Польські парламентарії запропонували змінити закон про вогнепальну зброю. Зокрема, вони пропонують передати видачу ліцензій на зброю полякам від поліції мерам або воєводам, щоб зробити зброю доступнішою. Про це POLUKR.net дізнався з відеосюжету телеканалу ICTV.

Нині, щоб отримати ліцензію на зброю, особа має записатися до Стрілецького союзу чи до Мисливської асоціації. Або ж підтвердити факт постійної загрози своєму життю. Окрім того, пройти відповідні навчання впродовж трьох-чотирьох місяців, що коштує близько 400 євро. Крім того, щоб отримати ліцензію, потрібно отримати схвальну довідку від поліції та психіатра.

Одностайної підтримки такої лібералізації у суспільстві немає. Стрілецькі організації навіть вбачають у ній загрозу, зазначаючи, що важливим є навчання перед тим, як отримати зброю, а запропоновані зміни зроблені радше заради політичних дивідендів.

Натомість одностайну підтримку має запропонована Програма з популяризації стрілецтва у Польщі. В її рамках пропонують розбудову мережі загальнодоступних спортивних стрільбищ, що дозволить зміцнити територіальну оборону країни.

Володіння вогнепальною зброєю в Польщі останнім часом набуває популярності. За 2016 рік польська поліція видала на 65% більше ліцензій на вогнепальну зброю, ніж за 2015-й. Протягом 2016 року на підставі офіційних дозволів громадяни Польщі придбали понад 106 тисяч одиниць зброї, що становить рекордну кількість для країни, інформує telewizjarepublika.pl з посиланням на видання Dziennik Gazeta Prawna. Загалом у країні офіційно зареєстровано понад півмільйона одиниць зброї.

Найчастіше поляки подають заяви про отримання дозволу на придбання мисливської зброї: близько 5-5,1 тис на рік. У 2016 році 4,8 тис. громадян отримало дозволи на придбання спортивної зброї – на 70% більше порівняно з 2015 роком. Також упродовж 2016-го видано понад 3,5 тис. дозволів на придбання колекційної зброї, що вдвічі більше, ніж 2015 року.

Польща в ЄС належить до країн з доволі низьким рівнем володіння зброєю: на тисячу мешканців тут налічують приблизно 1,49 одиниць зброї, натомість у сусідніх Чехії і Словаччині – не менш ніж 8 одиниць на 1 тис. осіб.

Джерела: telewizjarepublika.pl, gazetaprawna.pl, fakty.ictv.ua

У понеділок, 18 грудня, компанія Polski Bus оголосила про своє об’єднання з найбільшим європейським автобусним перевізником FlixBus. Про це повідомляє польське видання Business Insider. Відтак Polski Bus припиняє своє існування і фактично зникне з ринку перевезень уже до середини 2018 року. Формально власник Polski Bus – Souter Holdings Poland – залишатиметься у Польщі, але відтепер він виконувати перевезення для FlixBus. 

Polski Bus та FlixBus оголосили про стратегічне партнерство у Польщі, – пише видання. Відтак логотип та характерні червоні кольори Polski Bus зникнуть з ринку до середини 2018 року. Їх замінять на логотип, систему продажів і зелений колір, характерний для FlixBus, який забезпечить бренд, торгову платформу та всю технологічну підтримку.

Власник польського автобуса – Souter Holdings Poland – офіційно перебуватиме в Польщі, проте відтепер виконуватиме перевезення для FlixBus.

Водночас FlixBus та Polski Bus запевняють пасажирів, що продані досі квитки залишаються дійсними, доки не буде створено уніфіковану платформу продажів квитків під назвою FlixBus. Дійсними мають залишитися і контракти, які уклав Polski Bus, проте наразі тривають переговори. На сьогодні FlixBus уже має угоди з п’ятьма перевізниками в Польщі. У підсумку планує мати близько десятка партнерів (по всій Європі має 230).

Зміни торкнуться і салону автобусів: їх переобладнають згідно зі стандартами FlixBus. Із колишніх автобусів Polski Bus заберуть шість крісел, щоб пасажири мали більше місця для ніг. У всіх автобусах буде безкоштовний доступ до Wi-Fi на території усієї Європи, вбудовані електричні розетки під кожним сидінням, кондиціонер і туалет. Автобуси також будуть пристосовані для людей з інвалідністю. Пасажири з Польщі отримують доступ до всієї мережі FlixBus в Європі та зможуть купувати квитки в рамках єдиної транзакції.

FlixBus – це німецький лоукост-перевізник, який розпочав свою роботу ще в 2013 році. На сьогодні у Німеччині компанія займає 93% ринку та здійснює перевезення у 26 країнах Європи.

