неділя, 16 Лютий, 2025
pluken
Головна / polukr (сторінка 60)

polukr

П.Порошенко: Україна отримає від Японії кредит у розмірі 1,5 млрд дол.

Share Button

abe_jaceniukКИЇВ. 6 червня. УНН. Президент України Петро Порошенко подякував Японії за 1,5 мільярди кредитних гарантій наданих Україні. Про це він заявив на спільному брифінгу з прем’єр – міністром цієї країни Сіндзо Абе, передає кореспондент УНН.

За його словами, гарантії сприятимуть фінансовій стабілізації в Україні

“Дякую за гарантії у 1,5 мільярда доларів США, що дозволить забезпечити фінансову стабільність у важкий час’’, – сказав П.Порошенко.

Глава держави також наголосив на необхідності додаткового залучення японських інвестицій.

Крім того, П.Порошенко висловив сподівання, що після ратифікації парламентом Японії угоди про сприяння японських інвестицій їхній обсяг зросте.

Джерело: УНН

 

Share Button

Канада готова посилити санкції проти РФ у разі погіршення ситуації на Донбасі – прем’єр

Share Button

poroszenko_harperКИЇВ. 6 червня. УНН. Прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер у Києві заявив, що Оттава готова посилити санкції проти РФ у разі погіршення ситуації на Донбасі, передає кореспондент УНН.

«… доки територіальна цілісність України не буде відновлена економічні санкції (проти РФ – ред.) мають залишатися, економічні санкції повинні діяти”, – наголосив С.Гарпер.

Він також наголосив, що Канада не може стояти осторонь і не помічати, що майже щодня українців тут убивають і калічать на їх власній території.

Нагадаємо, Прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер під час спільної прес-конференції з Президентом України Петром Порошенком звернувся із закликом до глави РФ Володимира Путіна припинити військове вторгнення в Україну.

Джерело: УНН

 

Share Button

Ворог порушує мінські угоди, ситуація в зоні АТО напружена – прес-центр

Share Button

ato3КИЇВ. 6 червня. УНН. Ситуація в зоні АТО залишається напруженою. Ворог продовжує порушувати Мінські домовленості, застосовуючи важке озброєння. Про це УНН повідомили у прес-центрі сил АТО.

Як прес-центр АТО вже повідомляв, з опівночі значно зросла кількість випадків застосування реактивних систем залпового вогню.

“Тричі з „Градів“ була обстріляна Старогнатівка, що на Донеччині. Також з таких систем озброєння били по Гранітному та Богданівці. Вдень банди російсько-терористичних військ продовжили обстрілювати позиціях наших підрозділів в районі Гранітного та Старогнатівки з артилерії калібру 122 міліметри та 120-мм мінометів. На Артемівському напрямку удари ворожої артилерії більше 120 мм зафіксовано у Ленінському та Луганському”, — йдеться у повідомленні.

Крім того, за інформацією прес-центру АТО, Широкине двічі було обстріляне із автоматичних станкових гранатометів та стрілецької зброї.

“На Луганщині по населеному пункті Кримське загарбники гатили із гранатометів. Вкотре представники ОБСЄ повідомили про перешкоджання роботи їхньої місії з боку НЗФ на окупованих територіях”, — йдеться у повідомленні.

Джерело: УНН

 

Share Button

Фальстарт у Мар’янці

Share Button

ato_voyskaНайгарячішою точкою на карті проведення АТО на цьому тижні досить несподівано стала Мар’янка. В середу, 3 червня, відбувся досить масштабний (із залученням тактичного угруповання з 1500 піхотинців та підтримки до 30 одиниць бронетехніки (в тому числи 10 танків Т-72))наступ російсько-терористичних сил за цим напрямком, що закінчився стратегічною поразкою наступаючих сил, істотними втратами у живій силі.

