Усіх українських моряків, яких захопив у полон російський спецназ 25 листопада під час подій у Керченській протоці, відправили зі слідчого ізолятора у Сімферополі в Москву. Про це повідомила Уповноважена з прав людини Верховної Ради України Людмила Денісова.
За словами пані Денісової, вона отримала цю інформацію від Архиєпископа Сімферопольського і Кримського УПЦ КП Климента.
«Він щойно вийшов з офісу так званого уповноваженого з прав людини у Криму Людмили Лубіної. Їй вже надійшло офіційне підтвердження от УФСБ, що всі українські моряки, які утримувалися у Сімферопольському СІЗО, відправлені до Москви», – написала Денісова.
За інформацією російських мас-медіа, 21 українського моряка нібито доставили в СІЗО «Лефортово» в Москві, а трьох поранених – у в’язничну лікарню СІЗО «Матросская тишина», також у Москві. Зокрема, про це повідомило російське інформаційне агентство ТАСС з посиланням на одного з членів Наглядової комісії з контролю за дотриманням прав громадян у місцях позбавлення свободи. Представники цієї комісії сьогодні начебто відвідали українських моряків.
«У «Лефортово» утримують 21 українського моряка. Кожен з них сидить в окремій камері, в карантині. Ці камери відрізняються від звичайних відсутністю телевізорів і холодильників. Протягом 10 днів ув’язнених зазвичай переводять із карантину в стандартні камери, в «Лефортово» вони, як правило, двомісні», – уточив член ОНК.
Таку ж інформацію про українських моряків повідомив на своїй сторінці у Facebook власний кореспондент «Радіо Свобода», російський журналіст Антон Наумлюк.
До слова, як повідомив сьогодні заступник міністра юстиції України – Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина, Європейський суд з прав людини ухвалив термінове рішення щодо українських моряків.
«У відповідь на заяву уряду України щодо захисту прав захоплених Росією моряків Європейський суд з прав людини, відповідно до Правила 54 Регламенту, зобов’язав РФ надати інформацію щодо:
– захоплення моряків та юридичних підстав їхнього утримання;
– місця їхнього утримання;
– спричинених поранень; та
– наданої медичної допомоги.
Цю інформацію Уряд РФ має надати до наступного понеділка», – написав Ліщина.
Нагадаємо, 25 листопада російські прикордонники з використанням зброї захопили в Керченській протоці корабельну групу ВМС України. Прикордонні катери ФСБ РФ брали на таран і відкривали вогонь на ураження по українських військових кораблях. Відтак захопили кораблі і моряків, які перебували на них. Їх доправили у Сімферопольське СІЗО в окупованому Криму. Так званий Київський районний суд Сімферополя заарештував 21 українського моряка. Ще трьох моряків, яких було поранено під час захоплення і які перебували в лікарні у місті Керч, заарештував так званий Керченський міський суд. Усіх їх заарештовано до 25 січня 2019 року. Українським морякам інкримінують «незаконний перетин кордону, скоєний групою осіб за попередньою змовою», за що, за російськими законами, їм загрожує до 6 років позбавлення волі.
Уже 11 років у Львові діє польсько-український проект з реставрації спільної спадщини. Це найбільша реставраційна програма серед усіх, з якими працюють польські реставратори в Україні, й одна з найбільших польських національних реставраційних програм загалом за межами Польщі.
За ці роки у місті відреставрували десятки скульптур на давньому міському Личаківському кладовищі; завдяки проекту вдалось врятувати пам’ятники, а також унікальні розписи, вітражі та ліпнину у церквах і капличках. У Львові кажуть, співпраця допомагає не лише залучити фінансування, а передусім обмінятись досвідом та налагодити професійні контакти.
Спільна пам’ять про предків
Працювати разом над реставрацією у Львові фахівці почали 2008 року. Тоді відновили чотири надгробки на Личаківському кладовищі та розпочали реставрацію фресок відомого польського художника Яна Генрі Розена у Вірменському соборі у Львові.
