Według szacunków Ministerstwa Finansów Ukrainy armii potrzeba co najmniej 12 miliardów hrywien środków na zakup najpotrzebniejszego sprzętu i broni. Priorytetem jest zakup środków ochrony osobistej, w tym zwłaszcza kamizelek kuloodpornych.

„Stopniowo będzie przeznaczać środki w odpowiedzi na te potrzeby” – powiedział wiceminister finansów Ołeksandr Szlapak. W tym celu m.in. w ciągu najbliższych zostać wyemitowane obligacje.

Na podstawie: pravda.com.ua

3 українськім експертом з військовіх справ (імя та прізвіщщщє відомо в редакціі) про проблеми реформування ВМС України розмовльяе Даріуш Матерняк

Як Ви оцінюєте сьогоднішню військову ситуацію України, в тому числі дії збройних сил в межах НATO?

Відповідно до конституції України, Збройні сили не мають права брати участь у збройних діях на території України. Тому операцією на сході країни керує Служба Безпеки України і це не військова операція, а антитерористична. Збройні сили безпосередньо не беруть участі в операції, а лише надають підтримку – головну роль відіграють спецпідрозділи МВС і СБУ, а також Нацгвардії.

Як Ви оцінюєте стан озброєння і бойової готовності морських сил України?

На даний момент підходить до завершення процес передавання кораблів та судів військово-морських сил України з території Криму. Це є результат домовленостей на рівні міністерств оборони України і Росії. Більшість кораблів вже передано. Нажаль, технічний стан більшості цих кораблів такий, що впродовж наступних двод-трьох років військово-морські сили України можуть лишитися практично без бойових кораблів. З понад двох сотень бойових кораблів і допоміжних судів, які отримала Україна в результаті трьох етапів розділу Чорноморського флоту колишнього СРСР зараз залишилося близько 90 одиниць. До цих одиниць взодять як бойові так і допоміжні судна. Нажаль а Україні поки що не має конкретних планів оновлення кораблельно-катерного складу ВМС України. Кілька років тому в Україні уважно придивлялись до досвіду Польщі з отримання списаних кораблів з Сполучених штатів, зокрема, на безоплатній основі за різноманітними програмами міжнародної допомоги. – Проте, як показала практика Польщі, а також досвід інших країн, подібне рішення не було оптимальним, оскільки витрати отримання «безкоштовних» кораблів передбачали значні витрати на ремонт і модернізацію, а кінцевий результат не дозволяє говорити про отримання повноцінної боєздатної одиниці. Також як і Польща, Україна розпочала проект будівництва свого національного багатофункційного корвета, який наче б то мав дещо сучаснішу конструкцію і обладнання, якій за своїми технічними рішеннями мав би європейську спрямованість, але процес будівництва затягнувся. Внаслідок подій в Криму, що відбулись у березні 2014 року сьогодні проходить повна переоцінка завдань, які стоять перед ВМС України. Залишаються питання охорони морського кордону, зокрема, недопущення нелегального перетину кордону цивільними або військовими кораблями. Знову гостро постало питання збереження ВМС України як окремого виду збройних силу України, або, як альтернатива, – зведення рештки до однієї структури на базі Морської охорони Державної прикордонної служби України (Coastal Guard).

На Ваш погляд, як можна реалізувати ці можливості?

Як і раніше, в Україні сьогодні замало ресурсів для виконання усіх завдань. В той же час, цілком зрозуміло, що процес списання кораблів і судів триватиме, що ще більше зменшить бойовий потенціал морських сил.

Звідки взяти нові кораблі?

Коли старі одиниці готуються до списання повинен розпочатись природній процес підготовки до введення на службу нових кораблів, які замінять вилучені. Найкращим виходом є заміна одних іншими за принципом «корабель на корабель». Якщо вилучаємо корабель, на його місце приймається корабель такого ж класу. Для цього потрібна державна програма будівництва кораблів. За оцінками спеціалістів, Україна кожні 3 роки повинна вводити на озброєння флоту дві нові одиниці. Проте, ці плани за останні 23 роки незалежності ніколи не реалізовувались. Для вирішення цієї проблеми у сучасних умовах є лише дві можливості: кораблі можна або купити, або будувати самостійно.

А як буде краще?

