Нове полегшення для українських дітей в польських школах.

Посольство України в Республіці Польща повідомило 10 березня 2025р в соціальних мережах гарну новину для українських школярів, які навчаються в польських школах:

«Відповідно до польського освітнього законодавства, учні, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 року, мають можливість вивчати українську мову як одну з іноземних мов у польських школах. Це дозволяє учням з України, які підлягають обов’язковому навчанню в закладах загальної середньої освіти, вивчати мову та культуру країни свого походження.

Як скористатися цією можливістю?

Щоб українська мова стала частиною навчального процесу в польській школі, громадяни України мають самостійно ініціювати її впровадження. Для цього необхідно звернутися до школи з проханням запровадити українську мову як другу іноземну. Важливо погодити цей процес із директором школи та відповідними органами освіти.

Механізм організації процесу:

• Звернення до школи – батьки або представники учнів подають запит до керівництва закладу освіти.
• Погодження з адміністрацією – можливість викладання української мови залежить від наявності кваліфікованих викладачів та необхідних ресурсів.»

Ця ініціатива є дуже важливою, оскільки з нового року усі українські діти, які проживають у Польщі, підпадають під обов’язкову шкільну освіту в країні перебування. Тобто, якщо з 24 лютого 2022 року учні мали вибір навчатися стаціонарно у польській школі, або продовжувати онлайн навчання за програмою української школи, або ж навчатися у змішаній системі, то тепер такого вибору вже немає. І в разі невиконання обов’язку батькам загрожує виконавче провадження та штраф у розмірі 100зл, а з червня 2025 року вони втратять право на користування соціальною програмою 800+, що є найбільш болючішим фінансовим питанням.

Така зміна призвела до того, що українські діти втратили можливість навчатися українській мові, що в свою чергу породжує безграмотність та розрив з культурою власної країни. Можливість вивчати українську мову як другу іноземну мову в польських школах скоротить цю прірву, надастьдітям та їх батькам почуття зв’язку з Батьківщиною. А можливо українською мовою як другою іноземною зацікавляться не лише українські діти? Українська мова – це важлива європейська мова і той, хто буде володіти нею, матиме більші шанси віднайти своє місце в польсько-українських міжнародних відносинах, культурі, бізнесі.

На сьогоднішній деньучні польських шкіл загальної середньої освіти найчастіше обирають такі мови:англійська, німецька, іспанська, французька, російська, італійська.

За даними Міністерства освіти Польщі станом на 2024 рік у польських школах навчалося 180 тисяч українських дітей, які прибули до Польщі після 24 лютого 2024 року (дата повномасштабного вторгнення Росії в Україну). Всього у польських школах торік навчалося 248 тисяч українських дітей.

Ніна Семенюк

Дональд Трамп зрозумів, що в питанні припинення війни слід тиснути на Росію, а не Україну. Київ витримав 9 днів без постачань зброї від американців. Європі слід розвивати власні ВПК, а не покладатися на закупівлю зброї в ненадійної Америки. США можуть підкосити Росію, якщо позбавлять її доходів від нафти і газу, адже російська економіка вже має великі проблеми. Про це PolUkr.netрозповів заступник директора Центру досліджень армії конверсії та озброєння, керівник New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

– Які можуть бути наслідки домовленостей між США і Україною в Джидді щодо відновлення постачання американської зброї та розвідданих Україні, і потенційного припинення вогню на 30 днів?

– Переговори між США та Україною в Джидді відбулися 11 березня, і військова допомога Києву вже відновлена. Це перший наслідок.

Від першого дня перебування Трампа при владі Україна намагалася довести йому, що не слід тиснути на Київ, створювати метушню та скандали, бо не українці розпочинали війну, і не ми її хочемо, а росіяни. Україна від початку заявляла про готовність припинити війну.

Трамп нарешті зрозумів, що Україна не хоче війни. Його команда пояснила це йому. Далі має відбутися контакт із Росією, і уточнення, на які умови може погодитися Москва, і що змусить її зупинити війну.

Питання з Україною – штучно створене, щоб затягнути час початку реальних переговорів. Не знаю, для чого це Трампу – може, вважав, що за цей час, поки не було постачань зброї зі США, 3-11 березня, країна здасться чи розсиплеться.

Зараз, як заявив держсекретар Марко Рубіо – м’яч на стороні Росії. Тепер є те, що мало бути від початку – Трамп має пояснити, як буде домовлятися з Путіним, як буде його ламати чи ублажати. Для всіх, хто слідкує за ситуацією, було від початку зрозуміло, що миру не хоче Росія, а не Україна. Тепер чекаємо, як Трамп буде демонструвати своє мистецтво домовлятися з Путіним.

– Якщо Росія не погодиться на призупинення бойових дій, то що тоді?

– Якщо Москва може собі щось взяти в України, хай бере на полі бою. Якщо не може, значитьтреба буде бажання підвести до можливостей.

Росія може просити у США зняти санкції. Як аргумент Америка може грозити Москві посилити військову допомогу Україні. Тож може бути далі торг між Вашингтоном і Москвою.

Тепер я б на місці європейців призупинив закупівлі літаків F-35 та іншої зброї зі США.Контракти на десятки років та десятки мільярдів доларів підписані з тією ж Польщею та Німеччиною. Натомість європейцям слід переключитися на інвестиції в європейські ВПК замість спонсорувати ненадійних американців.Трамп планує вводити драконівські тарифи для Європи, а європейці будуть далі купувати в США зброю?

Якщо Путін буде далі відверто посилати Трампа, то авторитет США буде ще більше руйнуватися в світі.

Київ теж послав Трампа. Україна показала, що навіть без постачань зі США в нас не сталося колапсу на фронті, не було руйнації оборонного потенціалу, бо Європа розуміє загрозу для себе у війні в Україні, допомагає нам, і все більш активно розбудовує об’єднані військові спроможності. З країнами з-поза ЄС включно – Туреччиною, Норвегією, Великою Британією.

Тому санкції – це єдине, про що можуть дискутувати США та Росія. Америка може пообіцяти зняти санкції з росіян і навіть інвестиції компаній США в російську економіку, якщо Москва погодиться на американські умови.

Якщо Путін пошле Трампа, це буде катастрофа для президента США, ще один удар по його авторитету. Зараз для Трампа складна ситуація – треба якось домовитися з Путіним. Російський диктатор це розуміє, і буде виторговувати собі кращі умови. Трамп зажатий у ситуації, коли ні Україна, ні Європа не будуть йому підігрувати.

Путін розуміє, що якщо радикально відкине пропозиції Трампа, це може призвести до нервової реакції американського лідера та широкого спектру дій – від постачань зброї Україні до економічного удару Штатів по Росії, чого підірвана російська економіка може не витримати.

Найкращий зараз вихід для Путіна – зробити вигляд, що переміг, оголосити про це вдома, і готуватися до 9 травня, щоб на мавзолеї заявити про перемогу. З іншого боку, він буде домагатися від Трампа зняти санкції, щоб витягувати російську економіку з прірви.

– Наскільки поразки ЗСУ на Курщині стали наслідком призупинення розвідданих і постачань зброї зі США?

– Ніяк не вплинули. Таке коротке призупинення не могло відбитися на фронті, боу нас запас зброї десь на пів року, а не на тиждень. Відразу після призупинення постачань українське керівництво тавійськове командування заявило, що у насє на півроку потенціалу продовжувати бойові дії. Може, не на такому ж інтенсивному рівні, але, виходячи з можливостей українського і європейського виробництв, ми б протрималися без американської допомоги певний час.

Наразі США дають Україні приблизно 30% озброєння, боєприпасів. Це багато, але не критично. Звісно, важливі теж характеристики зброї, а не лише кількість. Дуже багато у нас бронетехнікизіСША. Вона має значення.Якщо уявити, що той парк бронемашин почне виходити з ладу, бо не буде обслуговування, деталей для ремонту, це буде проблема, якубудуть вирішуватися в міру загострення. Це не унікальні машини, але вони стоять у нас на озброєнні. Якщо цей парк буде виходити з ладу, треба буде шукати нові машини. Україна виробляє бронетехніку, Європа теж, Туреччина. Усе можна замінити, але потрібні час і гроші.

Усі зусилля Трампа показують, що США поступають не як партнер, а як країна, яка може підвести у критичний момент. Зараз поставки відновлено, але всі розуміють, і Європа має зробити висновки щодо подальшої закупівлі зброї в Штатів.Адже США були призупинили обслуговування українських F-16 в залученні комплексів електронної боротьби. Це вже відновлено, але був період, коли українські пілоти на F-16 були незахищені від російських ракет. А завтра вони вчинять так щодо європейців. Те саме може статися щодо F-35, якщо США щось не сподобається, або в них знову зміниться політика, підставлять Європу в критичний момент?

Тому Європа має подумати, чи варто вкладати десятки мільярдів доларів в ВПК США, чи таки трошки напружитись і створити свої літаки, БПЛА та інші системи,розвивати свої оборонні спроможності на кілька десятиліть вперед. Це головний висновок для Європи з цієї ситуації з призупиненням постачань зброї Україні.

– Країни Європи на словах підтримали Україну після суперечок зі США. На що з додаткової зброї і боєприпасів від європейців Україна може розраховувати, в яких часових рамках і наскільки багато?

– Європа постійно постачає нас. Близько 70%зброї в нас – це європейськатаукраїнська. По боєприпасам теж ще є інші країни. Звісно, нарощується виробництво боєприпасів в Європі. Так само бронетехніка, інша зброя.Зараз активно розвивається співпраця України з іншими європейськими країнами. Знову ж таки, в сфері ППО, системи близької і середньої дальності.

Проблема є з системами Patriot. Європейський комплекс SAMP/T – європейські країни не інвестували в нього, бо він програв в тендерах Patriot в Польщі та Німеччині. І через це цих європейських систем просто мало. Виробничі потужності не дозволяють їх виробляти багато, кілька десятківза місяць. Можуть одну штуку чи навіть менше. Тому слід Європі більше інвестувати в себе. Бо потенціал є.

Європа не поступається США ні по технологіям, ні по потенційним інвестиціям, ні по виробничим можливостям. Усе це можна зробити і вже робиться. Особливо зараз, якщо в Німеччині буде новий канцлер Фрідріх Мерц, який заявляє про лідерські наміри у розвитку військових спроможностей, оборонної промисловості.Який знає, що Німеччина – економічний лідер Європи.

Якщо цей економічний лідер Європи стане лідером оборонно-промислового комплексу, це буде абсолютно інша ситуація. Тоді буде країна, яка візьме на себе певні зобов’язання як драйвер, як модератор, організатор процесів і це призведе, сподіваюся, по-перше до синергії процесів. По-друге до мультиплікації зусиль.

До останнього моменту фрагментація європейської оборонної промисловості призводила до розпорошення зусиль, конкуренції між різними країнами у тому ж секторі.Наприклад, в Європі є кілька прекрасних літаків Gripen, Rafale,Eurofighter. Є їх різні модифікації, зокрема, літаків шостого покоління. Алена цьому фоні Європа вирішує інвестувати в авторитет і підписує смертний вирок своїм можливим проєктам на користь F-35 зі США. Останні подіїмають чітко показати, що в цих умовах європейці не можуть закуповувати F-35, бо це небезпечно для Європи.

– Що з критично важливого Україна здатна виробляти своїми силами зі зброї, боєприпасів, ППО або з європейцями? Які є перешкоди, крім грошей?

– З критично важливого зараз може все. Якщо говоримо про боєприпаси, то Україна нарощує їх виробництво, має прекрасну базу збройної техніки іможе абсолютно забезпечити себе.

Провідний сектор – дрони. 2,5 млн Україна виготовила у 2024-му. Планується кілька мільйонів FPV-дронівна 2025 рік, десятки видів. Тобто не закуповуємодрони в США. Дрони Америкине показалися себе добре на полі бою.

Щодо того, де була б бажана чи потрібна кооперація, це ППО. Для України це було б доцільно. Унас є свої проєкти і можливості, заводи, які можуть виготовляти, готовірозробки. Але тут доцільна участь європейських виробників, бо, по-перше потрібні солідні інвестиції. По-друге, разом легше виробляти, і ринок більший.

Так само є українські розробки в ракетній галузі. Це крилаті та балістичні ракети. Європі ці системи теж дуже потрібні. Співпраця в цій галузі між Україною і Європою має бути однією з провідних сфер, щоб був обмінтехнологіями, додана вартість через синергію, масштабування. Щоб була спроможність за кілька годин знищити фактично всі військові об’єкти в європейській частині Росії.Щоб тримати росіян подалі навіть від думок про можливу агресію проти Європи.

Не забуваймо, що США відходять від оборони Європи, тому європейці мають мати ці можливості, а їх треба створити, збудувати. Звісно, це варто робити спільно з Україною.

– Чи активний підхід Трампа змінив перспективи замороження війни в Україні, чи вони залишились такими ж віддаленими, як і були до його приходу в Білий дім?

– Економічної взаємодії між США та Росією фактично немає, тому вплинути на росіян Америка може мало. Проте для Штатів немає проблем, наприклад, накласти повне ембарго на російську нафту. Подібно до того, як це було зроблено щодо Венесуели чи Ірану,коли нафту можна було лише обміняти на продовольство. Це означає, що Ірану заборонено виходити легально на світовий ринок, але є програма ООН, де Тегеран може обміняти нафту на хліб, муку, борошно. Так само треба зробити з Росією.

Якщо Росія зараз відмовить Трампу і скаже, що хоче демонтувати «київський режим», дійти до Львова, то крокіз ембарго був би для США виходом. Слід припинити займатися самообманом, а ввести ембарго на російську нафту,іна цьому танці з бубнами довкола Путіна завершаться.Усі його можливості продовжувати війну базуються на можливості заробляти сотні мільярдів доларів на нафті та газі. Якщо цей інструмент прибрати з російської імперської системи, ця імперія почне стрімко падати. Слід її підштовхнути до цього.

У Трампа є всі можливості, щоб зупинити війнуза рахунок деградації агресора, примушення його до припинення вогню, припинення війни за рахунок позбавлення росіян ресурсів. Якщо Путін його пошле, сподіваюсь, так і буде.

Не факт, що все так станеться, бо довкола Трампа є люди, той же спецпредставникпо Близькому сходу і бізнесмен Стів Віткофф, який зараз полетів до Москви.У нього теплістосунки з росіянами, які йому обіцяють великі гроші. Якщо він затягне Трампа, наприклад, з інвестиціями в Росію, то за це Віткоффу, мабуть, росіяни пообіцяли великі гроші.

Віткофф, на жаль, впливає на Трампа, тому його фактор ще буде грати. Тут залежить від того, що скаже Путін Трампу. Якщо замороження відбудеться, то наскільки буде стійким.Зараз забагато факторівневідомі.

Явпевнений, що справжнє замороження бойових дій станеться, коли російська економіка почне падати.А вона почне після того, як ціни на нафту будуть зниженіна глобальному рівні, або буде ембарго, абовстановлено стелю на російську нафту з жорстким контролем, наприклад, на рівні $30. Це нижче, ніж російська собівартість видобутку. Саме така ситуація потрібна. Лише вона призведе до того, що Росія припинить бойові дії.

Зняття санкцій з Росії може призвести до тимчасового припинення вогню, але потім зросте потенціал для відновлення ще більш широкомасштабних бойових дій. У цьому велика небезпека.

– Виглядає, що в руках Трампа замороження і шлях до завершення війни, або дати Москві передишку?

– Ці карти були відразу в його руках. Справа в тому, що ніхто, крім Трампа, не казав, що завершить війну за 24 год. Його ніхто за язик не тягнув.

У Трампає розуміння, що слід сконцентруватися на Китаї, але перед цим, він хоче пересваритися з усіма союзниками.І ще не факт, що економіка США в живому стані дотягне до війни з Китаєм. Може статися, що Пекіну не потрібно буде ні з ким змагатися, бо дії ТрампатаІлона Маска зруйнують економіку США.

На цьому фоні у США є дивний міф, що можуть відтягнути Росію від Китаю, що виглядає абсолютно нереалістично, бо Китай контролює цілі галузі російської економіки. Як Трамп збирається їх відтягувати? За рахунок залучення американських компаній в російський бізнес? Такі спроби були й до цього. Китай спокійно собі працював і європейські компанії працювали в Росії, будували заводи Volkswagen, Mercedes, хімічні виробництва Німеччини. ФРН вклала кількасот мільярдів євро в економіку РФ, збудувала заводи,і це змінило наміри Китаю? Ні. Чи призвело до зміниімперського режиму в РФ? Ні.

Якщо Трамп захоче відновити зв’язки з РФ, то це призведе до ще більшої катастрофи для економіки США та глобальної ситуації, бо вінпосилить «вісь зла» – Росію, Китай, КНДР, Іран. Це призведе до ще більш катастрофічних наслідків.

– До перспектив Третьої світової війни, якою Трамп всіх лякає?

– Третя світова війна давно йде. Можливо, розпочалася в 2014 році з анексії Криму, коли Росія почала переділ зон впливу у світі.

Дві світові війни були пов’язані з намірами Німеччини переділити світ, показати, що німці мають право разом з іншими імперіями та країнами Європи претендувати на частини світу і колонії. Двічі провалювалися, але ідея була в цьому.

Ідею цієї війни проголосив Путін під час Мюнхенської промови в 2007 році, коли сказав, що Росія повертається та вимагає реваншу за розвал СРСР. Ця ідея реваншизму і є Третьою світовою війною. Того ж Путін вимагав восени 2021 року від НАТО, щобАльянс повернувся до кордонів 1997 року. Тобто виходу НАТО з Польщі, Чехії, Угорщини, Болгарії, Румунії, країн Балтії.

Війна розпочалася 2014 року, а, можливо, й 2008 року, коли Путін напав на Грузію і показав, що починає реванш військовими засобами. До 2008-го не було агресії в Європі ніразу після Другої світової війни. Були конфлікти, наприклад, на Балканах. Але нападу однієї країни на іншу з метою її окупації чи зміни влади не було. У 2014-му сталася анексія Криму, атака на Донбас, спроба зміни керівництво України. Далі окупація Білорусі,погрози Молдові. Грузію перетворили на проросійську країну. Третя світова війна триває.

Поки не знищать путінський режим, війна триватиме. Після цього в Росії можуть бути ще гірші режими, алебудуть слабші. Є надія, що якийсь із цих російських режимів призведе до трансформації Росії. Або вона піде на розпад, або буде лібералізація, або поступова трансформація Росії на конфедерацію чи поділ на національні держави.Але спочатку має впасти путінський режим.

 

У східній Німеччині досі залишається брак довіри до державних інституцій, політичної освіти і тяглість спадщини з часів НДР, через що ця частина країни голосує за недемократичні сили. Німецьке суспільство розуміє про потребу подбати про оборону країни, Європи та допомогу України, але занадто повільно переходить до практичних дій, хоча ХДС щодо цього обіцяє бути більш активна, ніж СДП. Про це PolUkr.net розповіла дослідниця з німецького Європейського університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері Сюзан Воршех.

– У східній Німеччині ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (АдН) перемогла на землях колишньої НДР. У решті країни перемогли ХДС/ХСС. Чому після 35 років об’єднання країна досі розділена, і схід голосує за крайні проросійські партії?

