать.

Також низький рівень життя викликає багато проблем в їх суспільстві – алкоголізм, безробіття, проблеми в сім’ях. Це створює додатковий стимул, бо російські дружинисамівипихають чоловіків на контракт – хоч якісь гроші будуть від п’яниці, який лише приходитьі б’є жінку та дітей.А так вона щаслива вдова «героя СВО».

Ці внутрішні фактористимулюють набір, інструменти працюють. Єдиний вихід, збільшувати в рази добову динаміку темпів втрат росіян. Треба зробити так, щоб вони втрачали значно більше на війні, ніж здатні набирати. Тоді це створить певну напругу для режиму і населення.

Це єдиний вихід, бо, на жаль, за нинішніх умов до росіян ми з будь-якими аргументами не достукаємось.

–З 21 листопада почнуть діяти санкції Дональда Трампа проти «Лукойл» і «Роснєфті». Україна успішно б’є кілька місяців по російським НПЗ, а експерти кажуть про труднощі в російській економіці. Які єсценарії, щоб економічні труднощі переконали Путіна призупинити бойові дії?

– Гадаю, не побачимо справді дієвих санкцій проти Росії. Трампхоче їх уникнути, ховатися за когось – наприклад, за спинамиєвропейців. Хай ті щось спершу зроблять, не купують далі нафту, вводять санкції, а Америка -потім.Так само не буде військової допомоги, лише продаж Україні, і то не факт.

Трампхоче припинення вогнюі далі заробляти грубі грошіз Путіним. А все інше, безпека, це проблеми європейців. Він це чітко проговорив. Україні слід максимально синхронізувати діїщодо санкцій з Європою.

Але лише санкцій недостатньо, щоб зупинити Росію.Головний висновок з того, що є зараз –щоб на додачу до них ЗСУ дозволили демонтувати російські НПЗ, продали ракети без обмежень на їх використання.

Санкцій – це відкладений ефект.Коли їх доповнює такий прямий результат як пошкоджені чи знищені російські НПЗ, це для путінського режиму інша історія.

Якщо покладатися виключно на економічні важелі, війна буде ще як мінімум два роки.

–Президент Володимир Зеленський говорить, що росіяни накопичують дрони і ракети для ударів по українській енергетиці, лякаючи черговою важкою зимою. Чимможе бути ця зима важчою, порівняно з попередніми, коли Росія теж знищувала українську енергетику?

– Насправді, вона вже є важчою, бо росіяни змінили інструменти і організацію ударів. Якщо раніше це були масштабні удари одночасно по всій країні, і росіяни били передусім по розподільчих вузлах, не чіпаючи генерацію, то тепер переключилися на самі електростанції. Вони почали це робити ще навесні та влітку. Але робили спочатку трішки обережніше.

У минулі роки росіяни били по кількох українських ТЕС, а потім зупинялися. Мета була – подивитися, наскільки швидко ми відреагуємо, за скільки часу зможемо все відремонтувати, якою буде реакція західних союзників.

Склавши для себе цілісну картинку, вони спланували те, що роблять зараз – бити без упину, доки не знищать.Плюс змінили інструменти – зрозуміли, що бити по всій країні, це розпорошувати ресурси. Тепер б’ють по окремих регіонах. Тобто удари тепер не такімасштабні, як раніше, але більш концентровані. Той ресурс, який раніше летів на всю країну, по різних об’єктах, тепер летить в один регіон.

Більше того, росіяни роблять тепер акценти передусім на регіонах, куди краще дістати – ближче до себе. Вони в зоні ураження російських ударних систем, проти яких ми не можемо наразі ефективно боротися. Передусімйдуть удари балістикою, переробленимиЗРК С-300, С-400, гіперзвуковою зброєю.

На трохи дальших відстанях ми досить ефективно можемо з нею боротися. Якщо дальність польоту такої ракетиневелика, то це серйозна загроза для наших об’єктів.

–Колишній генсек НАТО Андрес фогРасмуссен закликає європейців зупинити «вічну війну» в Україні, піти на активніші кроки – збивати своїми ППО з Польщі та Румунії дрони і ракети над Україною, ввести зараз європейські війська, передати ракети Tomahawk і Taurus. Чи бачите перспективу, що його послухають?

– Важливо, що це озвучується. Расмуссенуслід подякувати за те, що говорить ці абсолютно очевидні речі. Розуміємо особливості та проблеми наших союзників, які є демократичними країнами. Їм, на відміну від тиранійна зразок Росіїчи Китаю требапояснювати громадянам, що роблять, працювати з опозицією.Тож нашим союзникам треба більше часу, щоб деякі речі осмислити, правильно проговорити і прийняти рішення. Не кажучи про те, щоб домовитися між собою в Європі. Але ця дискусія важлива, бо це єдиний вихід з ситуації.

Путінський режим не хоче завершувати війну, бо розуміє, що це завершиться появою міжнародного контингенту в Україні. Тож Путін намагається підняти ставки і спробувати дестабілізувати східний фланг НАТО.

Частиною цієї дискусії мають бути аргументи, якіактивно озвучує німецьке військове керівництво.Путіну не чекатиме завершення війни в Україні, щоб почати гібридну атаку на східний фланг НАТО. Він це може робити водночас. І зараз поступово намагається це показати союзникам – в Європі, і в США.

Стримати Путіна може лише те, про що каже Расмуссен. По-перше, максимальне озброєння України – зробити так, щоб Кремль, навіть маючи змогу дестабілізувати східний фланг НАТО, не мав на це часу і ресурсів. По-друге, щоб в нього було достатньо проблем всередині Росії.

Ескалація на східному фланзі дозволить Москві легше і швидше перемогти в Україні, змушуючи союзників менше нам допомагати. Потім Путін може почати проти Альянсу повномасштабну континентальну війну.

Зараз до повномасштабної війни російська воєнна машина не потягне. Але вона готується, навіть в умовах бойових дій в Україні. Чим швидше завершиться війна в Україні, чим швидше Київ капітулює, і ця війна завершиться на умовах Кремля, тим швидшою буде загроза не просто російських дронів над Польщею чи країнами Північної Європи, а крилатих ракет на Європу, які полетять із Білорусі, Калінінграду, із окупованої України.

Це будуть сотні тисяч російських військових, включно з громадянами України з окупованих територій, які будуть йти на Захід – абсолютно реальна загроза.

В цих речах путінський режим послідовний, не відходить від стратегічних цілей, які були заявлені ще на початку повномасштабноговторгнення, коли заступник глави МЗС Росії Сергія Лаврова,Сергій Рябков, сказав, що НАТО має відійти докордонів 1997 року. Те саме Путін говорив в лютому 2007-го на Мюнхенській безпековій конференції.

Росія прагне перерозподілити сфери впливу в Європі, повернути собі колишній східний флаг НАТО -усе, що колись було частиною Варшавського договору.

Тут у європейських союзників є вибір – зупинити росіян в Україні, давши нам зброю, стабілізаційні сили,або почекати, але тоді приймати бій на своїй землі, мати справу з руйнуваннями власної інфраструктури, з жертвами серед свого цивільного населення.

– На вашу думку, спецоперація, умовно, проти Латвії чи Естонії, «зелені чоловічки» в Нарві, може бути без завершення війни в Україні?

– Абсолютно. Може бути операція на території балтійської країни навіть у форматі «зайшли і вийшли» – це вже буде удар по системі колективної безпеки Альянсу. Це може бути операція пробиття «сухопутного коридору»з Білорусії до Калінінградської області – найбільш раціональний хід, бо тоді росіяни не окупують по факту територію Альянсу, а вийдуть на свою.

Це буде величезний удар по системі стримування Альянсу. Бо далі включиться російська пропаганда, і скаже три речі. Перша – політика стримування Альянсу не працює, бо ми зробили все, що хотіли проти НАТО, і нам за це нічого.

Друге – немаєреакції. Тобто така операція була б максимально швидкою, щоб НАТО не встигло відреагувати. Відтак система колективної безпеки не працює.

Третє – російська пропаганда поставить далі фундаментальне питання. Навіщо такий Альянс? Навіщо витрати 5%на оборону? Якщо НАТО не гарантує нікому безпеки.

Стратегічна ціль Росії – розвалити НАТО. Якщо їм це вдасться не на полі бою, а через спецоперацію, тим краще для Кремля. Якщо доведеться, то режим готовий воювати до останнього росіянина, щоб досягти своїх цілей.

Фото зі сторінки ТаркасаЖовтенка в Facebook

Аналітичний матеріал на тему:

«Сучасні безпекові тенденції та контексти к@ц@псько-української війни та імовірний прогноз для України»

Лінії протиборчих сторін застигли й стабілізувалися.

Генерали з обох боків безсило і розгублено

витріщалися на них. І так вони витріщалися

майже чотири роки.

Алан Джон Персіваль Тейлор. «Перша світова війна».

 

Британський солдат може встояти

проти всього на світі, крім британського

 військового міністерства.

Джордж Бернард Шоу «Учень диявола».

В даному твердженні є дуже актуальні українські реалії.

 

Краще витрачати сили на те, щоб стримувати

жеребця, ніж на те, щоб підганяти бика,

 який не хоче зрушити з місця.

Генерал Моше Даян

На війні все дуже просто, але найпростіше

 є дуже складним. Ця складність накопичується

 і створює такий тиск, якого не може собі

уявити жодна людина, яка не бачила війну.

Карл фон Клаузевітц «Про війну»

 

Культивування відважного, незалежного і

творчого мислення має надзвичайну вагу

для зміцнення безпеки нації.

Джеймс Рассел Масленд і Лоуренс ІнгльіРедвей

 «Солдати і науковці».

