Уже 11 років у Львові діє польсько-український проект з реставрації спільної спадщини. Це найбільша реставраційна програма серед усіх, з якими працюють польські реставратори в Україні, й одна з найбільших польських національних реставраційних програм загалом за межами Польщі.
За ці роки у місті відреставрували десятки скульптур на давньому міському Личаківському кладовищі; завдяки проекту вдалось врятувати пам’ятники, а також унікальні розписи, вітражі та ліпнину у церквах і капличках. У Львові кажуть, співпраця допомагає не лише залучити фінансування, а передусім обмінятись досвідом та налагодити професійні контакти.
Спільна пам’ять про предків
Працювати разом над реставрацією у Львові фахівці почали 2008 року. Тоді відновили чотири надгробки на Личаківському кладовищі та розпочали реставрацію фресок відомого польського художника Яна Генрі Розена у Вірменському соборі у Львові.
Личаківське кладовище – одне із найдавніших не лише у Львові, але й у Європі. Попри те, що колись це була віддалена околиця міста, сьогодні воно розташоване недалеко від центральної його частини і має статус не лише чинного цвинтаря, але і музею. Нині тут просто неба розташовано кілька тисяч мистецьких гробівців та надгробних пам’ятників. Однак відкрита територія і майже паркова зона не надто добре впливають на їх збереження.
«Личаків унікальний тим, що тут є значні зелені насадження. Для надгробків це велика шкода. Пилок, квіти падають на камінь, з них виростають мохи та лишай. Тож є багато пошкоджень з біологічної точки зору. Дуже часто через попередні реставрації, які виконувались звичайним цементом, вигляд цінних надгробків дуже змінився. Ми повертаємо надгробкам їхній автентичний вигляд. І також здійснюємо їх консервацію»,- пояснював реставратор Сергій Якунін.
Частину пам’ятників довелось фактично рятувати від остаточного руйнування.
«У перший рік співпраці ми вибирали надгробки на могилах осіб, які були важливі. Паралельно львівські та лодзькі студенти почали проводити інвентаризацію на Личаківському кладовищі», – згадує у розмові з Рolukr.net начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко.
Зокрема, у список перших реставрованих пам’ятників потрапили надгробки вірменському єпископові Самуелю Стефановичу, українському вченому-філологу, громадському діячеві Омеляну Огоновському, угорській родині великих землевласників Папарів та польському професорові Юліану Макаревичу.
Основними критеріями під час вибору пам’ятника є важливість особи, що похована на Личакові, для Львова та історії обох країн, його мистецька цінність та стан. Нині серед результатів спільної роботи – надгробок відомого українського письменника та громадського діяча Івана Франка, скульптури на могилах трьох президентів Львова: Міхала Міхальського, Юзефа Ноймана, Тадеуша Рутовського. Загалом кількість відреставрованих надгробків польськими та українськими фахівцями сягає майже сотні.
Личаківський цвинтар. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
За 11 років спільної роботи у проекті працювало кілька десятків польських та українських реставраторів. Щороку працює симетрична команда – два реставратори з Польщі, два – з України.
«Зараз завершується вже 11 спільний реставраційний сезон. З 2007 року, коли ми підписали договір про співпрацю з Львівською міською радою, щороку спільна комісія вибирає для реставрації декілька гробівців. Якщо починали з 4-5 на рік, то зараз робимо і по 12 на рік», – пояснює Рolukr.net представник Міністерства культури і національної спадщини Польщі Міхал Міхальські.
Повернення Голгофи та інші святині
Паралельно, у 2008 році, польські та українські реставратори взялись за відновлення фресок Вірменського собору. Храм розташований поблизу міської площі Ринок і є одним з найдавніших, адже його спорудження розпочалось ще 1363 року, та найкрасивіших у Львові. Серед врятованих за 10 років фресок – розпис XIV століття, а також декілька стінописів відомого польського художника Яна Генрі Розена.
«Коли починалась наша співпраця, одна з фресок Розена на південній стіні була в жахливому стані. Можливо, через вологість та невідповідність температурного режиму. Якщо би її не відреставрували тоді, був великий ризик її втратити», – пояснює Лілія Онищенко.
Відновлення фресок Вірменського собору. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Цього року триває вже 11 поспіль сезон, коли реставратори працюють у Вірменському соборі. За цей час повернули відвідувачам храму більшість розписів початку ХХ ст. Зараз роботи проводять у вівтарній частині храму, де відновлюють ще один розенівський шедевр – «Тайну вечерю», якою завершать роботи зі стінописами Розена.
