Тимур Книш, голова запорізької Всеукраїнського об’єднання «Свобода», боєць батальйону «Донбас». Потрапивши у полон у Іловайську, Тимур провів у донецькому СБУ майже 6 місяців. Додому повернувся лише 27 лютого після обміну полоненими, передбаченого другими домовленостями у Мінську.

– З початку літа вже був у батальйоні. Бойовий шлях був досить прозаїчний. Я безпосередньо офіцер, старший лейтенант. Служив до командира роти в охороні. Це звичайна робота, без зайвої героїки, без зайвого пафосу. Це караульна служба, гарнізонна. Моє враження, що вся війна – це 95 % рутинна робота, яку ми повинні всі виконувати. Займалися як охороною розташування, так і охороною бойових операцій: коли хтось штурмує, ти тили захищаєш, тому що така специфіка війни. Безпосередньо вивозили із зони бойових дій поранених, супроводжували їх, брали участь в операціях по зачистках міст. Більш рутинне, ніж у хлопців, які займали штурмом, в перших лавах, але ми скрізь останніми виходили, навіть коли було скрутно. Бо ми – рота охорони, і вона залишається до кінця.

В Іловайську ми пішли останні, були на самому вістрі цих подій. Не володіючи всією інформацією, гадаєш, що могли уникнути «Іловайського котла», якщо б більш уваги приділяли саме військовій справі. Є закони війни, тактика, стратегія. Передбачити все це, я вважаю, було можливо, вивести людей трохи заздалегідь, додати десь сил, зробити коридор, щоб це було не з доброї протилежної сторони, а організовано.

Про російську присутність

– Всі повинні розуміти, що війна – російсько-українська. Останній бій, що я приймав, – це Іловайськ, під селом Червоносільське, – це був бій з реальним російським військом, а не з якимись терористами. Ми билися з рязанськими десантниками й уральськими танкістами. Ми захопили полонених, бачили їхні документи. До того ж нищилася російська бронетехніка, танки.

У полоні з нами розмовляли росіяни, не етнічні, а саме з Російської Федерації. Навіть в Лісичанську, коли осадили так звану базу «Примара» – формування терористів, ми захопили дуже багато цікавих документів, інструкції по підготовці військ диверсійних груп з грифами ГРУ (головне розвідувальне управління – орган зовнішньої розвідки Міністерства оборони РФ), нормативи, карти, намальовані саме російським генштабом… Все це показує, що безпосередньо з нами воює Росія.

Зараз в частинах так званих ополченців працюють добровольці за контрактом з угрупуваннями. Вони мають російське громадянство. Кажуть, ми – добровольці, прийшли до вас. Це переформатування таких угрупувань. Але техніка повністю, форма, їжа, обладнання – все російське. Разом з інструкторами, офіцерами.

Серед воюючих на боці ЛНР і ДНР особисто я бачив серба-найманця, його брали в полон наші хлопці.

Для місцевих гроші відіграють велику роль. Коли ми там були, то десь 400-500 доларів була зарплатня в гарнізонних службах. Плюс за бойові дії великі гроші за нашими мирними стандартами.

Але треба враховувати й ідеологічні нюанси. Дуже багато ідейних – і це велика загроза. Є місцеві, які досі вважають, що вони воюють проти олігархів, проти Києва, проти центральної влади. Їх використовує «Руський мир». Дуже багато ідуть туди російських націоналістів, з усією атрибутикою, свастикою, заради поширення руського миру. Ця ідеологія безкомпромісна, вона взагалі шансів не дає – тобто або ми, або ви на цій землі.

Дуже цікавий їхній склад. Є професіонали, які теж вважають, що вони виконують свій обов’язок, віддані своїй державі, які вважають за честь повернення їй колишніх земель. Для них Радянський Союз – це одне й те саме, що й Російська імперія.

