п’ятниця, 12 Квітень, 2024
pluken

polukr

«Потрібно, щоб польські партії припинили використовувати кордон у боротьбі між собою, бо це погано для обох народів» – Микола Княжицький

Share Button

Проблема блокування кордону в Польщі стала частиною політики перед виборами, що заважає її вирішити. На ній грають різні політики, які борються за голоси. Польський бізнес втрачає від блокування, а для України це питання національної безпеки. Навколо цієї теми в польському суспільстві багато міфів. Києву і Варшаві слід навчитися співпрацювати та взаємно збагачуватися в рамках української інтеграції в ЄС. Країни колишньої Першої Речі Посполитої в Євросоюзі повинні узгоджувати свою політику. Про це PolUkr.net розповів співголова групи з міжпарламентських зв’язків із Польщею в Верховній Раді Микола Княжицький.

– Уже рік триває блокування польськими фермерами і перевізниками кордону з Україною, а особливо гостро з листопада минулого року. Чому ситуація зайшла в глухий кут, і як можна було її досі вирішити?

– Зайшла в глухий кут, бо блокування набуло гострого політичного характеру. Стало інструментом спочатку в польській парламентській кампанії, тепер у місцевих виборах, у червні будуть вибори до Європарламенту, а далі президента. Ці протести на кордоні сильно політизовані.

Проросійські сили в Польщі, представники «Конфедерації», завжди були активістами в цьому процесі. Особливо, коли йшлося про перевізників.

Росія через соцмережі робить все, щоб розпалити конфлікт між українцями і поляками та всередині польського суспільства. Зацікавлена, щоб Україні заблокували західний кордон.

Особливо це гостро для нас зараз, коли в Одесі через обстріл загинула щонайменше 21 людина. Через Польщу йде трішки більше 5% нашого імпорту. Левову частку продаємо морем через Одеський порт. Ці втрачені життя – ціна нашої продукції. Добре, щоб у польському суспільстві розуміли.

Зійшлося багато факторів. Серед них – нерішучість і безвідповідальність польської влади, і використання теми кордону у виборчих процесах. У мене є претензії і до минулої влади, і до теперішньої у Польщі, і до пасивності української.

– Які шляхи вирішення суперечки бачать у Варшаві, Києві та Брюсселі?

– Варшава намагається вирішити, обмеживши чи ввівши ембарго на певні види нашої агропродукції. Хоча загрози для польських фермерів від нашої продукції є радше потенційними, ніж реальними, бо Україна використовує Польщу для транзиту. Фактів, щоб зерно чи інші наші транзитні продукти продавали на польському ринку – немає.

Конфлікт розпочався через проблеми польських перевізників. Потім доєдналися клопоти польського сільського господарства. Це проблеми галузей. А блокують кордон для всієї економіки обох країн. Польща втрачає навіть більше, ніж Україна.

Для нас це загроза національній безпеці, але також слід говорити про величезні втрати для польського бізнесу та для українського бюджету під час війни.

Вирішити можна лише, якщо припинити політизувати проблему. Польща має виносити свої вимоги на рівні Брюсселя, що вже робить. Коли Європарламент продовжив дозвіл на ввезення в ЄС української агропродукції, Варшава висловила додаткові умови. Тепер відповідний комітет буде ще раз до цього повертатися та розглядати.

Коли поляки кажуть, що хотіли б, аби продаж нашої продукції робили на тому рівні, що був до вторгнення, ми на це погоджуємося, бо тоді об’єми були навіть більші, ніж зараз. Київ зараз погоджується на всі вимоги Варшави.

Якщо говорити про ЄС, то, наприклад, такі країни як Іспанія, Італія, Данія, Нідерланди та інші – зацікавлені в нашій агропродукції. Зокрема, завдяки українському збіжжю вирощують велику рогату худобу, розвивають тваринництво. Це значна частина їх економік.

Польські фермери не задоволені, що впали ціни на агропродукцію. Причина не в Україні, а в постачанні в ЄС продукції з країн Латинської Америки, Азії, а головне – з Росії через Білорусь. Україна вимагає, щоб поляки не поводилися аморально й зупинили цю торгівлю. Її довели українські журналісти, які зняли все на відео. Бо на українську продукцію – ембарго, а на російську – ні. Як так?

Важливо, щоб ситуація в Польщі заспокоїлася, й ми знайшли з польськими колегами способи вирішити проблему, задовольняючи інтереси обох країн.

– Україна вимагає заборони продажу агропродукції з Росії до всього ЄС, а не лише до Польщі, так?            

– Так, очевидно. Тепер навіть Польща цього вимагає. Варшава вже прийняла заходи проти цієї торгівлі. Так, торгівля з білорусами і росіянами була в невеликих об’ємах. Але загалом в ЄС російської агропродукції продають багато.

– Чи можна зберегти демократичне право на протести і водночас поставити дієві запобіжники проти таких перешкод у торгівлі, й що в цьому сенсі може зробити чи робить Польща, ЄС?

– Звичайно, можна. Прем’єр Дональд Туск уже зробив у цьому напрямку перші кроки, зробивши прикордонну територію об’єктами критичної інфраструктури. Протести добрі до тієї пори, поки не загрожують національній безпеці країни. В умовах війни ця загроза існує для України, але також для Польщі.

Коли Туск зробив кордони і залізницю об’єктами критичної інфраструктури, то захистив ці об’єкти. Хоча б на папері. Це вже важливий крок, не обмежуючи протестів. Протест і шкода національній безпеці не обов’язково сумісні речі.

– Фермери протестують по всьому ЄС через «зелену угоду» (екологічні закони, які обмежують використання пестицидів і добрив), урізання дотацій. До чого тут українські фермери, якщо проблема в Брюсселі?

– Ні до чого. Просто для учасників протесту блокування кордону – те, чого не можна не помічати. Вони це роблять, щоб привернути більше уваги до себе.

Шкода, що багато людей забувають, що зерно часто збирають під обстрілами та на мінних полях. Ті, хто його збирає, час від часу калічаться і гинуть. Кошти, які Україна виручає від продажу зерна в інші країни, не в Польщу, поступають в бюджет. Так само як кошти від розмитнення товарів. Зокрема, польських, які йдуть до нас. Тож є великі збитки для бізнесів обох країн.

– Ви недавно повернулися з Польщі. Як польські урядовці дивляться на вирішення проблеми, і як до неї ставиться польське суспільство?

– Польське суспільство не до кінця розуміє, що відбувається. Мені здається, польські урядовці іноді теж, але до них розуміння приходить. Польські політики водночас підтримують і фермерів, бо свої, і Україну, бо бореться за свободу.

У цій темі багато фейків і брехні. Наприклад, що агропродукція з України вироблена тільки великими агрохолдингами, а в Польщі – простими селянами. Неправда, бо в нас лише 10% виробляють агрохолдинги, а в імпорті їх частка – 23%.

У Польщі теж є великі агрохолдинги. Наші структури сільського господарства не надто сильно відрізняються.

Ще один міф, що нібито українське зерно реекспортом привозили назад на польський ринок. Що воно поганої якості. Усе це розбивається фактами, бо не відповідає дійсності. Але мало хто хоче слухати. Польські медіа досі мало приділяють цьому уваги, а політики бояться брати відповідальність через політичні ризики.

– В Україні були сподівання, що після парламентських виборів у Польщі в жовтні 2023-го проблема з блокуванням кордону вирішиться. Виявилося, загрострилася. У квітні поляки голосуватимуть на місцевих виборах, а у червні до Європарламенту. Яка роль у кризі виборів і соратників прем’єра Туска по уряду з «Польської селянської партії», ПСЛ?

– Усі борються за виборців. При владі у Варшаві не одна партія, а коаліція. Та ж ПСЛ на місцевих виборах бореться за своїх кандидатів. Як і партія Туска «Громадянська платформа». Як і їх противники з ПіС, «Конфедерації». Триває війна всіх проти всіх, де використовуються два негативні наративи щодо України, які підтримують російські спецслужби, як час від часу теж роздмухують історію нашого спільного складного минулого.

Усі ці речі впливають на перебіг кампаній, які, на жаль, часто популістичні. Особливо, зі сторони крайніх правих. Інші намагаються конкурувати з ними за голоси виборців, і грають в «коло брехні», яке шкодить Україні та Польщі.

– У кінці лютого польська поліція затримала журналіста «Української правди», УП, Михайла Ткача і оператора, які знімали торгівлю Польщі з Білорусією. 7 березня затримали іншого українського журналіста і оператора, які знімали торгівлю з Росією – забрали техніку і депортували. Як і чому таке можливо?

– Складно говорити про свободу слова українських журналістів у Польщі. В Україні такі речі – неможливі.

Це трішки хибний шлях, бо УП – найпопулярніше українське інтернет-видання, а її головна редакторка входила в топ-100 найвпливовіших жінок світу.

Можна по-різному ставитися до журналістів УП, але їхні репортажі мають резонанс не лише в Україні, а й за її межами. Коли польські політики, думають, що так можна обмежити інформацію, то роблять велику помилку, бо навпаки привертають увагу світу до несправедливості та проблемних речей. Надмірна увага може зашкодити Польщі та її владі. Ми б цього не хотіли, бо вдячні Варшаві за те, що відстоює українські інтереси в оборонній сфері. Туск став одним із перших, хто підтримав ініціативу французького лідера Еммануїла Макрона про надання зброї та посилання військ в Україну.

Роль Польщі в підтримці України буде далі зростати. Тому Україна всіляко зацікавлена зняти усі непорозуміння між нами.

– Ваш колега з Сейму Павел Коваль обіцяє, що блокування кордону завершиться за кілька тижнів. Чи бачите перспективи, що в цьому році вдасться припинити блокування, і як? Чи навпаки нові українські продукти будуть щоразу ставати причинами для нових перешкод у торгівлі?

– Ковалю видніше, бо більше знає про внутрішню кухню польської політики та можливості уряду. Мені залишається лише довіряти йому та прогнозам. Сподіваюся, ці слова будуть втілені в життя.

Не знаю, що буде в майбутньому. При вступі в ЄС нам буде потрібно багато працювати з Польщею. Варшава, залишаючись найближчим другом України в Євросоюзі, буде одним із найбільших наших конкурентів. Нам із поляками слід домовлятися. Й працювати над тим, щоб менше конкурували, а більше разом збагачуватися завдяки співпраці в рамках ЄС.

– 23 лютого учасники протестів розсипали з зерновозів український ріпак, який везли в Німеччину. У ніч на 25 лютого на залізничній станції Котомеж розсипали українське зерно з восьми напіввагонів, пошкодили 160 тонн продукції. Вантаж транзитом їхав в порт Гданська, звідки в інші країни. Як йде розслідування, і чи розглядають у Польщі слід Росії?

– Розслідування триває. Не знаю, як польські спецслужби оцінюють роль Росії. Здається, вони замало приділяють цьому уваги. Коли заходжу на польські сторінки в соцмережах, бачу там величезну кількість ботів.

Мені здається, поляки недооцінюють загрози інформаційної війни, яку Росія провадить проти Польщі. Путін згадав 37 разів Польщу у інтерв’ю Такеру Карлсону. Колишній президент РФ Дмитро Медведєв весь час згадує про Польщу, що її слід знищити. Це те, про що в Москві думають. Тому польським спецслужбам слід бути уважнішими до тих, хто хоче сіяти ворожнечу між польським та українським народами. А це передусім – російські спецслужби.

