Представники української сторони були свідками ексгумаційних робіт, які проводили в Грушовичах на місці зруйнованого пам’ятника воякам УПА, і після завершення робіт у червні цього року українська сторона оцінила їх позитивно. Про це, як повідомляє «Польське радіо», заявив голова польського Інституту національної пам’яті Ярослав Шарек, коментуючи заяву голови Українського інституту нацпам’яті Володимира В’ятровича про те, що польські історики припустилися багатьох помилок під час праці в Грушовичах.

«Ми справді показали свою добру волю і запросили українську сторону. Вони (українські історики, – ред.) були свідками всього, що відбувалося у Грушовичах, а після завершення робіт дякували нам за те, що ми там зробили. Ми вирішили певну проблему, адже виявилося, що там немає членів УПА. І була на цю тему згода. Ця згода, на превеликий жаль, тривала кількадесят годин», – сказав Шарек.

Він наголосив, що представники України брали участь у тих археологічних дослідженнях, були там присутні, а тому «висунуті звинувачення для нас цілком незрозумілі». Голова ІНП Польщі додав, що досі не отримав відповіді на листа стосовно подальших ексгумаційних робіт у десяти локаціях в Україні.

Зауважимо, під час обговорення в соцмережах заяви голови польського ІНП секретар державної комісії з питань увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета, який був присутній під час робіт у Грушовичах, написав, що «згоди українських спостерігачів ніколи не було».

Інформація про позицію Українського інституту національної пам’яті щодо робіт у Грушовичах міститься в листі голови цієї установи Володимира В’ятровича до Ярослава Шарека. В’ятрович дорікнув експертам ІНП Польщі через помилки під час дослідження цього місця. Зокрема, вказав, що польський ІНП обмежив площу проведення дослідницьких робіт і тому не міг знайти останки вояків УПА.

«Тезу про «відсутність поховань членів УПА» ми вважаємо недостатньо обґрунтованою. Роботу над з’ясуванням цього питання потрібно продовжити, також завдяки наступним глибоким опрацюванням архівних джерел», – зазначив В’ятрович.

Нагадаємо, дослідження, про які пише В’ятрович, у травні провело Бюро пошуків та ідентифікації ІНП. На цвинтарі в Грушовичах проводили дослідження на місці демонтованого пам’ятника УПА, щоб з’ясувати, чи там дійсно були поховані воїни УПА. Під монументом виявили останки шістнадцяти осіб: чоловіків, жінок і дітей.

На початку червня Інститут національної пам’яті Польщі передав українській стороні доповідь про проведені археологічні дослідження. У ній зазначено, що під монументом виявили «цивільні, окремі поховання 16 осіб, зокрема чоловіків, жінок та дітей».  Останків не ексгумували. В ІНП Польщі заявили: археологічні роботи не підтвердили, що на місці зруйнованого пам’ятника Української Повстанської Армії у Грушовичах були захоронення воїнів УПА. Відтак підстав відновлювати зруйнований монумент немає.

Джерела: polradio.pl, facebook.com/Українські меморіали

Сьогодні, 30 жовтня, Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького почав співпрацю з найбільшим лоукостом Європи – авіакомпанією Ryanair. Першим літаком Ryanair до Львова з польського Кракова прилетіло 158 осіб, а зворотнім рейсом до Кракова вирушило 174. Про це йдеться на facebook-сторінці аеропорту «Львів».

Нагадаємо, рейс у Краків компанія виконуватиме по вівторках, четвергах і суботах. Завтра ж зі Львова стартують ще три напрямки від авіакомпанії Ryanair:

Львів – Варшава (Модлін): з 31 жовтня у понеділок, середу та неділю.

Львів – Дюссельдорф (Веце): з 31 жовтня у середу, п’ятницю та неділю.

Львів – Меммінген: з 31 жовтня 2 рейси у середу та неділю.

А в п’ятницю, 2 листопада, Ryanair починає польоти у Лондон (Станстед) і виконуватиме їх по понеділках, п’ятницях і неділях.

Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького підписав угоду з авіакомпанією Ryanair 23 березня. Зі Львова буде відкрито 5 напрямків в Європу. Найдешевші квитки коштуватимуть від 10 євро, а середня вартість квитка для України буде нижчою за 40 євро. За перший рік компанія розраховує перевезти мільйон українців.