Якщо брати відсотковий склад, то у них ідейних людей більший прошарок, ніж у нас. Тому вони йдуть на все заради перемоги. Наші молоді бійці приходять не настільки підковані ідеологічно – з них бійці не дуже. Те саме і стосовно керівного складу: людина непатріотична не може до кінця стояти за свою державу і навіть померти за неї. Спілкували з «кіборгами», дебальцевськими, іловайськими у полоні – всі розповідають, що у нас дуже багато чудових керівників, але є й інші.

Про полон

– Майже півроку провів у полоні. Тримали так довго, бо розуміли, що такі як ми, знов підуть воювати, до того ж організаторами. Самі намагалися відпустити швидше з полону молодих хлопців, які більш заслаблі. Були навіть варіанти у декількох бійців не піти у полон. У деяких були поранення, які давали для цього підстави. Були можливості втекти. Але деякі офіцери свідомо йшли в полон зі своїми підрозділами, залишилися командирами. Це достойні люди, які були до останнього в полоні.

У полоні чітко розмежовано, яким чином ти потрапив на війну. І це відчувається і по ставленню, навіть по режиму. Тобто якщо ти – доброволець, то людожер, це ворог № 1. А якщо людина ще й ідейна, то взагалі щось страшне.
Але я відчував шалену підтримку. Протягом півроку в полоні нас намагалися переконати, що ми нікому не потрібні, нас кинули. І коли ми дізнавалися про те, що за нас борються, це найбільше підтримувало. Намагалися викликати в нас озлоблення проти нашої влади, сформувати з нас показовий взвод, який піде на Київ. Або надати зброю і зафіксувати картинку, а сказати нам, що ідемо додому. Намагалися вмовити стати в них поліцаєм. Хлопців наших били, катували, однак вистояли, встати під їхні прапори навіть і думки не було.

Новини дізнавалися з радіо. Українське глушать, тому дозовано слухали російське, намагалися робити висновки, аналізували. Іноді вдавалося дістатися до телефонів, і дізнатися про новини з України.

Віри в домовленості немає. Перший раз нас ледь не розірвали на шматки, другий раз я опинився в полоні. Відчуття таке, що все закінчиться напруженим миром, замороженням конфлікту. Стільки гравців на цьому зациклилися… Ми розуміємо, що будь-якого моменту ми можемо опинитися в бійні. Є таке відчуття. Тому зараз треба поправити здоров’я і повертатися – бути поруч зі своїми хлопцями. До того ж це обов’язок.

Про народні республіки

– У ДНР і ЛНР зараз діє система НКВС, коли люди доносять один на одного. За сказане українське слово, за збережену українську символіку, неблагонадійні. Прикладів дуже багато. Тенденції 30-40-х років дуже відчувається. Почалося відродження культу Леніна і Сталіна, становлення культу Путіна. Історія вже починає там повертатися.

Natalia Seliukova

КИЇВ.14 березня. УНН. Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов під час візиту в навчальний центр Національної гвардії в Нових Петрівцях заявив про створення багатотисячного мобілізаційного резерву, передає УНН.

Секретар РНБО України О.Турчинов заявив: “На превеликий жаль, військова загроза залишається. Це актуальна проблема, і саме тому зараз РНБО підготував закон, який буде внесений президентом як невідкладний. У ньому йдеться про те, що на час особливого періоду всі, хто демобілізується і за станом здоров’я готові захищати країну, все в обов’язковому порядку будуть вводитися в резерв першої категорії “.

Таким чином, за словами О.Турчинова, “ми побудуємо багатотисячний резерв, який буде, в разі небезпеки, входити до ладу навіть без участі військкоматів”.

Секретар РНБО зазначив, що всі військові будуть числитися за військовими частинами, в яких вони воювали.
“Це дуже важливо, тому що ми розуміємо, що провокації з боку агресора, російських терористичних угруповань можуть проходити в будь-який час і в будь-який момент можуть перерости в новий рівень військового протистояння”, – сказав О.Турчинов.

При цьому секретар РНБО висловив переконання в тому, що всі демобілізовані бійці з розумінням до цього поставляться.

