Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Росія не відмовилася від ідеї нового походу на Київ, а її атака на НАТОвже триває –наразі нижче порогу війни. Наступним кроком Москва може перевірити Альянс масштабнішою атакою дронівна Варшаву чи провокацією в Балтії. Європанавряд чи здатна об’єднається перед російською загрозою, більш реальніший сценарій- поява нових коаліцій. Україні недостатньо лише збивати російські ракети, аслід знищувати весь ланцюжок їх виробництва та запуску – краще вбити лучника, ніж збити всі стріли. Водночас Путін все більше прив’язує власну політичну й фізичну долю до результату війни, що робить її завершення складнішим. Про це PolUkr.net розповівспівдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки в Центрі Разумкова Олексій Мельник.
– Заступник голови Офісу президента Павло Паліса заявив, що військове керівництво російської армії дістало завдання спланувати кілька варіантів операцій в напрямку Києва і Чернігова, але додав, що там наразі немаєнаступальних угруповань. Це спроби Росії розтягнути українські ресурси?
– Росіяни не покидали ідеї парадуна Київ з першого дня вторгнення. Вочевидь, полковник Паліса має дані розвідки. Якщо таке завдання є перед російськими військовими, то в них є різні плани, які не означають на 100% ймовірності їх реалізації, про що каже сам Паліса.
Маючи досвід стратегічних прорахунків російської влади, самого Путіна, і те, що в Росії з ним не сперечаються, не можна виключати такого наступу, навіть якщо він буде провальний. Чергова спроба піти на Київ – можлива.
– Відтак Україна має готуватися?
– Офіційні наші джерела дають обмежену інформацію, що Україна не лише має готуватися, але добре підготувалася, тому повторення майже безперешкодного маршу по асфальтованим дорогам до околиць Києва, як було в 2022 році, точно не буде.
–У Білорусі розбудовують військову інфраструктуру, залізничні колії до військових частин, дорогидо кордону з Україною. Який контроль над військовою інфраструктурою мають росіяни, а який самі білоруси?
– Олександр Лукашенко всіляко намагається зберегти контроль та суверенітет над країною. У перші тижні, коли всім здавалося, що Росія ось-ось переможе, віг розглядав наміри приєднатися до табору переможців.Але після російського провалу бліцкригу на Київ, намагається пройти між крапельками, щоб сильно не злити Путіна, і уникнути втягування війну.
Зрозуміло, це теж стосується контролю над його силовими структурами. Важко сказати, наскільки там глибокий рівень проникнення російської агентури.Це схоже з тим, що було в Україні за Віктора Януковича – тоді теж була подібна дилема перед українським автократом, коли йшов на поступки Путіну, призначивши главою СБУ таміністром оборони осіб з російським громадянством, агентів ФСБ. У певний момент він зрозумів, що це вже занадто йзабагато від нього вимагають, але пізно було зіскакувати.
Очевидно, Лукашенко вивчив уроки Януковича, і намагається хоча б якимось чином не допустити ситуації, коли його будуть просто ставити перед фактом.
– Росія тероризує балістикою і дронами Київ та інші великі міста. Наскільки швидко Україна може знайти адекватну протидію, і яка перспектива знищити місця виробництва ракет і дронів?
– Має бути комплексне рішення. Зараз головний фокус роблять на пошук ракет РАС-3. Це ясно, але не применшуючи важливість ракет до Patriot чи SAMP/T, які потенційно теж можуть збивати балістику, слід докласти більше зусиль до того, щоб мінімізувати кількість російських ракет, які запускаються по Україні.
Насамперед йдеться про засоби дальнього ураження, які доповнили б наявні в нас дрони, крилаті ракети.Має бути потужніша далекобійна зброя.Найкращий варіант –намагатися досягнути паритету в балістиці. Задача дуже складна.
Цілями українських атак має бути увесь ланцюжок російського виробництва, починаючи від того, де роблять комплектуючі до балістичних ракет та дронів Shahed, до місць складання, транспортування. Також слід знищувати місця дислокації особового складу, який запускає ці ракети, і пускові установки. Загрозу слід розглядати комплексно і підходи мають бути відповідні. Краще намагатися вбити лучника, ніж збити всі стріли, яку він запустив.
– Вніч на 31 серпня на заводі WB Electronicsв Польщі сталася пожежа. Ця компанія виробляє деталі дронів, які використовують ЗСУ. Записи камер відеоспостереження зафіксували чоловіка в балаклаві. Влада не виключає підпалу. Як європейські країни можуть ефективніше захищати такі об’єкти, адже це не перший акт саботажу в країнах ЄС?
