середа, 8 Грудень, 2021
pluken
Головна / polukr (сторінка 76)

polukr

Ростислав Слав’юк: Давати прогнози щодо курсу гривні нині може тільки дурень

Share Button

ekspert_hrywnaТиждень тому в Україні почалася паніка. Люди масово почали скуповувати крупи, борошно, цукор, сіль та олію. Полиці супермаркетів з відповідними товарами миттєво спорожніли. Деякі мережі ввели обмеження на кшталт «не більше 5 пляшок олії в одні руки». Одночасно почався масовий відтік грошей з банків – від початку року українці забрали з банків більше 17 мільярдів гривень депозитів. Рекордним днем стало 23 лютого – тільки у цей день населення забрало з банків 2,2 млрд грн. Причина – стрімке падіння гривні, яка в ці дні вкотре побила свій антирекорд. Станом на 23 лютого долар в Україні можна було придбати за 35-37 гривень, євро – за 40, злотий – за 10 грн. При цьому ані Національний банк, ані уряд не давав жодних пояснень і, тим паче, прогнозів. Єдині прогнози можна було почути від продавців магазинів, і вони обіцяли, що новий завіз товарів буде як мінімум на 30% дорожчим від того, що є зараз. Українці, які чудово пам’ятають 90-ті роки, коли зарплату не видавали по 9 місяців, а полиці магазинів завжди були порожніми, кинулися робити запаси. 24 лютого у президента Петра Порошенка відбулася нарада за участі голови НБУ Валерії Гонтарєвої, міністра фінансів Наталії Яресько та прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Президент доручив стабілізувати курс на рівні 21,7 грн за долар, і уже у той день Нацбанку вдалося зміцнити гривню на міжбанку до 27 грн. за долар. Але уже наступного дня гривня знову впала. Що буде з національною валютою України? У чому причина такого стрімкого падіння і чого чекати українцям від цього року? На ці ті інші запитання відповідає Ростислав Слав’юк, професор, доктор економічних наук, завідувач кафедрою банківської справи Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України.

Чому падає гривня?

Падіння гривні в першу чергу пов’язане з відсутністю будь-яких реформ. Це фундаментальна причина, яка не дасть можливості врешті стабілізувати в якийсь момент гривню, навіть якщо для цього виникне якась з інших передумов. При цьому йдеться не лише про реформи у фінансовій площині та банківській сфері, а про будь-які. Насамперед – про боротьбу з корупцією, судову реформу та реформу правоохоронної системи. Також у падінні гривні відіграла свою роль неефективність управлінської вертикалі, у тому числі керівництва Національного банку. І уже на третє місце можна ставити війну як дуже серйозне джерело видатків.

Багато хто звинувачує населення – мовляв, українці панікують і тим самим обвалюють гривню.

Якби відбувалися реформи, то населення б не панікувало. Якби уряд вів себе прогнозовано і пояснював свої дії, нічого подібно б не відбувалося. Паніка – це не причина, а наслідок. Причому цілком логічний наслідок відсутності реформ та прозорої діяльності влади. З іншого боку, ті гроші, які купують люди, що панікують, – дуже дрібні порівняно з тими оборотами, які приховуються внаслідок невиконання перших трьох пунктів. Тому я вважаю, що слід наводити лад з експортними та імпортними операціями, а не говорити, що винне населення.

Наскільки у падінні гривні є вина спекуляцій на валютному ринку?

Спекуляції здійснюють ті гравці, які можуть оперувати сумою від мільйона доларів – менша сума суттєвого впливу на ринку не матиме. Це гравці вищого рівня, які мають відповідні ресурси та можливості. Скажу більше – ці гравці чудово відомі урядовцям і часто пов’язані з певними структурами. Є також велика вина банків, які дуже часто працюють непрозоро та не відповідають критеріям – не лише фінансовим, а й моральним.

Як ви оцінює дії НБУ в цій ситуації? Кілька днів Валерія Гонтарєва мовчала, у вівторок було здійснено низку кроків начебто на стабілізацію курсу, але в результаті гривня щодня стрибає…

Дій НБУ впродовж трьох місяців я, на жаль, не бачив. Дій, які б супроводжувалися лібералізацією режиму або супроводом якогось контролю якихось процесів, нема. Я бачу лише бездіяльність.

