Сьогодні, 6 липня, на Рівненському полігоні під час військових навчань загинуло 3 військовослужбовців, ще 9 отримали поранення. Трагічна подія сталася о 5:55 ранку. Про це повідомляє прес-служба Сухопутних військ ЗСУ.

«Під час бригадних тактичних навчань з бойовою стрільбою на 233-му Рівненському загальновійськовому полігоні під час проведення стрільб загинули 3 військовослужбовці, від отриманих травм несумісних з життям, і 9 отримали поранення різних ступенів тяжкості», – йдеться в повідомленні.

Відомо, що троє з дев’яти поранених військовослужбовців, перебувають у тяжкому стані. Про це «Українській правді» повідомив начальник прес-центру командування Сухопутних військ ЗСУ Іван Ареф’єв.

«На даний час троє загиблих. Серед поранених троє важких. Їх зараз із рівненського госпіталю доправляють гелікоптерами до львівського шпиталю. Вони тяжкі, за їхні життя борються медики», – сказав він.

Ареф’єв додав, що інші шестеро постраждалих мають травми середнього ступеню тяжкості.

За попередніми даними, під час навчань стався вибух міномета. Призначено службове розслідування за результатами якого можна буде робити висновки, що саме сталося на вогневій позиції.

На місце події терміново відрядили оперативну групу на чолі із заступником міністра оборони України та відповідальними за проведення розслідування.

Наразі розглядають декілька версій причин надзвичайної події. Основною є порушення заходів безпеки під час проведення навчань, – повідомляють у Міноборони. За цим фактом військова прокуратура Рівненського гарнізону розпочала досудове розслідування в кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 414 Кримінального кодексу України (Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення). На місці події працює група прокурорів на чолі з військовим прокурором, – інформує Військова прокуратура Західного регіону України.

Президент України Петро Порошенко доручив міністру оборони Степану Полтораку та начальнику Генерального штабу Вікторові Муженку терміново з’ясувати причини трагедії та наступного тижня доповісти про результати розслідування, – йдеться на офіційному сайті Президента України.

«Даю доручення – на навчаннях, до завершення розслідування, зазначені міномети не застосовувати», – наголосив Порошенко, який саме брав участь у заходах з нагоди 70-ї річниці від дня утворення державного підприємства «Завод 410 ЦА».

Наразі бригадні тактичні навчання призупинили. На Рівненщині 6 липня оголосили днем жалоби. Як повідомили на сайті Закарпатської облдержадміністрації, на Рівненському полігоні загинули троє військовослужбовців 15 окремого гірсько-піхотного батальйону (один офіцер і двоє бійців), який входить до складу 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади й базується в Ужгороді. Двоє із загиблих – мешканці Ужгорода, один – мешканець Перечинського району Закарпаття. Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль підписав розпорядження про оголошення на Закарпатті у суботу, 7 липня, жалоби у зв’язку із загибеллю бійців .

Джерела: pravda.com.ua, president.gov.ua, mil.gov.ua, vpzhr.gp.gov.ua, carpathia.gov.ua

Президентська ініціатива зі зверненням до Вселенського патріарха Варфоломія по дозвіл (або томос) на автокефалію Української Православної Церкви – ризикований, однак перспективний крок. Окрім позитивних наслідків для зміцнення державної безпеки, така ініціатива може принести користь і самому Порошенку в його намаганнях вдруге стати Президентом України.

Релігійний бліцкриг

17 квітня під час зустрічі з головами парламентських фракцій Петро Порошенко зробив несподівану для більшості присутніх заяву про намір звернутися до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням видати томос на створення Української помісної автокефальної церкви. Через два дні, 19 квітня, 268 народних депутатів підтримали це звернення.

Хоч ця ініціатива виявилася несподіванкою для більшості українських політиків, очевидно, що вона чітко лягає в стратегію президентської кампанії Петра Порошенка. Це добре розрахований за часом, цільовою аудиторією і результатами хід. Реальний старт президентської виборчої кампанії очікується восени. Тож дехто з імовірних кандидатів зробили перші кроки ще перед традиційно «мертвим» літнім сезоном. Юлія Тимошенко стартувала з кампанією «Новий курс», а Анатолій Гриценко оголосив про об’єднання з партією «Народний контроль» та політичною силою Єгора Фірсова «Альтернатива».

