Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Після обох революцій, 2004 та 2014 року, в Україні багато говорилось про грузинський досвід реформ. Грузія – країна, якій після «революції троянд» вдалося, здавалось би, неможливе – з однієї з найкорумпованіших країн світу стати однією з найпривабливіших для інвестицій та розвитку бізнесу. Якщо 10 років тому грузини лише розповідали українцям про свій досвід, то нині багато в чому допомагають змінювати Україну. У розмові з Гріголом Катамадзе, колишнім послом Грузії в Україні, а нині Президентом Асоціації платників податків України та претендентом на посаду голови Фіскальної служби йтиметься про «грузинське диво» та реформи, які потрібні Україні.
– Пане Гріголе, Ви майже рік очолюєте Асоціацію платників податків України. Як працювалось цей рік, що вдалось зробити?
– Нова команда працює в Асоціації вже 10 місяців. Перші місяці було важко ставити конкретні завдання. Насправді Асоціація мала дуже складний спадок минулого. Було багато проблем, про значну частину яких я просто не знав. Був період, коли я щодня отримував якусь нову проблему для вирішення. Тому ми запросили міжнародну аудиторську компанію Baker Tilly, яка провела комплексний аудит. Наступний крок – ми запросили кредиторів і за допомогою переговорного процесу почали вирішувати проблеми. Ми також вирішили, що усі проблемні питання будемо виносити на публічне обговорення, а не намагатимемось кулуарно з кимось домовитись. За 10 місяців ми отримали понад 9 тисяч звернень, пов’язаних з роботою державної фіскальної служби, і намагались усім максимально допомогти.
Після обрання головою Асоціації мій перший візит був на схід України, де сьогодні є найбільше проблем. 7 липня ми провели першу конференцію у Сіверодонецьку, на якій відновили роботу Луганської обласної організації. Це була наша найбільша організація до окупації частини території України. Після окупації на непідконтрольній Україні території залишилось багато підприємств, а територіальна організація фактично перестала працювати. Тому для нас це був надзвичайно важливий крок. Взагалі, я постійно їжджу в регіони, зустрічаюсь з місцевим бізнесом. Зараз в організацію входить 7 тисяч членів: від фізичної-особи підприємця і до великого бізнесу. Наша головна мета – захистити інтереси платників податків. Йдеться не лише про захист прав, ми також намагаємось змінити законодавство у податковій сфері, аби нарешті в Україні запрацювала прозора податкова система.
– Вас пропонують на посаду голови Державної фіскальної служби України. Чи пропонували Вам цю посаду офіційно? Чи бачите себе на ній?
– Для мене насправді це дуже важливо, оскілки це оцінка 10-и місяців моєї роботи. З такою пропозицією виступили 26 територіальних відділень Асоціації, куди входять власники та представники бізнесу. Жодних інших розмов про цю посаду у мене не було з жодним чиновником чи політиком.
Я отримав освіту в Київському національному університеті і вважаю себе певною мірою боржником перед своїми викладачами та Україною. Тому хотів би бути корисним. Якщо я маю певний досвід і знання, то хотів би їх використати на благо. Переконаний, що, попри пафосність таких слів, лінія фронту, яка проходить на сході України, стосується не лише вашої країни, але і Грузії теж. Я пам’ятаю дуже добре, як 25 років тому, коли у Грузії відбувались військові події, молоді хлопці з України пліч-о-пліч боролись за нашу незалежність. Молодий тоді хлопчина, Ігор Мазур, який зараз воює на сході, тоді був у нас і казав, що відстоює незалежність своєї країни далеко від її кордонів. Ще тоді він дуже добре розумів, що насправді відбувається. Зараз грузини, зокрема і я, розуміють, що лінія фронту тут. І щоб Україна була переможцем, треба зробити кардинальні реформи. Тоді легше буде і воювати.
Я готовий, якщо так станеться, разом з новим міністром фінансів України, робити реформи. Знаю, що розглядають можливість призначення на цю посаду Івана Міклоша – колишнього міністра фінансів Словаччини, котрий проводив ліберальні реформи у своїй країні. Я детально стежив за його роботою. Якщо його справді призначать, то для України це буде дуже добре. Те, що він робив, дуже схоже на моє бачення.
– А яке Ваше бачення, що треба змінювати?
– Бізнес хоче, щоб був прийнятий новий, простий і прозорий, Податковий кодекс. Сьогодні життєво необхідно, аби правила гри, які встановлює держава, були зрозумілі абсолютно усім: від молодої людини, яка хоче розпочати власну справу, і до представників великого бізнесу. На жаль, за останні два роки, попри розмови про реформи, у цій сфері не зроблено нічого.