Личаківське кладовище – одне із найдавніших не лише у Львові, але й у Європі. Попри те, що колись це була віддалена околиця міста, сьогодні воно розташоване недалеко від центральної його частини і має статус не лише чинного цвинтаря, але і музею. Нині тут просто неба розташовано кілька тисяч мистецьких гробівців та надгробних пам’ятників. Однак відкрита територія і майже паркова зона не надто добре впливають на їх збереження.
«Личаків унікальний тим, що тут є значні зелені насадження. Для надгробків це велика шкода. Пилок, квіти падають на камінь, з них виростають мохи та лишай. Тож є багато пошкоджень з біологічної точки зору. Дуже часто через попередні реставрації, які виконувались звичайним цементом, вигляд цінних надгробків дуже змінився. Ми повертаємо надгробкам їхній автентичний вигляд. І також здійснюємо їх консервацію»,- пояснював реставратор Сергій Якунін.
Частину пам’ятників довелось фактично рятувати від остаточного руйнування.
Лілія Онищенко. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
«У перший рік співпраці ми вибирали надгробки на могилах осіб, які були важливі. Паралельно львівські та лодзькі студенти почали проводити інвентаризацію на Личаківському кладовищі», – згадує у розмові з Рolukr.net начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко.
Зокрема, у список перших реставрованих пам’ятників потрапили надгробки вірменському єпископові Самуелю Стефановичу, українському вченому-філологу, громадському діячеві Омеляну Огоновському, угорській родині великих землевласників Папарів та польському професорові Юліану Макаревичу.
Основними критеріями під час вибору пам’ятника є важливість особи, що похована на Личакові, для Львова та історії обох країн, його мистецька цінність та стан. Нині серед результатів спільної роботи – надгробок відомого українського письменника та громадського діяча Івана Франка, скульптури на могилах трьох президентів Львова: Міхала Міхальського, Юзефа Ноймана, Тадеуша Рутовського. Загалом кількість відреставрованих надгробків польськими та українськими фахівцями сягає майже сотні.
Личаківський цвинтар. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
За 11 років спільної роботи у проекті працювало кілька десятків польських та українських реставраторів. Щороку працює симетрична команда – два реставратори з Польщі, два – з України.
«Зараз завершується вже 11 спільний реставраційний сезон. З 2007 року, коли ми підписали договір про співпрацю з Львівською міською радою, щороку спільна комісія вибирає для реставрації декілька гробівців. Якщо починали з 4-5 на рік, то зараз робимо і по 12 на рік», – пояснює Рolukr.net представник Міністерства культури і національної спадщини Польщі Міхал Міхальські.
Повернення Голгофи та інші святині
Паралельно, у 2008 році, польські та українські реставратори взялись за відновлення фресок Вірменського собору. Храм розташований поблизу міської площі Ринок і є одним з найдавніших, адже його спорудження розпочалось ще 1363 року, та найкрасивіших у Львові. Серед врятованих за 10 років фресок – розпис XIV століття, а також декілька стінописів відомого польського художника Яна Генрі Розена.
«Коли починалась наша співпраця, одна з фресок Розена на південній стіні була в жахливому стані. Можливо, через вологість та невідповідність температурного режиму. Якщо би її не відреставрували тоді, був великий ризик її втратити», – пояснює Лілія Онищенко.
Відновлення фресок Вірменського собору. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Цього року триває вже 11 поспіль сезон, коли реставратори працюють у Вірменському соборі. За цей час повернули відвідувачам храму більшість розписів початку ХХ ст. Зараз роботи проводять у вівтарній частині храму, де відновлюють ще один розенівський шедевр – «Тайну вечерю», якою завершать роботи зі стінописами Розена.
Руслана Герман. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
«У 2008 році мені запропонували долучитись до проекту польські колеги. Це нелегка, але неймовірно цікава робота і цінний досвід. А ще Розен був просто геніальним художником і великим експериментатором. Кожна його робота це таємниця і виклик», – коментує реставраторка Руслана Герман.