Натомість у чинного Президента все розписано набагато складніше. З квітня – часу оголошення про наміри щодо томосу – близькі до Банкової експерти та публічні спікери систематично «підігрівають» цю тему, утримуючи її на поверхні суспільної свідомості до старту кампанії. Невипадково Петро Порошенко неодноразово заявляв, що він очікує на позитивне рішення синоду Вселенського патріархату про надання томосу про автокефалію Української Православної Церкви до 1030-ї річниці Хрещення Русі, яка припадає на 27 липня. Позитивне рішення з цього питання і дасть старт публічній кампанії кандидата в Президенти Петра Порошенка.

Багатоходівка від Банкової

Ідея з томосом на Автокефалію відповідає кільком стратегічним цілям команди Порошенка. У першу чергу – це вихід до виборців з новою консолідуючою ідеєю, причому ірраціонального, емоційного порядку. Досвід попередніх виборчих кампаній і двох Майданів показав, що українці здатні мобілізуватись чи об’єднуватись лише під впливом потужних нематеріальних чинників. Лідери президентського рейтингу сьогодні апелюють до виборців, роблячи наголос на емоційній складовій, а не на детальних і прагматичних виборчих програмах. І Тимошенко, і Гриценко – не кажучи вже про Ляшка чи Рабіновича – не «заморочуються» складними політичними конструкціями, адже їх виборець чекає від них іншого – простих рішень і пафосних (бажано – обвинувальних) гасел. Зрештою, і сам Порошенко в 2014 році став Президентом завдяки ірраціональним чинникам – післямайданному стресу та бажанню завершити війну на Сході, яка тільки розгоралася.

Імовірність відновлення історичної справедливості (перспектива створення власної Помісної церкви), а ще більше – можливість нарешті вийти з-під впливу деспотичної російської церкви могли б стати саме таким чинником. Задля цієї перспективи дуже багато українців, які ідентифікують себе православними вірянами, могли б забути чинній владі численні помилки й корупційні скандали.

Як не парадоксально, але ідея з помісною церквою опосередковано грає на руку ще одному ймовірному кандидату в Президенти. Народний депутат від «Опозиційного блоку» Юрій Бойко – єдиний кандидат, який, вийшовши у другий тур президентських виборів, програє Порошенку. Очевидно, виведення у фінал президентських перегонів колишнього регіонала було першочерговим задумом команди Порошенка. Однак останні соціологічні опитування показують, що ані Порошенко, ані Бойко не проходять у другий тур виборів. Якщо у Порошенка доволі багато інструментів – і політичних, і адміністративних, – щоб «дотягнути» до другого туру, то з Бойком усе складніше. Війна з Росією, послаблення проросійських настроїв серед мешканців Сходу та Півдня – традиційної електоральної бази колишніх регіоналів, суттєво звузили можливості з нарощування рейтингу. Однак перспектива створення Єдиної помісної церкви в Україні – це загроза передусім для Української Православної Церкви Московського патріархату. Саме представники цієї, фактично, філії Російської Православної Церкви першими засудили ініціативу Порошенка. Відповідно, така загроза може мобілізувати прихильників УПЦ МП та об’єднати їх навколо того, хто пообіцяє дієву стратегію боротьби за збереження впливів церкви в Україні. Невипадково в парламенті саме Юрій Бойко чи не найактивніше виступав проти цієї ініціативи, а фракція «Опозиційного блоку» голосувала проти проекту постанови про звернення до Вселенського патріарха.

Таким чином зусилля Порошенка зі створення Єдиної помісної церкви можуть допомогти Юрію Бойку мобілізувати свій електорат і «прирости» необхідними кількома відсотками, щоб прорватися в другий тур президентських виборів і стати зручним спаринг-партнером для Петра Порошенка.

Окрім цього, акцент на релігійній складовій – це ще й намагання команди Президента закріпитися в новій електоральній ніші, сформованій проукраїнськими консервативними виборцями. Саме на них розраховане оголошення Порошенком десятиліття української мови, і саме вони з найбільшим оптимізмом сприйняли перспективу створення помісної церкви. Відповідно до соціологічних досліджень, на Заході та в Центрі найбільше прихильників створення в країні автокефальної помісної православної церкви – 58% та 35% відповідно.