Як ми вже зазначали, з огляду на оперативну обстановку на лінії розмежування, будь-якого стратегічного значення Мар’янський напрямок не має. Для ДНР дислокація ЗСУ у Мар’янці та Красногорівці загрожує можливістю наступу на західні та південно-західні райони м. Донецьк, з відрізанням Петровського району від іншої частини міста. Проте будь-які активні дії українських сил заблоковані через необхідність дотримання Мінських домовленостей. Що й казати, коли навіть дозвіл на використання артилерії для відбиття наступу сепаратистів у Мар’янці українські військові отримали лише після втрати крайнього блокпоста та трьох годин запеклих бойових дій, яким передували інтенсивні артилерійські обстріли. Тож ми розглядаємо виключно перспективність цього напрямку для проросійських мілітантів, які з лютого 2015 р. нарощували «м’язи», відточували на тренуваннях наступальні дії, й готові до проведення наступальних операцій.

Південний напрямок від Мар’янки абсолютно безперспективний. Там знаходяться великі сили ЗСУ, зокрема в районі Новомихайлівки. Простору для маневрів на відкритій місцевості не дуже багато, адже ТВД не надто сприятливий – тут розташовано багато водосховищ, балок, що залишає замало оперативного простора для маневрування. Марш на південь від Мар’янки, за підтримки Єленовсько-Докучаєвського угруповання проросійських сепаратистів, міг би дозволити терористичним силам обійти Волноваху та вийти на Володарське, таким чином загрожуючи оточенням Маріуполя. Проте для подібних дій терористів, по-перше, завелика відстань для подібного кидка – понад 100 км., а, по-друге, їм просто не вистачає сил.

Якщо розглядати перспективи подальшого просування сепаратистів на захід та ймовірного захоплення Курахово, про що, зокрема, говорили деякі ватажки ДНР – цей задум є ще більш безперспективним. Просування по прямій лінії оголює фланги для атак з Новомихайлівки-Вуглегірська та Красногорівки. Якщо дивитись на північ, то взяття Красногорівки (Мар’янка лишається в тилу) відкриває можливості удару по Карлівці та виходу на стратегічний рубіж – трасу Донецьк-Дніпропетровськ у напрямку Красноармійська. Таким чином під загрозу оточення потрапляють Піски (що все ще дають ЗСУ можливість контролювати злітну смугу Донецького аеропорту), а в перспективі, за умови активності горлівського угруповання ДНР в районі Пантелеймонівки, й Авдіївка.

Проте лобова масштабна атака на Мар’янку, в тому вигляді як вона сталась 3 червня, виглядає безглуздим суїцидом. За умов різкої активізації військової активності за стратегічними напрямками, зокрема Артемівським та Маріупольським, операція ДНР в Мар’янці могла стати відволікаючим маневром, проте цього, зрештою, не сталось. То що ж насправді відбулось в Мар’янці? Невже російські куратори прорахували програшну операцію лише з метою звинувачення України у зриві Мінських домовленостей?

На суб’єктивну думку автора, російські куратори до Мар’янського побоїща взагалі не мали принципового відношення. Тут зіграло свою роль «перетримання» домашніх сепаратистів та прибулих з Росії «визволителів» у напівпозиції. Багато сепаратистів невдоволені лінією деяких керівників ДНР на декларативне дотримання Мінських домовленостей, підстебнуті полемікою останніх двох тижнів про закриття проекту «Новоросії», відчуваючи можливий «злив», пішли в атаку майже самовільно. «Дрова до вогню» підкинула й інформація про повну продовольчу блокаду Донецька, попадання снарядів у Карлівський водозабірний вузол, що зупинило постачання питної води до районів Донецька. Ця інформація сприяла формуванню панічних настроїв у бойовиків. Відповідно, для російських розвідників, які стежили за реалізацією Мар’янської операції перебуваючи за лінією вогню, її результат надає важливу їжу для роздумів з теми на що здатні бойовики без підтримки та керівництва російських фахівців. Найбільш гарячі голови залишились на полі битви, всі інші отримали гарний урок як не треба воювати. Також росіянам було безумовно цікаво подивитись на що здатні українські військові, як побудована активна оборона супротивника, аби більш виважено готувати справжні наступальні дії.