– За 11 місяців 2023-го Польща продала в Україну товарів на $11 млрд, а Україна в Польщу на $4,3 млрд. Український експорт переважно сировина, а польський – готові продукти. УП порахувала, що це понад 100 тис. робочих місць у Польщі. Чи польські бізнеси, які від цього потерпають, виступають проти тих, хто блокує кордон, і чому про них не чуємо?

– Прикра ситуація, бо коли польські протестувальники хотіли блокувати німецький кордон, то ті бізнеси, які торгують з Німеччиною виступили проти, й блокування завершилося за декілька годин.

Товарообіг Польщі з Німеччиною в десятки разів більший, ніж з Україною. Там польські підприємці цього не допустили. Тому хотілося б бачити активнішу роль польського бізнесу, який працює з нами.

– Як можна цивілізовано вирішити торгові суперечки України з Польщею та іншими сусідами в рамках нашого вступу в ЄС, де митних кордонів взагалі не буде?

– Це питання. Бо коли нас кличуть в ЄС, а з іншого боку кажуть «накладаємо ембарго на вашу продукцію, й ви не будете мати права її поставляти», то який сенс у Євросоюзі?

Участь України у Євросоюзі – це наш захист у протистоянні з Росією, і самого ЄС. Якщо перетворимось на «буферну зону», як це пропонує угорський прем’єр Віктор Орбан, то нас захопить Росія, а такою «буферною зоною» стане Польща, Угорщина та інші ніші західні сусіди.

Нам із Польщею треба підтримувати один одного в безпековій сфері, бо це в наших спільних інтересах.

Як оцінюєте теперішній стан польсько-українських відносин, з огляду на кризу з зерном і два роки війни, особливо якщо врахувати, що були дуже добрі відразу після російського вторгнення?

– Туск всіляко демонструє військову та дипломатичну підтримку України. Такі самі заяви робить глава МЗС Радослав Сікорський. А президент Анджей Дуда ще раніше робив, коли наші відносини дуже різко покращилися відразу після вторгнення. Ми це чуємо та вдячні. Українці вдячні всім полякам, які багато допомогли нашому суспільству, тим громадянам, котрі приїхали в Польщу.

Затьмарюють провокації на кордоні, які передусім підігріває «Конфедерація». Треба, щоб основні польські партії припинили використовувати кордон у політичній боротьбі між собою, бо це погано для нас обох.

– Якими є перспективи відносин зараз, і якими бачите їх після завершення війни?

– Я взагалі прихильник Першої Речі Посполитої. Найбільша помилка була тоді, коли гетьман Іван Виговський хотів зробити справедливу федерацію трьох народів, а польський Сейм вчергове не дав на згоди. Як тільки в історії таке відбувається, цим користаються росіяни і завжди перемагають. Щоб не робити схожих помилок надалі, нам слід мати найтісніші відносини між собою в ЄС.

У рамках ЄС ті країни, які були в Речі Посполитій, мають досвід цивілізаційної співпраці та єднання, Польща, Литва, інші країни Балтії. Ми всі повинні виступати разом та узгоджувати власну політику.

– Наскільки важливим партнером в процесі відбудови України буде Польща?

– Мені б хотілося, щоб була активним партнером у процесі відбудови, але для цього спочатку слід перестати блокувати кордон. Інакше поляки банально не завезуть будівельні матеріали в Україну.

Ми зацікавлені дати польському бізнесу на цьому заробити і збудувати у нас якісну інфраструктуру або відновити знищену. Це було б ідеально, але для цього треба не розмінюватися на такі конфлікти, які є зараз.

– У Польщі лунають голоси, що після періоду дуже добрих відносин у 2022 році, Україна зробила ставку на партнерство з Берліном, а не Варшавою. Наскільки виправдані?

– Це міф. Лякання німцями стало ще одним фетишем польської політики, як і нібито отруєне українське зерно. Якщо говорити про наші відносини, то вони так само як із німцями тісні з американцями, британцями. Зараз лідерами у цьому намагаються стати французи. Нам би хотілося, щоб лідерами були поляки.

Німці нам допомагають. Ми їм вдячні. Але вони не мають великого впливу на українську політику.

– Якими є очікування української сторони щодо Польщі та польської влади, коли йдеться про подальшу підтримку України?

– У зовнішній політиці уряд Туска і сам прем’єр їх виправдовують, співпрацюючи  з французами та німцями задля нашої підтримки. Переконуючи США нас підтримувати. Надаючи нам допомогу. Дуже хотілося б, щоб ця підтримка була не лише на словах чи в певних сферах, а в повномасштабних діях. Щоб кордон розблокували, щоб ми могли вільно торгувати. Домовитися – в інтересах обох народів.

Фото Facebook Миколи Княжицького

Share Button

Презентація компанії Works11

Share Button

Сусіди України, на тлі прогнозів західної преси про неминучість нападу путінської РФ на одну з країн НАТО, продовжують посилювати свої оборонні спроможності – Польща знаходиться в авангарді цього процесу

Вчетвер, 7 березня 2024 року, у містечку Зельонка (пол. Zielonka), що під Варшавою, на полігоні Військового інституту технологій озброєння (Wojskowy Instytut Techniczny Uzbrojenia, WITU) відбувся динамічний показ бойових засобів, який організувала компанія Works11

Works11 – заснована у 2005 році компанія, що займається торгівлею зброєю та боєприпасами, а також проводить навчання і дослідно-конструкторські роботи. Клієнтами Works11 є передусім польські спецслужби. Компанія оперує продукцією польських виробників та іноземних постачальників, серед яких, зокрема, виробники зі США, Чехії, Словаччини, Болгарії та інших країн.

Клієнтами Works11 є передусім польські спецслужби. Стенд компанії на виставці MSPO 2023 / Скриншот з відео
Клієнтами Works11 є передусім польські спецслужби. Стенд компанії на виставці MSPO 2023 / Скриншот з відео

Господарем динамічного показу став Військовий інститут технологій озброєння – науково-дослідна установа збройних сил Республіки Польща, що діє з 1965 року, а фактично з міжвоєнного періоду, коли створили Артилерійський науково-дослідний інститут, а потім – Інститут технологій озброєння. Вже в 1930-х на полігоні в Зельонці проводили випробування стрілецької зброї та артилерії. З того часу в Інституті розробили 112 різних зразків зброї для армії. Починаючи з моменту заснування в середині 1960-х, Інститут розробив ряд рішень і нових типів зброї. Таких, наприклад, як протитанковий гранатомет Komar, динамічна броня для танків ERAWA або пістолет WIST-94.

Під час показу 7 березня 2024 року було представлено декілька систем озброєння. У першій частині показу представлялась переважно вибухівка та гранати різних типів. Сюди входила продукція фінської компанії Forcit Defense – зокрема, заряди Bangalore Blade, призначені для пробивання інженерних загороджень, а також направлені заряди Hailstorm у варіанті зі сталевими і вольфрамовими кульками, що використовується проти живої сили та легкоброньованої техніки.

7 березня ц.р. на полігоні WITU відбувся динамічний показ бойових засобів, який організувала компанія Works11 / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net
7 березня ц.р. на полігоні WITU відбувся динамічний показ бойових засобів, який організувала компанія Works11 / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net

Також були представлені польські термобаричні гранати RGTB, розроблені Zakłady Sprzętu Precyzyjnego Niewiadów Sp. z o. o. Для демонстрації їх роботи спочатку підривали звичайні гранати РГ-42, а потім термобаричні заряди в однотипних об’єктах, що імітують бункери.

Image 2
Демонстрація польських термобаричних гранат RGTB / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net
Демонстрація польських термобаричних гранат RGTB / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net

Також були представлені ріжучі заряди на основі пластичної вибухівки, виробництва компанії Forcit, розроблені на основі тетранітропентаеритриту (ТЕН), кумулятивний донний заряд КДЗ (призначений для ураження військової техніки та знешкодження вибухонебезпечних об’єктів) а також направлений саперний заряд (НСЗ) Chelicer (призначений для знешкодження боєприпасів, знищення СВУ тощо), виробництва того ж Zakłady Sprzętu Precyzyjnego Niewiadów.

В Зельонці були представлені ріжучі заряди на основі пластичної вибухівки, виробництва компанії Forcit / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net
В Зельонці були представлені ріжучі заряди на основі пластичної вибухівки, виробництва компанії Forcit / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net

Наступним елементом показів стала презентація ручного надлегкого міномета ANTOS натівського калібру 60,7 мм та міномета АНТОS-LR (Long Range – у цьому випадку понад 3000 м), виробництва чеської компанії VTÚVM. Цей тип зброї використовується, зокрема, польськими спецпризначенцями. Завдяки невеликій вазі та розмірам міномета й боєприпасів до нього, це цікаве допоміжне озброєння не тільки для спецпідрозділів, а й для з’єднань легкої піхоти.

Надлегкий міномет ANTOS виробництва чеської компанії VTÚVM / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net
Надлегкий міномет ANTOS виробництва чеської компанії VTÚVM / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net

Також на шоу було показано роботу гранатомета револьверного типу Milkor M32A1 калібру 40 мм. Зброя цього типу використовується як збройними силами, так і поліцейськими підрозділами в кількох десятках країн світу.

Гранатомет револьверного типу Milkor M32A1 калібру 40 мм / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net
Гранатомет револьверного типу Milkor M32A1 калібру 40 мм / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net

Наступним елементом стала презентація роботи гранатометів RPG-75M i RPG-75MP (з кумулятивною та термобаричною бойовими частинами) та нових типів боєприпасів до гранатометів РПГ-7. Цю зброю розробив чеський завод Vezeta, але ліцензію на виробництво має також уже згадана польська компанія Niewiadów. У Польщі з 2010 року гранатомет поставлений на озброєння підрозділу GROM.

Сучасні гранатомети RPG-75MP (з кумулятивною та термобаричною бойовими частинами) розробки та виробництва Zakłady Sprzętu Precyzyjnego Niewiadów / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net
Сучасні гранатомети RPG-75MP (з кумулятивною та термобаричною бойовими частинами) розробки та виробництва Zakłady Sprzętu Precyzyjnego Niewiadów / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net

Також під час динамічного показу було представлено новинки стрілецької зброї: протирикошетні боєприпаси від американської компанії ICC, а також гвинтівки Carbine від Hans під патрони калібрів 5,56x45mm та PCC 9x19mm. Ще одним цікавим елементом показу стала презентація кулемета Dillon M134D Minigun 7,62х51 мм.

Кулемет Dillon M134D Minigun 7,62х51 мм став хітом динамічного показу в польській Зельонці / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net
Кулемет Dillon M134D Minigun 7,62х51 мм став хітом динамічного показу в польській Зельонці / Фото: Даріуш Матерняк, PolUkr.Net

Багато з представлених рішень можуть виявитися цікавими не лише для польського війська, а й для Збройних сил України. Особливо дослідні зразки гранат включно з термобаричними бойовими частинами для гранатометів сімейства РПГ-7 та RPG-75, а також самі заряди і вибухові речовини. Це пов’язано з нинішніми особливостями ведення бойових дій на території України. Часто ці дії вимагають подолання інженерних перешкод, бої в окопах, та захоплення укріплених позицій противника – бункерів і різного роду укріплень. Технологічна перевага в цій галузі, яку, зокрема дають представлені види зброї – це чинник, що впливає на підвищення боєздатності підрозділів, які ведуть бойові дії.

Даріуш Матерняк,

головний редактор Польсько-Українського порталу PolUkr.Net,

голова громадської організації “Центр досліджень Польща-Україна”

Текст українською мовою опубліковано на сайті Defense Express

Share Button

Дуда: «Путін нападе на інші країни, якщо переможе в Україні»

Share Button

Президент Польщі прокоментував поточну ситуацію, пов’язану з війною в Україні, після зустрічі з президентом США, в якій взяв участь також прем’єр-міністр Дональд Туск.