“А коли буде завершено особливий період, тоді кожен буде надходити за своїм бажанням: або укладати контракт і залишатися у військовому резерві (а резервісти матимуть додаткові пільги, соцгарантії) або ж припинити своє перебування за власним бажанням у військовому резерві”.

За його словами, таким чином буде “сучасний резерв, готовий протягом доби розвернутися бойовим порядком”.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1448530-o-turchinov-mi-pobuduyemo-bagatotisyachniy-mobilizatsiyniy-rezerv

КИЇВ. 13 березня. УНН. Україна отримала перший транш обсягом 5 млрд доларів від Міжнародного валютного фонду в рамках нової чотирирічної програми фінансування EFF на загальну суму 17,5 млрд дол. Про це у коментарі УНН повідомили у прес-службі Міністерства фінансів України.

“Гроші почали надходити на рахунки НБУ та уряду. До кінця дня на рахунки НБУ надійде 2,2 млрд дол., на рахунки уряду — 2,8 млрд дол., призначених для виплати зовнішніх зобов’язань України”, — зазначили у прес-службі відомства.

Нагадаємо, 11 березня Рада директорів Міжнародного валютного фонду схвалила виділення 17,5 млрд дол. Україні за програмою EFF.

“Це чотирирічна програма, яка є відповіддю на проведення в Україні реформ і яка зобов’язує нас не зупинятися і рухатися далі. Програма передбачає чотирирічний план економічної і фінансової стабілізації країни і відкриває додатково двері для отримання ще 7,5 млрд дол. допомоги для стабілізації та зростання Української економіки”, — повідомив Прем’єр А.Яценюк.

За словами очільника уряду А.Яценюка, протягом чотирьох років Україна отримає 25 млрд дол. і ці кошти “дадуть можливість рости української економці вже в 2016 р”.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1448184-u-minfini-pidtverdili-nadkhodzhennya-pershogo-transhu-obsyagom-5-mlrd-dol-vid-mvf

Наталія Булах – єдина жінка командир взводу батальйону «Айдар». У мирному житті вона працювала начальником Управління медичного страхування. І виховувала онуків. Наталія пройшла «Іловайський котел», врятувала багато життів, їй доводилося навіть оперувати в польових умовах. За фахом вона – розвідник і лікар. Воювати почала з травня 2014 року – її запросили військовим лікарем. З жовтня перевелася в батальйон «Айдар» на посаду психолога. Після смерті командира взводу стала на його місце. Спочатку в підпорядкуванні було 25 осіб, з часом – 107 осіб.

«Я – майор головного розвідувального управління у відставці, закінчила службу в Росії, починала в СРСР з 1983 року, а закінчила в 1996 році вже в Росії, – розповідає Наталія. – Я сама українка і не можу дивитися на те, що відбувається, осторонь. Після Іловайська, коли я витягла з поля бою понад 20 українських бійців, у мене забрали пенсію, яку я отримувала в Росії».

Говорить із сумом про це, і одразу розповідає про найближчі плани: «Я зараз у відпустці. Мені запропонували відкрити психологічну клініку для допомоги хлопцям, які йдуть з зони АТО. Може бути, це буде правильно, тому що жінці з 4 онуками бігати з автоматом начебто вже непристойно, а як лікар я, напевно, зможу допомогти. І мені цього дуже хочеться, це зараз актуально. Хлопці приходять з порушеною психікою, вони не знають, де себе застосувати. Переживати стільки смертей і горя, скільки вони бачать, і прийти у світ, де все, слава Богу, добре … Їм дуже важко адаптуватися. Багато хто приходить з АТО і кажуть, що я 2-3 дні – і все, я вже не можу, мені рве дах, я їду назад. Потрібно надавати допомогу, щоб вони могли не силою, а розумом заробляти гроші. Вони повинні жити нормальним повноцінним життям, як вони жили до війни».