Українцям не треба переоцінювати цінність військової перемоги в Мар’янці, проте треба використовувати її в цілях пропаганди військової справи для подальшої добровільної мілітаризації українського суспільства, що є нагальним за умов можливої російської агресії. Справжня війна ще попереду!

Valeriy Kravchenko

Share Button

ВР дозволила перебування іноземних збройних сил в Україні

Share Button

rada_2КИЇВ. 4 червня. УНН. Верховна Рада підтримала зміни до закону “Про порядок допуску та умови перебуваючи підрозділів збройних сил інших держав на територію України”, передає кореспондент УНН.

За відповідний закон у четвер в цілому проголосували 240 народних депутатів.

Вказаними змінами Верховна Рада доповнила статтю 3 закону положенням, яке передбачає, що метою перебування збройних сил іноземних держав є “надання Україні на її прохання допомоги у вигляді проведення на її території міжнародної операції з підтримки миру за рішенням ЄС та ООН”.

Водночас, парламентарі заборонили брати участь в таких операціях країні-агресору.

Додамо також, що сьогодін на вечірньому засіданні народні депутати мають намір зокрема заслухати звіт про виконання Державного бюджету на 2014 рік, а також визначитися стосовно основних напрямків бюджетної політики на 2016 рік і внести зміни до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації.

Нагадаємо, парламентарі у березні схвалили звернення до ООН та ЄС щодо миротворчої місії на Донбасі.

Також у березні Верховна Рада схвалила рішення Президента про допуск підрозділів Збройних сил іноземних держав на територію України у 2015 році для участі у багатонаціональних навчаннях.

Джерело: УНН

 

Share Button

Україна ініціює засідання Радбезу ООН щодо подій у Мар’їнці

Share Button

onzКИЇВ. 4 червня. УНН. Україна ініціює завтра засідання Радбезу ООН щодо учорашніх подій у Мар’інці та порушення проросійськими бойовиками Мінських угод. Про це повідомив постійний представник України в ООН Юрій Сергеєв у своєму Twitter, передає УНН.

“Україна ініціює завтра засідання Радбезу ООН щодо учорашніх подій у Мар’їнці і зухвалого порушення проросійськими бойовиками Мінських угод”, — написав Ю.Сергеєв.

Нагадаємо, 3 червня у штабі АТО повідомили, що вранці сепаратисти зробили спробу прорватися поблизу Донецька, зокрема вони почали масований обстріл позицій сил АТО біля Мар’їнки і Красногорівки, у тому числі з важкого озброєння.

У Генштабі згодом повідомили, що українські військові для зупинки наступу сепаратистів, попередивши міжнародних партнерів, були змушені застосувати артилерію.

Пізніше речник АТО Андрій Лисенко повідомив, що 3 червня на Донбасі загинули п’ять українських військових, 38 поранені. У МВС повідомили, що за добу через обстріл бойовиками Мар’їнського та Артемівського районів загинули 3 цивільних, 6 поранені.

Джерело: УНН

 

Share Button

Перспектива Третього Майдану

Share Button

rosja-ukrainaПісля двох революцій в Україні часто можна почути, що третя – не за горами. Приводом для закликів до Третього Майдану стають нездатність влади проводити реформи, погіршення рівня життя українців, неефективність воєнних дій на Сході, а також – приватні інтереси певних політичних та олігархічних сил. Окрім того, ідею Третього Майдану дуже люблять в Росії – часто ця думка свідомо нав’язується українцям ззовні, оскільки Росія як ніхто зацікавлена у дестабілізації ситуації всередині країни. Polukr.net опитав експертів, наскільки нині в Україні можливий третій Майдан.

Директор соціологічної служби «Рейтинг» Олексій Антипович вважає, що Майдан в Україні можливий завжди. Але це не означає, що він буде. «Українці – такий народ, що в будь-які часи, коли їх вже зовсім притискало, могли згуртуватися і виступити проти чогось. Але це залежить і від лідерів, які могли б повести народ за собою, і від інших, різноманітних, обставин. Якщо ми говоримо про теперішній час, то нині виникають питання щодо мотивів та причин до такої події. Адже якщо брати попередні два майдани, то кожен з них мав свою причину. І що цікаво – саме цю причину ніхто б не зміг спрогнозувати. Тобто – яка ж межа того порогу болі, після якого люди виходять на вулиці. Тому я прогнозувати не беруся, та й, напевне, ніхто не візьметься. Але продовження Майдану чи якісь нові виступи населення можливі», – каже експерт.