«Що сьогодні потрібно Україні, то це віра в те, що Путін не виграє цю війну», – сказав президент Польщі в інтерв’ю телеканалу Bloomberg.

«Якщo Росія переможе в Україні, вона нападе знову. Вона нападе на інші країни. Тому її треба зупинити», – сказав Анджей Дуда.

Візит президента та прем’єр-міністра Польщі до Вашингтону відбувся у 25-ту річницю вступу Польщі до НАТО, який стався 12 березня 1999 року. Анджей Дуда та Дональд Туск зустрілися з представниками обох палат Конгресу США та з президентом США Джо Байденом. Важливою темою переговорів стала ситуація в Україні та перспективи війни, що триває.

«Ми провели переговори про безпеку в дуже урочистій атмосфері. Переважно говорили про це з президентом Байденом, про ситуацію в нашій частині Європи, включно з воєнною ситуацією в Україні», — сказав Дуда, зазначивши, що допомога, яку отримує Київ від США та інших країн Заходу має ключове значення для України.

Результати переговорів в США стануть темою переговорів президента та прем’єра Польщі в Брюсселі під час позачергового саміту Веймарського трикутника цієї п’ятниці, 15 березня 2024 року.

За матеріалами: dziennik.pl,

 

Share Button

Глава Бюро національної безпеки Польщі: «Країни НАТО мають три роки, щоб приготуватися до війни з Росією»

Share Button

Яцек Сєвєра повторив свою оцінку міжнародної ситуації в регіоні Центральної та Східної Європи.

«Якщо хочемо уникнути війни, то країни НАТО на східному фланзі повинні прийняти трирічний горизонт часу для підготовки до конфронтації. За цей час на східному фланзі слід створити потенціал, який буде чітким сигналом для стримування від агресії», – сказав глава Бюро національної безпеки в інтерв’ю виданню Nasz Dziennik.

Яцек Сєвєра також звернув увагу на питання, пов’язані з модернізацією польської армії.

«З розмов, які мав, розумію, що принципові напрямки збережуть. Президент Польщі очікує, що цілі щодо формування польської армії, збільшення її чисельності та модернізації радикально змінювати не будуть», – сказав Сєвєра.

11 березня 2024 року відбулося засідання польського РНБО, тобто уряду та президента. Це відбулося незадовго до візиту президента Анджея Дуди та прем’єр-міністра Дональда Туска до Вашингтону. Цей візит заплановано на 12 березня 2024 року, у 25-ту річницю вступу Польщі в НАТО.

«Вважаю, ми повинні висунути вимогу і хочу запропонувати її найближчим часом. Під час нашого візиту до Білого дому буду говорити про це з усіма нашими союзниками, а також з генсеком НАТО в штаб-квартирі Альянсу, щоб країни НАТО вирішили разом, щоб вимогою Альянсу на майбутнє стало витрачати на оборону не 2% від ВВП кожної країни як зараз, а 3%», – сказав президент Дуда під час засідання польського РНБО.

За матеріалами: pap.pl, dziennik.pl,

Share Button

Прем’єр-міністр Польщі: Прикордонні переходи включать до списку критичної інфраструктури

Share Button

Блокування прикордонних пунктів пропуску під час протестів більше не буде юридично можливим.

Про плани уряду повідомив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск на пресконференції після засідання уряду. «Щоб забезпечити 100% гарантію, що військова допомога – техніка, боєприпаси, гуманітарна та медична допомога – надійдуть українській стороні без затримок, ми включимо до переліку критичної інфраструктури пункти пропуску з Україною та зазначені ділянки доріг і залізничних колій. Це питання найближчих годин», – сказав прем’єр.

До списку потраплять, швидше за все, усі пункти пропуску та окремі ділянки автомобільних доріг національного значення і залізничних колій, що ведуть до кордону з Україною.

Туск також згадав про деякі банери, які використовували під час протестів. «Є одна річ, з якою я ніколи не погоджуся, і це не лише моя особиста думка. Не можемо допустити, щоб ті, хто відкрито і безсоромно підтримує Путіна, діяли на польсько-українському кордоні, користуючись протестом фермерів», – сказав глава польського уряду.

20 лютого учасники акцій протесту заблокували декілька пунктів пропуску. Зокрема, в Медиці, Раві-Руській і Дорогуську. У Медиці перехід розблокували підрозділи поліції в ніч з 20 на 21 лютого 2024 року.

За матеріалами: polon.pl, gov.pl,

Share Button

Українські військові тренуються на польських полігонах

Share Button

Із 2022 року в Польщі діє навчальна місія для України.

За теперішніми навчаннями місії спостерігав перший заступник начальника Генштабу Війська Польського, генерал Пьотр Блажеуш. Навчання проводять в рамках місії ЄС (EU Military Assistance Mission in support of Ukraine).

Генерал Блазеуш брав участь у навчаннях у рамках модулів CAT-C. Навчання проводять в десяти навчальних центрах і на двох полігонах у Польщі. Зараз у них беруть участь близько 1000 військових. Зокрема, 450 інструкторів з дев’яти країн ЄС та Канади. У 2023 році в рамках місії підготували близько 10 тисяч військових ЗСУ, а у 2024 році їх кількість планують збільшити до кільканадцяти тисяч.

За матеріалами: twitter.com, Генштаб Війська Польського

Share Button

У Польщі збудують навчальний центр для ЗСУ

Share Button

Про схвалення планів повідомив глава польського міністерства оборони.

«Сьогодні ми вирішили створити в Польщі «Спільний центр НАТО-Україна» з аналізу, навчання та освіти», – сказав міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш під час пресконференції за підсумками засідання міністрів оборони країн НАТО в Брюсселі.

У Бидгощі мають збудувати новий навчальний центр. Рішення прийняли на прохання української сторони.

Під час зустрічі у Брюсселі відбулися переговори в багатосторонньому форматі, присвячені подальшій військовій допомозі Україні. Міністр Косіняк-Камиш провів також низку двосторонніх зустрічей. Зокрема, з міністрами оборони Литви та Туреччини.

«Польща – один із лідерів країн НАТО щодо витрат на оборону, про що я наголосив під час свого виступу. Подаємо гарний приклад», – додав Владислав Косіняк-Камиш, маючи на увазі дискусію щодо слів кандидата в президенти США Дональда Трампа, який поставив під сумнів можливість надання військової допомоги членам Альянсу, які не виконують зобов’язання витрачати 2% свого ВВП на оборону.

За матеріалами: twitter/MON_GOV_PL

Share Button

Якуб Ольховський: підтримка України залишається в інтересах Великої Британії

Share Button

Доктор Якуб Ольховський з Інституту Центральної Європи та Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні розповідає сайту polukr.net про відносини між Україною, Польщею та Великою Британією, а також про можливі сценарії розвитку міжнародної ситуації в Центрально-схидной Європи. 

Як зараз виглядає питання британо-українських відносин в оборонній сфері, особливо з точки зору угоди, підписаної у січні 2024 року під час візиту британського прем’єр-міністра до Києва? Як це впливає на гарантії безпеки для України?

Не вживав би тут термін «гарантії», бо трохи занадто гучне слово. Та й взагалі це поняття викликає не найкращі асоціації, бо в сучасному світі складно комусь «гарантувати» безпеку.

Попри це, немає причин для надто великого песимізму теж – самому Лондону залежить на тому, щоб відігравати більшу роль у світі, ніж раніше. Особливо після «Брекзиту» – йому слід відновити свою міжнародну позицію.

Британці намагаються це робити. Зокрема, звертаючись до власних традицій – передусім, повертаючись до морів і океанів. Це було видно ще до російського вторгнення в Україну, коли британські кораблі з’явилися в Чорному морі, а зараз, на початку 2024 року, видно в Червоному морі через операції проти повстанців-хуситів у Ємені.

Британці намагаються послідовно будувати імідж військово-морської потуги. Наприклад, наносячи авіаудари разом із США. Така участь, як і підтримка України, залишається в інтересах Великої Британії: Чорне море – один із найважливіших морських басейнів у світі, а Велика Британія завжди підходила до гарантування своєї безпеки, зокрема шляхом забезпечення вільного судноплавства для своїх морських шляхів. Ось чому вона створила флот, який використовується в усьому світі для захисту свободи судноплавства.

Щодо майбутнього, то незабаром у Великій Британії відбудуться вибори, і є багато ознак, що лейбористи займуть владу після перерви завбільшки в 14 років.

Чи може це означати зміну британської політики щодо України та Росії?

Не думаю, що це означає зміну політики, бо Велика Британія все одно перебуває «в протиріччі» з Росією. Це також має емоційний вимір. Вони досі пам’ятають справу Литвиненка й те, що росіяни собі дозволяли робити на британській землі. Тож не думаю, що відбулися якісь серйозні зміни. Тим паче, що Велика Британія ніколи не була енергетично залежною від Росії, як багато інших країн Західної Європи.

Важко сказати, що буде з Україною – багато залежить від прогресу в боротьбі з корупцією. Також для Заходу стає все більш важливим як виглядатиме ситуація на фронті. Британці, як і американці дуже емоційно ставляться до питання свободи, тому реакція на позицію українців, яких вважають «борцями за свободу» у нинішньому конфлікті, була такою, а не іншою. Але американці вміють теж рахувати гроші, і їм не подобається, коли з цими грошима стається щось, що вони не контролюють. Більше того, не люблять переможених – коли завершилися вражаючі успіхи української армії, запал щодо підтримки дещо згаснув. Більше того, після двох років війни помітна втома від цієї теми. Це вже не першочергова справа, і це закономірне явище.

Що все це буде означати для нашого регіону Центрально-Східної Європи? Є багато ознак, що йдемо до заморожування конфлікту.

Думаю, що для нас нічого доброго. Це означає наче відкласти чи призупинити війну на певний час. Якщо хтось хоч трохи розбирається в політичних та історичних процесах у Східній Європі, то не має сумнівів, що це не закінчиться – Росія не розпочала війну заради шматка Запорізької області чи Донбасу, а щоб позбутися України як самостійного суб’єкта. Більше того, росіяни вже відходять від розмов про «спецоперацію», а натомість говорять про війну за безпеку держави і нації. Росія також чекає, коли Захід остаточно «втомиться» від війни – ми як Центральна Європа не можемо цього допустити. Маємо нагадувати решті Заходу та світу про цей конфлікт. Маємо дати зрозуміти іншим, що заморожування війни суперечить інтересам усіх нас.

Польща повинна бути активнішою в союзі з Великою Британією, а також у питанні інвестицій у збройну промисловість, що виникає із наших внутрішніх умов. Німеччина будує нові збройові заводи та підписує подальші угоди з Україною. Так само Франція, яка раніше вважалася менш активною, тепер теж змінює ставлення. Ми повинні краще використовувати наш потенціал. Наприклад, коли йдеться про безпілотники, які відіграють у цьому конфлікті значну роль. Обидві сторони використовують їх сотнями, в небачених раніше масштабах. Це величезний ринок. Маємо значні можливості, коли йдеться про цей тип зброї.

Наскільки ми, особливо країни Бухарестської дев’ятки (Болгарія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина), а також Німеччина і Франція, здатні діяти, якщо Дональд Трамп переможе на виборах у США, і політика Вашингтону зміниться?