У травні 2016 року FlixBus уклав перший контракт з Polski Bus – про продаж квитків. Відтоді пасажири Polski Bus могли скористатися послугами Flixbus до 24 міст Німеччини, Нідерландів і Швейцарії.

Polski Bus – один з найбільших лоукост-перевізників Польщі, що вперше з’явився на дорогах у червні 2011 року. Компанія здійснювала рейси між 26 польськими містами, а також міжнародні рейси в інші країни Європи, зокрема Австрію, Німеччину та Чехію, а з 2017 року – в Україну.

Джерела: businessinsider.com.pl, vsetutpl.com

Наступного року Міністерство закордонних справ України планує запровадити систему «ДРУГ» – добровільну реєстрацію українських громадян за кордоном. Це додаток, який можна буде завантажити у смартфон і під час виїзду за кордон добровільно зареєструватися. Про це держсекретар МЗС України Андій Заяць розповів у інтерв’ю виданню «Лівий берег». 

Реєстрація в системі «ДРУГ» дозволить українцям за кордоном отримувати автоматичну розсилку посольства України, якщо на території країни перебування виникне якась надзвичайна ситуація. У розсилці буде міститися інформація про те, куди йти, що робити, чого не робити за цих умов. Окрім того, така система дасть чіткіше уявлення про кількість українських громадян, які перебувають на території тієї чи іншої країни.

«Минулого року, коли в Туреччині сталася спроба військового заколоту, було дуже важко оцінити реальну кількість громадян України, які перебувають у цій країні. Більш-менш реальну цифру ми отримали тільки від операторів мобільного зв’язку (хоча і вони показали тільки цифру тих, хто включився в роумінг)», – пояснив Андрій Заяць. І додав, що МЗС буде широко пропагувати цю систему, аналоги якої використовує багато держав.

Окрім того, як розповів держсекретар МЗС України, наступного року Міністерство закордонних справ запровадить електронну візу для в’їзду в Україну.

«Це дозволить розвантажити наші консульські пункти в аеропортах, коли одним рейсом прибуває 40-50 іноземців, яким на місці потрібно оформити візу, тому виникає черга, і перший контакт з Україною для них не дуже психологічно вдалий. Вже проведені підготовчі процедури, думаю, що протягом першого кварталу 2018 року електронна віза стане реальністю», – сказав він.

Джерело: lb.ua

Представник України у Мінській підгрупі Тристоронньої контактної групи з питань безпеки Євген Марчук вважає, що простого рішення конфлікту на Донбасі не буде. Про це він сказав у інтерв’ю «Громадському ТБ Донбасу».

«Однолінійного і простого рішення чекати не доводиться. Навіть доведеться звикати до такого слова, як компроміс. Але є червона лінія, де компромісів бути не може – це кордон, держава, структура і т.д. А є такі «куски», де треба компроміси, особливо в перехідні періоди – перехідні тимчасові адміністрації, можливо навіть за участю ООН або ОБСЄ, чи перехідні періоди за участі людей з обох територій, лінія фронту, прифронтова зона… Можна буде створити тимчасово інший режим, долучити людей до налаштування життя з точки зору відновлення інфраструктури життєзабезпечення тощо», – зазначив Марчук.

За його словами, до таких висновків привело вивчення особливостей більш ніж 60 локальних конфліктів, які відбувалися після ІІ Світової війни. Загалом же таких конфліктів було понад 200, і світовий досвід показує, що легких рішень не буває.

Марчук додав: він є прихильником того, щоб уряд України із залученням усього потенціалу розробив офіційну програму повернення української влади на Донеччину та Луганщину. У такій програмі має бути визначено, кому та які гарантії дасть українська влада, має бути надано юридичну кваліфікацію колабораціонізму, визначено різні його рівні та прописано відповідальність. Окрім того, в програмі мусять бути включені питання втраченої власності та бізнесу, прописано можливі компенсації та інші питання.

За словами Марчука, попри те, що сьогодні така програма є гіпотетичною, вона матиме дуже важливе значення, передовсім для людей, які нині мешкають на тимчасово непідконтрольних Києву територіях, які перебувають під впливами і страхами пропагандистської інформації та не знають, чого їм чекати від повернення української влади.

Джерело: novosti.dn.ua

Учасники Групи «Першого грудня» звернулися до Президента України з пропозицією підтримати ініціативу видатних учених і діячів культури України, народних депутатів стосовно оголошення 2018 року Роком утвердження державної мови. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Ініціативної групи.

«Утвердження української мови як державної ми вважаємо важливим чинником національної єдності та безпеки, розвитку нації. Ті заходи, яких останнім часом вживає держава, дають підстави вірити, що й Ви поділяєте саме такий підхід», – наголошують ініціатори звернення.