За словами реставраторки, фрески були у дуже поганому стані, фарба просто осипалась. За кілька років тьмяні стіни вдалось розчистити, а розписам повернути забуті кольори.
На території Вірменського собору польські та українські реставратори також втілили найбільш амбітний та складний проект за усі роки співпраці – відновили унікальний відкритий вівтар «Голгофа», якому понад 300 років.
«Ми дуже переживали за реставрацію цього об’єкта. Хоча те, що його треба рятувати, було очевидним. Він зроблений з дерева, і через вік, а також, зважаючи на те, що це відкритий вівтар на вулиці, він був у дуже поганому стані. Це взагалі диво, що він пережив радянський час, коли всі пам’ятки такого типу намагались знищити. Але до наших днів він дійшов дуже пошкоджений», – пояснює Лілія Онищенко.
«Про цю пам’ятку багато років мало знали, вона наче існувала за межами міської реальності. Так було через те, що у Вірменській церкві було фондосховище Національного музею у Львові і територія фактично була закрита», – пояснює президент благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова» і додає, що Фонд зацікавився дослідженням вівтаря ще 2003 року, але повноцінно почати реставрацію змогли лише за 10 років спільно з поляками.
Відкритий вівтар «Голгофа». Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
За словами Лілії Онищенко, відновлення цього вівтаря стало справжнім викликом для команди фахівців з двох країн і тривало три роки. Щоб провести реставрацію, вівтар спершу розібрали на частини. Згодом для монтажу використовували старі ковані цвяхи, а не сучасні монтажні технології. Найбільш складним було відновлення кольору на дереві, адже вівтар був «розмальований» унікальною технологією – за допомогою подрібненого кольорового скла. Такий підхід інколи використовували в кольоруванні вівтарів в Україні, але він трапляється вкрай рідко. Одній зі скульптур на вівтарі також повернули втрачену голову: виявилось, вона десятиліттями зберігалась у приміщенні музею. Що цікаво, при реставрації експерти використовували чимало старих світлин, і навіть відео, серед них і кадри з радянського фільму «Три мушкетери», де Львів «зіграв роль» Парижа.
Сьогодні реставрація у храмах Львова – основний напрям спільних робіт польських та українських реставраторів. Спільні команди працюють також у гарнізонному храмі Святих Петра та Павла (колишній костел єзуїтів), на каплиці Сикстів та на храмі Святого Лазаря.
Храм Святих Петра та Павла. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Розширення співпраці
За словами Лілії Онищенко, на початку співпраці для українських реставраторів важливим був обмін досвідом, адже у середині 2000-х чимало реставраційних робіт у нас починали робити після більше як десятилітньої паузи.
«Було дуже мало реставраторів, які вміли працювати з каменем і з сучасними технологіями та матеріалами», – пояснює представниця міської ради Львова.
«Коли ми починали реставрацію Вірменської церкви, у нас не було тих матеріалів, які вже були у поляків, і ми не вміли з ними ще працювати. Спільна робота набагато пришвидшила процес», – пояснює учасник спільної групи з реставрації Вірменської церкви Андрій Почеква.
Каплиця Боїмів. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
У грудні посадовці та реставратори зберуться, щоб вибрати об’єкти, які спільно реставруватимуть наступного року. Лілія Онищенко розповідає про амбітний план: команда планує розпочати реставрацію однієї з найбільш знакових пам’яток Львова – каплиці Боїмів.
«Будівля дуже складна для реставрації, тому наразі будемо відновлювати окремі елементи. З польськими колегами говоримо про можливість реставрації скульптури Христа Скорботного, який сидить на куполі», – розповіла Лілія Онищенко.
«Ми налаштовані розширювати співпрацю, адже культурна спадщина Львова дуже багата. Ми би хотіли йти з реставрацією до людей. Тобто нам цікаво, щоб нашу роботу та її результати бачили туристи і мешканці Львова на центральних вулицях, а не лише у церквах та на цвинтарі. Переконані, це вплине на цінування спадщини», – прокоментував Міхал Міхальські.
