В очікуванні чергового раунду Мінських переговорів, запланованого на найближчі дні, необхідно розглянути сценарії розвитку подій, які є відповідно більш або менш ймовірними на сьогодні. Відштовхуючись від ситуації на Донбасі можна характеризувати рівні сприятливості або несприятливості тих або інших сценаріїв. То що ж відбувалось у зоні конфлікту за останній тиждень?

Режим припинення вогню був дотриманий лише українськими військовими, хоча інтенсивність обстрілів з боку терористів все ж значно зменшилась. Терористи провели ротацію та доукомплектацію підрозділів, вивели на передову найбільш боєздатні сили, отримали підкріплення з боку регулярних російських сил (які, по прибутті на Донбас, змінюють російські шеврони на військову символіку Новоросії), паливо та боєприпаси з десятого «гуманітарного» конвою РФ. За оперативною інформацією місцевих жителів у передмістях та окремих районах Донецька сили ДНР останні 3 дні проводять повномасштабні військові навчання із застосуванням артилерійських комплексів. Відносно суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в регіоні відбулись деякі зрушення. Так, на фоні арештів окремих міністрів та діячів ДНР, громадою активно поширюються чутки про ймовірний домашній арешт Олександра Захарченка (за розкрадання гуманітарної допомоги та торгівлю зброєю). Голова самопроголошеної республіки насправді дуже довгий час не з’являється на публіці, те саме стосується й лідера ЛНР Ігоря Плотніцкого, але напевно це пов’язано з відрядженням до Москви за черговими інструкціями напередодні Мінських переговорів. Відносно економічного становища, резонанс викликала блокада добровольчими батальйонами гуманітарної допомоги від фонду Ріната Ахметова. В умовах, коли люди місяцями не отримують зарплату та пенсії, а російські «гуманітарні» вантажі призначені виключно терористам, багато людей, особливо похилого віку, є залежними від постачань гуманітарної допомоги саме від цього фонду (одноразовий продовольчий пайок є дуже різноманітним, та важить близько 16 кг.; надається, в першу чергу, пенсіонерам віком від 65 років). Що стосується зарплат, ДНР таки виплатила перші гроші за жовтень працівникам бюджетної сфери, відповідно зобов’язавши їх прийти на мітинг «За єдність народів», запланований на неділю (отримав гроші – відпрацьовуй). Натомість багато викладачів ВНЗ та студентів, щойно отримавши зарплату та стипендії від ДНР, відразу розраховуються та переводяться до українських навчальних закладів. Лише за останні два дні з території АТО виїхало понад 15 тисяч переселенців. ДНР та ЛНР стрімко втрачають населення, привабливість й підтримку, причому навіть президент Росії В. Путін декларує повагу до територіальної цілісності України, хоча його слова, як показує практика, нічого не варті. То чого нам очікувати в Мінську?

Сценарій 1. Реальний Переговори закінчуються безрезультатно. На вимоги представників ДНР та ЛНР віддати їм адміністративні території Донецької та Луганської областей, які будуть підкріплюватись поступкою про відмову від своєї «незалежності» та входження до складу федеративної України на правах автономій (що будуть активно лобіювати представники Росії), буде отримана чітка відмова. Адже подібна ситуація спровокує справжню революцію в Україні, підірвавши рівень довіри до влади та створивши підвалини остаточного розпаду країни. Проте буде домовлено про подальше зберігання режиму припинення вогню на необмежений період – ймовірно до весни. За цей час Україна зробить четверту хвилю мобілізації, додатково створивши 100 тис. резерв, а Росія підтягне авіацію та нові сили до зони конфлікту. Майбутня ескалація є неминучою.

Сценарій 2. Малоймовірний, сприятливий Росія погоджується, що ситуація на Донбасі є патовою, підриває економіку РФ й починає поступово виведення своїх сил. При цьому ДНР та ЛНР лишаються на одинці у наступних переговорах з Києвом. Одіозні лідери та польові командири біжать до Росії, їм на зміну приходять помірковані місцеві лідери, які виступають за діалог. Без надання права автономії, регіонам надається спеціальний статус територій воєнного конфлікту. За 2-3 роки Донбас повністю входить до складу унітарної України. Росія увесь цей час займається своєю економікою, підірваною санкціями та цінами на нафту, а також новими зонами конфліктів – на Кавказі та в Середній Азії.