Тоді які заходи, на вашу думку, могли б вирішити проблему?

Перше – це максимальна прозорість під час здійснення зовнішньо-економічної діяльності, а також відповідний контроль згідно чинного законодавства. Друге – це попередження для банків, які здійснюють такі операції, що тягнуть за собою певні наслідки. Банки мусять нести відповідальність. Окрім того, треба поставити на значно вищий рівень відповідальність власників банків. У нас нині, на відміну від інших країн, власник банку нічим не відповідає перед населенням та державою. Вони власники, поки все добре, як тільки починаються проблеми – вмивають руки. Мусить бути також відповідальність менеджменту банку. Сьогодні часто можна зустрітися з ситуацією, коли банки згідно Фонду гарантування вкладів і згідно рішень Національного банку перебувають під тимчасовою адміністрацією, і відповідна перевірка показує, що в останні три-чотири місяці заробітна плата людей, які довели банк до банкрутства, складала сотні тисяч гривень. Тобто мусить бути введена відповідальність, аж до кримінальної, менеджерів банку і посадовців, які у цьому винні. Але загальна проблема і потреба – уряд, президент і Нацбанк повинні говорити з людьми, при цьому говорити по суті, і пояснювати кожен свій крок та його ймовірні наслідки. Як тільки ситуація стане прозорою і зрозумілою, люди повернуться в банки. Якщо ж цього не буде, проблема залишиться невирішеною на тривалий час.

Чи реально зараз повернутися до курсу 20 гривень за долар, як це каже Валерія Гонтарєва?

Слово «повернути» нині не має під собою абсолютно ніяких ні нормативних, ні юридичних, ні організаційних чи управлінських рішень. Для того, щоб «повернути», треба, для прикладу, сказати, що ми від нині вводимо мораторій на ліквідацію банку без прозорої системи повідомлення населення щодо ймовірних ризиків. Не можна про ліквідацію банку повідомляти за тиждень до цієї ліквідації. Бо якою в такому разі буде реакція населення? Очевидно, що люди побіжать в усі банки забирати гроші. Тому логіка така: має бути абсолютно прозора політика щодо фінансового ринку. Нині люди панікують через стовідсоткове незнання процесів. Був такий рух «поговори з народом». Нині головне завдання будь-кого з представників влади – говорити з народом. І все стане на місця. Але цього, на жаль, нема. А те, що вони обіцяють зробити… Як вони збираються це робити? Це ж не стрілка годинника, яку можна перевести назад.

Зараз є багато надій на кредит МВФ, який має надійти на початку березня. Мовляв, він дозволить вирівняти курс. Наскільки, на вашу думку, цей кредит буде вагомим фактором для того, аби зміцнити гривню?

Кредит МВФ – це певна подушка безпеки, яка трошечки буде зважувати існуючі ризики. Але він не може вирішити абсолютно всі проблеми. Тому що нині ключова біда – це те, що гроші пішли з банків. І частка кредиту МВФ відносно до тієї суми, яка нині гуляє Україною, є значно меншою. По-друге, ті гроші не надійдуть в такому вигляді, як люди собі це уявляють. І по-третє, треба не забувати, що ми сьогодні маємо проблему в обслуговуванні зовнішнього боргу. І власне вона є ключовим завданням, яке уряд ставить перед собою, коли говорить про запозичення. Але загалом якщо повернутися до питання причин, то головною причиною є те, що уряд непрозоро працює, він не пояснює своїх дій і не пропонує варіантів реформ. Я вже не кажу про їх проведення – він навіть не пропонує варіантів.

Нині важко робити прогнози, але найголовніше питання, яке всіх турбує, – це що далі?

Знаєте, дехто шукає паралелі в 90-х роках, дехто – проводить паралель із 2008 роком і відповідно пробує щось прогнозувати. Я хочу сказати, що ми нині проходимо специфічний етап і в плані фінансів, і в інших сферах, який не має нічого спільного з попередніми роками. Нічого схожого на те, що відбувається нині в нас, не було в жодній країні світу в усі роки. Відповідно нині робити прогноз може лише дурень. Я ж можу сказати лише одне: якийсь час ще потриває паніка. Люди продовжуватимуть скуповувати продукти, але менш активно. В будь-якому разі нас чекає зростання цін, причому суттєвіше, аніж прогнозували. Думаю, можна говорити про зростання на 50% і більше. Це призведе до радикального зубожіння людей. Цей рік пережити буде дуже важко. Плюс буде лише один: іноземці, які приїжджатимуть в Україну, відчуватимуть себе мільйонерами.