Мистецтво створення краківських шопок (різдвяних ясел) потрапило до Списку шедеврів усної та нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Відповідне рішення 29 листопада ухвалив Міжнародний комітет нематеріальної культурної спадщини під час зібрання на острові Маврикій. Раніше, наприкінці жовтня, Експертна комісія ЮНЕСКО рекомендували додати краківське шопкарство до Списку. Про це повідомляє сайт Krakiv.pl.
Як описано на сайті ЮНЕСКО, це мистецтво народилося в 19 столітті, а традиція створення шопок нерозривно пов’язана з містом Краків і базується на навичках і знаннях, які передавали з покоління в покоління: «Шопка – це легка конструкція із зображенням краєзнавчої сцени, оточеної зображеннями будинків і пам’ятників Кракова, які трансформуються індивідуальним виробником. Інші сцени також представлені фігурами та штучним освітленням, що відображають історичні, культурні та сучасні соціальні події, пов’язані з життям у місті Краків, Польщі та світі».
Щороку в перший четвер грудня виробники шопок збираються на головній площі Кракова, щоб представити свою роботу, а Історичний музей міста Кракова з грудня до лютого відкриває можливість для громадськості навчитися цього мистецтва. Сорок найактивніших його носіїв щороку створюють нові шопки та проводять семінари й лекції для поширення та передачі відповідних практичних і теоретичних знань. Традиція відкрита для всіх, вона охоплює широке коло людей, включаючи глядачів і відвідувачів. А також виконує освітню функцію, передаючи знання про історію міста, місцеву архітектуру та звичаї.
Заяву на долучення мистецтва шопкарства до Списку ЮНЕСКО подали ще в березні 2017 року. Це перша така заява з Польщі. У «локальному» польському списку краківське шопкарство перебуває з 2014 року.
30 листопада і 1 грудня в Києві з офіційним візитом перебуватиме міністр закордонних справ Республіки Польща Яцек Чапутович. Про це повідомляє прес-служба українського МЗС.
Більшість заходів за участі польського міністра заплановано на суботу, 1 грудня. Зокрема, Яцек Чапутович зі своїм українським колегою, міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним, ушанують пам’ять жертв радянських масових політичних репресій у Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили».
Відтак за участю Клімкіна та Чапутовича в Національному заповіднику «Софія Київська» відбудеться урочиста церемонія вручення почесної нагороди МЗС Польщі (Pro Dignitate Humane) «За людську гідність» родині українського кінорежисера та політв’язня Олега Сенцова.
Нагадаємо, МЗС Польщі вручає цю нагороду з 2011 року за діяльність щодо захисту прав осіб, які потерпають від переслідувань і репресій, за непохитну позицію в захисті прав особистості й поваги до людської гідності. Цьогоріч лауреатом нагороди став український режисер Олег Сенцов, незаконно ув’язнений у Росії.
Окрім того, в рамках візиту заплановано переговори глав зовнішньополітичних відомств обох країн, низку зустрічей на найвищому рівні, де обговорюватимуть актуальні питання відносин між Україною та Республікою Польща. У рамках візиту також відбудеться 9-те засідання Українсько-польського форуму партнерства за участі міністрів закордонних справ України та Польщі.
В офіційному документі Американські сенатори закликали владу Російської Федерації негайно звільнити захоплені українські кораблі та членів екіпажу, а також припинити переслідування українських і міжнародних суден, що проходять через Керченську протоку. Про це йдеться в резолюції, яка засуджує агресію Росії у Керченській протоці. Її ухвалив Сенат США, – інформує Посольство України в США
Резолюція підтверджує підтримку українського народу й територіальної цілісності України, а також відданість положенням Кримської декларації М.Помпео щодо невизнання спроб РФ анексувати Крим.