Томос спотикання

З 1991 року УПЦ МП була, фактично, осердям проросійської пропаганди та відправною точкою поширення міфу про «русскій мір» в Україні. Попри неодноразові спроби української влади зменшити впливи російської церкви в країні, УПЦ МП за допомогою Кремля успішно відбивала всі загрози. Завдяки неприхованому лобі в українському парламенті, підтримці багатьох ЗМІ та фінансуванню з Росії православна церква Московського патріархату завжди була потужним гравцем на політичній арені України. І, за «дивним» збігом обставин, її «улюбленцями» завжди були найбільш одіозні проросійські політики. Саме УПЦ МП у 2010 році відкрито підтримала кандидата в Президенти України Віктора Януковича. А після 2014 року саме вона стала чинником дестабілізації ситуації на Сході країни. Найбільш показовими стали випадки переховування бойовиків у приміщеннях, що належать УПЦ МП. В ефірі одного з телеканалів Герой України, генерал-майор Збройних Сил Ігор Гордійчук заявив, що з самого початку конфлікту Росії з Україною в церквах Української Православної Церкви Московського патріархату, зокрема в Святогірській лаврі на Донбасі, розміщувалися терористи і боєприпаси.

Саме тому Росія та її прихильники в Україні – і з церковного середовища, і у світській сфері – докладають відчайдушних зусиль, щоб не допустити надання Україні томосу про помісну церкву. Такі очевидні синхронізовані зусилля опосередковано свідчать про загрозу російським впливам в Україні через створення Української помісної церкви.

Нещодавно делегація УПЦ МП здійснила поїздку до Стамбула з метою вплинути на Вселенського патріарха Варфоломія й не допустити надання Україні томосу про автокефалію. Однак прагнення очільників УПЦ МП саботувати створення Помісної церкви можуть мати й зворотний ефект. Наприклад, стало відомо про лист до Вселенського патріарха від іншої частини кліриків УПЦ МП. У ньому підписанти запевняють, що позицію, висловлену офіційною делегацією УПЦ МП, не розділяє дуже багато священиків та прихожан цієї церкви.

«Ми, українські православні, хочемо бачити нашу Церкву як сестру іншим Помісним Церквам, що перебуває з ними у християнській любові та взаємній підтримці, поза політичним впливом, особливо з боку сучасних імперій», – йдеться у листі. У разі офіційного оприлюднення такий лист стане ще одним свідченням неоднорідностей і навіть суперечностей в середовищі УПЦ МП. В умовах скорочення підтримки цієї церкви в Україні саме опір наданню томосу з боку частини керівництва УПЦ МП може призвести до її розколу в Україні.

Отже створення помісної церкви в Україні рівнозначне зменшенню впливу УПЦ МП, а відтак призведе до кардинального скорочення впливу Росії на внутрішні процеси в Україні. І якщо ця подія відбудеться за каденції Петра Порошенка, то, можливо, другий президентський термін вона йому й не забезпечить, але в новітню українську історію він гарантовано увійде.

Віктор Біщук

Події саміту G7 в Канаді продемонстрували нові реалії міжнародних відносин. Віднині ліберальний порядок денний із кліматичними та гендерними питаннями остаточно відійшов на другий план. У пріоритеті – прагматичні інтереси у сфері економіки та геополітики. Торговельна війна, розв’язана президентом США спочатку проти Китаю, а потім і проти союзників по західному табору – країн ЄС та Канади, – дає змогу Дональду Трампу самостверджуватись перед власним електоратом напередодні проміжних виборів до Конгресу. Натомість образ безкомпромісного «рішали», який спочатку створює, а потім героїчно долає кризи (причому і там, і там керуючись національними інтересами США), додає вістів президенту серед неосвіченого виборця.

І справді, що з того «середньому Джо», що задля рукостискання з одіозним Кімом у Сінгапурі довелося пожертвувати цінностями демократії? Головне було запобігти ядерній війні. «Середній Джо» не розуміє, чому не можна домовитися із сильним лідером Росії Путіним через якийсь анексований Крим, через якусь Україну, яка сама колись була Росією (СРСР). Така простацька логіка штовхає Трампа в обійми Путіна, якому він винен за втручання у вибори на свою користь. Та після Кіма Путін взагалі зійде за янгола, якого треба негайно повертати в G8. Не дарма він лякає світ ядерними розробками!