«У 2008 році мені запропонували долучитись до проекту польські колеги. Це нелегка, але неймовірно цікава робота і цінний досвід. А ще Розен був просто геніальним художником і великим експериментатором. Кожна його робота це таємниця і виклик», – коментує реставраторка Руслана Герман.
За словами реставраторки, фрески були у дуже поганому стані, фарба просто осипалась. За кілька років тьмяні стіни вдалось розчистити, а розписам повернути забуті кольори.
На території Вірменського собору польські та українські реставратори також втілили найбільш амбітний та складний проект за усі роки співпраці – відновили унікальний відкритий вівтар «Голгофа», якому понад 300 років.
«Ми дуже переживали за реставрацію цього об’єкта. Хоча те, що його треба рятувати, було очевидним. Він зроблений з дерева, і через вік, а також, зважаючи на те, що це відкритий вівтар на вулиці, він був у дуже поганому стані. Це взагалі диво, що він пережив радянський час, коли всі пам’ятки такого типу намагались знищити. Але до наших днів він дійшов дуже пошкоджений», – пояснює Лілія Онищенко.
«Про цю пам’ятку багато років мало знали, вона наче існувала за межами міської реальності. Так було через те, що у Вірменській церкві було фондосховище Національного музею у Львові і територія фактично була закрита», – пояснює президент благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова» і додає, що Фонд зацікавився дослідженням вівтаря ще 2003 року, але повноцінно почати реставрацію змогли лише за 10 років спільно з поляками.
Відкритий вівтар «Голгофа». Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
За словами Лілії Онищенко, відновлення цього вівтаря стало справжнім викликом для команди фахівців з двох країн і тривало три роки. Щоб провести реставрацію, вівтар спершу розібрали на частини. Згодом для монтажу використовували старі ковані цвяхи, а не сучасні монтажні технології. Найбільш складним було відновлення кольору на дереві, адже вівтар був «розмальований» унікальною технологією – за допомогою подрібненого кольорового скла. Такий підхід інколи використовували в кольоруванні вівтарів в Україні, але він трапляється вкрай рідко. Одній зі скульптур на вівтарі також повернули втрачену голову: виявилось, вона десятиліттями зберігалась у приміщенні музею. Що цікаво, при реставрації експерти використовували чимало старих світлин, і навіть відео, серед них і кадри з радянського фільму «Три мушкетери», де Львів «зіграв роль» Парижа.
Сьогодні реставрація у храмах Львова – основний напрям спільних робіт польських та українських реставраторів. Спільні команди працюють також у гарнізонному храмі Святих Петра та Павла (колишній костел єзуїтів), на каплиці Сикстів та на храмі Святого Лазаря.
Храм Святих Петра та Павла. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Розширення співпраці
За словами Лілії Онищенко, на початку співпраці для українських реставраторів важливим був обмін досвідом, адже у середині 2000-х чимало реставраційних робіт у нас починали робити після більше як десятилітньої паузи.
«Було дуже мало реставраторів, які вміли працювати з каменем і з сучасними технологіями та матеріалами», – пояснює представниця міської ради Львова.
«Коли ми починали реставрацію Вірменської церкви, у нас не було тих матеріалів, які вже були у поляків, і ми не вміли з ними ще працювати. Спільна робота набагато пришвидшила процес», – пояснює учасник спільної групи з реставрації Вірменської церкви Андрій Почеква.
У грудні посадовці та реставратори зберуться, щоб вибрати об’єкти, які спільно реставруватимуть наступного року. Лілія Онищенко розповідає про амбітний план: команда планує розпочати реставрацію однієї з найбільш знакових пам’яток Львова – каплиці Боїмів.
«Будівля дуже складна для реставрації, тому наразі будемо відновлювати окремі елементи. З польськими колегами говоримо про можливість реставрації скульптури Христа Скорботного, який сидить на куполі», – розповіла Лілія Онищенко.
«Ми налаштовані розширювати співпрацю, адже культурна спадщина Львова дуже багата. Ми би хотіли йти з реставрацією до людей. Тобто нам цікаво, щоб нашу роботу та її результати бачили туристи і мешканці Львова на центральних вулицях, а не лише у церквах та на цвинтарі. Переконані, це вплине на цінування спадщини», – прокоментував Міхал Міхальські.
Мирослава Іваник