Читайте докладно:

Ryanair запустить 8 рейсів з Польщі в Україну

Нагадаємо, торік у березні компанія Ryanair оголосила про прихід на український ринок авіаперевезень. Проте вже 10 липня, авіакомпанія повідомила,  що скасувала планований вхід в Україну після того, як київський аеропорт не виконав умов угоди, досягнутої в березні між Міністерством інфраструктури, посадовими особами аеропорту та генеральним директором «Борисполя» Рябікіним. Утім вже через три дні стало відомо, що було вирішено відновити переговори з авіакомпанією Ryanair у форматі Міністерство інфраструктури – аеропорт «Бориспіль» – Ukraine Investment Promotion Office.

Джерело: facebook.com/LvivAirport

Міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович підтвердив, що серед моряків, викрадених у Нігерії, є поляки. Йдеться про судно Pomerania Sky, на яке напали в суботу в районі нігерійського порту Омме. З борту викрали одинадцятьох із двадцяти членів екіпажу. Про це інформує Польське радіо.   

МЗС Польщі у Twitter також підтвердило, що нігерійські пірати захопили судно Pomerania Sky.

«Власник Pomerania Sky підтвердив, що з корабля біля узбережжя Нігерії викрадено 11 членів екіпажу, зокрема вісьмох громадян Польщі», – зазначено в повідомлення польського МЗС.

Armator Pomerenia Sky potwierdził, że z pokładu statku u wybrzeży #Nigeria uprowadzono 11 członków załogi, w tym 8 obywateli polskich.

W #MSZ i Ambasadzie RP w Abudży działają zespoły kryzysowe.

MSZ pozostaje w stałym kontakcie z zespołem kryzysowym armatora.
1/2

— Ministerstwo Spraw Zagranicznych RP ?? (@MSZ_RP) October 29, 2018

Яцек Чапутович запевнив, що дипломатичні служби Польщі займаються цим питанням: «Ми маємо підтвердження, що серед одинадцяти викрадених людей восьмеро – це поляки. Консульство у Гамбурзі веде переговори з судновласником, консульство в Абуджі веде переговори з місцевою владою. Більше ми нічого на цей момент сказати не можемо. Натомість просимо мати пошану до приватного життя цих людей».

Раніше польське радіо RMF.FM інформувало, що, крім восьми поляків, пірати викрали також двох філіппінців та українця, – додає «Укрінформ».  Захоплення судна сталося о четвертій годині ранку 27 жовтня, за 50 морських миль від узбережжя Нігерії. Пірати підпливли двома моторними човнами й захопили судно. Однак екіпаж корабля встиг надіслати сигнал SOS. За попередньою інформацією, ніхто з екіпажу під час захоплення судна не постраждав.

Pomerania Sky належить німецькому судновласнику. Корабель ходив під прапором Ліберії.

Зауважимо, сьогодні, 30 жовтня, додому в Одесу з полону повертається українець Валерій Зубицький. Він був одним з 12 членів екіпажу швейцарського торговельного судна MV Glarus, яке пірати викрали 22 вересня у нігерійських територіальних водах.

Дякую всім, хто допомагав рятувати команду швейцарського торгівельного судна MV Glarus, викраденого піратами 22 вересня у нігерійських територіальних водах. Один із 12 членів екіпажу українець Валерій Зубицький вже завтра має повернутися додому в Одесу.

— Pavlo Klimkin (@PavloKlimkin) October 29, 2018

Джерела:  polradio.pl, ukrinform.ua, twitter.com/MSZ_RP, twitter.com/PavloKlimkin

З ініціативи Українського товариства на православному кладовищі у Варшаві (район Воля) наприкінці минулого тижня впорядкували могили воїнів Української народної республіки. До акції долучилося близько 30 людей, а прибирання провели до Дня всіх Святих, який відзначають 1 листопада, – інформує видання «Наше слово».

Схожу акцію українці та поляки, які мешкають у польській столиці, проводять від 2016 року, кілька разів на рік. Її організатором є Громадської ініціативи за доглядом могил воїнів УНР у Варшаві. 1 листопада о 17:00 її члени запрошують зустрітися біля козацьких могил і запалити «свічі пам’яті». А 3 листопада о 12:00 Посольство України у Польщі запрошує долучитися до світової акції «Запали свічку пам’яті», присвяченої 85-м роковинам Голодомору в Україні 1932-1933 років.