Така поведінка Трампа та його основних радників Болтона і Помпео шокує «колективний Захід», ще більше підмиває трансатлантичну єдність. Адже зовсім не секрет, що проблеми в економіці (а між США та ЄС зараз триває митна війна) часто мають вплив на політику. Однак, як це не парадоксально, нинішня поведінка США має певний позитив для України. Доки європейці намагаються напоумити свого торговельного партнера Росію, мріючи повернутися в 2000-ні роки, Трамп готовий до більш рішучих дій. Росія для нього – слабка жертва, на тлі якої він може зміцнити власний авторитет. Мрії Путіна, який також прагне визнання і хоча б повторення «Рейк’явіка-86» (якщо не «Ялти-45»), не обходять президента США. Він не проти приміряти на себе лаври Рейгана або Рузвельта. Але чи вірить він у справжню «розрядку»?

Звісно, Києву не слід плекати марних ілюзій щодо свого геополітичного становища. Ми не станемо для США ключовим партнером поза НАТО, та й у НАТО нас не візьмуть. Україна є ключовою країною з низки пострадянських держав поясу «in-between» (за влучним визначенням RAND Corporation). Саме тут можуть відбутися «гарячі» воєнні дії (або вже відбуваються). Але, найімовірніше, через нас будуть перекидати «міст» для порозуміння з Росією. І так, це нашими інтересами будуть нехтувати в першу чергу. Самі винні – 27 років проїдання старих запасів та будівництва корумпованого олігархату не пройшли даремно. Держава без стратегії сьогодні, у час істини, навіть не може сформулювати модель лідерства, яку наслідуватимуть інші. І точно не готова до геополітичного субрегіонального лідерства: чергові вибори на носі, треба думати про кишеню та як утримати/зайти (у) владу.

Будівництво «мосту» через нас остаточно розірве на шматки гетерогенну і ласу на «зраду» Україну. Внутрішня корупція й деструктивні процеси, інспіровані Москвою, слугують ментальним регулятором, віковою моделлю управління Росією «колонізованими землями» (своєрідна реінкарнація римського «розділяй і володарюй»). Наша держава сьогодні – велике поле для різних соціальних експериментів. Погано, що кінець однаково негативний для держави Україна.

Однак не все так однозначно. Адже залишається маленька ймовірність, що Путін з Трампом не домовляться, й ось тоді США почнуть будувати не «міст», а «стіну». Тут, у нашій державі. На жаль, сьогодні це ледь не єдиний наш шанс зберегти державність. Адже на Заході Росія вже майже переконала всіх, що існує паралельна реальність, де справжня цінність полягає в задоволенні власних інтересів та потреб. Тож інтересами інших можна спокійно жертвувати.

В цих умовах цікаво було б з’ясувати, наскільки серйозно Україна розглядала можливість протиставити тему політичних в’язнів у Росії й абсолютного нехтування Москвою прав людини (уособлене «справою Сєнцова») такому популістському заходові людського егоїзму, як Чемпіонат світу з футболу? Більшості фанів абсолютно все одно, в яку країну вони приїхали гарно провести час із друзями. Нехай навіть ця країна час від часу збиває цивільні літаки.

Ліберали остаточно програють свою партію. Трамп переходить нові червоні лінії, те саме робить і Путін. Чи рухаються вони назустріч один одному?

Валерiй Кравченко 

На сході України та у прифронтовій зоні триває навчання активістів захисту даних в інтернеті.

Експерти громадських організацій України, Чехії, Словаччини і Польщі розпочали на сході України, зокрема, у прифронтовій зоні Донбасу навчання активістів і громадських діячів щодо безпеки поводження в інтернеті, захисту даних і протистояння вірусним атакам та іншим схожим загрозам. Задля цього експерти з кібербезпеки країн Вишеградської четвірки (Словаччина, Польща, Чехія, Угорщина – Polukr.net) провели круглий стіл у Харкові та планують зустрітися з громадськими активістами Краматорська, Слов’янська, Щастя, Сєверодонецька, Станиці Луганській, Дружковки, Покровська, Авдіївки та Маріуполі, аби обговорити з ними історії кібератак останніх років, провести навчання та виробити загальне бачення ситуації.

