Окупований Росією Крим опинився у десятці найгірших країн і територій світу за рівнем свободи преси. Анексований півострів фігурує в цьому списку поруч із Білоруссю, Іраном, Туркменистаном та Узбекистаном. Такими є дані міжнародної неурядової організації Freedom House.
За стобальною шкалою (де 100 – найгірший показник) Крим отримав 94 бали. При цьому у самій Росіі цей показник становить 83 бали.
“У цій обстановці незалежні ЗМІ не існують або ледь здатні працювати, преса виступає в якості рупора режиму, доступ громадян до об’єктивної інформації жорстко обмежений, незгода подавляється за допомогою тюремного ув’язнення, тортур та інших форм репресії”, – сказано в звіті.
За словами одного із співзасновників ініціативи “Крим. SOS” Аліма Алієва, протягом року окупаційна влада постійно порушувала права незалежних журналістів, чинила моральний та фізичний тиск на них.
“Їх не допускали до подій, переслідували і навіть застосовували насильство щодо них. Фактично більшість кримсько-татарських медіа, а також просто незалежних медіа півострову або закрились, або переїхали на територію материковою України. Я хочу розказати лише один випадок з кримською газетою “Авдет” . Вона має дуже драматичну долю. Вона починалася у 1990 році як самвидав, потім отримала реєстрацію і виходила офіційно, а тепер знову переходить у самвидав. Наклад зменшили до тисячі екземплярів, бо газеті не дали ліцензію, як і більшості кримських незалежних медіа. Незалежні журналісти через питання безпеки змушені були або виїхати з Криму, або залягти на дно”
Експерти та українські журналісти також говорять про втрату зв’язку з крамом та відсутність реальної картини подій.
“Ще рік тому я могла або сама поїхати в Крим, або попросити своїх колег написати, що реально відбувається. Зараз я не можу туди поїхати з міркувань безпеки. З цієї ж причини я не можу просити про це”, – розповідає головний редактор відомого українського Інтернет-медіа “Українська правда” та співзасновник ініціативи “Крим. SOS” Севгіль Мусаєва-Боровик.
Ще складніше, за словами каналу “Громадське. Крим” Османа Пашаєва, з відеорядом. Канал намагається звертатись до мешканців Криму за сюжетами не більше одного-двох разів, а їхні імена та обличчя приховувати, щоб не наражати на небезпеку.
“Сьогодні Крим не лише територія страху, але територія пропаганди і цензури. Одне з перших, що почали забирати “зелені чоловічки”, коли увійшли в Крим – це теле- та радіочастоти. Одна з перших компаній, яка постраждала – Чорноморська ТРК, одна з найвідоміших на півострові. Сьогодні роблять усе, щоб кримчани не знали, що відбувається в Україні. Але доступ українських ЗМІ в Крим є, передусім, завдяки супутнику та інтернету. Зараз нам вдалось повернути українське радіо в Крим і вдалось налагодити програми спеціально для кримчан. Вони виходять українською, російською та кримсько-татарською мовами на Першому каналі національного радіо. Він охоплює більше 60% окупованого Криму. Також працює проект “Крим. Реалії” і є домовленість з радіо “Свобода”, що вони даватимуть годину на добу радійного контенту, орієнтованого на кримську аудиторію.”, – розповів радник міністра інформаційної політики України Сергій Костинський.
За його словами, зараз у Києві готують технічну можливість, аби в ефірі Криму з’явились українські канали та радіостанції. Однак детально розповідати, як це зроблять, наразі не хоче. Сергій Костинський переконаний, це може зашкодити активістам, які допомагають це зробити.
Експерти Freedom House також зазначили, що у минулому році особливо агресивно використовувалися прийоми пропаганди в Росії, “де контрольовані державою всеросійські телестанції передають безперервні кампанії демонізації, спрямовані на внутрішню опозицію, сусідні країни, політика яких дратує Москву, і широкий демократичний світ”.
Водночас в Україні, за результатами досліджень міжнародних експертів, ситуація зі свободою слова суттєво покращилась за останній рік. Країна поліпшила свій показник з 63 балів до 58, перейшовши з розряду невільних до частково вільних.
“Відсторонення авторитарного уряду президента Віктора Януковича призвело до зниження політичного тиску на державні ЗМІ і послаблення ворожості до незалежних думок. Однак ці успіхи були частково нівельовані наслідками конфлікту в східних регіонах країни, який створив значні перешкоди і небезпеки для журналістів”, – сказано в звіті.
Мирослава Іваник