Вчора ввечері, вперше за часів війни, був обстріляний мій рідний мікрорайон. Дивлюсь я на ютуб на рідні місця, а серце стискається… Я поїхав з дому, як й більшість донеччан, у липні, коли до міста зайшов Гіркін з його вбивцями. У Києві перші місяці було дуже складно морально, адже вдома залишились батьки, які казали мені, що вони нікуди не поїдуть з дому адже тут майно, яке вони нажили за всі 40 років життя в Донецьку, та що «старі дерева не пересаджують». Мені лишалось лише слідкувати за катастрофічними подіями, переживати за відносно чужий та далекий мені Київський район міста, де відбувались основні події та гинули люди біля аеропорту, й молитися (хоча я зовсім не релігійний) аби біда оминула моїх рідних та мій район, де мені все з дитинства таке знайоме. А лихо наближалось…

Спочатку у сусідній з нашим дев’ятиповерховим будинком (метрів за 30) будівлі заводу поселився «Оплот». З серпня місяця вони тероризували місцевих активістів, необов’язково учасників проукраїнського руху. За ними приїздили додому, на роботу, до батьків, викрадали їх, били та кидали до льохів, зазвичай вимагаючи грошовий викуп. Десь з листопаду, на базу «Оплота» завезли міномети та декілька систем залпового вогню «Град». Й вони почали гатили, з наростаючою інтенсивністю. При чому летіло від нас не лише на аеропорт та Авдіївку, але й в абсолютно зворотному напрямку – на Пролетарку, де ніколи не було українських військ. У січні терористи остаточно знахабніли, показово перекривали перехрестя чотирьох мікрорайонів (де колись мешкало сумарно близько 50 тис. чол.) та стріляли з «Градів» з середини дороги. За кілометр вони розташували танкову базу, а на заводах району почали ремонтувати військову техніку. Й хроніки війни стали для мене все більш тривожними. Не витримали батьки – виїхали до мене у Київ, й повернутись назад може й хочеться, незважаючи на події, але фізично складно – Україна ввела в дію систему перепусток, які не дуже просто й не так швидко отримати навіть місцевим жителям.

Я знаю, що скоріш за все, ті артилерійські снаряди, що вчора прилетіли, фактично, до мене на подвір’я – це справа ВСУ. Вони просто відповіли на провокацію. На щастя, ніхто не загинув, але дивитись на понівечені будинки без стекол, зважаючи на наступаючи лютневі морози, все одно не легко. Й ніхто не знає, коли ця війна припиниться, коли зрушиться лінія фронту, яка наразі проходить крізь душі звичайних донеччан, незважаючи від того чи в Донецьку вони знаходяться, чи дивляться новини на чужині.
Мій улюблений Донецьк, місто мільйону троянд, єдине насправді європейське місто на Сході України, завжди комфортне, чисте та затишне, поступово перетворюється на руїну, на новий Грозний. Відразу згадую події трохи більше дворічної давнини, матч Євро-2012 Україна-Англія, згадую ту атмосферу кристалізованого патріотизму в місті напередодні матчу. Тоді ми пішки йшли центральними вулицями на величну Донбас-Арену, браталися з англійцями та разом співали «Ще не вмерли..». Я згадую це все, те що було насправді, як дуже гарний сон, й не хочеться прокидатись зранку та залазити в Інтернет, аби подивитись, що ще зруйнувала війна в моєму місті. Не хочеться вірити, що група зі ста українофобів, спираючись на жадібність місцевих бізнес-еліт, зруйнувала все українське (якого було чимало в моєму рідному Донецьку), мільйони людей примусила до еміграції.