Схожої думки дотримується  директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. Соціолог теж припускає можливість масових протестів, але зазначає – лише теоретично.

«Теоретично Третій Майдан, звичайно, можливий. Але для Майдану, як свідчить реальність, потрібні три речі. По-перше: готовність до протестних акцій. Готовність до протесту в Україні завжди була високою. Причому найвищою вона була у 1998-99 роках, коли у нас роками не виплачували зарплату, а інфляція в один рік склала 10 тисяч відсотків. Та масових майданів не було. Тобто для того, аби виник Майдан, повинна бути доволі висока готовність до протесту, але цього недостатньо. Потрібні також політичні сили, які готові або вивести людей на Майдан, як це було під час Помаранчевої революції, або хоча б їх підтримати. Нині у нас нема політичних сил, які могли б вивести людей на Майдан. Очевидно, що ні Порошенко, ні Яценюк цього робити не будуть, а для того, щоб зрозуміти, чи здатна на це нинішня опозиція, слід всього лиш глянути на їхні рейтинги.  І третя передумова для Майдану – люди повинні бачити, що буде в його результаті. Вимоги Помаранчевої революції були зрозумілі: фальсифікація виборів, вимога перевиборів і, скажемо чесно, Ющенко – президент. Було очевидно, яким буде його результат. Нинішній Майдан теж мав зрозумілі ціль: спочатку Євромайдан, який переріс у антивладну революцію, і умовою номер один стала відставка Януковича та зміна влади. А що буде наслідком третього Майдану? Відповідаю: нічого. Очевидно люди розуміють, що позитивних наслідків третій Майдан не матиме. Але це не означає, що не може бути майданчиків, і вони є. І на рівні міста, і на рівні певних середовищ, наприклад, тих, хто взяв кредити. Тобто локальні протести є, але загальнонаціонального я не бачу», – каже Ірина Бекешкіна.

Загалом основна ідея поштовху до третього Майдану найчастіше ґрунтується на економічних питаннях, тобто зниженні рівня життя українців. І, хоча погіршення рівня добробуту ніколи не ставало причиною масових акцій протесту, воно часто ставало причиною для протестів локальних. Нині ж, кажуть експерти, економіка теоретично може стати причиною для вибуху. Та є нюанс. Зазвичай від погіршення економічної ситуації в країні страждають найменш захищені верстви населення: пенсіонери, безробітні. Але ці ж верстви населення є найменш схильними до самоорганізації з метою тиску на владу.

«Два наші Майдани виникли і пройшли завдяки молодим і активним людям – бізнесменам, підприємцям, тобто людям, яким є що втрачати. Не виключено, що за певних обставин вони могли б організуватися у масштабний Майдан. Але водночас я маю дуже великий сумнів, що люди, які займають менш активну позицію стосовно суспільного, політичного життя, здатні вийти на майдани – організовано, з конкретними вимогами, і діяти, – каже Олексій Антипович. – Велика частина українців – це люди, яких умовно можна назвати радянськими людьми, з радянською ментальністю, де держава окремо, а вони – окремо, лиш би платилася зарплата і цієї зарплати вистачало на прожиття. Відповідно з такою позицією організований Майдан навряд чи можливий. Радянські люди просто перестануть платити комунальні послуги і таким чином висловлюватимуть свій протест».

Але, як додає Ірина Бекешкіна, такі люди можуть стати інструментом в руках певних політичних сил. І це можна помітити уже зараз на прикладі так званого кредитного майдану, який відбувається в Києві. Саме тому зараз можна спрогнозувати радше певні локальні виступи, які, до слова, є доволі традиційними для України. Але нинішні акції від попередніх відрізнятимуться своєю агресивністю: якщо раніше протести відбувалися мирно, то після Революції гідності вони супроводжуються палінням шин, сутичками тощо.

