Президент Петро Порошенко програв вибори Володимирові Зеленському. Пишу цю статтю як критичний «порохобот», який голосував за Порошенка, щоб почати публічну дискусію щодо майбутньої перемоги державників. Щоб вчасно взятися за голову і не повторити помилок недавнього минулого. Щоб не втратити державу і країну.

Логіка історії

Українська новітня політика має свою циклічність. Погляньмо на три останні цикли.

Після демократичних виборів 1990-го, студентського голодування і здобутої незалежності реальну владу отримав комуніст Кравчук і переформатована «група 239». Десятки українських християнсько-соціально-селянсько-консервативно-республікансько-національних демократичних партій, утворених на хвилі ейфорії, активно сварилися між собою, дерибанячи «Просвіти» і «Товариства української мови» та зникаючи під тягарем економічної кризи. Як результат, у 1994-му переміг червоний директор Кучма з його ідеями двох державних мов і дружбою з Росією.

Кучма створив олігархічну економіку, що породила Януковича. У дуже непростій революції-2004 народові вдалося потіснити їх. Однак конкуруючі «мільйонери», що повстали у 2002-му за «Нашою Україною», не дійшли згоди. У 2006-му – не минуло й двох років від фальшування – Янукович став прем’єром, а у 2010-му, на фоні поділеної і остаточно розсвареної «помаранчевої» спільноти – президентом.

Нахабство «сім’ї», її зухвале розкрадання держави і рух у бік Росії породили Революцію гідності. Проте вчорашні союзники по Майдану пішли на парламентські вибори більше ніж п’ятьма силами, створивши лише на рік проєвропейську конституційну більшість, відголоски якої ми бачимо і в подальших рішеннях Верховної Ради. І ось – перемога у президентських виборах-2019 тих, хто не був на Майдані.

Кожного разу влада реваншу – чи то червоні директори, чи олігархи Кучми, чи сімейка Януковича – тягнули Україну до Росії.

Коли нам вдавалося перемагати? Всі три наші революції були насамперед моральними – проти хамства, брехні і беззаконня. Втім, їм завжди бракувало позитивного порядку денного і конкретики. І як тільки питання доходило до кадрів – програми й ідеї ставали неважливі.

Кожного разу цикл починався з вищого рівня. У мітингах за незалежність України брали участь десятки тисяч людей, у Помаранчевій революції – сотні тисяч, а Революція гідності та Війна за незалежність залучила мільйони. Однак спроби створити організацію чи мережу кожного разу перехоплювалися та руйнувалися на місцях і в центрі – чи то “Рух” 1990-х, чи “Пора” і “Наша Україна” 2005-го, чи Самооборона Майдану і “Правий Сектор” 2014-го. Наша поразка – це поразка наших інституцій.

Чому після наших перемог, здобутих неймовірними зусиллями, настають провали? Причини ті самі: інкорпорація і толерування старих систем у новій владі. У 1992-му не було суду над комунізмом. У 2005-му не сіли в тюрму фальсифікатори виборів. З 2014-го і досі не завершені кримінальні справи проти клану Януковича. Це свідчення глибокої кадрової кризи й адміністративної нездатності нашого середовища.

Коли у проукраїнському таборі була єдність, він неминуче вигравав: за нами була правда національного відродження, сила морального духу поколінь, що боролися за Україну, досвід протесту і роботи з людьми. Проте політика – великою мірою психологія, і коли амбіції брали верх над логікою, цей табір дробився. Ми самі руйнували себе.

Що далі

Найперше потрібно подолати розгубленість. Як і раніше, у нас є два табори – проукраїнський і антиукраїнський, і вони не збігаються з голосуванням за кандидатів у президенти. Перший хоче, щоб Україна була частиною Європи та євроатлантичного простору миру, а ми жили в гідності, свободі і справедливості. Другий думає про свої статки, які найкраще заробляти в союзі з Росією і в подібній корупційно-авторитарній реальності: під це підтягується двомовність і радянська історія.

Зеленський з Коломойським мені скоріше нагадують Леоніда Черновецького, який популізмом двічі технологічно вигравав Київ, аніж твердого прихильника союзу з Росією. Кандидат-«противсіх», він намагатиметься бути однаково своїм для різних громадян, однак персонажі навколо нього вже сьогодні представляють «другу Україну». Телевізійна механіка робить його схожим на раннього Путіна, антикорупційна риторика – на раннього Лукашенка, власний бізнес-інтерес і зв’язки з Росією – на Іванішвілі.