Хочеться вірити, що в один прекрасний день, ми закінчимо цю війну, повернемось до домівок, вилікуємо людей, відновимо зруйновані будинки та дороги, й скажемо: «Так, це був дуже жорстокий урок любові до своєї землі, своєї Батьківщини». Й не буде потрібна жодна люстрація, природа відсіє справжніх людей від покидьків, які всі напевно виїдуть до Росії (де таких багато). Ми будемо відновлювати новий, якісний Донбас для України й пишатись цією нагодою бути корисним. Дуже хочеться вірити…

Valerij Kravchenko

КИЇВ. 4 лютого. УНН. Державний концерн “Укроборонпром” планує збільшити виробництво українських танків майже в 25 разів — з 5 до 120 одиниць щорічно. Про це заявив Генеральний директор Концерну Роман Романов, передає УНН.
У планах на 2015 рік є розвиток виробництва основних бойових машин “Оплот” до 40 одиниць, а з 2016 році Концерн вироблятиме 100-120 таких одиниць щорічно.

Крім того, підприємства “Укроборонпрому” налагодять серійне виробництво бронеавтомобілів “Дозор”, які до цього взагалі не перебували на озброєнні ЗСУ. У цьому році Концерн планує виробити до 50 одиниць таких машин, а надалі вийти на рівень не менше сотні на рік.

Фахівці Концерну також в найкоротшому часі розпочнуть дослідно-конструкторські роботи вітчизняних БПЛА та контрбатарейних систем боротьби. А наступного, 2016 року, буде готова перша 3-координатна радіолокаційна станція.

Нагадаємо, що заради контролю за якістю продукції в “Укроборонпромі” вже діє спеціальна робоча група. Вона додатково перевірятиме кожну одиницю продукції перед її передачею на фронт.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1433753-ukroboronprom-planuye-zbilshiti-virobnitstvo-ukrayinskikh-tankiv

КИЇВ. 4 лютого. УНН. У районі Дебальцевого російсько-терористичні війська проводять перегрупування сил і засобів, намагаючись після зриву наступу в районі Вуглегірська домогтися “корінного перелому” в подальших наступальних діях. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив керівник групи “Інформаційний опір”, народний депутат Дмитро Тимчук, передає УНН.

Протягом останньої доби командування противника в даному районі зосередило боєздатні підрозділи на нових напрямках, відновлюючи боєздатність своїх тактичних груп, які раніше зазнали втрат.

“Зокрема, в район Дебальцевського плацдарму супротивник додатково перекинув 18 танків, 23 бойові броньовані машини (ББМ), близько 55 одиниць критого вантажного автотранспорту. Перекидання сил і засобів здійснюється за двома основними маршрутами: східному (через Алчевськ — Стаханов — Брянка) і західному (через Сніжне — Шахтарськ — Єнакієве)”, — йдеться у повідомленні.

Також повідомляється, що українські військові за три доби боїв у районі Красного Луча, знищили зведений танковий підрозділ супротивника.

“7 танків було підбито в першу добу наступу, 4 танки втрачені в ході ударів української артилерії протягом двох діб, ще 3 танки вийшли з ладу з різних причин. На сьогодні в строю залишилося всього 2 машини”, — повідомляє Д.Тимчук.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1433702-sili-ato-znischili-zvedeniy-tankoviy-pidrozdil-suprotivnika-d-timchuk

Голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо розкритикував закон про люстрацію в Україні, назвававши його «поганим» та таким який не відповідає нормам Європейського Союзу, зазначила прес-служба глави держави.

Президент України та Джанні Букіккіо обговорили це проблемне питання і дійшли до висновку, що закон треба зупинити і доопрацювати. В цьому Україні допоможуть експерти з Венеціанської комісії, які прибудуть на наступному тижні.

До недоліків закону Букіккіо відніс необхідність перегляду постів люстрації, підлягати їй мають ті частини влади, які становлять небезпеку правам людини і демократії в державі. Також було зазначено що приналежність чиновника до певної категорії не може бути підставою для люстрації.

Після опрацювання та вдосконалення закону про люстрацію ним буде займатися спецільно створений орган, а не Міністерство юстиції України як раніше.

Джерело: прес-служба глави держави.

Мікуліч Катерина

Запорізька область граничить з Донецькою, тобто є на сьогодні прифронтовою територією. Проте незважаючи на складний стан і безпеку, як сама область, так і її центр залишилися без керівництва. Після виборів до Верховної Ради, до депутатів якої невдало балотувався на той час голова Запорізької облдержадміністрації Валерій Баранов, він написав заяву і звільнився з посади. З 27 жовтня область залишилися без керівника. Тимчасово виконує його обов’язки колишній заступник.