Сенатори також наголошують, що поведінка влади Російської Федерації є дестабілізуючою для всього регіону та провокує подальшу ескалацію. І закликають міжнародне співтовариство об’єднатися в опозиції до загрозливих дій влади РФ у Керченській протоці.
Також у документі сенатори звертаються до Президента та Адміністрації США з закликом використовувати будь-яку нагоду для виявлення протесту проти нападу, вчиненого Росією проти Збройних Сил України.
Співавторами резолюції виступили понад півсотні сенаторів від Республіканської та Демократичної партій.
Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп вирішив скасувати заплановану зустріч з російським президентом Владіміром Путіним, що мала відбутися в Буенос-Айресі під час саміту «Великої двадцятки». Причиною стало захоплення Росією українських моряків і кораблів у Керченській протоці.
«З огляду на те, що кораблів і моряків не було повернуто в Україну з Росії, я вирішив, що для всіх зацікавлених сторін буде краще скасувати заплановану зустріч в Аргентині з президентом Владіміром Путіним. З нетерпінням чекаю на новий змістовний саміт знову, щойно цю ситуацію буде вирішено», – написав Трамп у своєму Twitter.
Based on the fact that the ships and sailors have not been returned to Ukraine from Russia, I have decided it would be best for all parties concerned to cancel my previously scheduled meeting….
Нагадаємо, завтра в Буенос-Айресі стартує саміт G20, який триватиме 30 листопада – 1 грудня. Під час саміту було заплановано зустріч Трампа з Путіним у суботу, 1 грудня.
Однак після того, як Росія захопила українські військово-морські судна в Чорному морі, американський президент припустив, що може скасувати ці перемовини.
Сьогодні на пленарному засіданні Київської міської ради депутати перейменували вулицю Тверську в Голосіївському та Печерському районах на вулицю Єжи Ґедройця. За відповідне рішення проголосували 79 депутатів, – зазначено на сайті Київради.
На переконання ініціаторів, перейменування вулиці сприятиме вшануванню пам’яті видатного польського публіциста і громадського діяча, активного прихильника польсько-української співпраці. письменник був супротивником взаємних територіальних претензій.
Нагадаємо, громадське обговорення перейменування цієї вулиці тривало з 28 грудня 2017 року до 15 січня 2018 року. У ньому взяли участь 2228 осіб. Із них 1495 громадян, а це 67%, підтримали таке перейменування. Відтак у березні 2018-го Комісія з питань найменувань Київської міської ради схвалила рішення рекомендувати перейменувати вулицю Тверську на вулицю Єжи Ґедройця.
Зазначимо, сьогодні депутати Київради вже вдруге розглядали питання перейменування Тверської. Під час попереднього розгляду, 15 листопада, голосування щодо цього питання депутати провалили.
Нагадаємо, група інтелектуалів, літераторів, журналістів, істориків і дипломатів у вересні 2017 року закликала міського голову Києва Віталія Кличка перейменувати вулицю Тверську в столиці України на честь видатного польського інтелектуала Єжи Ґедройця, підтримавши ініціативу Українсько-польського форуму партнерства. Заклик перейменувати столичну вулицю на честь Ґедройця підтримала також ініціатива «Першого грудня».
Єжи Ґедройць – польський публіцист і громадський діяч, засновник і головний редактор культового часопису Kultura («Культура», Париж). Активний прихильник польсько-української співпраці, супротивник взаємних територіальних та інших претензій. Він просував постулат «Без незалежної України не буде вільної Польщі». Постать Ґедройця стала наріжним каменем східної політики незалежної Польщі після падіння комуністичної системи.
Часопис «Культура» тісно співпрацював із видатними українськими еміграційними діячами, як-от Євген Маланюк, Богдан Осадчук, Борис Левицький, Юрій Шевельов, Юрій Лавріненко, Іван Лисяк-Рудницький, Іван Кедрин, Іван Кошелівець та інші.
З ініціативи і коштом Єжи Ґедройця у Бібліотеці «Культури» з’явилася друком антологія української літератури 1917-1933 років «Розстріляне відродження», яку на замовлення Ґедройця підготував Юрій Лавріненко.