Проект «Кібербезпека України – поширення позитивного досвіду на країни «Вишеградської четвірки» (В4) розпочався в кінці травня і триватиме до кінця липня. Підсумки будуть підбиті під час конференції у жовтні, в одній з країн Вишеградської четвірки, і перекладені на 4 мови та поширені в країнах регіону.

Проект проводять громадські організації (ГО) «Team 4 Ukraine» та партнери – «Інформаційний центр Майдан Моніторинг», «Дослідницький центр асоціація словацької зовнішньої політики» і Фонд «Центр досліджень Польща-Україна».

«Перш за все, плануємо поширити інформацію про проект і його результати в мас-медіа України та країн Вишеградської четвірки. – розповідає Polukr.net глава проекту і ГО «Team 4 Ukraine» Петр Пойман. – Презентуємо також ці результати під час серії круглих столів і тренінгів в Україні та країнах В4. У майбутньому плануємо поширити також наші висновки серед цільових груп в країнах В4, аби про нього дізналися щонайбільше людей в регіоні. Щоби щонайбільше людей з нашої частини Європи достеменно знали про методи та механізми, якими Росія проводить свої кібератаки. Це допоможе в майбутньому країнам нашого регіону ефективніше захиститися від таких загроз».

Ігор Тимоць

Сьогодні, 5 липня, Рада Європейського Союзу продовжила до 31 січня 2019 року економічні санкції, спрямовані на конкретні сектори російської економіки. Про це POLUKR.net дізнався із заяви на сайті Ради ЄС.

Рада Євросоюзу ухвалила рішення про обмежувальні заходи сьогодні шляхом письмової процедури та, згідно з правилом для всіх таких рішень, одноголосно.

Рішення на півроку продовжує обмеження ЄС на ведення бізнесу з російськими фінансовим, енергетичним та оборонним секторами економіки, а також стосуються товарів подвійного використання. Санкції було вперше застосовано 31 липня 2014 року на рік у відповідь на дії Росії з дестабілізації ситуації в Україні, та посилені у вересні 2014 року.

Економічні санкції, продовжені цим рішенням, включають:

• обмеження доступу до первинних і вторинних ринків ЄС для 5 головних державних фінансових інституцій Росії та їхніх дочірніх компаній, а також трьом основним російським енергетичним компаніям і трьом оборонним компаніям;
• накладення заборони на експорт та імпорт зброї;
• встановлення заборони на експорт товарів подвійного призначення для військового використання або військових кінцевих споживачів у Росії;
• обмеження доступу Росії до певних чутливих технологій і послуг, які можуть бути використані для видобутку та розвідки нафти.

Окрім цих економічних санкцій, у відповідь на кризу в Україні також існують декілька заходів ЄС, зокрема:

цільові індивідуальні обмежувальні заходи, а саме заборона на візу та заморожування активів, на сьогодні проти 155 осіб і 38 організацій – до 15 вересня 2018 року;

обмежувальні заходи у відповідь на незаконне приєднання Криму та Севастополя, обмежені територією Криму та Севастополя, наразі діють до 23 червня 2019 року.

Тривалість санкцій була пов’язана з повною імплементацією Мінських угод Європейською Радою 19 березня 2015 року, яка передбачала, що вона відбудеться до 31 грудня 2015 року. Оскільки цього не відбулося, санкції залишаються чинними.

Джерело: consilium.europa.eu

Європейський парламент підтримав створення нової Європейської системи авторизації та інформації про подорожі (ETIAS) для поїздок до Шенгенської зони. Про це інформує «Європейська правда».

Нова система почне працювати 2021 року. Вона передбачає додаткові перевірки безвізових мандрівників, а також осіб, які можуть становити небезпеку, нелегальних мігрантів або осіб з епідемічним ризиком.

«Громадяни країн, які не є членами ЄС, звільнені від візових вимог, повинні отримати дозвіл перед поїздкою до ЄС відповідно до нових правил, підтриманих парламентом у четвер», – зазначено в повідомленні на сайті Європарламенту.

Із впровадженням цієї системи громадяни більш ніж 60 країн і територій, звільнених від візових вимог для в’їзду до ЄС, включаючи Україну, муситимуть заповнити електронну форму до своєї подорожі та внести до неї особисті дані (включаючи ім’я, дату та місце народження, стать та національність), інформацію про документ для подорожей (дійсність, країна видачі), домашню адресу й контактну інформацію, а також вказати європейську країну першого в’їзду.