Не додало впевненості мешканцям території, розташованої за 200 кілометрів від воєнних дій на Донбасі, і те, що 9 січня за власним бажанням з посади пішов і військовий комісар Запорізької області Давид Моїн, залишивши при цьому область без досвідченого керівника під час наближення четвертої хвилі мобілізації.

А 2 лютого вже й обласний центр – місто Запоріжжя – покинув міський голова Олександр Сін. Він повідомив про це на своїй сторінці в Facebook: «Шановні запоріжці! Кілька днів тому я побував в Запорізькій бригаді Національної гвардії України під Маріуполем. Багато з того, що я там побачив, зрозумів і відчув, дуже вразило мене. Люди, яких я зустрів, – справжні герої, які нікому не демонструють свій щоденний героїзм. Саме там я зрозумів, що як чоловік, як патріот України, мені необхідно зробити свій внесок у справу захисту нашої Батьківщини. І я прийняв рішення взяти відпустку і поїхати до АТО. Вважаю, мене багато хто зрозуміє».

Однак мера зрозуміли не всі. Спершу, тому, що в такій ситуації залишитися місто без останнього з офіційних керівників, на думку багатьох, не найкраща ідея. До-друге, його звинувачували в участі в корупційних бюджетних схемах і в організації поїздок на Антимайдан до Києва працівників державних установ. Проте жодного офіційного звинувачення від правоохоронних органів не недходило. Як повідомляє прокуратура, саме в ці дні мали намір це зробити.

Проте голова Запорізької обласної ради Віктор Межейко залишається виконувати свої обов’язки, незважаючи на те, що проходить в суді як основний обвинувачений за справою розгону Майдану в Запоріжжі 26 січня 2014 р. Того дня працівники правоохоронних органів разом з так званими «тітушками» (які перебували у приміщення обласної ради) побили учасників мирного мітингу. Судовий процес ще триває. А місто й область поки залишаються без керівництва.

Natalia Seliukova

КИЇВ. 3 лютого. УНН. Сьогодні зранку у Польщі повідомили про замінування ще одного пункт пропуску “Мостиська-Медика” на кордоні з Україною. Про це у Facebook повідомляє Західне регіональне управління ДПСУ, передає УНН.

“Зранку у Польщі замінували вже 3-й пунк пропуску. Від польських прикордонників надійшла інформація про те, що невідомий повідомив про можливий теракт на залізничному пункті пропуску Медика, з українського боку Мостиська залізнична”, — йдеться у повідомленні.

За інформацією, можливі перебої в роботі даного пункту пропуску.

Нагадаємо, на кордоні з Польщею на пунктах пропуску “Рава-Руська” і “Смільниця” надійшли повідомлення про “замінування” і “теракт”.

Як повідомляв УНН, до правоохоронців Запоріжжя надійшло повідомлення з погрозами завдати ракетний удар по місту.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1433324-u-polschi-zaminuvali-sche-odin-perekhid-mostiska-medika-na-kordoni-z-ukrayinoyu

КИЇВ. 3 лютого. УНН. Україна очікує офіційних роз’яснень від Росії щодо зриву зустрічі тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Про це на брифінгу повідомив речник міністрества закордонних справ України Євген Перебийніс, передає кореспондент УНН.

“Ми продовжуємо очікувати на офіційну реакцію з боку Росії, як одного із підписантів „мінських домовленостей“ за цей провал консультацій. Відсутність засудження дій терористів та реальних кроків впливу на них, на жаль, свідчить про відсутність реальної зацікавленості Росії у врегулюванні ситуації на Донбасі”, — сказав він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МЗС підозрює, що спецслужби РФ прослуховують телефони українських дипустанов у Росії
За словами Є.Перебийноса, позиція України полягає у необхідності повного виконання “мінських домовленостей, скріплених підписани представників РФ та бойовиків”.

