З точки зору раціональної війни, планування та постановки цілей військових дій, напад росії на Польщу абсолютно неможливий.
Який другий фронт, коли проблеми із першим? Які резерви та військовий потенціал залишається у путіна після шалених втрат в Україні? Зрештою, удар по країні НАТО — це гарантоване самогубство, враховуючи співвідношення сил.
Але все це аргументи здорового глузду. А з точки зору безумного та відірваного від реальності диктатора, напад на Польшу може виглядати цілком логічним.
По-перше, «недружні» дії поляків вже неймовірно дратують путіна.
- Польский Сейм одностайно визнав путіна воєнним злочинцем.
- Уряд Польщі оголосив про «дерусифікацію економіки» та відмову від нафти та газу рф
- Польща висилає близько 40 російських дипломатів за шпигунство.
- Польща активно приймає українських біженців.
- Польща ініціювала відправку в Україну миротворців НАТО, нехай її ініціативу і не підтримали.
- Польща є хабом для транспортування західного озброєння та гуманітарної допомоги в Україну.
По-друге, путіну терміново потрібна «маленька переможна війна» на фоні кричущого провалу бліцкригу в Україні.
Агресія проти ще однієї країни стане підняттям ставок у грі путіна із Заходом. Це не обов’язково має бути така сама повномасштабна війна, як проти України. Достатньо застосувати тактичну ядерну зброю з подальшим обґрунтуванням «ми ж попереджали, що будь-яке втручання в спецоперацію буде мати наслідки, нас не почули».
По-третє, 75,5% росіян схвалюють ідею військового вторгнення до наступної країни та вважають, що нею має стати Польща.
Це логічне продовження «військової спецоперації РФ», на думку росіян. Тож, чому б путіну не задовільнити бажання власного народу? До речі, самі поляки оцінювали ризик нападу росії на Польщу як високий ще на другий день війни в Україні.
По-четверте, мантра НАТО про «не допустити війни НАТО з Росією» лише розв’язує руки путіну, адже є політикою умиротворення агресора.
Диктатор може розраховувати на те, що гібридна атака на Польщу як члена НАТО може розколоти Північноатлантичний альянс. Будуть гарячі дебати всередині НАТО — вступати чи не вступати у прямий конфлікт із Росією, який так старанно відтерміновували, чи відправляти військових у криваву м’ясорубку тощо.
Нарешті, якщо хтось категорично відкидає напад на країну-член НАТО, рекомендую ознайомитись із книгою «Війна проти Росії» (2016). Там якраз описаний можливий сценарій після прокладання сухопутного коридору в Крим із наступом Росії на країни-члени НАТО. Книга написана колишнім заступником Верховного головнокомандувача об’єднаними збройними силами НАТО в Європі.
Тому не варто недооцінювати ризиків. Поки НАТО офіційно не оголошує про плани вторгнення росії в Польщу, як це було в ситуації з Україною. Але не слід виключати імпровізацію російського керівництва, яке загнане в глухий кут.
Олексій Мінаков