Ми не повинні ставитися до Зеленського як до поганого царя, бо він – не цар. Зеленський – керівник однієї з важливих інституцій влади, яку можна і треба стримувати. Саме час на Закон про імпічмент та створення Комітету ВР з парламентського нагляду за розвідкою.

Для людей Майдану йти на парламентські вибори «десятьма колонами», взаємно знищуючись – шлях до поразки. Не вірю в одну-єдину «колону», але піти на вибори двома «колонами» (консервативною та ліберальною) було б розумно. Чи вдасться, як у 2007-му, не поборювати одне одного і збудувати не ідеальні, але достатні коаліції? Чи вдасться отримати більшість у наступній Верховній Раді, а відтак й утримати крісло прем’єра у парламентсько-президентській республіці? Це наразі незрозуміло, але саме таким має бути план.

Насамкінець

Нас чекають великі випробування. Фізичні – адже фронт, навіть у режимі окопної війни, приносить смерть і поранення щодня. Бо російські вбивці будуть цілити в людей нової України. Економічні – бо від некомпетентних авантюристів чекати успішних рішень не доведеться: вони будуть зайняті тим, на кого ефективніше перекинути відповідальність за провали, а Путін, як зараз з дизелем, закручуватиме гайки. Моральні – бо переможець виборів не припиняє казати неправду. Юридичні – бо нелюстровані суди будуть сильним репресивним інструментом в руках Портнова-Ківалова-Медведчука.

Ця поразка є великим шансом для очищення: відпадуть випадкові персонажі, мета яких завжди бути при владі. Тиск очікувань дуже великий. Ми знаємо, які ризики може нести так званий «третій Майдан», тому новий парламент мусить сам дати такий ефект тиску і контролю.

Національне відродження і побудова української держави тривають.

Остап Кривдик, політолог, активіст

На цвинтарі в селі Фредрополь Підкарпатського воєводства невідомі понищили пам’ятний хрест, на якому висить табличка з прізвищами членів підпілля з цього села. Хрест обмалювали фарою та написали на ньому нецензурні вислови. Про це повідомляє український щотижневик у Польщі «Наше слово».

Руйнування виявили колишні мешканці села, які в поминальну неділю, 5 травня, приїхали на цвинтар. На хресті фарбою було написано з помилками нецензурні вислови польською мовою: «Jbac UPA» «Mordercy kobiet i dzieci», «Stefan Bandera dziwka» тощо. Тією самою фарбою вандали замалювали таблицю, на якій містилися прізвища повстанців. Як зазначають діячі Об’єднання українців у Польщі з Перемишля, помітно, що хтось пробував зірвати цю табличку.

Фото з архіву Марії Туцької. Джерело: nasze-slowo.pl

Голова перемиського відділу ОУП Марія Туцька вважає, що пам’ятний хрест стоїть на місці могили, де поховані мешканці села, які були в підпіллі. ОУП хоче подати заяву до прокуратури щодо цього інциденту.

Нагадаємо, торік у листопаді невідомі знищили дві українські могили на цьому самому цвинтарі. Згодом ці два пам’ятники було відновлено.

Джерело: nasze-slowo.pl

Сьогодні, 10 травня, у Міжнародному трибуналі з морського права в Гамбурзі почалися перші відкриті слухання у справі нападу в листопаді 2018 року Росії на українські кораблі та захоплення в полон українських моряків. Про це повідомила  на своїй facebook-сторінці заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль.

До складу української делегації, крім пані Зеркаль, входять: віце-адмірал, заступник командувача та начальник Штабу Військово-Морських сил України Андрій Тарасов, адвокати України – професори Альфред Соонс і Жан-Марк Тювенін, юристи Марні Чік та Джонатан Гімблет, юристи Оксана Золотарьова, полковник Леонід Залюбовський, Нікіл Гор та Александра Френсіс, а також радники Тарас Качка та Ніколай Полозов.

«Позов України стосується незаконного та триваючого захоплення та затримання Російською Федерацією українських військових кораблів «Бердянськ» і «Нікополь», а також українського військово-морського судна «Яни Капу» 25 листопада 2018 року в Чорному морі. Затримані були не лише ці кораблі, а й 24 члени їхніх екіпажів. У результаті захоплення й затримання Росія порушила основний принцип імунітету військових кораблів, гарантований Конвенцією ООН з морського права», – зазначила у своєму виступі на слуханнях Олена Зеркаль.