І додають: «це не має бути кампанія, що триватиме 365 днів. Це має бути процес наповнення мовної політики реальною конкретикою у відповідності з комплексом заходів, передбачених відповідним Указом Президента».

Група «Першого грудня» нагадала, що 2019 року виповниться тридцять років із часу ухвалення Закону, згідно з яким українській мові надано статус державної. Відповідний її статус закріплено і в чинній Конституції України.

«Але правові норми потребують постійного наповнення їх реальним змістом, дієвого підживлення на практичному рівні. Про це доводиться нагадувати, оскільки мовна політика в Україні часів державної незалежності не завжди була послідовною, підпорядкованою стратегічній меті – зробити Україну консолідованішою і сильнішою», – зазначено у зверненні.

Читайте також: Група «Першого грудня» закликала політиків припинити війну всіх проти всіх

«Саме тому звертаємося до Вас із пропозицією підтримати ініціативу видатних вчених та діячів культури України, народних депутатів стосовно оголошення 2018 року Роком утвердження державної мови. Це не має бути кампанія, що триватиме 365 днів. Це має бути процес наповнення мовної політики реальною конкретикою у відповідності з комплексом заходів, передбачених відповідним Указом Президента. Сподіваємося бути почутими», – додають учасники Групи «Першого грудня».

Група «Першого грудня» була створена у двадцяту річницю референдуму і має на меті поширювати моральні цінності та сприяти встановлення в країні нових правил. Сьогодні до неї належать: В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

Джерело: 1-12.org.ua

У Любліні створили сенсорну книгу українською мовою. Вірш польського поета Леопольда Стаффа «Зірка» у перекладі українською мовою підготували Божена Казановська й Анета Дмитрук. Про це POLUKR.net дізнався з facebook-сторінки Фундації «Jasne Strony».

Книгу підготувала загальнопольска бібліотека книг зі шрифтом Брайля, яка діє при фундації Jasne Strony. До видання входить вірш Леопольда Стаффа «Зірка» (переклад за www.i.ua – Львів).

Проект книги у святковому оформленні разом з ілюстраціями створила Божена Казановська. Українську версію разом з ілюстраціями – Анета Дмитрук. Обидві авторки працюють у Спеціальному осередкові школярства та виховання імені професора Зофії Сенковської для дітей та молоді з інвалідністю на вулиці Людовика Хіршвельда, 6 у Любліні.

Книгу створили для україномовних дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з вадами зору, які живуть у Польщі. Книга містить фактурні ілюстрації та друкований текст, який дубльовано шрифтом Брайля.

З 12 грудня 2017 року в бібліотеці доступний український переклад і три екземпляри вірша «Зірка» польською мовою.

Леопольд Стафф – польський поет, драматург і перекладач чеського походження. Народився в родині власника цукерні у Львові (пол. “Franciszek Staff, cukiernia”), голови місцевого товариства «Ческа Беседа» Франтішека Циріла Стаффа (1845-1902), за адресою: вул. Скарбківська, №11 (нині вул. Лесі Українки, будинку вже не існує), де мешкав до 1913-го. Після цього до 1939 року мешкав на вул. Пекарській, №15.

Роки Першої світової війни пережив у Харкові. З 1918 року мешкав у Варшаві. У час німецької окупації Польщі (1939–1945) жив у Варшаві, а перші повоєнні роки провів у Кракові. Від 1949 року мешкав у Варшаві і Скаржиско-Каменній.

Похований на Повонзковському цвинтарі у Варшаві.

Джерела: facebook.com/JasneStrony, uk.wikipedia.org

Учасники групи «Першого грудня», до якої увійшли чільні представники національної інтелігенції, закликали українських політиків припинити війну всіх проти всіх, яка вже увійшла в гостру фазу. З таким зверненням виступили учасники Групи 14 грудня в Києві, нагадавши про сумний досвід історичних поразок українських еліт. 

Група «Першого грудня» наголосила, що сьогодні, як і перед виборами 2010 року, важливішими, ніж переживання за долю України, стали корпоративні інтереси «практичної політики», а розчарування породжує масовий попит на популізм.

«Ми не можемо змусити політиків слухатись нас – ми можемо лише щоразу нагадувати про сумний досвід історичних поразок українських еліт. Коли спільний човен перекидається, провина за це лягає на всіх. Ось чому лише загроза втрати державності дає нам моральне право ще раз звернутися до всіх, хто задіяний у нинішньому бою без правил: зупиніться! відступіть на крок! Зробити це ще не запізно», – наголосили ініціатори звернення.