Ірина Гамрищак

Share Button

Жителі Донбасу про життя у Запоріжжі і про війну вдома

Share Button

uchodźcyМаленька білява дівчинка зустрічає першою, коли заходиш в приміщення, де живуть люди, яких на сьогодні вважають внутрішньо переміщеними особами. Посміхається – і тікає у кімнату. Вона тут живе з батьками і двома братами. Зараз в корпусі літнього дитячого табору в Біблійному комплексі «Реховоф» – 31 особа. Вони – з Авдіївки, Сніжного, Горлівки, Макіївки. З червня комплекс став притулком для 220 переселенців з Донбасу. Багато хто наприкінці літа повертався додому – в Краматорськ і Слав’янськ, дехто почав працювати й орендував собі житло. Тоді не думали, що буде ще одна хвиля переселення. Сьогоднішні мешканці тут пережили холоди. І взимку на одну людину навіть стало більше – народився хлопчик, як говорить його мати – «запорожець».

Всі отримують допомогу від держави, раніше багато допомагали волонтери – їжою та одягом. Матері новоронародженої малечі церква дала манеж і пральну машину. «Привезли гуманітарку – ліжко, пеленальний стіл, стілець для кормління, холодильник, шафу. Дуже добре допомогли», – розповідає жителька Горлівки Ольга.

У лютому пенсіонерам виплатили заборгованість за всі місяці із серпня. Тому зараз всі сплачують комунальні послуги, раніше це брала на себе місцева влада. Люди скаржаться, що все дорого, коштів не вистачає. Проте із всіх дорослих працює лише один. «Чоловіка майже випадково взяли на роботу, – говорить мати трьох дітей Юля. – Ми із Сніжного приїхали, там філія «Мотор Січі», і його взяли за переводом. По-іншому роботи немає. Чоловіки, які тут, ще поки тепло було, знаходили який підробіток – плитку клали. Хотіли влаштуватися на роботу, але звідси дуже далеко їздити. Беруть на низьку оплату – 1200-1300, а дорога виходить 20 гривень на день. Коли пропонував нам поїхати і стати на облік безробітних, не було коштів навіть виїхати. Нам видавали проїзні, але водії не завжди хочуть брати за ними. Коли починаєш говорити, що у нас є пільги, ось нам видали, починають: ось понаїжджали, і таке інше. Всі, звичайно, різні. Але в принципі всі добре ставляться».

«Ми взагалі приїхали на літо. Інші також – на місяць і додому. До сьогодні вже звикли, дорослі між собою знайшли спільну мову. Але добре, що перебуваємо при церкві. Тут забороняють пити – тому нормальна громада. У гуртожитках зовсім жахливо – і бійки, і п’янки, і гулянки. У нас такого немає. І за дітей спокійні: вийшли на вулицю – гуляють у безпеці, – розповідає Ольга. – У мене старшому сину 15 років. Він на індивідуальному дистанційному навчанні – вчителька надсилає йому завдання, до школи йти не хоче. Тільки «я додому, там мій дім. Я в підвалі буду сидіти, але вдома». Ні з ким не спілкується. Вже і психологи приїжджали, він відвертається і все. У нього така позиція, що він живе там, він потрібен там і там правда. Великий вплив телебачення.

Інші діти маленькі, тому з ними простіше. Поряд із мамами. Просяться, звичайно, додому. Поліні три роки, що, здавалося б, вона там розуміє. Однак питає: «Коли поїдемо? Війна скінчиться, поїдемо додому?».