Боюся, не можемо багато чого зробити самі, без підтримки Америки. Окрім масштабів, велике значення має лідерство та роль лідера. Якби не рішуча відповідь США на початку війни, Європа теж мала б проблеми з адекватною реакцією. Цього року маємо надзвичайно велику кількість виборів у різних країнах – загалом близько 70 країн, більше 1/3 країн світу, особливо з огляду на чисельність населення.

Багато що може змінитися у Великій Британії. Також будуть вибори в США, в багатьох країнах Європи. Виникають проросійські настрої, в деяких країнах частини населення поділяють російські наративи і бачення світу. Їх зрештою підтримує Росія – через діяльність, спрямовану на розвиток крайніх правих та лівих сил.

Загалом, йдемо до заморожування конфлікту і продовження цієї війни через певний час?

Я б не хотів, щоб так було, але саме так виглядає. Принаймні, на це багато чого вказує. Багато що може змінитися цього року – внаслідок виборів та інших процесів. Через 12 місяців можемо опинитися в абсолютно іншій дійсності.

Дякую за розмову.

Share Button

Українець досі вірить у перемогу, але не знає, коли це станеться – соціолог Олексій Антипович

Share Button

Українці досі вірять у перемогу, проте не впевнені, скільки років ще триватиме війна. Через її затягування та спричинені нею смерті й руйнування виникає більше суму, непевності та песимізму. Попри затягування війни, українці не готові на мир із збереженням за Росією окупованих територій. Кількість тих, хто займається волонтерством досі майже 40%, проте це менше, ніж у 2022 році – близько 75%. Триває повільний відтік населення й чим довше триває війна, тим менше шансів, що українці повернуться з-за кордону. Про це PolUkr.net розповів український соціолог, голова соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович.

Україна підходить до другого року війни, якій не видно кінця-краю. Водночас допомога від США та ЄС під питанням, Росія начебто адаптувалася до війни на виснаження і готова гнати людей на забій. Які головні настрої зараз соціологи фіксують в українському суспільстві?

Якщо говорити про настрої, пов’язані з війною, то віра в нашу перемогу нікуди не зникла. На сьогодні так вважають 91% українців, а наприкінці 2022 року, коли в нас були дуже переможні очікування, таких було 96%.

Українці вірять у перемогу – це об’єктивно, бо навіщо інакше боротися. Змінилося відчуття щодо тривалості – очікування, що війна мине за два-три тижні, максимум через кілька місяців, чи до пів року давно минули. Велика частина українців на початку вторгнення довіряли таким оцінкам. Зараз очікування коливаються від пів року, основна частина оцінює тривалість у рік-два. Є також значна частина, які оцінюють в два-три та три-чотири роки. Тому вимірюємо наше бажання перемоги вже роками.

В цілому, є відчуття, що війна триватиме ще невідомо скільки. Воно передусім призводить до загальноукраїнського відчуття невизначеності щодо свого майбутнього. Відтак місцями з’являється песимізм. Люди не планують свого життя – аби день прожити і ніч перебути. Але цей настрій не доходить до висновку, що слід складати зброю, чи не ходити на роботу, чи не жити звичайним життям.

Можна говорити ще про зростання суму. Але якщо взяти загальну динаміку за 2023 рік, то емоції в людей за рік не змінилися, але коливалися, залежно від успіхів чи невдач на фронті, в політичному сенсі, щодо міжнародної підтримки України. Українці природно та живо реагують на все, що відбувається навколо справ у державі та на фронті, які їх безпосередньо стосуються. В цілому, українець вірить у перемогу, але не знає коли це станеться.

Тож настрої українців не надто сильно змінилися?

Якщо дивитися загалом на 2023 рік, то настрої українців не змінилися. Просто загальний настрій став сумніший, більш невизначений і песимістичний. Щодо віри в перемогу, ставлення до міжнародної допомоги, чи влади, то є стриманіші очікування, оцінки зовнішньої допомоги. Зокрема, від Польщі.

Усі проблеми суспільство оцінює крізь призму війни, яка рано чи пізно призводить до певних депресивних настроїв. Але це не призводить до бажання домовитися з ворогом, не впливає на нашу віру в перемогу, не впливає на допомогу армії, яка єдина стоїть між нами й тими, хто хоче нас убити.

У найближчі місяці, мабуть, нічого не зміниться щодо невизначеності й смутку. Добавляють щоразу позитиву новини про перемоги. Позбавляють – брак таких. Найбільше українців об’єднують звитяги ЗСУ, гордість за країну, її відбудова, допомога один одному, очікування економічного росту після перемоги.

Найбільше роз’єднують – внутрішні конфлікти і взаємні звинувачення, економічна скрута та відсутність відбудови. Такі протилежні оцінки.

Пораділи підбитому російському кораблю – настрій піднявся. Але швидко вивітрюється, бо слід йти далі, воювати, перемагати. Наростає гнів на ворога. Як йому не наростати, коли стільки смертей.

Чи затягування війни збільшує кількість тих, хто готовий погодитися на замороження війни з фактичним збереженням за Росією окупованих територій?

Абсолютно, ні. Якщо досліджувати межі компромісу, то єдино бажаним варіантом перемоги є відновлення України в її міжнародно визнаних кордонах 1991 року. Також в українців є бажання, щоб Росія перестала становити для нас загрозу. Це може через зміну влади у Кремлі, розвал Росії, її економічну неміч. Але це вже максимальні планки нашої перемоги.

Практично ніхто з українців не готовий на мир із Росією з фактичною втратою наших територій. Якщо говорити про переговори за участі міжнародних партнерів як один із шляхів пригасити активні бойові дії, то вони вітаються. Але за умови, щоб світ за допомогою тиску та санкцій добився відновлення територіальної цілісності країни. Це не про здачу інтересів, а про призупинення війни і дипломатичні зусилля для обмеження можливостей Росії загрожувати нам.

Чи існують дослідження, яке ставлення населення до мобілізації, наскільки готові йти до війська, хто готовий, а хто ні?

Немає сенсу проводити таких досліджень, бо респонденти не дадуть правдивих відповідей. Тому не проводили. Мобілізація як обов’язковий елемент існування держави у воєнний час – її не можна навіть обговорювати.

Звичайно, у ЗМІ фіксують багато інформаційних кампаній щодо того, як проводиться мобілізація, щодо її огріхів. Але якщо запитати чоловіка призовного віку в Україні – чи потрібно її проводити, то відповість – «так». Просто кожен, думаючи про своє майбутнє, може не хотіти йти до війська. Але це не соціологія, а психологія людини, яка піклується про власну безпеку. Первинний страх індивіда – вмерти. А війна – це можливість загинути, тому ніхто не хоче на неї потрапити. Інша справа, коли треба через «не хочу» захищати державу.

Мабуть, також не проводилися дослідження, яка частина українських чоловіків не хочуть поразки, але не готові особисто воювати?

Давайте просто уявимо собі схоже запитання в соціологічному опитуванні – як на нього має відповісти українець? Він, скоріш за все, дасть соціально бажану відповідь. Але якщо сам не може взяти в руки зброю через стан здоров’я, через догляд за важко хворим родичем чи з інших причин, то що йому говорити? Тож чистої правди, яку можна було би використати для аналізу тут не буде.

Який відсоток населення, і в якій мірі залучений до волонтерства?

За даними дослідження Міжнародного республіканського університету, яке ми проводили, в 2022 році таких людей було дуже багато. Кожен робив щось на своєму місці, щоб оборонити країну. Тоді величезна кількість українців допомагали внутрішньо переміщеним особам та ЗСУ – волонтерили, донатили. На сьогодні фінансові можливості та бажання людей знизилися.

Це пов’язано з двома речима. По-перше, стало важчим економічне становище після майже двох років великої війни. Багато хто не має більше зайвих коштів.

По-друге, у людей теж виникають логічні запитання – якщо ми майже два роки донатили на армію, невже за цей період українська влада не змогла організувати самостійно забезпечення війська. Усі розуміють, що колись наша армія була гола-боса, й мало чим відрізнялася від російських «чмобіків». Але на сьогодні держава вже б могла на 100% забезпечувати потреби війська. Як мінімум одягом. Як максимум, усіма дрібними технічними засобами, які потрібні на полі бою – бронежилетами, іншими видами особистого захисту. Це не такі великі кошти на рівні країни. Не говоримо про снаряди чи літаки, а про просте матеріально-технічне забезпечення. Якщо українець бачить, що навіть на це збирають кошти, в нього опускаються руки, бо що тоді робить держава?

За нашими даними, на сьогодні 6% українців постійно займаються волонтерством, ще 33% час від часу. Разом, майже 40%. Відтак десь 60% – не займаються. Таке саме запитання в 2022 році було – десь 75% займаються, а 25% – ні.

Можливо, відомо, скільки в середньому в місяць українці донатять на армію?

Точно ніхто не знає. Приблизну статистику збирають великі фонди. На зразок Фонду Сергія Притули. Вони бачать, скільки приходить коштів, як змінюються обсяги донатів зараз, порівняно з 2022 роком. Якщо починається мегазбір, то багато українців щось присилають. А якщо ви посилаєте кошти комусь із близьких, кого мобілізували, це ніде не фіксують, бо це звичайний переказ. Тому точних сум ніхто не знає.

Скільки українців покинули Україну після 24 лютого 2022 року, скільки повернулися, і скільки ще хотіли б виїхати?

Це питання до демографів та статистів, але точних цифр ніхто не скаже. Ми володіємо опосередкованими цифрами. Наприклад, що кожен п’ятий українець, які зараз перебувають в Україні мають близьких, які виїхали закордон. Йдеться про чоловіка, дружину, батьків або дітей. Це дуже багато.

На початку вторгнення дуже багато поїхало, потім частина повернулася, а частина залишилася за межами країни або курсує туди-назад. Проте люди досі виїздять. За останні пів року все рівно зросла частка людей, яка виїхала. Цей витік населення по трохи все рівно відбувається.

На наші запитання, чи хотіли б люди повернутися в Україну, більшість відповідає, що хотіли б повернутися. Але на запитання «коли», відповідь – «після війни». Але, чим довше вони перебувають в іншій країні, влаштовують там життя, діти ходять у місцеві садочки, школи та університети, вивчають мову, чим довше триває війна, тим менше шансів на повернення цих людей в Україну.

Щодо того, хто ці українці, які перебувають закордоном, то до половини з них – жителі півдня та сходу країни. Це терени, які зараз під окупацією або в зоні активних бойових дій, прифронтові області. Це або окуповані території або під прямими обстрілами. Багатьом із цих людей просто не мають куди більше повертатись. Тому такий біженець, який обжився в умовній Німеччині чи Польщі, навряд чи повернеться. Йому повертатися хіба в Київ чи в безпечні області західної України, знову обживатися. Але не додому. Навіщо робити ще одне коло освоєння на новому місці, шукати роботи? Тому якщо це все пройдено і налагоджено закордоном, очікувати масового повернення біженців на сьогодні не варто. Після перемоги – можливо, так.

Тож більшість кажуть, що хочуть повернутися. Але з тих, хто досі не повернувся, повернуться не більше третини.

Чи українці переймаються можливим погіршенням економічної ситуації через відсутність західної допомоги, і чи готуються до цього?

Якщо говоримо про західну допомогу, яка надається для країни, вона передусім надається на соціальні виплати. Власних коштів нам вистарчає або на соціальні виплати, або на армію.