Для бійців вона – не просто командир роти, але й матір. «У нас наймолодшому – 18 років. Коли він потрапив до нас на передову, нас тоді обстрілювали танками, – дрижачим голосом говорить Наталія. – Ця дитина плаче і заряджає снаряди в пушку. Я йому потім кажу: «Синку, йди їсти», – він бере ложку і не може, його всього трясе. Ми його в першу ніч відправили спати в підвал, він вранці вийшов: чому я один повинен спати в підвалі, коли всі тут і йде обстріл. Наступного дня навушники всунув і спить, а потім його не розбудиш, хоч і снаряди. Але дитина вже воює».
Про саму війну жінка говорить мало, як і більшість чоловіків. Проте про деякі речі, які її найбільше зачепили, не може змовчати. «Ми витягли з полону 14 кастрованих хлопців, і одні хлопчик не витримав і повісився вже на території України. Як можна таке допускати».

І дуже тепло і з вдячністю розповідає про волонтерів: «Якби не волонтери, ми б там не вижили. Волонтери – це все! Це одяг, харчування, домашня їжа, за якою хлопці нудьгують, озброєння. Велике спасибі волонтерам. Я прекрасно розумію, що у нас є Міністерство оборони, але цього всього не вистачає. Ми живемо, завдяки волонтерам. Нам передавали малюнки – у кожного солдата є свій. До того ж волонтери їздять в дитячі будинки в Луганську і Донецьку – ми передаємо деякі малюнки дітям. Вони не повинні страждати через те, що дорослі грають у війну», – у жінки, яка бачила стільки смертей, на очі навертаються сльози. У неї – чотири рідних онуки, однак вона вирішили всиновити ще шістьох дітей, які залишилися без батьків на Донбасі. І чекає, поки все вийде. «Ці діти там вже 4 місяці голодують», – каже.

Щодо подальшого перебігу подій в Україні, Наталія переконана: «Якщо люди не об’єднаються, буде військовий переворот, який розділить Україну на три частини. Якщо ми будемо всі разом, то переможемо. Журналісти, політики, всі повинні об’єднатися, щоб тиснути на людей, які ведуть цю війну».

В Україні знову заговорили про розпад коаліції у Верховній Раді. Цього разу вийти із більшості пригрозили радикали Ляшка – у ці вихідні партія збирається на позачерговий з’їзд, на якому може розглянути це питання. Кажуть, про вихід подумує також «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Втім на думку експертів, попри внутрішні суперечки, наразі коаліції нічого не загрожує, а позиція «бунтарів» є всього лиш спробою політичного шантажу.

Насправді про розпад коаліції почали говорити ще до того, як вона сформувалася: надто неоднорідні партії там зібралися, аби завжди мати єдину позицію з усіх питань. Понад те – єдності немає навіть в межах однієї партії. Так, хоча коаліція налічує 303 народні депутати, більшість законів приймаються значно меншою кількістю голосів. Середня цифра – близько 250-ти. Тобто як правило, близько півсотні нардепів не підтримують рішення ради коаліції про підтримку тих чи інших законопроектів. Частину законів у сесійній залі провалюють, оскільки та чи інша фракція більшості відмовляється їх підтримувати.

Така непостійність коаліціантів є нетиповою практикою для України. В усі попередні роки коаліції були доволі стійкими, і власне після прийняття рішення про підтримку того чи іншого законопроекту усі нардепи голосували згідно із ним. Тобто сесійна зала була місцем для голосування, дискусії ж велися під час засідань фракцій, де й обговорювали усі «за» чи «проти», висували аргументи, мотивували те чи інше рішення. Коли ж фракція визначалася із позицією, будь-які дискусії припинялися.

Парламентські вибори у жовтні змінили цю традицію. Молоді нардепи, зокрема ті, які прийшли з експертного, медійного та громадського середовищ, одразу зазначили, що працювати натискачами кнопок не будуть: мовляв, коаліційна дисципліна – одне, а право на власну думку – інше. І власне це й стало першою підставою для активних розмов про те, що нинішня коаліція довго не протримається.