Нагадаємо, у Мінську в суботу пройшла чергова зустріч контактної групи щодо врегулювання ситуації в України, на неї прибули уповноважені представники самопроголошених “ДНР” і “ЛНР” Денис Пушілін і Владислав Дейнего, екс-президент України Леонід Кучма, а також представник ОБСЄ Хайді Тальявіні і посол РФ в Україні Михайло Зурабов.
Учасники переговорів не підписали підсумковий документ, його обговорення триває.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1433449-ukrayina-ochikuye-ofitsiynikh-poyasnen-vid-rf-za-zriv-minskikh-zustrichey-mzs-dopovneno

На початок лютого відповідь скоріше так, аніж ні. Дуже великі шанси, що Донецьк таки стане 100 років потому новим Сараєво – вогнищем, з якого запалилося полум’я світової війни. Водночас передбачити результати цієї нової війни також складно, як і в 1914 році. Росія, безумовно, хоче бійки, можливо навіть припускаючи, що їй все-таки дадуть по зубах, однак у Росії завжди залишається головний козир – ядерні бойові головки. А «червона кнопка» в руках божевільного – страшна зброя. Які факти свідчать про наближення нової великої війни в Європі?

Це, передусім, події на фронті. Варто відзначити, що АТО вже давно перетворилась на повноцінну війну, з численними жертвами серед військових та цивільного населення. Суцільне знищення цілих міст (Вуглегірськ) та селищ, відверті обстріли військовими силами України позицій бойовиків у Донецьку (приміщення колишнього Управління СБУ, де знаходиться штаб бойовиків; машинобудівний завод, де ремонтують техніку), вже без посилань на самообстріли терористів (коли, нажаль, від недольотів та перельотів загинули мирні мешканці), вперта оборона Дебальцевського виступу, де українські оборонці щитом вкопуються в землю та наносять нищівних втрат терористам-росіянам (у співвідношенні вбитих 1 до 10) – все це війна, панове! По всій лінії фронту тривають безперервні артилерійські дуелі. Водночас ми маємо велику кількість свідчень про нові ешелони техніки та зброї з Росії, які завозять з Ростовської області в Іловайськ залізничним сполученням (2-3 ешелони на день). «Гуманітарні» конвої зі зброєю з Росії вже нічого не вирішують – масштаби зросли в десятки разів. За ключовими напрямками ДНР та ЛНР (Маріуполь, Донецьк, Дебальцеве, Лисичанськ, Щастя) сформовані бойові групи чисельністю від 3 до 5 тис. бойовиків кожна. На четверту хвилю мобілізації в Україні, проголошену 20 січня (а перші підготовлені новобранці поїдуть на фронт вже 1 березня), лідер ДНР Захарченко проголосив свою загальну (але, нонсенс, добровільну!) мобілізацію, пообіцявши створити 100 тис. армію. Навіть якщо вважати, що на теренах ДНР та ЛНР (третині Донецької та Луганської областей, хоча й з найбільшою щільністю населення) наразі проживає близько 700 тис. населення (інші виїхали в Україну та Росію), з яких 2/3 – пенсіонери, жінки, та діти, лишається десь 230 тис. чоловіків призовного віку. Призвати всіх не вийде з різних обставин, тож можна очікувати, що лави армії поповнять переважно (близько 80%) хтось ще. Можливо це будуть перевдягнуті солдати російської армії, які вже, інколи успішно захоплюючи стратегічні об’єкти та транспортні вузли, приховано воювали на Донбасі. Проте кількість мобілізованих, заявлена Захарченком, дуже підозріло співпадає з кількістю амністованих в Російській Федерації кримінальників.