– Маємо у Німеччині консервативний зсув, що довели останні вибори. Але у східній частині теж є проблема спадщини з НДР і 30 років трансформації. У цій частині країни низький рівень довіри до інституцій, а радше довіра до неформальних мереж. Також величезне розчарування змінами після 1989-го. Хоча більшість людей живуть матеріально добре, постсоціалістична трансформація не сприймається як така, що відбулася добре. Політичні інститути та культура ФРН залишилися досить чужими для багатьох на сході.

Бракує громадянської освіти про політико-демократичні процеси. Проблема сягає корінням часів НДР і 1990-х. У сукупності бачимо, що хоча у східній Німеччині умови життя не такі погані, держава загального добробуту існує, як і в західній частині, водночас є регіональні відмінності у рівнях життя. Це дає результати у відмові від «західних» демократичних партій та високому інтересі до недемократичних і проросійських сил.

– Лідер ХДС Фрідріх Мерц заявив, що хоче сформувати коаліційний уряд до Великодня, 20 квітня. Наскільки реально? Чи найімовірнішим партнером по коаліції є СДП канцлера Олафа Шольца?

– Не думаю, що Шольц увійде в наступний уряд. Але соціал-демократи зараз – єдиний партнер консерваторів по коаліції, якщо тільки самі консерватори не змінять ставлення і не забажають мати коаліцію з АдН, що  виключали раніше. Якщо ХДС дотримаються обіцянки, то залишаться в демократичному спектрі. Відтак буде коаліція з СДП. Тож соціал-демократи увійдуть в наступний уряд, і можуть підвищити ціну за участь у коаліції.

Інше питання – чи можна довіряти обіцянці Мерца, що не піде в коаліцію з АдН, і не буде співпрацювати з ультраправими. Він обіцяв це перед виборами, але потім мав співпрацю в одній парламентській ініціативі з ними. Вона не мала практичних результатів – була лише так звана парламентська ініціатива, щоб зробити заяву. Але вони співпрацювали, і ця ініціатива не була б успішною без голосів АдН. Багато-хто зараз через це неохоче довіряє Мерцу та ХДС.

– Які головні внутрішні та зовнішні виклики у Мерца, і як збирається їх вирішувати?

– Найбільший виклик для наступного уряду – об’єднати Європу і працювати над цим з нашими партнерами, зокрема Францією, Польщею і, звичайно, Україною, щоб зміцнити європейську позицію, і відновити мир у Європі.

Актуальною буде позиція ЄС у питанні встановлення чесного, справедливого і сталого миру в Україні. Це пов’язано з обороноздатністю Європи, рівнем і можливостями співпраці ФРН із європейськими партнерами, організацією спільного європейського голосу. Цей виклик зовнішньої політики – найбільший, з яким буде стикатися новий уряд.

Проблема в тому, що німецьке суспільство не усвідомлює і тому не готове до цих величезних кроків, які маємо зробити в оборонній та зовнішній політиці. Значна частина суспільства, країни все ще живе в 1990-х і на початку 2000-х, коли здавалося, що в Європі «вічний мир», що ворогів не буде, і жодна країна ніколи не заперечить наше мирне життя. Але очевидно, що маємо змінити ставлення. Консерватори здебільшого знають, що зараз інша ситуація, що від Росії йде велика загроза європейському миру і стабільності. І найбільше завдання полягає у відновленні стабільності та єдності в Європі.

Існують великі внутрішні виклики – міграція була важливою темою у виборчих кампаніях майже кожної партії в Німеччині. Я неохоче погоджусь, що це найбільша проблема. Вважаю, що ЗМІ та ультраправі партії роздули її до надмірних масштабів. Справжні клопоти – це соціальна нерівність, інтеграція людей, які приїжджають в Німеччину, недоліки в системі освіти та економіці.

Одна з проблем, що легко переключити увагу людей на питання міграції. Найбільший виклик, що люди відчувають, що в суспільстві забагато нерівності, і бояться занадто великих змін. Новий уряд має обов’язково зайнятися її вирішенням, а не залишити на відкуп правим екстремістам.

– Як Мерц бачить на рівні ЄС боротьбу проти викликів з безпекою? Наскільки його погляди збігаються з поглядами лідерів інших великих країн Європи як от Франції, Італії, Польщі, Іспанії?

– Мерц підкреслив готовність підтримувати Україну сильніше, ніж, наприклад, Шольц. Він був навіть нібито готовий відправити ракети Taurus. Але ці заяви були у листопаді минулого року в рамках виборчої кампанії. Я не до кінця впевнена, чи був він чесний з обіцянкою відправити Taurus.

Здається, Мерц краще за Шольца розуміє важливість об’єднаної Європи та доброї, тісної співпраці з європейськими партнерами в усіх сферах, краще розуміє франко-німецьку і німецько-польську співпрацю. Побачимо, яку країну відвідає першою після обрання канцлером. Як розвиватимуться відносини з найближчими партнерами в Європі. Сподіваюся, вони будуть кращими, ніж за Шольца, який не відчував того, що ФРН потрібно щодо наративів, поширених, зокрема у Центральній та Східній Європі.

Не впевнена, що Мерц буде більш чутливим до східноєвропейських питань. Лише на це сподіваюсь. Але для нього буде важливо почути польські, балтійські, українські голоси задля об’єднання Європи, зміцнення європейської позиції.

– Якими можуть бути відносини Мерца з лідером США Дональдом Трампом, і якою бачить перспективу збільшення витрат на оборону Німеччини, реформування ЄС у сфері безпеки та збільшення витрат на європейську допомогу Україні?

– Це буде залежати від ситуації у європейській політиці. Він зацікавлений у зміцненні голосу ЄС щодо США. Наразі всім досить складно співпрацювати зі Штатами, бо важко передбачити, особливо після випаду Трампа на адресу українського президента – це було найгіршим моментом для всіх.

Є люди в ХДС, які вже намагалися налагодити контакт і побудувати довіру з Трампом. Але будувати мости з Вашингтоном з кожним днем все складніше, бо бачимо ці суперечливі позиції і дії щодо України. Важко їх оцінювати і прогнозувати їхні наступні кроки. Але довіра і надійність – це фундамент дипломатії і дружби.

Німецько-американська дружба і тісна трансатлантична співпраця – частина політики ХДС протягом багатьох десятиліть. Це один із їхніх базових наративів – підтримувати цю дружбу і тісну співпрацю. Але у них є сумніви щодо позиції адміністрації Трампа.

Мерц буде намагатися триматися дистанції і з’ясовувати, в яких частинах, щодо яких позицій може співпрацювати з Трампом. Які питання має залишити поза межами діалогу та співпраці.

Німеччині залежить від хороших стосунків зі США, незалежно від того, хто у Білому домі. Але це буде дуже складний баланс між збереженням тісних зв’язків, дружби і водночас усвідомленням того, що ми більше не можемо довіряти один одному. Ми напередодні нової епохи, маємо справу з авторитарним державним переворотом у найважливішій західній демократії. Це кінець надійності.

– Чи можуть Європа і Німеччина, зокрема без США, дати військову допомогу Україні, якщо Трамп зупинить американську допомогу?

– Це було б важко, бо США були найбільшим донором не лише з точки зору військової, а й гуманітарної підтримки. ЄС – сильний і великий донор, і може багато чим підтримати, але щоб реально компенсувати підтримку США, нам потрібні потужні та сміливі кроки. Наприклад, використати всі заморожені в Євросоюзі кошти росіян. Використати ці російські гроші не лише як заставу під відсотки, а самі заморожені активи. Таким чином Євросоюз міг би підтримати Україну і компенсувати витрати.

Завдання Мерца буде знайти можливості та інструменти, щоб це компенсувати. Це також потребує критичного погляду в минуле. Ми б не опинилися сьогодні в тому стані, якби ЄС від початку сильно підтримав Україну у військовій та гуманітарній сфері. Якби ми дискутували про танки і Taurus навесні 2022-го, а не через рік чи півтора. Може, ми б тоді не опинилися в такій ситуації сьогодні.

Я не впевнена, що Мерцу та ХДС настільки зрозуміло, що ми повинні були допомагати значно більше і раніше, і що тепер маємо вчитися щодо того, чого не зробили у перший і другий рік війни.

– Мерц почав переговори з СДП щодо схвалення спецфонду на оборону на 200 млрд євро. Крайні праві та ліві в новому Бундестазі мають меншість, щоб заблокувати це. Чи не поставлять вони під сумнів подальшу військову допомогу Берліна Києву?

– Ультраправі та ультраліві не лише ставлять під сумнів, а категорично проти підтримки Україну. У них чітка проросійська позиція, намагаються підірвати підтримку Києва. Ця ситуація не почалася зараз, навіть не в 2022-му, а в 2014-му, коли крайні ліві та праві партії, а також частина соціал-демократів і частина консерваторів були проти чи вагалися щодо підтримки України.

Тому важливо, щоб канцлер Мерц співпрацював не лише з соціал-демократами, а теж із «зеленими» у створенні нових інструментів для фінансової, військової та гуманітарної допомоги Україні. Щоб партійні розбіжності, які іноді бачимо, не стосувалися допомоги Києву. Бо консерватори та «зелені» дотримуються більш-менш однієї лінії, і охоче підтримують Україну. Їм було б важливо бути відкритими до співпраці між собою.

– Яке загалом ставлення Мерца до України та Росії? Якої політики від нього слід очікувати? Чи збільшить підтримку України, порівняно з Шолцем?

– Мерц двічі відвідував Київ під час вторгнення і намагався підкреслити, що він на боці українців, що хоче підтримати Україну, і що розуміє боротьбу українців за свободу.

Але також він серед тих у ХДС, хто колись підтримував, наприклад, «Північний потік-2». Він також говорив про «туризм добробуту» українських біженців у 2022-му, зневажливо ставлячись до тих, хто приїхав сюди, щоб врятуватися від російської агресії. Коли він сказав, що поставить Taurus восени 2024-го, ми можемо назвати це навчанням чи частиною передвиборчої кампанії – не впевнена. Але в ХДС, як і серед СДП, все ще є ті, хто волів би більш дружнє ставлення до Росії, і хто все ще не так підтримує Україну так, як мав би.

Мерцу буде важливо об’єднати власну партію на позиції рішучої підтримки Києва, і донести це до суспільства. Це не найважливіший аспект його політичних амбіцій. Є внутрішні справи, які здаються йому важливішими, зокрема міграція. У своєму передвиборчому маніфесті ХДС заявив, що досягне цільового показника НАТО у 2%, зміцнить Бундесвер і оборонну промисловість, створить контактну групу з питань України з Польщею, Францією та Великою Британією. Побачимо, чого зможе цього досягти.

Також важливо, хто стане главою МЗС. Можу уявити, що це буде хтось із соціал-демократів, які займуть цю посаду в коаліції. Це може бути Борис Пісторіус, і це було б чудово.

Мерц перед виборами казав, що рішуче допомагатиме Києву, зокрема військовою допомогою. Перед виборами казав, що дасть ракети. Після виборів ми від нього цього більше не чули. Боюся, що в коаліції з соціал-демократами, він знову буде неохоче про це говорити, бо у нього з’явиться аргумент, щоб сказати, що він хотів би послати Києву ракети, але соціал-демократи проти, тож у цій коаліції це неможливо.

Сподіваюся, цього не станеться і процес навчання у ХДС минув успішно, щоб зробити Україну пріоритетом, і допомогти досягти справедливого і стійкого миру в Європі.

– Як зміниться ставлення Берліна до членства України в НАТО та ЄС з Мерцом? Чи можна очікувати прискорення євроінтеграції?

– Це залежить від того, наскільки сильним буде ЄС у наступні місяці, чи буде Мерц сприяти його зміцненню. Євроінтеграція України все ще є пріоритетом для Німеччини та Євросоюзу. Тут перевага в тому, що Мерц і глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн – члени ХДС. Вони знають один одного і можуть разом збільшити підтримку цієї позиції. Але все залежить від того, наскільки об’єднана Європа зможе говорити єдиним голосом, і чи вистачить Мерцу розуму звести голоси німців, поляків, французів, іспанців разом для підтримки євроінтеграції.

Питання, чи може бути процес прискорення євроінтеграції, складне, бо залежить теж від українських реформ та інтеграційних переговорів, які має реалізувати Україна. Це буде тривалий процес, але важливо, щоб впровадження правового масиву ЄС в українську юридичну систему мало необхідні інструменти, щоб були механізми вирішення складних ситуацій, як у випадку з польськими фермерами чи іншими суперечливими питаннями. Маємо обговорити це на європейському рівні.

Коли йдеться про членство в НАТО, це значно складніше, бо тут Німеччина дуже залежна від США і їх підтримки європейської оборони. Мерц не проти членства України в Альянсі, він навіть виступав за нього, але він не ризикне втратити підтримку НАТО з боку США. Із новою позицією адміністрації Трампа проти членства України все ускладниться. Захід втратив свій єдиний голос.

Було б добре і великою підтримкою для НАТО, якби Україна була в Альянсі. Усі знають, що на сьогодні це найдосвідченіша армія у світі, і нам були б потрібні ці знання і активна співпраця з Києвом для нашої власної безпеки в Європі. Але я не впевнена, що в наступному уряді є таке чітке розуміння.

– Якою була б роль Німеччини у відбудові України за правління ХДС/ХСС?

– Німеччина, і не лише консервативний уряд, виступають за надання технічної та гуманітарної допомоги Києву. Є зацікавленість Берліну грати важливу роль у відновленні України. Якимось чином Німеччина навіть більше зосереджена на відбудові, ніж на тому, як встановити справедливий і сталий мир – це певна політична культура чи спадщина.

У Німеччині віддають перевагу відновленню та реконструкції, а не участі у складних дебатах і рішеннях щодо того, як досягти тривалого миру, хоча, очевидно, що слід робити другий крок перед першим.

Однак відновлення – це тема, в якій ХДС зацікавлена. Партійна система у ФРН має таку особливість, що кожна сила має політичну основу, яка діє як мозковий центр від її імені. Політична фундація, пов’язана з ХДС – Фонд Конрада Аденауера. Вони активні у підтримці України, в організації дискусій, доповідей щодо процесу відновлення. Тож вони в цьому заангажовані та активні.

Можемо очікувати, що наступний уряд на чолі з ХДС підтримає відновлення України, зокрема в технічному плані, а також коли йдеться, наприклад, про моделі співпраці в партнерстві міст.

Звичайно, німецька промисловість зацікавлена у поширенні своїх корпорацій, тож німецький бізнес розпочне співпрацю з українським для роботи над енергетичною інфраструктурою, виробництвом зброї, в інших сферах.

Добре, що бізнес в Німеччині очікує консервативного уряду, щоб підтримав їхні амбіції щодо міжнародної співпраці. Тому коли справа доходить до відновлення, можемо очікувати чесної та великої участі німців.

– Ви згадували про Taurus. Наскільки ймовірне постачання цих ракет в Україну, коли, скільки, і що заважає, крім можливої протидії соціал-демократів?

– Єдина перешкода – політична. Не сподіваюся, що наступний уряд надсилатиме ці ракети з однієї причини – у ХДС був шанс виступити з парламентською ініціативою про відправку ракет із того моменту, коли минулої осені впала стара коаліція. І ми не побачили жодної ініціативи, щоб домовитися з лібералами та «зеленими» про те, щоб надіслати Taurus чи принаймні вимагати цього.

Зрештою, це рішення канцлера. Якщо не погодиться, ракети не відправлять. Але це був би дуже сильний знак з боку ХДС, щоб тиснути на канцлера Шольца. Але я не бачила жодних реальних ініціатив від Мерца, тому скептично ставлюся до того, чи зможе його уряд змінити ці дебати. Зокрема, намагаючись співпрацювати в коаліції з соціал-демократами, які категорично проти відправки ракет.

Кілька днів тому відбулася дискусія, коли відомі консерватори сказали, що пора навчати українців управляти Taurus. Але, думаю, це була лише риторика. Я не очікую, що Мерц буде таким сміливим та ризикуватиме коаліцією з СДП заради посилання цих ракет. У нього є достатньо причин, щоб сказати: «Я хотів послати, але, на жаль, не можу, бо соціал-демократи проти».

– Як Мерц ставиться до відправлення німецьких військ разом із французькими та британськими в Україну, якщо війна буде заморожена?

– Це чутлива дискусія в Німеччині. Німці в більшості категорично відкидають цю ідею. Раніше консерватори заявляли, що будь-якими засобами готові підтримувати мир в Україні, але перед виборами намагалися уникнути цього питання. Мерц навіть накинулася на нашого міністра закордонних справ АнналенуБербок, коли та говорила, що німецькі солдати можуть захищати мир в Україні.

Чесно кажучи, ми до цього не готові. Зараз активно працюємо над тим, щоб відправити до Литви 5 тис. військових Бундесверу, де їх очікує один із штабів дислокації. Здійснити це було важко, щоб просто були там, і показали якусь силу НАТО. Нам для цього знадобилося п’ять років. Тож навіть, якби Мерц погодився відправити війська в Україну, це було б дуже складним завданням, бо Німеччина не звикла швидко посилати військових туди, де потрібні. Я не впевнена, чи Бундесвер взагалі готовий до якихось бойових дій.

– Яким Мерц бачить захист Європи без США в умовах можливої російської гібридної чи повномасштабної агресії проти якоїсь із країн Балтії через кілька років?

– Протягом останніх тижнів, коли Трамп робив заяви, у німецькій політиці сталося велике пробудження. На жаль, навіть Мерц і ХДС відчули пробудження лише того дня, коли стало ясно, що Трамп повернеться в Білий дім.

Майбутній уряд чи такі люди, як Мерц і його консерватори, та більшість інших партій і їх лідерів не дуже готові до цього. У своєму передвиборчому маніфесті ХДС говорив, що ЄС також має стати «союзом безпеки». Як би правильно це не звучало – особливо після того, як США чітко дали зрозуміти, що більше не зацікавлені у справжньому мирі для України, – я маю сумніви щодо того, чи зможе уряд Мерца зібрати необхідну силу для цього, і чи існує «дорожня карта» для цих зусиль.

Очевидно, що ми в Німеччині та Європі повинні зміцнювати свою оборону, збільшувати військові витрати, чисельність військ. Є певна готовність робити ці реформи, які ми не робили багато років, але ми робимо це дуже повільно та не в повному обсязі.

Навіть якщо збільшимо військове фінансування швидко, то присутність військ США все одно важлива для Європи і Німеччини зокрема. Неможливо їх брак компенсувати за день чи навіть рік.

Ми добре усвідомлюємо цю залежність. Європейські лідери бачать потребу реформ, отримання більшої незалежності та зміцнення Європи, але є багато перешкод, і не лише щодо фінансування. Це також питання використання однакових освітніх стандартів, єдиної зброї та амуніції. Тому об’єднати все теж є величезним завданням. Його актуальність всі бачать, але поки бракує стратегії, як це зробити швидко.

Ми зовсім не готові до найгіршого сценарію – російського вторгнення в країни Балтії – ні матеріально, ні ментально.

Америка Дональда Трампа вирішила домовлятися з росіянами за спинами українців і європейців в Ер-Ріяді. Його команда відверто підігрує Росії. У США дії і заяви Трампа спричиняють все більшу критику. Існує ризик, що Трамп може домовитися з Путіним про угоду, і буде змушувати до неї Україну. Європа має швидше озброюватися та разом із Україною подбати про безпеку континенту. Особлива місія на ядерних країнах – Франції і Великій Британії. Якщо Київ пережив найважчі часи російських військ під столицею, то зможе й тепер оборонятися за допомоги європейців. Про це PolUkr.net розповів співробітник Євразійського центру Atlantic Council Даг Клейн.