Окрім того, періодично та чи інша фракція більшості влаштовує «бунт на кораблі» і відмовляється голосувати за певні закони. Зокрема, фракція «Батьківщина» не голосувала за державний бюджет на 2015 рік і за зміни до пенсійного законодавства. «Самопоміч» не голосувала за зміни до закону про Раду національної безпеки та оборони, не підтримала проект закону «Про забезпечення права на справедливий суд» і спільно з Радикальною партією Ляшка збунтувалася проти призначення на посаду Генерального прокурора Віктора Шокіна.

Власне призначення Віктора Шокіна і стало тим рубежем, після якого усі суперечки всередині коаліції ще більше загострилися, а Радикальна партія майже серйозно заговорила про доцільність свого перебування у складі більшості. Це питання цього тижня уже обговорили на засіданні фракції, але до єдиної думки не дійшли. Повернутися до нього планують у неділю – під час позачергового з’їзду партії.

Як зазначив нардеп від партії Ігор Мосійчук, на з’їзді розглядатимуть кілька варіантів: від ймовірного виходу з коаліції до висування умов, на яких партія в ній залишиться. З його слів, партія може вимагати відставки голови НБУ Валерії Гонтарєвої (на якій наполягає уже давно), а також переформатування уряду. Зокрема «радикали» можуть забажати відставок міністра енергетики Володимира Демчишина, міністра аграрної політики Олексія Павленка та інфраструктури Андрія Пивоварського.

Втім експерти і нардепи з інших фракцій не схильні вірити у рішучість намірів «радикалів» і називають їх спробою політичного шантажу та зароблянням дивідендів перед місцевими виборами. Тим паче, що в разі такого кроку Радикальна партія позбудеться керівних посад в парламентських комітетах та посади віце-прем’єра в уряді.
Окрім того, розпад коаліції чи вихід із неї окремих учасників завдасть нищівного удару по іміджу власне тих партій, які на такий крок наважаться. Робота на дестабілізацію Верховної Ради однозначно буде сприйнята як підігравання інтересам Кремля, а з таким реноме наступних виборів точно не виграєш. Відтак партії радше бавитимуться у так звану внутрішню опозицію, критикуючи тих чи інших посадовців чи не підтримуючи окремі рішення, але на радикальні кроки не йтимуть.

Саме тому нині про розпад коаліції не йдеться. Це підтвердив зокрема голова Верховної Ради Володимир Гройсман. «Коаліція насправді досить жива. У цьому є і плюс, і мінус. Справді, там відбуваються якісь дискусії, якась боротьба за конкретні рішення. Але мені здається, що цей парламент є і залишиться продуктивним. У результаті всі досить складні рішення, наприклад антикорупційні й економічні, ухвалюються», – заявив він.

Схожої думки дотримується народний депутат від Партії «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко. В інтерв’ю «Українській правді» (http://www.pravda.com.ua/articles/2015/03/13/7061346/) він відзначив, що у парламентській коаліції виникають розбіжності, але її члени усвідомлюють, що будь-які внутрішні чвари приведуть до антиукраїнського реваншу.

З його слів, деякі коаліційні проблеми були спричинені протистоянням парламенту та уряду. «Уряд давав недосконалі документи і просто вимагав їх прийняти, бо, мовляв, ситуація того вимагає. Така робота “наосліп” лише збільшувала протистояння між гілками влади і роздратування суспільства недолугими реформами», – сказав Ю.Луценко. Відтак тепер робота з урядом вийшла на дещо інший рівень: кожен урядовий законопроект підкріплюється урядовою делегацією, яка пояснює фракціям, чому питання поставлене саме так, і чого хочуть досягти таким чином. Депутати мають можливість внести свої поправки, а під час фінального обговорення уряд, комітети ВР і лідери фракцій коаліції фактично мають рівні права. Але це не вирішує усіх проблем.