Учасники групи закликали українських політиків до компромісу, адже саме за таким форматом живе цивілізований світ: «коли в результаті складних домовленостей усі учасники трохи невдоволені, але справа рухається вперед».

Звертаючись до чинної української влади, зокрема Президента і його оточення, Група «Першого грудня» закликала до усвідомлення, що «сучасна держава – це не приватне підприємство, власник якого ставить начальниками підрозділів відданих йому особисто людей». А «прагнучи безальтернативності майбутніх виборів, Президент сам руйнує свої шанси».

«Якщо глава держави хоче надзвичайних одноосібних повноважень, він має просити про це народ, а не імітувати демократичні процедури … Україна не змириться з таким становищем, оскільки воно суперечить принципам справедливості й верховенства права та порушує мандат, даний Президентові постмайданними виборами. Подальше ігнорування цих очевидних правил може обернутися для держави катастрофою», – додають автори звернення.

Група «Першого грудня» окремо звернулася до творців «Міхомайдану», наголосивши, що в нинішній ситуації, коли безжальний російський сусід готовий «допомогти братньому народові відновити конституційний порядок», нової «революції троянд» не буде – натомість дуже ймовірними є «контрреволюція червоної крові» й «реставрація авторитарного режиму».

«Отож зупиніться й ви. Вийдіть із психологічної пастки засліпленої боротьби на знищення. Поверніть свою енергію у тверезе правове русло, і тоді вона дасть благодатний результат» – – йдеться у зверненні.

Згадавши про стан боротьби з корупцією, Група «Першого грудня» наголосила: «важливо зрозуміти, що не можна здолати корупцію засліпленою боротьбою без правил, з порушенням законодавства, моралі і здорового глузду, бо тоді результати є протилежні задуманому».

«Так, корупція в Україні досягла таких розмірів, що без справедливого судового покарання головних винуватців не обійтись. Проте памʼятаймо, що остаточним успіхом в цій боротьбі буде не кількість відрубаних голів, а блокування каналів незаконного збагачення», – кажуть ініціатори звернення.

Олігархам учасники Ініціативи нагадали, що спроби втримати ситуацію в комфортній для них безконтрольності загрожують не лише Україні, а й їм самим: «Бо із втратою державності прийде на українську землю інший господар, який матиме своїх власних васалів і перерозподілить грошові потоки на свою й їхню користь».

Суспільству група нагадує бути вимогливими не лише до керівництва держави, а й передусім до самих себе: «Гниття і розклад, що їх ми виразно бачимо «нагорі», є лише екстрактом того бруду, в якому погоджується жити українське суспільство «внизу». Якщо не хочемо бути рабами чергового тирана – перестаньмо бути рабами своїх негідних інстинктів».

А молодь група «Першого грудня» закликала стати «критичною масою бажаної суспільної трансформації»: «Країну, в якій вам щасливо житиметься, зможете створити лише ви самі. Включіть свій креативний інтелект і почніть розчищати все довкола від скверни. Це не утопія – треба лише справді повірити, що вам це під силу».

Група «Першого грудня» була створена у двадцяту річницю референдуму і має на меті поширювати моральні цінності та сприяти встановлення в країні нових правил. Сьогодні до неї належать: В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

Джерело: 1-12.org.ua

Канада включила Україну до контрольного переліку країн, в які дозволено експорт автоматичної зброї (Automatic Firearms Country Control List). Відповідне рішення опубліковано на сайті офіційного журналу уряду Канади Canada Gazette.

«Automatic Firearms Country Control List доповнено Україною», – зазначено в повідомленні. Наказ набуває чинності з дня опублікування.

Метою такого рішення, як зазначено в повідомленні, є підтримати двосторонні відносини Канади з Україною та дозволити канадським експортерам подавати заявки на експортні дозволи на експорт певних видів вогнепальної зброї в Україну.

Відповідно до канадського закону, що регулює експорт та імпорт, підприємці мають отримати дозвіл міністра закордонних справ на експорт товарів, який є у списку експортного контролю (ECL). Заяви розглядає уряд Канади, щоб забезпечити відповідність запропонованого експорту канадській зовнішній та оборонній політиці.

AFCCL – це додатковий захід експортного контролю, унікальний для Канади. Експорт автоматичної вогнепальної зброї, а також її частин і компонентів з Канади заборонено, якщо країна кінцевого споживання не вказана в AFCCL.

Наявність країни у AFCCL ще не гарантує схвалення експорту вогнепальної зброї та її компонентів. Включення України до AFCCL  лише дає представникам канадської оборонної індустрії юридичне право подавати до МЗС Канади запити на експорт зброї та спеціального обладнання до України. А відтак заявки на отримання дозволів на експорт розглядатиме уряд Канади для узгодженості з оборонною та зовнішньою політикою країни.

