Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
У слідчих, що розслідують обстріл генконсульства РП у Луцьку, є кілька зачіпок, але немає жодного підозрюваного. Попри очевидний зв’язок між терактом у Луцьку та псевдопольською акцією на дорозі «Львів – Рава-Руська», яку замовили у Москві й яка відбулася того самого дня, слідству не вдалося знайти і затримати зловмисників, причетних до обстрілу. Тим часом, проти українсько-польських відносин була вчинена вже друга провокація із застосуванням гранатомета.
«У стислі терміни встановити і затримати винних»
Нагадаємо, що 29 березня о 00:08 невідомі особи пострілом із ручного протитанкового гранатомета пошкодили дах та кімнату на четвертому поверсі адміністративного приміщення Генерального Консульства Республіки Польща у Луцьку. На щастя, обійшлося без жертв. Цього ж дня поліція внесла відомості про цей злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Прокуратура Волинської області кваліфікувала дії зловмисників як теракт (ч. 1 ст. 258 КК) і доручила проведення досудового розслідування слідчому відділу УСБУ у Волинській області.
Під час брифінгу в Луцьку 29 березня начальник УСБУ у Волинській області Юрій Фелонюк розповів, що в результаті проведення першочергових оперативно-слідчих заходів у справі з’явилися певні «зачіпки». За його словами, в області була створена слідчо-оперативна група зі співробітників СБУ та Нацполіції під процесуальним керівництвом прокуратури. Крім того, до Луцька прибула група фахівців з центрального апарату СБУ для допомоги у розслідуванні.
Юрій Фелонюк, 29 березня 2017 р: “Запевняю, що спільними заходами правоохоронців найближчим часом цей злочин буде розкрито, і всіх причетних до його вчинення буде притягнуто до кримінальної відповідальності”.
Того ж дня Служба безпеки України зробила заяву, в якій пообіцяла докласти “максимум зусиль, щоб у стислі терміни встановити і затримати винних”, і натякнула, що бачить у цьому теракті російський слід: “Провокації проти Республіки Польща, що час від часу трапляються в Україні, вигідні лише одній стороні – Російській Федерації, почерк якої видно здалека”. За надання достовірної інформації про обставини злочину СБУ встановила винагороду – 25 тис. грн.
Треба додати, що того самого 29 березня, зранку, біля села Гряда у Жовківському районі Львівської області відбулася спроба перекрити рух на дорозі «Львів – Рава-Руська». За всіма ознаками, цю псевдопольську акцію та її медіасупровід готували завчасно. Її учасники мали при собі плакати, які представляли їх як етнічних поляків із Західної України, що страждають від переслідувань. Крім того, спікери акції під час онлайн-трансляції у Facebook представляли її як акцію поляків. У російських та деяких українських онлайн-медіях були опубліковані однакові матеріали про цю акцію, що так само подавали її як акцію місцевих поляків. У приписуваних учасникам акції заявах були згадки про обстріл консульства в Луцьку: “Наші урядові установи розстрілюють, невдовзі й нас теж перестріляють”.
31 березня в СБУ заявили, що обстріл генконсульства РП у Луцьку та спроба перекриття траси «Львів – Рава-Руська» є «частинами спрямованої підривної акції, організованої одним центром – спеціальними службами Російської Федерації». Обидва інциденти, як вважали тоді у Службі, були синхронізовані з метою загострити українсько-польські відносини.
У квітні цього року в СБУ назвали організатора акції з перекриття дороги «Львів – Рава-Руська», яким виявився лідер руху “Наждак” Микола Дульський, що переховується в Москві. У травні назвали й замовника акції – так званий “Комітет порятунку України”, створений у Москві. Провідні публічні ролі у ньому відіграють утікачі з України: Микола Азаров та Володимир Олійник.
Натомість будь-яка офіційна інформація про перебіг розслідування у справі про обстріл консульства у Луцьку досі відсутня.
Передчасна радість: підозрюваних немає
2 жовтня польські медіа, серед яких і RMF24, з посиланням на заяву Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова радісно повідомили, що СБУ та поліція викрили злочинну групу, що «стоїть, зокрема, і за обстрілом польського консульства у Луцьку». Насправді Аваков заявив, що члени групи є причетними до незначного вибуху поруч із консульством, що стався 10 липня, а не 29 березня цього року. Йдеться про групу, що збиралася підірвати пам’ятник семи угорським племенам на Верецькому перевалі.
До слова, координатором групи, затриманої на Верецькому перевалі, Національна поліція назвала “поплічником кримінального авторитета організованого злочинного угруповання “Торпеди”, який у період Революції Гідності у 2014 році привозив “тітушок” на Антимайдан за завданням … народного депутата Олійника та “губернатора” Черкаської області Тулуба”. За інформацією слідства, окремі члени цього угруповання безпосередньо контактували з Олійником і Тулубом. Додамо, що Володимир Олійник є співзасновником уже згаданого “Комітету порятунку України”.