Що стосується Росії. Все більше ЗМІ розбурюють антизахідну істерію в суспільстві. Росія демонстративно залишає ПАСЕ, натомість країни ЄС все частіше перехоплюють «заблукалі» над Європою російські стратегічні бомбардувальники. Кількість військових навчань, запланованих на 2015 р., є абсолютно безпрецедентною з часів «холодної війни». Російська Федерація впроваджує масову практику переходу солдатів строкової служби на контракт, з подальшою відправкою їх у відрядження до Ростова, легалізується практика використання в збройних силах іноземних найманців. Що стосується підтримки ДНР-ЛНР, Росія перестала наповнювати цивільні бюджети самопроголошених республік, відпустивши їх у вільне плавання. Відбувається зменшення соціальних виплат, нецільове використання грошових коштів пенсійного фонду тощо в самій Російській Федерації. З однієї сторони, це ніби свідчить про економічні складнощі Росії внаслідок дії санкцій, але з іншої – оборонний бюджет РФ не зменшується, а навпаки, лише збільшується. Все частіше лунають в Росії заклики повернути смертну кару. На законодавчому рівні Росія затягує паски своїм громадянам, розширюючи поняття державної зради та посилюючи покарання (відома справа ув’язненої матері сьомих дітей з м. Вязьма, яка просто зателефонувала в посольство України). На цьому тижні РЖД відмінила локальні електропоїзди в 20 регіонах Росії (захід та південь), фактично впровадивши обмеження переміщення цивільних осіб по країні.

Що стосується реакції світу. Все різкішими є заяви західних політиків у відношенні Росії (ПАСЕ, Рада Безпеки ООН), все гучніше лунають заклики надати Україні летальну зброю (США). Україна та Донбас все частіше потрапляють на перші шпальти європейських газет. В адміністрацію президента США Обами та до Конгресу повертаються у якості радників пенсіонери-яструби, ветерани «холодної війни». Вісім колишніх високопоставлених дипломатів та військових США опублікували звіт, у якому закликали уряд США і керівництво НАТО надати Україні підтримку, у тому числі у вигляді летальної зброї. А власне, сам Альянс формує стримуюче коло штабів швидкого реагування на всьому східному кордоні (проти Росії), водночас закликаючи країни-члени збільшити оборонні бюджети.

Вочевидь, світ готується до найгіршого з можливих сценаріїв – до війни. Путін не має іншого виходу, аніж влаштувати велику бійню в Європі, мобілізувавши російське суспільство, оброблене пропагандою (а військова істерія в суспільстві вже перейшла Рубікон – повернути назад означає визнати свою поразку), проти зовнішнього ворога – країн Заходу, як це було за радянських часів. Війна спише економічні та політичні негаразди росіян, дозволить Путіну позбавитись від кримінальних та реакційних елементів суспільства, які будуть спрямовані на фронт. Україна не є самоціллю для Путіна, але її розпад або завоювання – сильний емоційний стимул для росіян-зомбі (Кримнаш) кремлівської пропаганди.

За цих умов Україні залишається максимально відтягувати проголошення війни, аби виграти час для бойового злагодження мобілізованих громадян, отримання летальної зброї для фронту. Важливо тримати оборону, оскільки сторона, що атакує отримує набагато більш суттєві втрати, при цьому від України гинуть найкращі її сини, які пішли на фронт, фактично, добровільно, а зі сторони ДНР-ЛНР – переважно, наркомани та люмпен. Дуже важливою вбачається інформаційно-роз’яснювальна робота, яка вже зараз має активно вестись як на Заході, так й всередині України, зокрема на вільних територіях Донбасу. Нажаль, наразі рівень підтримки дій збройних сил України, наприклад, серед населення Слов’янська становить максимум 20%, жодної люстрації не проводиться, на посади повертаються відверті сепаратисти-прихільники ДНР та Росії, які організовували «референдуми» у травні 2014 р. Українці на решті територій мають посилено вивчати уроки та практикуватись в гражданській обороні, наданні першої медичної допомоги. Й найголовніше, почати забувати про мирне життя вже сьогодні, морально готуватись до тривалої війни з окупантом. Україна це хартленд західної цивілізації, нові Балкани – можливо, головне поле зіткнення великих держав у новій світовій війні.

Valeriy Kravchenko

Волноваха, Донецьк, а нещодавно ще й Маріуполь… Тепер новий день для українців – це черговий теракт та невинні смерті. Терористи поставили для себе чітку ціль, привчити український народ, та й не лише український до того, що наступна трагедія є неминучою. Зробити свої злочини закономірністю, вселити паніку та страх у наші серця. Питання лише в часі, та в тому яким буде наступний кривавий злочин. Адже зупинятись на цьому вони звісно не стануть, безкарність з боку як України, так і Європейського Союзу лише спонукає терористів скоювати чергові теракти.