Україна. Вересень 2025

Від автора.

Перебуваючи у військовому середовищі, враховуючи мій 11-річний досвід та здобуту освіту, сформував бачення так званих patterns– патернів (дякую за це О.Савруку з KMBS). Саме вони, на мою думку, дозволяють прогнозувати розвиток подій на ділянках фронту, та, відповідно, вибудовувати, чи рекомендувати іншим, систему протидій.

Ґрунтуючись на практичному досвіді, детальному вивченні військової науки на оперативному та стратегічному рівнях в тому числі і за кордоном, вважаю за доцільне підготувати цей аналітичний матеріал.

АВТОРСЬКІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ І КОПІЮВАННЯ БЕЗ ДОЗВОЛУ ЗАБОРОНЕНЕ

Мета полягає в аналізі безпекового середовища України під час бойових дій з рф,  компетентному дослідженні чинників, які є чи будуть мати місце в перспективі та визначені COG. А також відобразити власні погляди, думки та судження щодо війни рф проти України, із індикацією актуального тренду.

Завдання –визначити основні чинники, які присутні у сферах та ділянках ведення бойових дій, та, зважаючи на власне бачення, візуалізувати імовірні тенденції розвитку.

Додатковим завданням є проведення аналізу діяльності рф у земному, водному, повітряному, кібернетичному, космічному, інформаційному середовищах та їх подальші наміри у веденні бойових дій.

План

1. Безпекова ситуація у наземному, повітряному, водному, інформаційному, космічному, кібернетичному та, ново формуючому, підземному середовищах.
2. Контексти, тренди війни рф проти України. Патерни імовірного розвитку подій.
3. Висновок

Вступ

За 11,5 років війни трьохсотлітньої історіївійни рф проти України, сили оборони України еволюціонували від війни минулого століття(масове застосування бійців, бронетехніки згідно старих доктрин), до сучасного мережі центричного кінетичного/не кінетичного ритму ведення бойових дій(ліміт ресурсів, не гнучкість систем та сучасна парадигма стали причиною змін).

Перехід від «hard» концепції(що характеризується масовістю, затрат великої кількості енергії за малого результату та кількості втрат) в Україні відбувається не завдяки системному і менеджерському баченню “зверху”, а завдяки “несистемним рішенням знизу”.

Кристалізуюча концепція «soft», яка почала пробиватися в практичну складову, модифікуючи і змінюючи технічні засоби(поява FPV), управлінські процеси(зараз потужними напрямами керують не кадрові військові) чи державотворчих процесах, заради виживання.

В даному матеріалі, ми проаналізуємо на основі все доступної інформації поточну безпекову ситуацію, акцентуючись на основному, та визначивши тренди і імовірні варіанти розвитку ситуації, в тих умовах, в яких перебуває Україна.

 

1. Безпекова ситуація Україні перебуває у критично-функціонуючій для Києва ситуації. Хоч і здійснюється заходи щодо зупинки наступу рф на ділянках фронту та інших сферах, але це у підтримуючій формі, без створення додаткових умов чи змін правил. Тобто поточний темп ведення бойових дій ведеться рф і України за сталого алгоритму«наступ рф-оборона Україна» із всіма вихідними, без зміни сторони ініціативи в стратегічному, оперативному і тактичному військовому плані та політичному в тому числі.

За цього рівняння, ініціатива наступу зберігається за рф, яка реалізовує власні цілі за наступними рівнями:

 

№ з/п	Цілі і мета рф	Європа і США	Цілі і мета України
1.	Політичні міжнародного рівня
	–       Підтримання союзу рф-Китай-Індія-Іран-Пн.Корея, для отримання всебічної підтримки для здатності вести бойові дії(формування нових альянсів). –       Здатність продажу енергоресурсів для отримання фінансування для війни(продаж нафти і газу) –       Маневрування від впливу США для зупинки війни Знищення проукраїнського державної влади України із встановленням маріонеткового уряду –       Залучення найманців із світу для власних ЗС. –       Зменшення міжнародної підтримки України.	–       Вихід США із військового лідерства, намагаючись«з’їхати» на ЄС, залишивши санкційну, політичну функції та усі дії, де будуть успіхи, для власного привласнення. –       Підвищення рівня безпеки Фінляндії, Естонії, Латвії, Литвиі Польщі, Румунії ЄС шляхом залучення українського досвіду і технологій –       Продовження ЄС зменшенням блокувальних можливостей проксі рф – Угорщини, Словаччини та фокус на вибори у Молдові.	–                Підтримання наявних політичних/економічних/військових союзів, для збереження ресурсної допомоги(ЄС, В.Британія, Австралія та інші) –                Пошук нових форм співпраці із США, та їх втягнення в українську орбіту(інвестиції та інше) –                Шлях у ЄС, для формування подальшої безпекової архітектури із боєздатними ЗС і сучасними технологіями. –                Побудовановихпромислових потужностей ВПК, як в Українітак і заїїмежами.
2.	Стратегічні військово-політичного рівня
	–                Отримання від Північної Кореї/Ірану/іншівійська, артилерії та технічні засоби для війни в Україні –                Підтримання темпу сухопутного наступу, повітряних ударів та спроб відновити морське домінування у Чорному морі. –                Кінетичні/некінетичні операції рф у країнах східної Європи. –                Нарощення виготовлення продукції ВПК. –       Створення мілітарних союзів.	–                Набуття нових бойових спроможностей власних ЗС ЄСіз здатністю забезпечення СОУ і запобіганню різного роду загроз з боку рф. –                Розбудова ВПК ЄС та США із переходу «з дорого і точно до масово і доступно» концепції. –                Залучення військових контингентів ЄС і США для тренувальної, консультативної функцій, з метою отримання бойового досвіду 21 століття. –                Політична підтримка України шляхом міжнародного лобі, економічної допомоги та контролю виконанню реформ.	–             Розгортання нових платформ і масштабування технологічних рішень для збільшення пропорцій уражень підрозділів і об’єктів рф. –             Енергетичне, транспортне, логістичне функціонування українських систем, та здатності до швидкого відновлення. –             Підтримання і нарощення темпу мобілізації/рекрутингу в бойові підрозділи на рівень не менше 80% із встановленням граничних термінів служби. Встановлення системи служби з залученням всього населення України.
3.	Військові стратегічні цілі
	– Проведення широко фронтової одночасної операції щодозахоплення оперативно-тактичних цілей шляхом концентрації армій на вузьких ділянках лінії зіткнення. – Захоплення Донецької і Луганської області з одночасним наступом на Харківську, Запорізьку та Дніпро. області. – Зрив логістичного(авто і залізниця)функціонування в Україніагентурною роботою, та ударів дронів і ракет. Пошук і знищення засобів ППО. – Відновлення морського домінування в Чорному морі силами безпілотних платформ для зриву «зернового коридору» – Збільшення застосування кількості кібернетичних, інформаційних та космічних(розвідувальних) атак на інфраструктуру України і ЄС. – Проведення диверсій найманими українцями для дискредитації України через збіднення населення – Формування нового безпілотного командування для централізованого застосування.	– Посилення безпекових заходів у Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Фінляндіїна тлі некінетичної ескалації під час навчань «Захід 2025». – Підвищення рівня стійкості гібридних(інформаційних, кібернетичних та інших) атак представниками або через інших, спецслужб рф. – Підвищення рівня безпеки та охорони об’єктів критичної інфраструктури та військово-промислового комплексів(виробництво б/к, БПЛА та ОВТ); – Нарощення бойових спроможностей у збільшенні кількості та технічного оснащення національних підрозділів та передислокації на ротаційній основі підрозділів країн НАТО. – Обладнання додаткових меж оборони та ділянок кордонуміж білоруссю і рф між країнами ЄС. – Підготовка цивільного населення до збройного супротиву,  в основі досвіду можливої окупації(досвід Ірпінь, Буча і Гостомель). Адаптація військових структур до можливих викликів.	–                 Знищення військово-промислового комплексу рф з виробництва високотехнологічного устаткування,  а також ланцюги допомоги з Ірану, Пн.Кореї та інші. –                 Знищення паливно-мастильних комплексів, які дають дохідну частину у бюджет рф, соціальний влив через дефіцит палива та для військових потреб –                 Збереження стримування темпу наступу рф на Донбасі із вчасним поповненням шляхом мобілізації бійців та сталим технічним забезпеченням зброї. –                 збереження здатності повітряної оборони від засобів ураження рф та проведення лімітованих і комплексних операцій на ТОТ чи території рф. –                 розвиток поточних і пошук на 2-3 покоління вперед технологій чи озброєння, які будуть мати місце у середній чи довгій перспективі. Відповідь на поточні технології, є лише доганяльницькою функцією, а не вирішальною –                 збереження контролю за Чорним морем у водному середовищі, а також вплив на керченський містта зменшення дій флоту рф. –                 Нейтралізаціяагентурної мережі на території України, а також елементів, які саботують/гальмують розвиток України(ліквідація мережі рпц)
4.	Оперативні військові цілі
	– Проміжне захоплення Куп’янська, Лимана, Костянтинівки, Покровська, Межова,Комишуваха, Херсона для досягнення стратегічних цілей. – Масштабування центру досліджень «Рубікон» для збільшення кількості застосування БПЛА різного типу для вибивання української логістичних можливостей, виснаження передових підрозділів та знищення вогневих засобів СОУ. – Вдосконалення командної гілки(С2)дивізійної ланки, дляшвидкого відновлення боєздатності після втрат. Підтримання карально-репресивної політики серед солдатського і сержантського складу для єдиної можливості вижити – лише захопивши українські позиції(не давати воду, їжу, припаси). – Впровадження нових технологічних рішень у БПЛА, РЕБ, ППО, засоби ураження, в основі досвіду та китайських технологій. – Масштабування досвіду і навиків центру «Рубікон» для розширення зони ураження в глибину. – Доведенні щоденних ударів БПЛА «Шахед» в 1 тис. одиниць для вибивання української ППО та критичної інфраструктури.	–                  Збереження сталого функціонування логістики, зв’язку, комунікації Балтійського регіону, та навігації мореплавства та авіації. –                  Нейтралізація проксі рф, які націлені на дезорганізації легітимної влади на основі бюрократизованої процедур та численних узгоджень. –                  Посилення безпеки Сувальського коридору, та збільшення контингенту НАТО на ротаційній основі механізованими підрозділами, тактичною авіацією і набуття спроможностей антишахедних підрозділів(взагалі БПЛА компоненти). –                  Запрошення для відновлення боєздатностей українські підрозділи(ланки батальйон-бригада) для набуття бойових спроможностей, доукомплектування ОВТ та переймання актуального бойового досвіду. Навчання актуальної війни заздалегідь, підтримуючи українські формування безпосередньо. – Створення «kill zone» в глибину території рф, а також ситуативних центрів реагувань на загрози на оперативну глибину.	–                 Збільшення пропорції втрат України і рф до 1:10 шляхом збільшення рівня підготовки бійців. –                  Утримання контролю і управління військами і підрозділами. Набуття мінімум 50% кількісного і функціональної можливості новостворених корпусів та їх укомплектовування ОВТ. –                 Сковування та різання напрямів основних ударів рф на Куп’янському, Лиманському, Костянтинівському, Покровському та Запорізькому напрямах із використанням статичної оборони(в деяких випадках «мобільна оборона»механізованими(загальновійськовими) підрозділами та застосовуючи тактику «ударів тисячі ножів» штурмовими та спеціальними підрозділами. –                 Збереження функціонування логістичних коридорів від створюючи коридори безпеки, а саме Ізюм-Костянтинівка, Добропілля-Краматорськ, Павлоград-Межова-Покровськ, Запоріжжя-Оріхів, Херсон-Миколаїв та інші. –                 Набуття спроможностей оперативної ланки військ та підрозділів для управління функціями нейтралізації від двох компонентів та більше. Проведення оперативно-стратегічних некінетичних/кінетичних операціях одночасно. –                  Фокусування на знищенні COG рф, що надає перевагу на полі бою(наприклад, центр рф БПЛА «Рубікон») та інші.