Найшвидше – закупити. Для будівництва нових кораблів, особливо сучасних, потрібен час. З іншого боку, Україна може будувати судна практично кожного класу, до авіаносцю включно (сподіваюсь, що усім зрозуміло, що авіаносці Україні не потрібні). Для цього потрібне фінансування на відповідному рівні, а в економічній ситуації, яка у нас склалася, – це практично не реально. Коли будуть проведені відповідні розрахунки витрат, необхідних для переозброєння армії (ВМС лише частина ЗС) можна буде говорити про остаточне рішення. Справа у тому, що утримання кораблів – це дуже коштовна справа. Зрозуміло лише те, що сьогодні нам не потрібні авіаносці. Україні потрібні лише корвети, патрульні кораблі, малі артилерійські катери.

Чи потрібні сьогодні Україні швидкі ракетні кораблі і підводні човни?

Сьогодні на Чорному Морі практично жодна з причорноморських країн не має підводних човнів. Проте, в силу історичних факторів, Україна має практичну можливість використання таких кораблів. Щодо ракетних кораблів та катерів, то з військово-економічної точки зору, це здається ефективним інструментом для вирішення завдань, що стають перед малими і середніми країнами, які не можуть дозволити собі будівництво великих коштовних корабів. Проте вони мають обмежену дальність дії і не можуть виконувати всіх завдань, притаманних кораблям більшої водотоннажності. У випадку України потрібно мати щонайменше два класи кораблів: корвети, які будуються зараз, та малі ракетно-артилерійські катери. Теперішні корвети, що будуються – це певний компроміс, в якому поєднуються ознаки корветів і більш крупних фрегатів. У будь якому випадку обидва класи кораблів здатні брати участь в міжнародних місіях, можуть органічно включатись в європейську систему колективної безпеки. Українські корвети, як відомо, наприклад, корвет «Тернопіль» неодноразово брали участь в міжнародних операціях у середньоземному морі.

Ваша думка щодо повідомлень про поповнення новими кораблями ЧФ Росії?

На сьогодні ЧФ РФ практично не має сучасних кораблів, більша частина колишнього могутнього флоту вже списана. Відомо що там робиться акцент на будівництво нових корветів, фрегатів і підводних човнів. В Росії лише недавно почали будівництво нових кораблів. В той же час, Російські верфі завантажені замовленнями на будівництво кораблів на експорт та не мають можливості нарощення обсягів виробництва. Зараз будівництво кораблів відбувається відповідно до затверджених програм, а перші дві одиниці потраплять на озброєння ще цього року (з деяким випередженням плану). Вони значно підвищать потенціал російського чорноморського флоту, який, без сумніву, домінуватиме з часом на Чорному морі. Інші країни регіону поки що не зможуть з ним конкурувати. Лише Туреччина може щось протиставити, але вона тримає більшість своїх кораблів в інших морях.

Дякую за розмову.

Z ukraińskim ekspertem ds. wojskowości (imię i nazwisko znane redakcji) na temat modernizacji Sił Morskich Ukrainy rozmawia Dariusz Materniak

Jak ocenia pan aktualną sytuację wojskową Ukrainy, w tym działania sił zbrojnych w ramach ATO?

Zgodnie z zapisami konstytucji Ukrainy, Siły Zbrojne nie mają prawa uczestniczyć w działaniach zbrojnych na terytorium Ukrainy. Dlatego operacją na wschodzie kraju kieruje Służba Bezpieczeństwa Ukrainy i nie jest to operacja wojenna, lecz antyterrorystyczna. Siły zbrojne nie są bezpośrednio zaangażowane w działania, lecz udzielają jedynie wsparcia – główną rolę odgrywają pododdziały specjalne MSW i SBU, a także Gwardii Narodowej.

Jak ocenia Pan stan uzbrojenia i gotowości bojowej sił morskich Ukrainy?