Україна ініціювала арбітражне провадження, щоб отримати правовий захист від цих порушень. Україна просить Трибунал застосувати тимчасові заходи з огляду на невідкладний характер ситуації, які вимагають, щоб Росія негайно звільнила військово-морські кораблі України та членів їхніх екіпажів і повернула їх до України.

У своєму виступі пані Зеркаль зазначила, що Україна невідкладно після затримання моряків і кораблів почала спрямовувати всі свої зусилля на вирішення цієї ситуації та надала Росії всі можливості для вирішення спору дипломатичними засобами. «Ми працювали на багатьох міжнародних майданчиках, щоб змусити Росію дотримуватись своїх міжнародно-правових зобов’язань. Але ми нажаль не змогли досягти позитивного результату після кількох місяців виснажливої роботи. Тому, в нас не було вибору і ми вимушені були звернутись до судових процедур вирішення спору», – додала вона.

Україна наполягає, що «поведінка Росії є грубим порушенням Конвенції та міжнародного звичаєвого права». Як наголосила, представляючи позов, Оленка Зеркаль, «Крим є невід’ємною частиною України, а води, в яких були затримані судна, – територіальними водами України або виключною економічною зоною України. Дії Росії в будь-якому випадку порушували б Конвенцію, навіть якщо б Росія затримала українські військові кораблі в своїх територіальних водах або виключній морській економічній зоні. Імунітет військових кораблів є основоположним імунітетом суверена у міжнародній системі. Військові кораблі та їх персонал не можуть бути заарештовані правоохоронними органами іноземних держав та піддані юрисдикції іноземних судів».

Окрім того, як наголосив під час виступу на слуханнях професор Соонс, імунітет військових кораблів передбачає, що інші держави не можуть арештовувати, затримувати їх, заважати їм іншим чином виконувати свої функції.

Абсолютний імунітет захищає як самі кораблі, так і їхні екіпажі, пасажирів, усе на борту, включаючи товари й обладнання. Тож захоплення і затримання військових суден Росією, кримінальне переслідування членів їх екіпажу порушує імунітет військових суден. РФ мала право лише вимагати залишити територіальне море, що кораблі й так уже робили.

Зауважимо, на сьогоднішніх слуханнях у Гамбурзі немає представників Російської Федерації, яка вирішила не брати повної участі у провадженні щодо тимчасових заходів у Трибуналі.

«Рішення Російської Федерації не брати участь у слуханні стало несподіванкою для України. Оскільки російська делегація взяла участь у підготовчому телефонному дзвінку з Президентом Трибуналу 23 квітня 2019 року. Рішення Росії не брати участь в усних слуханнях викликає розчарування», – прокоментувала пані Зеркаль.

Проте Трибунал має змогу проводити слухання та призначати тимчасові заходи проти Російської Федерації, незважаючи на рішення Росії не з’являтися.

Джерело: facebook.com/lana.zerkal

Компанія Facebook видалила майже сотню сторінок, груп та облікових записів, причетних до скоординованої неавтентичної поведінки на Facebook та в Instagram. Як зазначено в блозі компанії, було виявлено дві окремі, не пов’язані між собою операції, які виникли в Росії та використовували схожу тактику, створюючи мережі фейкових акаунтів. Про це йдеться в блозі компанії.  

«Ми постійно працюємо над виявленням такої діяльності, тому що не хочемо, щоб наші послуги використовували для маніпулювання людьми. Ми видаляємо ці сторінки, групи й облікові записи на основі їхньої поведінки, а не опублікованого вмісту. В кожному з цих випадків люди, які стояли за цією діяльністю, координували один з одним і використовували фальшиві акаунти, і це було основою для наших дій», – наголосили в компанії.

Загалом 6 травня було видалено 97 облікових записів Facebook, сторінок і груп, залучених до скоординованої неавтентичної поведінки – частину мережі, що походить із Росії та була зосереджена на Україні. Особи, які провадили таку діяльність, керували фейковими обліковими записами, щоб створювати сторінки та групи, поширювати їхній контент і збільшувати кількість учасників, а також залучати людей до переходів на інші сайти з різноманітним контентом. Останні ж часто публікували місцеві та політичні новини на такі теми, як військовий конфлікт на Сході України, російська політика, політичні новини в Європі, політика в Україні та сирійська війна.

Загалом на Facebook було видалено 62 облікові записи Facebook, 10 сторінок і 25 груп. Близько 34 000 акаунтів стежили за однією або кількома такими сторінками, і близько 86 000 акаунтів приєдналися щонайменше до однієї з цих груп.