Міністр оборони Степан Полторак привітав рішення уряду Канади включити Україну до переліку держав, до яких дозволено експорт зброї та обладнання оборонного характеру. «Це переконливо демонструє послідовну позицію Канади щодо підтримки України в її боротьбі за територіальну цілісність та суверенітет, а також значним практичним досягненням у рамках реалізації Угоди про співпрацю з Канадою, яке відбулося після мого офіційного візиту до країни, яка є одним із наших найголовніших стратегічних партнерів», – написав він на своїй facebook-сторінці.

Нині в AFCCL є 39 країн. Це здебільшого країни-члени НАТО, а також Австралія, Ботсвана, Чилі, Республіка Колумбія, Фінляндія, Ізраїль, Кувейт, Нова Зеландія, Перу, Саудівська Аравія, Республіка Корея та Швеція.

Джерела: gazette.gc.ca, facebook.com/generalpoltorak

У слідчих, що розслідують обстріл генконсульства РП у Луцьку, є кілька зачіпок, але немає жодного підозрюваного. Попри очевидний зв’язок між терактом у Луцьку та псевдопольською акцією на дорозі «Львів – Рава-Руська», яку замовили у Москві й яка відбулася того самого дня, слідству не вдалося знайти і затримати зловмисників, причетних до обстрілу. Тим часом, проти українсько-польських відносин була вчинена вже друга провокація із застосуванням гранатомета.

«У стислі терміни встановити і затримати винних»

Нагадаємо, що 29 березня о 00:08 невідомі особи пострілом із ручного протитанкового гранатомета пошкодили дах та кімнату на четвертому поверсі адміністративного приміщення Генерального Консульства Республіки Польща у Луцьку. На щастя, обійшлося без жертв. Цього ж дня поліція внесла відомості про цей злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Прокуратура Волинської області кваліфікувала дії зловмисників як теракт (ч. 1 ст. 258 КК) і доручила проведення досудового розслідування слідчому відділу УСБУ у Волинській області.

Під час брифінгу в Луцьку 29 березня начальник УСБУ у Волинській області Юрій Фелонюк розповів, що в результаті проведення першочергових оперативно-слідчих заходів у справі з’явилися певні «зачіпки». За його словами, в області була створена слідчо-оперативна група зі співробітників СБУ та Нацполіції під процесуальним керівництвом прокуратури. Крім того, до Луцька прибула група фахівців з центрального апарату СБУ для допомоги у розслідуванні.

Юрій Фелонюк, 29 березня 2017 р: “Запевняю, що спільними заходами правоохоронців найближчим часом цей злочин буде розкрито, і всіх причетних до його вчинення буде притягнуто до кримінальної відповідальності”.

Того ж дня Служба безпеки України зробила заяву, в якій пообіцяла докласти “максимум зусиль, щоб у стислі терміни встановити і затримати винних”, і натякнула, що бачить у цьому теракті російський слід: “Провокації проти Республіки Польща, що час від часу трапляються в Україні, вигідні лише одній стороні – Російській Федерації, почерк якої видно здалека”. За надання достовірної інформації про обставини злочину СБУ встановила винагороду – 25 тис. грн.

Треба додати, що того самого 29 березня, зранку, біля села Гряда у Жовківському районі Львівської області відбулася спроба перекрити рух на дорозі «Львів – Рава-Руська». За всіма ознаками, цю псевдопольську акцію та її медіасупровід готували завчасно. Її учасники мали при собі плакати, які представляли їх як етнічних поляків із Західної України, що страждають від переслідувань. Крім того, спікери акції під час онлайн-трансляції у Facebook представляли її як акцію поляків. У російських та деяких українських онлайн-медіях були опубліковані однакові матеріали про цю акцію, що так само подавали її як акцію місцевих поляків. У приписуваних учасникам акції заявах були згадки про обстріл консульства в Луцьку: “Наші урядові установи розстрілюють, невдовзі й нас теж перестріляють”.

31 березня в СБУ заявили, що обстріл генконсульства РП у Луцьку та спроба перекриття траси «Львів – Рава-Руська» є «частинами спрямованої підривної акції, організованої одним центром – спеціальними службами Російської Федерації». Обидва інциденти, як вважали тоді у Службі, були синхронізовані з метою загострити українсько-польські відносини.

У квітні цього року в СБУ назвали організатора акції з перекриття дороги «Львів – Рава-Руська», яким виявився лідер руху “Наждак” Микола Дульський, що переховується в Москві. У травні назвали й замовника акції – так званий “Комітет порятунку України”, створений у Москві. Провідні публічні ролі у ньому відіграють утікачі з України: Микола Азаров та Володимир Олійник.