Термін Ґедройця «розстріляне відродження» набув значного поширення в українському публічному вживанні. Сама антологія справила суттєвий вплив на формування українського шістдесятництва.
У 1969 році у Бібліотеці «Культури» з’явилася друга українська антологія – «дисидентська» – яку на замовлення Ґедройця впорядкував Іван Кошелівець: «Україна 1956-1968».
Ґедройць прагнув до формування добросусідських взаємин Польщі з її східними сусідами: Литвою, Білоруссю, Україною, у чию перспективу здобуття державної незалежності він завжди вірив.
Штат Алабама визнав Голодомор 1933-1932 років в Україні геноцидом і став 21-м американським штатом, який офіційно приєднався до вшанування пам’яті жертв цієї трагедії. Про це повідомили в Посольстві України в США.
Відповідну прокламацію видав губернатор штату Кей Айві. “Я, губернатор штату Алабама Кей Айві, цим документом проголошую 24 листопада 2018 року днем пам’яті геноциду українського народу в штаті Алабама й закликаю всіх мешканців цього дня долучитися до заходів ушанування”, – йдеться в документі.
Джерело: facebook.com/ukr.embassy.usa
Перед тим Голодомор в Україні 1932-1933 років визнав геноцидом українського народу штат Коннектикут. Відповідну прокламацію підписав губернатором Коннектикуту Деніел Меллой.
Джерело: facebook.com/ukr.embassy.usa
На початку листопада до вшанування 85-х роковин Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україніприєдналася Вірджинія.
Північна Дакота в особі губернатора штату Дуга Бургума також офіційноприєдналасядо вшанування 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні, а жовтень 2018 року у штаті офіційно оголосили місяцем пам’яті жертв цієї страшної трагедії українського народу.
У середині жовтня долучився до вшанування 85-их роковин Голодомору-геноциду 1932-33 років в Україні і штат Міннесота.
А на початку жовтня цього року Сенат США одностайним рішенням ухвалив двопартійну резолюцію, яка стала першим в історії правовим актом Конгресу США, де Голодомор 1932-1933 рр. визнано геноцидом українського народу.
До документа включено визнання Сенатом висновків урядової комісії США щодо Голоду в Україні (від 22 квітня 1988 р.) про те, що «Сталін та його оточення вчинили у 1932-1933 рр. геноцид проти українців». Також резолюція засудила систематичні порушення прав людини, зокрема право на самовизначення та свободу слова, що їх радянський уряд вчиняв проти українського народу. У документі висловлено співчуття жертвам, тим, хто пережив Голодомор та їхнім родинам, а також міститься заклик до поширення інформації про штучну природу цієї трагедії з метою підвищення обізнаності у світі.
У червні цього року резолюцію, в якій Голодомор 1932-1933 років визнається геноцидом українського народу, представили в Палаті представників Конгресу США.
Відтак на сьогодні вже 21 американський штат приєднався до вшанування 85-ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні: Орегон, Іллінойс, Мічиган, Массачусетс, Огайо, Міссурі, Канзас, Вісконсин, Флорида, Північна Кароліна, Вашингтон, Нью-Йорк, Пенсильванія, Нью-Джерсі, Юта, Техас, Міннесота, Північна Дакота, Вірджинія, Алабама, Коннектикут.
Голодомор1932-1933 років – геноцид українського народу, який організували керівництво ВКП(б) та уряд СРСР у 1932-1933 роках шляхом створення штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, більшість населення якої становили українці. Голодомор був викликаний свідомими та цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Польща підтримає міжнародні ініціативи щодо посилення санкцій проти Росії після нещодавніх дій Москви проти України в Азовському морі. Про це сьогодні президент Польщі Анджей Дуда заявив у столиці Болгарії Софії, де перебуває з візитом, – інформує офіційний сайт польського глави держави.