Як це відбувається в Європі та в мене на батьківщині, у Грузії? Там фіскальна служба розділена на дві частини: сервісну службу, яка допомагає бізнесу, і податкову поліцію, яка працює з тими, хто не хоче грати за правилами. Так живе увесь світ. Ну як може жити бізнес в Україні, якщо за останні два роки більше десятка разів змінювали законодавство? Наведу простий приклад: уявімо, що є зацікавлений інвестор з Польщі. Цей бізнесмен доручає своїм юристам, аби вони вивчили місцеве законодавство. Вони це зробили і погодили бізнес-план із заходу інвестицій. А через місяць змінюються правила гри. Через три місяці – знову. Так ніколи не можна буде зацікавити потенційних інвесторів. Як роблять інші країни, такі як Сінгапур чи Грузія? У світі є багато грошей. Але потенційний інвестор завжди шукає, де привабливіші для нього умови. Приклад з Грузії.
Для нас було дуже цікаво залучити багатьох інвесторів до будівництва готелів на чорноморському узбережжі. Ми розробили закони, за якими таким інвесторам держава безкоштовно надає ділянку для будівництва. Щобільше – ми забезпечували всю інфраструктуру. А якщо інвестор будував готель на більше як 200 номерів, йому давали безкоштовну ліцензію на казино. У Тбілісі така ліцензія коштувала 5 млн ларі. Таким чином за 5 років у Батумі прийшли усі світові готельні бренди. Ось так роблять реформи. А якщо щотижня змінювати щось, то ні іноземний інвестор не прийде, ні свій не буде зацікавлений.
А на моє глибоке переконання, основний інвестор в Україні – український. Ваші громадяни мають можливості, аби інвестувати у власну країну, але для цього треба створити відповідні умови. Наприклад, в Естонії компанію, яка реінвестує прибуток у своїй країні, звільняють від сплати податку. Це треба робити і в Україні.
Ну і слід розуміти, що нам необхідна така податкова система, яка відповідатиме потребам ринку. Ми живемо у ХХІ столітті, і це треба усвідомити. Перший крок – це почати слухати бізнес. Треба зайнятись лібералізацією української економіки і системи фіскальної служби. Треба знизити кількість податків та ставки податків. За рахунок цього у Грузії за два роки вдалось суттєво збільшити державний бюджет. Якщо бюджет Грузії у 2003 році був 500 млн доларів і 90% економіки країни були в тіні, то через три роки він зріс вдесятеро і становив 5 млрд доларів. Але ми зменшили кількість податків з 21 до 6 і також зменшили ставки податків. Скептики багато говорили про те, що ми отримаємо велику діру в бюджеті, але факти говорять самі за себе.
– На Вашу думку, які мають бути податки, щоб бізнес схотів вийти з тіні?
– Наприклад, у Словаччині за міністра Івана Міклоша встановили єдину ставку податку 19%. До того для фізичних осіб вона становила від 10% до 38%, а для юридичних осіб – 25%. На 19% тоді зафіксували і ПДВ, і фактично відмінили усі спеціальні ставки, спростили податки на капітал та дивіденди, а також зняли податок на спадщину і нерухомість. Що це дало? Світові бренди автомобілебудування прийшли у Словаччину. Сьогодні ця країна – одна з лідерів у цій сфері.
Схоже відбулось у Грузії. У 2010-2012 роках ми найбільше експортували автомобілі. І ми не є країною, яка будує авто. Але у цей час ми зробили відповідний хаб і компанії приваблювали хороші податкові умови.
– Аби працювати на державній службі в Україні треба бути громадянином України. Чи готові Ви змінити громадянство?
– Це дуже складне питання. Мені 54 роки. Я народився і виріс у Грузії, і вона для мене дуже важлива. Але практично все моє життя пройшло в Україні, тут народився син і внучки. Якщо для цієї боротьби треба змінити громадянство, я готовий. Хочу бути корисним для цієї країни.
– Грузія після «революції троянд» стала однією з найбільш інвестиційно привабливих країн світу. Виділіть, будь ласка, кілька найважливіших кроків, які допомогли досягти цього?