А куди повертатися, поки не знаємо. В Горлівці будинок батька розбомбили. Деякі спочатку переїхали в Україну, коли все нібито стихло в Волновасі, повернулися додому, а зараз розмовляю з сусідкою, в неї троє дітей, виїхати нікуди не може. Сидять у підвалах. Із забезпеченням важко. Два рази на тиждень отримують по півбуханки хліба на дітей. У мене там брат і батько. З 18 будинків на вулиці залишилися тільки 6. Сидять у підвалі школи, у якій ще я вчилася. Раніше хоч по пакету крупи привозили, зараз ділять між собою по ложці. Люди повиїжджали, вони доглядають за домами, беруть продукти, що залишилися там. Якщо собака придушить десь курку, відбирають, дітям варять. Вони не знають, чи буде мир, хочуть лише того, щоб не стріляли, хай домовляються.

І ми, якщо все скінчиться, будемо повертатися. Але питання: хто це все відновлювати буде? Там в деяких містах взагалі нічого не залишилося. Так в 45 років залишитися без усього. Нове ні побудувати, ні купити. І де заробити на це».

«Але головне, щоб все скінчилося, – перебиває жінку Наталя. – Ми жили в приватному будинку. Щось би на городі саджали, вирощували. Вишні, томати на щось міняти будемо, якимось чином виживали б. Будуть овочі. Хай будуть дуже дорогими хліб, яйця, аби мир був. Щоб ми колупалися у землі і не боялися, що почнуть стріляти, не ховалися від вибухів».

«Ми думали, що буде важко, як у 90-ті – поголодуємо пару років. Але що почнеться війна, жоден не міг подумати. Раніше у війні (ІІ Світовій. – Авт.) було зрозуміло: це поганий, а це добрий, тут фашист, тут наш. А зараз взагалі не зрозумілою Тут дядьки воюють, а ми страждаємо, – говорить Юля. – Виховали дітей, і віддають їх воювати. Якщо б було чітко зрозуміло, з ким і за що ми воюємо, то це одна справа. А тут взагалі незрозуміло, хто і що».

«У мене мати пережила війну, але каже, що такого ще не бачила», – додає Наталя з Авдіївки.

Natalia Seliukova

Share Button

Донецьк після перемир’я: постріли чути, але вже рідко

Share Button

donieckПенсіонерка Мирослава Іванівна довго намагалася звикнути засинати і прокидатися під обстрілом Донецька. Нарешті, вже після Мінського перемир’я, зважилася переїхати до Мелітополя Запорізької області.

– Дуже складно стало існувати, елементарно проблеми з їжею, – розповідає. – Люди деякі запасалися консервами, коли все тільки починалося, але це все вже давно з’їли. Бувало, ми зустрічали зовсім стареньких бабусь, які милостиню просять, бо про пенсії все вже давно забули.

Мирослава Іванівна каже, що в останні дні кількість обстрілів значно скоротилося, але одиночні постріли чути. Син жінки залишився в Донецьку.

– Телефоную сину, говорить, що зараз хоч можна спокійно вийти на вулицю, тобто не кожні півгодини бомблять, а рідко, і до будинків не долітає. Люди навіть бояться радіти і на щось сподіватися, щоб не наврочити. Хоча деякі люди повертаються додому, як це восени було. Але всі мирні жителі розуміють, що в будь-яку хвилину обстріли можуть поновитися, – ділиться переселенка.

Мирослава Іванівна переоформила в Мелітополі пенсію і вже отримала гроші. Ще місьця-півтора вона буде жити тут. Розуміє, що повернення небезпечно.

Natalia Seliukova

Share Button

Contact details

Share Button

Official name: Fundacja Centrum Badań Polska-Ukraina (translation: The Poland-Ukraine Research Centre Foundation)

You can contact us at polukr.net@gmail.com

Or call our Polish number: +48 697 977 672

We engage in various events across Poland and Ukraine. Our main office is located in south-eastern Poland.

Postal address: Fundacja Centrum Badań Polska-Ukraina, Armii Krajowej 16, 36-200 Brzozów woj. Podkarpackie, Poland

Registered in Poland at the National Court under KRS number: 0000462388

Share Button

Publications

Share Button

The Poland-Ukraine Research Center publishes academic and non-academic works on Polish-Ukrainian relations and current international affairs:

1. „NATO-Polska-Ukraina. Partnerstwo dla Pokoju. 20 lat później” (“NATO-Poland-Ukraine. Partnership For Peace. 20 Years Later”) (in Polish), Rzeszów, 2015.