Натомість будь-яка офіційна інформація про перебіг розслідування у справі про обстріл консульства у Луцьку досі відсутня.

Передчасна радість: підозрюваних немає

2 жовтня польські медіа, серед яких і RMF24, з посиланням на заяву Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова радісно повідомили, що СБУ та поліція викрили злочинну групу, що «стоїть, зокрема, і за обстрілом польського консульства у Луцьку». Насправді Аваков заявив, що члени групи є причетними до незначного вибуху поруч із консульством, що стався 10 липня, а не 29 березня цього року. Йдеться про групу, що збиралася підірвати пам’ятник семи угорським племенам на Верецькому перевалі.

До слова, координатором групи, затриманої на Верецькому перевалі, Національна поліція назвала “поплічником кримінального авторитета організованого злочинного угруповання “Торпеди”, який у період Революції Гідності у 2014 році привозив “тітушок” на Антимайдан за завданням … народного депутата Олійника та “губернатора” Черкаської області Тулуба”. За інформацією слідства, окремі члени цього угруповання безпосередньо контактували з Олійником і Тулубом. Додамо, що Володимир Олійник є співзасновником уже згаданого “Комітету порятунку України”.

PolUkr.NET додатково перевірив чутки про викриття зловмисників, причетних до обстрілу консульства в Луцьку. З відповідей на запити до СБУ, Генеральної прокуратури та прокуратури Волинської області PolUkr.NET відомо, що підозр у кримінальному провадженні, відкритому за фактом теракту 29 березня, нікому не оголошували. Оскільки з моменту вчинення злочину минуло вже більше восьми місяців, можна зробити висновок, що “у стислі терміни” СБУ затримати винних не вдалося. Чи вдалося їх встановити – таємниця слідства.

У своїй відповіді на запит, датованій 17 листопада, прокуратура Волинської області, зокрема, стверджує, що жодній особі у цьому кримінальному провадженні повідомлення про підозру у вчиненні злочину не вручали і жодного повідомлення про підозру прокурор не погоджував. Іншими словами, або у слідчих СБУ немає переконливих доказів, що могли б стати підставою для повідомлення про підозру особам, які причетні до цього злочину, або цих осіб ще не встановили. Можливий і третій варіант: ці особи відомі слідству, але переховуються від нього, а повідомлення про підозру поштою чи в інший «заочний спосіб» слідчі вручати поки що не планують, і сподіваються, що винних ще вдасться затримати в Україні.

З відповідей на запити PolUkr.NET відомо також, що на початку червня (або ще у травні) досудове розслідування теракту забрали зі слідчого відділу УСБУ у Волинській області до Головного слідчого управління СБУ (у Києві), де створили окрему слідчу групу. Натомість вже у вересні (або наприкінці серпня) досудове розслідування повернули назад до Луцька.

На причетність до злочину перевіряли екс-митника та місцевого підприємця

Оскільки в СБУ не розповідають про перебіг розслідування, PolUkr.NET перевірив за ухвалами слідчих суддів, опублікованими у Єдиному державному реєстрі судових рішень, чим займалися слідчі. У реєстрі на цей момент опубліковано 48 ухвал, що стосуються розслідування.

З ухвал слідчих суддів Луцького міськрайонного суду випливає, що у слідчому відділі УСБУ у Волинській області традиційно вирішили спочатку шукати причетних до злочину осіб через перевірки абонентів мобільних операторів, що перебували поруч з консульством під час обстрілу та/або виїхали з міста відразу після злочину. Проте поки що невідомо, чи цей спосіб дав якісь результати.

Крім того, з однієї з ухвал зрозуміло, що вже наступного дня після теракту, 30 березня, слідчий з СБУ визнав речовим доказом автомобіль VW Amarok, яким, за його припущенням, скористалися зловмисники (чи зловмисник). 5 квітня слідчий суддя Луцького міськрайонного суду задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль, оскільки він міг зберегти на собі сліди злочину – «залишків пороху, продуктів пострілу, вибухових речовин, зберігання, перевезення зброї». На той момент результати експертиз ще не були відомі.

Власником цього авто є Тетяна Терещук – мати колишнього заступника начальника Волинської митниці ДФС Юрія Терещука, звільненого минулого року за сприяння контрабанді бурштину з України до Польщі. За словами адвоката Терещук, автомобілем користувався її син, він також міг передати право керування ним іншим особам, яких вона не знає.