Obecnie jest na ukończeniu proces wycofywania okrętów sił morskich Ukrainy z terytorium Krymu, co jest rezultatem porozumienia pomiędzy Ukrainą a Rosją. Większość okrętów została już przekazana. Niestety, wobec stanu większości tych jednostek, bez podjęcia odpowiednich działań, w ciągu 2-3 lat siły morskie Ukrainy mogą zostać praktycznie bez okrętów wojennych. Z ponad 200 okrętów wojennych i pomocniczych, jakie otrzymała Ukraina w rezultacie podziału Floty Czarnomorskiej po rozpadzie ZSRR, obecnie pozostało ok. 90 jednostek, zarówno bojowych jak i pomocniczych. Niestety nie ma jak na razie konkretnych planów wprowadzenia do służby nowych jednostek. Kilka lat temu rozważano jeszcze rozwiązanie, które wykorzystała Polska, to jest otrzymanie jednostek od Stanów Zjednoczonych, także bezpłatnie – typu OHP, ale jak pokazała praktyka Polski i oceny innych krajów, to rozwiązanie nie byłoby optymalnym, gdyż wydatki na remont i modernizację jednostek byłyby niewspółmierne do korzyści. Podobnie jak Polska, Ukraina rozpoczęła projekt budowy korwety wielozadaniowej, która może miała nieco nowocześniejszą konstrukcję i wyposażenie, zorientowane bardziej na rozwiązania europejskie, ale podobnie – proces się przedłuża. Na dzisiaj jest proces przewartościowania zadań, jakie stoją przed WMS – nadal pozostaje ochrona granicy morskiej, w tym ochrona przed nielegalnym przekraczaniem granicy. Będą one uaktualniane o kolejne z upływem czasu, ale raczej niewiele się tu zmieni.

Jak przedstawiają się możliwości realizacji tych zadań?

Tak samo jak wcześniej było zbyt mało środków do wypełniania wszystkich zadań, tak samo i teraz będzie tych środków za mało. Wiadomo, że kolejne okręty będą wycofywane, co jeszcze bardziej uszczupli potencjał sił morskich.

Skąd wziąć nowe okręty?

Kiedy stare jednostki są przygotowywane do wycofania, powinien już trwać proces przygotowania do wprowadzenia do służby okrętów, które zastąpią te wycofywane. Najlepszym wyjściem jest zamiana okrętu na okręt – jeśli jeden wycofujemy, na jego miejsce wchodzi kolejny. Do tego potrzebny jest program budowy okrętów. Według ocen specjalistów, Ukraina co 3 lata powinna wprowadzać na uzbrojenie floty dwie nowe jednostki. Ale te plany za 23 lata niezależności nigdy nie były realizowane. Są dwie możliwości pozyskania nowych okrętów: można je albo kupić, albo budować samodzielnie.

Jak lepiej?

Najszybciej – zakupić. Dla budowy jednostek, zwłaszcza nowoczesnych, potrzeba czasu. Z drugiej strony, choć Ukraina może budować okręty praktycznie każdej klasy, dla tego potrzebne jest finansowanie na odpowiednim poziomie, a w tej sytuacji ekonomicznej jaką mamy jest to praktycznie nierealne. Kiedy będą znane realne sumy, jakie są potrzebne dla przezbrojenia armii, będzie można mówić o rozwiązaniach. Wiadomo, że niepotrzebne są nam lotniskowce, ale korwety, jednostki patrolowe, kutry artyleryjskie.

Czy potrzebne są też szybkie jednostki rakietowe i okręty podwodne?

Dzisiaj na Morzu Czarnym praktycznie żaden kraj nie posiada już okrętów podwodnych. Ukraina nadal ma pewien potencjał wykorzystania takich jednostek. Co do okrętów rakietowych to wydają się one być efektywnym środkiem dla wykorzystania przez małe i średnie kraje, które nie mogą pozwolić sobie na budowę dużych sił morskich. Mają one jednak ograniczony zasięg i nie mogą wypełniać wszystkich zadań, takich jak większe jednostki. W przypadku Ukrainy trzeba mieć co najmniej dwie klasy okrętów: korwety, które są teraz budowane – to pewien konsensus, łączący cechy korwety i fregaty, zdolne do działania w misjach międzynarodowych. Ukraińskie korwety, np. Ternopil brały udział w operacjach międzynarodowych.

Co sądzi Pan o wzmocnieniu FCz Rosji przez nowe jednostki?

Na dzisiaj jednostki FCz nie ma praktycznie okrętów o zdolności bojowej. Wiadomo że położono tam nacisk na budowę korwet, fregat i okrętów podwodnych. Dopiero od niedawna budują nowe jednostki, także na eksport. Obecnie budowa idzie zgodnie z planem i pierwsze jednostki trafią na uzbrojenie jeszcze w tym roku. Podniosą one znacząco potencjał rosyjskiej floty czarnomorskiej i niewątpliwie będą dominować na Morzu Czarnym. Inne kraje na razie nie będą w stanie z nimi konkurować, ewentualnie Turcja, ale i ona posiada większość jednostek na Morzu Śródziemnym.