Деякі з цих облікових записів і сторінок було виявлено в підсумку подальших розслідувань після попереднього масового видалення схожих акаунтів у березні цього року, перед виборами в Україні.

Окрім того, компанія видалила 16 облікових записів у Facebook, чотири сторінки та один обліковий запис в Instagram, запідозрені у скоординованій неавтентичній поведінці, які також координували з Росії й діяльність яких зосереджувалася на Австрії, Прибалтиці, Німеччині, Іспанії, Україні та Великобританії. Особи, які координували цю діяльність та активно працювали на інших інтернет-платформах, використовували низку обманних тактик, включаючи використання фейкових акаунтів для приєднання до груп, видавання себе за інших користувачів, і посилювали звинувачення щодо громадського діяча, який працює від імені розвідувальних служб. Вони також розміщували інформацію про місцеву політику, імміграцію, релігійні питання та НАТО.

Близько 1100 акаунтів були фоловерами однієї або кількох із цих сторінок, а близько 80 – підписниками в Instagram.

У компанії зазначили, що передали інформацію про таку діяльність правоохоронним органам, політикам і партнерам у галузі.

Нагадаємо, в березні компанія Facebook видалила загалом 512 сторінок, груп та облікових записів, які були причетні до скоординованої неавтентичної поведінки на Facebook та в Instagram. Дві інформаційні операції координували з Росії. Одна була активною в різних країнах, інша зосереджувалася на Україні.

Джерело: newsroom.fb.com

Президент України Петро Порошенко звільнив генерал-лейтенанта Сергія Наєва з посади командувача Об’єднаних сил і призначив замість нього на цю посаду генерал-лейтенанта Олександра Сирського, який досі обіймав посаду заступника начальника генерального штабу. Про це інформує прес-служба адміністрації глави держави. 

Президент повідомив, що таке рішення ухвалив на пропозицію міністра оборони Степана Полторака й начальника генерального штабу Збройних сил, Головнокомандувача ЗСУ Віктора Муженка.

Петро Порошенко подякував Сергію Наєву за роботу й висловив переконання, що особовий склад під його керівництвом виконав поставлені завдання «на успішно».

За словами Порошенка, новий командувач ООС успішно пройшов командні посади від командира взводу до заступника начальника генерального штабу, брав активну участь в антитерористичній операції, в складних умовах 2014-2015 років був начальником штабу, опісля – очолював АТО та «забезпечив ефективні дії з організації оборони й відсічі наступу російських військ».

 «Я наказую вам вміло застосувати весь ваш досвід в ім’я Української держави, українського народу і в координації з керівництвом держави забезпечити звільнення української землі і відновлення українського суверенітету над окупованими територіями», – зазначив Порошенко, звертаючись до новопризначеного керівника ООС. І додав, що він переконаний: рівень підготовки Сирського дозволить йому успішно виконати поставлені завдання та керувати силами і засобами Збройних сил України й інших військових формувань та правоохоронних органів, які перебувають у зоні операції Об’єднаних сил.

Джерело: president.gov.ua

Співробітники військової контррозвідки Служби безпеки України запобігли підготовці терористичного акту на одному з арсеналів Збройних сил України, на якому зберігають стратегічні запаси новітніх ракет і боєприпасів. Як інформують у прес-центрі СБУ, теракт планували спецслужби Росії.

Оперативники Служби безпеки з’ясували, що на початку цього року представники російської спецслужби завербували працівника згаданого арсеналу. Чоловіка змогли завербувати, погрожуючи безпеці його родичів, які проживають на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Окрім того, за виконання завдань працівникові Збройних сил України пообіцяли матеріальну допомогу, а також отримання громадянства Росії з оформленням пенсії. Службовця забезпечили необхідними засобами зв’язку й визначили електронні канали для передачі інформації з обмеженим доступом. Куратори супроводжували та координували його роботу з території Росії через мережу Інтернет.

Працівник арсеналу за завданням спецслужб Росії мав збирати та передавати інформацію про військовий об’єкт: стан його охорони, наявність і переміщення зброї. Отриману інформацію спецслужби сусідньої держави планували використати, щоб здійснити диверсії на стратегічному військовому об’єкті, тим самим підірвавши обороноздатність України.

Співробітники військової контррозвідки СБУ змогли запобігти втягуванню українського громадянина у протиправну діяльність на шкоду національним інтересам України. За скоєння злочину, передбаченого статтями 111 (Державна зрада) та 258-3 (Сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації) Кримінального кодексу України, передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін до п’ятнадцяти років. Натомість громадянин України звільняється від кримінальної відповідальності, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їхніх представників ніяких дій не вчинив і добровільно повідомив органів державної влади про свій зв’язок з ними й отримане завдання. Окрім того, у Кримінальному кодексі передбачено звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації.