Сценарій 3. Малоймовірний, несприятливий Переговори закінчуються ультимативними вимогами лідерів ДНР та ЛНР віддати адміністративні території Донецької та Луганської областей. Росія неохоче погоджується підтримати законні вимоги, посилаючись на захист російськомовного населення. Київ рішуче відкидає ультиматум, миттєво починається ескалація конфлікту, до якої наразі більше підготовлені саме російсько-терористичні сили, що за деякий час призведе до розриву дипломатичних відносин між Україною та Росією та повномасштабної війни, з відкриттям фронту на усіх ділянках кордону, навіть зі сторони Білорусі. Росія фізично готова до такого сценарію, компенсуючи агресивною воєнною політикою наслідки фінансового колапсу та створюючи нові страшилки для власного населення про столицю світового фашизму місто Київ. В конфлікт поступово втягуються країни НАТО, зона конфлікту розширюється.

Valeriy Kravchenko

Гарна новина для українців, які вже мали Шенгенську візу. Тепер її можна отримати не лише на 1 рік, а й на 2 роки. До такого висновку дійшли в Міністерстві закордонних справ Польщі.

Прес-служба міністерства зазначила, що таку туристичну візу можуть отримати українці, які вже в’їжджали в Шенгенську зону не менше 2 разів і не мали порушень при її перетині, а також мають підтвердження оплати туристичних послуг на території Польщі більше трьох діб.

Нагадаємо, раніше українці могли отримати туристичну візу максимум на 1 рік.

Це досить позитивні зрушення і доказ значної підтримки українського народу з боку сусідньої держави. Не варто забувати, що такі вчинки з боку МЗС Польщі не перші. В 2008 році українською і польською сторонами був запроваджений малоприкордонний безвізовий рух з відстанню у 30+ кілометрів. Зараз йдуть перемовини щодо збільшення цієї відстані до 50+ км. Проте в міністерстві Польщі повідомляють, що це буде складний процес, адже для цього потрібна згода Євросоюзу.

Джерело: Прес-служба МЗС Польщі

Мікуліч Катерина, м. Київ

КИЇВ. 17 грудня. УНН. У Збройних Силах України незабаром буде стоворений 100-тисячний резерв. Про це під час брифінгу повідомив секретар РНБО Олександр Турчинов, передає журналіст УНН.

“Для того, щоби обороноздатність країни не була поставлена під сумнів, нам не обійтись без декількох етапів нової мобілізації на заміну тим, хто виконав свій громадянський обов’язок і захищав Україну. Таким чином ми не тільки оновимо наш склад Збройних сил, але й отримаємо за рахунок звільнених військовослужбовців потужний 100-тисячний резерв наших Збройних сил”, – повідомив О.Турчинов.

Як уточнив секретар РНБО, цей резерв буде закріплений за військовими частинами, і в умовах необхідності – разом з іншими військовими буде негайно мобілізований.

Як повідомлялося, четверта хвиля мобілізації в Україні розпочнеться після Нового року й триватиме до 2 місяців.
9 вересня закінчилася третя хвиля мобілізації, закон про яку набув чинності 24 липня. Метою цієї мобілізації було збільшення чисельності бойових частин, посилення захисту державного кордону, а також створення умов для ротації.
Під час перших двох мобілізацій були приведені в бойовий стан 53 військові частини української армії і 18 частин інших силових підрозділів.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1418064-o-turchinov-zayaviv-pro-stvorennya-100-tisyachnoyi-rezervnoyi-armiyi

КИЇВ. 17 грудня. УНН. Впровадження реформ в Україні має здійснюватись не для того, аби задовольнити ЄС, а для того, аби задовольнити український народ. Про це під час прес-конференції сказала високий представник ЄС-віуе-президент Європейської комісії Федеріка Могеріні, передає кореспондент УНН.

“Упродовж багатьох місяців… ми обговорювали повний список цих реформ. Вони стосуються боротьби з корупцією, реформи в судовій сфері, в енергетичній, але якщо ми зараз почнемо перераховувати всі ці реформи, я не лише не встигну на літак, а й не встигну на завтрашнє засідання Європейської ради”, – зазначила Ф.Могеріні.