Окрім Варшави, акцію з упорядкування могил петлюрівців проведуть на православному кладовищі на вулиці Липовій у Любліні. Долучатися до неї всіх охочих запрошують 30 жовтня о 14:00.

«Це наш моральний обов’язок подбати про могили борців за волю України, зокрема цього року, коли відзначаємо 100-річчя самостійності України, за яку боролися ті, які там спочивають», – кажуть організатори акції, Українське Товариство у Любліні. Члени цього товариства організовують прибирання могил воїнів щороку.

Джерела: nasze-slowo.pl, facebook.com/Українське Товариство

Учасники виставки «Сусіди», яка триває у столиці Польщі в рамках 10-го фестивалю «Варшава в будові», облаштували експозицію просто на вулицях міста й присвятили її українським жінкам, які працюють у Польщі. На сітілайтах серії «Я – українка» зображено трудових мігранток з України на тлі 200-гривненої купюри з Лесею Українкою, – повідомляє видання «Хмарочос».  

Портрети трудових мігранток намалювали Оксана Брюховецька, Ксенія Гнилицька, Валентина Петрова і Давид Чичкан. На плакатах українки миють посуд, збирають ягоди, прибирають, працюють у магазинах тощо. Авторка ідеї Оксана Брюховецька пояснює, що статус і праця українських мігранток у Польщі мають стати предметом дискусій. А такі плакати надають їм видимості.

«Статус цих жінок та праця, яку вони виконують, мають стати предметом дискусії про сучасні форми капіталістичної економіки і гендерної політики. Плакати, розташовані в публічному просторі, надають цим жінкам видимості в символічному полі», – цитує авторку «Громадське».

Щодо Лесі Українки, то це псевдонім видатної поетеси, письменниці, перекладачки, яка на початку ХХ століття популяризувала феміністичні та соціалістичні погляди. «Проте сьогодні ця складова її творчості маргіналізована, натомість Лесю Українку вважається іконою української культури, а її портрет прикрашає 200-гривневу купюру. Саме ця купюра є тлом для серії плакатів із портретами українок, із чиєю працею пов’язані численні стереотипи на польському ринку праці», – додає Брюховецька.

Оксана Брюховецька зауважує, що в Польщі мало хто навіть серед освічених людей знає Лесю Українку. Натомість українками це найчастіше називають трудових мігранток з нашої країни. А ще Україна й українці на побутовому рівні, а також у дискурсі, в медіа асоціюються з постаттю Бандери. «Мені хотілося, щоб якась культурна особистість України була популяризована. А Леся Українка відома своїми феміністичними поглядами та поглядами щодо захисту та підтримки робітників і робітниць у боротьбі за гідну оплату праці, за гідне становище», – пояснила свій задум Брюховецька на facebook-сторінці спільноти Update.

Оксана Брюховецька – художниця, кураторка, публіцистка. Працює в Центрі візуальної культури. Її куратоські проекти: «Дитинство uncensored» (2011), «Українське тіло» (2012), «Локаут» (2014), «Материнство» (2015), «Що в мені є від жінки?» (2015), «TEXTUS. Вишивка, текстиль, фемінізм» (2017). Сфера зацікавлень: мистецтво, література, фемінізм.

Виставка «Сусіди» відкрилася в павільйоні «Цепелія» (вул. Маршалковська 99/101) у Варшаві 13 жовтня і триватиме до 11 листопада в рамках 10-го фестивалю «Варшава в будові» під кураторством київського Центру візуальної культури (VCRC).

Учасники та учасниці виставки: Бабі Бадалов, Олексій Биков, Оксана Брюховецька, Олександр Бурлака, Пйотр Висоцький, Ксенія Гнилицька, Артур Жмієвський, Микита Кадан, Тарас Камєнной, Ґал Кірн та Fokus Grupa, Філ Коллінз, Дана Косміна, Marginal Act, Марина Напрушкіна, Валентина Петрова, Алека Поліс, Сергій Попов та Микола Рідний, Олівер Ресслер, Анна Сороковая, Лукаш Суровєц у співпраці з Олександрою Овсянніковою та Мартою Романків, Сантьяґо Сьєрра, TV Kryzys, Давид Чичкан, Хіто Штеєрл, Флоріан Юр’єв, Аліна Якубенко.