Більшість західної допомоги нам дають зброєю. Це допомога державі перемогти ворога або як мінімум не програти. Українець цією допомогою, звісно, переймається. Її брак впливає на жителів – ми стали більш песимістичним та невизначеними щодо майбутнього. Із іншої сторони, більш реалістичними. Також виникає все більше запитань до нашої влади щодо налагодження процесів функціонування держави в умовах війни. Бо за два роки можна було б і корупцію прикрутити, і виробляти більше своєї зброї. Кроки в цьому напрямку робляться, але українець їх оцінює крізь призму подій на фронті. Якщо бачить там українську зброю, якщо у нас немає корупційних скандалів, українець позитивно оцінить дії влади. Й не так сильно переймаєтося тоді щодо міжнародної допомоги.

Але на сьогодні таких однозначних позитивів у нас не багато. Бачимо загальне падіння оцінки, коли запитуємо українців, чи загалом у правильному напрямку йдуть справи в державі. За останні кілька місяців, із початку осені, у нас сильно знизилися оцінки українців щодо правильності напрямку руху справ у країні – із 70% до менше 60%. Це суттєве зниження. А оцінка, що справи йдуть в неправильному напрямку виросла з 15% до 28%. Це зростання вдвічі. Й означає стриманіші оцінки дій влади. Задоволені роботою ЗСУ – майже 96%. Роботою президента – 82%. А це вже майже 20% незадоволених. А щодо дій місцевої влади, то оцінки приблизно 50/50.

Питання матеріального стану і міжнародної допомоги державі, доволі суттєве для українців. Якась країна нам менше допомагає, ніж раніше, а якась блокує надання, як, наприклад, Угорщина. Але крім цієї оцінки українець нічого не може зробити. Далі буде запитувати виключно у своєї влади – якщо немає допомоги, то чому ми не робимо свою зброю? Чому цього не робимо, якщо війна обіцяє бути тривалою, потрібно мати своє виробництво, щоб менше залежати від міжнародної допомоги, і думки виборця в іншій країні?

Як українці сприймають можливі суперечки між президентом Володимиром Зеленським та головнокомандуючим Валерієм Залужним?

Вони ніяк їх не сприймають. Передусім ніхто в них не вірить. Дехто, хто сам зацікавлений у відроджені політичного суперництва в країні, може, й хотіли б. Частина таких українців є, але в цілому українці не вірять в конфлікт між Залужним і Зеленським. Якщо б такий конфлікт існував, то до нього ставилися б дуже негативно.

Українці вважають, що кожен має робити роботу на своєму місці. Президент має захищати державу на міжнародній арені. Залужного оцінюють добре, бо він чудовий головнокомандувач.

Біографія

Олексій Антипович – навчався на кафедрі соціології економічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. У 2007 році заснував і досі очолює соціологічну групу «Рейтинг». Значна частина досліджень – моніторинг електоральних симпатії населення, оцінок дій влади і довіри до політиків. Компанія замірює ставлення населення до резонансних подій, ініціатив. Також опитування стосуються таких сфер як медицина, навчання, підприємництво, релігія, мова, міжособистісні стосунки, споживчі вподобання. Під час російського вторгнення «Рейтинг» проводить дослідження щодо віри українців у перемогу України, в ЗСУ, оцінки дій влади, рівень національного супротиву, оцінки ситуації в країні та міжнародної допомоги.

Фото зі сторінки Олексія Антиповича у Facebook

Share Button

Безпекова ситуація в Україні станом на січень 2024 року. Прогноз розвитку подій на весняну кампанію.

Share Button

 

Той хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни;

той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи

виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе,

ні ворога, програє кожну баталію.

 Сунь-дзи «Мистецтво війни»

БУДЬ ЯКЕ КОПІЮВАННЯ ЧИ ПОШИРЕННЯ БЕЗ ЗАЗНАЧЕННЯ АВТОРА Є ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКИХ ПРАВ, ЗА ЩО НАСТАНЕ ПОКАРАННЯ.

Автор: Vlad Dut

Завданням даної роботи є детальний аналіз безпекової ситуації в Україні у повітрі, на суходолі, морі, кібернетичному та космічному просторах для повного усвідомлення поточної ситуації та тенденції її розвитку у середньостроковій перспективі в контексті застосування принципів НАТО.

Додаткове завдання – визначення “Centre of Gravity(COG)”, якому, в сучасних умовах, не приділяється достатньої уваги під час організації планування операцій та бойової роботи.

Мета роботи – критично оцінити поточну безпекову ситуацію на найбільш загрозливих ділянках фронту для її реалістичного усвідомлення, надати пропозиції щодо її покращення.

Усвідомлення ситуації в період російської агресії, допоможе визначити вірно пріоритети щодо нейтралізації наступального потенціалу противника військово-політичними керівництвом України, та прийняття до уваги реальних викликів цивільним населення.

План

  1. Безпекова ситуація у регіонах України у повітрі, на суходолі, морі, кібернетичному та космічному просторах.
  2. Центр гравітації (COG) за Карлом вон Клаузевіцом. Поточний COG російських окупаційних сил.
  3. Поточні критичні прогалини Сил Оборони України та їх імовірні варіанти вирішення.
  4. Висновок.

Вступ

Безпекова ситуація в Україні характеризується складним рівнем ситуації, яка стала причиною невірного врахування середньо та довготривалих ризиків, які набули критичного моменту станом на кінець грудня 2023 року.

Підводячи підсумок активних оборонних та наступальних дій України в 2023 році, сміло можна прийти до висновку, що запланований результат, який ставився на меті минулого року повністю не реалізувався. Невиправдані очікування стали симбіозом наслідків та прорахунків української сторони(політичного та військового рівня), а також наших союзників, здебільшого в лиці США[1] .

 Провальна кампанія на Оріхівському напрямі стала “холодним душем” для усіх учасників так званого контрнаступу, адже в осінньо-зимовий період змусила реалістичніше дивитися на російсько-українську війну, особливо політичному керівництву та цивільному населенню України.

Але Україна воює проти потужної військової російської машини, яка переважає у багатьох факторах, і тому не потрібно шукати зраду, особливо сьогодні, адже війна триває і усі підсумки будуть після завершення бойових дій.

Як уже зазначалося, поточна війна є найбільшим збройним протистояння світу від часів Другої світової війни, де у використанні як масові атаки піхоти та бронетехніки, до високоточних кібернетичних ударів, які можуть паралізувати державу на кілька днів. І тому не усе може бути сплановане та реалізоване, адже відсутній шаблон і стандарт в правильному ведені поточної війні. Адже рф не є Афганістан, Ірак чи інші країні, де можна лише однією піхотою захопити певний рубіж, що повністю не працює в українських реаліях.

  1. Безпекова ситуація в Україні станом на грудень-січень 2023/2024 рр.. перебуває у важкому стані, який характеризується наступом російських військ на північному-сході та сході України(початок певних дій і на південному сході), із залученням потужного ударного угрупування, яке було сформовано під час прихованої мобілізації рф у весняно-літній період поточного року. Але варто відмітити, що російські підрозділи діють згідно визначених раніше стратегічних та оперативних цілей, які є чітко встановлені у 2022/2023 та лиш мінімально корелюються в залежності від ситуації.

Стратегічні цілі рф в Україні є незмінними із початку вторгнення та являються наступними:

  1. «Денацифікація» – вбивство української ідентичності у всіх її проявах.
  2. Зміна політичного курсу України – зупинка західного рух розвитку України і політична та економічна орієнтація на москву[2].

Під час повномасштабного вторгнення викристалізувалися додаткові цілі:

  1. Зменшення західної підтримки України в результаті не кінетичних дій для зміни політичної ситуації країн-партнерів (Словаччина, Польща, Нідерланди та інші). Саме ця ново кристалізована ціль, на нашу думку, має першочерговий фокус для рф, та направляє максимально допустимий ресурс для досягнення максимального результату.
  2. Зменшення економічного функціонування України, шляхом кінетичного/не кінетичного впливу спец служб рф на ключові сектори паливно-енергетичного комплексу(знищення ракетними ударами), морської/сухопутної торгівлі(удари по інфраструктурі та блокування проксі групами кордонів) та дестабілізації суспільно-політичних процесів в Україні та інше[3] .

Дані стратегічні цілі рф є сталими, та характеризується лише мінімальними змінами під час досягання певного ефекту. Проте саме від них походять оперативні цілі, які уже визначають актуальніший план дій в Україні.

Оперативні цілі рф в Україні:

  • військові:
  1. Повна окупація Донецької та Луганської областей для підтвердження власних намірів щодо захисту так званих терористичних держав і зони інтересу[4].
  2. Скувати наступальні дії Сил Оборони України на запорізькому та __________________________________
  3. Modern war institute: https://mwi.westpoint.edu/what-is-russias-strategy-in-ukraine/
  4. Apostrophe International https://apostrophe.ua/en/news/society/2023-12-06/torchat-ushi-moskvyi-kak-polskie-zabastovschiki-rabotayut-na-vraga-ukrainyi/309825
  5. BBC News: https://www.bbc.com/news/world-europe-60938544

херсонському напрямах з метою недопущення перерізання власних ліній комунікацій півдня (LOC- line of communication)[5];

  1. Відновити російською стороною повний контроль (Sea Control) в західній частині Чорного моря з метою блокування дій Військово-морських Сил України (FOM/FON) і торгівельних шляхів;
  • суспільно – політичні:
  1. Знищення репутаційної та ідеологічної довіри українського соціуму до вищого політичного та військового керівництва України шляхом проведення інформаційних та психологічних операцій та не кінетичних дій методами дискредитації та зіштовхування.
  • міжнародні:
  1. Не кінетичними/кінетичними методами відтермінувати побудову та розгортання Військово-промислового комплексу України на тлі 90% скорочення західної допомоги(наприклад утруднити доставку компонентів та деталей із Китаю необхідних для виготовлення FPV дронів) та інші.

Реалізація стратегічних та оперативних цілей під кампанії 2022-2023 рр.. москвою продемонструвала високий професіоналізм та фаховість стратегічних та оперативно-стратегічних штабів, які,  на нашу думку, ефективно (в збиток українській стороні) застосовують власні можливості в проведенні операцій відповідного рівня. Вищі штаби рф є досить професійними елементами військового управління, які успішно застосовують активне поєднання сил і засобів різних родів (сухопутного, повітряного, морського, кібернетичного та космічних просторів) військ аби проводити багато рівневі завдання. Саме координація, управління та синхронізація штабів по вертикальній та горизонтальній сітці дають, на нашу думку, високі показники у їх ефективності.

Наприклад, наступальна операція рф поблизу м. Авдіївки є чітко організованою та скоординованою дією штабного елемента, яка демонструє залученість військ кількістю орієнтовно 40-50 тисяч і їх керування на полі бою[6]. За 2 місяці на авдіївському напрямі рф втратила близько 13 тисяч особового складу та 200-250 одиниць важкої броньованої техніки, при тому не зменшуючи темп і амплітуду наступу. Додатковим фактором ефективності являється раціональне застосування сил і засобів Військово-повітряних сил рф(ACC) у вигляді ударів КАБ(керована авіаційна бомба), дронами-камікадзе різних типів та ракетними ударами по критичних елементах української сторони, а саме по 2-3 ешелону оборони. Це показує здатність оперативних/стратегічних штабів та командувань формувати якісну синергію застосування різних озброєнь з різних просторів для досягнення бажаного результату. Тобто повітряний простір підтримує сухопутній чи навпаки і так далі, комбінуючи методи застосування типів ураження.

Поточна безпекова ситуація в Україні в порівнянні з літньою кампанією противника, зазнала ряд відмінностей, які в результаті якої наступальна ініціатива перейшла до російської сторони в осінній період 2023 року. Формат застосування сил і засобів рф не зазнав суттєвих відмінностей від попередніх спроб, проте значно адаптувався під поточну ситуацію.