Проте, схоже, версія про причетність до теракту Терещука чи його знайомих виявилася хибною. 10 травня Апеляційний суд області скасовує ухвалу про накладення арешту на авто, посилаючись на її необґрунтованість і те, що слідчий сам повернув автомобіль Тетяні Терещук і не виконує ухвали про накладення арешту.

Натомість 24 квітня слідчий суддя Луцького міськрайонного суду задовольнив понад 20 клопотань слідчого СБУ про тимчасовий доступ до автомобілів Toyota Land Cruiser 200 темних кольорів, власниками яких є різні фізичні та юридичні особи з різних областей. Слідчий мав намір залучити експертів, які зняли б зразки з поверхонь кузова та салону автомобілів для проведення судової експертизи, що підтвердила б причетність цих автомобілів та їхніх пасажирів до обстрілу консульства.

Справа в тому, що у розпорядженні СБУ опинилися записи камери спостереження на заправці, на яких за чотири хвилини до вибуху зафіксоване авто, зовні схоже на Toyota Land Cruiser 200, а через одну хвилину після вибуху це авто зафіксувала камера спостереження на сусідній вулиці. Крім того, про це авто, припарковане у кишеньці неподалік від консульства перед вибухом, згадує свідок – водій маршрутки, допитаний 12 квітня. Цей факт і покази свідка, схоже, переконали слідчих, що пасажири цього авто можуть бути причетні до обстрілу консульства.

З ухвал у реєстрі відомо, що 19 червня слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва наклав арешт на Toyota Land Cruiser 200 чорного кольору, вилучену співробітниками СБУ у підприємця з Луцька Гора Карібяна 12 червня та визнану потім речовим доказом. В одній з ухвал, що стосуються арешту саме цього автомобіля, з посиланням на повідомлення відділу захисту національної державності УСБУ у Волинській області від 12 червня йдеться, що власник авто є «причетним» до обстрілу консульства.

Втім, статусу підозрюваного, наскільки відомо PolUkr.NET, він не має. У відповідь на запит редакції СБУ повідомила 27 вересня, що Гор Карібян був допитаний у цьому кримінальному провадженні лише як свідок. До слова, Карібян оскаржував у липні ухвалу про накладення арешту в Апеляційному суді Києва, а також просив у серпні слідчого суддю скасувати арешт автомобіля. В обох випадках – без успіху. Лише 21 вересня слідчий суддя скасував арешт автомобіля, посилаючись на те, що необхідна експертиза зі змивами з різних його частин вже була проведена, а повідомлення про підозру Карібяну не вручали.

Про Гора Карібяна відомо те, що він займається агробізнесом як власник та найманий менеджер. Зокрема, за даними ЄДР, йому належить сільськогосподарський виробник – ТОВ «Гор-Агро», що орендує землі під Луцьком. Крім того, він є підписантом у житомирських ТОВ «Агро-Проперті» і ТОВ «Дружні Сходи», кінцевим бенефіціаром і директором яких є підприємець Сурен Геворгян.

За даними (на 2014 рік) видання Hubs, Сурен Геворгян займався агробізнесом і торгівлею мінеральними добривами, які виробляють на підприємствах Group DF (Дмитра Фірташа). Проте найцікавіше те, що він є фігурантом «американської справи» Дмитра Фірташа.

PolUkr.NET вдалося також з’ясувати, що Гор Карібян має зв’язок з місцевими правоохоронцями. Керівник Луцької місцевої прокуратури Артур Томашевський, згідно з власною декларацією за 2016 рік, винаймає в Карібяна квартиру у Луцьку, оскільки власне житло має лише у Львові.

Не перший постріл із гранатомета. І не останній…

За дев’ять днів до обстрілу консульства у Рівному, що розташоване за 70 км від Луцька, невідомі особи пострілом з гранатомета пошкодили вночі стіну та дах гаражного приміщення Управління патрульної поліції. Неподалік знайшли тубус від РПГ-22, на якому були, зокрема, написи “За УНА-УНСО!”, “За Білого Сашка!”.

У поліції висловили сумнів у тому, що обстріл був спробою помсти за загибель у 2014 році у сутичці з міліцією старого унсовця “Сашка Білого” (Олександра Музичка). Натомість в УНСО заперечили свою причетність до цього інциденту. Старі товариші Музичка взагалі вважали обстріл чиєюсь провокацією. Додамо, що тоді цей інцидент не привернув належної уваги, і його спочатку кваліфікували як хуліганство.

Натомість у день теракту в Луцьку 29 березня російські медіа, як і деякі українські, подавали обстріл управління патрульної поліції в Рівному як подію, що передувала обстрілу консульства, згадуючи про написи на тубусі.

