Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Минулого тижня посол України у Польщі Андрій Дещиця виступив зі спростуванням заяви голови уряду країни свого перебування Беати Шидло, яку та зробила під час дебатів у Європейському Парламенті у Брюсселі. У заяві йшлося, зокрема, про майже мільйон «біженців» з України у Польщі. Дипломат зробив це навіть попри те, що розумів причину, з якої прем’єр-міністр скористалася словом «біженці».
«Ви говорите про мігрантів – це серйозна проблема. Польща прийняла близько мільйона біженців з України. Людей, яким ніхто не хотів допомогти. Про це також треба говорити». Беата Шидло, Європейський Парламент, Брюссель, 19 січня 2016 р.
«Прем’єр-міністр говорила про біженців з України, але у Польщі немає біженців з України. Є особи, що приїжджають та перебувають тут легально, працюють, вчаться, платять податки і певною мірою сприяють розвитку польської економіки. Вони не є біженцями, не отримали такого статусу і у зв’язку з цим не отримують ніякої соціальної допомоги». Андрій Дещиця, коментар інформагенції PAP, 20 січня 2016 р.
«У Польщі перебуває, можливо, до мільйона осіб – українських робітників, які прибули і перебувають тут легально, і які займають ті робочі місця, що звільнилися у Польщі після того, як мільйони поляків виїхали за кордон у пошуках кращої праці. У тому числі завдяки їм польська економіка продовжує перебувати на високому рівні розвитку. … Напевно, полякам вигідно розповідати, що в них вже, нібито, є проблеми з біженцями з України. Таким чином, просто використовується факт перебування українських трудових мігрантів в Польщі як противага аргументам в дискусії в рамках ЄС щодо прийому біженців». Андрій Дещиця, коментар інформаційній агенції «УКРІНФОРМ», 20 січня 2016 р.
Варто додати, що про «біженців» з України протягом останнього тижня згадав також віце-прем’єр Матеуш Моравєцкі під час інтерв’ю Bloomberg у Давосі. Не є таємницею, що уряд Беати Шидло, як і уряд її попередниці Еви Копач, намагається використати факт перебування у Польщі значної кількості мігрантів з України як аргумент проти збільшення квоти для прийому біженців з Північної Африки та Близького Сходу. У коментарі «УКРІНФОРМу», який, до речі, не залишився непоміченим у Польщі, Андрій Дещиця припустив, що знає, чому члени польського уряду говорять про «біженців» з України.
На жаль, коментар Андрія Дещиці інформагенції PAP набув значного розголосу, і не лише у польських, але й європейських ЗМІ, через що міг послабити позицію уряду Беати Шидло у дискусії щодо розподілу у ЄС біженців з Північної Африки та Близького Сходу. Нагадаємо, що у польській громадській думці та середовищі політичних аналітиків ще не розвіялося до кінця враження, що уряд та президент України легковажать відносинами з Польщею – йдеться про телефонну розмову Порошенка з Анджеєм Дудою у 2015 р., у якій президент України висловився за необхідність розширення формату переговорів щодо врегулювання конфлікту на Донбасі і залучення до переговорів Польщі. Коли ж Дуда розповів ЗМІ про зміст своєї розмови з Порошенком, останній усе заперечував (див. детальніше: Polska po wyborach a kwestia ukraińska)
У соцмережах коментар Дещиці викликав схвалення у значної частини висококваліфікованих мігрантів з України у Польщі, яка не хоче, щоб їх вважали у Польщі прохачами соціальної допомоги, та побоюється, що часте вживання слова «біженці» може погіршити ставлення польського суспільства до мігрантів з України загалом, зокрема й до них. Помітними були й інші, обережніші голоси українців, що закликали не вести непотрібних суперечок з польським урядом і засуджували надмірну, на їхню думку, впевненість Дещиці у незамінності трудових мігрантів з України для польської економіки.
Так чи інакше, посол України своїм спростуванням заяви прем’єра викликав також певне роздратування у тої частини польського суспільства, що солідарна з позицією уряду і виступає проти прийому біженців із Північної Африки та Близького Сходу (а це 63% поляків, згідно із січневим опитуванням Центру дослідження громадської думки (CBOS), тим більше, що у Польщі переконані, що безпрецедентне зростання кількості трудових мігрантів з України, які перебувають у Польщі, все одно, хоч і опосередковано, є наслідком конфлікту, що триває на Донбасі, а не зростанням внутрішнього попиту на робочу силу. До прийому біженців з України схвально ставляться 61% поляків (цікаво й те, що серед них є ті, що виступають проти прийому біженців взагалі, а отже вони не вважають «біженців» з України класичними біженцями і трактують поняття «біженець» так само широко, як і польський уряд).
У міністерстві закордонних справ Польщі вирішили не сперечатися публічно з Андрієм Дещицею. Єдине зауваження на його адресу висловив заступник міністра Конрад Шиманьскі, який натякнув у розмові з журналістом TVN24, що у «посла є та перевага, що він може дуже ретельно досліджувати значення кожного окремого слова». Натомість, до заяви Беати Шидло треба, за словами Шиманьського, застосовувати правила «парламентської дискусії», що дозволяє робити певні узагальнення, а не «наукового семінару».
Набагато гіршим для української дипломатії виявилося те, що коментар Андрія Дещиці інформагенції PAP був використаний опозиційними польськими ЗМІ для атаки на уряд. Річ у тому, що відразу після візиту Беати Шидло до Брюсселю редактори Gazety Wyborczej підготували декілька статей, у яких детально розібрали усе, що говорила Беата Шидло під час дебатів у Європейському Парламенті, намагаючись справити враження на читачів, що вона не раз збрехала. Одна зі статтей була спеціально присвячена заяві Шидло про майже мільйон «біженців» з України у Польщі і посилалася на офіційні дані уряду про кількість осіб, що отримали статус біженця. Можна припустити, що якби GW не шукала зачіпок, щоб звинуватити Беату Шидло у брехні, заява Шидло про «біженців» з України нікого б не зацікавила. Але коли вже PAP після публікації у GW взяла коментар в Андрія Дещиці, GW, тріумфуючи, використала його у декількох своїх статтях. В одній з них ім’я та прізвище посла України опинилося трохи нижче скандального заголовка «Брехня прем’єрки Шидло». Таким чином, посол України, очевидно, зовсім несвідомо став учасником ширшої польської внутрішньополітичної гри, що аж ніяк не відповідає його статусу дипломата, як би його не хвалили за спростування заяви Беати Шидло критики нинішнього польського уряду.
Спроби втягнути дипломатів інших (передусім, західних) країн у внутрішньополітичну боротьбу в Україні трапляються доволі часто, але, схоже, що описаний випадок є першим, коли у внутрішньополітичну боротьбу в іншій, дружній країні втягують дипломата України. У таких випадках, як цей, дипломатам варто бути особливо обережними, ретельно продумуючи наслідки своїх заяв або вчинків, щоб не зашкодити відносинам з урядом країни перебування, тим більше, що у Польщі немає ще жодних ознак наближення дострокових виборів.
Дмитро Борисов