Детальніший безпековий аналіз ми розглянемо у п’яти просторах, які розрізняються згідно бойових статутів країн-членів альянсу НАТО і регламентують їх функціонування. Кожне застосування певного ефекту силами і засобами рф, є взаємодоповнююче та  може частково дублюватися.

  1. Land Component Command (LLC або сухопутній компонент). Характеризується важкою ситуацією на лініях зіткнення через залучення раніше підготовлених резервів рф до району ведення бойових дій. Додатковим фактором погіршення ситуації являється обмеження допомоги країн Заходу у вигляді цілого ряду боєприпасів, що спричинило до падіння українського темпу стрільби калібрів 155 мм, 152 мм, 122 мм, 120 мм та інші у 5-6 раз.

Війська рф мали головне завдання у 2023 році у недопущення розвитку українських наступальних операцій на південному сході. В той же час залучивши найбоєздатніші підрозділи вдв на основне вістря української атаки, одночасно збільшила рекрутинг у власні збройні сили завдяки щедрій фінансовій винагороді та якісній пропаганді[7]. Тобто поки одні підрозділи стримували та нівелювали українські атаки, рф активно формувала нові частини та з’єднання. А найбільш боєздатні підрозділи розгортала на один щабель вище, наприклад, більшість полків вдв рф були розгорнуті до дивізійного рівня[8].

Тому нова хвилі атаки російських підрозділів у вересні-жовтні 2023 рр.. та змістили свій фокус із оборони до наступу на наступних напрямах, а саме:

  1. Куп’янський напрям – підрозділи рф намагаються продавити Сили оборони України до м. Куп’янськ з метою перекриття вогнем важливого транспортного вузла, та повністю нівелювати імовірні українські наступальні дії у напрямі західної сторони Луганщини. Додатковою метою для рф являється повне сковування або ліміт у маневрі в східній частині р. Оскіл.

Даний напрям є сприятливий для російської сторони, через короткий шлях логістики із території рф, використовуючи залізничну гілку Куп’янськ вантажний-Валуйки для підтримання атакувального темпу. Це досягається насамперед хвильною тактикою атак піхоти рф, яка полягає у наступному алгоритмі:

  1. Група №1 «Штурмовики» кількістю 15-25 чоловік за допомогою 1-2 танка чи бмп та концентрованого вогню артилерії захоплює українську позицію;
  2. Група № 2 «Копачі», які в такій же кількості особового складу одразу вирушає на свіжу захоплену позицію, де одразу починає її вдосконалювати в інженерному відношенні. Група №1 відходить назад для відновлення боєздатності, при чому маючи втрати в 50-60%від початкової кількості.
  3. Група № 3 «Піхота, що обороняється» займає уже вдосконалену позицію та приступає до покладених обов’язків.

Група № 1 після відновлення боєздатності (інколи 1-2 дні, через небажання командування рф давати можливості для тривалого переформатування) продовжує наступ за алгоритмом.

Дані наступальні операції відбувається здебільшого поблизу населених пунктів Лиман Перший та Синьківка, намагаючись клином розрізати оборону передові позиції України. Що створює додаткові виклики для української сторони, через р. Оскіл, яка сковує дії та лімітує широкого використання території.

Сили і засоби рф одночасно із проведенням наступальної операції, значно збільшили, в порівнянні із літом, використанням повітряного компоненту, намагаючись за допомогою КАБів знищити логістичні шляхи ЗСУ та імовірне розміщення українських штабів та БПЛА «Ланцет» уразити артилерійські засоби та інше.

Тому в подальшому сил і засоби рф будуть намагатися підтримувати наступальний власний темп, проте при цьому втрачаючи значну кількість людського ресурсу. Адже за великої частки БПЛА різних платформ та дронів FPV, Сили оборони України будуть статично сковувати та виснажувати опонента.

  1. Донецький напрям(включає в себе Авдіївка, Красногорівка та Маріїнка) та характеризується другим основним вектором наступальних дій рф з метою охоплення із північної сторони м. Авдіївка для примушення до виходу Сил оборони України із міста та зайняття невигідних рубежах оборони для подальшого розвитку власного успіху.

Підрозділи рф сконцентрувавши орієнтовно 40-50 тисяч власних підрозділів для захоплення Авдіївки, але зіштовхнувшись із обладнаною українською лінією оборони, намагаючись наступати із використанням важкої броньованої техніки[9].

Майже за 3 місяці проведення наступу здобутки рф характеризуються, як не успішні, а враховуючи кількість втрат в особовому складі (13 тис)та техніки орієнтовно в 220 одиниць, що має елементи провалу та втрати за 1-2 місяці бойових подальших спроможностей[10].

Рф прорвавши українську лінії оборони на початку жовтня змогла частково розвинути власний успіх, та створивши клин збільшити його площу північніше м.Авдіївка. Дана тактика була актуальна в початковій фазі, проте згодом із зупинкою руху та стабілізацією ситуації дало змогу українській стороні наносити вогневе ураження із групової зброї(гранатомети, міномети та великокаліберні кулемети) зробивши уразливим в клині російські підрозділи. І зараз підрозділам рф аби залишитися живими, необхідний рух вперед, а це зараз неможливим через контроль українською стороною Авдіївського коксохімічного заводу та його прилеглої інфраструктури. Це спонукало опонентів СОУ переключити увагу із флангового охоплення Авдіївки, до розвитку наступу у північному напрямі на Новобахмутівка та Розівка, де характер місцевості є більш сприятливим для української сторони.

Тому в подальшому, на нашу думку, наступ рф на Авдіївському напрямі скоротить власний темп у зв’язку із великими втратами у живій силі, не сприятливим тактичним положенням на місцевості та з браком артилерійських засобів та снарядів, відсутність щоденно збільшується.

  1. Запорізьський напрям характеризується на даний момент відносно не стабільною ділянкою бойових дій, проте в подальшому ситуація може мати тенденцію до ескалації.

Після проведення наступальної української кампанії на Оріхівській та Старомайорській ділянках, підрозділи рф, з високою імовірністю спробують повернути раніше втрачені позиції в середній перспективі, тим самим нівелювати українські успіхи у 2023 році.

На Оріхівській лінії зіткнення рф сконцентрувала боєздатні підрозділи вдв та механізованих з’єднань, які в період кульмінації українського наступу, уже намагаються перехопити ініціативу та контратакувати. Зростання російської активності буде мати місце на даному напрямі у лютому-березні 2024 року, перемістившши додаткові підрозділи.

На Старомайорській тактичній ділянці ситуації є тотожною до попередньої, проте рф демонструє станом на грудень 2023 р. активніші наступальні дії, з метою відновлення раніше захоплених позицій. Основний фокус у противника являється в захопленні(або хоча б взяття під вогневий контроль) ділянки дороги Старомайорськ-Рівнопіль, яка має важливе логістичне значення для СОУ, до того ж до реалізації даного наміру рф приступила ще у листопаді 2023 р..

В загальному основне завдання російської сторони на південному напрямі полягає у забезпеченні статичної оборони та за сприятливих умов контратакувати, з метою відтягування додаткових українських частин та засобів із Куп’янського та Донецького напрямів, тим самим призводячи до їх ослаблення[11].

В цілому LCC російської сторони під час проведення наступальних дій характеризуються за наступними принципами війни Клаузевіца[12]:

  • Mass – використання російських військ, яке характеризується масовими атаками та штурмами, в ході яких втрачається до 50% особового складу, тобто із залученням переважаючих сил щодо опонента.
  • Objective – чіткий вибір власної кінцевої мети для російської сторони, та реалізація планів щодо її досягнення.
  • Maneuver – дозволяє швидко перекидати російській стороні власні сили через значні дистанції із залученням залізниці, авіа сполучення чи автомобільним способом тактичному плані маневреність сприяє неочікуваним напрямам наступу (наприклад в Авдіївці 6-жовтня 2023 р. стало неочікуваних ходом із боку рф).
  • Air Component Command (ACC або Військово – повітряні сили) характеризується активністю російської сторони у застосуванні авіації, ракетних чи безпілотних платформ для нанесення ударів по елементам критичної інфраструктури України.

Для більш детального аналізу повітряного елемент рф, його варто розділити за наступними підгрупами, оскільки кожен вид ураження має свою мету та очікуваний кінцевий результат.

  1. Ракетні обстріли здійснюються широкою лінійкою типів ракет, та здебільшого мають на меті ураження важливих вузлів енергетики, логістики чи штабів оперативно-стратегічного чи політичного рівня. Застосування ракетного удару є дорого вартісним процесом, тому використовується для ураження українського еквіваленту HVT(high value target). Удари безпілотними літальними апаратами мають на меті ураження елементів

критичної інфраструктури середнього рівня значення та мають масовий характер застосування через (дешевші за ракети) низьку вартість та власне наявне виробництво БПЛА типу «Шахед». Відмічається останнім часом нова їх тактика застосування за алгоритмом коли запускають 2-3 одиниці і за успішності досягнення по напряму, за кілька днів іде масовий запуск у 10-20 одиниць(головне витримується кількаденна пауза для детального аналізу.

  1. Тактична, оперативна та стратегічна авіація використовується рф у військових цілях, для нанесення ударів(в тому числі ракетними платформами) для зменшення бойової української ефективності військовому плані. Наймасовіше застосування авіації рф відбувається для запуску боєприпасів серії КАБ-500 після дообладнання GPS системи наведення з метою знищення військових та логістичних цілей. Наймасовіше застосування спостерігається під час атак на м. Авдіївка, через сприятливі умови лінії фронту та швидкому русі маршрутом із території рф.

ACC російської сторони станом на сьогодні є лімітованою у функціонуванні через насиченість українською стороною засобів ППО завдяки країнам-партнерів. Особлива концентрація українських ППО зосереджена у м. Київ, Запоріжжя, Дніпро, а також вздовж півдня України. Але це не відноситься до застосування дронів-камікадзе типу «Шахед», виробництво яких кратно збільшилося у порівнянні із 2022 роком у рф. Наприклад, рф заявила про намір виготовити 6000 дронів до літа 2025 року, про що свідчить будівництво нового заводу у Татарстані[13] і лише за вересень-жовтень зумівши запустити по території України 151 шахед.

Додатковою небезпекою для України є велика кількість у рф ракет С-300(мають до 7000 ракет)[14], які мають потужну деструктивну силу і також є важким для збиття. Тому АСС рф зберігає значну роль за своєю функціональністю та здатністю до подальшого нанесення ударів зберігаючи можливість комбінації та адаптації до подальшої української протидії.

  • Maritime Component Command (MCC або Військово – морські сили) рф перебуває без змін, та зберігає низьку активність в акваторії Чорного моря через достатню насиченість українською стороною безпілотних морських платформ (USV).

Нова військова концепція запроваджена Україною, що Sea Deny(сковування дій противника), Sea Control(контроль водного району) навіть Sea Command(нездатність до побудови чи ремонту наявних засобів супротивника), продемонструвала що не обов’язково володіти дорого вартісним флотом або навіть будь яким аби сковувати дії противника. Цього ефекту можна досягати завдяки безпілотним платформами, яких багато і які відносно є дешеві у виробництві(ціна 500-700 тис доларів) й  у навіть у разі атаки в 10 одиниць знищення 7-8 шт, решта 2 нанесуть достатнього ураження.