«Чи відкриває це шлях до швидких реформ? Ні. Є дві проблеми. Перша: фракції коаліції – дуже різні. Треба чесно сказати, що з п’яти фракцій коаліції завжди знаходиться одна, що займає особливу позицію. Але загальна кількість у 303 голоси дає нам можливість дозволяти тій чи іншій фракції утриматися від голосування. Така собі картина човна, де четверо по черзі на веслах, а п’ятий – мітингує. Друга проблема: невпорядкованість законодавчої роботи. Прийнявши коаліційну угоду, ми сказали А. Тож тепер, щоб не бути Б, маємо скласти план законодавчих актів, призначити відповідальних за конкретні законопроекти від кожної фракції коаліції, уряду та АП, і розпочати системне реформування країни. Саме цим зараз займається голова ВР Гройсман і колеги. Всі ми розуміємо: розраховувати можемо лише на себе», – зазначив депутат.

А щодо ймовірного розпаду коаліції Юрій Луценко категорично заявив: не дочекаєтесь. «Над кожним відповідальним депутатом коаліції висить дамоклів меч історичної пам’яті про те, що будь-які внутрішні чвари призведуть до антиукраїнського реваншу», – наголосив він.

Втім навіть якщо Радикальна партія Ляшка вирішить вийти з коаліції, це нічого не означатиме. Більше того, коаліція збережеться, якщо вийти з неї захочуть також «Самопоміч» та «Батьківщина: у двох найбільших фракцій – «Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт» – разом 228 депутатів, тоді як для формування коаліції треба 226.
Насправді єдине, що зараз може розвалити коаліцію, – це відставка Арсенія Яценюка, яка може призвести до того, що з більшості вийде «Народний фронт». Але про це не йдеться. Відтак, на думку експертів, коаліція, хоч є роз’єднана, все ж залишатиметься єдиною як мінімум до осені. А там тренди диктуватимуть місцеві вибори, і не виключено, що дехто з нинішніх коаліціантів захоче їх виграти з допомогою старої-доброї опозиційної риторики: критикувати владу набагато легше, аніж в ній працювати.

Ірина Гамрищак

7 березня 2015 р. на блокпосту, що межує з територіями, на яких проводиться АТО, на автошляху Запоріжжя–Маріуполь співробітниками міліції зупинено автомобіль під керуванням мешканця Миколаївської області, в салоні якого знаходився мешканець Донецької області.

«Під час огляду з рюкзака пасажира було вилучено 2 гранати Ф-1, 2 гранати РГД-5, 6 запалів до гранат, 285 набоїв калібру 7,62 мм до автомату Калашникова, 60 набоїв калібру 7,62 мм до ручного кулемету Калашникова, 60 набоїв калібру 5,45 мм до автомату Калашникова, пластид вагою близько2 кг та детонатор, 6 тротилових шашок по 200 грамів кожна. Вилучене направлено на дослідження до науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС області», – повідомляє відділ зв’язків з громадськістю Головного управління внутрішніх справ в Запорізькій області.

За цим фактом розпочато досудове розслідування. Санкція за статтею передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Тільки за минулий рік під час несення служби на блокпостах було виявлено близько 140 злочинів. Не послаблюється контроль і у теперішній час.

Natalia Seliukova

КИЇВ. 13 березня. УНН. Україна не бачить миротворців як альтернативу мінського процесу і ОБСЄ. Про це сьогодні заявив Президент України Петро Порошенко в інтерв’ю телеканалу “1+1”, передає УНН.

“Ми не бачимо миротворців як альтернативу мінського процесу, як альтернативу ОБСЄ, яка на сьогодні фізично не здатна виконувати свою спостережну і моніторингову функцію у зв’язку з тим, що там ведеться бій”, – сказав він.
Нагадаємо, у секретаріаті ООН підтвердили отримання від Києва “попереднього запиту” про розміщення миротворців на сході України.

Як повідомив журналістам офіційний представник генерального секретаря ООН Стефан Дюжаррік, відповідний лист надійшов 23 лютого.

У той же час Стефан Дюжаррік знову підкреслив, що рішення про відправку “блакитних касок” прийматиме Рада Безпеки всесвітньої організації.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1448387-ukrayina-ne-bachit-mirotvortsiv-yak-alternativu-minskogo-protsesu-i-obsye-prezident-1

КИЇВ. 13 березня. УНН. На приморському напрямку відзначається маневрування бронетехніки російсько-терористичних військ перед передовими позиціями українських військ (зафіксовано переміщення 4-х танків на передньому краї і ще 2-х танків і 4-х ББМ в глибині бойових порядків). Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив керівник групи “Інформаційний спротив”, народний депутат Дмитро Тимчук, передає УНН.