– Між президентом США Дональдом Трампом і українським лідером Володимиром Зеленським сталася публічна сварка минулого тижня. Як оцінюєте заяви Трампа після переговорів США і Росії в Ер-Ріяді 18 лютого про те, що це нормально, що зустріч відбулася без українських учасників, про відповідальність України за те, що війна досі триває, що в Україні мають відбутися вибори під час війни, що рейтинг Зеленського 4%, що він комік, диктатор і вкрав у США декілька десятків мільярдів доларів?

– Протягом майже трьох років війни політика США була такою, що ми нічого не говоримо про Україну без України. На цьому наполягав президент Джо Байден. Тепер цього немає. Для президента Трампа немає проблем говорити про Україну без України, як ми побачили в Ер-Ріяді. Зрозуміло, це стурбувало Київ та решту Європи, бо ніхто не хоче бачити угоду з росіянами за спинами українців і європейців. Важливо, щоб Київ далі був залучений до процесу мирних переговорів,а Америка інформувала про їх перебіг та свої плани.

Було прикро і важко спостерігати за останніми подіями у Вашингтоні, коли Трамп повторив жалюгідну брехню про Україну, президента Зеленського. Його слова підривають український суверенітет і безпеку,делегітимізують українську демократію. Ми бачили, як Путін і росіяни роками намагалися цього досягти, щоб такі розмови були на Заході, щоб виправдати війну на знищення України.

Те, що дає мені надію,- в США сильна критика того, що говорив і робив Трампв останні дні. Багато членів Конгресу від республіканців виступили проти і сказали, що це ненормально, вони не згідні. На першій шпальті The New York Post, одніє їз улюблених газет Трамп, прямо написали: «Пане президенте Трамп ви помиляєтеся, Зеленський – демократичний лідер, а Путін – диктатор». Що саме глава Росії відповідальний за війну. У цій же газеті була реклама від організації Razom, де я працюю – нагадуванняТрампу не забувати про понад 19 546 українських дітей, яких викрала Росія.

Тожє певна критика, щоб показати Трампу, що якщо він виступає проти України, то робить це сам, не йде в ногу не лише з американцями, а й з рухом MAGA та іншими республіканцями.

– Чому Трамп так поводиться, і які наслідки можуть бути з цієї зустрічі в Ер-Ріяді та суперечки з Зеленським?

– Віце-президент Джей ДіВенс пояснив це тим, що Трампнамагається тиснути на Зеленського, щоб підписав угоду про корисні копалини. Також його розгнівала критика президента України за те, що глава Білого дому живе у бульбашці російської дезінформації. Цене щось нове. Ми бачили, що Трамп, коли вважає, що його зневажили, коли думає, що хтось намагається протистояти йому, впадає у відчай і намагається зробити те, що ми бачили минулого тижня.

Певним чином це стосується тактики переговорів, але іншими способами. Але насправді йдеться про спробу отримати певну владу над Зеленським та сказати йому, що він тут молодший партнер, бо покладаєтеся на США, тому має робити те, що Трамп йому накаже. Але так не сталося, і Трампа це бісить.

Це неймовірно прикро і шкідливо бачити таку поведінку президента США. Ці заявизгуртовуютьукраїнців, посилюють єдність в країні у відповідь на нападки Трампа. Теж неймовірно важливо, бо Україні слід об’єднатися. Є багато сил зовні, які будуть далі пробувати розколоти країну і послабити її.

– Які можуть бути наслідки сварки з Зеленським,бо в Україні ходять чутки, що приватні виробники зброї США відмовляються продавати зброюКиєву?

– Я бачивці заяви українського депутата Романа Костенко, який сказав, що виглядає, ніби американські компанії перестали продавати зброю Україні. Але українська депутатка ОлександраУстінова заявила, що це неправда, що військова допомога зі США далі йде, і ці повідомлення неточні.

Схоже, військова допомога від США продовжує надходити, і щодо неї не було збоїв. Немає американських компаній, які безпосередньопродають зброю Україні. Механізми надання допомоги – цеповноваження президента США, коли вилучають зброю з запасів Америки і відправляють в Україну. Але є й інша програма «Ініціатива сприяння безпеці України». За нею, США витрачають гроші і укладають довгострокові контракти з американськими компаніями на виготовлення нової зброї, яку потім надсилаютьв Україну. Деякі замовленняпо обох все ще продовжують йти.

– Які ризики для війни в України після зустрічі в Ер-Ріяді та публічних суперечок між Трампом і Зеленським?

– Позаяк адміністрація Трампарозпочала зусилля щодо мирних переговорів з росіянами, то для України є багато ризиків.Деякі – це речі, про які я вже згадував раніше, як-от ризик, що Трамп і Путін напряму домовляться про щось разом, без України та решти Європи. Й ці двоєбудуть намагатися нав’язати Києву угоду та своє бачення миру.

Ризики цього зросли за останній тиждень. Путін намагається представити себе Трампуяк розумного партнера, який хоче миру. Як людину, яка намагається знайти спосіб припинити війну і вирішити свої проблеми.Він намагається підставити Зеленського – показати його як перешкоду для миру в очах Трампа. Здається, ця спроба має певний успіх.

Після виборів у США Зеленський багато працював, щоб показати, що Україна не є перешкодою для миру, але Росія є. Ці зусилля зараз під загрозою. Трамп сприймає Путіна за чисту монету і вірить йому, коли той каже, що хоче миру.

– Схоже, Росія не хоче заморожувати лінію фронту, як прагне президент США. Трамп не може змусити Путіна припинити війну, тому зганяє агресію на Зеленському.Якою може бути американо-російська угода? Чи може вона заморозити війну?

– Для Трампа та його команди видається само собою зрозумілою ідеєю, що Україна не збирається звільняти свої окуповані території. Вони беруть це за відправну точку для того, що розуміють як зусилля зі встановлення миру.

Усвоїй свідомості вони вірять, що лінію фронту можна заморозити. Очевидно, реальність на місці – те, що насправді має значення, а не те, що вони вважають за можливе.

З точки зору того, як вони уявляють мир, скажу одне до їх честі, щоТрамп і його команда розуміють, що Україні потрібні гарантії безпеки. Це те, що президент США та інші повторюють. Ми чули, як Трамп говорив це, як міністр оборони Піт Гегсетказав, що Україні потрібні гарантії, і що це не може бути Мінськ 3.0.

Тепер те, що вони говорять і роблять, насправді не має такого значення. Дії кажуть голосніше, ніж слова. За повідомленнями, угода про корисні копалини, яку вони представили на підпис Україні, це зробила. Вона не містить реальних гарантій, як вони раніше намагалися це показати. Мовляв, дивіться, якщо США інвестують в Україну, то Штати повинні будуть захистити свої інвестиції. Але українці стали розумнішими щодо домовленостей, які є лише на папері. Якщо Трамп не пам’ятає історію про Будапештський меморандум, Україна її вивчила напам’ять. Їй потрібні реальні гарантії, а не ще один папірець. Якщо не НАТО, то що може бути такою гарантією, яку Росія буде сприймати серйозно? Яка стримає Москву?

Команда Трампа має розуміти, що Україні буде важко погодитися на будь-яку угоду, що не гарантує їй безпеки, бо для неї це ключ до виживання в майбутньому.

– В інших ситуаціях буде просто продовження війни?

– Так, без угоди та гарантій безпеки, війна буде тривати далі. Якщо Путіна не стримати від відновлення війни за кілька років чи за першої нагоди, то чи можливий справжній мир? Не думаю. Не схоже, щоб фундаментальна мета Росії домінувати над Україною змінилася. Якщо Україна і США не можуть змінити те, чого хоче Росія, ми повинні змінити те, що Росія може зробити. Маємо унеможливити досягнення Росією своєї мети домінувати над Україною. Для досягнення справжнього миру необхідні гарантії безпеки – реальні, які стримають Росію від продовження чи відновлення війни.

– Які відносини вибудовуються між Америкою Трампаі Росією? Як вони надалі можуть виглядати?

– Якщо подивитеся на опитування громадської думки, більшість американців сприймають Путіна як тирана, диктатора і хулігана. Він їм не подобається.Путін має одні з найнижчих рейтингів прихильності з-поміж світових лідерів серед американців. Вони не люблять його, не люблять Росію. Сприймають РФ як агресора і хулігана.Це не змінилося за Трампа.

Там, де думка дещо змінюється, і де американці розходяться – як має виглядати американська підтримка України? Як має виглядати протистояння США і Росії? Щодо американців, на жаль, доклали зусиль, особливо російські пропагандисти та симпатики Росії, щоб переконати їх, що вони не повинні далі витрачати гроші на допомогу Україні, що це не варте того, що в Україні існує корупція.Ці російські розмовими чуємо весь час у США. Це створює можливість для Трампа та інших спробувати відновити зв’язки з Кремлем.

Безсумнівно, в адміністрації Трампа є ті, хтохоче тісних відносин з Росією, хто бачить у Путіні лідера, якого слід наслідувати, і хто хоче бачити відновлення економічних зв’язків як власне досягнення, а не провал у стримуванні російської агресії.

Не знаю, як виглядатимуть відносини між США і Росією. Фундаментальна мета Росії – спроба підірвати та знищити американське лідерство, щоб зруйнувати світовий порядок під проводом США. Вона не змінилася.Її спроби досягти цього будуть продовжуватися.

Важливо, що Трамп робитиме наступні чотири роки. Чи буде продовжуватися реальна відсіч російській агресії? Це зараз під питанням.

– Чи може Трамп укласти угоду з Путіним, а потім тиснути на Україну і Європу, щоб погодилися з нею? Якщо так, то якусаме угоду?

– Це питання, яке зараз багато людей запитують. Якщо Трамп і Путін спробують укласти угоду самі, без Україну, чи слід її приймати.Справжнє питання в тому, наскільки шкідливою може вона бути? Невже настільки, що Європі доведеться порвати з Трампом і сказати, що ми абсолютно не згідні з цим? Тоді який важіль має Європа, щоб іти своїм шляхом, і щоб продовжувати підтримувати Україну? Європейські країни зараз пробують з’ясувати, якщо США не будуть більше відправляти зброї Україні, чи зможе Європа заповнити прогалину? Поки не зможе. Європа не виробляє достатньо зброї, щоб дати українцям те, що потрібно для захисту.

Реальне питання – скільки важелів впливу має Європа? Вона десятиліттями покладалася на США у питаннях безпеки і оборони. Тепер ризики цієї залежності дійсно стають очевидними.

– Як виглядатимуть подальші відносини між США і Європою після промови Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції, де він заявив, що Європа має сама піклуватися про свою безпеку?

– Зараз відносини напружені. Європейські лідери ображені та стривожені тим, як адміністрація Трампа поводиться з ними, з Україною. Промова Венса була дуже великимвикликом для європейських лідерів.

– Як бачите зараз відносини між США та Європою?

– Думаю, вони надалі будуть напружені. Бачимо, як адміністрація Трампа, такі люди, як ВенсіМаск наполегливо працюють над підтримкою ультраправих партій у Європі, таких як «Альтернатива для Німеччини» (АдН), кого прагнуть підтримати на виборах у ФРН 23 лютого. Спостерігаємо подібні речі з підтримкою в Угорщині, ультраправого кандидата в президенти в Румунії.Не думаю, що це зміниться найближчим часом.

Трамп, Венс та решта руху MAGA бачать свою спільну справу з ультраправими партіями в Європі. Тому далі буде співпраця команди Трампа з ними, відродження цих сил, вони будуть набирати більше влади вдома за підтримкиСША. Те, що традиційні ліберальні та демократичні партії отримували протягом десятиліть від Штатів.

Байден під час правління багато працював, щоб створити те, що назвав «альянсом демократій». Під керівництвом Трампа побачимо все, що є протилежним цьому.

– Який світовий порядок намагався створити Трамп, наскільки він може досягти успіхуу своїх амбіціях?

– Трамп і його команда говорять одне, а роблять інше. Вони кажуть, що хочуть, щоб Європа витрачала більше на оборону, щоб взяла на себе відповідальність за власну безпеку,водночас підтримуючи такі партії як АдН, які хочуть скоротити витрати на оборону, щоб заспокоїти Росію. Ці речі певним чином суперечать одна одній.

Але це повертається до ширшої ідеології, якумають Трамп і його оточення. У них особливий світогляд. Країни і рухи, які їм не подобаються –це ті, які, на їх думку, скористалися перевагами США, але нічого не дали натомість,і заслуговують на покарання за це.Алеє інші, якізаслуговують на підтримку Штатів. Уся справа в тому, хто вартий бути другом, союзником, а хто ні. І те, як різні партії, рухи і лідери спілкуються з Трампом, ставляться до нього особисто, змушують його відчути, щовін є справжнім рушієм змін, і тим, хто впливає на світовий порядок.

У масштабі все більш трансакційне. Україна намагалася до цьогоадаптуватися, пристосувати повідомлення протягом років, щоб врятувати свою демократію, свободу, світовий порядок, зупинити Третю світову війну.Огидно з боку США, що вони цього не розуміють.

Україна зробила пропозиції Трампу щодо доступу до своїх корисних копалин.А Трамп і його люди повернулися іхочуть більшого. Їх перша пропозиція угоди щодо корисних копалина більше схожа на репарації, які вимагали від Німеччини за Версальським договором після Першої світової війни. Цей рівень трансакційності та голого егоїзму не сумісний з будь-якою мораллю та цінностями. Думаю, це залишитьсяпротягом наступних чотирьох років.

– Яку роль може відіграти Європа в мирному процесі в Україні, враховуючи, що європейці планують відправити біля 30 000 військ після якоїсь мирної угоди з Росією, але Москва проти європейських військ? Чи можуть європейці забезпечити мирну угоду в Україні без США?

– Перший важіль, який має Європа, який їй потрібно далі використовувати і розвивати – військова могутність. Європейцям потрібні сильніші армії,стати військово потужнішими.Це означає виготовлення ізакупівлю зброї, щоб підготувати власні нації до можливої агресії. Щобне жертвувати в майбутньому людьми, щоб захистити свою безпеку та інтереси, зокрема в Україні.Це те, що Європа може зробити, щоб спробувати досягти миру.

Потенційні європейські війська в Україні можуть бути, але британські та французькі лідери кажуть, що їм все рівно потрібна буде підтримка США.Їм потрібні будуть гарантії безпеки від Штатів, бо це велика ядерна держава, яка досі утримувала Росію від спроб напасти на інші європейські країни.

Якщо ми побачимо більше опору від США на цьому фронті, то буде більше розмов від французіві британців, нагадування світу, що у них теж є ядерна зброя, і її теж можутьзадіяти як засіб стримування.

Ми бачили, як глава німецької партії ХДС Фрідріх Мерц, ймовірний наступний канцлер ФРН, говорив, як Німеччина може відіграти кращу роль у використанні та сприянні ядерній безпеці.Це те, що Франція і Британія можуть запропонувати решті Європи.

На жаль, ми почнемо спостерігати набагато більше розмов про ядерну зброю у світі. Зрештою, це ключовий фактор стримування, який Росія намагалася використати, і про що США, здається, не хочуть нагадувати світу.

– Росія залежить від Китаю. Якою може бути роль Пекіна у майбутньому миротворчому процесі в Україна, і наскільки реальні будь-які китайські миротворці в Україні?

– Китай багато працював, щоб підтримати вторгнення Росії. Ідея китайських миротворців в Україні – не робоча. Навіщо Києву запрошувати війська іншої країни, яка підтримує вторгнення? Не бачу КНР нейтральною третьою стороною, так само як США і Європане нейтральні. Хочемо ми цього чи ні, але ми всі обираємо сторону. Пекін вирішив приєднатися до Москви.

– Європейські війська в Україні без згоди Росії теж нереальні?

– Це ще питання. Росія сказала, що не погодиться на це, але вона не має права вето на те, що відбувається в Україні. Київ вибирає, хто буде на його території, а не росіяни.

Ризик в тому, що якби європейські війська прийшли в Україну, Росія спробувала б убити їхніх солдат.Якщо це вдасться івона зашкодить європейським військам, то як зреагує Європа?Чи вона приєднується до війни проти Росії та захищатиме себе і свої війська?

Західні країни намагаються з’ясувати, як можуть створити гарантії безпеки в Україні, і зробити це так, щоб Росія не збиралася їх перевіряти. Будемо воювати з Росією, захищаючи себе, а також захищаючи інших від вторгнень Росії чи ні?Чи нам доведеться піддавати ризику власних людей? Якщо агресія росіян таки станеться, то, думаю, західні країни будуть намагатися знайти спосіб, щоб їм все одно не потрібно було відповідати на ці запитання.

– Чи ви оптимістично налаштовані щодо будь-якої угоди та заморожування війни в Україні цього року?

– Після останніх днів у Вашингтоні важко відчувати оптимізм. Було важко спостерігати за драматичним розворотом підтримки України з боку США.Дивитися за такими речами, як відмова США засудити російську агресію в заяві G7. Це невтішно.

Але все ще маю оптимізм щодо України. Вона була у найтемніших місцях протягом останніх трьох років. Російські війська рушили на Київ, а країна не відступила,івідбила початкову атаку без суттєвої підтримки США та Європи.

Для Українияк і для США важливо забезпечити оборону країни.Врешті, саме українці готові захищатися. Мені важко повірити, що якщо Трамп і Путін домовляться про погану угоду, то Україна прийме її.Бо буде залишатисяризик нового вторгнення незабаром. Тому у мене є надія. Крім того, решта Європи справді прокидається, усвідомлюючи, що якщо США відступлять, то вона має бути в змозі зробити крок вперед і допомогти подолати цей розрив. Сподіваюся, ми не дійдемо до краю. Що у Вашингтонізможуть переконати людейв команді Трампа, що теперішній підхід підриває стратегічні інтереси Америки. Якщо Штати дійсно стануть партнером України, то досягнуть більшого успіху в спробах створити надійний мир. Вірю, що цього можна досягти. Врешті, вірю в Україну,і звідси черпаю оптимізм.

Америка Дональда Трампа заявила, що не хоче дбати про європейську безпеку. Якщо Трамп укладе угоду з Путіним за спиною в України і союзників із Європи, то вона не буде працювати. Команда Трампа пішла на поступки Москві ще до початку мирних переговорів, пішовши на дві вимоги росіян, і не отримавши нічого натомість. Єдиний спосіб, щоб Росія вела переговори чесно і припинила бойові дії – дати Україні більше зброї і змусити росіян нести ще більш болючі втрати. Країни Європи, які можуть послати війська в Україну, самі під загрозою російського нападу. Про це PolUkr.net розповів полковник армії США у відставці, професор Військового коледжу армії США Роберт Гамільтон.

– Делегація президента США Дональда Трампа на чолі з віце-президентом Джей Ді Венсом була на Мюнхенській безпековій конференції 14-16 лютого. Венс був дуже критичним щодо європейців у промові. Про які зміни це нам говорить щодо відносин США і Європи? Як вони будуть виглядати зараз, особливо з точки зору європейської безпеки?

– Зауваження Ванса та подібні від інших чиновників адміністрації Трампа, означають, що прихильність США до європейської безпеки знизиться.