Dziękuję za rozmowę

З Ішорем Мазурем, головою обласної організації „Правого Сектора” в київській області розмовляв Дарій Матерняк.

Як Ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію в Україні перед президентськими виборами?

Ситуація, можна сказати, доволі незрозуміла на даний момент, оскільки „це вони зараз визначають правила”. Ми, в якійсь мірі, стали заручниками їх політичної і інформаційної війни. Найближчими днями виявиться, чи будуть якісь дії з боку Росії, чи все закінчиться грою між політиками, результатом яких можуть бути якісь компроміси і домовленості, можливо також ті, які стосуються розподілу місць в адміністрації. Мабуть Київ в якомусь сенсі змириться з втратою Криму, хоч, звісно, ми не хотіли б, щоб все закінчилося тим, щоб понад сто людей загинуло заради інтересів групи політиків. Якщо все ж дійде до відкритого конфлікту – без сумніву всі зазнають втрат, ми без сумніву в якийсь момент змушені будемо відступати, проте ми на своїй землі, за нас весь світ і в кінцевому підсумку ми переможемо – і Росія мусить це усвідомлювати. Без сумніву, впродовж всього часу необхідно буде рахуватися з дезінформацією з боку Росії, з інформаційною війною, яка ведеться проти України. На сьогоднішній день ми визнаємо свою роль перш за все як захисників вітчизни перед зовнішньою агресією. Висування Дмитра Яроша вмотивоване швидше бажанням показати, що ми надалі діємо і готові захищати країну, але також, що ми готові до політичного діалогу – ілюзії щодо перемоги у нас немає.

Чи на Вашу думку є ризик перешкодити президентським виборам?

Напевно так буде, Владімір Путін оголосив, що він виступає за діалог, проте це він встановлює правила і пробує ошукати світових лідерів – адже ми знаємо , що Росія часто обманювала як Україну так і Польщу – а отже немає сенсу зважати на слова, за якими не йдуть вчинки. Останнім часом це видно хоча б по тому, як потрактували порозуміння з Будапешту, яке, як відомо, повинно було гарантувати Україні безпеку і непорушність кордонів. Тому потрібно рахуватися з нападами, спробами організації заворушень, в яких росіяни хотітимуть звинуватити „Правий сектор”, – йдеться про провокування сутичок, щоб створити матеріал для російського телебачення. Ствердження, наче б то наша організація негативно ставилася до ветеранів II світової війни, в контексті святкування 9 травня, не відповідає дійсності – ми дуже поважаємо людей, які боролися з фашизмом. Ми здогадуємося що є якісь плани, пов’язані з Донбасом, Одесою і південно-східною частиною країни, де триває антитерористична операція. Також наші члени зараз проходять навчання в таборах під Києвом.

Чи ви співпрацюєте безпосередньо з правоохоронними органами?

Так, ми координуємо наші дії з МВС, з Міліцією і СБУ, а також з підрозділами Самооборони, залежно від потреб. Можливо не всі відносяться до нас позитивно, як і у випадку інших революційних організацій, проте ми готові працювати на користь безпеки країни і суспільства. Наші члени є також в Одесі, Дніпропетровську, в Маріуполі і декількох інших місцях. Проблема полягає в тому, що поки що немає згоди на видачу вогнепальної зброї щиршій групі громадян, отже в нашому розпорядженні лише легально зареєстрована вогнепальна зброя – а їхати без зброї до сепаратистів, які досконало озброєні це було б самогубством.

Як організація, ви дуже „популярні” в російських засобах масової інформації. Як можна це прокоментувати і як слід сприймати?

Росія завжди створювала картину „ворога”, в принципі, навіть вже в 90 роках минулого століття звертали увагу на присутність українців на Кавказі. Також недавно в Росії піднімалася тема, пов’язана з нашою участю у війні в Чечні, за словами російських медіа в якості „бойовиків”. Проте насправді більшість з нас була там в якості міжнародних спостерігачів, які діяли в різних міжнародних організаціях або в якості журналістів. Жоден з нас не скоїв жодних злочинів, якби було інакше – ми давно буди б за ґратами.