– Перше – це створення умов ліберальної економіки. Друге – створення безпечних умов у країні, коли не лише громадяни, але й іноземці відчували би себе безпечно. Багато соціологічних досліджень показували, що після російсько-грузинської війни, вже у 2009 році Грузія і Тбілісі були одними із найбезпечніших місць Європи. Третє – усі, від президента до простої людини, намагались створити позитивний імідж країни за кордоном. Це насправді дуже важливо. Треба, аби в інших країнах знали якомога більше про можливості у вашій країні. Усе це дало можливість зробити такі радикальні зміни у Грузії. Нічого надзвичайного ні Грузія, ні Сінгапур свого часу не зробили. Все це можна зробити і в Україні.
– У Вас добрі чи навіть дружні стосунки з багатьма представниками української влади, зокрема і з першими персонами. Чи не заважає Вам це в роботі і в їх критиці?
– Я насправді мало критикую, більше люблю робити. Коли приходив на якусь посаду, розумів, що до мене там хтось працював. Я ніколи не критикував їх. Набагато важче робити самому, але я прихильник саме такої моделі.
– Чи не найбільше світова спільнота критикує зараз Україну за корупцію. На Вашу думку, чи реально є поступ у вирішенні цієї проблеми?
– Це насправді велика проблема. Коли говорять, що для інвесторів сьогодні основна проблема – це війна, я не погоджуюсь з цим. Коли за 30 кілометрів від Тбілісі зупинились російські танки, це не зупинило інвесторів, які з 2008 року вклали в країну близько 4 млрд доларів. Звісно, війна – це велика проблема. Але головна проблема – непрозора система спілкування бізнесу і влади, а простіше кажучи – корупція. Тому треба змінювати ситуацію, змінюючи систему і законодавство, а не лише окремих людей.
– Грузія теж мала непрості стосунки з Росією і відкриту агресію з її боку. На Вашу думку, як будуть розвиватись події на Донбасі?
– Переконаний, що Україна буде повертати контроль над своїми територіями. Росія зробила велику помилку, розпочавши цю війну. Коли вони швидко зайняли Крим, то, мабуть, думали, що легко підуть далі і швидко дійдуть до Києва. Але вони не чекали того, що відбулось: появи добровольчих батальйонів та волонтерів. Ми завжди говорили, що Україна була єдиною пострадянською країною, яка отримала незалежність без пролиття крові. Але, на жаль, коли дивишся на історію багатьох країн, розумієш, що без цього неможливо отримати незалежність. Шкода, що загинуло стільки героїв, але я впевнений, що Росія уже не така, якою була два роки тому. Увесь світ повстав проти імперської агресії Росії, і це означає, що вона вже не така сильна.
Розмовляла Мирослава Іваник
Довідка
Грігол Катамадзе: Президент Асоціації платників податків України. Член опікунської ради Фонду Богдана Ступки. Член ради директорів Асоціації зовнішньої політики України. Народився 12 серпня 1961 року в місті Кутаїсі, Грузія.
Освіта:
У 1985 р. закінчив факультет міжнародного права і міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію у Київському державному університеті та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук. Має низку наукових праць.
Досвід роботи:
Після закінчення університету в 1985-1993 рр. працював інженером, старшим інженером, завідувачем учбового кабінету, викладачем, старшим викладачем, заступником завідувача кафедри, виконуючим обов’язки завідувача кафедри загальноюридичних дисциплін Академії Міністерства внутрішніх справ Грузії.
У 1987-1988 рр. проходив службу у лавах Збройних Сил.
У 1993-1994 рр. працював заступником директора Департаменту зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства закордонних справ Грузії.
У 1994-1998 рр. – Надзвичайний та Повноважний Посланник в Посольстві Грузії в Україні.
У 1998-2000 рр. – заступник Міністра оборони Грузії з питань військової політики і міжнародного військового співробітництва.
У 2000 р. на посаді заступника Міністра оборони отримав ранг Надзвичайного та Повноважного Посла.
У 2000-2007 рр. – Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Україні (2001-2004 рр. – Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Республіці Молдова та Румунії за сумісництвом).
У 2007-2008 рр. – заступник Міністра закордонних справ Грузії.
З 1 лютого 2008 р. – директор з міжнародного розвитку АТ «Банк Грузії», член спостережної ради «БГ-Банку» з питань приватного банківського обслуговування.
З 1 січня 2009 по 22 січня 2013 рр. – Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Україні.
З вересня 2013 по січень 2015 рр. – радник голови правління у міжнародних справах компанії «СЄПЕК».
Зі серпня 2014 р. – засновник та президент компанії «TNK Global Group» (Грузія).