Ірина Гамрищак

Share Button

Наступом на Україну Путін рятує самого себе

Share Button

Vladimir_Putin_-_2006Брутальний наступ Росії на українську територію триває уже більше року. І стільки ж часу триває дискусія – навіщо? Для чого Путіну шмат України? Щоб відродити Радянський Союз? Втримати Україну від інтеграції в Європу? Прорубати сухопутній шлях на Крим? Кожен із цих варіантів – правдивий. Але є ще одна мета: наступ на Україну дозволяє Путіну вирішити безліч внутрішніх проблем. Зокрема, із власним президенством, яке до української авантюри значній частині росіян відверто набридло.

Існує фраза: «загадкова російська душа». Вона справді загадкова для більшості цивілізованих людей, оскільки росіяни мислять цілком іншими категоріями. Історично і ментально Росія – це імперія з сильною царською владою і безправним, зубожілим народом, для якого особистий добробут не є пріоритетом. Сила держави в його розумінні – це сила влади. Тобто сильна армія, сильна поліція, можливість завоювання інших держав і поневолення інших народів. Цей народ, володіючи ледь не половиною земних ресурсів, так і не навчився перетворювати його у власний комфорт. Він конвертує його в армію, зброю і амбіції.

Цим, зокрема, пояснюється ріст рейтингу Володимира Путіна на фоні економічного занепаду країни: в уявленні росіян економічні втрати кожного із них тьмяніють у порівнянні із тією «величчю», яку їхній лідер демонструє на світовій арені, плюючи на встановлені правила гри і перекроюючи карту світу на власний розсуд.

За даними російського аналітичного центру «Левада-центр», за час перебування при владі Путін неодноразово переживав злети і падіння свого рейтингу. При цьому перший стрімкий ріст – з 31% до 84% відбувся у 2000 році: на фоні вибухів у російських будинках та початку другої чеченської війни. Після цього було часткове просідання, яке тривало до 2008 року, коли почалася російсько-грузинська війна: у цей період рейтинг Путіна на посту прем’єр-міністра складає 88%. І третій спалах – початок агресії в Україні.

Як відзначають аналітики «Левада-центру», максимальних показників популярність Путіна досягає в момент проведення пропагандистських акцій у ЗМІ навколо виборів, воєн та терактів.

Відтак на Україну Путін одразу вбив кількох «зайців». Насамперед – виправдав імперські сподівання власного народу. «Щоб змусити нас помітити, ми були змушені розтягнутися від Берингової протоки до Одера», – писав у свій час опальний російський філософ Петро Чаадаєв. Власне у збільшенні підконтрольної території росіяни вбачають прояв власної величі. Не у впроваджені соціальних стандартів, доланні бідності, роботі на процвітання чи демократії та впровадженні свобод – а в розширенні території. Це – ментальне.

Ще один «вбитий заєць» – псевдоекономічний. Ті самі дослідження російських аналітиків показують, що популярність, заснована на пропагандистських акціях та агресії – короткотривала. Одразу за сплеском починається падіння рейтингу, але уже через економічні показники країни. Правда, навіть таке падіння ніколи не перетинає позначку нижче 60%, але в умовах можливого рейтингу у майже 90% це суттєве просідання. Відтак стримування України на шляху євроінтеграції і реформ переслідує ще одну внутрішню ціль. По суті, це блискучий спосіб не проводити реформи у власній країні. Хворобливе бажання росіян мати когось у підпорядкуванні проявляється у не менш хворобливому бажанні створити комусь ще гірші умови, аніж в них.

Зауважте: Росія оточує себе зонами нестабільності: Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, Донбас… Будь-яка цивілізована країна зацікавлена у стабільних розвинутих сусідах. Нестабільний сусід – це проблеми. Біженці, нелегали, конфлікти на кордоні. Але не Росія. Ця країна свідомо створює зони конфлікту. На перший погляд, – це абсолютний алогізм. Але якщо розглядати цю ситуацію не в розрізі геополітики, а власне з погляду внутрішньої російської, все стає на свої місця. Росія не зацікавлена в успішних країнах по-сусідству не тому, що там стоятимуть легіони НАТО (як вона каже), а тому, що ці країни можуть добитися економічного успіху. Бо навіть ментальна здатність росіян ігнорувати особисті блага заради величі держави, могла б дати тріщину. Адже добробут колишніх радянських республік рано чи пізно викликав би в цього народу запитання – а куди діваються ті природні багатства, якими насичена російська територія?