Джерело: ssu.gov.ua

Через підозру в замінуванні поїзда № 715 «Київ – Перемишль» 5 травня затрималися три пасажирські потяги з Перемишля. Про це інформує прес-служба Укрзалізниці. 

Під час проведення митних процедур на станції Медика (Польща) на багажній полиці виявили підозрілу сумку, власника якої не знайшли. На місце знахідки викликали оперативні служби для проведення перевірки на можливу наявність вибухових пристроїв. За підсумками перевірки небезпечних пристроїв не виявили.

Унаслідок інциденту поїзд № 715 «Київ – Перемишль» було затримано на 4 години 53 хвилини. Окрім цього, в дорозі затрималися поїзди № 89 «Львів – Перемишль» і № 36 «Перемишль – Одеса».

Нагадаємо, наприкінці травня через проведення робіт з модернізації залізничної лінії на території Польщі на дільниці Перемишль – Медика колією 1520 мм не курсуватимуть поїзди. Відтак упродовж цього періоду поїзди, які прямують з України до Польщі, обмежуватимуть маршрут до станції Медика (Польща) та до Львова. Докладніше про це читайте тут:

Через ремонти на залізниці скоротять маршрути поїзди з України до Польщі

Джерело: uz.gov.ua

Сьогодні у Львові українці спільно з польською громадою урочисто відзначили 228-му річницю Конституції Польщі 3 травня. Про це інформує прес-служба Львівської обласної державної адміністрації.

Участь в урочистостях узяли Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцький, Генеральний консул Республіки Польща у Львові Рафал Вольский, керівник апарату Львівської ОДА Маріанна Вільшинська, представники польської й української громад.

Під супровід Львівського муніципального оркестру присутні поклали квіти до пам’ятників Адамові Міцкевичу та Тарасові Шевченку в центрі міста. А опісля виконали державні гімни України й Польщі. Окрім того, присутні взяли участь у Святій месі за Батьківщину, яку відправив Архієпископ Мечислав Мокшицький в Архікатедральній базиліці Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Катедральному соборі) на площі Катедральній, після чого прослухали у храмі концерт органної музики.

Конституція Речі Посполитої 3 травня 1791 вважається однією з перших у Європі конституцією в сучасному розумінні, ухваленою на Чотирилітньому сеймі в Польщі. Вона встановлювала устрій Речі Посполитої згідно з ідеями просвітництва; зберігаючи становий устрій, зміцнила виконавчу владу за принципом спадкової монархії; скасувала liberum veto, розширила права міщан, послабила позиції магнатів; скасувала поділ на Корону і Литву. Головними творцями Конституції були король Станіслав Авґуст Понятовський, граф Іґнацій Потоцький, політик і публіцист Гуґо Колонтай. Конституція втратила чинність після Торговицької конфедерації та збройної інтервенції Росії.

Конституція 3 травня вплинула на подальші демократичні рухи у світі. Після втрати Польщею незалежності та поневолення, яке тривало 123 роки, саме конституція 3 травня нагадувала про боротьбу за польську свободу.

5 травня 1791 року день 3 травня було визнано Святом Конституції. Святкування цього дня були заборонені під час поділів Польщі. У квітні 1919 року свято відновили. День Конституції 3 травня оголосили поза законом гітлерівська та комуністична влада СРСР у післявоєнній Польщі. До 1989 року цього дня в Польщі часто відбувалися протести й антикомуністичні демонстрації.

У 1990 році Свято Конституції 3 травня відродили й офіційно оголосили державним святом.

Джерела: loda.gov.ua, facebook.com/Konsulat-Generalny-RP-we-Lwowie

Від 1 травня 2019 року в Україні абоненти мобільного зв’язку отримали змогу вільно змінювати оператора й надалі отримувати телекомунікаційні послуги зі збереженням власного абонентського номера. Про це інформує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Відповідно до рішення НКРЗІ, організацією, яка здійснює централізоване технічне адміністрування персональних номерів і перенесених абонентських номерів (Адміністратор ЦБД) стало державне підприємство «Український державний центр радіочастот».

Як зазначено на сайті НКРЗІ, для того, щоб ця послуга стала можливою, «оператори рухомого (мобільного) зв’язку провели значний комплекс робіт з дообладнання власних мереж та побудували локальні бази даних перенесених номерів, здійснили їх налаштування та тестування технологічних процесів, а також успішно провели дослідну експлуатацію процесу надання послуги з перенесення номера спільно з Адміністратором ЦБД.

