субота, 9 Листопад, 2024
pluken
Головна / Новини / Спільна спадщина: як поляки та українці разом реставрують пам’ятки Львова
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Спільна спадщина: як поляки та українці разом реставрують пам’ятки Львова

Share Button

Уже 11 років у Львові діє польсько-український проект з реставрації спільної спадщини. Це найбільша реставраційна програма серед усіх, з якими працюють польські реставратори в Україні, й одна з найбільших польських національних реставраційних програм загалом за межами Польщі.

За ці роки у місті відреставрували десятки скульптур на давньому міському Личаківському кладовищі; завдяки проекту вдалось врятувати пам’ятники, а також унікальні розписи, вітражі та ліпнину у церквах і капличках. У Львові кажуть, співпраця допомагає не лише залучити фінансування, а передусім обмінятись досвідом та налагодити професійні контакти.

Спільна пам’ять про предків

Працювати разом над реставрацією у Львові фахівці почали 2008 року. Тоді відновили чотири надгробки на Личаківському кладовищі та розпочали реставрацію фресок відомого польського художника Яна Генрі Розена у Вірменському соборі у Львові.

Личаківське кладовище – одне із найдавніших не лише у Львові, але й у Європі. Попри те, що колись це була віддалена околиця міста, сьогодні воно розташоване недалеко від центральної його частини і має статус не лише чинного цвинтаря, але і музею. Нині тут просто неба розташовано кілька тисяч мистецьких гробівців та надгробних пам’ятників. Однак відкрита територія і майже паркова зона не надто добре впливають на їх збереження.

«Личаків унікальний тим, що тут є значні зелені насадження. Для надгробків це велика шкода. Пилок, квіти падають на камінь, з них виростають мохи та лишай. Тож є багато пошкоджень з біологічної точки зору. Дуже часто через попередні реставрації, які виконувались звичайним цементом, вигляд цінних надгробків дуже змінився. Ми повертаємо надгробкам їхній автентичний вигляд. І також здійснюємо їх консервацію»,- пояснював реставратор Сергій Якунін.

Частину пам’ятників довелось фактично рятувати від остаточного руйнування.  

Лілія Онищенко. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Лілія Онищенко. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«У перший рік співпраці ми вибирали надгробки на могилах осіб, які були важливі. Паралельно львівські та лодзькі студенти почали проводити інвентаризацію на Личаківському кладовищі», – згадує у розмові з Рolukr.net начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко.

Зокрема, у список перших реставрованих пам’ятників потрапили надгробки вірменському єпископові Самуелю Стефановичу, українському вченому-філологу, громадському діячеві Омеляну Огоновському, угорській родині великих землевласників Папарів та польському професорові Юліану Макаревичу.

Основними критеріями під час вибору пам’ятника є важливість особи, що похована на Личакові, для Львова та історії обох країн, його мистецька цінність та стан. Нині серед результатів спільної роботи – надгробок відомого українського письменника та громадського діяча Івана Франка, скульптури на могилах трьох президентів Львова: Міхала Міхальського, Юзефа Ноймана, Тадеуша Рутовського. Загалом кількість відреставрованих надгробків польськими та українськими фахівцями сягає майже сотні.

Личаківський цвинтар. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

За 11 років спільної роботи у проекті працювало кілька десятків польських та українських реставраторів. Щороку працює симетрична команда – два реставратори з Польщі, два – з України.

«Зараз завершується вже 11 спільний реставраційний сезон. З 2007 року, коли ми підписали договір про співпрацю з Львівською міською радою, щороку спільна комісія вибирає для реставрації декілька гробівців. Якщо починали з 4-5 на рік, то зараз робимо і по 12 на рік», – пояснює Рolukr.net представник Міністерства культури і національної спадщини Польщі Міхал Міхальські.

Повернення Голгофи та інші святині

Паралельно, у 2008 році, польські та українські реставратори взялись за відновлення фресок Вірменського собору. Храм розташований поблизу міської площі Ринок і є одним з найдавніших, адже його спорудження розпочалось ще 1363 року, та найкрасивіших у Львові. Серед врятованих за 10 років фресок – розпис XIV століття, а також декілька стінописів відомого польського художника Яна Генрі Розена.

«Коли починалась наша співпраця, одна з фресок Розена на південній стіні була в жахливому стані. Можливо, через вологість та невідповідність температурного режиму. Якщо би її не відреставрували тоді, був великий ризик її втратити», – пояснює Лілія Онищенко.

Відновлення фресок Вірменського собору. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Цього року триває вже 11 поспіль сезон, коли реставратори працюють у Вірменському соборі. За цей час повернули відвідувачам храму більшість розписів початку ХХ ст. Зараз роботи проводять у вівтарній частині храму, де відновлюють ще один розенівський шедевр – «Тайну вечерю», якою завершать роботи зі стінописами Розена.