“Зафіксована концентрація і зосередження підрозділів російсько-терористичних військ на ділянці Степне – Гранітне. В основному перекидання йде через н.п.Старобешево, а також через н.п.Донецк. При перекиданні озброєнь на іншу ділянку артилерійські системи зводяться в групи і попередньо концентруються в глибині бойових порядків (зображується нібито їх відведення). Також зафіксована перекидання на дану ділянку більше 300 бойовиків. За рубежу Амвросіевка- Комсомольське, а також в районі Снежное- Шахтарськ зафіксована перекидання малими групами в цілому до 35 танків, 44 ББМ і до 30 інших транспортних одиниць”.

За даними групи “ІС”, у районі н.п.Ясіноватая і Авдіївка “відзначається не тільки концентрація формувань російсько-терористичних військ, а й розгортання низки спеціальних підрозділів типу пересувних пунктів управління, станцій радіоелектронної боротьби (РЕБ), засобів ППО”.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1448073-na-primorskomu-napryamku-vidznachayetsya-manevruvannya-bronetekhniki-boyovikiv-pered-pozitsiyami-sil-ato-is

12 березня у Запоріжжі правоохоронці встановили факт смерті колишнього голови Запорізької обласної державної адміністрації Олександра Пеклушенка. Слідчі повідомили, що тіло знайдено у будинку померлого. Вистріл відбувся у шию. За попередніми даними, озвученими керівництвом Головного управління міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, причина смерті – самогубство. Однак не відкидають і інші версії, наприклад, щодо вбивства.

Протягом останніх тижнів це вже третій випадок «самогубства» відомих представників Партії регіонів (Чечетов, Мельник).

Олександр Пеклушенко очолював Запорізьку область з 2011 по 2014 рр. Депутат Верховної Ради від Партії регіонів IV, V, VI скликань, член президії політради партії, був заступником лідера фракції В. Януковича. У січні 2014 р. під час Майдану в Запоріжжі заявив, що не складе повноважень голови облдержадміністрації і не вийде із Партії регіонів, а з партійним квитком «жив, живе і помре».

Із серпня 2014 р. проходив за судовою справою про розгін Майдану в Запоріжжі із залученням «тітушок» як один з основних обвинувачених разом з головою Запорізької обласної ради Віктором Межейко. Судовий процес ще триває, Пеклушенко свою причетність до дій заперечує, хоча у свідків є відео- і фотопідтвердження фактів.

Natalia Sekiukova

КИЇВ. 12 березня. УНН. Переговори між Міністерствами оборони Польщі та України про постачання в Україну зброї тривають, однак конкретних рішень ще не прийнято. Про це сказав глава Бюро нацбезпеки Польщі Станіслав Козєй в інтерв’ю агенції Reuters, передає УНН.

“Такі переговори ведуться, Міністерство національної оборони часто приймає у себе представників українського міністерства та експертів” – сказав він.

“Є інтенсивні переговори на різних рівнях, але рішення будуть прийматися тільки після того як питання буде детально вивчене обома сторонами” – зазначив С.Козєй, додавши, що Польща розглядає можливість як продажу зброї, так і – в деяких випадках – надання її безкоштовно.

Нагадаємо, раніше С.Козєй заявив що озброєння України в інтересах всього Євросоюзу.

“Ми повністю згодні з думкою, що чим сильніша українська армія, тим вищі шанси на деескалацію конфлікту”, – сказав він.

Нагадаємо, питання про надання Україні зброї розглядали і інші країни. Зокрема, міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр висловив думку, що поставки Україні зброї є недоцільними.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1447614-trivayut-peregovori-z-polscheyu-pro-postachannya-zbroyi-ukrayini