– Цей завод випускав комплектуючі теж для польського війська. Це важливо, бо стосується не лише намірів Росії знищити потужності, які надають підтримку Україні, але прямо підривають готовність польського війська, безпеку Польщі.
Я не можу дати універсальну пораду, що з цим робити. Питання фізичної безпеки – те, над чим працюють роками і десятиліттями. Це стосується фізичної охорони об’єктів, технічних засобів спостереження і попередження від проникнень, мінімізація шкоди, якщо всі запобіжники не спрацювали.Має бути все чітко пропрацьовано, аж наявності вогнегасника і відповідальної людини, чи автоматичної системи гасіння пожеж.
Слід розглядати проблему комплексно. Якщо не працювати по мінімізації загроз, по їх джерелу, то решта буде лише реакцією. Реагувати без проактивної позиції –це завідома програшна стратегія.Маю на увазі завчасне виявлення агентів ворога, а також удари в місця, звідки ті походять, звідки ініціюють загрози, по організаторам. Очевидно, вони вРосії.
– Уряд Німеччини визнав пряму російську відповідальність за гібридну атаку 4 серпня дронів з вибухівкою на український вантажний літак в аеропорту Лейпцига. Закриють російське генконсульство в Бонні, Російський дім в Берліні, будуть додаткові санкції. Якими можуть наслідки для війни від цих кроків німецької влади?
– Це, по суті, оголошення війни, але не війни в класичному розумінні, бо все, що робить Росія, в логіці нижче порогу війни, Статті 5 НАТО. Москва далі буде це робити, намагаючись вводити в оманну, сіяти сумніви, щоб європейці далі думали, що можна піти на кроки деескалації, умиротворити агресора, задіяти дипломатичні канали, закрити консульство і тоді раптом росіяни мають зрозуміти, що це погано і більше так не робити.
Але це жодним чином не впливає на росіян.Якщо хтось сумнівається, то можна подивитися, чи зупинились вони після отруєння сім’ї Скрипалів «Новічком» у британському Солсбері в 2018 році, чи не було після цього численних випадків убивств і саботажів на території країн Європи – там всюди стирчать російські вуха.Далі був масовий заліт російських дронівдо Польщі – неприкритий акт залякування.Яка була після цього реакція?Росіяни скоригувати поведінку?
– Чи бачите перспективу більш об’єднаної позиції європейців на ворожі дії Росії щодо них?
– Європа роз’єднана. Для Іспанії чи Італії найбільша загроза з півдня. Росія таїї дії на сході Європи далекі для них. Вони розуміють загрози, але їм більше болить, що діється в Сеуті. Розраховувати, що раптом вся Європа прокинеться від цієї загрози, консолідується і одним строєм піде воювати проти Росії чи відбивати російську загрозу, цього не буде.
Уцьомусуть ЄС -в солідарності, яку мають проявляти на загрози, незалежно від того звідки вони. Якщо горить крайня хата, то слід допомагати сусіду, а не сподіватися, що її погасять до того, як вогонь дійде до вашої.
Якщо розуміємо реальність і не маємо наївних очікувань, то є реалістична відповідь – створення нових коаліцій всередині Європи, які б не були конкурентними НАТО чи ЄС. Утворення союзів за інтересами. Я бачу саме їх в перспективі – північно-східний блок, якому не потрібно пояснювати, чому російські загрози є настільки високими і зростають.
– За даними ЗМІ, директор ЦРУ Джон Реткліфф під час поїздки в Москву 25 серпня нібито попереджав росіян не нападати на НАТО. Які варіанти такого російського нападу, і як може відповісти Альянс?
– По-перше, ми лише намагаємося щось зрозуміти, якою була суть візиту, які ключові питання стояли на порядку денному. Про зміст розмов знає десяток людей, які не схильні робити витоки. Візит був неординарний, попри те, що його намагалися подати дві сторони, як рутинну зустріч глав розвідок.
З великою ймовірністю можна припустити, що питання можливого нападу Росії на країну НАТО було на порядку денному. Застереження від цього кроку було одним із меседжівРеткліффа, яке мав передати своєму російському візаві від імені Дональда Трампа.
Далі Трамп заявив, що не переживає, що Росія нападе на НАТО. Неоднозначна заява. Чи він так каже, висловлюючи байдужість до того, що буде з партнерами по НАТО, до яких демонструє свою зверхність ізневагу. Чи це інтерпретація відповіді росіян, яку йому привіз Реткліфф.
Є заяви генсека НАТО та окремих європейських лідерів, що не бачать ознак підготовки Росії до нападу на Альянс.Це викликає дивневідчуття,бо схоже на спробу підіграти Росії, на спробу самозаспокоєння.