Сьогодні з боку Європи лунають гучні заяви, засуджуються дії терористів, ведуться розмови про подальші санкції та присутня деяка мінімальна допомога. Європейські депутати публічно засудили політику Путіна, проте визнавати ДНР та ЛНР терористами чомусь не захотіли. Лише одна з п’яти політичних фракцій Європарламенту, а саме євроконсерватори, все ж таки, погодились визнати ДНР та ЛНР терористичними організаціями, а от інші виявились зовсім неготовими підтримати Україну та сваритись з Росією, хоча й погодились, що сепаратисти застосовують терористичні методи впливу. Цілком офіційного визнання ЛНР та ДНР терористами, Європа не робить і через власні інтереси. Адже всім відомо, що Росія виступає спонсором цих, так званих, організацій, а визнання їх терористичними автоматично означає визнати Росію спонсором світового тероризму, а це неминуче призведе до загострення відносин Росії та Європи. З огляду на останні світові події у більшості українців склалось враження, що Європа несолідарна з Україною, адже реакція всього світу на паризьку трагедію контрастує з байдужістю європейців до українських трагедій. Складається враження, що для європейців те, що відбувається на сході України, — це локальний конфлікт. І це відмітило багато українців. Проте, литовський євродепутат Пятрас Ауштрявічус чітко зауважив що: «Терористичні атаки в Парижі та Волновасі нагадують нам про сьогоднішню реальність: тероризм має різні обличчя: від джигадистів – до «Талібану», від ісламістів північної Нігерії – до підтримуваних Росією бандитів Східної України».

Але в тому, що Європейський парламент проявив таку приховану байдужість є й вина української сторони, яка вчасно не підготувала своїх звинувачень, адже чіткого юридичного визначення про те, що ДНР та ЛНР є терористичними організаціями у нас немає, все це лише на словах. Проте нещодавно Верховна Рада України, все ж таки, зробила те, що повинна була б зробити вже давно – визнала Росію державою-агресором, а це, в свою чергу, допоможе Україні добитися визнання її країною-агресором на міжнародному рівні.

Головне завдання України на сьогоднішній час, достукатись таки до Європи. Важливо, щоб європейці зрозуміли, що напад на Україну – це напад і на Європу, адже жодна з європейський країн не застрахована, що наступною від агресії Росії не постраждає саме вона.

ЯНКЕВИЧ Юлія

КИЇВ. 2 лютого. УНН. Влада самопроголошених “Донецької і Луганської народних республік” виступають за шлях мирних переговорів і вимагають від Києва сісти за стіл і домовлятися, підкреслюючи, що сепаратисти готові зупинитися, але тільки там, де знаходяться зараз. Про це йдеться у спільній заяві глав “республік” Олександра Захарченко та Ігоря Плотницького, передає УНН з посиланням на РІА “Новини”.

“Нам не треба крові. Ми готові зупинитися, але тільки там, де ми знаходимося зараз. Ми не зрадимо пам’яті загиблих в січні мирних жителів і наших бойових товаришів. Ми – за шлях мирних переговорів. Ми вимагаємо від Києва сісти за стіл і домовлятися. Повторимося, у наших представників, на відміну від ваших, є всі необхідні повноваження”, – йдеться в заяві.

Також глави республік заявили, що характер і масштаб недавніх обстрілів Донбасу силовиками говорить про те, що Київ заздалегідь до них готувався.

“Порошенко віддав публічний наказ про наступ по всій лінії фронту. Луганськ, Донецьк, десятки інших міст Донбасу піддалися страхітливим ударам. Характер і масштаб цих злочинів ясно свідчить про те, що Київ заздалегідь до них готувався і їх планував”, – йдеться в заяві.

Джерело: УНН

http://www.unn.com.ua/uk/news/1433139-glavi-lnr-ta-dnr-p-poroshenku-mi-gotovi-zupinitisya