До слова, у березні обстріл управління Патрульної поліції у Рівному від імені ГО УНСО коментував, засуджуючи, тодішній голова місцевого осередку організації Ярослав Гранітний (він же – голова ГО “Рівненська обласна УНСО” і голова ГО “Бойовий молот” (імені Олександра Музичка)).

За іронією долі, Ярослав Гранітний зараз має статус підозрюваного у кримінальному провадженні, відкритому за фактом проведення сепаратистських акцій у Рівному на початку травня під гаслами “Рівненської народної республіки”. Слідство вважає, що першу акцію він провів особисто за дорученням Миколи Дульського. Другу акцію Дульський доручив провести двом іншим своїм знайомим, один з яких допомагав організувати й акцію з перекриття дороги 29 березня.

Обидва злочини із застосуванням гранатометів так і не було розкрито, через що в багатьох виникають сумніви і щодо перспектив розкриття чергового злочину, скоєного за допомогою ручного гранатомета. Нагадаємо, що пострілом із РПГ-26 пізно ввечері 9 грудня було пошкоджено автобус на польській реєстрації, що перебував на паркінгу біля готелю в Сокільниках під Львовом. Автобус перевозив польських туристів, і в момент пострілу у ньому нікого не було.

***

Тим часом у Жовкві судять останніх осіб, причетних до організації псевдопольської акції 29 березня, яких тоді вдалося затримати поліції та СБУ. Мова, зокрема, про довірених осіб Миколи Дульського – Олега Літвиненка (В’юна) та Діану Остапенко. Втім, Остапенко, ймовірно, вже переховується від суду за межами України.

На жаль, в оприлюднених матеріалах справи щодо Літвиненка та Остапенко поки що немає ніякої інформації про те, що вони контактували у будь-який спосіб зі зловмисниками, безпосередньо причетними до теракту в Луцьку. Не виключено, що про них не знав і сам Дульський.

Для відновлення довіри у Польщі до українських правоохоронних органів СБУ зараз варто хоча б навести переконливі докази існування прямого зв’язку між зловмисниками, причетними до обстрілу консульства в Луцьку, та замовниками цього злочину в Москві.

Український інститут національної пам’яті та секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета візьмуть активну участь у діяльності двосторонньої українсько-польської історичної комісії. Про це голова УІНП Володимир В’ятрович написав на своїй facebook-сторінці , коментуючи сьогоднішнє рішення президентів України та Польщі підвищити рівень двосторонньої історичної комісії.

«На прес-конфренції озвучено доручення віце-прем’єр-міністру, голові Державної міжвідомчої комісії з питань поховань жертв війни та політичних репресій Павлові Розенку та його польському колезі віце-прем’єр-міністру та міністру культури пану Ґлінському. Український інститут національної пам’яті, який виконує функцію апарату Комісії, та її секретар Святослав Шеремета братимуть активну участь у вирішенні цих питань», – написав В’ятрович.

Він додав, що тепер і на президентському рівні – Петром Порошенком та Анджеєм Дудою – повторено тезу про те, що питання пошуку, ексгумації та вшанування земляків, похованих на теренах обох країн, треба деполітизувати і вирішувати спеціально уповноваженим для цього структурам.

Голова УІНП також зауважив: «Так, і Бандера – це чільний діяч українського визвольного руху, діяльність якого має бути предметом історичних досліджень, а не політичних домовленостей».

Нагадаємо, сьогодні на прес-конференції в Харкові глави Польщі та України Анджей Дуда та Петро Порошенко повідомили, що вони домовилися підвищити рівень двосторонньої українсько-польської історичної комісії. Відтак найближчим часом відбудеться засідання такої комісії на рівні віце-прем’єрів України та Польщі Павла Розенка та Пьотра Глінського. На ньому, зокрема, спробують вирішити питання скасування заборони на ексгумаційні роботи поляків на території України.

Окрім того, на прес-конференції, відповідаючи на запитання польського журналіста про те, що перешкоджає відновленню ексгумаційних робіт і яким є особисте ставлення Порошенка до постаті Степана Бандери, український президент зазначив: «Процес ексгумаційних робіт мають відновити після засідання комісії на рівні віце-прем’єрів. Одним з головних завдань, які ми ставимо перед цією комісією, є саме процедура відновлення таких робіт. Також ми ставимо перед нею низку інших завдань, які дозволять концентруватися на історичних питаннях, в тому числі передати історичні питання, включаючи постать відомого українського діяча Степана Бандери – людини, яка зробила величезний внесок у національно-визвольний рух. Але це питання історії і України».

Святослав Шеремета – секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій. За поданням Міністерства закордонних справ Польщі йому заборонено в’їзд до Польщі та до зони Шенген.

Джерело: facebook.com/volodymyr.viatrovych