Виступ Ванса був пронизаний неточностями і дезінформацією, але наміри Трампа і його адміністрації зрозумілі – європейську безпеку покладається передусім на плечі самих європейців.

Однак у Конгресі досі є сильна підтримка, зокрема серед республіканців – вони за сильну роль США в обороні Європи. Тому виступ Венса не представляє думки всієї американської влади.

– У Мюнхені команда Трампа зустрілася з українською на чолі з президентом Володимиром Зеленським, вперше після виборів президента США. Що каже намця зустріч про плани Трампа, як припинити війну в Україні?

– Зустріч із Зеленським була правильним ходом, але вона відбулася після того, як Трамп порозмовляв з Путіним по телефону. Поговорити з Путіним перед тим, як мала відбутися зустріч із Зеленським, це була погана ідея та помилка,

Коментарі Трампа після розмови з Путіним викривають його фундаментальне нерозуміння дій російського диктатора, теперішньої Росії та природи російської агресії проти України.

– Чи існує ризик, що Трамп укладе мирну угоду безпосередньо з Путіним без участі України і Європи, а потім змусить Київ прийняти це? Які можуть бути наслідки такого кроку?

– Здається, Трамп вважає, що він може укласти угоду безпосередньо з Путіним, без значних консультацій з Україною або з нашими союзниками по НАТО в Європі. Хоча він заявив, що під час переговорів буде тримати українську владу та союзників в курсі подій, існують підозри, що не до кінця.

Справа в тому, що жодна угода, яку Трамп укладе без участі України та європейських союзників по НАТО, швидше за все, не буде працювати. От і все.

– У розмові з Трампом Путін заявив, що до закінчення війни Росія хоче усунути «першопричини конфлікту». Тобто, щоб Україна не вступила в НАТО, накласти обмеження на чисельність та озброєння української армії, і вивести українські війська з території чотирьох областей, частково окупованих росіянами, і записаниху конституцію РФ. Київ не погодиться зменшити армію чи виводити війська з української землі. Де Трамп може тут знайти компроміс з Путіним, і чи збирається змусити Україну зробити щось таке?

– Адміністрація Трампа вже зробила дві серйозні помилки щодо переговорів, ще до того, як вони розпочалися. Міністр оборони Піт Гегсетзаявив, що Україна не зможе повернути всі свої території, окуповані Росією, і що членство Києва в НАТО – «нереальне». Ця позиція, по суті, підтримує дві речі, яких хоче Росія – окупація української території та блокування Українішляху в НАТО. І це без жодних поступок зі сторони Росії натомість.

Простір для торгівлі в переговорах зсунувся на користь Росії, а Москва для цього навіть нічого не зробила. Це треба ж так уміти.

– Путін хоче, щоб США вивели війська і озброєння з країн Центральної Європи, які приєдналися до НАТО після 1991 року. Жоден з європейців не погодиться на роззброєння. Що може сказати Трамп Путіну щодо таких вимог?

– Путін вимагає від НАТО вивести сили з позицій в Європі, які вони не займали до 1997 року. Тобто відвести назад вісім бойових груп Альянсу в регіонах Балтійського і Чорного морів. Навіть, якщо США Трампа виведуть війська з цих регіонів, інші союзники по НАТО, безумовно, залишаться там. Тож Путіну ніяк не задовільнити ці свої вимоги.

– Трамп хоче, щоб Путін припинив вогонь на передовій до початку переговорів. Росія, навпаки, не хоче цього, поки не приймутьїї ультимативні умови. Підтвердження цьому – показовий удар дроном по Чорнобильній АЕС. Москва демонструє, що не збирається зупиняти вогонь на передовій. Що зробить Трамп, щоб змусити Путіна змінити думку? Які аргументи маєТрамп, яких не мавБайден?

– Єдиний спосіб, щоб Росія вела переговори чесно та припинила атаки – це змусити її робити це через надто болючі військові втрати на полі бою. Це вимагатиме від США та інших країн дати Україні більше і кращої зброї, та зняти всілякі обмеження на її застосування.

– Трамп оголосив про можливу зустріч з Путіниму Саудівській Аравії. Чи може це насправді відбутися, і якими можуть бути наслідки?

– Зустріч, скоріш за все, буде найближчим часом, але дуже мала вірогідність, що принесе якісь конкретні результати. Натомість росіяни, швидше за все, будуть застосовувати пустослів’я, погрози, недобросовісні домовленості до американських колег-переговірників. Тоді Трампу слід буде вирішити, чи хоче він піти на односторонні поступки в угоді, що лише заохотить нову майбутню російську агресію, чи вибере інший шлях – збільшити військову допомогу Україні, що може змусити Росію до чесніших перемовин, які таки приведуть до справедливішого та тривалішого миру

– Україна та США планують домовитись про рідкісноземельні метали. Що така угода дасть Україні, і що дасть США? Чи може вона стати гарантією, що американські компанії увійдуть на український ринок, і тоді Америка буде більш схильна захищати українську незалежність?

– Ідея Трампа про доступ до видобутку українських рідкісноземельних мінералів в тому, щоб компанії США отримали доступ до ресурсів із потенційною вартістю в приблизно $500 млрд в обмін на підтримку, яку Штати вже надають Україні протягом останніх трьох років.

Станом на зараз, ця ідея не просунулася далі, бо президент Зеленський заявив, що гарантії безпеки повинні бути частиною будь-якої такої угоди. Це резонне твердження, але є мало ознак, що адміністрація Трампа погодиться на це.

За умови підписання такої угоди, присутність американських компаній в Україні даватиме США, як мінімум, за каденції Трампа, більше причин брати участь в безпеці України.

– Трамп хоче, щоб європейські війська стояли по лінії фронту між Росією та Україною, якщо буде заморожування війни, і щоб європейці самі дбали про свою безпеку. ЗМІ підрахували, що це може коштувати Європі $3,1 трлн протягом 10 років. Як зміняться оборонні інвестиції країн Європи у найближчі роки, і наскільки реалістичним є те, що європейці захочуть ризикувати своїми солдатами на передовій в Україні як гарантію від нової російської агресії?

– Ми вірогідно побачимо деякі країни Європи, які сприйматимуть такі перспективи значно серйозніше, ніж інші. Маю на увазі Польщу, країни Балтії, Скандинавії, Велику Британію. Можливо, Франція і Румунія теж збільшать витрати на оборону і будуть схильні послати на якомусь етапі війська в Україну.

Проблема в тому, що деякі з цих країн – маленькі, а також те, що вони вже прифронтові держави, яким загрожує російська агресія, тож відсилання їхніх військ в певній достатній кількості кудись іще послабить східний фланг НАТО на їхній ділянці, і буде загрожувати їх власній безпеці.

– Які реальні гарантії безпеки може отримати Україна, якщо Росія, врешті, буде змушена припинити вогонь в якийсь момент?

– Щодо цього немає ясності. Якщо США накладуть вето на членство України в НАТО, це призведе до створення «коаліції бажаючих», які візьмуть на себе зобов’язання гарантувати українську безпеку. Але ця коаліція зустрінеться з проблемами, які я щойно згадував, кажучи про загрозу їх власній безпеці зі сторони Росії.

Міністр оборони з команди Трампа Гегсет сказав, що Україна має отримати гарантії, але американських військ не буде на українській землі. Поза НАТО, лише гарантії від США вірогідно стримають росіян від нової агресії проти України.

– Які реальні санкції можуть нав’язати США Росії, щоб Путін відчув справжній біль, і став більш зговірливим до припинення вогню в Україні?

– Жоден набір економічних санкцій сам по собі не переконає Росію погодитися та з повагою ставитися до припинення вогню. Але є кроки, які можуть допомогти. По-перше, суттєве збільшення санкцій проти російського «тіньового флоту» танкерів, якими возять нафту. По-друге, кроки на пониження світових цін на нафту, щоб позбавити Росію змоги заробляти гроші на війну. По-третє, допоможе тиск на країни, про які відомо, що допомагають росіянам обходити санкції та накласти на них вторинні санкції. По-четверте, слід придумати дієвий механізм, як забрати заморожені активи російського Центробанку на 300 млрд $, які переважно лежать в європейських, передусім бельгійських фінустановах. По-п’яте,це збільшення поставок зброї в Україну та зняття будь-яких обмежень на її застосування.

– Чи бачите реалістичну перспективу, що Трамп може досягти будь-якої угоди з Путіним до Великодня 20 квітня чи так званого Дня перемоги 9 травня? Якщо так, то якої угоди, та з якими умовами?

– Ні, ніякої угоди не вдасться досягти у такий короткий термін. Особливо без участі України чи європейських членів НАТО. Тим паче такої, яка б зупинила війну на тривалий термін. Зараз будь-яка угода фактично закріпила б загарбання українських земель росіянами, і дала б Росії відстрочку, щоб перебудувати і переоснастити свою армію, щоб знову відновити вторгнення, коли вона цього захоче.

 

Нові інвестиції оголосивпрем’єр-міністр Польщі Дональд Туск

Сума 650 млрд злотих, яку вказав Дональд Туcк під час виступу в головному офісі Фондової біржі цінних паперів у понеділок, 10 лютого 2025 року, має бути витрачена до кінця цього року. Інвестиції мають включати, серед іншого,розбудову залізничної мережі, мережі доріг, збільшення спроможностейпортівіз перевантаження товарів, будівництво Центрального порту комунікацій та другої АЕС.

“Понад 650 млрд інвестиції цього року означає прискорення для польської економіки. Першу умову,щоб ці інвестиції досягли такого рівня, ми виконали. Це був непростий процес. Я кажу про розблокування понад 50 млрд євро з плану реконструкції від ЄС. Була необхідність серйозного рішення на рівні цілого народу, щоб ці європейські гроші, які нам належать як Польщі, вже почали працювати”, – сказав Туск.

До 2032 року в розвитку залізничної мережі в Польщі мають інвестувати сумуприблизно в 180 млрд злотих. Передусім йдеться про модернізацію та розширення залізничної мережі в центральній Польщі, зокрема з’єднання Варшави з Познанню та Вроцлавом, а також залізничного компонента Центрального порту комунікаційного (великий інфраструктурний проєкт з будівництва нового міжнародного аеропорту та розвиток інтегрованої транспортної мережі;аеропорт в 40 км від Варшави мають з’єднати з новою високошвидкісною залізничною мережею та системою доріг, що зв’яжутьміж собою більшу частину країни. – PolUkr.net). Реалізація цих інвестицій скоротить час на подорожідля пасажирів, а також покращитьз’єднання з морськими портами.

Також важливе значення має розбудова спроможностейз перевантаження контейнерів у портах. До 2030 року їх об’єми можуть зрости втричі.

Туск пояснив також, що уряд прийняв рішення про місце будівництва другої АЕС у Польщі. Розбудова ядерної енергетики,за оцінками експертів, є важливим елементом для забезпечення швидкого розвитку польської економіки.

На основі: rynek-kolejowy.pl

Аналітичний матеріал:

«Безпекова ситуація в Україні станом на січень 2025 р.. Імовірні варіанти розвитку подій із урахування поточних і майбутніх викликів»

Поширювати, копіювати чи привласнювати даний матеріал ЗАБОРОНЕНО без дозволу автора. Інтелектуальні права захищені Богом та 9 на 19 мм оберегом.

Війна – це велика річ для держави,

Це грунт життя і смерті,

Це шлях існування і загибелі.

Це слід збагнути.

Сунь-Дзи. «Мистецтво війни»

 

Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє;

Хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє;

Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.

Сунь-Дзи. «Мистецтво війни»

 

Не сподівайся, що ворог не прийде,

А покладайся на свою готовність при зустрічі з ними.

Не годиться сподіватися, що недруг не нападе,

Належить зробити себе непереможним.

Сунь-Дзи. «Мистецтво війни»

 

Автор: Vlad Dut (Fenix)

 

Україна – 2025 р.

Мета даного матеріалу полягає у визначені поточного безпекового середовища на ділянках бойового зіткнення, його аналізіта визначенні основних негативних і позитивних тенденцій розвитку ситуації, їх основні «game changers».

Додатковою метою є на основі поточної безпекової ситуації, визначити та проаналізувати імовірні варіанти розвитку подій під кацапсько-української війни в стратегічному, оперативному та тактичному рівнях, а також на основі визначеного, індефікувати основні заходи щодо запобігання негативного розвитку ситуації в Україні.

Завдання даної роботи є викласти реальну(не викривленудилетантами) ситуацію у військовому плані з шляхами покращення і вдосконалення оборонних процесів. На основі визначеного, сформулювати особистий (моє бачення) прогноз української перемоги над рф.

План

1. Поточний стан безпекової ситуації на лініях зіткнень к@цапсько-української війни у шести сферах:

• LCC(сухопутній);
• ACC(повітряний);
• MCC(Navy чи морський);
• Cyber(кібер простір),
• Space(космос);
• Information(інформаційний).

2. Позитивні та негативні фактори, які мають місце в українському безпековому середовищі і «game changers».
3. Імовірні варіанти розвитку подій на лінії зіткнень на 2025 р.. Формування та визначення поняття «Українська перемога».
4. Висновок

 

Станом на січень 2025 р. кацапсько-українська війна за три роки еволюції та вдосконалень методів та способів її ведення, трансформувалася у із олдскульної, в сучасну війну. До фізичних сфер застосування(земля, повітря та вода)додано  цифровий вимір(космос, кібер та інформаційний простори). Дана війна трансформувалася із нелогічної на початку 2022 р.^[1], до цілком прийнятного стану у цілому світі і що найгірше є темою для політичних дискусій та змагань у виборчих процесах^[2].

__________________

1. Bob Woodford«War»https://www.simonandschuster.com/books/War/Bob-Woodward/9781668052273
2. Еспрессо https://espreso.tv/svit-pro-ukrainu-opituvannya-55-respondentiv-v-polshchi-vvazhayut-shcho-ukraina-mae-shvidko-zavershiti-viynu-navit-tsinoyu-teritoriy

Зміщення із актуальності збройної агресії рф із основного фокусу, змушує шукати нові підходи та еволюціонувати для української перемоги, із подальшим зменшенням військової допомоги країн-партнерів. Даний дрейф є цілком логічним з історичної точки зору, адже інтереси країни є змінні, а українське національне виживання є пріоритетнимдля нас самих.

Тому в нижче поданому матеріалі критично проаналізовані стан справ на лініях зіткнень, та позитивні/негативні фактори які нам необхідно підсилити і модернізувати для виживання.

Але для початку необхідно перш за все визначити, які цілі переслідують дві протиборчі сторони, адже усвідомивши їх – це половина усвідомлення подальших дій.

Відповідно основним завданням рф на 2025 р. являється: підтримка наступального темпу в Україні, для максимальних територіальних здобутків, зважаючи на суттєві фінансові(грошей мало), військово-технічні(залежність сателітів) та енергетичні проблеми для створення більш вигідних позицій у імовірних дискусіях.

Основне українське завдання на 2025 р. є: проведення комплексу дій для військового та економічного виснаження військ рф у наступі і збереженні ключових міст, та збереженням власного контролю над управліннями процесами і збереження підтримки країн-партнерів.

Дані цілі несуть сталий характер, проте на початку 2025 р. інтенсифікувалися для встановлення позицій сили для співпраці з адміністрацією Д. Трампа. Адже близькість точки кульмінації(коли виснаження сторін спостерігається і неможливість до масштабних дій)збільшують кількість обговорень зупинки бойових дій. Саме тому зараз відбуваються високо інтенсивні бої для сприятливих умов.

 

1. В загальному безпековаситуація на лініях зіткнення характеризується військовою ініціативою військ рф, яка проводить наступальні, оборонні, сковуючі та відволікаючі операції для досягнення вищевказаних цілей.

Ведення наступальних дій рф реалізовується шляхом поєднання «Об’єднаної операції», яка включає координацію та контроль операцій на суші, у морі, повітрі, у підтримці у кіберпросторі, космосу та інформації. Зазвичай керуючим елементом виступає Загальновійськова армія, яка має власну смугу операції і відповідає за успішність виконання операції. Штаб армії має сталий штат здійснюючи внутрішню ротацію.  В українському еквіваленті контролю, управління та застосування здійснюється тимчасовими військовими органами(ОСУВ,ОТУ та інші) та мають низьку ефективність через тимчасове існування(розмита відповідальність), хоча є гнучкіші в діяльності через швидкоплинність кадрів.Хоч дві системи мають ряд відмінностей, але перевірка їх ефективності показує поле бою, де ініціатива тимчасово за рф(через більший ресурс).

Більш детальніша інформація, за сфера функціонування та напрямами бойових дій.

1. LCC(сухопутній). Даний компонент є основним під час ведення бойових дій, в який входять усі під види збройних сил кожної країни. LCCкомпонент є основним виконавцем більшості операцій, із підтримкою інших компонентів чи без них.

Український компонент представлений орієнтовною кількістю Сил оборони України тотальною кількістю 880 тис. осіб, куди входять ЗСУ, СБУ, НГУ, ДПСУ, полійція та інші збройні формування^[3]. Проте дана цифра хоч і є офіційно зазначена, але станом на сьогодні, СОУ страждає від відсутності персоналу у власних рядах, що стало наслідком політичних прорахунків, дистанціювавшисьвід мобілізації.

Компонент рф представлений орієнтовною кількістю власних сил у 2,2 млн осіб, із 600-700 тисячним контингентом, який бере участь в окупації в Україні^[4].Збільшення чисельності військ рф стало третім за рахунком, із основною часткою контрактної служби, обіцяючи 20-40 тисяч доларів(територіальний принцип)^[5].Додатково рф проводить формування підрозділів оперативного та стратегічних

________________

3. https://lb.ua/society/2023/12/17/589241_budanov_chiselnist_sil_oboroni.html
4. Radio Liberty https://www.radiosvoboda.org/a/news-putin-chyselnist-armiya-rosiya/33122122.html
5. https://mil.in.ua/uk/news/rosiyany-zbilshyly-shtatnu-chyselnist-svoyeyi-armiyi-na-180-tysyach-osib/

 

резервів до кінця 2025 р., що підтверджує їх наміри продовження воєнної кампанії.

До основних напрямів ліній зіткнення відносяться наступні ділянки, а саме:

• Курський. Характеризується високим темпом наступальних дій військ рф, яка сконцентрувала 60-70 тисяч контингенту, який складається із боєздатних підрозділів 76 ВДВ дивізії, 810 та 155 бригад морпіхів, а також близько 10 тисяч північно корейських солдат. Тактичні дії рф (наступ) та СОУ (оборона) несуть стратегічні військові та політичні наслідки для кожної сторони. А саме для рф – репутаційні втрати, адже війна на стороні агресора, ядерної держави, непохитний міф якої зруйновано. Для української сторони – збереження власних військових позицій, для демонстрації сили новому політичному керівництву білого дому, та недопущення рефокусу військ рф на 200 тисячне м. Суми.

В подальшому даний напрям буде мати тенденцію у продовженні масових людських атак військ рф (здебільшого північно корейцями), для прориву української оборони, та де окупувати власні території. Українська сторона і надалі буде сковувати та ліквідовувати дії опонента, роблячи ставку на технологічності, маневруючи на обмеженій території (інфраструктурі) та тримаючи пропорцію знищення 7:1(1 – українське).