Дані цілі рф, України та партнерів несуть в собі цілісну основу, та в більшості випадків у стратегічному і політичному відношенні не є змінними із 2022 р.. Оперативні цілі є похідними від динаміки руху фронту і технологічного розвитку, що вносить корективи(наприклад, FPV на оптоволокні уже вибивають українську логістику на глибину 10-15 км і мають тенденції до збільшення).

Але зважаючи на масштаб, залучення армії рф в кількості 695 тис. особового складу^[1], що беруть участь у веденні бойових дій, та 880 тисяч^[2] від Сил оборони України, що є загальною величиною із орієнтовними 1/2 – 1/3від усіх, що

______________________________

1. Armyi Info https://armyinform.com.ua/2025/06/22/golovnokomanduvach-zsu-nazvav-kilkist-vijskovyh-rf-shho-znahodyatsya-v-ukrayini/
2. Faktyhttps://fakty.com.ua/ua/ukraine/20250604-yaka-chyselnist-zsu-u-2025-roczi-skilky-vijskovyh-perebuvaye-na-fronti/

 

безпосередньо воюють. Дані кількісні показники демонструють, що великомасштабні бойові дії вимагають перегляду всіх тверджень та взагалі філософії сучасної війни. Адже до 2021 р. основний акцент робився на локальність, високу технологічність, ціну бойових дій і швидкоплинність, а не, як  у 2025 р., масштаб, дешевизну і кількість зброї та тривалість війни і те що, 50 літні чоловіки можуть тримати посадку 180 днів, наприклад. Досвід Першої, Другої світових та Корейської війни є і досі актуальний у марафонному змаганні за ресурси, фінанси і найголовніше волі до перемоги націй.

Для комплексного аналізу безпекового середовища в поточний період, слід розглянути наступні сфери, які є синхронними із альянсом НАТО, а саме:

• LCC(Land component command або сухопутна сфера), що характеризується найбільшим за кількістю і форматом застосування бойових функцій України і рф. Загальна лінія фронту між рф(включаючи білорусь і придністров’я) та України складає 3000 км(дистанція від Лісабона до Варшави) із ділянкою активних бойових дій 1 тис. км (з Вашингтон ДС до Чікаго).

Основний акцент наступу рф ставить на Донбас та південно-східному напрямі для досягнення власних стратегічних цілей, проте із активностями на інших ділянках для розтягуванням українських підрозділів. За основними напрямами, ситуація характеризується:

• Сумський–характеризуєтьсяспаданням темпу ведення бойових дій, у порівнянні з зимовою кампанією. Війська рф (із залученими підрозділами КНДР) не змогли розвинути успіх у квітні-травні за яким відбувся відхід українських підрозділів з Курщини та змогою стабілізувати лінію зіткнення.

Підрозділи рф на даний момент здійснюютьконтроль відрізку українських територій Олексіївка-Юнаківка-КПП «Суджа» із спробами ввійти в лісовий масив південніше для подальшої спроби просочування до м. Суми.Дистанція від Суми до окупованих територій складає близько 26 км, що дозволяє вести вогонь з артилерії по обласному центрі.

В подальшому, на нашу думку, даний напрям і надалі втратить акцент пріоритетності, через знищення наступального потенціалу рф, проте із подальшими спробами тактики просочування. Залишиться висока здатність рф до застосування різного роду БПЛА(особливо розвідувального характеру) для подальшого нанесення ударів по критичним об’єктам м. Сум, з метою терору цивільного населення. А також додатковою складовою для рф, є фіксування боєздатних підрозділів СОУ у районі і не перенаправленні їх на Донбаський чи інші напрямі.

• Вовчанський напрям(основний напрям удар по м.Харків) також демонструється низьким темпом ведення бойових дій, після кампанії у травні 2024 р. з метою виходу до Печенізького водосховища та збільшення контролю області через природну перешкоду.

Хоч рф змогла вклинитися і утримувати ділянки фронту на глибину у 7-9 км в н.п. Вовчанськ та в напрямку Липці, проте для розвитку кампанії сил не достатньо для продовження наступальної ініціативи. Додатковим завдання, як і на Сумському, являється у фіксуванні частин та підрозділів СОУ, їх розтягуванні і недопущенні для вивільнення на більш критичних напрямах.

В подальшому, даний напрям не буде мати значних тенденцій до змін та ескалації для наступу на м.Харків.

• Куп’янський напрямє один із загрозливих ділянок фронту, яку підрозділи рф із жовтня 2023 р. намагається захопити для охоплення північного Донбасу і окупації південно-східної Харківщини.

Місто Куп’янськ має оперативне значення для контролю, адже володіння ним дасть рф змогу розвивати подальший наступ та замкнути частини і підрозділи СОУ на східному березі р. Оскіл, та дозволить посили фокус на північному Донбасі.

Із заходом військ рф у даний населений пункт в ближній перспективі ознаменує перехід під їх контроль після тривалої оборони. Хоч, імовірно, будуть надіслані підрозділи ДШВ, штурмові чи спеціальні для стабілізації ситуації та зачистки, проте без залучення бригадного чи корпусного резерву де дадуть результату аби відкинути рф на вихідні рубежів.

Імовірно, битва за Куп’янськ буде тривати до кінця 2025 р. з перемінними успіхами для протиборчих сторін, із основним для України завданням – знищити наступаючий потенціал противника, для подальшого унеможливлення руху, наприклад, як у Вовчанську.

• Лимансько-сіверський напрямвідноситься також до високоінтенстивного та одного з критичних ділянок фронту, за яким рф прагне взяти під вогневий контроль(FPV на оптоволоконні уже) трасу Ізюм-Краматорськ з подальшим захопленням м. Слов’янськ і тим самим впливом на всю агломерацію міст.

50 км фронту наступу рф веде наступальні дії на даному відрізку для досягнення оперативно-стратегічної цілі на фоні загального наступу. На даному відрізку, відмічається висока амплітуда застосувань КАБ, FPV, засобів РЕБ, які не дають, за кількістю концентрації, очікуваного результату. Однією з причин, попри активну статичну оборону українських підрозділів, являється наявність розгалуженої мережі оборонних споруд, які на деяких ділянках у використанні з 2014-2022 рр..

Але дії рф щодо ураження усіх логістичних коридорів в даному районі, уже призводять до порушення забезпечення, що потребує значного обладнання доріг сітками(а на деяких ділянках та залізо-бетонними конструкціями) системи доріг, медичних установ та енергетики(основні прифронтові цілі).

В подальшому, рф і надалі буде задіювати значну кількість підрозділів, ресурсів та засобів для захоплення м. Лиман(битва за місто імовірно почнеться за 1-2 місяці) та наближення до м. Краматорськ(вихід на східну околицю імовірно в проміжку за 2-3 місяці) для утворення вогневих мішків та дво-трьох сторонніх оточень позицій СОУ. Із імовірним подальшим просуванням військ рф, українські підрозділи будуть більше зіштовхуватися із важкістю логістики і відсутністю тактичної глибини для маневру. Напрям має третє за пріоритетністю, за важкістю умов, позицію, з якою мають українські корпуси для протидії та подальшим розвитком бойових дій.