Тут все залежить від того, що мають на увазі під нападом Росії на НАТО.Якщо йдеться про щось на зразок Другої світової війни чи вторгнення 24 лютого 2022 року, то так, з цим можна погодитись. Уросіян немає 120-тисячного вільного контингентувійськ, який можна перекинутидля відкриття другого фронту. Алеросійська стратегія – діяти нижче порогу війни.Тобто не дати достатньо підстав главам країн НАТО, європейських держав, відповісти збройно.
Якщо ціль Путіна – знищити НАТО шляхом внутрішнього розколу, то успішнодіє в своїй логіці. Якщо розглядати сценарії, як ця російська атака може далі розвиватися, то вона вжейде.
Порушення повітряного простору НАТО – це акт агресії.Ми згадувати випадок масового нальоту дронів до Польщі. Відповідної реакції не було. Що може бути далі – послати не 20, а 200 дронів з бойовою частиною. Якщо хтось хоче зрозуміти, що буде, може приїхати в Київ, який восьмий день під безперервною атакою, і подивитись – це повний параліч життя, який наступить в Європі. Україна призвичаїлася, українці виробили підхід, як оцінювати ризики. Якщо схоже в меншому масштабі буде в Польщі, це викличе внутрішню кризу. При нинішніх польських конфліктах влади і опозиції, буде поляризація суспільства.
Тоді Росія виступить з відкритою заявою чи передасть по закритим каналам -якщо не хочете, щоб дрони летіли ще завтра, закрийте кордони з Україною, щоб нічого «в»та «з»неї не йшло. Я не знаю, якою буде відповідь польської влади – йти на конфронтацію, чи на поступки. Якщо Варшава піде на поступки, то наступним буде Сувальський коридор. Росіяни не зупиняться, якщо їм не відповісти зрозумілою мовою, тобто мовою сили.
Якщо подивимося поруч на країни Балтії, то Росія може послати тисячу «зелених чоловічків» на форсування Нарви і «захист російськомовних», як робили в Україні. Хтось скаже, що їх усіх знищать.Так, але росіяни втрачаютьпонад тисячу військових щодня в Україні. Для Путіна послати кілька тисяч на забій – нічого не вартує. А якщо загине кількадесят військових інших країн, які зараз в Естонії? Мені важко сказати, чи це буде «червоною лінією», після якої буде війна, чи буде чергова спроба деескалації та умиротворення агресора.
– Наскільки великий ризик, що Росія зможе погрозою нападу на країни НАТО переконати когось із європейських партнерів зменшити військову допомогу Україні? Чи навпаки це посилить допомогу?
– Я описав ймовірний сценарійнападу на Польщу чи Естонію. Є поширений вислів – чи готові американці та громадяни інших країн НАТО вмирати за Нарву. Якщо є сумнівв готовності Альянсу захищати свою територію, а ключовий член Альянсу, США, відкрито заявляють, що не будуть воювати за Європу, то так – Росія виторгувати відмову від підтримки України. Як ми бачили адміністрація Трампа намагалася продати нас Путіну вже не раз.
– Після так званих виборів до російської Думи 18-20 вересня Росія може почати відкриту чи приховану мобілізацію. Натомість мобілізація в Україні супроводжується проблемами. Які ризики російська мобілізація несе для України, що може і має протисавити цьому українська влада?
– Ймовірність російської мобілізації після виборів реальна. Ескалація, яка більше тижня триває з безперервними атаками по Києву, теж прив’язана до цих виборів – Путін прагне показати результат виборцям, бо на фронті майже пів року глухий кут. Він вдається до руйнувань, збільшення загиблих серед цивільних. Стратегічно це навряд чи вплине на загальну ситуаціюу війні.
Путін, якщо не сам, то оточення,все більше розуміє, що війна на виснаження, не може тривати вічно.Їм треба робити щось таке, щоб війну завершити. Будь-які компроміси чи проміжні варіанти Путін відкидає. Ту заяву, яку від його імені дали в TheEconomist, що в разі поразки його повісять, це те, що в нього домінує в голові – свою власну політичну і фізичну долю він повністю прив’язав до результатів цієї війни. Це на сьогодні сенс його життя.
Мобілізаціяв нас – питання дуже проблемне, адже війна перейшла в затяжну стадію. Якщо на початку стояли черги вТЦК, і набирали майже винятково добровольців, то чим довше триває війна, чимменше перспектив її завершення, тим більшедержава змушена вдаватися до примусу. Це проблематично і ризиковано.