Зважаючи на поточний характер бойових дій, курська кампанія буде тривати мінімум 1-2 місяці, для досягнення стратегічного ефекту при тактичних труднощах. Роль і місце даного напряму націленана встановлення вигідних умов у майбутніх перемовинах.

• Харківський напрям. Даний напрям представлений двома точками де найактивніше відбуваються бойові зіткнення.

1. Вовчанськ, який втратив свою актуальність через знищення атакувального компоненту рф (біля 50 тис військ) у травні 2024 р., та увінчався лише мінімальними територіальними здобутками. Кінцевою метою стало повністю знищене місто Вовчанськ з околицями, та з локальними зіткнення для розширення буферною зони підрозділами рф за рахунок української території. Ціль рф- Харків та його знищення.
2. Куп’янськ – одне із основних точок бойового зіткнення, контроль якого має не лише тактичне, а й оперативне значення для обох сторін. Дане місто є воротами у північний Донбас, із подальшим виходом до Дніпропетровської області із завданням 1 танкової армії рф оточити українське угрупування на Донбасі. Проте битва за дану ключову точку триває з жовтня 2023 р., де к@цапські підрозділи лише через значні втрати та блокуючу роль р.Оскіл, не реалізують свій план. Але ситуація станом на сьогодні є критичною, через виснаження українських підрозділів та переправі поблизу нп Дворічна сил противника і виходу на північ від Куп’янську. Тому битва безпосередньо в місті буде мати місце 1-2 місячній перспективі.

• Лимансько-сіверсько-краматорсько-торецький напрям, який також перебуває в ряді основних фокусів уваги, адже рф сконцентрувала тут пропорційно 20, 3,49 і 51(по кожному напрямі своя армія) загальновійськові армії із завданням витіснення СОУ із Луганської області та просуванням у центральну частину Донецької області(Слов’янськ-Костянтинівка-Торецьк).

1. Лиман. На даній ділянці фронту, українська сторона успішно нівелює наступальні дії рф, який кількісно переважає та намагається прорватися до відрізку Ізюм-Словянськ.
2. Сіверськ характеризується статичним протистоянням обох сторін, за яким підрозділи рф намагаються прорвати українську оборону для розвитку успіху в напрямі Краматорськ та обходу Серебрянського лісу з південної околиці.
3. Краматорський напрям представлений в проведені наступальної операції військами рф в м. Часів Яр, встановленням контролю на каналом Сіверський донець (питна вода для Донецьку, Маріуполя та інше) із подальшим рухом на Костянтинівку.
4. Торецький представлений концентрацією к@цапських підрозділів для виходу на південну околицю м. Костянтинівка та блокуванні підрозділами, вогнем артилерії та психологічною присутністю СОУ в обороні.

Основна мета для СОУ- утримати Слов’янськ-Краматорськ-Дружківка-Костянтинівка і недопуститити оточення їх. Ціль рф – захопити дану міську агломерацію, останній потужний оборонний рубіж Донбасу. Зважаючи на сили і засоби обох сторін, все ж таки Україна здатна до утримання, адже ресурс для міських боїв у рф на даний момент є обмежений.

• Покровський напрям. Є одним із найкритичнішим на лінії зіткнення, де дотично в даний момент вирішується подальший контроль над Донбасом. Адже концентроване просування 41, 51 і 2 загальновійськові армії на вузькій ділянці місцевості для обходу м. Покровськ у південній околиці досягнувши дві цілі:

1. психологічна – рф уже у Дніпропетровській області
2. логістична – блокуванні дороги Дніпро-Покровськ, яка забезпечує основне функціонування східного фронту.
3. вогнева – контроль вогнем та підрозділами рф із трьох сторін м.Покровськ (захід, схід і південь) для подальшого видавлювання підрозділів України із міста та блокуванням траси Покровськ-Добропілля-Краматорськ.

Клин підрозділів рф, який просувається від літа 2024 р. та розрізав українські оборонні позиції(плюс хаос управління) дав найбільше рос. просування за останні 4 місяці. Наприклад, найбільше територіальних здобутків рф отримала у жовтні 2024 р., окупувавши 490 км.км., більшість яких була реалізована на Покровському напрямку^[6].

Тенденція наступу рф на даній ділянці буде мати загрозливого характеру для української оборони, яка потребує нових резервів, які на даний момент відсутні у достатній кількості та відчуваючи слабку координуючу роль оперативного керівництва.

Концентрація трьох армій рф та вузькій ділянці смуги наступу дозволяють

________________

6. https://www.unian.ua/war/situaciya-na-fronti-analitiki-rozpovili-skilki-teritoriji-zahopiv-vorog-za-zhovten-12811233.html

комбінувати підрозділи і їх ефективно використовувати здійснюючи ротації в 1-2 місяці із високим відсотком застосування,плануючихКАБів. Це дає відпочинок для них, та достатньо часу для заходів бойової підготовки.

Кількість особового складу, авіа підтримка(КАБ) та тактична ініціатива рф становлять суттєву загрозу для м. Покровськ для окупації, якщо близькій перспективі українською стороною не будуть прийняті заходи щодо стабілізації ситуації. Якщо ні, то близькі контактні бої за 2-3 тижні уже будуть відбуватися в самому місті, після встановлення контролю рф з трьох сторін і початку звуження кільця з усіх можливих сторін.

• Курахівсько-ВеликоНовосілківський напрям. Характеризується другим за градацією після Покровська, напрямом де рф сконцентрувала 36, 5 та 9 загальновійськові армії, за аналогічним принципом.

1. Курахів–перебуває під контролем рф, та створюють сприятливі умови для подальшого ведення наступальних дій та розширення покровського клину наступу в ширину та глибину для виходу на межі Запорізької та Донецької областей.
2. Велика Новосілкаперебуває в стані 1-2 тижня оточення з 75% сторін, адже підрозділи рф фокусуються на окупації с. Комар, що є чи не єдиним шляхом сполучення та логістики. В подальшому рф буде намагатися з’єднатися із власним угрупуванням, що діє на Курахівщині для виходу на адміністративні межі Донецької області.

В цілому на даному напрямі ситуація є критична, та зважаючи виснаження українських підрозділів та відсутність достатніх резервів буде мати місце до втрати даних територій.

• Запорізький та придніпровські напрямки характеризуються стабільною ситуацією та відсутністю масштабних операцій, які тривають на інших напрямах.

1. На запорізькому напрямі діє 58 загальновійськова армія із завданням проведенням мінімальних тактичних дій в районі м. Оріхів, з метою відновлення втрачених у 2023 р. позицій. Проте сили і засоби рф, які тут знаходяться(частина підрозділів у листопаді була переведена на курський напрямок) не становлять значної загрози, як анонсувалося раніше^[7].
2. Придніпровський напрям характеризується тактичними битвами в острівній частині гирла р. Дніпро, з метою для рф – встановлення вогневих засобів для подальшого знищення м. Херсон і подальшої десантної операції на правий берег. Для СОУзнищення усіх вогневих засобів рф і підрозділів для збереження дистанції між протилежними берегами р. Дніпро^[8].

________________

7. https://www.unian.ua/war/ye-vsi-oznaki-viyskoviy-poperediv-pro-pidgotovku-rf-do-masshtabnogo-nastupu-na-zaporizhzhi-12837702.html
8. net https://ukranews.com/ua/news/1055207-rosiyany-namagayutsya-provodyty-desantni-operatsiyi-na-ostrovy-hersonshhyny-u-tspd-rozkryly-plany-rf#google_vignette

Тому в подальшому рф буде намагатися дзеркально відтворити українську операцію в Кринках в 2023 р., проте м. Херсон має вищу сторону ніж лівобережжя, що є більш сприятливо для оборони та нівелювання дій супротивника.

В цілому LCC характеризується к@цапською ініціативою та просуванням на деяких ділянках фронту, а саме на Покровському, Курахівсько-великоновосілківському та Куп’янському напрямках. Темп наступу окупаційних військ рф забезпечується масовому застосуванню власних підрозділів без зважання на втрати чи жертви. Станом на кінець січня 2025 р. щоденне використання 5 тис артилерійських снарядів, ліміт бронетехніки та технічної переваги зумовили москву наступати лише людським ресурсом із рф, Північної Кореї та інших сателітів. Але просування к@цапських військ дається великою ціною власних втрат, які за рік подвоїлися і щоденно сягають 1500-2000 осіб^[9].

Для України основне завдання полягає в сухопутному компоненті, зупинку просування військ супротивника, шляхом статичної оборони уникаючи до останнього залишення позицій(причини різні-від відсутності команди до відсутності позицій відходу). Хоч завдяки союзникам паритет у технічному плані України уже паритетний із рф (бронетехніка, боєприпаси та інші технології), але провальна кампанія мобілізації і відсутня комплексна робота із зсч (самовільне залишення частини), спричиняють відсутність особового складу на першій лінії. Що в свою чергу є прямим наслідком залишення позицій, повзучого наступу рф. Жорстке протистояння сторін і відсутність вільного простору для маневрів при 24/7 спостереженні поля бою, зумовлюють креатив і раптовість дій, що приносять стратегічні ефекти при тактичних діях, як для прикладу Курська операція та інші.

 

2. MCC (Navy чи морський компонент). Станом на кінець січня 2024 р. характеризується мінімальною активністю сторін та з дрібними тактичними діями для стратегічного ефекту.

Україна проводить дії щодо блокування вільного оперування Чорноморського флоту рф в акваторії Чорного моря (Sea Deny)та досягнення в окремих ділянках контролю(Sea Control) за допомогою морських безпілотних платформ типу Magura і Sea Baby. Осінню 2024 р. відбувалася трансформація та «game changer», за яким морські дрони перестали бути як засіб,а стали платформою для додаткових типів озброєння (кулемети, FPV, зенітні комплекси та інші)^[10].Це вдосконалення підсилило блокувальний ефект для флоту рф, який зосереджений в портіноворосійська, та застосовується лише для запусків ракет «Калібр». Що ще раз підтвердило аксіому, що не завжди потрібні лінійні засоби, аби нівелювати у нелінійний метод засоби, тобто не завжди уже потрібен флот аби контролювати водний простір.

Флот рф, який представлений у Чорному морі 33 бойовими кораблями різної

_______________

9. https://index.minfin.com.ua/ua/russian-invading/casualties/
10. https://mil.in.ua/uk/articles/unikalna-operatsiya-ukrayinski-morski-drony-vpershe-zbyly-dva-gelikoptery-rf-raketamy-r-73/

 

тоннажності, орієнтовно 30 катерами, 4 підводними човнами та невідомою кількістю засобів морської авіації, яких функціонал є низький через безпілотну перевагу України. Основне завдання їх полягає у охороні керченського мосту і бухт Севастополя та новоросійська від українських атак.

В подальшому тенденцій до зміни ситуації у морському компоненті не будуть мати місце, адже обидві сторони будуть намагатися зберегти статус кво та існуючумодель.

3. АСС (повітряний компонент) характеризується високою амплітудою використання української та к@цапської сторони, для досягнення цілей. ACCпредставлений за трьома напрямами, а саме:

– Безпілотники, які з українського боку представлені ударами важкими дронами по енергетичних, військових, транспортних та технічних об’єктах рф у стратегічному значенні. Зі сторони рф представлений ефективних застосування розвідувальних дронів(орлан, суперкам, зала) та баражуючими/дрони-камікадзе(ланцет, шахед і FPV) у тактичному відношенні.

Розвиток безпілотних засобів у сторін має домінантну у кожній ніші технології, та не повторюють в одне одного. Єдиним критичним для України є момент, який полягає у тому що рф вміє фахово аналізувати, копіювати та масштабуватитехнологічні рішення, наприклад, як було із FPV дронами.

• Протиповітряна оборона представлена із різним набором функцій та призначень для кожної сторони.

Український сегмент складається із широкого спектру засобів від прикриття військ(Шилка, Гепард) до площинних ділянок(IRIS-T, Patriot, С-300) із основним завданням знищення ракет рф і їх дронів-камікадзе. Із вересня 2024 рф намагається виснажувати українські засоби щоденними ударами, змушуючи збільшувати фінансові витрати для купівлі чи від країн-партнерів.

До сегменту рф ППО відносяться С-400 і С-300 комплекси із завданням знищення українських дальніх і розвідувальних БПЛА і блокування використання української авіації.

• Авіація:

Україною представлена старим радянським парком літаків лінії СУ, МІГ, Л та обмежених у можливостях сучасних Ф-16, для адаптації та нарощення функціоналу потрібен час. В більшості випадках використовуються для збиття БПЛА і ракет рф в глибині України та підтримки тактичних дій СОУ на лінії зіткнення.

В к@цапів авіація застосовується для запусків КАБ/ФАБ на тактичну глибину українських підрозділів та інфраструктуру. Оперативною та оперативно-стратегічною авіацією серії ТУ і МіГ використовується для запуску ракет по території України.

В загальному даний компонент має широке щоденне застосування кожної сторони, модернізуючи наявне та шукаючи нові «game changers» для нанесення ударів. Основним вирішальним моментом за 2024 р. стало збільшення запуску Україною БПЛА середнього та дальнього діапазону застосування, наносячи удари по енергетичних, військових та транспортних об’єктах рф, що призвело до зменшення надходжень у бюджет москви. За січень-жовтень 2024 р. Україна 159 разів здійснила атак безпілотниками по рф, що дозволяє змінити статус кво у подальшому^[11].

4. CYBER (кібернетичний простір) характеризується підвищенням ролі кібернетичного простору у сучасній війні 21 століття, основним завданням якого є визначення вразливих цифрових місць та завдання хакерських ударів. Кібер простір за 2024 р. став відігравати більшу роль у деструктивних атаках на системи, у зв’язку із застосуванням більшої кількості цифрових платформ, що забезпечують ситуаційну обізнаність.

Україна успішно застосовує ряд цифрових платформ, які ефективно пришвидшують процеси, а саме:

• Кропива – тактичного рівня програма для синхронізації процесу збору, аналізу та обробки інформації, а також вирішення вогневих задач. Найкраще застосування рівня до батальйону.
• Дельта – оперативного та оперативного рівня платформа(в тактичному рівні теж) для збору, узагальнення та аналізу інформації.
• Атака – програма тактичного та оперативного рівня, призначена для співпраці у ній України та її союзників.

Програми ситуаційної обізнаності рф, що є еквівалентно наближені до українських є відсутні, надаючи Києву значну перевагу. Але дії рф направлені у кібернетичному просторі у пошуці вразливих місць, для запуску програми-вірусу, для треку всієї розвідувальної інформації.

Значну роль в обох сторін відіграють хакерськіатаки нейтральними сторонами, які керуються розвідувальними спільнотами для ударів по економічних, енергетичних, державних та інших установах. Наприклад, хакерська атака рф, що сталася 20 грудня 2024 р. уразила державні реєстри України, які припинили функціонування на 1-3 тижні^[12].

Тому зважаючи на тенденцію, кількість хакерських атак на критичні системи будуть збільшуватися у обох сторін, у зв’язку із збільшенням переходом від аналогового до цифрового управління та контролю військ.

5. SPACE (космос) використовується з метою спостереженням за великими площинним об’єктами на території України та рф, з метою їх аналізу і подальшого знищення.

Найкраще космічний простір показав свою ефективність у 2022 р. напередодні початку повномасштабного вторгнення рф, коли всі війська рф були сконцентровано біля українського кордону, та дозволило орієнтовно прораховувати ступінь загрози^[13].

_______________

11. UKRINFORMhttps://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3922251-statistika-atak-ukrainskimi-dronami-vglib-rosii-u-2024-roci.html
12. ВВСhttps://www.bbc.com/ukrainian/articles/c7ve1298ndgo
13. DeutscheWelle. https://www.dw.com/uk/baiden-upevnenyi-shcho-rosiia-napade-na-ukrainu-naiblyzhchymy-dniamy/a-60839255

Сьогодні Україна також має доступ до космічних знімків, за допомогою країн-партнерів, які надають інформацію із власних супутників, а також використовуючи дані із придбаного волонтерською організацією супутника та переданим у користування ГУР. Що ж до супротивника, то рф отримує дані із власних супутників серії Союз, Іоносфера орієнтовно всього 53 одиниці, а також дані із Китаю та Ірану. Зважаючи на міф, технологічної відсталості рф, їм вдається розвивати космічну сферу та запускати у космос супутники спільно із Іраном, що є небезпечним фактором^[14].

В загальному дані супутника відіграю другорядну роль в сучасному вимірі, адже технології уже дозволяють проводити розвідувальну діяльність іншими методами(HUMIN, SIGINT, OSINT, TECHINT та інші). Але бачити згори вниз за супротивником та контролем ураження об’єктів є логічним наміром, хоч і дуже дорого вартісним.

6. INFORMATION (інформація) новий простір у сучасній воєнній науці, який найкраще кристалізувався у к@цапсько-українській війні, та вперше був визначений генералом McCrystal ^[15].

Основним комплексом заходів, які проводяться у інформаційній сфері полягає дискредитації ключових точок сторін(люди, процеси, чи систем), з метою їх зниження функціонування.

Сторона рф проводить власні операції у даному просторі у наступних напрямах:

• Широка кампанія у соціальних мережах проти української мобілізації, політиків, економічної ситуації з метою інтеграції наративу та емоційних потрясінь;
• Спалювання та фільмування військових автомобілів в тилу України для просування наративу що це якась помста за війну, а не дестабілізаційні дії рф(велика роль  Telegram, Tik Tok і українські слабкі дії щодо їх закриття);
• Інформаційно-психологічні операції рф проти союзників України шляхом маніпуляцій, обману та популізму.

Українські дії в більшості випадків засекречені, проте фокусуються на :

• Дотримання санкційної політики країн-партнерів та блокування усіх економічних відносин рф і Заходу;
• Українські дії за допомогою завербованих росіян з метою знищення транспортної/військової/економічної інфраструктури рф, а також демонстраційні підпали військкоматів та інших об’єктів;
• Розпалювання міжетнічних конфліктів у Кавказькому регіоні та пошук _______________

14. UKRINFORMhttps://www.ukrinform.ua/rubric-world/3923868-rosijska-raketa-vivela-na-orbitu-dva-iranski-suputniki.html
15. Stanford Business https://www.gsb.stanford.edu/insights/gen-stanley-mcchrystal-adapt-win-21st-century

 

 

нових місць для подальшого самовизначення народностей, які прагнуть незалежності. Провадження кампанії щодо розм’якшення федеральних союзів рф і спрямування фінансування на себе, а не війну.

Інформаційніоперації у просторі реалізовують некінетичні операції(відсутня значна фізична дія) для подальшого розгортання подій у тому напрямі, які є сприятливі для дискредитації і зупинки процесів. Дії обох сторін у більшості випадків є засекречені, проте їх вплив мають потужну роль у війні. Володіти хакерськими групами за теперішніх умов є так само ефективно як і механізований батальйон, що дозволяє досягати в даному просторі стратегічних ефектів.

 

У даному питанні коротко подані дії обох сторін за напрямами застосування у просторах дій, які реалізовуються станом на сьогодні. В загальному рф проводить високо інтенсивні наступальні дії з метою максимальних територіальних здобутків. Українська сторона здійснює оборонні та сковувальні дії, з метою виснаження протилежної сторони і збереження тих позицій, над якими є контроль.