Авторизація буде дійсною впродовж трьох років або до закінчення терміну проїзного документа для подорожей. Вона коштуватиме 7 євро, а для мандрівників віком до 18 років і віком понад 70 років буде безкоштовною.

Заявник також муситиме інформувати владу про судимості за серйозні кримінальні правопорушення (як-от тероризм, сексуальна експлуатація дітей, торгівля людьми або наркотиками, вбивства та зґвалтування), про перебування в конкретних зонах війни чи конфліктів та будь-які попередні адміністративні рішення, які передбачають виїзд із країни, протягом останніх 10 років. Якщо йтиметься про терористичні злочини, термін буде продовжений до попередніх 20 років, і буде потрібно додаткове роз’яснення стосовно дати та країни засудження.

Кожну заявку автоматично перевірять у всіх відповідних базах даних, щоб визначити, зокрема, чи не був використаний загублений або вкрадений проїзний документ, а також чи не видано ордер на арешт особи. Більшість заявників отримають дозвіл майже відразу.

Якщо під час перевірки буде отримано позитивну відповідь на будь-яке запитання про кримінальні справи, поїздки в зони конфліктів та наказ про виїзд із країни, дані перевірятимуть вручну й оцінюватимуть ризик безпеки, міграції або епідемії.

Нагадаємо, робота над впровадженням ETIAS триває вже кілька років, а цьогоріч у квітні Європарламент і Рада ЄС досягли згоди щодо всіх параметрів системи. Раніше Брюссель мав намір запустити систему дозволів із 1 січня 2020 року, але тепер її частково планують увести з 2021-го, причому лише в аеропортах і морських портах. У перші роки роботи системи можна буде в’їжджати до ЄС без авторизації автомобілем, автобусом або потягом. Лише за три роки обов’язкова реєстрація запрацює також для тих українців, які їдуть у Польщу та до інших держав-сусідів наземним транспортом.

Джерела: eurointegration.com.ua, europarl.europa.eu

6 липня в селі Рудка-Козинська Рожищенського району у Волинській області відбудуться заходи з ушанування пам’яті жертв польсько-українського конфлікту під час Другої світової війни. Про це повідомляє сайт Українського інституту національної пам’яті. 

Участь у заходах, які пройдуть біля пам’ятника загиблим у цьому селі, візьмуть голова УІНП Володимир В’ятрович і віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.

Як зазначено в довідці УІНП, 9 липня 1943 року 300 озброєних людей, переважно поляків, які були на службі в німецькій поліції, за декілька годин спалили в селі Рудка-Козинська 70 господарств із понад 200 будинками. Також було розстріляно і спалено 17 людей. Одразу після Рудки-Козинської спалили село Сокіл, потім частково знищили села Доросині, Залісці, Любче, Тихотин, Башова.

До слова, 4 липня у селі Радовичі Турійського району Волині вшанували пам’ять понад сотні українців, загиблих у липні 1943 року від рук поляків, які служили в німецькій поліції.

Пам’ять про страчених хвилиною мовчання та молитвою вшанували їхні нащадки, односельці, представники влади та громадських організацій Волині. Священик відправив поминальну службу.

Представниця УІНП Леся Бондарук розповіла, що раніше не було відомо про всі місця поховання вбитих волинян. Лише днями місцеві мешканці показали сім братських могил.

«Ушанування пам’яті загиблих спонукало місцевих мешканців повідомити місцеву владу про розташування могил загиблих мешканців Туличева, Радовичів, Абісінії. Напередодні встановили 7 могил, де поховані цілі родини, які загинули в той час. Поховання є в с. Радовичі, Туличеві та довколишніх селах. В окремих не встановлено імена загиблих. Завдяки місцевим мешканцям, краєзнавцям вдається збирати інформацію, щоб дізнатися правду», – сказала вона.

Нащадок жертв конфлікту Василь Карпук засвідчив, що в його родині тоді загинуло 8 осіб, а двом дітям вдалося врятуватися. За збігом обставин, напередодні бабуся забрала їх у сусіднє село. Василь Карпук багато років досліджує трагедію й нарахував понад 160 загиблих, серед яких 45 дітей.

Як зазначено в архівах Служби безпеки України, 4 липня 1943-го загинули понад 100 жителів Туличева. Виконавцями злочину в цьому селі були поляки, які служили в німецькій поліції.