Росія пішла іншим шляхом. Після часткової мобілізації 2022 року, яка теж була непопулярною серед росіян, влада купує солдат черезвеличезні гроші, які одноразово виплачуються чи обіцяються, але не виплачуються.Ця тактика сяк-так працює. Якщо глянути на оцінки стану російської економіки, федерального і регіональних бюджетів, то ці ресурси не просто вичерпались, але Росія вже бере в борг, обрізаючи витрати на інші, невійськові потреби, витрачаючи резерви, збільшуючи борги. Ця опція теж не може бути вічною.
Перед Путіним складний вибір – повторити підхід 2022 року, в короткий термін набрати 200-500 тисяч солдат, чи продовжувати поставляти дрібні порціїпо 30 тисяч на місяць. Скоріше за все, буде щось комбіноване, бо зараз в 5-7 регіонах Росії відпрацьовують методику добровільно-примусової мобілізації, коли «добровольців» відловлюють на вулицях.Якщо хтось попався за дрібні порушення, то є маса варіантів, коли потенційний кандидат стає вразливим, і його ставлять перед вибором – підписувати контракт, чи йти в тюрму, чи його фізично примушують в місцях тимчасового утримання.
Наступне, чи додасть це бойової спроможності російській армії. 30 тисяч, які росіяни зараз дають щомісяця, з цим налагоджена система. Якщо в момент додати 200-300 тисяч, цих людей треба одягнути, озброїти, дати техніку.Їх заберуть з економіки. Чи достатньо командирів, щоб ними керувати? Є низка питань, які вказують, що не так просто завести в один момент 200 тисяч на фронт.
Якщо говорити, які наслідки це матиме для України, то це значна маса людей, з якою треба буде щось робити. На них має бути витрачена додаткова кількість дронів, ресурсів для їх знищення. Для України це буде теж виклик.
– Які головні зміни на фронті ви зауважили після заміни головкома ЗСУ на Михайла Драпатого, а міністра оборони на Євгена Хмару?
– Це той випадок, коли зарано давати оцінки. Коли ми обговорювализаслуги чи недоліки Михайла Федорова, токазали, що заміна однієї особи, яка б вона талановита чи бездарна не була, не дає негайного ефекту. Є сформовані тенденції перебігу війни, які важко переломити.
Якщо говорити пропозитивні наслідки, це передусім зняття головкома Олександра Сирського, який з першого дня на посаді мав невисокий авторитет у війську тапоганесприйняття в суспільстві, і до останнього дня цього не змінив. Його не любили,і для цього були причини.
Якщо говорити про Драпатого, то з першого дня він отримав величезний кредит довіри. Перші його кроки підтверджують, що має авторитет у війську. Він пройшов шлях від окопів до головкома, і сподіваюсь, під його керівництвом буде менше радянщини, лояльності замість ефективності.
У заміні міністра оборонизараз не помітно впливу в кращу чи гіршу сторону на роботу міністерства.
– 24 серпня минуло 4,5 роки від початку вторгнення Росії. Які бачите сценарії війни, скільки часу ще може тривати, і яким чином закінчитися?
– Війна на виснаження, яка триває, зазвичай призводить до поразки обох сторін.Наразі немає ознак, що Росія чи Україна готові до капітуляції –перспектив військового обвалу, поразки однієї сторони і переконливої перемоги іншої, наразі немає. Затягування війни призводить до щоденного руйнування економік та людського потенціалу обох сторін.
Якщо спрогнозуємо, що через кілька місяців через зовнішнє втручання чи усвідомлення в Кремлі, що безперспективно далі продовжувати бойові дії, буде перемир’я, припинення вогню без підписання мирної угоди, то негайно в обох столицях підніметься питання, хто переміг, хто програв, і заради чого всі ці жертви. Це, як недавно сказав колишній головнокомандувач Валерій Залужний, потенційно ситуація громадянської війни в Москві та в Києві.
Завершення гарячої фази війни створює передумови для громадянської в обох сторін. Виклик для нас, щоб, подолавши одну загрозу, не втратити країну через іншу, після війни.
Тут багато питань щодо образу перемоги. Для України є нариси, що можна вважати за перемогу чи непоразку у війні – припинення вогню по лінії фронту.
З російського, складніше, бо те, що Путін задекларував як демілітаризацію, денацифікацію, не розширення НАТО, нічого з цього не сталося. Рівно навпаки.У Росії це бачать.Тож в них більш розмитий формат завершення війни.
Часові рамки. Є різні оцінки, як підвищення цін на нафту через війну проти Ірану дали Путіну змогу продовжити війну на додаткові 3-6 місяців. Можна цей горизонт розглядати у випадку дешевих цін на нафту. Якщо знову ціни не підуть вгору, і Росія не отримає додаткові фінансові ін’єкціїв бюджет, то буде змушена задуматись про завершення війни.