На третій рік війни усі процеси які ми маємо сьогодні, можна охарактеризувати як «від геніальності до тупості», показуючи неймовірно революційні операції вперше в історії, одночасно із необдуманимиі провальними кейсами. Але Україна іде тим самим шляхом, що і наші союзники в Першу та Другому світову війни, але уже у цифровому вимірі, який за секунди показує усі дії на лінії фронту.

 

1. II. Інтенсивний наступ рф на Покровському, Велико Новосілківському, Куп’янському, Курському та інших напрямах змушують проводити Україну проводити оборонні дії та сковуючу операцію аби наблизити максимальне виснаження військ опонента. Станом на січень 2025 р. виснаження рф у людському, технічному плані та обмеження зброї. Наприклад, у 2025 р. рф втрачає у 2 раза більше людей щодобового ніж роком раніше (сьогодні 1500-2000, рік тому 800-1000), при цьому зменшивши кількість використання броньованої техніки(половину довоєнної кількості знищено а виготовлення нової утруднено)^[16] та зменшившикількість артилерійського вогню до 10-20 тис щоденно(половина кількості середини 2024 р.)^[17].

Усі дані фактори становлять тенденції, які мають позитивні та негативні фактори у протидії ворожому наступі. До негативних чинників, які мають місце в

_______________

16. УкрІнформhttps://interfax.com.ua/news/general/1038684.html
17. Kyiv Independent https://kyivindependent.com/ammunition-used-by-russians-halved-syrskyi-says/

 

поточній безпековій ситуації України, а саме:

1. Особовий склад. Низька комплектація військових частин та темп мобілізації стали наслідком того, що темою поповнення війська займалося військове керівництво, а не політичне, як визначено Конституцією України.

Основним затребуваним ресурсом, який необхідний усім військовим частинам  – це особовий склад, для ведення бойових дій та виконання різних завдань. Але тема мобілізації, яка стоїть зараз гостро відчувається в інформаційному просторі(рф намагається дестабілізувати фейками та своєю агентурою) не встигає закривати потребу. Але поряд з тим залишається бездіяльність покарання СЗЧ(самовільно залишені частину), які відчуваючи те що їх випадки не реєструються у ДБР і відсутні будь які методи адекватного покарання. Адже повернення хоча б половини із 90 тис СЗЧ(цифра більша бо це лише зареєстровані випадки), то це кардинально підсилило виснажені підрозділи^[18]. Блокування б ,наприклад, індифікаційного коду у дезертирів унеможливило б їх вільну втечу та зменшила напругу мобілізації, але це справа політиків, а не військових.

2. Технічна та збройна залежність від країн-партнерів яка на третій рік повномасштабного вторгнення має тенденцію до зменшення через зміну політичного курсу.

Хоч Україна і використовує широку лінію боєприпасів від союзників, проте є ряд таких, які зрештою можуть виготовлятися на підприємствах України. Мова іде про міни до 120 мм, гранати Ф-1 та калібри до радянських зразків озброєння. Що в подальшому впливає на рівень підготовки військових підрозділів та їх бойова ефективність, адже критична потреба вище указаних зразків озброєння, які масово не використовуються під час навчання.

Залежність озброєння від союзників надає додаткову точку тиску на Україну, для прийняття у подальшому певних рішень.

3. Відсутність стратегічної візії та провальна інформаційна кампанія, що полягає у відсутності у дорослому спілкуванні вищого політичного керівництва України із суспільством. Адже стратегія бачення розвитку України в сучасних умовах та при постійній загрозі від рф, вимагають уже закладати пріоритетирозвитку, для прикладу: « Ворог України є рф, яка 300 років хотіла, хоче і буде хотіти нас знищити, тому лише економічна міць та потужні Сили оборони України можуть нівелювати плани ворога».

Додатково, у медіа відсутня якісна кампанія щодо роз’яснення ситуації, пропаганди та популяризації воїна/захисника України як почесної професії.  А на томість є безліч компрометуючої інформації запущеної власною не професійністю

_______________

18. DeutscheWelle. https://www.dw.com/uk/v-ukraini-zareestrovano-90-tisac-provadzen-pro-szc-i-dezertirstva/a-70510300#:~:text=КонфліктиУкраїна-,В%20Україні%20зареєстровано%2090,випадків%20СЗЧ%20і%20дезертирства&text=Олена%20Перепадя-,16.10.2024,%2C%20повідомляє%20%22Українська%20правда%22.

та наративами ворога.

Тому візійна у розвитку та  інформаційна складова мають першочергову роль для акумуляції українського суспільства та продовженні боротьбі за виживання.

Позитивні фактори, які притаманні Україні:

1. Міжнародна економічна, політична, соціальна, економічна та військова підтримка союзників та збереження її у системному вимірі
2. Широка лінійка сучасних зразків озброєння, які надаються партнерами уже як системне підсилення, а не окремі зразки озброєння.
3. Високо фахове застосування широкого типу безпілотних платформ(наземні, повітряні та морські) та їх розвиток, які адаптивні до технологічної війни.
4. Формування великої кількості військових частин, боєздатність яких перебуває на високому рівні (наприклад, 82 ВДВ, 3 штурмова, 2 і 6 рейнджерські полки, 38 бригада МП та інші).
5. Потужний рух українців закордоном, який не дозволяє питанню війни в Україні зникати із питання денного(США, Велика Британія, Канада та інші)
6. Мілітаризація українського суспільства, яке здатне до ведення тривалого супротиву.

Резюмуючи вказане, в Україні є безліч проблем сьогодні і ще більше потреб, але окремі напрацювання та рішення внесли значний деструктивтам де рф мала ініціативу.

«Game changer» – це фраза, яку часто можна почути в інформаційному середовищі, і при тому більшість вважає що наявність цього вирішує більшість проблем. Так було у 2022 р., коли вважали що польські МіГ убезпечать Україну від ракетних ударів. Чи з приходом Ф-16 в Повітряні сили України, припинять повітряні небезпеки, Такі ж очікування були від танків Abrams, HIMARS,ATAMACS та інші засоби. Але «game changer» – це суттєвіше і те, що кардинально змінює у напрямі.

До основних «game changer» можна віднести:

• Розробка Україною дронів для ураження об’єктів рф на глибину їх території. Це дозволило зменшити використанняк@цапської авіації, ВПК, боєприпасів та паливно-енергетичної інфраструктури, що відображається на полі бою;
• Волонтерський рух в Україні, який закриває ті напрями, на які в України не достатньо фінансування. Такі організації як «Повернись живим», «Фонд Притули» та інші, генерують ресурс який направляється на безліч напрямів, а також купівлі зброї.
• Країни – партнери, які розгорнули широку програму підтримки України у багатьох напрямах, яка раніше не була доступна іншим.

Данні чинники виникли в процесі розвитку для збереження функціоналуСОУ та життів українців, еволюціонували коли не завдяки, а в супереч багатьом.

 

COG(center of gravity) рф на стратегічному рівні.

COG – це найсильніша сторона ворога, яка визначається шляхом аналізу функцій, для подальшого її знищення чи послаблення. Центр тяжіння у війні – це “осередок усієї сили і руху, від якого все залежить. “Це точка, проти якої мають бути спрямовані всі (чиї-небудь) енергії”.Дане визначення вперше використав Карл фон Клаузевіц, та актуальним і сьогодні.

Мета: продовжити наступальну операцію на північному, східному та південному рубежах України, для повної окупації Харкова, Запоріжжя, Павлограду та всього Лівобережжя, та знищення українського збройного супротиву. Кінцева ціль:окупувати територію України для встановлення маріонеткового уряду сприятливого до Москви і знищення українських супротиву шляхом вбивств і масових руйнувань.
LCC (сухопутні війська рф)	Критичні можливості: 1.Можливості щодо поповнення власних втрат шляхом мобілізації. 2.Можливості до забезпечення артилерійського впливу і здатність підтримки темпу вогню. 3.Можливість проведення мультинапрямкові операцій без відлучення підрозділів із інших напрямів. 4. Можливість концентрувати кілька загальновійськових армій для вклинення в лінію оборони і її розширення. 5. Здатність до застосування і проведення операцій «об’єднаних штабів».
Критичні вразливості 1.Великі підрозділи є легкі для виявлення та ураження перед лінією фронту 2.Логістичне забезпечення 3. Фінансування LCC(зарплати, лікування та інше) 4. Керованість для лімітується командним складом 5. Залежність від транспортної інфраструктури та житлово-комунальних фондів. 6. Піддаються інформаційно-психологічному впливу через можливість гибелі. 7. Це цивільні, які швидко пройшли навчання.	Критичні вимоги 1.Надходження особового складу. Збереження пропорції втрат і надходження людей. 2.С2 та здатність до управління. 3. Логістичне забезпечення 4. Бронетехніка 5. Допомога від Північної Кореї, Ірану, Китаю, Білорусі та інших країн. 6. Підтримка морського, повітряного, кібернетичного, інформаційного та космічного просторів. 7. Місцеве населення, яке сприяє діям рф і легітимізує їх дії. 8. Військово-промисловий комплекс.
Висновок: сухопутні війська рф мають основне завдання у окупації українських територій незважаючи на власні втрати. 600 тис. військ рф і орієнтовно 100-200 тис резервів, становлять велику загрозу східному фронту України, через щоденне просування. Сухопутні війська рф, протягом усієї історії відіграють ключову роль, адже використовують принципи масовості, жорстокості, концентрація сили та централізації управління, що виконує роль тарана.

Тому LCC рф є найціннішим їх активом, знищення чи послаблення якого буде мати вирішальну роль. Одночасна міцність (брутальність) та крихкість (фінансова винагорода) при будь яких затримках у виплаті зарплати, можуть мати рушійну роль, як, наприклад, було в кінці Першої світової війни.

 

III.  З наближенням третьої річниці повномасштабного вторгнення рф 11 річної війни трьохсот літнього протистояння, Україна ввійшла в 2025 р. як країна яка веде війну за виживання та збереження української нації та з великим переліком викликів і проблем. Але найголовніше те, що Україна як суб’єкт існує на політичній карті світу, проте 2025 р., на мою думку, буде визначати в яких формах ми перейдемо у 2026 рік.

Але перш ніж перейти до аналізу імовірних варіантів розвитку подій на поточний рік, ДАНИЙ ПРОГНОЗ РОЗРОБЛЕНИЙ МНОЮ ОСОБИСТОЗВАЖАЮЧИ НА ЗНАННЯ, ДОСВІД ТА НАЯВНУ ІНФОРМАЦІЮ, ТА МАЄ ПЕВНИЙ ВІДТОСОК ДО НЕ ЗДІЙСНЕННЯ. Прогноз не може представляти організаційну позицію і може не здійснитися через зміну обстановки.

Але перш за все, проаналізуємо визначення «Українська перемога», про яку існує багато розмов останні роки, але вперше визначив у юридичній площині Президент України в  жовтні 2024 р., за яким визначається що ми хочемо досягти,  а не як будемо досягати мету^[19]. Згідно даного документа, ціль України полягає у членстві НАТО, зміцнення оборони, зброя- стримування рф, економіка і безпека, проте у вільному доступі відсутні шляхи досягнення.Що звучить досить позитивно, але шляхи реалізації цілей не зазначені у публічній площині через гриф таємності чи не розроблені взагалі.

У рф інше трактування бачення зупинки ведення війни, що підживлюється економічною та військовою допомогою з Ірану, Північної Кореї, Китаю та із метою окупації України і початком війни проти альянсу НАТО вижившими українцями. Публічно рф і декларує про стабільність своїй дій і сталість функцій, але економічне виснаження є уже проявляється та призводить до турбулентності в економіці та зменшені виплат військовим(економічна вигода – це єдиний стимул який мотивує жителів рф долучатися до збройних сил)^[20].

Але легкого роду прощупування основ теоретичних переговорів на різних майданчиках відбувається уже зараз і тому станом на кінець січня 2025 р. можна проаналізувати наступні факти. У даній таблиці подані основні бачення України та рф, і імовірні прогнози, що перебувають у відкритій площині.

	Україна		Прогнозоване чи спонукання третьою стороною	рф	Примітки
	Ідеальний варіант	Реалістичний варіант		Декларовані цілі
Терито-рія	Кордони 1991 р. та повний контроль їх.	Лінія зіткнення станом на травень 2025р. із похибкою +- 30 км(рух фронту)	Можливий обмін деяких українських територій на Курську обл. Але збереження контролю більшості окупованих територій рф.	Повна окупація України	Окуповані території України є важелем впливу у цьому питанні.
Напрям розвитку	НАТО, ЄС. Західний вектор розвитку	НАТО, ЄС, але блокування країнами (Угорщ., Словачч. та інші) реального вступу через страх конфронтації.	Український західний вектор розвитку уже неможливо зупинити. НАТО і ЄС і без жодних альтернатив.	Нейтральний статус чи про московсько-центричний рух.	Будь які питання зміни руху зустрінуть внутрішню напругу.
Військо- ва міць України	Кількісний склад ЗСУ визначений потребою Києва та безпековою ситуацію(економікою)	Кількісний та професійний рівень СОУ, необхідний для відбиття атак рф.	Кількість Збройних Сил які визначить доцільність України і рівень технічної допомоги надану союзниками. Жодні поступки агресору.	Зменшення до кількості згідно Стамбульських переговорів.	Будь яке зменшення Україною СОУ викличе внутрішні тертя.
Соціальний	Відсутні жодні поступки у питанні мови, релігії(МП) та етнічному складу України.	Українська мова, українсько центрична церква та жодні соціальні поступки рф.	Жодних поступок рф у даному пункті.	рос. мова друга державна, церква мос.патріархату домінуюча та соціальні виплати окупованим територіям.	Будь які дискусії чи дії на користьрф, викликуютьпротести в Україні.

Ці питання сьогодні все частіше лунають у публічні площині України та країн Заходу, особливо від глави США Д.Трампа, але залежність від надання військової та економічної допомоги є значним фактором у продовженні бойових дій для захисту від рф^[21]. Уже сьогодні надання військо-технічної допомоги розглядається як засіб тиску на Україну, для початку визначення як точки тиску  для подальшої, імовірно, переговорів із рф та створення миротворця у очах світового суспільства, але за рахунок українських територій та смертей українців.

Теоретичними точка тиску на Київ– гроші та озброєння в обмін на відмову від Запорізької, Донецької, Луганської, частини Херсонської та АРК Крим і відмова від ЄС і НАТО або штучно створених бюрократичних умов. Точкою тиску на рф слугує – скасування санкцій на торгівлю енергоресурсів, надання Україні військової допомоги та не публічналегімітизаціїукраїнських територійв складі рф.Саме тому новою адміністрацією будуть створюватися кондиції і умови для завершення війни у 2025 р. (як визначив Д. Трамп під час інавгурації) методом тиску на Київ допомогою та на москву економічними подальшими наслідками. Це  уже зараз зумовлює рф збільшити інтенсивність бойових дій для захоплення Покровську та виштовхуванню українських сил із курської області, тобто події на полі битви розставляють можливі переговорні позиції, як фігури у шахах перед початком гри. Але триваюча амплітуда бойових дій сьогодні можна описати, як війна на виснаження де ліміт персоналу з українського боку та фінансів із боку рф, наближають «цугцванг»для кожної сторони протистояння. Даний «цугцванг» за наслідками має більший вплив для Києва, адже  якщо зупиниться Україна – то не буде України та її народу,  а якщо зупиниться рф – буде Україна і жодних критичних наслідків для москви.

_______________

19. Офіційне інтернет представництво Офісу президента Україниhttps://www.president.gov.ua/news/plan-peremogi-skladayetsya-z-pyati-punktiv-i-troh-tayemnih-d-93857
20. DeutscheWelle.https://www.dw.com/uk/cas-platiti-so-cekae-na-ekonomiku-rosii-u-2025-roci/a-71208799
21. Главком https://glavcom.ua/world/world-politics/tramp-zrobiv-novu-zajavu-pro-dopomohu-ukrajini-1035148.html

За таких умов, які розгортаються на лінії зіткнення, на мою думку, рф зітре власну наступальну ініціативу за 1-2 місяця (50-60% функціоналу біля Покровська), адже хоч і 600-700 тисяч військ рф є грізний масовий виклик, але рф демонструє чинники військового виснаження. Які проявляються уже зменшенні використання бронетехніки, зменшені використання боєприпасів таперекидані підрозділів із інших напрямів, а не залучає із тилів^[22].

Підняття рф загальних ставок або по принципу «все або нічого» у війні 2025 р., наближаючи точку кульмінації(апогей можливостей) на квітень-травень, коли стратегічна ініціатива буде нівельована, із відсутністю ресурсів і економічним тріском. Тому зважаючи на поточний набір факторів, можнавиявити наступні курси розвитку подій:

№ з/п і напрям	Україна		рф	Примітки
	MLCOA (найбільш імовірний)	MDCOA (найбільш небезпечний)	MLCOA (найбільш імовірний)
Політичний	Україна буде отримувати підтримку від США та країн-партнерів в обмін на реформи та виконання вимог донорів.(після перегляду умов). Посилення риторики в Україні про проведення виборів(парламентських) для початку.	США припинять надання допомоги, ізолюючись, намагаючись зіслатися на ЄС. Риторика проведення президентських виборів в Україні і посилення реваншиських дій 5 колони.	Встановити контакт із Білим домом та легімітизації окупації України і вбивств українців. Визнання рф сфери впливу у Східній Європі та початку підготовки до війни.	Ключова роль США
Економічний	Скорочення донорської фінансової допомоги, а залучення лише через нові механізми та корупційно не скомпрометованими особами. Скорочення на20-30% макроекономіч. підсилення	Повна зупинка фінансової допомоги США та погіршення макроекономічної стабільності України. Розрахунок на підтримку ЄС, Канади(теж вибори) та інших країн.	Компрометація України в очах союзників шляхом ІПСО, шантажу та наративів. Тиск на Словаччину, Угорщину для блокування допомоги ЄС.	Збереження дохідної частини бюджету України
Військовий	Продовження виснаження військ рф в оборонній операції із нелінійними проведеннями оперативних та тактичних атак на нових рубежах. Продовження статичної оборони СОУ, із втратою території у 20-30 км від поточної лініїі збереження контролю  і керованістю  військами. Нові можливі напрямки активізації боїв – Херсон, Гуляй Поле, Василівсько-Оріхівський напрям та інші.	Відсутність резервів і поставок обладнання від союзників збільшать удвічі (у жовтні втрачено 490 км2) окупацію укр. територій. Скорочення допомоги США зменшить на 30-40% бойові спроможності СОУ і бойові дії біля Харкова, Запоріжжя і Павлограду.	Підтримка наступу на напрямах для виснаження українських підрозділів і продовженні ураження транспортної, військової та економічної інфраструктури. Оточення Покровську і блокування логістики із м.Дніпро.	Підтримка військових потреб України від ЄС
Висновок	MLCOA України полягає у скорочені військової допомоги від США, проте із збереженням контролю лінії зіткнення, виснажуючи рф у людському потенціалі. Збереження темпу знищення бронетехніки рф і нанесення ударів по тиловим об’єктах. Набуття повітряних (Ф-16) і безпілотних спроможностей для послаблення економічного функціонування рф.	MDCOA полягає у повній зупинці підтримки США, що пришвидшує окупацію території України із лінією зіткнення на кінець 2025 р. Харків-Павлоград-Запоріжжя. Окупація територій призведе до посилення мобілізації, що в свою чергу спричинить додаткову напругу у суспільстві. Збільшення настоїв укр. суспільства по наближенні миру, що може дати час для підготовки рф до нарощення сил і відновлення бойових дій(Друга чеченська кампанія)	MLCOA рф полягає у збережені наступальної ініціативи та блокування м. Покровськ та продовженні наступу на інших ділянках фронту. Збереженні торгівлі енергоносіями і наповнення бюджету війни і початку перемовин із США для легалізації власних дій та скасування санкцій. Економічна, політична, релігійна та соціальна дестабілізація України. Широка кампанія ІПСО проти України та союзників.	Підготовка до початку переговорів.