PolUkr.NET додатково перевірив чутки про викриття зловмисників, причетних до обстрілу консульства в Луцьку. З відповідей на запити до СБУ, Генеральної прокуратури та прокуратури Волинської області PolUkr.NET відомо, що підозр у кримінальному провадженні, відкритому за фактом теракту 29 березня, нікому не оголошували. Оскільки з моменту вчинення злочину минуло вже більше восьми місяців, можна зробити висновок, що “у стислі терміни” СБУ затримати винних не вдалося. Чи вдалося їх встановити – таємниця слідства.
У своїй відповіді на запит, датованій 17 листопада, прокуратура Волинської області, зокрема, стверджує, що жодній особі у цьому кримінальному провадженні повідомлення про підозру у вчиненні злочину не вручали і жодного повідомлення про підозру прокурор не погоджував. Іншими словами, або у слідчих СБУ немає переконливих доказів, що могли б стати підставою для повідомлення про підозру особам, які причетні до цього злочину, або цих осіб ще не встановили. Можливий і третій варіант: ці особи відомі слідству, але переховуються від нього, а повідомлення про підозру поштою чи в інший «заочний спосіб» слідчі вручати поки що не планують, і сподіваються, що винних ще вдасться затримати в Україні.
З відповідей на запити PolUkr.NET відомо також, що на початку червня (або ще у травні) досудове розслідування теракту забрали зі слідчого відділу УСБУ у Волинській області до Головного слідчого управління СБУ (у Києві), де створили окрему слідчу групу. Натомість вже у вересні (або наприкінці серпня) досудове розслідування повернули назад до Луцька.
На причетність до злочину перевіряли екс-митника та місцевого підприємця
Оскільки в СБУ не розповідають про перебіг розслідування, PolUkr.NET перевірив за ухвалами слідчих суддів, опублікованими у Єдиному державному реєстрі судових рішень, чим займалися слідчі. У реєстрі на цей момент опубліковано 48 ухвал, що стосуються розслідування.
З ухвал слідчих суддів Луцького міськрайонного суду випливає, що у слідчому відділі УСБУ у Волинській області традиційно вирішили спочатку шукати причетних до злочину осіб через перевірки абонентів мобільних операторів, що перебували поруч з консульством під час обстрілу та/або виїхали з міста відразу після злочину. Проте поки що невідомо, чи цей спосіб дав якісь результати.
Крім того, з однієї з ухвал зрозуміло, що вже наступного дня після теракту, 30 березня, слідчий з СБУ визнав речовим доказом автомобіль VW Amarok, яким, за його припущенням, скористалися зловмисники (чи зловмисник). 5 квітня слідчий суддя Луцького міськрайонного суду задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль, оскільки він міг зберегти на собі сліди злочину – «залишків пороху, продуктів пострілу, вибухових речовин, зберігання, перевезення зброї». На той момент результати експертиз ще не були відомі.
Власником цього авто є Тетяна Терещук – мати колишнього заступника начальника Волинської митниці ДФС Юрія Терещука, звільненого минулого року за сприяння контрабанді бурштину з України до Польщі. За словами адвоката Терещук, автомобілем користувався її син, він також міг передати право керування ним іншим особам, яких вона не знає.
Проте, схоже, версія про причетність до теракту Терещука чи його знайомих виявилася хибною. 10 травня Апеляційний суд області скасовує ухвалу про накладення арешту на авто, посилаючись на її необґрунтованість і те, що слідчий сам повернув автомобіль Тетяні Терещук і не виконує ухвали про накладення арешту.
Натомість 24 квітня слідчий суддя Луцького міськрайонного суду задовольнив понад 20 клопотань слідчого СБУ про тимчасовий доступ до автомобілів Toyota Land Cruiser 200 темних кольорів, власниками яких є різні фізичні та юридичні особи з різних областей. Слідчий мав намір залучити експертів, які зняли б зразки з поверхонь кузова та салону автомобілів для проведення судової експертизи, що підтвердила б причетність цих автомобілів та їхніх пасажирів до обстрілу консульства.
Справа в тому, що у розпорядженні СБУ опинилися записи камери спостереження на заправці, на яких за чотири хвилини до вибуху зафіксоване авто, зовні схоже на Toyota Land Cruiser 200, а через одну хвилину після вибуху це авто зафіксувала камера спостереження на сусідній вулиці. Крім того, про це авто, припарковане у кишеньці неподалік від консульства перед вибухом, згадує свідок – водій маршрутки, допитаний 12 квітня. Цей факт і покази свідка, схоже, переконали слідчих, що пасажири цього авто можуть бути причетні до обстрілу консульства.
З ухвал у реєстрі відомо, що 19 червня слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва наклав арешт на Toyota Land Cruiser 200 чорного кольору, вилучену співробітниками СБУ у підприємця з Луцька Гора Карібяна 12 червня та визнану потім речовим доказом. В одній з ухвал, що стосуються арешту саме цього автомобіля, з посиланням на повідомлення відділу захисту національної державності УСБУ у Волинській області від 12 червня йдеться, що власник авто є «причетним» до обстрілу консульства.