Але встановлена Україною Sea Control у західній частині Чорного моря в подальшому може бути змінена, через здатність рф до винайдення пропорційної протидії. Хоч це і не підтверджено в реальності(можливо було запущено з метою пропаганди), проте рф будує і також розвиває безпілотні морські платформи, які можуть похитнути безпекові ситуацію в регіоні[15].

Тому в середній перспективі українська сторона буде зберігати контролю в акваторії Чорного моря завдяки морським дронам «Sea Baby» і «Magura» та ракетам «Вільха», «Нептун», «Storm Shadow» і «SCALP». Проте в дальній перспективі ситуація може змінитися із появою російської протидії, проектування якої уже відбувається.

  • Cyber сфера в російсько-українській війні все більше набуває нової ролі, яка не кінетично впливає на стале функціонування державного апарату, що опосередковано відображається у військовій сфері.

Хакерська атака на українського монополіста зв’язку «Київстар», яка відбулася 12 грудня 2023 р., стала найбільшою атакою на телеком-інфраструктуру України, результатом залишила без зв’язку 24 млн абонентів[16]. Відновити повністю функціонал компанії вдалося лише 21 грудня, що продемонструвало можливість супротивника до успішного функціонування у кіберпросторі.

Тому в подальшому рф імовірно імплементує кібер атаки у військовий сценарій, після детального аналізу попереднього застосування. Враховуючи можливі виклики у середній та довготривалій перспективі необхідно здійснити наступне:

  • Продублювати усі мережі(особливо в державному секторі) альтернативними каналами зв’язку;
  • В період тотальної цифровізації, залишити поле діяльності для функціонування аналового керування;
  • Сформувати в складі структурних підрозділів Командувань родів військ ІТ-підрозділи не з числа військовослужбовців(тому що характеризуються не шаблонним мисленням), які будуть розвивати та убезпечувати функціонування кібернетичного простору. ІТ спеціаліст може перекрити функціонал 2-3 штурмовиків позицій, наносячи втрати рф у кібер просторі.

Тому враховуючи наслідки від атаки на «Київстар», роль Cyber простору буде в подальшому відігравати більшу роль. Адже проведені хакерські атаки під проводом російських ГУР, будуть мати тенденцію до повторення та масштабування наслідків в цілому у функціонуванні державного апарату України[17].

  • Space рф не є достатньо розвинута для масштабної загрози Силам оборони України, але у співпраці із країнами-парнерами, а саме з Китаєм, має теоретичну можливість до цього.

Сфера рф продемонстрована здебільшого у вигляді діяльності супутників серії «Союз», які в більшості мають наступні завдання:

  1. аерофото зйомка території України та її союзників з метою фіксування та вистежування змін та концентрації сил;
  2. забезпечення функціонування навігаційної системи «Глонас», яка є основною навігаційною системою у російській армії та систем озброєння.

Станом на квітень 2023 р рф володіє орієнтовно 100 супутниками, які забезпечують функціонування Space простору[18]. Проте аналізуючи кількість, ми вважаємо, що реальна кількість супутників, які можуть забезпечувати діяльність становить не більше 5-7 одиниць, помимо російської пропаганди.

Хоч рф у 2023 році і здійснила запуски нових супутників серії «Союз-2» з космодрому Плесецьк 25 листопада, 7 серпня, 23 травня та 23 березня[19], проте критично не вплинуть на хід російсько-української війни через брак західних технологій, які закриті через санкції.

Тому в подальшому роль космічного простору для рф буде мати лімітований характер, та буде слугувати лише у пропагандиському плані, аби радувати внутрішню аудиторію, не становлячи значного впливу для СОУ.

II. Centre of Gravity (COG) це військовий термін, який стосується джерела сили, рівноваги або стабільності, необхідного військовим силам для підтримки функціонування. Центри тяжіння існують для всіх воюючих сторін і на всіх тактичних, стратегічних і оперативних рівнях війни одночасно. Концепція була вперше розроблена Карлом фон Клаузевіцом, та детальніше описана у його праці «Про війну» [20].  COG це сильний фізичний елемент оперативного чи тактичного рівня опонента, яка дозволяє йому досягати успішних результатів та бути домінантним на полі бою. На нашу думку, в оперативно-тактичному плані у силах і засобах рф домінантним в поточний період під час російсько-українській війні є засоби радіо-електронної боротьби, які в системному баченні переважають українські аналоги.

Мета: нейтралізувати радіо-електронне середовище для української сторони, тим самим встановити власне домінування для успішного оперування власних засобів.Бажана похідна: р безперешкодне функціонування частот різного спектру функціонування власних засобів зв’язку, БПЛА та систем управління встановлено.
                                EW                (electronic warfare) Критичні можливості:1.можливість до забезпечення функціонування власних систем управління;2.можливість до захисту власних JISR(засоби збору розвід. інформації)3.можливість до захисту власних систем зв’язку4. можливість швидкого розгортання та безперебійного функціонування5. можливість до порушення функціонування систем протилежної сторони на верхньому та нижньому діапазонах зв’язку.6.можливість до дезорганізації функціонування діяльності БПЛА, систем спостереження та використання високоточних боєприпасів.
Критичні вразливості:1.С2(близькість розміщення до штабів чи критичних елементів)2. Критична інфраструктура яка генерує електроенергію3. Індефікації місця початку напрямкового спектру4. Потреба у великій кількості навченого персоналу для обслуговування систем. Навчальні заклади РЕБ.5. Фізична індефікації через наявність антен чи устаткування, яке можна візуально виявити. Критичні вимоги:1. JISR(засоби збору розвід. інформації)2. С2(штаби)3.ELINT(electronic intelligence)4. SIGINT(signal intelligence)5. TECHINT(technical intelligence)6. MASINT(measurement and signature intelligence)7. СOMINT(communication intelligence)
Висновок: Засоби РЕБ(EW) є потужними засобами, які мають 2 завдання: убереження від втручання власних систем(зв’язок, БПЛА, системи управління) та зменшення ефективності функціонування протиборчої сторони. Російські засоби ЛЕЕР-2, Інфауна, Борисоглебськ, Житель, лінія Красухи та інші є потужними засобами, які утруднюють функціонування українських систем.

COG EW (РЕБ) має змінний характер, оскільки українська сторона веде активну роботу щодо вдосконалення власних систем та пошуку рішення щодо зменшення російського електронного впливу на усі системи усіх рівнів. Найактуальніше застосування РЕБ рф має у безпілотній сфері, оскільки із кратним збільшенням ролі застосування БПЛА із обох сторін,  пропорційно збільшилася роль захисту від них аналогів опонента.

Наявні російські засоби оперативного рівня РЕБ націлені на зменшення використання кількості  високоточних боєприпасів(HIMARS уже не влучає точно в ціль, адже рф активно зміщує запрограмовані GPS координати), використання в їх тилу українських БПЛА Лелека, PD-2, Валькірія, Байрактар та інші, а також виявлення зон роботи незвичних амплітуди частот(Harris) та їх ураження. Тому роль РЕБ рф демонструє високу ефективність та має тенденцію до вдосконалення та розвитку[21].

III. Станом на грудень 2023 – січень 2024 р.. Україна зіштовхнулася із численними викликами, які безпосередньо відобразилися у військовому плані на полях боїв. Це насамперед стосується міжнародної підтримки партнерами, залежність від яких є масштабна у вигляді фінансової, гуманітарної та військової допомоги.

У військово-політичному плані основними критичними моментами для Сил оборони України є наступні фактори, які в середній та довготривалій перспективі впливають на бойові дії.

№ з/п Критичний момент Імовірний варіант вирішення Примітка
1. Дефіцит артилерійських боєприпасів 152 мм, 155 мм, 122 мм, 120 мм, 81 мм та інші Грантова допомога(чи банківський кредит) усім бажаючим(після верифікації БЕБ,СБУ,НацПол.) хто заявляє про готовність початку виробництва боєприпасів. Ідеальний варіант про децентралізацію виробництва б/к та створення легального ринку шляхом дерегуляції. Критична важливість боєприпасів для СОУ має стратегічне значення, адже за відсутності б/к збільшуються українські втрати.
2. Виробництво до FPV дронів. Логістика доставки комплектуючих. У профільних технічних училищах електронного ухилу ввести винагороду за кількість зібрати дронів FPV, що дасть додатковий підробіток молоді.

Через гранти та банківські кредити сприяти виробництву ключових комплектуючих, виключаючи залежність від лінії логістики з Китаю.

Дрони FPV- це високоточний  замінник артилерійських і мінометних боєприпасів, які в сучасному бої мають вирішальне значення.
3. Мала кількість і фахова підготовка військових командирів тактичної, оперативної та стратегічної ланок. У коротко та середній перспективі фахову освіту надавати офіцерській ланці надавати західними навчальними закладами, максимально допустимо її скоротивши.

Розгорнути 3-5 місячні швидкі курси для офіцерів тактичної ланки. Оперативно-стратегічно ланку протестувати на рівень IQ, звільнивши усіх нижчим рівнем 100.

Переглянути функціонал систем, впровадивши філософію «процес заради результату», а не наявний теперішній «процес заради процесу».

Проведення відкритих перед визначеної категорії військових конкурсу на призначення на ключові посади.

Виявити та призначити на керівні посади лідерів, вилучивши раптово потрапивши осіб.

Кадри виховуються, а не в пошуках талантів.

4. Максимальне принесення військових дій на територію рф. Збільшення проведення комплексу заходів, щодо знищення ключових елементів на території рф.

Погодити із Республікою Молдова щодо проведення контртерористиної операції в Придністров’ї, яка дасть українській стороні додаткові боєприпаси, полонених і виключить загрозливий фактор для Одещини

Нав’язування українському соціумі твердження, що краще ми ворога, ніж ворог нас.
5. Наявність не признаної терористичної організації Православна церква московського патріархату Повне закриття усіх працюючих церков московського патріархату, які несуть загрозу українській нації та державі.

Сприяння залишення усіх службовців даної терористичної організації меж України.

Зменшення кількості терористичної діяльності рф на території України.

Вище подані чинники будуть мати лише дотичне відношення до військових факторів функціонування безпекового сектора України, проте їх усунення має стратегічне значення, а виключення пункту 4.

Наступні військові фактори мають пряме військове значення, оскільки від їх вирішення буде залежати результат розвитку бойових дій у 2024 році.

  1. Впровадження мультимедійності у всі щаблі керування підрозділами. Ведення бойових дій станом на сьогодні істотно розвинулися за алгоритмом:

 

Швидкість та оперативність виявлення цілі
Передача інформації від засобів виявлення до засобів ураженню. Коригування вогню
Фізичне знищення цілі

   БПЛА                     Радіостанція

                                  або старлінк           Штаб чи ситуаційний центр       Радіостанція               Засоби ураження

                                                                                                                          або старлінк

Відповідно хто перший використовує в розумних межах даний алгоритм, той відповідно швидше досягає контролю над полем бою та нівелює будь яку ініціативу опонента. Даний алгоритм характерний для рівня батальйон-бригада, оскілки уся горизонтально-вертикальна лінія командування знаходиться в межах одного підрозділу, і всі особисто знайомі між собою.

Але в інших варіантах, коли для прикладу, швидко сформована частина або тактична група, в районі бойових дій показує меншу бойову ефективність та виконання алгоритму, через малу ефективність С2 та слабкі горизонтально-вертикальних комунікації.

Тому швидкість виявлення, обміну та актуальне ціле вказання цілей є сучасним вимогою бойових дій, і ті хто оперативніше користується формулою, той має перевагу. Проте ця перевага досягається за наявної кількості типів і класу засобів ураження, які швидко можуть спрацювати на знищення цілі.