Співорганізаторами 10-го фестивалю «Варшава в будові» є Музей сучасного мистецтва у Варшаві та Музей Варшави. Проект відбувається за підтримки уряду міста Варшави. Ювілейний фестиваль архітектури та урбаністики «Варшава в будові» розподілено між двома містами – Варшавою та Києвом. Київська частина фестивалю відбулася у вересні 2018 року.

Джерела: vcrc.org.ua, hmarochos.kiev.ua, hromadske.ua, facebook.com/update.com.ua, ukraine.politicalcritique.org

Львівська обласна рада у четвер, 25 жовтня, підтримала заяву щодо незаконного встановлення на території Личаківського кладовища мілітарних польських символів – скульптур левів. У заяві, яку опубліковано на сайті облради, депутати вимагають демонтувати ці скульптури, з огляду на відсутність правових підстав для перебування їх на території кладовища, а також щоб уникнути провокацій. У польському Міністерстві закордонних справ уже відреагували на таку ініціативу. Віце-міністр МЗС Польщі Бартош Ціхоцький заявив, що українська сторона отримала офіційне попередження про негативні наслідки в разі демонтажу левів, – пише Zaxid.net.  

Депутати Львівської облради підтримали звернення Львівської крайової організації Народного Руху України до Міністерства закордонних справ, Кабінету Міністрів і Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. У звернення йшлося про необхідність «провести роз’яснювальну роботу щодо неприпустимості реалізації власної історичної політики без відома української держави та всупереч волі громади міста».

«Ми, депутати Львівської обласної ради, висловлюючи послідовну зацікавленість позитивним розвитком українсько-польських стосунків, стурбовані діями, які можуть зашкодити співпраці між нашими народами. Зокрема йдеться про незаконне встановлення на території Личаківського кладовища скульптур левів, що раніше були частиною польського мілітарно-пропагандистського меморіального комплексу і перетворюються на фактор імовірних провокацій у Львові», – йдеться в заяві.

Мова про скульптури левів, які встановили на території «Цвинтаря орлят» на Личаківському кладовищі в грудні 2015 року. Скульптури перевезли звідти понад 40 років тому, а дискусія про їхнє можливе повернення тривала понад 15 років, адже фігури на момент створення містили польські патріотичні написи. Повернення левів 2015-го відбулося без представлення цього рішення широкій громадськості. До того ж воно порушувало ухвалу Львівської міськради, яка забороняє встановлення чи відновлення будь-яких елементів на польських військових похованнях.

У заяві також роз’яснено незаконність встановлення скульптур левів з посиланням на чинну ухвалу міськради, в якій ідеться: «Вважати неприпустимим встановлення скульптур, архітектурних елементів та мілітарних символів, які не обумовлені ухвалами Львівської міської ради».

Окрім цього, – наголошено в заяві, «дозволи на виконання робіт із упорядкування місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій і політичних репресій, можуть розглядатись місцевими радами лише після погодження відповідної проектної документації з головою Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. Натомість жодного рішення Державної міжвідомчої комісії щодо встановлення нових елементів (скульптур левів) на території польських військових поховань Личаківського кладовища у Львові не приймалось. Ніяких звернень до Державної міжвідомчої комісії щодо погодження встановлення нових елементів на Личаківському кладовищі не надходило».

«Наполегливе бажання польської сторони все ж розмістити скульптури левів на «цвинтарі орлят» на території Личаківського кладовища у Львові є складовою системної стратегії частини польського політикуму, спрямованого на експлуатацію шовіністично-імперських настроїв, у тому числі щодо Львова. Адже первинно на щитах левів, які так наполегливо хочуть «прилаштувати» на Личаківському кладовищі, містились написи «Тобі, Польще!» та «Завжди вірні». Історично та політично, разом з «мечем-щербцем» ці написи утворюють архітектурний ансамбль, що виходить далеко за межі вшанування похованих, а стає символом використання історії у поточних політичних кампаніях», – йдеться в заяві.