• Костянтинівсько-Покровський напрям є найважчий, за складністю(перше місце) відрізок фронту, де рф сконцентрувала найбільшу кількість власних армій, визначивши як основний удар оперативного удару.

Покровський напрям зараз залишається одним із найгарячіших на фронті. Війська рф ведуть масовані штурми з використанням авіації, керованих бомб і великої кількості дронів, намагаючись прорвати оборону ЗСУ та перерізати важливі логістичні шляхи. Українські сили щодоби відбивають десятки атак, а загальна кількість бойових зіткнень у секторі часто перевищує кілька десятків. Війська рф нарощують угруповання шляхом перекидання додаткових підрозділів із інших ділянок(Наприклад, з Запоріжчині) , але темпи його просування сповільнені, а окремі українські штурмові частини проводять контратаки і сковуючі дії. Ситуація залишається напруженою і потребує значних ресурсів для утримання оборони, оскільки у м. Покровськ уже просочуються дрібні групи військ рф із зайняттям висотних будинків.

Костянтинівська ділянка зараз відіграє тотожну роль як і покровський, оскільки війська рф розглядають дану ціль об’єднано і координуючи власні дії на два ключові міста. рф намагається просунутися в бік Костянтинівки, використовуючи плацдарми біля міст Торецьк та Часового Яру, звужуючи українську оборону на три сторони. Водночас українські підрозділи стикаються з труднощами у логістиці та браком великих укріплених населених пунктів, що ускладнює утримання рубежів. Загалом ситуація лишається дуже напруженою, а ділянка, після Покровської, вважається одною із найбільш загрозливих.

В цілому, імовірно, буде мати тенденції до загострення через ліміти українських резервів та їх виснаження(вони існують, проте обмежені), та залученням рф додаткових свіжих підрозділів(наприклад, рф направила все своє угрупування морської піхоти для флангових маневрів). Битва за Покровськ та Костянтинівку хоч і мають різні напрями, але клин просування рф, розділяючи навпіл дві ділянки, має вирішальне значення. Тому, на нашу думку, завершивши ряд передислокацій, підрозділи рф і надалі будуть проводити наступальні дії для флангового охоплення даних міст, утруднення (за допомогою розвитку kill-zones) та високим втратам. Кульмінація, імовірно, битви настане в грудні 2025 – січень 2026 рр.. за яким рф втратить наступальний потенціал, але буде мати певні оволодіння (чи повні) у цих містах. Сили оборони України і надалі будуть проводити сковуючі дії статичною і місцями мобільної оборони, для знищення сил супротивника, та проводячи короткі контр наступальні дії.

• Межівсько – Новопавлівський напрямтакож являється одним із критичних напрямів, який демонструє високу швидкість просування військ рф у напряму Дніпропетровської та Запорізької областей.

Даний напрям в певній мірі перебуває поза фокусом загальної уваги, проте входження супротивника на Дніпропетровщину має негативний характер, оскільки дозволить рф на політичному рівні розширити переговорні пункти та організацію швидкої оборони.

Через відсутність густоти населених пунктів та інженерних захисних споруджень, рф намагається закріпити вогневий контроль даних населених пунктів і в подальшому продовжувати рух в напряму траси Дніпро-Покровськ(Межова) та м. Покровське(логістичний та транспортний хаб). Розвиток бойових дій на напряму залежить від військової кампанії в містах Покровськ та Костянтинівка, але їх досягнення залежить від успіхів на фланговому обході через м. Межова.

• Оріхівсько-Степногірський напрям залишається напруженим відтинком фронту на Запоріжжі. Російські війська ведуть регулярні штурми в районах Новоандріївки, Малої Токмачки та на підступах до Степногірська, намагаючись просунутися до лінії Комишуваха, що являється ключовою логістичною та транспортною точкою. Попри локальні просування військ рф, стратегічного прориву йому не вдалося досягти.Підрозділи рф застосовує тактику малих штурмових груп і постійні обстріли, але українські позиції лишаються стабільними. Намагання рф із двох напрямів пройти до н.п. Комишуваха тривають із обох напрямів, для контролю висот району та здатності впливати на логістичні лінії: Запоріжжя – Оріхів та Запоріжжя – Покровське.

В подальшому тенденції до ескалації, на мою думку, очікувати не варто, через втрату ініціативи та раптовості, і передислокацію частини підрозділів на Донеччину, проте не виключаючи імітацію, для відновлення бойових дій за сприятливого моменту.

• Придніпровський напрям(Василівка, Каховка, Херсон)характеризується як одна з активних ділянок фронту. Висохле гирло ріки Дніпро утримує дистанцію між обома берегами, але в районі м Херсон, де переважає острівні системи, тривають тактичні бої, без оперативної зміни. Російські війська значно посилили штурмові дії на правобережжі Херсонщини з метою ураження військових цілей та цивільного населення активно застосовуючи FPV-дрони та авіаудари некерованими ракетами. Залишається ризик локальних проривів підрозділів рф на слабших ділянках, особливо в зоні островів і підходів до мостових переходів.

В цілому ситуація буде залишатися критичною для м. Херсон, перетворюючи місто не придатним для життя, збільшуючи зони ураження дистанційними засобами і тестуючи нові зразки озброєння(Україна проводить ряд бойових тестувань, оскільки інфраструктура є сприятлива для цього).

В цілому сухопутній компонент має найвищу загрозу на Костянтинівсько-Покровський напряму, де РФ концентрує основні сили і проводить масовані штурми з метою перерізання ключових логістичних вузлів, тому цей сектор потребує першочергового підсилення свіжими підрозділами та засобами. Другим за пріоритетністю є Лимансько-Сіверський відтинок, де противник прагне створити оточення навколо Лимана і Краматорська — тут критично зберегти інженерні рубежі і коридори постачання. Куп’янський напрям залишається загрозливим за третьою величиною, через його значення для північного Донбасу і ризик замикання підрозділів, на східному березі р.Оскіл.

Ці три напрями мають в своїй величині, значну роль для української оборони, яка полягає у знищенні наступального потенціалу рф, перемелюванні його логістичних, управлінських та військо-технічних можливостей для утримання українських позицій перед, імовірними, переговорами про зупинку/паузу ведення бойових дій. Хоч рф, де-факто і крім слів не демонструє мирних тенденцій, тому лише бойові спроможності української сторони є вирішальним чинником у сухопутному компоненті.

MCC(Maritime component command or Navy) характеризується контролем української сторони (Sea control) акваторії Чорного моря у центральній та західній частині та недопущенням військовогофлоту рф вільного оперування (Sea deny) у східній частині та в районі Керченського мосту. З боку рф –  відтиснути український контроль до західної частини Чорного моря, а також збільшити деструкцію Одеси, Чорноморська та інших портів для порушення функціонування зернового коридору, що дає дохідну частину в бюджет.

Україна вибудувала у морському середовищі асиметричнувідповідь опоненту завдяки морській безпілотній платформі Magura з і різними модифікаціями, що тримає громіздкий флот рф в порті новоросійська та бухтах Криму.Українська безпілотна складова, хоч і являється революційною показавши результат А2/AD, проте рф уже також практично наносить схожими платформами по об’єктах опонента^[3]. 28 серпня в гирлі р.Дунай, безпілотний човен рф уразив український розвідувальний корабель «Сімферополь», показавши свою спроможність до дій у відповідь схожими технологіями.

У морському середовищі найближчими місяцями домінуватиме гонка безпілотних систем: РФ нарощуватиме кількість USV(морські дрони) і морських мін, а Україна — масове застосування USV, берегових ракет і систем дистанційного виявлення. Великі надводні одиниці залишатимуться вразливими — їхня операційна свобода буде обмежена через ризик точкових ударів і мінних загроз, тож росіяни змушені розпорошувати флот. Інтенсивність ракетних і авіаударів по портовій інфраструктурі збережеться, що ускладнить логістику та відновлення постачання через море. У підсумку морська кампанія буде асиметричною — РФ спиратиметься на масивну вогневу та десантну потужність, Україна — на точкові, технологічні та розвідувальні удари, які роблять відкриті морські операції надто ризиковими.

ACC(Air Component Command)демонструється перевагою рф над українською у системному і багато етапному нанесенні ударів різними платформами БПЛА та ракет (вогнева функція) оперативного та стратегічного рівня, розвідувальна(ISR та спостереженням за полем бою в глибину) та підтримки тактичних дій сухопутного компоненту.

Рф зберігає кількісну перевагу в авіації та вертольотах і системно застосовує різні платформи для нанесення ударів. На стратегічному рівні це виражається у масованих атаках крилатими й балістичними ракетами та керованими авіабомбами по критичній інфраструктурі й тилових центрах, що має на меті довготривале ослаблення України. На оперативному рівні РФ активно використовує розвідувальні й ударні БПЛА, авіацію та РЕБ для підготовки й супроводу наступальних дій, а також для порушення логістики та управління українськими військами. На тактичному рівні російські сили застосовують FPV-дрони, баражуючі боєприпаси й авіацію без заходу в глибину фронту для прямої вогневої підтримки сухопутних підрозділів. Україна ж робить ставку на багаторівневу ППО, мобільні комплекси, а також масове використання ударних і розвідувальних дронів для корекції вогню та асиметричного ураження. Її тактична перевага — у гнучкості та інтеграції розвідки з ударними засобами, що дозволяє завдавати точкових втрат навіть більшому супротивнику. Вразливість РФ полягає у залежності від масштабних ударів і вразливості авіації до сучасних систем ППО; вразливість України — у нестачі сучасної авіації та боєкомплектів для тривалої оборони.

