До Дня вшанування Героїв Небесної Сотні, 24 лютого, в селі Шимбарк Малопольського воєводства було відкрито пам’ятний знак Небесній Сотні та Революції Гідності. Пам’ятник встановив з власної з ініціативи та за свій кошт польський дисидент та інтелектуал Александр Каліновський, – повідомляє видання Zaxid.net. У відкритті пам’ятного знаку взяли участь також гості з України.
«Це моя маленька лепта на пошанування великого чину і великої жертви тих людей. І моя велика вдячність тим людям, які так по-лицарськи боронили честь і гідність людини»,, – зазначив Каліновський під час відкриття пам’ятника.
Александр Каліновський каже, що не втрачає надії на розвиток польсько-українського діалогу на політичному рівні, адже «політична кон’юнктура живе короткими каденціями, а наше прагнення до миру, гідності і братерства – вічні. Ні для гідності, ні для братерства не потрібно санкцій ні політиків, ні урядовців. Справжнє братерство виходить із серця і долає упередження, ворожість та кордони».
Фото: zaxid.net
Александр Каліновський у 1970-х роках перебував під слідством і був ув’язнений польським комуністичним режимом. Після виходу з в’язниці емігрував до Західної Європи. Після відновлення незалежності Польщі повернувся на батьківщину й оселився у Шимбарку.
Українські та польські вчені мають розв’язати гострі питання стосовно історичних подій минулого двох країн, натомість політики мають займатися питаннями майбутнього. Про це сьогодні під час прес-конференції заявив президент України Петро Порошенко, відповідаючи на запитання журналіста Польської агенції пресової (РАР). Відеотрансляцію зазначеної прес-конференції можна переглянути на facebook-сторінці українського Президента.
Польський журналіст запитав, як Порошенко оцінює нинішні відносини між Україною та Польщею в контексті замороження польських ексгумаційних і пошукових робіт в Україні, а також попросив главу України озвучити власне бачення подальшого діалогу між країнами.
У відповідь Петро Порошенко наголосив, що нині відносини між Україною і Польщею «розвиваються дуже динамічно», згадавши про неодноразові зустрічі з польським колегою Анджеєм Дудою, зокрема про візит Дуди до Харкова, а також зустрічі з главою Польщі в Давосі та Мюнхені.
Стосовно питання відновлення польських пошукових та ексгумаційних робіт Порошенко зазначив, що «пройшло перше інавгураційне засідання комісії на рівні віце-прем’єрів стосовно розробки дорожньої карти виходу з цих обставин, які виникли після низки кроків: прийняття Польщею відповідного закону…»
«Повірте мені, ми не потребуємо, щоби нам хтось казав, яких українських героїв ми повинні шанувати, а яких – ні. Ми самі розберемося. Так само, як ми нікому не радимо, кого Польща має шанувати, а кого – ні. Це не добре. Ми впевнені в тому, що практика заборони на в’їзд чи замороження досліджень – хибна. І комісія має вирішити всі ці питання. Я впевнений у тому, що політики мають дивитися в майбутнє, а минуле залишити історикам. Коли ми почнемо реалізовувати саме цю концепцію, все в нас добре буде з Польщею», – наголосив український президент.
Зазначимо, сьогодні, 28 лютого, Петро Порошенко провів прес-конференцію «Виклики-2018». Захід стартував о 15-й годині в Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал» у Києві та тривав дві години.
Учора ввечері внаслідок зіткнення легкового автомобіля з рейковим автобусом у Польщі загинули громадяни України. Трагічна аварія сталася на залізничному переїзді неподалік міста Ополє 27 лютого близько сьомої години вечора. Загинув водій автомобіля та троє пасажирок. Усі – громадяни України. Про це повідомило видання Оpole.naszemiasto.pl.
«Аварія сталася після 19-ї години. З невідомих причин рейковий автобус, що їхав від Ніси до Ополє, зіткнувся з автомобілем Volkswagen Passat, в якому їхали чотири людини – три жінки та чоловік-водій. Усі загиблі – громадяни України віком від 20 до 60 років, – розповів виданню старший сержант Даріуш Святчак із прес-служби поліції міста Ополє.