Ініціатори звернення нагадали, що леви на Личаківському цвинтарі вже ставали приводом для вчинення провокацій. І переконані, що польські радикальні кола й надалі використовуватимуть їх «для вчинення провокацій в Україні і для погіршення українсько-польських стосунків».

Відтак у заяві депутати вимагають від правоохоронних органів і посадовців Львівської міської ради «провести розслідування та встановити осіб, причетних до незаконного переміщення скульптур левів та встановлення їх на території Личаківського кладовища». А також «задля уникнення можливих провокацій та зважаючи на відсутність правових підстав для перебування згаданих скульптур на території Личаківського кладовища, демонтувати левів і перевезти для зберігання до вирішення ситуації у законний спосіб».

Заступник міністра закордонних справ Польщі Бартош Ціхоцький заявив, що МЗС Польщі категорично проти усунення скульптур левів.

«Ми висловили наш категоричний спротив щодо можливості незаконного демонтажу левів із Цвинтаря орлят. Незаконного в тому сенсі, що демонтаж суперечив би двостороннім протоколам, які стосуються відбудови і реконструкції Личаківського цвинтаря. Українська сторона була попереджена про негативні наслідки, які можуть мати такого типу вчинки для двосторонніх відносин», – цитує віце-міністра МЗС Польщі Бартоша Ціхоцького видання WP.

«Нинішні польські політики після відставки можуть проводити майстер-класи «Як з нічого зробити проблему і зіпсути стосунки з сусідами», – прокоментував ці слова голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

«Так званий «цвинтар орлят» у Львові на Личакові – результат дуже важких перемовин і компромісу, досягнутого в 2005 році.
Умовою, яка зробила можливою домовленість, було те, що жодна сторона немає права вносити якісь зміни в меморіал.
Несподівано, кілька років тому там з’явилися фігури левів з написом «Тобі, Польща». Незаконно і невідомо ким встановлені фігури керівництво цвинтаря «запакувало» в коробки.
Вчора Львівська обласна рада звернулася з вимогою усунути їх.
Нині польська влада вустами заступника глави МЗС заявила, що протестуватиме «проти незаконного усунення левів». Тобто «незаконного усунення» незаконно встановлених фігур!» – пояснив ці слова голова УІНП.

Джерела: oblrada.lviv.ua, facebook.com/volodymyr.viatrovych, wp.pl, zaxid.net

Україна посіла перше місце з показником 70,11% в загальному підсумку оцінювання доступу до архівів КДБ (або КҐБ від рос. “Комитет государственной безопасности”) серед країн колишнього Радянського Союзу. Такою є оцінка Інституту розвитку свободи інформації (IDFI), – повідомляє Український інститут національної пам’яті.

Спеціалісти IDFI оцінювали в рейтингу відкритості державних архівів пострадянських країн однорідність законодавчої бази щодо державних архівів, загальне архівне законодавство, інші закони, які стосуються архівів, архівні послуги, веб-сайти (архівні, віддалені, онлайн-сервіси) та читальний зал (послуги і процедури для дослідників).

Окрім України, у трійці лідерів – Грузія (68,37%) та Казахстан (68,36%). Детальний рейтинг розміщено на онлайн платформі Open-Archives.org.

Дослідження Інститут розвитку свободи інформації проводив у співпраці зі своїми партнерами з країн-учасниць: Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, України й Узбекистану. Під час створення методології використовували напрацювання української громадської організації Центру досліджень визвольного руху, зокрема програми «Відкриті архіви» та рекомендації Міжнародної архівної організації (ICA).

Найвищі показники в рейтингу з українських архівів отримали Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ) – 75,11% та Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК України) – 65,1%.

«Лідерство — не привід зупинятися. На цьому етапі реформи для нас найважливіше – забезпечити сталість доступу. Наразі ми працюємо над створенням архіву Інституту до якого буде передано документи КҐБ з архівів силовиків. Це необхідний етап реформи, який унеможливить політичний вплив на доступ до архівної інформації і позбавить силовиків не властивої їм роботи» – прокоментував показники голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Нагадаємо, 21 травня 2015 року набув чинності Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Закон запровадив вільний доступ до архівів і передачу їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

Сталий доступ до архівних матеріалів репресивних органів гарантовано кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка вважає можливість об’єктивно вивчати власну історію невід’ємною ознакою демократії.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Довідково. Open-Archives.org – онлайн-платформа, яка пропонує інтерактивний рейтинг архівної відкритості з пострадянських країн. Платформа також включає блоги з питань, пов’язаних з архівами, методологію, за якою проводиться оцінка, а також результати досліджень існуючих архівних законодавства і практики в цільових країнах.