______________________________

3. BBC Ukraine https://www.bbc.com/ukrainian/articles/ce87erzrggyo

Але тенденція із боку рф до масштабування застосування дронів Shahed, набуває системного рівня за яким зимою 2025 середня кількість запущених становила кілька сотень за тиждень, то уже у вересні 2025 складає кілька тисяч, демонструючи масштабування у 10 раз^[4].

Період	Основні тенденції	Очікувані зміни
1–3 місяці (короткостроково)	Масовані «роєві» атаки шахедів і ракет; активне застосування FPV-дронів; посилене використання РЕБ; комбіновані нічні удари	Перевантаження української ППО; зростання потреби у мобільних протидронних засобах; посилення оборони об’єктів критичної інфраструктури
3–6 місяців (середньостроково)	Зростання автономності дронів (ШІ-навігація); дальні українські БПЛА (1000+ км); збільшення мобільних ППО/протидронних систем; інтеграція з кіберопераціями	Удари по глибоких тилових об’єктах РФ; підвищена точність атак; ширше застосування мобільних засобів ППО
6+ місяців (довгостроково)	«Рої дронів» із колективним управлінням; нарощування виробництва шахедів у РФ (тисячі/міс.); збільшення українського виробництва й західної допомоги; нові ракети (гіперзвукові, малопомітні); інтегровані системи оборони	Висока інтенсивність повітряної війни; новий баланс між масовістю атак і асиметричною обороною; підвищення ролі комплексних систем «ППО+РЕБ+кібер»

В подальшому тенденція до нарощення ударів рф по українських об’єктах буде мати тенденцію до збільшення через масштабування виробництва засобів, інтеграції AI та нових принципів (методів) тактик застосування та залученням нових підрозділів БПЛА до роботи. Сили оборони України будуть намагатися тримати паритет збиття повітряних загроз шляхом вибудовування «Армії дронів» та набуття нових спроможностей оперативної/тактичної авіації для встановлення контролю повітряного простору(Air Denial. – хоча б фрагментарно та на певних висотах).

Information середовище характеризується комплексною роботою спеціальних підрозділів та структур рф по викривленому впливі на цивільне населення (в рідких випадках військове) з метою:

• Зменшення волі до протистояння рф через власних публічних(або дотичних) представників;
• Дестабілізації роботи ТЦК та мобілізаційної роботи в комплексі;
• Зміщення акценту із логічного і розумного у бік девіації та зміни акцентів(наприклад, дискредитаціяполітичних, військових та соціальних лідерів та діячів, здатних до акумулювання зусиль для боротьби);
• Вербування через соціальні мережі українців для проведення диверсій, актів вандалізму та публічної непокори за фінансову винагороду або шантаж.
• Вплив на власних представників або в комплексі на населення ЄС, для зменшення політичної, економічної та мілітарної підтримки України. Інформаційна кампанія на жителів Балтійських країн, Польщі та Фінляндії у так званій силі рф, і підготовці до імовірних майбутніх бойових дій.

З українського боку інформаційна сфера направлена на:

• Впливі на власне цивільне населення, а також на ТОТ з метою підтримки волі до супротиву та наближенні української перемоги.

______________________________

4. Focushttps://focus.ua/uk/eksklyuzivy/723070-ataka-droniv-rf-zapuskatime-tisyachi-shahediv-za-nich-novini-ukrajini

• Висвічуванні правді російської агресії та усіх воєнних злочинів.
• Проведенню заходів щодо впливу на населення рф з метою зупинки підтримки війни проти України.
• Вплив на населення тимчасово окупованих територій для підтримки руху опору та зменшення функціонування військ рф
• Поширення правдивої інформації серед населення країн-партнерів, країн сателітів, нейтральних та ворожих країн, для подальшого тиску на їх політиків та подальшої підтримки України та інше.

Інформаційне середовище перетворилося на окремий фронт війни, де рф системно застосовує багаторівневі інструменти — дезінформацію, вербування та зовнішні кампанії впливу — з метою деморалізації українців, підриву мобілізації й зменшення підтримки Заходу. Водночас вразливості РФ полягають у технічних слідах бот мереж, залежності від фінансових потоків та емоційності наративів.

Майбутні дії рф: посилення комбінованих інформаційних атак, використання нових платформ для дезінформації, нарощення спроб вербування через соцмережі, активізація кампаній у ЄС (особливо Балтія, Польща, Фінляндія) для розхитування єдності партнерів.

Майбутні дії України: створення і підтримка «єдиного джерела правди» для швидкої реакції, розгортання мобільних команд для локального спростування фейків, тиск на міжнародні платформи та банки для блокування ворожих мереж, а також розширення таргетованих інформаційних кампаній у країнах-партнерах і серед населення на окупованих територіях.

Cyber domainявляється одним із важливих в сьогодення, оскільки із залученням нових технологій та перехід у цифрову площину, активність пошуку, ураження, нейтралізації та подальшого знищення платформ із використанням штучного інтелекту (АІ) має потужну деструктивну (не фізичну найголовніше) дію.

Сторона	Головні цілі	Методи / інструменти	Ключові вразливості	Рекомендації (швидкі)
рф	Підтримка військових операцій (паралельні удари по інфраструктурі), розвідка, дезорганізація тилу, інформаційний тиск на партнерів	Державно-координовані APT; масові фішинг-кампанії; DDoS; саботаж ІС енергетики/логістики; використання «хактивістів»/проксі-груп	Залежність від централізованих ресурсів (логістика, постачання), сліди координації (технічні індикації), ризик витоку управлінської інформації	Нарощувати кібершпигунство контрзаходами (counter-intel), розкриття походження атак, міжнародний юридичний тиск на хостинг/фінплатформи
Україна	Захист критичної інфраструктури, забезпечення C2, контркраудсорсинг розвідки; нанесення точкових ударів по вразливих російських об’єктах	Децентралізовані «ІТ-волонтери»; офіційні CERT/ЗС/СБУ операції; партнерська допомога (NATO/EU, приватні компанії); threat-intelligence	Обмежені ресурси та людські кадри; фрагментованаоборона в локальних ОВА/компаніях; залежність від зовнішньої допомоги	Стандартизувати захист (вимоги + навчання) для критичних об’єктів; централізований оркестр реагування; build-up локальних SOC; довготривала підтримка партнерів

РФ діє як централізований, ресурсно-вантажний оператор кібернетичних ударів із широкими можливостями для саботажу інфраструктури, тоді як Україна компенсує менші ресурси децентралізованою волонтерською та партнерською моделлю реагування. Основна задача України — закріпити централізований C2(commandandcontrol) захисту, підняти стандарти кібергігієни в регіонах і швидко масштабувати операції за допомогою міжнародних партнерів.

Space середовище стало одним із визначальних доменів, який безпосередньо впливає на успіх наземних, морських та повітряних операцій, забезпечуючи виконання широкого спектру завдань, а саме:

• рф:

1. Має у спадок від СРСР власні космічні засоби (супутники спостереження, навігації ГЛОНАСС, військові розвідувальні апарати), але їхня ефективність обмежена за якістю сенсорів і вразливістю до засобів РЕБ;

2.Активно застосовує космічні дані для наведення високоточної зброї (Калібр, Іскандер-М, Краснополь), а також для стратегічного моніторингу театрів бойових дій.

3.Розвиває протисупутникові можливості (лазери, засоби РЕБ, потенційно ракети-перехоплювачі), намагаючись створити ризики для західних систем, які підтримують Україну.

4. тісна взаємодія із приватним ринком та державними структури Китаю, Ірану та інших країн для набуття нових спроможностей

– Україна:

1. До війни практично не мала власної космічної інфраструктури, однак війна стимулювала комбіновану інтеграцію з приватними та міжнародними гравцями.
2. Використовує комерційні супутники (Starlink, ICEYE, Maxar, PlanetLabs та ін.) для зв’язку, тактичної координації й оперативної розвідки у майже реальному часі.
3. Дані із супутників SAR (радарних) і оптичних систем дозволяють відстежувати переміщення військ РФ, наслідки ударів, логістику та готувати удари у глибину.
4. Розгорнула унікальний досвід — синхронізація космічної інформації з дронами та артилерією, що дає можливість високоточних ударів навіть при браку власної авіації.

Ці чинники протиборчих сторін уже закладають нові тренди та нові напрацювання, які будуть мати в найближчій перспективі. До основних відносяться:

• Зростання роліприватного сектору — саме він став основою космічної «парасольки» для України. Це створює нову модель війни, де комерційні компанії фактично виконують роль військових партнерів.
• рф намагається тиснути на цей сегмент — кібератаки по Starlink, спроби осліплення супутників, загрози протисупутниковою зброєю.
• Україна нарощує інтеграцію — створює власні невеликі проекти БПЛА + супутники, розробляє національні космічні програми з акцентом на малі супутники-розвідники.
• Космос перетворився на ключову сферу «мультидоменності»: розвіддані й зв’язок з орбіти безпосередньо впливають на результат на полі бою, а будь-яке порушення доступу до космічних сервісів стає критичною вразливістю.

Космічне середовище у війні рф–Україна надалі визначатиметься конкуренцією між російськими спробами «осліпити» чи зруйнувати комерційні супутникові сервіси та українською стратегією диверсифікації й інтеграції з міжнародними партнерами.Найімовірніші сценарії включають посилення РЕБ та точкові протисупутникові дії рф, тоді як Україна розвиватиме власні малі супутники, резервні канали зв’язку та альянси для обміну даними, щоб зберігати оперативну перевагу.

Underground середовище(не розвинуте ще у військовій науці, проте уже використовується у кампаніях) характеризується застосування військових підрозділів у підземному середовищі, на глибині від поверхні.