Чи ви братимете участь в наступних парламентських і місцевих виборах?

Так, однозначно. Тепер ми хочемо розбудувати наші структури, в міру можливості, у всіх частинах країни, так, щоб можна було почати функціонувати як і кожна інша політична партія – це вимагає звісно юридичної і медійної підтримки і бази – у зв’язку з цим нам, без сумніву, потрібні будуть відповідно кваліфіковані люди. Однак зараз, в контексті військової загрози з боку Росії, на перший план виходять інші питання. Ми віримо в те, що на даний момент нас підтримує 3-4% по всій країні, проте працюючи, думаю ми зможемо досягти результату в межах 7% підтримки. Свобода показала, що не може максимально використати можливості, які дає правий електорат – певні речі їм вдалися, інше ні.

Дякую за розмову.

Z Ihorem Mazurem, przewodniczącym organizacji obwodowej „Prawego Sektora” w obwodzie kijowskim rozmawia Dariusz Materniak.

Jak ocenia Pan aktualną sytuację na Ukrainie przed wyborami prezydenckimi?

Sytuacja można powiedzieć, jest dość niejasna w tej chwili, jako że „piłka znajduje się po stronie Rosji”. Jesteśmy trochę zakładnikami ich politycznej i informacyjnej wojny. W najbliższych dniach okaże się, czy będą jakieś działania ze strony Rosji, czy skończy się na grze pomiędzy politykami, których rezultatem mogą być jakieś kompromisy i porozumienia, być może także dotyczące obsady stanowisk w administracji. Być może Kijów w jakimś sensie pogodzi się z utratą Krymu, choć rzecz jasna nie chcielibyśmy aby skończyło się na tym, że ponad setka ludzi zginęła w imię interesów grupy polityków. Jeśli doszłoby jednak do otwartego konfliktu – na pewno wszyscy poniosą straty, my pewnie przez jakiś czas będziemy musieli ustępować, ale jesteśmy na swojej ziemi, po naszej stronie jest cały świat i na koniec zwyciężymy – i Rosja musi to mieć na uwadze. Na pewno przez cały czas trzeba liczyć się z dezinformacją ze strony Rosji, z informacyjną wojną prowadzoną przeciwko Ukrainie. My na dzień dzisiejszy uznajemy swoją rolę przede wszystkim jako obrońców ojczyzny przed agresją z zewnątrz. Start Dmytro Jarosza ma sens raczej o tyle, aby pokazać, że nadal działamy i jesteśmy gotowi bronić kraju, ale także że jesteśmy gotowi do dialogu politycznego – ale iluzji co do zwycięstwa u nas nie ma.

Czy jest ryzyko Pana zdaniem ryzyko zakłócenia wyborów prezydenckich?

Zapewne tak będzie, Władimir Putin zapowiedział co prawda, że jest za dialogiem, ale to jest z jego strony gra i próba okłamania światowych liderów – wiemy przecież, że już wiele razy Rosja zarówno Ukrainę jak i Polskę wielokrotnie oszukiwała – więc nie ma sensu przywiązywać wagi do słów, za którymi nie idą czyny. Widać to ostatnio choćby po tym, jak potraktowano porozumienia z Budapesztu, które, jak wiadomo, miały gwarantować Ukrainie bezpieczeństwa i nienaruszalność granic. Dlatego trzeba liczyć z napadami, próbami wszczynania zamieszek, o które Rosjanie będą chcieli oskarżyć „Prawy sektor” – chodzi o sprowokowanie zamieszek aby stworzyć materiał dla rosyjskiej telewizji. Twierdzenie, jakoby nasza organizacja była negatywnie nastawiona do weteranów II wojny światowej, związane z obchodami 9 maja nie ma nic wspólnego z prawdą – bardzo poważamy tych ludzi, którzy walczyli z faszyzmem. Domyślamy się jednak, że są jakieś plany powiązane z Donbasem, Odessą i południowo-wschodnią częścią kraju, gdzie trwa operacja antyterrorystyczna. Także nasi członkowie obecnie przechodzą szkolenia w obozach pod Kijowem.

Czy współpracujecie bezpośrednio silami bezpieczeństwa?

