Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Саміт так званої «великої сімки» у французькому містечку Біарріц ознаменував собою початок нової доби у міжнародних відносинах – доби слабкості ліберально-демократичного Заходу та невизначеності. Вперше за багато років не було укладено жодного спільного комюніке, а Франція постфактум оприлюднила русофільське звернення Макрона із закликом примиритись з Росією. Звичайно, у світі значно більше проблем за одну Росію, однак вона майорить буквально за кожною з них – Сирія, Іран, Брекзіт, Північна Корея, Венесуела, навіть екологія (зважаючи на невдалі випробовування ядерного двигуна ракета під Архангельськом). Й, звичайно, «українська криза», яку обговорювали Путін з Макроном у двох перед самітом, протягом нього у форматі «сімки», а після погодились скликати нормандський формат вперше за три роки. До чого це все?
Про серйозність та невідкладність намірів свідчить раптовий візит в Київ Джона Болтона, правої руки Трампа та його довіреної особи з питань національної безпеки. На саміті G7 Трамп кожного дня намагався підняти тему необхідності запрошення «друга Володимира», присутність якого мала б сприяти вирішенню безлічі питань міжнародного порядку денного. Тим цікавіше почути, що Болтон хоче донести в Україні новій владі, що з точки зору Путіна налаштована на конструктивне вирішення питань. Звичайне, Болтон їде крім Києва ще в Кишинів та Мінськ, що свідчить про комплексне бачення США проблем регіону. В Молдові є сенс поговорити про пропозицію міністра оборони РФ Сергія Шойгу укласти трирічний військово-політичний договір, яку радо підтримав президент Додон. США та Румунія можуть втратити важелі впливу в цій державі, що сприятиме подальшій радикалізації Молдови. Білорусь стоїть перед викликом подвійних виборів, в умовах, коли для Лукашенко все важче втримувати баланс у відносинах між РФ та Заходом. Масштабні військові навчання в 2020 та 2021 р. можуть закінчитись для Білорусі повною окупацією зі сторони РФ. Путін, отримавши індульгенцію за Крим та Донбас від Трампа та Макрона, буде йти далі у своїх ревізіоністських планах. Тож Болтон йде у розвідку (або у засідку?). Лишається дізнатись, за кого він грає.
Головний меседж, що привіз Болтон в Київ – призначення зустрічі Зеленського з Трампом на полях меморіальних заходів у Польщі, присвячених річниці початку Другої світової війни. Вочевидь, Зеленський розраховував на повномасштабний візит в США, натомість отримує зустріч у графіку між іншими зустрічами Трампа. Це вже поганий знак – Білий дім не налаштований на конструктивний діалог з Києвом, а продовжує розглядати відносини з Україною виключно крізь призму відносин з Росією. «Українська криза» вже давно перестала бути осяжною, «головним болем» Трампа. Його цікавить відновлення відносин з РФ. Тим більш дивним є імплементація другого пакету санкцій проти РФ за Солсбері, яка співпала у часі з проросійським дискурсом американського президента. Не менш цікавим є й той факт, що спецпредставник Державного департаменту США Курт Волкер продовжує виконувати свої функції, й був присутнім на святкуванні дня незалежності України в Києві. Загалом Держдеп та Пентагон роблять багато для стримування РФ, проте позиція Білого дому, принаймні назовні, виглядає зовсім протилежною…
Другий меседж Болтона стосувався можливого продажу «Мотор-Січ» китайцям. Завод, що виробляє авіаційні двигуни є стратегічним державним об’єктом. Канал Бігус-інфо неодноразово писав про оборудки директора заводу Богуслаєва, який й у роки російсько-української війни торгував з ворогом товарами подвійного призначення, що йшли на потреби російської оборонки. Богуслаєв позбавиться депутатської недоторканності вже 29 серпня – подивимось що скаже слідство. Натомість завод цікавить китайців не випадково, зокрема у контексті технологій для оборонної промисловості. Що навзамін можуть запропонувати США крім погрози припинити підтримувати Україну? Питання є, проте та сама підтримка США має для України першочергове значення – жодні економічні чинники тут не виправдають її втрату.
Третій меседж Болтона стосувався рішення, прийнятого на саміті в Біарріці – Макрон та Меркель готові скликати нормандський формат та обговорити шляхи імплементації Мінських угод, можливо за формулою Штайнмайєра, як хоче Путін, можливо інакше. Радник Трампа підтвердив намір США й Великої Британії приєднатись до формату, у разі потреби. Тут варто згадати, що подібну ініціативу публічно просував президент України Зеленський, звертаючись до Путіна. Розширення нормандського формату потрібне, однак й несе в собі чергові ризики, з огляду на відверто проросійську позицію Макрона та Трампа. Ці позиції навряд чи розділить Ангела Меркель, й точно не розділить Борис Джонсон, проте хто знає наскільки Зеленський взагалі готовий до переговорів у такому форматі. Треба готуватись до безпрецедентного тиску зі сторони посередників, які будуть спонукати Київ йти на поступки аби закрити питання конфронтації на Донбасі. Серед головних ризиків – прямі переговори Києва з «очільниками» Донецька та Луганська, що легітимізують дискурс громадянської війни в Україні, який просуває Москва.
Що може запропонувати Київ? Сподіваюсь, це не буде переливання води з пустого стакану в порожній – без конструктивних позицій, лише на відведення сторін. Цукеркою для Києва напередодні зустрічі нормандського формату може стати звільнення політичних бранців та моряків, що буде видаватись РФ як поступка зі свого боку. Україна має чітко та публічно позначити власні червоні лінії – діалог виключно з РФ, безпека як перше питання, відновлення контролю за кордоном, роззброєння бойовиків й т. ін., й запропоновувати дієвий інструмент, як це все реалізувати у довірливій обстановці. Таким інструментом є багатокомпонентна миротворча місія ООН за участі ОБСЄ, що міститиме в собі перехідну адміністрацію. В цьому випадку можна підписувати особливий статус для тимчасово окупованих територій на визначений перехідний період конфліктного та постконфліктного врегулювання. Жодних автономій, мовних чи економічних, жодних інших спеціальних статусів. Це принципово! Доступ до людей на окупованих територіях важливий, але не будь-якою ціною.
Доба романтики для Зеленського остаточно закінчується – треба братись до роботи. Є сподівання, що зовнішня політика України зміниться на ефективність, що буде забезпечуватись проактивною позицією, побудовою військо-політичних союзів в Балто-Чорноморському регіону за лідируючої функції самої України. Без цього Київ все більше перетворюватиметься на об’єкт, який легко можна пустити в геополітичний розмін.
Валерiй Кравченко