  1. Насиченість технічними засобами розвідки та засобами спостереження. Лінія фронту зі рф складає близько 3750 км, що вимагає значних ресурсів та бойових частин, аби унеможливити раптовий напад на українську територію[22]. Активна лінія фронту є довжиною 1500 км, де постійно відбуваються бойові зіткнення.

Обидві ділянки фронту, хоч і характеризуються різною амплітудою війни, проте потребують постійної уваги підрозділів, а це відволікання. Саме тому аби убезпечитися від дій противника на усіх ділянках кордону необхідно забезпечити цілодобове спостереження, яке можна здійснити технічними засобами розвідки, а саме стаціонарними денними/нічними/тепловими камерами, сенсорами руху та важкими БПЛА які мають безперебійне живлення через провід із землі.

Україна має нижчу мобілізаційну здатність на відміну від опонента, і тому аби зменшити загрозу від його дій необхідно не шаблонно підходити до вирішення проблеми. Допомогти із вдосконалення кордону та лінії зіткнення, за запитом української сторони, можуть країни-партнери, які мають достатню кількість технічних засобів чи володіють схожим досвідом по протидії іммігрантам (США, Японія, Естонія та інші).

Додатково достатня кількість технічних засобів розвідки підвищить бойову ефективність, адже це дозволить точніше та швидше реагувати на загрози. Особливий акцент робити на безпілотні бойові модулі, які можуть автономно вести вогонь на найбільш загрозливих ділянках.

  1. Побудова оборонних позиція 1, 2 та 3 ешелонів та обладнання їх в інженерному відношенні. Лише 17 листопада 2023 року вищим політичним керівництвом було прийнято відповідне рішення, яке акумулювало зусилля щодо початку побудови оборонних позицій по всій лінії фронту, а особливо в зоні ведення активних бойових дій[23].

Оскільки в першій половині 2022 року Сили оборони України використовували за задумом тактику  мобільної і маневреної оборони обороні, яка полягала у максимальній децентралізації командування та активним сковуючим діям рівня батальйонних та ротних тактичних груп. То в другій половині 2022/2023 році лінія фронту стабілізувалася та трансформувавшись до бригадного рівень відповідальності за дії. В загальному під час статичної оборони на сході України, побудова лінії оборони відбувалася силами бригад на першій лінії в період виконання бойових завдань. Побудова 2 та 3 лінії фронту відбувалася на максимально низькому рівні, силами самих же Сил оборони України, які мають лімітовані засоби для якісного виконання завдання та ряд інших завдань до виконання.

У 2015 році усі Обласні державні адміністрації отримали чітке завдання від Кабміну, щодо закріплення певної ділянки фронту та побудови там 2 та 3 ешелону оборони цивільними підрядниками. Це стало політичною відповідальністю ОДА, які направили максимум власного ресурсу області у власну зону раніше визначеної  відповідальності та повністю виконали завдання[24]. Свідченням надійності того проекту стала успішна оборона Сил оборони України в 2022-2023 рр.., які утримають оборону у даних позиціях попри переважаючі атаки росіян сьогодні.

Тому повторне закріплення за ОДА певних ділянок фронту/лінії розмежування для створення багато ешелонованої лінії фронту протяжністю 1500 км, стане ефективним рішенням щодо підвищення безпеки території України. Також це вивільнить військових від  завдань будівництва і дозволить сконцентруватися на інших завданнях.

  1. Створення нового командування безпілотних платформ. Станом на сьогодні безпілотні платформи глибоко інтегрувалися у систему бойових дій, якісно добавивши швидкість, ефективність та синхронність досягнення результату. Але мова заходить про безпілотні платформи, то в більшості випадків іде розуміння про повітряні апарати, і рідше про морські дрони.

Оскільки російсько-українська війна у 2023 році стала роком відкриття FPV дронів, то в подальшому тенденція до вдосконалення та розвитку збережеться. І для того аби українська сторона технологічніше та ефективніше домінувала на сучасному полі бою, уже зараз необхідно приступати до створення стратегії, доктрини та нормативно-правової бази. Адже новосформовану тенденцію уже зараз треба направляти у вірне русло, керувати нею та фахово розвивати.

Уже сьогодні Україна володіє всіма рівня БПЛА – стратегічним(Байрактар), оперативним(Лелека, PD-2, Валькірія та інші) і тактичні( FPVдрони, Mavic, Autel та інші), які діють в інтересах штабів усіх рівнів, проте без стратегії застосування. І найголовніше, що досвід та вміння, який набувся в ході бойових дій в одній частині, не систематизований та не розповсюджується в інші підрозділи.

Застосування безпілотних платформ несе в собі додатково і фінансову вигоду, оскільки ефективність тактичного рівня БПЛА по ціні і ефективності замінює діяльність 8-10 військовослужбовців, що навіть при бойових втратах має меншу ціну ніж компенсація родинам полеглих(15 млн компенсація родині загиблого).

Розвиток безпілотних платформ тісно пов’язаний із розвитком його протидії, а саме радіоелектронної боротьби(EW).  Особливо актуальним розвитком українського РЕБ(EW) спільно із безпілотними системами, після аналізу і визначення COG рф, який безпосередньо націлений на зниження української ефективності.

Тому формування нової концепції застосування безпілотних систем у наземній, повітряній і морській сферах (в подальшому не виключати розгляд і в космічній сфері)потребує уже початку дій аби бути попереду опонуючої сторони.

Дані пункти мають тезисні характеристики, та за потреби можуть бути проаналізовані та розгорнуті в більш змістовний характер науковими інститутами навчальних закладів Збройних Сил України, які по суті повинні дивитися на теперішнє та минуле і пророкувати варіанти дій розвитку майбутньому. Адже в період змін і розвитку перемагає той, хто вміє швидко вчитися, адаптуватися і розвиватися. Наприклад, одним із вирішальних чинників перемоги коаліції Антанти у Першій світовій війні стало використання британцями вперше танків «У битві при Соммі» 1916 року. Хоч на етапі реалізації застосування танків також було багато критиків і противників, але психологічний ефект який вони створили дав суттєвий результат на шляху перемоги  альянсу Антанти. Тому технології – це завжди розвиток, а розвиток – перемога.

  1. Безпекова ситуація в Україні станом на грудень 2023 р. є важкою, проте не критичною, як зараз шириться в усіх площинах інформаційного простору. Це насамперед стало причиною серій кроків, які не фахово здійснилися військово-політичним керівництвом на початку 2023 року, що в подальшому спричинило подальші російські дії. До даних прорахунків варто віднести:
  • Не врахування реального стану та положення російських окупаційних військ на ділянках основного напряму наступу під час літньої кампанії;
  • Показ надмірного оптимізму та очікувань у відкритому інформаційному просторі щодо російських підрозділів. Рефокус із професійної та фахової армії рф у бік зневаги та нівелювання їхнього професіоналізму.
  • Брак достатньої комунікації оперативно-стратегічних штабів Сил оборони України та країн-партнерів. Українська сторона не зуміла донести реальний стан справ(через постійну декламацію прийняття стандартів НАТО відсутня синхронізація загальновійськових дій) під час проведення наступальних заходів, а сторона країн-партнерів (здебільшого США) не зуміли усвідомити сучасні тенденції російсько-української війни;
  • Мінімальна кількість навчань інструкторами країн-партнерів українських штабів оперативного та оперативно-стратегічного рівня, які через ліміт часу не зуміли усвідомити значення 5 вимірного бою та брак достатньої кількості ресурсів;
  • Здатність російської сторони до швидкого навчання для протидії застосування західних зразків озброєння та кратного збільшення побудови оборонних позицій обладнаних в інженерному відношенні та інше.

Дані кроки призвели до перехоплення ініціативи російською стороною, та розгортання наступальних операцій на Куп’янському та Донецькому напрямах осінню 2023 року. Дані наступальні заходи здійснюються 2-3 місяці без стратегічних чи оперативних досягнень (лише тактичні), та є близькі до наближення точки кульмінації і втрати подальших спроможностей. Це зумовлено великими втратами рф у живій силі, техніці та низькій якості боєприпасів, які були куплені в Північній Кореї та інше[25].

Але незважаючи на наближення точки кульмінації наступальних дій та виснаження наступального потенціалу, рф в стратегічному плані немає наміру до деескалації та потужно нарощує власний бойовий потенціал. Наступний рік бюджет міністерства оборони рф є рекордним за всю історію і складає 40% від усього бюджету країни, а саме 72,1 млрд. доларів США[26]. Дана сума є лише виділенням із державного бюджету, і не включають в себе федеральні(регіональні) фінансування у силовий сектор рф. Тобто масштабне виділення фінансів свідчить про бажання продовжити в дальній перспективі вторгнення в Україну.

Орієнтовні російські плани на 2024 рік характеризуються такими намірами:

  1. рф продовжує формування нових військових частин та проводить широку рекрунтигову кампанію щодо популяризації військової служби шляхом кратного збільшення грошового утримання;
  2. накопичення запасів ракетних платформ, які в 2023 р. менше застосовуються для ударів по українській території, проте наростивши їх виготовлення у м.єкатеренбур. Наприклад запаси кількісті ракет у серпня 2023 р. складали 585 одиниць, а в листопаді уже складали 875, виготовляючи щомісячно 70-80 шт[27]. Аналогічна ситуація проглядається і у 2-3 кратному збільшені виготовлені БПЛА різного рівня застосування.
  3. Переведення роботи усіх заводів військово-промислового комплексу у 3 зміни, збільшивши виробництво озброєння відповідно. Доцільно вважати, що існує здатність виготовлення з нуля 200 одиниць техніки, відновлювати – значно більше.
  4. Цивільне населення рф зберігає високий рівень довіри до свого політичного керівництва, надаючи повну підтримку в збройній агресії проти України. Згідно даних соціальних опитувань, в рф війну підтримують 74% респондентів, а проти лише -18%, що не демонструє протиріччя проти війни[28].

В цілому безпекова прогноз на весну 2024 року буде полягати у намірах активізувати наступальні дії в східному регіоні України, ставлячи собі за мету повну окупацію Донецької та Луганської областей. Посилення наступальних дій будуть супроводжуватися численними психологічними операціями та інформаційними заходами рф проти українського населення з метою вселення зневіри та спонукання підписати невигідний для Києва мирний договір.

Але незважаючи на усі безпекові виклики та проблеми, Україна вистоїть у будь-яких виявах російської агресії, шляхом нарощення не традиційних та гібридних методах війни. Уже зараз триває кратне збільшення виробництва безпілотних платформ різного рівня застосування, що істотно вплине на поле бою.

Хоч зараз рішення про надання військової підтримки в американському Конгресі не прийнято, проте це відбудеться не пізніше січня 2024 року, систематизувавши та синхронізувавши дії із усіма державами-партнерами. Адже штучно створена пауза щодо надання американської допомоги, активно доповнюється Німеччиною, яка хоч і не на 100%, проте покриває поточний дефіцит[29].

Проте усі війни попередніх історій мали різні амплітуди успіхів та провалів, проте перемагає завжди той, хто вміє якісно оцінити власні прорахунки, внести корективи у наявні процеси та запобігти їх повторення у майбутньому. І тому для української перемоги алгоритм «усвідомлення-оцінка-аналіз-внесення змін-повторний аналіз» повинен стати догмою в усіх сферах та структурах, що уже і відбувається активно.

І найголовніше – велика перемога уже, що існуємо як нація та як держава, хоч і з великим дефіцитом всього, але ми боремося і неодмінно переможемо.

Слава Україні.

Vlad Dut.

Share Button