Втім, статусу підозрюваного, наскільки відомо PolUkr.NET, він не має. У відповідь на запит редакції СБУ повідомила 27 вересня, що Гор Карібян був допитаний у цьому кримінальному провадженні лише як свідок. До слова, Карібян оскаржував у липні ухвалу про накладення арешту в Апеляційному суді Києва, а також просив у серпні слідчого суддю скасувати арешт автомобіля. В обох випадках – без успіху. Лише 21 вересня слідчий суддя скасував арешт автомобіля, посилаючись на те, що необхідна експертиза зі змивами з різних його частин вже була проведена, а повідомлення про підозру Карібяну не вручали.
Про Гора Карібяна відомо те, що він займається агробізнесом як власник та найманий менеджер. Зокрема, за даними ЄДР, йому належить сільськогосподарський виробник – ТОВ «Гор-Агро», що орендує землі під Луцьком. Крім того, він є підписантом у житомирських ТОВ «Агро-Проперті» і ТОВ «Дружні Сходи», кінцевим бенефіціаром і директором яких є підприємець Сурен Геворгян.
За даними (на 2014 рік) видання Hubs, Сурен Геворгян займався агробізнесом і торгівлею мінеральними добривами, які виробляють на підприємствах Group DF (Дмитра Фірташа). Проте найцікавіше те, що він є фігурантом «американської справи» Дмитра Фірташа.
PolUkr.NET вдалося також з’ясувати, що Гор Карібян має зв’язок з місцевими правоохоронцями. Керівник Луцької місцевої прокуратури Артур Томашевський, згідно з власною декларацією за 2016 рік, винаймає в Карібяна квартиру у Луцьку, оскільки власне житло має лише у Львові.
Не перший постріл із гранатомета. І не останній…
За дев’ять днів до обстрілу консульства у Рівному, що розташоване за 70 км від Луцька, невідомі особи пострілом з гранатомета пошкодили вночі стіну та дах гаражного приміщення Управління патрульної поліції. Неподалік знайшли тубус від РПГ-22, на якому були, зокрема, написи “За УНА-УНСО!”, “За Білого Сашка!”.
У поліції висловили сумнів у тому, що обстріл був спробою помсти за загибель у 2014 році у сутичці з міліцією старого унсовця “Сашка Білого” (Олександра Музичка). Натомість в УНСО заперечили свою причетність до цього інциденту. Старі товариші Музичка взагалі вважали обстріл чиєюсь провокацією. Додамо, що тоді цей інцидент не привернув належної уваги, і його спочатку кваліфікували як хуліганство.
Натомість у день теракту в Луцьку 29 березня російські медіа, як і деякі українські, подавали обстріл управління патрульної поліції в Рівному як подію, що передувала обстрілу консульства, згадуючи про написи на тубусі.
До слова, у березні обстріл управління Патрульної поліції у Рівному від імені ГО УНСО коментував, засуджуючи, тодішній голова місцевого осередку організації Ярослав Гранітний (він же – голова ГО “Рівненська обласна УНСО” і голова ГО “Бойовий молот” (імені Олександра Музичка)).
За іронією долі, Ярослав Гранітний зараз має статус підозрюваного у кримінальному провадженні, відкритому за фактом проведення сепаратистських акцій у Рівному на початку травня під гаслами “Рівненської народної республіки”. Слідство вважає, що першу акцію він провів особисто за дорученням Миколи Дульського. Другу акцію Дульський доручив провести двом іншим своїм знайомим, один з яких допомагав організувати й акцію з перекриття дороги 29 березня.
Обидва злочини із застосуванням гранатометів так і не було розкрито, через що в багатьох виникають сумніви і щодо перспектив розкриття чергового злочину, скоєного за допомогою ручного гранатомета. Нагадаємо, що пострілом із РПГ-26 пізно ввечері 9 грудня було пошкоджено автобус на польській реєстрації, що перебував на паркінгу біля готелю в Сокільниках під Львовом. Автобус перевозив польських туристів, і в момент пострілу у ньому нікого не було.
***
Тим часом у Жовкві судять останніх осіб, причетних до організації псевдопольської акції 29 березня, яких тоді вдалося затримати поліції та СБУ. Мова, зокрема, про довірених осіб Миколи Дульського – Олега Літвиненка (В’юна) та Діану Остапенко. Втім, Остапенко, ймовірно, вже переховується від суду за межами України.
На жаль, в оприлюднених матеріалах справи щодо Літвиненка та Остапенко поки що немає ніякої інформації про те, що вони контактували у будь-який спосіб зі зловмисниками, безпосередньо причетними до теракту в Луцьку. Не виключено, що про них не знав і сам Дульський.
Для відновлення довіри у Польщі до українських правоохоронних органів СБУ зараз варто хоча б навести переконливі докази існування прямого зв’язку між зловмисниками, причетними до обстрілу консульства в Луцьку, та замовниками цього злочину в Москві.