Руслана Герман. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Руслана Герман. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«У 2008 році мені запропонували долучитись до проекту польські колеги. Це нелегка, але неймовірно цікава робота і цінний досвід. А ще Розен був просто геніальним художником і великим експериментатором. Кожна його робота це таємниця і виклик», – коментує реставраторка Руслана Герман.

За словами реставраторки, фрески були у дуже поганому стані, фарба просто осипалась. За кілька років тьмяні стіни вдалось розчистити, а розписам повернути забуті кольори.

На території Вірменського собору польські та українські реставратори також втілили найбільш амбітний та складний проект за усі роки співпраці – відновили унікальний відкритий вівтар «Голгофа», якому понад 300 років.

«Ми дуже переживали за реставрацію цього об’єкта. Хоча те, що його треба рятувати, було очевидним. Він зроблений з дерева, і через вік, а також, зважаючи на те, що це відкритий вівтар на вулиці, він був у дуже поганому стані. Це взагалі диво, що він пережив радянський час, коли всі пам’ятки такого типу намагались знищити. Але до наших днів він дійшов дуже пошкоджений», – пояснює Лілія Онищенко.

«Про цю пам’ятку багато років мало знали, вона наче існувала за межами міської реальності. Так було через те, що у Вірменській церкві було фондосховище Національного музею у Львові і територія фактично була закрита», – пояснює президент благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова» і додає, що Фонд зацікавився дослідженням вівтаря ще 2003 року, але повноцінно почати реставрацію змогли лише за 10 років спільно з поляками.

 Відкритий вівтар «Голгофа». Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

За словами Лілії Онищенко, відновлення цього вівтаря стало справжнім викликом для команди фахівців з двох країн і тривало три роки. Щоб провести реставрацію, вівтар спершу розібрали на частини. Згодом для монтажу використовували старі ковані цвяхи, а не сучасні монтажні технології. Найбільш складним було відновлення кольору на дереві, адже вівтар був «розмальований» унікальною технологією – за допомогою подрібненого кольорового скла. Такий підхід інколи використовували в кольоруванні вівтарів в Україні, але він трапляється вкрай рідко. Одній зі скульптур на вівтарі також повернули втрачену голову: виявилось, вона десятиліттями зберігалась у приміщенні музею. Що цікаво, при реставрації експерти використовували чимало старих світлин, і навіть відео, серед них і кадри з радянського фільму «Три мушкетери», де Львів «зіграв роль» Парижа.

Сьогодні реставрація у храмах Львова – основний напрям спільних робіт польських та українських реставраторів. Спільні команди працюють також у гарнізонному храмі Святих Петра та Павла (колишній костел єзуїтів), на каплиці Сикстів та на храмі Святого Лазаря.

Храм Святих Петра та Павла. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

 

Розширення співпраці

За словами Лілії Онищенко, на початку співпраці для українських реставраторів важливим був обмін досвідом, адже у середині 2000-х чимало реставраційних робіт у нас починали робити після більше як десятилітньої паузи.

«Було дуже мало реставраторів, які вміли працювати з каменем і з сучасними технологіями та матеріалами», – пояснює представниця міської ради Львова.

«Коли ми починали реставрацію Вірменської церкви, у нас не було тих матеріалів, які вже були у поляків, і ми не вміли з ними ще працювати. Спільна робота набагато пришвидшила процес», – пояснює учасник спільної групи з реставрації Вірменської церкви Андрій Почеква.

Каплиця Боїмів. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Каплиця Боїмів. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

У грудні посадовці та реставратори зберуться, щоб вибрати об’єкти, які спільно реставруватимуть наступного року. Лілія Онищенко розповідає про амбітний план: команда планує розпочати реставрацію однієї з найбільш знакових пам’яток Львова – каплиці Боїмів.

«Будівля дуже складна для реставрації, тому наразі будемо відновлювати окремі елементи. З польськими колегами говоримо про можливість реставрації скульптури Христа Скорботного, який сидить на куполі», – розповіла Лілія Онищенко.

«Ми налаштовані розширювати співпрацю, адже культурна спадщина Львова дуже багата. Ми би хотіли йти з реставрацією до людей. Тобто нам цікаво, щоб нашу роботу та її результати бачили туристи і мешканці Львова на центральних вулицях, а не лише у церквах та на цвинтарі. Переконані, це вплине на цінування спадщини», – прокоментував Міхал Міхальські.

Мирослава Іваник

Share Button

Також перегляньте

ammo_works11

Презентація компанії Works11

Сусіди України, на тлі прогнозів західної преси про неминучість нападу путінської РФ на одну з …