Вона також підкреслила, що це є виключно українським процесом. “Цей процес є суто укоаїнським і він має залишатись українським. Ми у жодному відношенні не хочемо такої ситуації, коли Брюссель буде вказувати, яким шляхом іти, а Київ буде слідувати цим вказівкам. Ми навіть про це не думаємо”, – зазначила вона.

Ф.Могеріні відзначила, що шлях реформ визначив український народ. “Люди чітко заявили, яких реформ вони потребують… Необхідно розуміти, що нагальність здійснення реформ не має бути спрямована на те, щоб задовольнити ЄС, вони мають впроваджуватись для того, щоб задовольнити народ України”, – додала вона.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1418187-reformi-mayut-zadovolnyati-ne-yes-a-narod-ukrayini-f-mogerini

ВАРШАВА-КИЇВ. 17 грудня. УНН. Президент України Петро Порошенко пообіцяв приємний сюрприз при призначені голови Антикорупційного бюро, яке відбудеться 14 січня. Про це він повідомив під час економічного форуму «Польща-Укораїна», передає кореспондент УНН.

П.Порошенко відзначив, що “є рішучі кроки, якими ми долаємо корупцію в Україні”.

“14 січня буде створено нове Антикорупційне бюро. Представники Президента будуть серед тих, хто буде готувати пропозиції щодо нового голови Антикорупційного бюро. Я вам обіцяю дуже приємний сюрприз 14 січня, він вам усім сподобається”, — сказав П.Порошенко.

Нагадаємо, радник Президента Олег Медведєв повідомив, що очолити Національне антикорупційне бюро в Україні повинен іноземець.

“Одне із пропонованих Президентом ключових призначень (і це абсолютина правильна ідея) на посаду голови Національного антикорупційного бюро. Це має бути ключова структура, яка має боротися з корупцією у вищих ешелонах влади, має точно бути залучений іноземець”, – зауважив радник П.Порошенка.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1418247-p-poroshenko-poobitsyav-syurpriz-pri-priznacheni-golovi-antikoruptsiynogo-byuro-14-sichnya

КИЇВ. 17 грудня. УНН. Європейська спільнота виступає за перетворення Вишеградської четвірки у “п’ятірку” з участю України, та вступ України до ЄС, але головні рішення і дії в цьому напрямку повинні прийматися в Києві. Про це сьогодні в ефірі “5 каналу” сказав міністр закордонних справ Польщі Ґжеґож Схетина, передає кореспондент УНН.

Глава МЗС Польщі зазначив, що сьогодні в ході офіційних зустрічей в Києві від Президента Порошенка та голови головної коаліційної партії звучала позиція, що Україна дуже б хотіла, щоб була Вишеградська п’ятірка.

“Так – відповідаємо ми, ми відкриті. Ми зараз тут, щоб підтримати Україну, щоб вона була в Євросоюзі, і в перспективі, щоб приєдналася до Вишеградської четвірки. Але головні рішення щодо України будуть прийматися тут, в Києві, а не у Варшаві чи в Празі”, – сказав міністр.

“Ми будемо вас підтримувати, будувати добру атмосферу довкола вас, але ви повинні робити це самі”, – наголосив Ґ.Схетина.

Нагадаємо, П.Порошенко виступив за приєднання України до Вишеградської четвірки.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1418299-polscha-gotova-pidtrimati-ukrayinu-u-vstupi-do-vishegradskoyi-chetvirki-zayava

Російська агресія проти України ставить перед Європейським союзом нові завдання. Збройний конфлікт безпосередньо по сусідству ЄС створює загрозу для країн-учасників, зокрема розташованих вздовж зовнішнього кордону Євросоюзу. Розбіжна реакція Брюсселю на події в східній Україні впливає, в свою чергу, на достовірність Брюсселю на міжнародній арені. Стратегія безпеки ЄС залишається лише мертвим записом. Водночас сам ЄС не зміг вирішити жодного збройного конфлікту з часів занепаду СРСР без допомоги Сполучених штатів. Тиск найбільших європейських столиць на Росію донині не приніс результатів, однак показав реакційний характер європейської політики. Позиція ЄС обумовлена не лише інтересами самого Євросоюзу, але також логікою дій Кремля. В результаті цього підходу Брюссель зосереджує свою увагу на поодиноких діях і ініціативах, випихаючи на маргінес процес формування свого сусідства в дальшій перспективі. Не підлягає однак сумніву, що сьогодні Євросоюз має потребу формування нового підходу до своїх сусідів на сході і півдні. Ситуація у безпосередньому оточенні ЄС могла б виглядати інакше, якщо б лише зробити відповідні висновки.

