Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
На польський військовий меморіал, відомий як цвинтар Орлят, що розташований на історичному львівському Личаківському кладовищі, 16 грудня повернули дві скульптури левів. Йдеться про фігури, перевезені звідти понад 40 років тому. Дискусія про їхнє можливе повернення тривала більше 15 років. Окрім елементу історичного вона мала й чітке політичне забарвлення. Адже мова про фігури, які на момент створення містили польські патріотичні написи. Саме повернення стало несподіванкою для багатьох – воно відбулося без представлення цього рішення широкій громадськості, чим і викликало нову хвилю дискусій.
Довга дорога назад
На цвинтарі Орлят обидва леви «поселились» у 1934 році. За інформацією львовознавця Ігоря Мельника, від 1967 р. вони мандрували містом та околицями. Останнє місце розташування одного із них, – поблизу Геотехнічного інституту на вул. Перфецького, 21, іншого – на в’їзді до Львова з боку Винників.
Поверненням левів займався Фонд культурної спадщини, який за гроші Міністерства культури та національної спадщини РП реалізовує проекти не лише в Україні, а й в інших країнах світу. З українського боку питанням займалося управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. За словами представника Міністерства культури та національної спадщини Польщі Міхала Міхальскі, переговори щодо перевезення левів тривали багато місяців і особливо активізувалися навесні цього року. Усі витрати (нинішні та майбутні) взяла на себе польська сторона.
«Ці скульптури не консервували щонайменше з 1970-х років, а може навіть і з моменту створення. Тож фігури будуть відреставровані навесні наступного року. Працюватимуть спільно українські та польські реставратори. З польської сторони цим займається професор Януш Смаза, а з української – Олесь Дзиндра. Натомість у місцях, де досі стояли ці фігури, поставлять копії, виготовлення яких ми профінансуємо. Форми для таких копій уже зробили», – розповів у коментарі для polukr.net Міхал Міхальскі.
Про можливе повернення левів говорили ще перед відкриттям цвинтаря Орлят у 2005 році. До цієї теми не раз поверталися під час впорядкування території польських військових поховань, яким займалися з кінця 1990-х років. Однак тема згубилась на фоні гострого конфлікту щодо встановлення на меморіалі меча-щербця, який, як наголошували українці, є польським імперським символом. Нагадаємо, його встановили замість погодженого двома сторонами католицького хреста та незважаючи на активні протести львівської громади.
За і проти
Як розповів Польсько-українському порталу віце-президент українського бюро ІКОМОС Андрій Салюк, рішення про повернення скульптур на початкове місце було ухвалене минулого тижня. Питання розглянули на науково-методичній раді при міському управлінні охорони історичного середовища, у підпорядкуванні якого й перебуває Личаківське кладовище.
«Усі підтримали, що це нормальний крок. Рада прийняла рішення провести необхідні консерваційні та реставраційні роботи», – говорить Андрій Салюк.
Основний аргумент тих, хто відстоював повернення скульптур, полягає в тому, що ні з моральної, ні з етичної точки зору леви, яких зробили для поховального меморіалу, не можуть стояти на вулицях міста.
«У польській, як і в українській традиції, не прийнято щось забирати з цвинтаря. Ми дуже хотіли, щоб на цвинтар Орлят повернулися всі елементи, які там раніше були, тому так опікувались цією темою, – пояснює важливість питання для польської сторони Міхал Міхальські. – Тому ми дуже вдячні владі Львова й високо цінуємо їхню співпрацю. Відсутність цих левів була дуже помітною, багато старших мешканців Львова пам’ятали їх, бо левів забрали лише за радянської окупаційної влади».
Однак із таким рішенням погоджуються не всі. Частина львів’ян вважає цей крок не впорядкуванням могил, а мало не зрадою державних інтересів. Активне обговорення теми розпочалося у відкритих групах у соціальних мережах.
«Дуже прикро, що нинішня міська влада сприяє утвердженню «польськості» Львова. Ці меморіали не так просто поставали, вони – не звичайні військові цвинтарі, а символи перемоги поляків над українцями», – пише львівський історик та громадський діяч Роман Грицьків. Львів’янина також обурює те, що чиновники з Ратуші не розповіли мешканцям міста про плани встановити левів на кладовищі. В офіційному повідомленні Львівської міської ради йшлося лише про те, що скульптури заберуть на реставрацію.