2. „Potencjał słowa. Międzynarodowe stosunki i komunikacja: stan i perspektywy” (“The Strength of a Word. International Relations and Communications and their Prospects”) (in Polish), Lviv, 2016

3. “Rekomendacje dla rządów Polski i Ukrainy (No.1)” (Recommendations to the Governments of Poland and Ukraine) (in Polish), Warsaw, 2016.

4. „Rosja dzieli Europę: na celowniku współpraca techniczno-wojskowa”, Kijów 2016. (“Russia divides Europe: spotlight on the military and technical cooperation”) (in Polish), Kiev 2016.

Share Button

What we do

Share Button

What we did in 2015

On February, 9, we organised a conference “Ukraine – an unfinished revolution. From systemic transition to geopolitics”. The event took place in the Polish parliament’s building in collaboration with the Energy for Europe Foundation. The conference was attended by representatives of Ukrainian NGOs including “The Lviv Knight” (Львівський Лицар), „Narodna Samoobrona” (Народна Самооборона) and „White Berets” (Білі Берети) which are all devoted to supporting Ukrainian soldiers and victims of war in eastern Ukraine.

From January, 1 to December, 31, 2015 we run an all-year-long fundraising action to raise money for humanitarian aid to Ukraine (public fundraising event registered in Poland under no. 2015/340/OR). The collected funds allowed us to buy and send to Ukrainian organisations two delivery vans to serve as emergency vehicles, and medical equipment (medical backpacks, first aid kits, haemostatic dressings and regular dressings, medicines , etc.).

To Polish schools and libraries in Ukraine we also delivered a few dozens of cardboard boxes filled with books (a total of 500 kilos) sponsored by DEMART publishing house from Warsaw. Our Foundation also supported a Warsaw-based high school Liceum Polonijnego Kolegium św. Stanisława Kostki.

In November, the Foundation co-organised a study visit of ASBIRO students to Lviv which focused on opportunities and conditions of running a business in Ukraine.

In December 2015, in cooperation with the Ivan Franko State University in Lviv we published another book entitled „Potencjał słowa. Międzynarodowe stosunki i komunikacja: stan i perspektywy” (“The Strength of a Word. International Relations and Communications and their Prospects”).

What we did in 2014

From January to March, the Foundation and polukr.net vortal focused on events around the Euromaidan in Kiev, Lviv and other locations in Ukraine.

The Foundation helped to organise and later became a partner of a project „NATO-Polska-Ukraina. Partnerstwo dla Pokoju. 20 lat później”, (“NATO-Poland-Ukraine. Partnership For Peace. 20 Years Later”) (Details in Polish can be found at http://nato.wsiz.edu.pl/) Project involved a debate and an academic conference on various aspects of Polish-Ukrainian collaboration under the auspices of NATO and the perspectives for the future in the face of current challenges brought about by the unstable situation in eastern Ukraine.

Within the project a book of the same title was also published.

In May, in cooperation with the University of Information Technology and Management and Regional Centre of International Debates in Rzeszów we organised a Polish-Ukrainian academic conference on the changes in Ukraine following the Euromaidan. The conference was attended by representatives of Vasyl Stefanyk Ciscarpathian National University in Ivano-Frankivsk.

In August 2014, polukr.net vortal supported a ForUArmy fund-raising event during which money was raised for the members of the Ukrainian Armed Forces deployed to the ATO zone (details in Polish at: http://foruarmy.eu/index.php/pl/)

In November 2014, polukr.net vortal provided support and media coverage for the 14th Economic Forum in Lviv.

On December, 1, 2014 in collaboration with “Euromajdan Warszawa” we organised a debate “Ukraine and Poland a year after Euromaidan”

What we did in 2013

From April to November 2013, we run our own project “Ukraine in the European Union” which promoted integrating Ukraine into European structures.

In May 2013, in collaboration with the School of Trade and Logistics and the Vasyl Stefanyk State University in Ivano-Frankivsk we organised in Warsaw a conference on Polish-Ukrainian relations in the run-up to the signing of the EU Association Treaty. The event was also supported by the Marshal’s Office in Rzeszów and Ivano-Frankivsk Oblast Council.