1. Вирішення проблем сучасного світу вже не можливе без співпраці зі своїми сусідами. Щораз більшу загрозу має транскордонний вимір: починаючи від стихійних лих і закінчуючи торгівлею наркотиками. Це вимагає від Євросоюзу співпраці також з тими, хто до європейських цінностей не прикладає, м’яко кажучи, відповідної уваги. Не обґрунтована ситуація, коли Євросоюз обмежує співпрацю з Білоруссю з огляду на порушення прав людини, і в той сам час розвиває співпрацю з Сирією і Азербайджаном. Головною перешкодою в реалізації концепції стабільного і безпечного сусідства залишається, все ж, характерна для Брюсселю відсутність партнерського підходу. Рішення, щодо принципів політики сусідства, повинні прийматися під час консультування з партнерськими країнами, не в затишку бельгійських кабінетів. Одностороння формула реалізації Європейської політики сусідства сприяє тому, що переважна більшість запланованих реформ мають декларативний характер. Значущим тут є передусім випадок України, яка передує серед держав Східного партнерства в законотворчих аспектах проведених реформ, проте не зацікавлена їх реальним введенням в життя. Відставка віце-міністра закордонних справ України, Олександра Чалого, який відмовився від своєї посади через те, що представлені Європейською комісією рамки співпраці не відповідали амбіціям Києва, а також виступ тодішнього президента Віктора Ющенка, який визнав, що Україна не почувається адресатом європейської політики сусідства в такій формі, залишаються символічними. Зрештою, не лише представники України вказували, під час зустрічей з чиновниками Євросоюзу, що співпраця їх держав з ЄС була такою ж і без цієї політики. Необхідність прийняття близько 60% законодавчого доробку Євросоюзу в ситуації, коли немає шансів на вступ до Євросоюзу, видається досить суперечливою. Принципи, що країни які є сусідами ЄС демонструватимуть бажання реалізації програми, заснованої на нав’язаних ззовні умовах, є головною причиною фіаско Європейської політики сусідства. Євросоюз не може ощасливлювати силоміць.

2. Наступні процеси поглиблення і посилення Європейської політики сусідства становлять повторення, представленого вище помилкового твердження, тому також не можуть ефективно вплинути на дієвість політики Євросоюзу щодо її східних і південних сусідів. Окремі країни, охоплені Європейською політикою сусідства, не лише відрізняються між собою амбіціями в сфері широко зрозумілої європейської інтеграції і можливого вступу до Європейського союзу в майбутньому, але також інституційною здатністю до управління фінансовою допомогою Євросоюзу та потребами, які виникають з нинішньої фази суспільно-економічного розвитку. Політика Євросоюзу по відношенні до її сусідів мусить реально опиратися на відмінностях між партнерськими країнами. Принцип „more for more” недостатній, більше того веде до певного парадоксу: ми нагороджуємо лише ті країни, які погоджуються на модернізацію відповідно до вказівок Євросоюзу, в результаті чого деякі сусіди ЄС замість справжньої модернізації зацікавлені лише імплементацією до державного правового порядку ряду розпоряджень і директив. Спрощуючи, ЄС передає додаткові кошти на введення законодавства, яке регулює потужність лампочок замість економічного розвитку своїх сусідів. Половинчасті реформи Європейської політики сусідства є і залишатимуться недостатніми. Варто відійти від принципу, що всі Плани дій в межах політики сусідства повинні складатися з спільного стержня. Зміст кожного з Планів дій повинен бути погоджений з окремими партнерами, що знову змушує нас підкреслити, що відсутність партнерського підходу становить головну проблему концепції „кола друзів”. Тут слід також порушити тему подвійних стандартів, які ЄС застосовує в межах відносин зі своїми сусідами, що суттєво впливає на його достовірність. Країною, особливо привілейованою серед сусідів ЄС віддавна залишається Азербайджан, з огляду на свою позицію на ринку постачальника енергетичної сировини. Роль привілейованого лідера Східного партнерства, якого ЄС хотів представити як показовий результат успіху цієї ініціативи, впродовж деякого часу виконувала Україна, проте після приходу до влади Віктора Януковича уступила це місце Молдавії.