Tak, koordynujemy nasze działaniami z MSW, z Milicją i SBU, a także z oddziałami Samoobrony, w zależności od potrzeb. Nie wszyscy może odnoszą się do nas pozytywnie, podobnie jak do innych organizacji rewolucyjnych, ale jesteśmy gotowi działać na rzecz bezpieczeństwa kraju i społeczeństwa. Nasi członkowie są także w Odessie, Dniepropietrowsku, w Mariupolu i kilku innych miejscach. Problemem jest to, że na razie nie ma zgody na wydanie broni palnej większej grupie obywateli, więc dysponujemy tylko legalnie zarejestrowaną bronią palną – a jechać bez broni pomiędzy separatystów, którzy są doskonale uzbrojeni to byłoby samobójstwo.

Jako organizacja, jesteście bardzo „popularni” w rosyjskich środkach masowego przekazu. Jak można to skomentować i jak należy odczytywać?

Rosja zawsze tworzyła obraz „wroga”, w zasadzie nawet już w latach 90. ubiegłego wieku zwracano uwagę na obecność Ukraińców na Kaukazie. Także niedawno podjęto w Rosji temat związany z naszą obecnością w wojnie w Czeczenii, według rosyjskich mediów jako „bojowników”. Faktycznie jednak większość z nas była tam obserwatorami międzynarodowymi, działającymi w różnych międzynarodowych organizacjach lub jako dziennikarze. Żaden z nas nie popełnił żadnych zbrodni, gdyby było inaczej – dawno trafilibyśmy do więzień.

Czy będziecie brać udział w kolejnych wyborach parlamentarnych i miejscowych?

Tak, z pewnością. Obecnie chcemy rozbudować nasze struktury w miarę możliwości we wszystkich częściach kraju, tak, aby móc zacząć funkcjonować jak każda inna partia polityczna – to wymaga oczywiście wsparcia i zaplecza prawnego, medialnego i tak dalej – w związku z tym zapewne będziemy potrzebować odpowiednio wykwalifikowanych ludzi. Obecnie jednak, wobec militarnego zagrożenia ze strony Rosji, na pierwszy plan wysuwają się inne kwestie. Wierzymy w to, że jest u nas obecnie poparcie 3-4% w całym kraju, ale w toku pracy sądzimy, że jesteśmy w stanie osiągnąć wynik w okolicach 7% poparcia. Swoboda pokazała, że nie jest w stanie maksymalnie wykorzystać możliwości, jakie daje odwołanie się do prawicowego elektoratu – pewne rzeczy im się udały, inne nie.

Dziękuję za rozmowę.

KIJÓW. 20 maja. UNN. Według danych portalu „Informacujny opór” część członków grup terrorystycznych działających w Donbasie, przygotuje „korytarz” dla wycofania sił terrorystycznych do Rosji.

„Jest również spodziewana próba wywozu dużej liczby ciał zabitych terrorystów , które są obecnie stłoczone w kostnicy w Słowiańsku” – powiedził D. Tymczuk. Prawdopodobnie terroryści będą chcieli przekroczyć granicę w rejonie Dmitrywki.

„Obecnie bojownicy dążą do stworzenia punktów kontrolnych ” – napisał D.Tymchuk. Według informacji „Ukraińskiej Prawdy” dwa takie punkty powstały w rejonie miejscowości Korzenia w bezpośrednim sąsiedztwie granicy.

Źródło: UNN

http://www.unn.com.ua/uk/news/1344830-na-donbasi-gotuyut-koridor-dlya-vivedennya-chastini-teroristichnikh-sil-zi-slovyanska-do-rf-d-timchuk

W wyborach prezydenckich najwięcej Ukraińców zamierza oddać swój głos na oligarchę, Petra Poroszenko – według sondażu przeprowadzonego przez Centrum Badań Socjalnych i Marketingowych, Kijowski Instytut Socjologii i Grupę Socjologiczną „Rejting” w pierwszej turze ma zamiar zagłosować na niego 34% badanych.

Kolejne miejsca w sondażu zajmują: Julia Tymoszenko – 6,5%, Serhij Tihipko – 5,8%, Oleg Liaszko – 4,1% i Anatolij Hrycenko – 4,0%.

Zamiar udziału w głosowaniu zadeklarowało 82% respondentów. 23% zadeklarowało, że nie wiedzą jeszcze na kogo oddać głos.