Схожої думки дотримується й колишній директор Личаківського цвинтаря Ігор Гавришкевич, який 10 років тому брав активну участь у переговорах щодо відновлення цвинтаря Орлят. Він наголошує, що нинішнім своїм рішенням міські посадовці фактично порушили попередні ухвали сесії міської ради та міждержавні домовленості.
«Є ухвала сесії, яка забороняє перенесення левів, – пояснює Ігор Гавришкевич. – Йдеться про ухвалу сесії Львівської міської ради щодо впорядкування польських військових поховань на Личакові від 2005 року. Вона забороняє встановлення чи відновлення будь-яких елементів на польських військових похованнях. Меморіал, про який йдеться, будували до початку Другої світової війни. Його основна ідея не лише у вшануванні пам’яті, а й у показі приналежності цих земель до Польщі, зокрема, і мілітарними символами. Можна сказати, він мав політичне призначення. З такою метою використовували і левів. З цих міркувань депутати попередніх скликань не підтримали ідеї їх повернення».
Написи спотикання
І хоча дискусія у львівському середовищі не є надто гострою, виглядає на те, що гарячі суперечки ще можуть бути попереду. Наразі левів повернули на їх первісні місця без проведення реставрації. Директор ЛКП «Личаківський цвинтар» Михайло Нагай каже, вони у доволі поганому стані й потребують допомоги фахівців. І власне під час реставрації постане ключове питання: чи будуть відновлені написи на гербах скульптур? Як відомо, ще до війни обидва леви тримали у лапах щити з гербами та написами на них. На одному був герб Львова, на іншому – герб Польщі і, відповідно, два написи: «Завжди вірні» і «Тобі Польща». Відновлення цих написів, на думку багатьох, є неприпустимим.
Політичну складову цієї дискусії, зізнається Міхал Міхальскі, розуміють і в Міністерстві культури та національної спадщини Польщі. Хоча, зазначає працівник міністерства, питання відновлення написів слід адресувати передусім до реставраторів.
«То проблема реставраторів, але разом з тим проблема не лише реставраторська. Думаю, буде, як завжди, спільне рішення реставраторів польських і українських. Маю надію, нам вдасться зустрітися навесні у Львові й вирішити це питання. Є така думка, що мають бути відновлені всі історичні елементи, але це питання до дискусії», – сказав Міхал Міхальскі.
Натомість українська сторона стверджує: жодних дискусій бути не може, адже принципове рішення уже є. За словами Андрія Салюка, рада при управлінні охорони історичного середовища ухвалила рішення, що на щитах будуть лише герби Львова, а відновлення старих написів є неприйнятним.
«Могили треба впорядковувати. Але при цьому я противник того, аби відновлювати символи, які мають мілітарне навантаження. Леви, на моє переконання, – це просто елементи композиції. Тому не буде жодного відновлення написів», – резюмував у коментарі для polukr.net директор ЛКП «Личаківський цвинтар» Михайло Нагай.
Довідка:
За інформацією Центру міської історії, Польський військовий меморіал або Цвинтар оборонців Львова (також відомий як Меморіал орлят) був розміщений на землях за Личаківським цвинтарем. Тут були поховані поляки – учасники боїв проти ЗУНР (1918 р.) та проти більшовиків (1920 р.), жертви німецько-польської війни 1939 р. та Руху опору 1922–1944 рр. У 1971 р. цвинтар був знищений радянською владою; тоді ж частиною його території пролягла сучасна вул. Банаха. Протягом 1989–2005 рр. меморіал було частково відбудовано.
Архітектурне вирішення з колонадою, аркою та двома левами було запроектоване в 1921 р. й належить Рудольфу Індруху (Indruch), студентові V курсу відділу архітектури Львівської політехніки – колишньому воякові австрійської армії, який під час Першої світової війни брав участь у боях в ранзі надпоручника саперів.
Мирослава Іваник