Хоч дане середовище мінімально використовується, проте застосовуючи у Авдіївка у 2024р., Суджі в 2025 р.,  чи в Секторі Газа в 2023 р. мали ефект неочікуваності, що принесло оперативно-тактичний успіх. Із розвитком технологічної переваги на землі і в повітрі, уже є потреба у детальному маскуванні, що практично можливо лише на глибині.

Підрозділи рф застосовує підземні споруди для фортифікації рубежів, розміщення командних пунктів, складів і підводних логістичних коридорів; також ворог використовує тунелі в міській зоні (інженерні ходи, підвали, колектори) для диверсійних груп і маневрування під прикриттям. Україна застосовує підземні маршрути епізодично — для прихованих підготовчих дій, відведення техніки, облаштування сховищ і локальних засідок, а також проводить контрдиверсійні й інженерні операції з виявлення та нейтралізації підземних загроз(наприклад, дія рф та протидія України у Куп’янську у вересні 2025 р..)^[5].

Тому в перспективі, чим раз більше буде застосування у підземному середовищі, що уже потребує аналізу та подальшого підбору принципівпротидій на різній глибині(в середньому до 20-30 метрів) та імовірного створення нового роду мінних полів чи протидій у трубах.

 

Війна між Україною та рф у найближчу перспективу залишатиметься багато доменною, із наростаючою інтенсивністю в повітрі, на землі та в інформаційно-кібернетичному просторі. Основна загроза концентруватиметься на Донбасі, де рф намагатиметься прорвати оборону на Костянтинівсько-Покровському й Лимансько-Сіверському напрямках, намагаючись перерізати ключові логістичні шляхи. У повітряному середовищі очікується масштабування «роєвих» атак дронів Shahed та зростання застосування FPV із штучним інтелектом, що перевантажуватиме обмежено за можливостями українську ППО. Морська сфера перейде у фазу гонки безпілотних систем і мінної війни, де обидві сторони робитимуть ставку на асиметрію. Кібер і інформаційний простір лишатимуться невід’ємною частиною кампанії — рф активізує кампанії впливу на країни-партнерів і Україну, вимагаючирозвивати мобільні інформаційні групи та кіберстійкість у власних мережах. Космічний компонент набуде більшої ваги через зростання залежності від комерційних супутників і ризики їх виведення з ладу.

До основних напрямків розвитку тенденцій у сферах застосування, можна віднести:

• Масове застосування дронів (Shahed, FPV, «рої») та розвиток мобільної ППО/РЕБ.
• Ескалація наземних боїв на Донбасі з фокусом на Покровськ і Костянтинівку.
• Гонка безпілотних і мінних систем у Чорному морі з подальшими ударами по портовій інфраструктурі.

______________________________

5. Radio Liberty https://www.radiosvoboda.org/a/kup-yansk-armiya-rf-zahroza-oborona-zsu/33534843.html

Хоча ресурси України обмежені, асиметричні рішення у дронах, ППО й морському компоненті дозволяють стримувати перевагу рф і зберігати ініціативу в окремих доменах.

1. II. Триваюча збройна ідеологічна, економічна та політична збройна агресія рф проти Україна уже давним давно пройшла точку не повернення, за якою зупинити маховик війни і всіх розгорнутих функцій раптово уже немає можливості. Початок війни у 2022 та оголошення часткової мобілізації з щорічним приростом чисельності військ з фінансовими бонусами, дали орієнтовно 2,3-2,5 млн їх ЗС^[6]. Дана кількість Збройних сил рф демонструє, що окрім застосування у війні проти України близько 700 тисяч осіб, планує утримувати та готувати решту 1,5 млн військовослужбовців із яких, на мою думку, 300-400 тисяч є бойовим компонентом готовим до певного застосування.

У 2024 році військові витрати рф становили 460 млрд. дол. США(що на 42% більше за 2023 р.), проте у 2025 р. ця сума орієнтовно складає уже 550 млрд. дол США(наприклад сукупні витрати ЄС і Великої Британії складають у 2024 р. 457 млрд. дол. США), що явно не характеризує наміри до деескалації^[7]. Хоч у публічній площині, і були прояви імовірного зменшення фінансування у 2026 р. сектору безпеки рф^[8] у зв’язку з рецесією, але ці інформаційні вкиди, на мою думку, робляться для періодичного демонстрування США, про можливість діалогу зупинки війни. Тому ці імітаційні демонстрування показують лише намагання із боку рф відтермінувати реакцію США, в той же час посилюючи наступи в Україні.

Москва не демонструє намірів до миру, навпаки – готується до затяжної війни. По-перше, вона перевела економіку на воєнні рейки, різко збільшивши виробництво боєприпасів, ракет, дронів і техніки, а левова частка бюджету спрямовується на оборону. По-друге, триває прихована мобілізація: створюються нові підрозділи, вербуються в’язні та іноземці, що свідчить про потребу постійного поповнення втрат. По-третє, рф продовжує масовані удари ракетами й дронами по українських містах та інфраструктурі, прагнучи виснажити тил і зламати волю суспільства. У сукупності це підтверджує, що рф планує довгострокове ведення війни, а не мирні переговори, що дозволить Україні стабілізувати ситуацію та набути додаткових спроможностей. Єдиним фактором, який зможе зупинити ці процеси, це фінансову не спроможність у фінансуванні усіх програм та що найголовніше виплати при підписанні у рф контракту.

Практично, усі програми запущені та масштабуються, але ризик у зупинці чи оптимізації фінансових витрат у 2026 році, імовірно, будуть мати місце, особливо із застосуванням дійсно дієвих санкцій США і ЄС(наприклад, заборона експорту скрапленого газу у ЄС) та інші контр заходи^[9].

______________________________

6. Radio Liberty https://www.radiosvoboda.org/a/news-putin-chyselnist-armiya-rosiya/33122122.html
7. Hromadske Radio https://hromadske.radio/news/2025/07/21/skilky-rosiia-vytrachaie-na-viynu-ekspert-pro-viyskovyy-biudzhet-okupantiv
8. Renews https://renews.com.ua/svit/viina-v-ykrayini-ponad-polovina-vitrat-rf-z-federalnogo-budjety-ide-na-viiny/
9. Bloomberg https://www.bloomberg.com/news/articles/2025-09-21/trump-renews-pressure-on-europe-to-stop-buying-russian-oil

Тому в  2026 році рф з високою ймовірністю продовжить війну проти України не лише військовими засобами, а й у політичному та економічному вимірі. Москва вже перевела економіку на воєнні рейки, витрачаючи сотні мільярдів доларів на оборону, і намагається компенсувати втрати через гібридні інструменти. У політичній площині рф розгортає інформаційні та лобістські кампанії в Європі та США, аби послабити підтримку України й розколоти єдність союзників. В економічній сфері головним інструментом залишиться енергетичний шантаж — маніпуляції цінами, ударами по інфраструктурі та спробами зберегти залежність окремих країн від російських ресурсів. Додатково рф може застосовувати фінансовий тиск, кібероперації та контрсанкції, щоб ускладнити Україні доступ до ресурсів і зброї. На мою думку, найближчій перспективі очікується посилення багатодоменного тиску, де військові дії будуть поєднані з політичними та економічними атаками, спрямованими на виснаження України та її союзників.

Але ця імовірність буде основою прорахунку найсильніших сторін України і рф, які функціонують у двох системах, які еволюціонували з 2022 року у військовому стратегічному, оперативному та тактичному рівнях.

CentreofGravity( За визначенням Клаузевіца) або COG  – це військове поняття, яке стосується основне джерело сили, рівноваги або стабільності, необхідного для того, щоб сили підтримували бойові дії.

рфCOG

Рівень	CoG (коротко)	Критичні спроможності (CC)	Критичні вимоги (CR)	Критичні вразливості (CV)	Виріш. кондиції (DC)	Операційні дії 0–30 / 30–90 дн	KPI
Полі-тичний	«кремль» — керівництво + апарат легітимації що включає пропаганду та гру на історії величі минулого	Формування легітимності у своїх діях і відсутності альтернативи; мобілізація суспільної підтримки; управління політикою	Союзна підтримка Китаю, Ірану, Пн. Кореї, Індії та інші Контроль ЗМІ; енергетичні доходи; лояльність еліт та їх участь в економіці війни; апарат безпеки	Санкції/фінансові обмеження; інформаційні викриття; елітні розколи; падіння доходів від енергоресурсів Дохідна частина бюджету та зростаючі видатки Провали на фронті	Падіння довіри + втрата фінансових ресурсів, що знижує мобілізацію та фінансування війни	0–30: OSINT/FINT розкриття фінзв’язків; таргетовані санкції на ключові джерела доходів; масштабні інформаційні кампанії. 30–90: робота з елітами/інсайдерами; замороження активів, довготривалі санкції.	% зниження енергетичних надходжень; кількість публічних елітних розколів; індекс довіри (медіамонітор).
Стра-тегіч-ний	Воєнно-промисловий комплекс + мобілізаційна база	Масштабне виробництво озброєнь; фінансування військ; стратегічна мобілізація резервів та умови прийому на службу	Заводи, фінанси, зовнішні постачання компонентів, логістика та підтримка партнерів	Залежність від імпорту технічних компонентів із Китаю; уразливі виробничі вузли та їх площі; фінансове навантажень через дефіцит	Переривання постачань і фінансування → зниження виробництва і черг постачання. Знищення.	0–30: виявлення і удари по ключовим заводам/складам; кібератаки на ERP/логістику постачальників. 30–90: тривале блокування постачань, санкції на технології, саботаж логістики.	% зниження виробництва боєприпасів; час від виявлення заводу до нейтралізації; % розірваних ланцюгів.
Опера-тивний	Дальня/масова вогнева машина + ISR (ракети, КР, шахеди, супутники, БПЛА).UAV commands/HQ/units. Здатність до швидкого поповнення втратLCC.	Проводити удари в глибину; координувати «рої» БПЛА; ISR-наведення за різними джерелами. Фаховість С2 у відновлені боєздатності	Запаси боєприпасів та їх отримання від партнерів; C2штабів і органів управління; ремонтні майданчики та їх можливості. Здатність до ведення масових атак людьми	Виснаження запасів; уразливість C2 до кібер/РЕБ; ураження ISR-можливостей(БПЛА) уразливість складів із б/к. Передбачуваність та шаблонність дій	Деградація C2/ISR і переривання можливості→ зниження точності й частоти ударів. Недоставляння о/с до лінії зіткнення	0–30:кібер+РЕБ проти C2; точкові удари по складах, критичній інфра., вузлам зв’язку. 30–90: руйнування логістичних маршрутів, атаки на виробництво компонентів, довготривалі REБ-операції. Пошук і ураження навч. полігонів.	Зменш. до 50% можливості управління; Зменш.ISR до 50%. Ураження о/с на шляху до ЗБЗ до 30%

Дані центри гравітації у політичному та стратегічному і оперативному рівні рф мають визначальну роль для того аби пріортезувати ієрархію впливу та фокусу українських дій. В оперативно – тактичному відношенні COG рф має, в даний момент, значні успіхи через свою ефективність, яка наносить значних втрат українській стороні, а саме.