Джерело: memory.gov.ua

Незаконний «Роздольненський районний суд» у Криму визнав українського політв’язня Володимира Балуха винуватим у побитті начальника ізолятору тимчасового тримання та засудив його до 5 років позбавлення волі і штрафу 10 тисяч рублів (трохи більш ніж 4 000 гривень). Про це інформує «Громадське». 

Таке рішення так званий «суддя» виніс, враховуючи попередній «вирок» Балуху за нібито «зберігання боєприпасів». Згідно з ним українця Володимира Балуха було засуджено до 3 років 7 місяців позбавлення волі та штрафу 10 тисяч рублів.

«Розправа – лише так можна назвати черговий «вирок», оголошений сьогодні українському патріоту. Людину, яка підняла над власним будинком український прапор, за цей вчинок методично знищують. Нечуваний цинізм та абсурдність цього судилища очевидна всім. Україна продовжить боротися за кожного заручника», – прокоментував це рішення Президент України Петро Порошенко.

«Розправа окупанта. 5 років за патріотизм. Абсолютно свавільний і незаконний «вирок» В.Балуху. Висловлюємо протест РФ», – зазначила в коментарі речниця МЗС Мар’яна Беца.

Розправа окупанта. 5 років за патріотизм. Абсолютно свавільний і незаконний “вирок” В.Балуху. Висловлюємо протест РФ pic.twitter.com/8z08zO3MKo

— Mariana Betsa (@Mariana_Betsa) July 5, 2018

Другу кримінальну справу проти Балуха, порушили через заяви начальника ізолятора тимчасового тримання в селищі Роздольне Валерія Ткаченка. Той стверджував, нібито Балух його побив. При цьому сам активіст і його захист заявляють, що це Ткаченко напав на нього, – інформує Радіо «Свобода».

Нагадаємо, Володимира Балуха затримали 8 грудня 2016 року. Співробітники ФСБ стверджували, що під час обшуку знайшли на горищі будинку, де жив Володимир Балух, 89 «військових» набоїв калібру 5,45 × 39, виготовлених промисловим чином, з яких 19 набоїв були придатні для стрільби. Того самого дня щодо Володимира Балуха було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 222 КК РФ («Незаконне зберігання і носіння вогнепальної зброї та боєприпасів»), Балуха затримали.

12 грудня 2016 року постановою так званого «Роздольненського районного суду», щодо Володимира Балуха обрали запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на термін до 6 січня 2017 року.

13 грудня 2016 року Балуху висунули звинувачення за ч. 1 ст. 222 КК РФ. 27 грудня 2016 року запобіжний захід продовжили до 5 лютого 2017 року, відтак – до 4 березня 2017 року та до 4 червня 2017 року та до 4 вересня 2017 року.

А 4 серпня 2017 року так званий «Роздольненський районний суд» анексованого Криму визнав Балуха винним у зберіганні боєприпасів і засудив його до 3 років і 7 місяців позбавлення волі в колонії-поселенні, а також штрафу в розмірі 10 тисяч рублів.

Захист Балуха і правозахисники стверджують, що він став жертвою репресій за свою проукраїнську позицію – через прапор України на подвір’ї його будинку та проукраїнську позицію. Володимир Балух демонстративно відмовився від отримання російського громадянства, залишившись громадянином України після анексії Криму. З грудня 2013 року на його подвір’ї висів український прапор. Окупаційна влада двічі знімала його: 30 квітня 2015 року – вперше, проте Володимир Балух відбув 10 діб арешту і знову вивісив на даху свого будинку український прапор. А 8 грудня 2016 року – вдруге, після арешту Володимира Балуха.

19 березня 2018 року Балух оголосив безстрокове голодування, яке продовжує досі

Джерела: hromadske.ua, twitter.com/mariana_betsa, facebook.com/petroporoshenko, radiosvoboda.org

З огляду на суттєве зростання кількості туристів, які прибувають з України до Польщі та мандрують далі на Захід, польська залізниця вирішила запропонувати пасажирам зручну пересадку. Тож польська залізнична компанія «PKP Intercity» запустить поїзд сполученням «Перемишль – Берлін» через Вроцлав і Зелену Ґуру. Про це інформує портал Rynek-kolejowy.pl.