In June, September and October 2013, the representatives of our Foundation and polukr.net vortal participated in academic conferences in Ivano-Frankivsk and Yaremche. They also attended the Economic Forum in Krynica-Zdrój. In November and December 2013, we took part in the Eastern Partnership Summit in Vilnius, and the Euromaidan in Kiev and other Ukrainian cities.

Share Button

Our Experts

Share Button

Adam Lelonek – graduated from the Faculty of Applied Linguistics at the Warsaw University (specializing in linguistics at Ukrainian Philology), Faculty of International Relations at the College of Customs and Logistics. Ph.D at the Institute of Political Sciences Faculty of Management and Administration at the University of Jan Kochanowski (discipline: political science). Journalist, deputy editor-in-chief of Polish-Ukrainian Portal polukr.net. Expert at the Casimir Pulaski Foundation and at the Poland-Ukraine Research Centre Foundation and the Energy Europe Foundation. Long-term lecturer, currently cooperating with the Faculty of Journalism at Lviv National University. Interests: Ukraine, Russia, Polish foreign policy, geopolitics, international relations, information warfare.

Dariusz Materniak – chairman of the Poland-Ukraine Research Centre Foundation; journalist, and editor-in-chief at the polukr.net vortal. Dariusz holds a Master’s degree in security and strategic studies from the Institute of International Relations at the University of Warsaw. He is interested in Kiev’s foreign and internal policies, and the developments in the security sector in Ukraine.

Agnieszka Piasecka – representative of the Poland-Ukraine Research Centre Foundation in Kiev. She is responsible for partner relations, projects and programmes as well as securing funding. Agnieszka holds a Bachelor’s degree in international relations from the School of Social Psychology in Warsaw. Her interests focus around public diplomacy, nation branding and development aid.

Roman Rak – Head of the Ukrainian Editorial Office of Polish-Ukrainian Portal polukr.net. Chairman of the Lviv branch of the Independent Media Trade Union of Ukraine, head of the organization “Ukrainian Media Project”. Graduated from the Faculty of Journalism of the Lviv National University, specializing in international journalism; graduated from the Lviv Business School of UKU (LvBS) program: Effective business management. Interests: media management, journalism, information warfare, geopolitics.

Share Button

Our Objectives

Share Button

1) Raising awareness and promoting knowledge about international relations, especially in regard to relations between Poland and Ukraine, and keeping alive traditions shared by people living in border areas.

2) Supporting and promoting research and academic work in the area of Polish-Ukrainian relations.

3) Stimulating public debates on Polish foreign policy and current Polish-Ukrainian relations.

4) Cultivating cultural diversity as well as promoting national minorities and broadly understood development of civic society and local communities.

5) Developing cross-border people-to-people relations and social initiatives, academic and educational cooperation, as well as supporting cultural and sport events.

6) Broadening Poland’s transitional experience through consulting projects and monitoring of local authority reforms and implementation of the rule of law.

Share Button

The Poland-Ukraine Research Centre

Share Button

Poland-Ukraine Research Centre’s mission is to promote cooperation and strong political, social and economic ties between Poland and Ukraine.

We pursue our objectives mainly by delivering news, comments and analyses and publishing academic and non-academic pieces. We run a bilingual Polish-Ukrainian vortal polukr.net, we publish academic papers, often in partnership with international collaborates, and we also organise academic conferences, discussions, debates and meetings focusing on current Polish-Ukrainian affairs.

Our representatives participate in discussions in Poland and Ukraine on current bilateral relations and future developments. They are available for expert comments and discussions on various media.

Our Objectives

Our Experts

What we do

Publications

Contact details

Share Button

Контакт

Share Button

Реєстраційні дані:

Fundacja Centrum Badań Polska-Ukraina

Фонд Центр досліджень Польща-Україна

Адреса: ul. Armii Krajowej 16, 36-200 Brzozów, woj. Podkarpackie

Телефон: +48 697 977 672

Email: polukrnet2015@gmail.com

Номер KRS (в Державному судовому реєстрі): 0000462388

NIP: 6861685422

REGON: 180977264

Дата реєстрації KRS (Державному судовому реєстрі): 20.05.2013 р.

Share Button