Мета:досягнути технологічної переваги безпілотними засобами, РЕБ та іншими технологіями рф для нейтралізації українських систем і платформ у підтримці наземних, повітряних та морських операцій. Бажана кінцева мета: знизити українських ISR можливостей до 30% та засобів ураження до 20% для 24/7 контролю повітряного простору підрозділами рф і нейтралізацієювласними засобами(БПЛА,РЕБ та інші) цілей на глибину 30 км.
Випробувальний центр перспективних безпілотних технологій (ВЦПБТ) «Рубікон»[10],	Критичні можливості: 1.можливість до створення контролю(ISR) за полем бою на тактичну та оперативну глибину 2. можливість ураження на оперативно-тактичну (укр.арта, ППО, HQ)та тактичну глибину(оператори БПЛА, HQ, вогневі засоби) і створення 10-30 км Kill zone/ 3.можливість вибудувати РЛС систему для нейтралізації українських БПЛА типу «крило», Баба Яга та інші засоби. 4. можливість дезорганізовувати зв’язок (можливо і Starlink) українських підрозділів. 5. можливість масштабувати безпілотну складову у в/ч 6. нарощення можливостей по заміні власних засобів ППО. 7. можливість створення системи РЕБ для протидій.
Критичні вразливості: 1.Фінанси. Залежність від значного фінансового ресурсу у період бюджетних скорочень. 2. Технології. Ресурсна, технологічна, технічна залежність від Китаю, Ірану та від країн ЄС та США у ряді рішень попри санкції. 3. Люди. Ліміт власної С2 здатності по наповненню компетентними кадрами під час масштабування: управлінського та виконавчого складу. 4. Політичний протекторат. Убереження від контролю спецслужб інших сфер та безпосереднє управління Міністерством оборони рф. 5. Тактика. Звичність шаблонної тактики застосування, яка є можливостю для подальшого виявлення	Критичні вимоги: 1.Продовження політичного та військового протекторату для масштабуванню напрямів та надходженю фінансування та самостійні закупівлі. 2. С2 та здатність до управління при масштабуванні. 3. Підбір та першочергове поповнення о/c із відповідними навиками 4. Підтримка дій ведення бойових дій у сухопутному, повітряному, морському та інших напрямах та розширені меж застосування. 5. Військово-промисловий комплекс який здатний до забезпечення засобами. 6.Завязку у єдину систему усіх наукових інститутів, дослідницьких центрів та підрозділів застосування для швидкого обміну і розбудови. 7. Незалежна форма діяльності від звичної структури (С2) ЗС рф для гнучкості, оптимізації та реакції за потреби – окрема структура.
Висновок ВЦПБТ «Рубікон» є новим і ефективним технологічним рішенням щодо об’єднання, уніфікації та розгортання у сухопутній, повітряний та морську сфери у безпілотній сфері, які показують результат на полі бою по знищенню українських безпілотних можливостей, пілотів БПЛА та іншим протидіяєм(РЛС,РЕБ) і набуттю нових спроможностей. За рік функціонування дана структурасвоєю ефективністю стала вирішальним фактором на Курському напрямі весною 2025 р. та в даний період на Покровсько-костянтинівському та інших напрямах змінює перебіг бойових дій у бік рф(початковий етап game changer).

______________________________

10. Liberty Radio https://www.radiosvoboda.org/a/rubikon-rf-bpla-spetsnaz-rozsliduvannya/33532747.html

 

УКРАЇНА COG

Рівень	CoG (коротко)	Критичні спроможності (CC)	Критичні вимоги (CR)	Критичні вразливості (CV)	Вирішальні умови (DC)	Операційні дії (OA) 0–30 / 30–90 дн	KPI
Політичний	Громадянський супротив + міжнародна підтримка (партнери, фінансова/військова допомога)	Збереження єдності суспільства із бажанням до супротиву та де окупації територій; забезпечення і розширення партнерської підтримки із боку США та ЄС. Економічний, політичний та військовий ресурс на 2026 р.	Прозоре управління допомогою; стабільність економіки; ефективна дипломатія Продовження реформ для ЄС і НАТО. Нові альянси проти рф	Втома партнерів та їх вибори і зміни векторах; внутрішні політич.розбіжності; економічні кризи на тлі політичних та обмежень енергетики	Збереження єдності і громадянської стійкості на тлі економ. кризи → постачання й підтримка ЗСУ сталі. Інтеграція укр. досвіду, знань і технологій у безпеку ЄС і США взамін на зброю. Клімат для інвестицій і набуття екон. спроможностей.	0–30: інтенсивна дипломатія (гарантії/угоди); прозора звітність використання допомоги; інформаційні кампанії у партнерах. 30–90: довгострокові виробничі угоди; фінансові гарантії; програми суспільної стійкості.	Кількість країн з сталим постачаннями; рівень віри в перемогу та дії; відтермінування платежів. Приріст ВВП 6-8% щорічно
Стратегічний	ВПК та мобілізаційний потенціал (внутрішній промисловий блок + доступ до західних постачань, технологій та фінансування)	Підтримувати довготривалу оборону; нарощувати індустр.спроможності для виробництва зброї; нарощення мобілізаційних резервів, правил і термінів служби.	Фінансування, логістичні коридори, технічні потужності, міжнародні контракти	Залежність від зовнішніх постачань; економічне виснаження України; локальна логістична, транспортна інфраструктура .	Структуризація управлінської складової Нарощення спроможності корпусів і їх мін.70% комплектування Захист і збільшення постачань/виробництва ВПК → Збільшення фінан. забезпечення(зарплат)	0–30:власне виробництво критичних компонентів; мобілізація індустр.ресурсів; ремонт ключової інфраструктури. 30–90: розгортання внутрішнього виробництва (боєприпаси, БПЛА), і їх експорт.	локально вироблених комплектуючих; запас боєприпасів у відсотках від потреб; час Зміна правил мобілізації, встан.термінів і акцент на фінансову мотивацію

Зважаючи на вище переховані функції за напрямами, які існують в поточний момент, можна визначити наступні чинники, а саме:

1. Контексти (що визначаютьнапрям застосування)

• політика/економіка рф: воєнна економіка, висока частка бюджету на оборону, прихована мобілізація; ставка на багато доменний тиск (військовий+політичний у союзі із партнерами+економіка). Дії по алгоритму «все для фронту» для досягнення власних стратегічних і оперативних цілей.
• Україна: залежність від коаліційної підтримки та власного військово – промислового комплексу; критична важливість ППО/протидронних засобів і логістики. А також першочергова зміна філософії, за якою акцент на результативності, а не процесуальності (радянський спадок) та впроваджені інституцій та систем які не тримаються на окремих елементах.
• оперативне середовище: інтенсивні дальні удари рф (ракети/КАБ/«Shаhed»), масове застосування безпілотних платформ для перерізання логістики; у відповідь України — розвідка→удар, маневрове ешелоноване ППО/РЕБ, з точковими контрударами.
• інфо/кібер/космос: системна інформаційна кампанія рф (деморалізація/розкол України між союзниками), зростання кібероперацій проти енергетики й логістики(в парі із кінетичним знищенням) із порушенням державних сервісів.
• Водне середовище:безпілотні змагання за контроль Чорного моря на (безпілотні платформи, міни, берегові комплекси); ризики для портів/бухт і торгівлі зерном для України зберігаються.Збільшення ураження бухт із флотом рф і об’єктів Криму українськими засобами, та контр діїрф.
• Географія фронту: піковий тиск рф на Донеччині (передусім Покровськ–Костянтинівка), високоінтенсивні дії на Лимансько-Сіверському напрямі та загроза маневру через Межова–Гуляйполе.

 

2. Тренди (що посилюватиметься):

• Політико-економічні важелі рф: енергетичний шантаж, лобізм у ЄС/США проти допомоги Україні та відтермінуванні переговорів. Українська відповідь: стримування наступ рф на фронті, підтримка мобілізаційної кампанії, локальні А2/AD, вибудовування ешелонованої технологічної ППО, збільшення автономності БПЛА й дальності ударів у глибину територій.
• Масштабування «роєвих» і технологічнихплатформ та комбінованих нічних ударів (дрони + КР), із завданням перевантажити ППО із залученням технології АІ(штучний інтелект) для власного прийняття рішень.
• Промислове нарощення з обох боків: рф — боєприпасів, безпілотних платформ та сталому поповненні людьми власні наступальні підрозділи; Україна — безпілотні платформи, ППО, «розвідка→удар» та ремонт/відновлення існуючого, а також нові формати співпраць із партнерами.
• Кібер-операції і атаки на енергетику/логістику, синхронізовані з фізичними ударами по інфраструктурі. Вербування з обох сторін населення для проведення диверсій.