Зважаючи на тенденції, заяви та суспільні настрої, які вирують, то на мою думку, початок певних переговорів можна очікувати через 6-9 місяців за посередництва США, які мають можливість тиску на Україну(військова, економічна та політична допомога) та рф(санкційний тиск на економіку). Тенденція початку переговорів буде безпосередньо залежати від успіхів сторін на полі бою і в очікуванні досягнення точки кульмінації(не спроможність до дій крім оборони). Капітал бізнесу в Україні уже починає реагувати до певних стабілізайних дій та подальших прогнозів, що є найпершим індикатором, адже рух капіталу є перший індикатор змін, що надає позитивну динаміку Києву.

Тому зважаючи на вказане «Українська перемога» – це уже доконаний факт,

_______________

22. Радіо Свобода https://www.radiosvoboda.org/a/oborona-pokrovska/33281713.html

 

адже як нація ми існуємо в межах держави на політичній карті світу, хоч ітриваючою війною та 20% окупації території. Можна багато дискутувати, про кордони і форми, але  навіть при перемовинах та стабілізації фронту,  загроза існування і війни  з рф нікуди не зникне, а дасть їй час напідготовку до нового витка.

 

1. IV. Війна України і рф з 2014 р. з різною амплітудою, є повно масштабним за еквівалентом озброєння і чисельності військ протистояння від Корейської війни(1950-1953 рр..). Усі війни та конфлікти від того часу не мали не тільки п’яти вимірного застосування сфер(земля, вода, повітря, космос і кібер), а в рідких випадках і трьох сфер.Але ця унікальність може зацікавити будь де, за виключенням українців, які воюють за майбутнє і цивільних, які втратили все через видумані претензії.

Хоч Україна і отримала безпрецедентну допомогу у вигляді зброї, коштів і дій партнерів, але не в тій кількості і можливостях, які дозволили б відновити втрачене. І лише через три роки повномасштабного вторгнення і мільйонів жертв, альянс НАТО нарешті визначив підготовку до війни з рф через 5-8 років^[23].Тобто всі розуміють і знають про загрозу рф, але протидії і реального усвідомлення виклику відбулися у 2025 р., а не хоча б 2022 р..

Зараз проти України і західних союзників воює об’єднаний військово-промисловий комплекс рф, Ірану, Білорусі, Північної Кореї, Китаю та інших країн, які демонструють гнучкіші прийняття рішення для знищення українців. Наприклад, в 2022-2023 рр. попри заклики надати сучасні комплекси протиповітряної оборони, але цього не сталося до того моменту коли рф не вдарила по цивільних будинках, соціальній інфраструктурі де загинули сотні невинних людей. Найкращим свідченням став удар по дитячій лікарні Охматдит у м. Київ 8 липня 2024 р. і крові хворих дітей. Якщо до всіх країн Заходу (до більшості так, але крім Угорщини, Словаччини, та інших), які позиціонують себе як захисники людських цінностей, не вдалося знайти вагоміший важель впливу на рф для зупинки вбивств, тоді виникає питання до функціоналу більшості альянсів та організацій(ООН, ОБСЄ та інші).

Просто хочеться нагадати що рф почала повномасштабне вторгнення знищивши сотні тисяч українців і наших міст, завдаючи щоденних ракетних/бомбових/дронових ударів по місцях не військового характеру. Але зважаючи на усе, це дозволяє маніпулювати в політичному контексті вірними судженнями, демонструючи що слова це лише слова, але смерті українців є не вина рф, а когось іншого.

У військовому відношенні це показує, що навіть якщо і відбудеться певна стабілізація бойових дій через 6-9 місяців, але це не змусить рф відмовитися від подальших намірів по окупації України, лише відтермінувавши їх. Гарантом безпеки України є Сили оборони України із розвиненими видами збройних сил, а не договори і альянси(до повного набуття членства НАТО, а до того моменту самим на себе треба розраховувати). Як показує Будапештський меморандум, що те що ми віддали рф, тепер знищує українців і права на помилку такого масштабу уже не буде.

Сьогодні Україні дають зброю і боєприпаси, але із набуттям легальності якогось документа між Києвом і рф, допомога зникне, а к@цапська небезпека ні. Тому це змушує уже вибудовувати вірну українську стратегію, що уже треба ставати самостійними і розраховувати на самих себе. Союзники – це добре і дуже велика вдячність, проте лише міцна економіка дозволить забезпечувати свої військові видатки. Шлях розвитку Ізраїлю, Південної Кореї, є вірним орієнтиром розвитку, де вибудувані партнерські відносини із США, а не сюзерена-васала, що є точкою тиску.

Хоч рф і переважає за кількісними, ресурсними та деякими технічними показниками переважає Україну, показуючи наступальну ініціативу на полі бою, проте вона тимчасова, та в 2-3 місячній перспективі, на мою думку, зменшиться.

_______________

23. УНІАН https://www.unian.ua/world/nato-maye-5-8-rokiv-na-pidgotovku-do-viyni-z-rf-nimeckiy-deputat-12499653.html

 

Україна була, є і буде, адже за її майбутнє загинуло тисячі кращих українців і друзів України, і іншого виходу як перемога над рф не існує. Вистояли у 2022 р. не завдяки, а в супереч усьому і всім, але небезпека не зникне із паузою, а дасть час на вірні рішення, який треба використати ефективно.

Слава Україні

Vlad Dut.

 

Можливий наступний канцлер Австрії від крайніх правих Герберт Кікль не обов’язковобуде наслідувати лідерів Угорщини і Словаччини, й ставити палки в колеса антиросійських санкцій та допомозі Україні. Він радше буде слідувати за Німеччиноюбуде в тренді ЄС, зберігаючи позмозі нейтралітет Австрії. У Європі та світі є зсув політики вправо. Старий міжнародний порядок, який був у світі останні десятиліття, руйнується, а на його місці формується новий, але ми ще достеменно не знаємо, яким саме він буде. Про це PolUkr.net розповів гостьовий професор Центрально-Європейського університету (Відень) Антон Шеховцов.

– У Австрії канцлером може стати лідер крайньої правої Австрійської партії свободи Герберт Кікль, якому президент доручив сформувати коаліцію. Наскільки вірогідно, що Кіклю вдасться домовитися про коаліцію з правоцентристською Народною партією, і які наслідки це матиме для внутрішньої та зовнішньої політики Австрії?

– Шанси, що Кікль стане канцлером, досить високі, бо попередні переговори про формування коаліції між консерваторами, соціал-демократами і лібералами, провалилися. Для консерваторів коаліція з крайніми правими зараз єкращим варіантом, бо альтернатива – нові вибори, на яких вони, мабуть, втратять ще більше голосів.

У Народної партії змінився лідер. Попередній був проти коаліції з крайніми правими. А новий відкритий до цього.

Проблема в тому, що сам Кікль не дуже популярна персона в Австрії. Навіть виборці Австрійської партії свободи голосували не так за Кікля, як за партію. Тождля багатьох, зокрема у консервативній партії, саме Кікль буде проблемою.

Кікльхоче бути канцлером, але для багатьох це поганий варіант, бо він досить радикальний. Цей радикалізм багатьох лякає. Канцлер Кікль не буде сприяти зміцненню позицій Австрії у ЄС та її зовнішній політиці.

Зовнішня політика Австрії буде залежати від того, хто визначатиме її в новому уряді, якщо такий буде. Коли була попередня коаліція консерваторів і крайніх правих у 2017-2019 роках, ультраправі запропонувалина главу МЗС Карін Кнайсль – вона не була членом Свободи. Формально була незалежною, попри те, що її запропонували свободівці. Проте усю європейську політику у цього міністерства тоді забрали. Нею особисто займався канцлер Себастьян Курц – консерватор. Як буде зараз, незрозуміло.

Якщо МЗС очолять консерватори, то особливих проблем не бачу. Якщо будуть крайні праві, слід дивитися, хто буде. Але це точно буде негативне тло для Австрії всередині ЄС.Не думаю, що буде катастрофа, але Австрія трохи втратить свою дипломатичну вагу.

– Як можливе канцлерствоКікля позначитися на українських біженцях в Австрії?

– У Кікля проблеми не так з біженцями загалом, як із вихідцями з Близького Сходу і Африки. Якщо стане канцлером, зміни будуть стосуватися насамперед нелегальних мігрантів. Українців може зачепити, але мало. Вони здебільшого в Австрії легально. Не бачу перспектив серйозних змін для них навіть з ультраправими при владі.

Австрія не надто допомагає Україні у військовому плані. Надає переважно гуманітарну допомогу. Її обсяги не такі великі, щоби сильно турбуватися про це. Проте країна важлива як транзитна – через неї проходить військова та невійськова допомога.

Поки що не бачу перспектив, щоб Австрія кардинально змінила зовнішню політику щодо України, війни чи Росії. Вона спостерігатиме за тим, яку позицію прийме адміністрація Дональда Трампа у США.

За останні 20-30 років склалося так, що Австрія як маленька країна, яка вступила в ЄС порівняно пізно, у 1995-му, часто йшла у зовнішній політиці за великими гравцями. Не така слідувала за США, як за Німеччиною, що має історичні пояснення.

Дуже зрідка, наприклад, коли йшлося про країни Західних Балкан, Австрія діяла активно, бо сприймає їх як свою зону впливу. Лише в таких випадках вона не зовсім слідувала за Німеччиною.

Трамп як представник крайнього правого крила Республіканської партії, досить близький до Свободи.У цій партії є трампісти – люди, які люблять президента США, приїжджали на його попередню інавгурацію, в його адміністрацію. Цей трампізму Свободі збігся з періодом, коли Трамп був при владі у 2016-2020 роках.Він припав теж на розквіт співпраці Свободи з Росією.

Цей австрійський трампізм багато в чому не дозволяв Свободі, навіть коли булау владі у 2017-2019 роках, повністю перейти на бік Росії. Бо Москва проводила антиамериканську політику, з якою Свобода не погоджувалася. Їхній трампізм не дозволяв їм бути повністю проросійськими.

Зараз ситуація змінилася. Партію залишили основні прокремлівські політики. Кікль сам по собі не проросійський, а ізоляціоніст. Він вважає, що Австрія має співпрацювати з усіма, хто приносить їй користь. Які це буде мати наслідки для зовнішньої репутації країни, його взагалі не хвилює.

Він каже, що Австрія – це маленька країна, якій треба співпрацювати з усіма, яка нічого особливо не вирішує, ніякі великі геополітичні справи їй не під силу, тож слід турбуватися лише про себе. Це збігається з проросійськими інтересами. Бо Москві вигідно, щоб європейські країни дбали лише про себе, були роз’єднані, щоб не допомагали Україні.

Але водночас не очікую, що навіть за канцлера Кікля Австрія власноруч поставить під питання санкції проти РФ. Блокування санкцій, накладення на них вето – цим весь час лякають Угорщина і Словаччина. Але угорці ці погрози використовують для шантажу Брюсселя. ЄС має проблеми з Будапештом, з Віктором Орбаном, якийпідриває вдома демократію, незалежну пресу, незалежність судів та електоральні процеси. Євросоюз має багато запитань до Орбана. Єврокомісія заморожує фонди для Угорщини на мільярди євро. Відповідно Орбан використовує українську повістку для шантажу.

Але не бачу ситуації, принаймні зараз, для Австрії, щоб у Віднябули серйозні конфлікти з Брюсселем. Щоб він використав українську повістку для шантажу ЄС.

Австрія не стане машиністом антиукраїнськогопаровоза в ЄС. Не стане на чолі радикальних рухів чи антиукраїнськоїгрупи, щоб підірвати допомогу від ЄС.

– Чому так сталося, що праві популісти та друзі Москви набирають вагу та приходять до влади в Угорщині, Словаччині та Австрії? Чи це є частиною певної тенденції в Центральній Європі?

– Наразі триває правий поворот у західній політиці. Консерватори стають ще консервативнішими. Центр зміщується вправо. Це не рука Москви, а природний процес. Маятник хитнувся. Так само, як раніше гойдався вліво.

Для цього є кілька причини. Одна з них – втома від міграції з країн Близького Сходу і Африки в Європу. Переважно від темпів міграції і кризи з біженцями.Єтакож утома від нездатності політиків-центристів, передусім соціал-демократів і консерваторів, відповідати на виклики, перед якими опинилися європейські країни. Йдеться не лише про міграцію, а про науково-технологічний прогрес, зміну трудових відносин.

Це не означає, що крайні праві пропонують ефективні кроки, але ставлять правильні запитання. Вони виграють у тому, що ставлять їх, не пропонуючи ефективних рішень. Соціал-демократи і консерватори у багатьох країнах були при владі десятиліттями. Й вони часто не готові до змін, які б вимагали від них непопулярних чи ризикованих, але важливих дій, щоб рухатися вперед.

Зараз також проблема – інфляція, економічне погіршення ситуації, криза з енергоносіями. Багато європейських країн підсіли на голку російських нафти та газу. Це були переважно низькі ціни, бо визначалася не ринком, а політичними інтересами РФ у тій чи іншій країні. Низька політична ціна на енергоносії в обмін на більш-менш проросійську політику цих країн. Тепер це закінчилося і вдарило по економіці багатьох країн, особливо у Центральній Європі.

Також є консервативна культура та соціальна повістка крайніх правих – критика глобалізації, лівих течій, нових форм прогресивної повістки.

Водночас не можна сказати, що всі крайні праві є прокремлівськими. Одна з найуспішніших правопопулістських крайніх партій – «Брати Італії», до якої належить прем’єрка країни Джорджія Мелоні. Вона займає абсолютно проукраїнську позицію. Є,наприклад, «Шведські демократи» – теж крайні праві, але не займають проросійської позиції. Спільне між ними – націоналізм, націоналізм, традиціоналізм і повістка, яка ставить на перше місце інтереси громадян їхніх країн.

– Як сильні економічні зв’язки з Росією впливають на політику крайніх правих популістів по Європі? Чи можлива подальша їх залежність від російських енергоресурсів, коли транзит газу через Україну припинився, а закупівля його в ЄС спала до мінімуму?

– Край праві популісти мають ідею, яка нереалістична і неможлива зараз – повернутися в часи, коли все було добре. Цього минулого більше немає. Але згадувати про ньогобагато хто любить. Ця політична і економічна ностальгія ще довго працюватиме для багатьох громадян європейських країн.

Ці обіцянки крайніх правих, що все повернуть назад, як було раніше, ще довго буде працювати. Оскільки багато в чому це уявне прекрасне минуле було пов’язане з низькими цінами на російські газ і нафту, воно ще довго гратиме, попри те, що це пройдений етап. Й не тільки тому, що війна, а й тому, що є науково-технічний прогрес, нові підходи до енергетики в промислових галузях. Минулого не повернути, але на «прекрасному минулому» ще довго можна заробляти політичні бали.

– У Німеччині 23 лютого відбудуться вибори, на яких ймовірно переможе ХДС/ХСС. Яка там може бути коаліція, і як вона ймовірно буде ставитися до антиросійських санкцій, військової та економічної допомоги Україні?

– Якщо не станеться чого надзвичайного, то швидше за все буде коаліція ХДС/ХСС із Соціал-демократами. Для Україниі Заходу було б добре, якби керівники СДП, обрали лідером ексміністра оборони Бориса Пісторіуса, а не Олафа Шольца.

Соціал-демократи є різні. Є такі як Шольц, які бояться Росію, і незрозуміло, як збираються далі виживати в ЄСв нинішніх умовах. А є такі як Пісторіус, готові до радикальніших кроків щодо Москви. Якщо крило Пісторіуса буде в коаліції з ХДС/ХСС, тобуде досить позитивний результат.

Водночас очікується посилення позиції крайньої правої Альтернативи для Німеччини (АдН), не в останню чергу завдяки мільярдеру та соратнику Трампа Ілону Маску. Не лише Росія, а й багато американців втручаються в політику країн ЄС. Наскільки АдН будуть популярні, і наскільки зможуть виконати підривну роль, поки складно сказати.

– Яку вагу в німецькому політикумі після цих виборів може мати АдН, як може впливати на зовнішню політику Берліна?

– Вони набирають дедалі більше голосів. Їх можна вважати зараз найбільшою проросійською партією в ЄСразом із «Фідес»Орбана. Але вага Німеччини та Угорщини – різна. Не бачу зараз, щоб хтось в німецькому політикумі захотів створити коаліцію з АдН.

– Чи буде у АдН достатньо ваги, щоб блокувати чи підривати зовнішню політику Німеччини?

– Напевно, ні. Якщо вони не будуть в коаліції, то не зможуть технічно виконувати якусь підривну роль. Зможутьлише на рівні заяв, але не справ.

– Які загалом загрози для демократії в Європі створює прихід до влади правих популістів із симпатіями до авторитарних режимів? Чи коректно порівнювати час зараз із ситуацією після Першої світової війни, коли по Європі до влади приходили радикальні праві та ліві сили?

– У багатьох країнах є правий поворот, але бачимо, що Європа справляється принаймні з одним правим поворотом, інкорпоруючи крайні праві сили у системну політику–це Мелоні в Італії. Вона дуже прагматично поводиться з ЄС і не ставить під загрозу демократичні інституціїкраїни.

Водночас є приклад «Фідес» в Угорщині, яка є теж крайньою правою партією, і підриває демократичні інституції.

Ще є третій приклад. У Румуніїпідривають демократичні інституції не крайні праві, а корумповані центристи. Соціал-демократи і так звані ліберали, соратники президента Клауса Йоганніса.

Конституційний суд Румунії скасув в результати першого туру президентських виборів, на яких 24 листопада у другий тур пройшов проросійський іультраправий КелінДжорджеску та ліберальна проєвропейська кандидатка Елена Ласконі. Тепер перший тур президентських виборів має бути 4 травня, а другий – 18 травня.

Румуни скасували вибори, щоб не прийшов проросійський кандидат. Добре, але це руйнація демократичних інституцій, довіри. Вони послалися на російське втручання, яке не можна вирахувати. Якщо не можна порахувати, як можна робити висновки з цього. Це була відверто антидемократична дія. Тому демократію підривають не лише вкрай праві, але теж корупція.

Тому говорив би не про загрозу крайніх правих, а про корумпованість політичних систем на користь тих, хто хоче назавжди залишитися при владі – як от Орбан в Угорщині чи румунські соціал-демократи. У цьому проблема.

Якщо порівнювати з міжвоєнним періодом, то подібність є, але не через крайніх правих, а через те, що європейський та міжнародний порядок, до якого ми звикли за останні десятиліття, його більше немає. Міжнародні інституції у багатьох випадкахне працюють.Міжнародні організації не працюють так, як мають. Триває відхід старого порядку і ще не настав новий, який не знаємо, як буде виглядати. Цей стан interregnum, міжцарстваз латини. Ми знаходимося в нього, як були європейці у міжвоєнний період, який зрештою закінчився встановленням нового порядкупісля Другої світової війни.

