Portal polsko-ukraiński Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Related Articles
Розмова з Віктором Шлинчаком головою Наглядової ради Інституту світової політики в Києві. Розмовляв Даріуш Матерняк
Як Ви оцінюєте стан переговорів між ЄС і Україною у справі підписання угоди про асоціацію?
Ці розмови активно ведуться і, на даний момент, багато тем закрито: вдалося знайти спільну позицію; проте, на жаль, не менше справ, зокрема пов’язаних з вимогами, які поставив Україні Європейський союз, залишаються поки що невирішеними. Я вважаю, що великим поступом уряду було прийняття уповноваженого до справ європейської інтеграції – завдяки цьому, в структурі кабінету міністрів є особа, з якою представники Брюселю можуть розмовляти про поточні справи, пов’язані з переговорами. Крім того, яскраво видно частоту зустрічей і візитів з обох сторін, що також позитивно впливає на атмосферу взаємовідносин. Мені здається, що ніщо не повинно стати на перешкоді укладенню угоди і, найімовірніше, угоду про асоціацію буде підписано під час саміту Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді цього року. Хоч не варто забувати що залишається багато невирішених справ, в тому числі хоча б справа колишньої прем’єр Юлії Тимошенко.
Міністр закордонних справ України Леонід Кожара нещодавно ствердив, що справа покарання ув’язненням Юлії Тимошенко – це на даній момент найгостріша проблема в відносинах ЄС-Україна. Яке вирішення цієї проблеми ви бачите?
Тут важко говорити про конкретні рішення, не варто забувати , що Юлія Тимошенко – потенційний контркандидат нинішнього президента у виборах в 2015 року і грізний політичний супротивник, тому можна очікувати, що нинішні керівники зацікавлені, щоб вона ще принаймні рік залишилася у в’язниці. Є також можливість помилування колишньої прем’єр-міністр президентським декретом, так, як це відбулося у випадку колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка і інших ув’язнених, яких останнім часом звільнили. Таке рішення можливе також і в ситуації, коли не подано офіційного прохання про помилування, а саме так є у випадку колишньої прем’єр. Варто також згадати про дуже позитивний доробок спостережної місії Європарламенту, до складу якої входять Олександр Кваснєвський і Пет Кокс, оскільки вона сприяє пом’якшенню напруження, пов’язаного з цією справою, як на міжнародній арені, так і в Україні.
Повертаючись до політичної ситуації в Україні: чи є шанс, щоб сьогоднішня опозиція стала реальною альтернативою для нинішньої влади?
Опозиція, на жаль, робить помилку, висуваючи на перший план у своїй політичній програмі безкомпромісне прагнення усунення від влади президента Віктора Януковича і Партії Регіонів. Це погана стратегія, оскільки не дає виборцям жодної програмної альтернативи і це не може позитивно впливати на нотування опозиційних партій. Важко також говорити про те, хто міг би стати лідером опозиції, а також можливим кандидатом в президентських на виборах 2015 року. Кожен з лідерів трьох опозиційних партій ще може зміцнити свою позицію. Слід також пам’ятати про незвичайно важливий вплив на українську політику олігархів, – на даній момент це група людей, зосереджених навколо особи президента, яка здобула рішучу перевагу і цей факт також не залишається без впливу на ситуацію на українській політичній сцені.
Переходячи до міжнародної політики: Україна веде переговори про підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом і прагнутиме до інтеграції з її структурами, однак мусить також владнати свої взаємини з Росією. Як вони виглядатимуть?
Вони повинні бути такими, які повинна мати держава зі своїми стратегічними партнерами, тобто опиратися на взаєморозумінні і взаємопошані інтересів. Однак слід констатувати, що вже понад пів року відносини між Росією і Україною знаходяться в замороженому стані. Наскільки українські політики регулярно їздять до Брюсселю, а політики Євросоюзу з’являються в Києві, то важко зауважити схожий рух на трасі Київ – Москва. Це фактична криза в російсько-українських відносинах і невідомо коли можна буде очікувати якихось змін. Москва надалі має інструмент натиску на владу в Києві, і це, як відомо, ціна на газ і, звісно не дивиться прихильно на наміри України підписати угоду про асоціацію та зблизитися з Європейським союзом.
Чи вибір інтеграції з ЄС для України остаточний? За останніми соціологічними дослідженнями, близько 40% українців підтримує інтеграцію з ЄС, натомість подібна кількість схильна підтримати вхід України до Митного союзу.
Такі результати стають наслідком все ще дуже обмеженої свідомість в Україні щодо питань функціонування Європейського союзу та умов життя в країнах ЄС. Заледве 20% українців виїздило за кордон, і тільки певна частина з них мала можливість перебувати в країнах Європейського союзу. Тому перш ніж можна буде говорити про референдум щодо членства в ЄС, що поки що досить далеке майбутнє, український уряд мусить провести масштабну цілеспрямовану інформаційну кампанію. Не слід також забувати, що в Україні надалі є чимало людей, які живуть ностальгією по радянських часах і це також має вплив на суспільні настрої, так як і активні дії російської сторони. В Україні функціонують організації і політики, які мають близькі контакти в Росії і стараються переконати українців, що кращим рішенням буде інтеграція з Митним союзом, а не з ЄС. Перш за все необхідно замінити Віктора Медведчука, колишнього керівника адміністрації президента Леоніда Кучми. Росія не забула про Україну, яка залишається одним з головних напрямків її закордонної політики.
Чи проблему низької свідомості українців щодо умов життя в ЄС не вирішило б скасування віз?
Це без сумніву збільшило б свідомість українців і дозволило б їм ознайомитися з реаліями, які панують в цих країнах, а також розвитком пострадянських країн, які увійшли до ЄС. Візова проблема важлива з точки зору пересічного громадянина України – ми знаємо багато випадків, які стосувалися навіть журналістів чи науковців, які не змогли виїхати до країн ЄС, незважаючи на те, що були запрошені на різного типу події та конференції, оскільки в останній момент їм відмовляли у видачі візи. Такі ситуації не впливають позитивно на настрої в Україні, на сприйняття функціонування структур Євросоюзу і надалі залишається доволі серйозною проблемою.
Як Ви оцінюєте нинішні польсько-українські відносини, особливо в контексті 70-тої річниці злочинів на Волині?
Ці відносини дуже близькі і дуже добрі. Варто звернути увагу на особливо розбудовані контакти на рівні президентів і міністрів закордонних справ. Мені здається, що минулого року вони були навіть занадто інтенсивними – українська влада не любить натиску, а саме так могли почуватися наші керівники у зв’язку з надто активними діями польської дипломатії. Польща залишається першим речником України на європейському форумі і це однозначно не зміниться. Я думаю, що історичні питання, навіть найбільш складні, не матимуть негативного впливу на польсько-українські відносини. Як з одного, так і з іншого боку може, щоправда, дійти до поодиноких вийнятків на націоналістичному ґрунті, проте мені не здається, що вони можуть змінити відносини Польщі і України.
Дякую за розмову.