«Ми загалом готові до всіх заходів, які приведуть до закінчення цього конфлікту, – зазначив Дуда на спільній прес-конференції зі своїм болгарським колегою Руменом Радевом, додавши, що велика частина зустрічі була присвячена обговоренню ситуацію в Україні.
Він додав, що Росія окупувала територію України й немає жодних сумнівів у тому, що вона є агресором. Нині ж укотре сталося порушення міжнародного права й угод, укладених між Росією та Україною, зокрема щодо навігації на Азовському морі. Це те, що не може бути прийнятним, і Польща не згодна з такими діями, – зазначив Анджей Дуда, закликавши до відновлення миру та деескалації конфлікту.
«Ми закликаємо до дотримання міжнародного права. Українські моряки, яких взяли в полон російські силовики, мають бути звільнені, а кораблі, які захопила Росія, мають бути повернуті в Україну», – наголосив польський Президент.
Відповідаючи на запитання, чи підтримує він більш жорсткий режим санкцій проти Росії через нещодавні події, Анджей Дуда заявив, що Польща «підтримуватиме такі ініціативи, оскільки ми готові вжити будь-яких заходів для припинення цього конфлікту».
Президент Болгарії також згадав про ситуацію в Азовському морі. Він зазначив, що під час переговорів у Софії вони з Дудою висловили свою стурбованість через ескалацію напруженості в Чорноморському регіоні.
– Прагнучи врегулювати конфлікт, ми закликаємо до обережності, стриманості та діалогу, без застосування сили, – додав Румен Радев.
У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ) під патронатом Посольства Республіки Польща в Україні відбувся традиційний Всеукраїнський конкурс з польської орфографії. Захід відбувається вже 14-й рік поспіль, цьогоріч до нього долучилися близько півсотні студентів із 22-х закладів вищої освіти України. Про це інформує прес-служба університету.
Після урочистого відкриття конкурсу його учасники впродовж 30 хвилин писали диктант. Текст читала авторка диктанту – голова журі конкурсу, професор, доктор габілітований, ректор Академії імені Якуба з Парадижа в Гожуві Великопольському (Республіка Польща) Ельжбета Скорупська-Рачинська.
«Текст диктанту конкурсу я складаю особисто. Щороку його тематика є різною. Проте у змісті диктанту обов’язково описуються події, які відбуваються на теренах Прикарпаття. Цьогоріч тема стосувалася наукової співпраці між університетами Польщі та України», – розповіла голова журі.
«Цей конкурс є добрим майданчиком для студентів-полоністів українських університетів. Вони мають нагоду обмінятися думками, поглибити свої знання з польської мови, підвищити свій професійний фах», – зазначив ректор Прикарпатського університету, професор Ігор Цепенда.
Переможницею XIV Всеукраїнського конкурсу з польської орфографії стала студентка 4 курсу спеціальності «Польська мова і література» факультету філології Прикарпатського університету Ірина Гарасим’юк. Друге місце в конкурсі посіли Аліна Марченко (Київський національний лінгвістичний університет) та Христина Гарват (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника). Третє – Олена Мазепа (Львівський національний університет імені Івана Франка), Олена Романів (Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк) і Христина Яцишин (Дрогобицький державний педагогічний університет).
Призерів конкурсу нагородили грамотами та цінними подарунками. А всі учасники конкурсу отримали дипломи та призи.
Організаторами конкурсу виступили Прикарпатський університет, Центр полоністики Прикарпатського університету, кафедра слов’янських мов факультету філології Прикарпатського університету, Академія імені Якуба з Парадижа в Гожуві Великопольському (Республіка Польща).
В урочистому відкритті заходу також узяли участь директорка Центру полоністики Прикарпатського університету доцент Олена Пелехата; доктор, радник ректора з питань міжнародної співпраці, директор Українознавчого центру Галина Ухто; проректор справ студентських Академії імені Якуба з Парадижа в Гожуві Великопольському Пшемислав Словіньські; радник Посольства Республіки Польща в Україні з питань освіти і науки Емілія Ясюк.
Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