– Як Україні варто будувати дипломатичні відносини з країнами силами Європи, щоб забезпечити собі підтримку на рівні ЄС і НАТО?

– Україні потрібна посилена дипломатична робота. Боможна радикально чинити з Орбаном, Фіцо чи Кіклем, але не бачу, щоб це принесло Україні плюси. Потрібно пробувати дружити з усіма, мати нормальні стосунки із сусідами. Це не тільки пов’язано з війною. Із сусідами треба дружити. Якщо не приходять вас вбивати, краще з ними дружити. Цеважливо, бо будь-якезначуще геополітичне рішення, наприклад, рух України в ЄС, потребує згоди всіх членів Євросоюзу. Тож Україна не може дозволити собі розкоші ворогувати з кимось із членів ЄС.

Про створення «Балтійської гвардії» заявив генсекАльянсу Марк Рютте.

Операція, яку проводить НАТО в Балтійському морі, має називатися BalticSentry («Балтійський вартовий»), а її мета – стежити за рухом російських кораблів, особливо танкерів під прапорами інших країн. Ці суднаутворюють так званий«тіньовий флот» Росії, місія якого – обходити ембарго ЄС на експорт російської нафти.

Рішення щодо цього ухвалили під час зустрічі лідерів країн Балтійського регіону в Гельсінкі, в якій взяв участь прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Основними темами переговорів були безпека регіону та його підводної інфраструктури. Це реакція, зокрема,на диверсії, що призвели до пошкодження підводних кабелів у Балтійському морі, відповідальність за які несе РФ. Останній такий інцидент стався наприкінці грудня 2024 року, і винуватець цього– танкер Eagle S, який перевозив російську нафту, та був затриманий фінською митницею.

«Якби щось подібного сталося в польських територіальних водах, Польща без вагань затримала б таке судно», – сказав Дональд Туск під час пресконференції в Гельсінкі. «У Балтійському морі,зокрема на його дні та на поверхні,маємо дуже розгалужену інфраструктуру. Починаючи від кабелів і газопроводів,аж до нафтових платформ і вітрових електростанцій. Посилення російської агресії в Балтійському морі змушує нас приймати безпрецедентні рішення. У даному випадку – це радикальне посилення присутності НАТО у Балтійському морі», – додав польський прем’єр.

Місія НАТО передбачає патрулювання у Балтійському морі за допомогою кораблів і літаків. Польща заявила, що відправить на патрулювання чотири кораблі.

За матеріалами: tvn24.pl,

У Дональда Трампата західних союзників є важелі тиску на Путіна, щоб припинив війну – потрібна політична воля на їх застосування. Захід може змусити Росію припинити війну протягом року. Європа має прокинутися і подбати про безпеку, створивши європейську армію, на фоні приходу Трампа в Білий дім. Україна в цьому має бути найближчим союзником, як сильна частина східного флангу НАТО. Про це PolUkr.net розповівміністр закордонних справ України 2007-2009 років, керівник Центру досліджень Росії Володимир Огризко.

– Новообраний президент США Дональд Трамп каже, що хоче якомога швидше завершити війну в Україні. Київ можна переконати сісти за стіл переговорів, пригрозивши припиненням постачання зброї від Америки. Якими аргументами може він змусити Путіна погодитися на припинення бойових дій, якщо російська армія наступає на фронті?

– Таких аргументів є кілька. Перший–потужна допомога Україні зброєю, забезпечення всіма можливими засобами без обмежень на удари по Росії. Друге – посилення економічних санкцій та обрізання шляхів їх обходу.Третє – домовленість, зокрема з Саудівською Аравією, про суттєве зниження цін на нафту в світі. Четверте – вплив на Індію, щоб менше купувала російську нафту. П’яте – домовленість з Китаєм про те, що в інтересах мирного співіснування між Пекіном і Вашингтоном відмова КНР від допомоги росіянам.

Якщо це все складеться в систему і буде комбінація зусиль, то у Путіна буде мало шансів опиратися Трампу.

– Обраний Трампом спецпредставник з питань України і Росії Кіт Келлог у січні відвідає Київ та кілька європейських столиць. Раніше Келлог заявив, що готує візити, щоб «вислухати» позиції сторін щодо війни. Як гадаєте це перевірка ситуації на місцях, що можна зробити з війною?

– Це збір інформації. Поки що чіткої позиції по війні у Трампа немає. Вона на стадії формування. Тому такі контакти мають дуже велике значення. Було б добре, щоб Келлогв Україні поспілкувався з нашими представниками на всіх рівнях – від президента до громадських організацій, журналістів та військових. Щоб почув і відчув настрої суспільства. Бо інколи здається, що такого відчуття у багатьох західних чиновників немає.

– У Росії відкидають перспективи припинення бойових дій. Путін говорить про нібито нелегітимність президента Володимира Зеленського. На які хитрощі може піти Росія в дискусіях про можливе заморожування війни, і як Україна мала б до них приготуватися і відповідно попередити Трампа?

– Немає у Путіна ніяких хитрощів. Він веде традиційну російську лінію на силове вирішення питання. Задля цього підвищує градус напруги до максимуму. Це поведінка, мов на східному базарі. Коли через завищену ціну, врешті, покупець йде геть, то продавець починає за ним бігти і кричати –«Я тобі скину кілька доларів!». Так відбувається, поки обидві сторони не доходять до чогось більш-менш нормального. Це тактика, яку Росія використовує.

Треба американцям пояснити, що коли росіяни задирають ціну, то слід йти геть. Тоді ціна питання дійде до норми.

– Західні лідери дискутують про можливе відправлення 40 тис. європейських військових до України після ймовірного замороження війни, і що Трамп хоче цього. Чи справді Франція, Велика Британія, Польща та інші країни Європи можуть послати війська в Україну, і за яких умов? І чи не зарано про це говорити, адже Москва може не піти на замороження війни, навіть під тиском Трампа?

– Умова перша і головна для Трампа -поставити Путіна на місце. Тут повертаємося до першого запитання – що для цього слід зробити. Чесно кажучи, мені зараз видаються дискусії навколо цієї теми, дещо передчасними.

– Поставити Путіна на місце може лише Америка, чи європейці теж?

– Інструментів, щоб поставити Путінана місцебагато. З одного боку, допомога нам зброєю з боку Європи і США по всіх важливих напрямках. Друге – санкції та фінансова допомога.

З іншого боку, спільне з нами виробництво зброї, використання українського досвіду для європейських армій,і гарантування повоєнних заходів безпеки для України, як частини загальної безпекової картини в Європі. Це зовсім не означає, що розміщення західних військ вирішить всі безпекові питання України. Ми повинні далі ставити питання про членство в НАТО.

Якщо хочемо, щоб війнуне заморозили, але ми вийшли на змогу диктувати Путіну умови, томи повинні реалізувати ті речі, про які щойно говорили. Якщо ці речі не реалізуємо, тоді війна не закінчиться.

Якщо зможемо реалізувати більшість з тих інструментів, про які щойно говорили, то в Путіна не буде реальної можливості рухатися далі у війні.

Що потрібно армії, щоб функціонувала? Логістика, постачання боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів, їжі, одягу кожного дня. Всього того, без чого воювати неможливо.Уявіть ситуацію, що між теперішньою лінією фронту і логістичними центрами в росіян відстань 300-500 км, яка прострілюється. Чи зможуть вони воювати? Відповідь – ні, якщо не буде підвозу необхідних речей. Якщо ми за допомогою далекобійною зброї знищимо логістику росіян, то вони не зможуть нічого. Для цього нам потрібна відповідна зброя та дозволи бити нею. Бо не можна 500 км возити весь час все необхідне на фронт. Тим паче, якщо ці 500 км прострілюються і там знищують все, що везеш. Тоді війська на передовій або здаються, або втікають. От відповідь на запитання – як змусити росіян зупинитися.

Якщо зможемо реалізувати такий задум за допомогою західних партнерів, значить війна закінчиться, бо її нікомубуде вести з російського боку.

Другий момент. Якщо Захід реальнозакриє прохід для російських танкерів з Балтики, з Чорного моря, куди вивозитиме нафту Росія? Повезе її з європейської частини Росії на Далекий Схід поїздами? Скільки це коштуватиме? Якщо обвалюється експорт нафти чи її повезуть на Далекий Схід, то за які гроші вестимуть росіяни війну? Грошей стане настільки мало, що доведеться грабувати уже доволі бідне власне населення – 25% росіян живуть на рівні чи нижче рівня бідності. Як довго така економіка витримає теперішні темпи війни? Не більше року. Ось відповідь на питання, коли може закінчитися війна.

Ми взяли тільки два фактори, а їх там штук сім. Якщо Захід справді захоче поставити Росію на місце, то це можна зробити впродовж року.

Тоді Путін самприповзе на колінах і буде просити, щоб Росію залишили в тій формі, в якій вона є зараз. Але це тежне спрацює, бо РФ може почати сипатися. Ми це зможемо побачити впродовжнаступного року за умови вдалого розгортання подій.

– У Китай та Індію теж танкерами з європейських портів Росія продає нафту?

– Так, Росія продає нафту до Китаю та Індії танкерами з європейських портів. Індійці вважаються США своїми партнерами. В Америки немає інструментів впливу на Нью-Делі?Звісно, є. Треба просто правильно розставити «червоні прапорці», йіндійський прем’єр НарендраМоді швидко зрозуміє, звідки віє вітер.

Тут знову таки потрібна політична воля і розрахунок, який покаже, скільки Індія може зараз заробити наросійській нафті, а скільки потім втратити. Тож питання в тому, щоб взяти калькулятор і порахувати, що скільки кому буде коштувати.

– Що зміниться в безпековій допомозі від країн Європи Україні та військовій співпраці з європейцями з приходом Трампа у Білий дім?

– Треба очікувати, що країни Європи остаточно прокинуться і тема їхньої власної безпеки з теоретичної площини перейде в практичну. Що ті дискусії, які давноведуться, чи потрібно мати Європі власний безпековий щит, з суто теоретичних перейдуть в практичні. Бо залежати від примх того чи іншого політика в США справа неприємна.Особливо на тлі того, що зараз робить РФ.

Росія своїми діями серйозно стимулювала прагнення європейців переосмислити свої безпекові парадигми. Зараз розпочнеться серйозна робота в усіх провідних європейських столицях щодо того, як зробити щось своє у сфері безпекиі налагодити правильні контакти, зокрема з Україною. Бо на сьогодні наша країна є найпотужнішою військовою силою в Європі.

Попри те, що в нас немаєсвоїх ракет Taurusяк у німців, чи Scalp і StormShadowяк у англійців і французів, але маємо те, чого немає в жодній іншій армії в Європі – бойовий досвід. Якщо поєднаємо наші військово-технічні можливості з європейськими грошима і технологіями, досвід наших військових з європейськими, то отримаємо в Європі потужний і реальний центр сили.

Досі всі в Європі себе непогано почували під парасолькою США.Тепервона може виявитися дірявою, й треба зробити свою. Відтак у Європі тепер немаєіншого виходу, як перегорнути цю сторінку і подивитися на світ іншими очима.

– Безпековий щит Європи –це оборонний союз країн Європи, окремо від США і НАТО?

– Це буде щось на зразок оборонного союзув рамках ЄС. Про європейську армію вже говорили давно й усі. Тому зараз це буде не на противагу НАТО, а як доповнення, як те, що можезіграти додаткову роль в протидії агресії Росії.

НАТО опирається на військові можливості трьох-чотирьох країн. Коли ми хочемо вступити в Альянс, то не розраховуємо, що нас захищатиме Чорногорія чи Албанія, при всій повазі до цих країн. Говоримо про США, Велику Британію, Францію, Німеччину, Італію, Польщу.

Тож питання в задачах, на що здатні країни Європи.Чи можуть сформувати щось на зразок європейської ноги НАТО. Щоб одна ногабула європейська, а друга американська. Ось яке завдання стоїть перед європейцями.

– Яка роль України в цьому майбутньому європейському оборонному союзі?

– Вирішальна. Бо на сьогодні Україна є єдиною боєздатною армією в Європі. Знаючи дещо, якзараз функціонують деякі європейські армії, то якби Росія напала на одну з таких навіть великих європейських країн, тоза місяць були б дуженеприємні наслідки для цієї країни.

Проблеми були б практично в усіх, крім Туреччини, чи Британії та Франції, які мають ядерну зброю. Тому без України тут не обійтися.

Східний фланг НАТО і Європи, якщо сформуєтьсяв ньому європейська військова сила, цеодин з ключових елементів обороноздатності Європи в майбутньому.Бо якщо на заході Європи є Франція і Британія, то на сході мають бути Україна, Польща, Румунія, Фінляндія. Це той східний бар’єр, без якого ця конструкція буде шкутильгати на одну ногу.

– Чи є особлива роль, яку можуть зіграти країни Балтії, Фінляндія, Польща в співпраці з Києвом в гарантіях безпеки для України на фоні розмов про замороження війни?

– Япро це й кажу, що цей північно-східнийвал – та об’єктивна реальність, яка формується та вкладається в історію.Ми вже по-іншому не будемо уявляти собі безпеку Європи. Тому на заході Європи будуть ядерні країни, а на сході неядерні, але з потужними сухопутними арміями, із потужною сучасною зброєю.Тоді Європа зіграє свою роль у власній обороноздатності.

– Якими аргументами Трамп може переконати Китай, Іран і Північну Корею не допомагати Росії?

– Виключно економічними.  Коли Трамп каже Китаю, що підніме мита на 60%, то навіть найбільш твердолобі китайські комуністи розуміють, що їм буде несолодко.

Цене так просто виконати, бо як КНР залежить від США, так і Америка від Китаю – взаємозалежність. Але тут питання, хто більше залежить. Якщо зупиняється світова китайська фабрика, то Китай зупиняється так само.Чи зупиниться тоді Америка – ні. Але це питання, яке гостро стоїть для обох сторін. Тому знайдуть компроміс.

Якщо однією з умов компромісу буде припинення допомоги Росії, то це дуже допоможе нам в плані реалізації пунктів, про примушування Путіна до миру.

– Погрози чергового використання “Орєшніка”, нові ядерні погрози Росії – це спроби Путіна залякати Трампа до інаугурації? Як вони можуть подіяти на новообраного президента США?

– Це класична тактика росіян. Вони так робили й раніше – підвищують градус напруги до точки кипіння. Щоб всі, з ким мають справу, думали, що пора здаватися. У цьому випадку треба просто розвернутися до них спиною і піти геть, щоб зрозуміли, що всі погрози не мають на вас впливу, що ми не боїмося.

Дуже добре колись, після чергового нападу істерії заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва, що він розбомбить Париж, відповів президент Франції ЕммануельМакрон – спокійно сказав, що в нас теж є ядерна зброя, і ми її можемо застосувати. Після цього певний час з Москви таких заяв не лунало. Потім шок минув і знову почали залякувати. Зараз треба зробити те саме.

Не реагувати на це, показуючи, що ми не боїмося. Можна сказати, що в нас є свої «Орєшніки» – в американців справді є, називаються Tomahawk. Можуть сказати, що розмістяться їх в Україні, й вони долетять навіть за Урал за лічені хвили, і всі ті бункери в скелях нікого не врятують. Тому треба працювати таким чином.

– Як Трамп буде реагувати, якщо Україна погодиться на переговори, а Росія буде відмовлятися чи хитрувати?

-Живемо в світі, де обманути когось практично неможливо. Усе настільки швидко стає очевидним, що так не пройде. Путіну зараз важливо тримати напругу по максимуму, а потім, коли справа дійде до того, що треба буде вести переговори, скаже американцям: «Ну, добре, я хотів забрати в українців чотири області, але йду вам на зустріч, забираю дві. Ні про які компенсації мови бути не може, ні про які покарання воєнних злочинців теж. Крим назавжди мій, Донбас теж. Я погоджуся, що в України буде якась армія, але ніякого НАТО і так далі». Ось те, що зараз в голові у нього. Коли він просто собі виторговує щось напередодні переговорів.Це принцип східного базару. Путін просто є торговцем, і не більше.

– Rzeczpospolita називає три сценарії. Умовно “західнонімецький”, тобто вступ неокупованої частини України в НАТО, “ізраїльський”, тобто накачування України зброєю, щоб могла відбитися, і “корейський”, тобто війська європейських миротворців по лінії зіткнення. Які бачите можливі варіанти “гарантій безпеки” для Києва?

– Я був і залишаюся прихильником того, що без НАТО ми свою безпеку, на жаль, забезпечити не зможемо. Хоча основа Альянсу – три ядерні країни. Якщо будемо виходити з ситуації, що в НАТО є зараз такі країни, як Словаччина чи Угорщина, які нам 100% загальмують вступ, то в нас є альтернатива у вигляді підписання реальних безпекових договорів між Україною та США, Францієюі Великою Британією.

Або між трьома з одного боку та Україною з іншого. Але не у вигляді Будапештського меморандуму, який нічого нікомуне забезпечив,а договорів, які пройдуть ратифікації у парламентах, де буде записано те саме, що у Вашингтонському договорі, в статті 5 – напад на одну з країн, є нападом на всіх.

От тоді можна говорити про якусь альтернативу. Ще один варіант, якийстав доволі цікавим, коли тиждень-два тому провели опитування серед українців щодо безпеки,то там на перше місце вийшла ідея відновлення ядерного статусу. Запитання та задачадля європейців і американців: що краще – дати Києву реальні гарантії безпеки, чи щоб ми повернули собі ядерний статус. Інших альтернатив не бачу.

– Які бачите сценарії розвитку подій на найближчі пів року? Чи можуть сторони досягнути компромісу щодо замороження війни, і яким може бути цей компроміс?

– Яне вірю, що Путін зупиниться. Не тому, що є такий Путін в Росії, а тому, що такі росіяни, якіпородили Путіна, і які будуть жити по горло в лайні, але почуватися великими. Не буде Путіна, буде умовний Мутін, який так само буде прагнути імперії.

Справа в тому, що допоки ця недоімперія існує, вона буде породжувати цих путінів. Томув інтересах України як частини Заходу, щоб вона, врешті, припинила існування. При цьому має бути реально демілітаризована,  дерашизована, бо зараз в Росії діє російський фашистський режим, і денуклеаризована.

Тоді, якщо досягнемо спільно з Заходом таких цілей, відбудутьсякарколомні глобальні зміни, які будуть означати, що демократичні цінності стануть домінуючими у світі. Поки є ядерна Росія і її союзник Китай, ця «вісь зла» буде протистояти всьому тому, що називається нормальною демократичною перспективою. Якщо одна з частин цієї зв’язки зникне, у іншої немає шансів на майбутнє.Томутреба йти цим шляхом.

– Якщо Путін не зупиниться і компромісу не буде, то війна буде далі в 2025-му?

Так, буде продовжуватися. Шансів, що закінчиться в наступному році дуже мало, хоч якби нам цього не хотілося. Щонайменше, доки у Путіна є економічна складова для продовження війни, він її буде продовжувати.

– Відтак війна триватиме доки Путін не помре або доки економіка Росії не зазнає краху?

– Думаю, другий варіант значно ближчий, бо Путін ще може прожити з років 10 чи більше, а от російська економікамає більші перспективи зазнати швидкого краху.