Джерело: memory.gov.ua

Запалити у містах України та Польщі свічки пам’яті 1 листопада о тій самій годині й у такий спосіб вшанувати полеглих унаслідок конфлікту 100-літньої давнини. До такої акції від імені польських та українських громадянських середовищ закликав Посол України в Польщі Андрій Дещиця.

«Ми – члени польських та українських громадянських середовищ, які вже роками задіяні у побудові добросусідства і мудрого діалогу – закликаємо, щоб памʼять про конфлікт 100-літньої давнини стала уроком, з якого ми зможемо зробити належні висновки, особливо стоячи перед новопосталими загрозами і сутичками довкола «історичних памʼятей» обох наших народів», – написав  Дещиця на своїй facebook-сторінці.

Відтак він пропонує 1 листопада о 17:00 у Польщі й о 18:00 в Україні спільно запалити «свічки памʼяті» в містах України та Польщі.

«Разом запалімо свічки, помолімося спільно за полеглих, віддаймо їм шану; знайдімо час, щоб разом помовчати, і збережімо в наших серцях пам’ять про ті події та їхніх учасників. Пам’ять не про те, що вони воювали одне з одним, а про те, що кожен із наших народів – відповідно до своєї точки зору – боровся тоді за справедливе діло, за свободу своєї батьківщини, за незалежність народу. І нехай та пам’ять нас зближує, а не розділяє – в ім’я часу і майбутнього Європи задля наступних поколінь українців і поляків», – додав Андрій Дещиця.

Як додають організатори зустрічей 1 листопада у Польщі та Україні у листі, що його поширила прес-служба Українського католицького університету у Львові, 1 листопада о 17:00 у Польщі й о 18:00 в Україні «свічки памʼяті» планують запалити у Варшаві: на Православному цвинтарі на Волі й на Військовому цвинтарі на Повонзках; у Перемишлі: на Комунальному цвинтарі (на могилах Перемиських Орлят) і на Військовому цвинтарі Української Народної Республіки; у Любліні: на Православному й Римо-Католицькому цвинтарі; у Кракові: на Цвинтарі на Раковіцах; у Ґданьську: (символічно) біля памʼятника св. Володимира. У Львові: на Личаківському цвинтарі, біля могил Львівських Орлят і воїнів Української Галицької Армії; у Києві: біля римо-католицького костьола св. Олександра, поблизу польсько-української барикади на Євромайдані; в Рівному: (символічно) біля памʼятника Симону Петлюрі; а також в інших містах України, зокрема: у Полтаві, Харкові, Чернівцях, Миколаєві, Кривому Розі, у місцях, де є символи польсько-української співпраці або вшанування тих постатей, які були символами такої співпраці.

Зазначимо, 1 листопада, в День усіх святих, на Личаківському цвинтарі у Львові традиційно відбувається щорічна українсько-польська Молитва примирення, яку ще 2002 року започаткували кардинал Гузар і кардинал Яворський. Урочисту екуменічну Службу божу відправляють щороку на меморіалі «Львівських орлят». Українці спільно з поляками моляться за полеглих в українсько-польській війні 1918-1919 років на польському меморіалі та на сусідньому Меморіалі Української Галицької Армії.

1 листопада 1918 року на території Галичини почався збройний конфлікт між Польською і Західноукраїнською Народною Республіками (після Акта Злуки – ЗОУНР), відомий як польсько-українська війна (пол. Wojna polsko-ukraińska). Конфлікт вилився в широкомасштабні бойові дії і тривав з 1 листопада 1918 по 17 липня 1919 року. Польща паралельно вела війну проти Української Народної Республіки на Холмщині, Підляшші, Берестейщині та Волині.

Джерело: facebook.com/andrii.desh

Служба безпеки України спільно з військовою прокуратурою та Національною поліцією блокували масштабну реалізацію військових засобів ураження. Учасники злочинної групи збували зброю, зокрема, й представникам кримінальних кіл. Сьогодні під час спроби продажу автомата з набоями та пістолета чотирьох організаторів протиправного бізнесу у Львові. Про це інформує прес-центр СБУ.