Як зазначив під час конференції з розвитку залізниць у Польщі та Східній Європі голова «PKP Intercity» Марек Хранюк, потягами «Інтерсіті» з Перемишля до Львова, Києва й Одеси подорожує дедалі більше пасажирів.

«За перші п’ять місяців цього року в нас було стільки ж пасажирів, скільки за увесь минулий рік. І навіть торік ми спостерігали зростання числа подорожуючих удвічі. Окрім того, ми вже спостерігаємо подвоєння кількості пасажирів у напрямку зі Сходу», – зазначив Марек Хранюк, голова «PKP Intercity» під час конференції з розвитку залізниць у Польщі та Східній Європі.

З огляду на таку тенденцію, польська залізнична компанія задумала запропонувати пасажирам з України новий маршрут ще цього року. Відтак погодили це питання з українською і німецькою сторонами, і невдовзі через Перемишль проляже маршрут до Берліна, – додав Хранюк.

Поїзд, який поїде цим маршрутом, називатиметься «Метрополь». Це будуть причіпні вагони, які у Вроцлаві приєднають до місцевого поїзда, що їде в Берлін. У такий спосіб забезпечать сполучення на лінії Схід – Захід.

Президент компанії згадав також про проблеми на східному кордоні, оскільки поїзди затримуються через митне оформлення пасажирів. І наголосив, що компанія намагається підтримувати митників. Зокрема, тепер прикордонники потрапляють у поїзди раніше, щоб скоротити час митного оформлення.

Джерело: rynek-kolejowy.pl

Україна та Сербія збільшать термін безвізового перебування громадян у країнах із 30 до 90 днів протягом 180 днів. Відповідну міжурядову угоду було підписано сьогодні в рамках офіційного візиту Президента України Петра Порошенка до Республіки Сербія. Про це інформує сайт глави України.

Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Сербія про внесення змін до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Сербія про відмову від візових вимог для громадян від 31 травня 2011 року підписали за присутності глав держав обох країн за підсумками українсько-сербських переговорів.

Угоду укладено на невизначений термін, вона почне діяти на 30-й день із дати отримання останнього повідомлення про виконання сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Головною метою угоди є подальше спрощення поїздок громадян обох держав, що, своєю чергою, сприятиме розвитку туризму, інтенсифікації контактів в економічній, культурно-гуманітарній та інших сферах.

Окрім того, українська та сербська сторони підписали протокол між Державною фіскальною службою України і Митною адміністрацією Міністерства фінансів Республіки Сербія про співробітництво у сфері обміну статистичною інформацією.

Протокол передбачає обмін даними митної статистики зовнішньої торгівлі, зіставлення цих даних і виявлення наявних розбіжностей. А також запровадження прямої співпраці між компетентними органами сторін у сфері митної статистики. Він набуває чинності з дати підписання і також укладений на невизначений строк.

Петро Порошенко сьогодні, 3 липня, перебуває з офіційним візитом у Сербії на запрошення Президента цієї країни Александра Вучича.

Під час двосторонньої зустрічі глави держав обговорили питання щодо європейської інтеграції обох держав.

Під час українсько-сербських переговорів було досягнуто домовленостей з міністром європейської інтеграції Сербії про обмін досвідом, вивчення всіх можливих позицій, які дозволять прискорити рух до Європейського Союзу.

Окрім того, Петро Порошенко разом з Александаром Вучичем взяли участь у відкритті українсько-сербського ділового форуму.

Під час зустрічі Порошенка з главою Народної Скупщини Республіки Сербія Маєю Гойкович сторони обговорили міжпарламентську співпрацю, зокрема в рамках парламентських асамблей і відзначили важливість пожвавлення міжпарламентського діалогу. Президент України запросив спікера відвідати Україну з візитом, а також закликав сербський парламент визнати Голодомор геноцидом українського народу.

З прем’єр-міністром Сербії Аною Брнабич обговорили перспективи економічного співробітництва й домовилися провести ближчим часом шосте засідання Міжурядової українсько-сербської Комісії з питань торговельного, економічного та науково-технічного співробітництва.

Відтак Петро Порошенко взяв участь у церемонії покладання вінка з квітів до пам’ятника Невідомому герою в Белграді та зробив запис у Книзі жалю біля монумента.

Джерело: president.gov.ua