Тому ще одна надмета – не допустити процвітання в сусідніх країнах. Понад те – створити там такі умови, аби завжди можна було сказати, що там – гірше. Там – вбивають. Крадуть, брешуть і маніпулюють. Тому зараз необхідно не допустити процвітання України. Тим чи іншим способом. У хід ідуть аргументи воєнного, політичного, інформаційного та економічного тиску.

Агресивна поведінка російського президента на світовій арені – це виконання політичного замовлення власного народу. Це найпростіша спроба наростити свій персональний рейтинг на посту президента. Очевидно, що нарощувати популярність можна було б іншим шляхом, зокрема через реформування країни та  поступове покращення добробуту росіян. Але цей шлях – довгий і непростий. Будь-які реформи вимагають великої праці, а також певних жертв з боку як політиків, так мешканців країни. То навіщо вигадувати колесо, якщо можна на когось напасти і це гарантовано задовольнить «загадкову російську душу»?

Ірина Гамрищак

Share Button

Україна та США розпочали спільні навчання у Чорному морі

Share Button

ćwiczenia_sahajdacznyКИЇВ. 2 червня. УНН. У Чорному морі 1 червня стартували дводенні спільні навчання українського фрегата “Гетьман Сагайдачний” і американського есмінця “Росс”, повідомляє УНН з посиланням прес-службу флоту США.

Навчання передбачають відпрацювання сценаріїв ближніх боїв між судами, вправи з тактичного маневрування, перевезення пасажирів, контакт “міст до мосту” та імітацію оборони під час загрози авіаатакі.

Нагадаємо, вчора в країнах Балтії та Польщі стартували навчання НАТО Saber Strike 2015 за участі 6 тисяч військовослужбовців.

Як повідомляв УНН, за словами генерального інспектора бундесверу Фолькера Вікера, маневри Об’єднаного оперативного угруповання підвищеної боєготовності (VJTF) НАТО на полігоні в місті Жагань на заході Польщі в період з 9 по 19 червня, мають оборонний характер і не спрямовані проти Росії.

Необхідність у проведенні відповідних навчань виникла в світлі подій на Україні. Вони свідчать про “велику динаміку у розвитку криз і конфліктів, ніж можна було донедавна припустити”.

Раніше в НАТО пояснювали, що за підсумками навчань керівництво альянсу зможе заповнити прогалини, що мали місце на першому етапі створення сил VJTF.

Фото: U.S. Navy

Джерело: УНН

 

Share Button

НАТО виділило 600 тисяч євро на підтримку медичної системи України

Share Button

nato-uaКИЇВ. 2 червня. УНН. З бюджету НАТО вже виділено 600 тисяч євро на проект підтримки медичної системи України. Про це під час міжнародної конференції з питань допомоги учасникам бойових дій в Україні у поверненні до мирного життя повідомив керівник агенції НАТО з підтримки та забезпечення в Україні Василь Литвинчук, передає кореспондент УНН.

“В основному всі фінансові питання вирішуються менеджерами у Люксембурзі. Але наскільки я знаю, кошти з бюджету НАТО вже виділені. В наявності агенції є вже 600 тисяч євро на проект з підтримки медичної системи України”- повідомив він.

За словами В.Литвинчуку, допомога українським бійцям є одним з елементів реалізації проекту агенції НАТО.
Нагадаємо, 29 травня у Верховній Раді було зареєстровано законопроект щодо звільнення від ввізного мита матеріально-технічної допомоги, яка надається трастовими фондами НАТО.

Як повідомляв УНН, за час проведення АТО лікування в шпиталях пройшли 4,8 тисяч українських бійців.

Джерело: УНН

 

Share Button