Співробітники управління спецслужби в Хмельницькій області з’ясували, що серед учасників міжрегіонального злочинного угруповання, які заробляли продажем зброї, були представники добровільних воєнізованих формувань. Вони організували незаконний продаж зброї в різних регіонах України. Оперативники спецслужби задокументували реалізацію двох автоматів, двох пістолетів із набоями до них, трьох ручних гранат РГД-5 та ста набоїв різного калібру.

Було проведено санкціоновані обшуки у трьох областях. У підсумку вилучено великий арсенал зброї: десятки автоматів і пістолетів різних модифікацій, вибухівку, гранати, сотні набоїв різного калібру, запчастини та комплектуючі до вогнепальної зброї.

Фото: ssu.gov.ua

Правоохоронці з’ясовують джерела походження зброї, встановлюють осіб і місце перебування інших імовірних учасників злочинного угруповання. Також перевірять інформацію про можливе використання цієї зброї для дестабілізації ситуації в країні, зокрема для організації диверсій.

Джерело: ssu.gov.ua

Незаконно засуджений та ув’язнений у Росії український режисер Олег Сенцов став лауреатом премії Європарламенту за свободу думки імені Андрія Сахарова 2018 року. Відповідне рішення ухвалили сьогодні у Страсбурзі лідери Європарламенту. Про це повідомляє «Укрінформ».

Оголошуючи лауреата цього року, президент Європарламенту Антоніо Таджані сказав: «Через свою мужність і рішучість, наражаючи на небезпеку своє життя, режисер Олег Сенцов став символом боротьби за звільнення політичних в’язнів, яких утримують у Росії та у всьому світі». Й додав, що нагороджуючи Сенцова цією премією, Європейський парламент висловлює свою солідарність з ним і просить негайно звільнити режисера. «Його боротьба нагадує нам, що наш обов’язок – захищати права людини в усьому світі та за всіх обставин», – цитує Таджані сайт Європарламенту.

Президент України Петро Порошенко подякував Європарламенту за таке рішення, назвавши його «дуже вчасним і заохочуючим сигналом підтримки у вкрай драматичний момент життя українського патріота».

«Це визнання і високе відзначення сміливості і стійкості Олега, взірець для всього світу боротьби за справедливість, гідність, європейські цінності та права людини. Олег – приклад безкомпромісної боротьби, вірності переконанням, незважаючи на нелюдські репресії і тортури кремлівського режиму та цинізм російських можновладців. Увесь демократичний світ разом з Україною бореться за його свободу та життя. Впевнений, що це рішення Європейського парламенту наблизить момент звільнення Олега Сенцова», – додав Порошенко.

Іншими номінантами цьогорічної премії Сахарова були неурядові організації, які рятують життя мігрантів у Середземному морі, а також марокканський опозиційний політичний активіст Нассер Зефзафі, котрий, як і Сенцов, перебуває в ув’язненні.

Церемонія вручення премії відбудеться 12 грудня у Страсбурзі.

Премію за свободу думки імені радянського дисидента і правозахисника Андрія Сахарова Європарламент заснував 1988 року. Її вручають людям, які відзначилися «винятковим внеском у боротьбу за права людини». Матеріальний еквівалент премії – 50 тисяч євро.

Нагадаємо, Олег Сенцов став цьогорічним лауреатом премії Pro Dignitate Humana. Про це під час візиту міністра закордонних справ Павла Клімкіна до Польщі днями повідомив польський міністр закордонних справ Яцек Чапутович. А український парламент висунув Сенцова на Нобелівську премію миру. 

Олега Сенцова незаконно затримали в анексованому Криму, звинуватили в підготовці терактів, а в серпні 2015 року російський суд засудив його до 20 років ув’язнення з відбуванням покарання в колонії суворого режиму.

145 днів Олег Сенцов голодував з єдиною вимогою – звільнити всіх українських політв’язнів у Росії. 6 жовтня вирішив припинити голодування через загрозу примусового годування.

Джерела: ukrinform.ua, facebook.com/petroporoshenko, europarl.europa.eu