Na podstawie: pravda.com.ua

KIJÓW. 20 maja. UNN. Od początku kryzysu społeczno – politycznego na Ukrainie liczba uchodźców z Półwyspu Krymskiego wzrosła do 10 tysięcy ludzi. Takie statystyki wg danych Agencji ds. Uchodźców OBZ cytuje AFP.

„Wzrost liczby ludzi, którzy zmieniają miejsce zamieszkania zaczął się zwiększać po referendum w połowie marca na Krymie i trwa do dziś” – napisano w dokumencie ONZ.

Organizacja zauważa, że większość uchodźców stanowią etniczni Tatarzy.

Wcześniej ONZ informował o ok. 7200 mieszkańcach Krymu, którzy przenieśli się do kontynentalnej części Ukrainy.

Źródło: UNN

http://www.unn.com.ua/uk/news/1344591-v-oon-konstatuyut-zbilshennya-bizhentsiv-sered-krimskikh-tatar

Fot. unn.com.ua

KIJÓW. 20 maja. UNN. UE kontynuuje współpracę z władzami Ukrainy w sprawie dywersyfikacji dostaw gazu i pomocy w modernizacji ukraińskiego systemu przesyłu gazu, aby pozostał on jednym z głównych szlaków dostaw gazu do Europy – powiedział wiceszef Komisji Europejskiej Sijm Kallas.

„W odniesieniu do spraw energii, UE kontynuuje współpracę z władzami Ukrainy w celu zapewnienia długoterminowej dywersyfikacji dostaw energii oraz do zapewnienia, że ukraiński GTS pozostanie jednym z głównych szlaków komunikacyjnych w odniesieniu do dostaw gazu do Europy” – powiedział.

Przypomnijmy, że w KE wyraziła wolę dalszego wspierania modernizacji ukraińskich GTS.

Źródło: UNN

http://www.unn.com.ua/uk/news/1344529-ukrayinska-gts-maye-zalishitisya-odnim-z-osnovnikh-marshrutiv-postavok-gazu-dlya-yes-s-kallas

KIJÓW. 20 maja. UNN. Przedstawiciele NATO poinformowali chęć wysłania doradców do wspólnie określonych obszarów, którzy dostarczą wsparcia dla ukraińskiego Ministerstwa Obrony i innych struktur w trakcie wprowadzania reform zgodnie z nowoczesnymi standardami.

Sprawa ta była omawiana w dniu 19 maja w siedzibie NATO na posiedzeniu wspólnej grupy roboczej NATO-Ukraina.

Podczas spotkania szef ukraińskiej delegacji sekretarz Rady Bezpieczeństwa Narodowego i Obrony Ukrainy Andrij Parubij poinformował o sytuacji bezpieczeństwa na Ukrainie, przedstawił problemy i ich rozwiązania oraz sposoby intensyfikacji współpracy między Ukrainą i NATO. Potwierdził gotowość nowego rządu Ukrainyd dokontynuowania demokratycznego rozwoju kraju i powiedział, że jednym z najważniejszych wyzwań jest dziś przeprowadzenie wyborów prezydenckich na Ukrainie w dniu 25 maja tego roku.

Wiceminister Obrony Ukrainy gen. Wiktor Nazarow poinformował uczestników o wyzwaniach, które dziś stoją przed rządem na drodze do wzmocnienia zdolności obronnych Ministerstwa Obrony. Omówił także działania armii i przebieg antyterrorystycznej operacji na wschodzie kraju, a także doświadczenie zdobyte przez ukraińskie wojsko w tym okresie.

Uczestnicy rozmów podkreślili ważną rolę Ukrainy w zapewnieniu pokoju i bezpieczeństwa w Europie i na świecie, zapewnili delegację Ukrainy o pełnym wsparciu i podkreślili gotowość do dalszej intensyfikacji współpracy z Ukrainą w rozwiązywaniu kryzysu i reformy sektora bezpieczeństwa i obronności państwa.

Szefowie sztabów armii krajów NATO będą omawiać sytuację na Ukrainie w Brukseli 21-22 maja.

Źródło: UNN

http://www.unn.com.ua/uk/news/1344501-chleni-nato-gotovi-napraviti-vlasnikh-konsultantiv-na-dopomogu-do-minoboroni-ukrayini