3. Патерни імовірного розвитку подій:

• Короткотермінова(до 3 місяців):
• Військові сухопутна: збереження високої інтенсивності на Покровсько-Костянтинівському з імовірним часом окупації м. Покровськ – грудень 2025 – січень 2026 рр. і Костянтинівка – листопад – грудень 2025р. й Лимансько-Сіверськомунапрямі, а саме Лиман – листопад – грудень 2025 р. і Сіверськ – січень 2026 р.
• Повітряні:досягненням періодичних 1 тисячі ударів за 1 раз комбінованими ударами по цілям ВПК, енергетичної та транспортної інфраструктури
• Кібернетичні та космічні простори: точкові кібератаки з прицілом на диспетчеризацію та підстанції, за космічного виявлення об’єктів та з використанням агентурної мережі в Україні.
• Політично – економічні:гра щодо відтермінування введення США і ЄС санкцій у енергетичному, технологічному та політичному вимірах шляхом звинуваченням України в ударах а також із застосуванням політики Словаччини і Угорщини для блокування українського євро –атлантичного руху. Проведення некінетичних/кінетичних операцій рф у Польщі, Фінляндії та Балтійських країнах з метою тестування союзу альянсу НАТО та в готовності до де стабілізаційних дій.

 

2. Середньо терміновий горизонт( до 6 місяців):

– Військовий вектор:рф намагатиметься накопичити(відновити втрати) боєприпаси/людей для чергового «хвилеподібного» тиску після досягнення оперативних цілей таких як Покровськ, Костянтинівка, Лиман; Україна — набуття бойових спроможностей корпусів, підготовка нових оборонних рубежів та ефективне застосування «Стіни дронів».Оперативна «втома» і баланс виробництв: якщо санкційно-логістичний тиск спрацює, темп ударів РФ сповільниться; Україна — виграє за рахунок точності, інтегрованої «розвідка→удар» та мобільної ППО.

– Повітряні: зростання автономності дронів на різній висоті (навігація/ШІ), комбіновані удариодночасно 1-1,5 тис. засобами.

• Море/логістика:пропорційний контроль акваторії Чорного моря із набуттям симетричних спроможностей і не здатністю перевершити опонента.
• Економічний вектор: економіка рф переходить у стагнаційний період за яким підтримання темпу фінансування як в 2025 р. уже не є можливий, але із здатністю до комбінованих операцій. Економіка Україна продовжує функціонування за рахунок підтримки країн-партнерів, але на мінімально задовільному рівні. Москва посилює непрямі інструменти (енерго/торгові маніпуляції, лобізм), Україна — закріплює довгострокові угоди з партнерами й локалізує виробництво.
• Технологічний вектор: технологічна гонка ППО/РЕБ vs БПЛА: системи «ППО+РЕБ+кібер» стають ядром оборони; дрони з колективним управлінням — у рф і ЗСУ. Збільшення гібридних операцій сторонами, а також підвищення некінетичних та обманних операцій у країнах східної Європи з метою дискредитації ЄС, НАТО та інших союзів.

Дані патерни і прогнози являються власним баченням, і мають відсоток до не реалізації через високу динаміку змін та непередбачуваності розвитку подій. Оскільки короткотермінові прогнози мають 50-60% реалізації через запущений незворотній процес, то середньо терміновий має 30-40 % через ряд економічних(для рф) не стабільностей. Саме тому рф і намагається форсувати події по захопленню чим раз більше територій, аби можливі, переговори мали більше пунктів для обговорення для обміну.

На мою думку, рф зараз і намагається(зважаючи на можливості) форсувати наступ попри високі втрати в живій силі, але значних територіальнихздобутків не отримано. Хоч у серпні – вересні й здійснює переміщення власних підрозділів із курського, запорізького та інших напрямів на Донбас^[11], але це може мати цілком відволікаючий маневр, фокус його треба зберігати на Запоріжчині, Сумщині та Харківщині. Тактика для рф «все або нічого» дуже близько описує наміри, через значно розкручений маховик війни та економічні проблеми, за яким у короткому відрізку часу треба здобути якомога більше. Україні ж нічого більшого не залишається крім знищення наступального потенціалу рф для пошуки вікна можливостей для паузи у війні(а це значить 5-7 років підготовки до нового витка війни) та пошуку нових рішень для де окупації власних територій, що унеможливлює інші варіанти.

• Збройна агресія рф проти України сьогодні набрала обрисів унікальних обрисів, за яких і досі діє тактика масштабних маневрів минулого століття на рядуз новими технологічними рішеннями, які діють у нешаблонному форматі. БПЛА із штучним інтелектом, довші та маневрові ракети і нові безпілотні платформи й надалі діють у форматі «hard» за яким прогнозована та звична лінія розвитку. Проте даний шлях розвитку методом вдосконалення існуючого працює лише на коротку перспективу, в подальшому виснажуючи наявне. Тому найважчий, але вірний, перехід у формат «soft», який характеризується виходом у зовсім новий формат чи напрям, за яким новизна є необхідним засобом, який приносить технологічний чи еволюційний стрибок, досягнення якого опоненту (тут вмикається елемент досягання) вимагає перерозподілу ресурсів та акценту роботу(для прикладу, ліміт снарядів породив FPV, обмеження ППО породили нові дрони-перехоплювачі, відсутність флоту сприяли появі Magura човнів та інші).

______________________________

11. nethttps://socportal.info/ua/news/rosiya-posiliue-ugrupovannya-viisk-na-pivnichnomu-napryamku-donetckoi-oblasti/

Тому для української сторони перехід із «hard»у «soft» несе екзестенційний характер за яким треба змінити повністю підходи у наступних складових:

• С2(управління та контроль) за яким наявні командні функції необхідно переформатовати із кількості вислуги років у формат менеджерських здібностей побудови команд і систем.
• Робота на перспективу на 1-2 покоління вперед у засобах озброєння(коли контрактуються то одні характеристики, а надходять у підрозділи уже не актуальними), які потребують додаткових інвестицій які надійшли у підрозділ. Розвиток маркетплейсу озброєнь та закупівлі самими військовими частинами того що необхідно самим.
• Зміна системи комплектування підрозділів поповненням, насамперед підвищенням рівня відповідальності командирів усіх ланок за прорахунки(не тільки винні низи, а й верхи теж інколи). А також окрім підвищення грошової мотивації, ще й соціальної(відповідальність місцевої влади, соціальних органів, медичних установ) і вирівнювання справедливості у регіонах(покарання за саботаж виплат, виконання гарантованого та інше) пораненим та сім’ям загиблим.
• Перегляд алгоритму присвоєння державних, відомчих та інших нагород, відповідно реагуючи коли не заслужено чи на комерційній основі нагороджуються у певних підрозділах, приховуючи ці дії.
• Зміна філософії відповідальності та результативності у всіх сферах, хоч це і є дуже розмите значення. Перше це те, що СОУ не є місце покарання чи відбування часу, як це існує коли кримінальні елементи мобілізуються заради ухилення. По друге –

Дані зміни уже проглядаються на точкових напрямах, і мають високу тенденцію до змін через високий запит на справедливість із різних рівнів ієрархій, але ще не маючи широкого загалу через реакцію покарань, проте ці тенденції уже мають місце. Адже розгляд цих запитів якісно відобразиться на боєздатності підрозділів, що допоможе стримати навалу рф.

 

В цілому рф продовжує готуватися до довготривалої війни, переводячи економіку на воєнні рейки та різко збільшуючи витрати на оборону. Головні центри сили Кремля — це воєнно-промисловий комплекс, масова мобілізація та інформаційний контроль суспільства. У політичному вимірі Москва робить ставку на пропаганду та міжнародний тиск для розколу Заходу. Військово РФ зосереджується на масованих ударах дронами, ракетами та КАБами, поєднуючи їх з розвідкою й тактикою локальних проривів шляхом індивідуальних просочувань піхоти чи швидких моторизованих проривів.

Разом із тим існують критичні вразливості: залежність від імпорту технологій, уразливість логістики, санкційний тиск і ризик внутрішніх розколів. Україна зберігає перевагу у гнучкості, партнерській підтримці та здатності асиметрично бити по вразливих точках завдяки активній розвідувальній роботі. У найближчій перспективі ключові тренди — масштабування рф БПЛА та ударів, поглиблення енергетичного й інформаційного тиску, а також підготовка РФ до кульмінації наступів на Донбасі, що очікуються з настанням опадів і хмарності, що зменшить українську розвідувальну можливість у тактичному плані.

Але найголовніше, основний тренд – це незважаючи на імовірні паузи чи ескалації боїв на ділянках, рф як ворог України нікуди не зникне, несучи нову реальність за якою так як у 2021 році уже ніколи не буде. Ворог України сильний та небезпечний, і жодні умиротворення рф не принесуть мир, допоки у такому чи іншому форматі існує Москва. І навіть будь яка пауза чи договір із нею, буде означати нову підготовку до війни, до якої Україні треба бути економічно, політично, соціально та мілітарно готовою, допоки не відбудеться деокупація територій, роздроблення рф та повне денацифікація.

Слава Україні!!!

З повагою,

Vlad Fenix.

«Лише розум і сила врятує Україну»