3. Незважаючи на те, що в принципі кожна з реформ політики сусідства ЄС мала на меті посилення її „людського виміру”, підтримка громадянського суспільства не стала пріоритетом ЄС. Зате Євросоюз фінансує ряд зустрічей у формі форумів і круглих столів, які з часом перероджуються в звичайні дискусійні клуби. Ігнорування громадянського суспільства в партнерських країнах було одним з причин найбільших потрясінь безпосередньо по сусідству ЄС: арабської весни та Євромайдану. Про наслідки революції, яка наближається за нашим східним кордоном, я говорив ще в квітні минулого року під час однієї з міжнародних наукових конференцій, яка проходила у Варшавському Університеті. ЄС опирає свою політику щодо сусідів на торгівлі стабільністю регіону, що особливо очевидним було у взаєминах з країнами Магрибу перед Арабською весною. Відносини з цими країнами опиралися на контактах з керівниками: диктаторами і кастою чиновників, в той час як міжлюдські взаємини становили блідий фон для цих починань. Цей підхід помітний також зараз, коли Європейський союз утримується від серйозних економічних санкцій, побоюючись економічного краху цієї країни (це, звичайно, не єдина причина). В рамках Європейської політики сусідства слід перш за все спростити процедуру надання дотацій та зменшити вимоги до організацій громадського сектора. Ще донедавна перехід в другу фазу візової лібералізації для країн Східного партнерства залежав від прийняття цілого ряду законодавчих актів, взагалі не пов’язаних з цією тематикою (у випадку України ця вимога, на щастя, змінилася), що підкреслювало примат інтересів Євросоюзу над цінностями ЄС, такими хоча б як права людини і мобільність.

4. Політика сусідства ЄС базується на двосторонніх домовленостях між сусідськими державами і Європейським союзом. Різнобічний вимір та транскордонна співпраця – це лише близько 20% всіх фінансових ресурсів для партнерських країн в рамках Європейської політики сусідства. Це дозволяє з усією певністю припускати, що головною метою ЄС в його відносинах з сусідами є розширення зони зобов’язань законодавчого доробку Євросоюзу без фізичної зміни кордонів Європейського союзу, що має сприяти зміцненню стабільності і безпеки на кордонах ЄС, і що, на жаль, не здало іспиту як на сході, так і на півдні. Чимало загроз і проблем, з якими борються сусіди Євросоюзу, вдасться вирішити лише в порядку регіональної різнобічної співпраці, навіть без безпосередньої участі в ній країни-учасника. Набагато легше залучити Білорусь до співпраці з Україною ніж з Польщею. Значної підтримки вимагає зрештою громадський аспект політики сусідства, не будучи на сьогодні рівноправним партнером для урядового аспекту. Такі інституції як Форум бізнесу східного партнерства чи Конференція місцевих і регіональних влад повинні брати участь у формуванні стратегії Євросоюзу щодо східного і південного сусідства. Їх відсутність відбивається на багатьох абсурдних ситуаціях. Під час однієї з міжнародних наукових конференцій, присвячених польсько-українській співпраці, виявилося, що польські самоврядування не можуть вести широкої співпраці з українськими партнерами з огляду на різницю в структурі органів самоврядної і регіональної влади в Україні, оскільки це не враховане в стратегічних документах ЄС, присвячених транскордонній співпраці.

Підсумовуючи події останніх декількох років, на території східного і південного сусідства Європейського союзу бачимо, що Євросоюз потребує опрацювання нового підходу у відносинах з сусідами. Підходу, на основі партнерських відносин, який сформував би основу для довгострокового співробітництва. На жаль, події в Україні сприяють прийняттю лише негайних рішень і відсувають на невизначений час дискусію про політику сусідства. А шкода. Десята річниця Європейської політики сусідства повинна бути ідеальним моментом для проведення ґрунтовної ревізії принципів цієї політики. Євросоюз не святкує цієї річниці. Адже насправді не має чого святкувати.

Daniel Szeligowski

У Києві планують створити тривимірну модель міста. Про це повідомляє прес-служба Київської міської державної адміністрації.

Задля реалізації проекту створено спеціально обладнаний автомобіль, який може проводити інвентаризацію міських об’єктів за допомогою лазерного сканування та допоможе у розробці тривимірної моделі міста.