Право перенести номер мають абоненти, які отримують послуги на умовах письмового договору про їх надання або зареєстровані в оператора-донора (базового оператора) відповідно до Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, затвердженого рішенням НКРЗІ.

Щоб скористатися послугою, зареєстрований абонент, який бажає її отримати, має звернутися до оператора-отримувача із заявою в письмовому вигляді до пункту обслуговування абонентів або дистанційно за допомогою телефону чи заповнивши інтерактивну форму заяви на веб-сайті оператора-отримувача.

Оператор-отримувач упродовж 8 робочих годин від моменту реєстрації заяви абонента робить запит до базового оператора щодо можливості здійснення перенесення цього абонентського номера.

Базовий оператор протягом 8 робочих годин з моменту отримання відповідного запиту інформує оператора-отримувача про можливість надання послуги з перенесення номера або про підстави для відмови в такій послузі.

Перенесення абонентського номера відбувається протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації заяви.

За певних умов абонентові мобільного зв’язку можуть відмовити в послузі з перенесення номера:

якщо абонент отримує телекомунікаційні послуги знеособлено;

якщо право користування абонентським номером, на перенесення якого подана заява, належить іншій особі, або якщо на підставах, визначених законодавством, за цим номером припинено надання послуг абоненту, який заявляє про бажання його перенести;

якщо абонент, який бажає перенести номер, під час перенесення абонентського номера подав заяву про перенесення цього самого абонентського номера іншому оператору-отримувачу;

якщо після останнього перенесення абонентського номера не минуло 30 календарних днів;

якщо абонент зазначив у заяві про перенесення абонентського номера неповні та/або недостовірні дані.

Докладну покрокову інструкцію з користування цією послугою можна переглянути за посиланням

Запровадження послуги з перенесення абонентського номера дасть споживачам змогу вільно обирати мережу оператора мобільного зв’язку, щоб отримувати телекомунікаційні послуги зі збереженням номера, сприятиме розвитку конкурентного середовища та підвищенню якості послуг, а також ще на крок наближає Україну до виконання угоди з Європейським Союзом, – наголосили в НКРЗІ.

Зауважимо, рішення впровадити з 1 травня 2019 року послуг із перенесення абонентських номерів НКРЗІ ухвалила в жовтні 2018 року.

Джерело: nkrzi.gov.ua

Від сьогодні, 1 травня, і впродовж п’яти днів на українсько-польському кордоні функціонуватиме пункт перетину кордону «Лубня – Волосате». Його відкрили на околиці села Лубня Великоберезнянського району Закарпатської області згідно з домовленостями з польською стороною. Про це інформує Західне регіональне управління Держприкордонслужби України.

У ці 5 днів роботи пункту пропуску, до 5 травня, перетнути кордон можна буде з 08.00 до 20.00 за документами, що дають на це право. Контрольні операції здійснюють прикордонники Чопського загону. Документи перевіряють із використанням рухомого комплексу «Гарт-1/П», який забезпечує внесення інформації про оформлених осіб до загальної бази даних прикордонного відомства.

Перші статистичні цифри, що їх оприлюднили прикордонники, свідчать про зацікавленість мандрівників можливістю потрапити до Польщі саме в цьому місці. Станом на 15.30 сьогодні на вибуття з України тут оформили 286 осіб, з яких 200 – громадяни України, 86 – інших держав. На в’їзд в Україну пропустили 335 осіб, з них 124 українці та 211 іноземців.

Нагадаємо, ініціативу щодо створення можливості перетину кордону з Польщею через територію Закарпаття реалізували в рамках «Днів добросусідства України та Польщі», які Закарпаття проводить разом із Підкарпатським воєводством. Відкриття такого тимчасового пункту пропуску приурочили до 15-ї річниці вступу Польщі в Євросоюз.

На території, де сьогодні відкрили тимчасовий пункт перетину кордону, пролягає популярний туристичний маршрут, тож у майбутньому тут планують створити постійний міжнародний пункт пропуску. Про плани відкрити цей і ще чотири КПП на українсько-польському кордоні йшлося і в жовтні 2017 року під час зустрічі голови Верховної Ради України Андрія Парубія та маршалка польського сейму Марека Кухцинського. За попередніми планами, завершити проект можуть 2020 року.

Джерело: facebook.com/zahidnuy.kordon