Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Президент США Дональд Трамп безумовно є найбільш хайповим політиком цього року. Його ідеї часом захоплюють, часом вражають наївністю, часом бісять через відверту дурість. Але нікого не лишають байдужими. Світом керують емоції, світом політики зокрема. Доведено виборами в Україні, якщо що. Але Зеленському, що першим рішенням розігнав парламент та феноменально демократично узурпував владу в одній східноєвропейській державі, ще дуже далеко до масштабів витівок Трампа. Ставка чинного президента США – другий строк, й до нього він буде йти через трупи ворогів, які безпорадно спостерігають за парадною ходою мільярдера.
Якщо хтось не пам’ятає, 2019 рік в США почався з грандіозного за строками шатдауну, із намірами президента ввести надзвичайний напів-військовий стан через небажання демократів фінансувати «велику й красиву стіну» на американсько-мексиканському кордоні – одну з основних передвиборчих обіцянок Трампа. Й коли він обіцяє – він виконує. Це як Кличко з Шулявським шляхопроводом та Подільсько-Воскресенським переходом – чим ближче до виборів, тим більша активність. У Дональда Трампа вибори восени 2020 р., тож виснаживши демократів шатдауном, він таки домігся додаткового фінансування – у липні з бюджету Пентагону на проект було виділено 2,5 млрд. доларів. До відома – ця сума більша за увесь обсяг військової допомоги Україні за всі роки російсько-української війни. Ось такі пріоритети.
Далі був Кім, той що з Пхеньяну. Зустрічатись з авторитарними лідерами – фішка Трампа. На їх тлі він зовсім нагадує типового «дядечку Сема» – саме втілення Америки. Цікаво, що компанія інших лідерів ліберально-демократичного світу йому пасує значно менше. Там, на тлі умовних Меркель, Макрона та Трюдо він виглядає скоріше як типовий виборець Трампа – «фермер Джо з Огайо», що малообізнаний у політичних хитросплетіннях, але при цьому нахабний та самозакоханий. Коли у червні 2018 р. Трамп, розварившись зі всіма на форумі G-7 в Канаді втік до Сінгапуру на історичну зустріч з лідером Північної Кореї, це було шоу. Свою витівку він повторив й через рік після форуму G-20 в Осаці, й пішов ще далі – відвідав на запрошення Кіма демілітаризовану зону на 38 паралелі. Нетривала прогулянка викликала максимально стримані почуття у Сеулі та Токіо – традиційних союзників США в регіоні. Задарма – адже Північна Корея вже через місяць поновила ракетні випробування, майже день-в-день з виходом США з ДРСМД. Південна Корея відверто заявила про загрозу національній безпеці та ризик втратити всі мирні досягнення двох останніх років. Натомість Трамп був спокійний як ніколи, написавши в твіттері – його специфічному засобі комунікації зі світом – що все ОК. Напевно йому особисто друг Кім обіцяв не робити погані речі.
Так само як й Китай – який зі слів беззмінного з 2013 р. лідера комуністичної партії КНР (що святкує 70-річчя цього року – Радянський Союз протримався приблизно стільки ж) Сі Цзіньпіня – зовсім не шпигує за світом через корпорацію Huawei. Товариш Сі, як й товариш Кім, настільки сподобався Трампу, що він в ту саму хвилину вирішив завершити торгівельну війну з Китаєм. Проте, повернувшись додому, зранку з’їв щось гостре, й вирішив її поновити. Такий він – президент Дональд.
З іншим товаришем – Володимиром Путіним, в президента США теж виникли довірливі відносини. Й доки Держдеп із Пентагоном свариться з Москвою, звинувачуючи її в мілітаризації й військових приготуваннях, Трамп гарно проводить час у компанії Путіна й пропонує тому напередодні саміту G-7 у Франції повернутись до великої вісімки. Ну а на справді, з ким тут ще розмовляти без Росії? Навіть товариша Сі не має, не кажучи вже про товариша Кіма. Друг Володя завжди підтримає Дональда, навіть влаштує яку-небудь хімічну дурню в Сирії, щоб США продемонстрували свою міць та велич. Або порадить йому купити Гренландію…
Цікаво, що ідея з купівлею великого крижаного острова настільки захопила голову Дональда, що він навіть, образившись на кепкування данців, відмінив офіційний візит в цю країну. Ну а що, навіщо США підтримка єдиної країни, що блокує як може будівництво Північного потоку-2? Й ніби це не Штатам треба протистояти газовій залежності Європи від Росії, продаючи сюди власні СПГ навзамін. Українців також хвилює, крім цієї складової, ще й моральна сторона питання. Виходить й у ХХІ столітті можна купувати землі й змінювати усталену карту світу. Це те, що робить Росія, щоправда гібридними методами, не віддаючи за це ані копійки. Та й хто б наважився взяти цю копійку? У цивілізованому світі так наче й не прийнято. Держава це не нерухомість, але вочевидь не для Трампа-бізнесмена. Якщо Путіну можна анексовувати Крим, китайцям можна намивати острови, чому б й самому не спробувати.
Трамп – це нічний жах ліберала-атлантиста. Повністю позбавлений рамок, комплексів та раціо, він діє виключно як бізнесмен-скандаліст на посаді президента найпотужнішої держави в світі. Репутація США як гаранта вільного світу все ще непохитна, та ще не вечір. Попереду ювілейний Лондонський саміт НАТО у грудні 2019 р., й хто знає яку ще витівку зробить Дональд, адже про його скептичне ставлення до НАТО відомо всім. Другий строк Трампа може обернутись повномасштабною катастрофою, коли ревізіоністські режими у світі, відчувши слабкість американського президента, почнуть перекроювати карту світу. Передусім це стосується двох континентальних імперій – Росії та Китаю. Натомість морські імперії, базовані на євроатлантичному союзі, загрузнуть у цінностях та нестачі консенсусу. Й це буде реванш Спарти проти Афін. Шалений, шалений світ.
Валерiй Кравченко