У планах міської влади, щоб автомобіль, обладнаний найсучаснішою технікою, об’їхав усе місто і одночасно проводив фотофіксацію та сканування міського середовища та інфраструктури загалом. Така діяльність допоможе дізнатися про всі дійсні споруди, місця їх розміщень, кількість зелених насаджень, місць паркування, світлофорів, дорожніх знаків та інших важливих об’єктів міського простору.

Після проведення лазерного сканування планується аналіз сканованих та фотоматеріалів. За результатом цієї проведеної роботи можна створити тривимірну модель міста із зображенням міських об’єктів з геоприв’язкою.
Такий метод вже давно популярний у багатьох європейських місцях, тому для Києва це хороша можливість зробити ще один крок до Європи.

Лазерне сканування і створення тривимірних моделей використовується для створення транспортних моделей, систем освітлення вулиць, а також при реконструкції фасадів будівель та благоустрою вулиць.

Катерина Винницька, м. Київ

Прем’єр-мініст Ева Копач створила при Міністерстві внутрішніх та закордонних справ групу, яка займається підтримкою поляків, що знаходяться на території Східної України.

Завданням цієї групи буде допомога етнічним полякам, які хочуть постійно проживати на території Польщі. Нагадаємо, що саме ця ситуація стала результатом листа польської діаспори до уряду про допомогу, адже ті потерпають від бойових дій на Донбасі.

В той ж час, польський уряд надав статистику, що вже з небезпечної ділянки виїхало приблизно 60% поляків. 40% людей, що залишилися, це люди похилого віку та працівники адміністрації. В свою чергу, польське правління обіцяє вжити всі можливі заходи до Різдва. Нагадаємо, що західні християни святкують його 25 грудня.

Група почне працювати вже в понеділок, а свої пропозиції буде вносити у вівторок 15 грудня.

Мікуліч Катерина, м. Київ

На 10 грудня у Запоріжжі була запланована сесія міської ради, на які мали бути винесені питання не лише господарські, а й ідеологічні – про подальшу долю пам’ятників тоталітаризму в промисловому центрі. Проте напередодні, 9 грудня, Головним управлінням МВС України в Запорізькій області було поширено повідомлення про можливі провокації за участю осіб, які приховуватимуть обличчя під масками. Застосували необхідні заходи з безпеки. Однак люди в масках не прийшли. Утім були інші гості.

Поки депутати міськради відкривали засідання сесії, під стінами мерії зібрався мітинг з лозунгами, актуальними ще за часів Майдану – «Сіна (мер міста Запоріжжя) геть!». І до запоріжців приєднався київський гість – народний депутат Олег Ляшко, який після виступу перед камерами про необхідність зміни запорізької влади вирішив посприяти можливості присутності представників громади на засіданні депутатів. За наполегливою пропозицією колеги з Верховної Ради, голосуванням вирішили дозволити активістам побачити на власні очі подальшу «виставу». Ця сесія могла змагатися за бурхливістю подій навіть з постановами місцевого театру.

За бурхливої підтримки присутніх Ляшко наполегливо вимагав від міського голови Олександра Сіна подати у відставку. Після тривалих звинувачень Олегом Ляшком мера у хабарництві, змушенням його написати заяву про звільнення, надійшла пропозиція від одіозного народного депутата самому зайняти майже звільнену завдяки йому посаду. Щоправда, бурної підтримки у відповідь не було…

Врешті-решт запорізький мер погодився написати заяву про звільнення, однак за однієї умови: таку саму заяву мав написати секретар міської ради Роман Таран (колишній член Партії регіонів), який потенційно міг стати виконуючим обов’язки міського голови. У свою чергу, Таран написав заяву, але із застереженням – вона набуває чинності з моменту заяви Олександра Сіна.

Після цього міський голова Запоріжжя Олександр Сін публічно відправив народного депутата Олега Ляшка за нецензурною адресою, вказавши, що київська влада не має вказувати Запоріжжю, як жити… і закрив сесію.
Однак через кілька годин вже почала роботу наступна, цього разу позачергова сесія Запорізької міської ради. Щоправда, на ній вирішили не розглядати питання про відставку міського голови. Були зняті з порядку денного і питання, які могли знов порушити спокій міста – про долю пам’ятників.

Проте чи заспокоїть це активістів міста, побачимо.

Natalia Seliukowa