Пасажири рейкового автобуса не постраждали. Труднощі в русі поїздів на цій лінії тривали кілька годин.
Як інформує сайт TVN24, аварія сталася на нерегульованому переїзді на залізничній ділянці Ополє-Шидлув. Автомобіль Volkswagen, в якому перебували українці, в’їхав на залізничний переїзд, де не було відповідних знаків, і там рейковий автобус в’їхав у автомобіль.
На місці події працювали 30 пожежників, поліцейських і прокурор. Причини аварії тепер з’ясовуватиме поліція під наглядом прокуратури.
Як повідомив виданню УНН начальник Управління консульської діяльності ДКС МЗС України Василь Кирилич, «консул у Кракові спільно з почесним консулом в Ополє вживають заходів задля встановлення осіб загиблих і надання сприяння у транспортуванні їх тіл до України».
Агентство внутрішньої безпеки Польщі (Agencja Bezpieczeństwa Wewnętrznego, ABW) розслідує підпал будівлі Товариства угорської культури Закарпаття в Ужгороді 4 лютого цього року. Співробітники ABW вже затримали трьох підозрюваних у цьому акті, двох заарештовано, – інформує Fakty.interia.pl із посиланням на PAP.
Речник спецслужби Станіслав Жарин підтвердив сьогодні інформацію про затримання поляків.
«У цій справі Агентство внутрішньої безпеки досліджує різні теми, пов’язані зі спробою підпалити будівлю Товариства угорської культури Закарпаття в Ужгороді. Зокрема, аналізує міжнародні контакти осіб, яких затримали в цій справі», – розповів речник ABW.
Жарін додав, що ABW проводила затримання у цьому провадженні 21 і 22 лютого в рамках міжнародної співпраці з партнерськими службами. А на початку лютого поляки намагалися підпалити фасад будівлі Товариства угорської культури Закарпаття в Ужгороді.
«Проти двох чоловіків застосували запобіжний захід у вигляді трьох місяців арешту, а щодо третього – у вигляді застави та нагляду поліції», – додав Жарин.
Затримані приїхали в Україну зі Словаччини та проживали в гуртожитку в Ужгороді. Вони зробили дві спроби підпалити Товариство угорської культури Закарпаття – 4 лютого близько першої та близько четвертої години ночі. Для другого підпалу вони купили бензин у пластиковій каністрі на одній з автозаправних станцій і записали свою діяльність за допомогою відеокамери.
За словами заступника голови Служби безпеки України Віктора Кононенка, підпалювачі діяли від імені російських спецслужб.
Нагадаємо, сьогодні вночі в Ужгороді стався ще один підпал цієї ж будівлі. Внаслідок пожежі, якій передував вибух, вигоріло фактично все приміщення.
Як поінформували в поліції, повідомлення від працівників управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області вони отримали сьогодні, 27 лютого, о третій годині ранку. Рятувальники повідомили про пожежу в офісному приміщенні на Православній набережній в Ужгороді.
На місці події працювали співробітники Ужгородського відділення поліції та Головного управління Нацполіції в Закарпатській області.
Імовірно, пожежа виникла через коктейль Молотова, який невідомі жбурнули у вікно, повідомляє місцеве видання Мukachevo.netз посиланням на правоохоронців. Унаслідок пожежі вигоріло близько 25 квадратних метрів офісу Товариства угорської культури Закарпаття. Вогонь пошкодив практично всі речі всередині приміщення. На щастя, внаслідок пожежі ніхто з людей не постраждав. Суму збитків встановлюють.
Відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 194 ККУ (умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах). За таке правопорушення карають позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років.
Як розповів перший заступник голови Закарпатської обласної ради та заступник голови КМКС (Товариства угорської культури Закарпаття) Йосип Борто в коментарі Mukachevo.net, за попередньою інформацією, будівлю не просто підпалили. Імовірно, невідома особа встановила саморобний вибуховий пристрій на підвіконня офісу, і близько 03.12 він здетонував.
За його словами, усе це, включно з виконавцем, зафіксували камери відеонагляду на будівлі офісу КМКС й на інших будівлях на Православній набережній в Ужгороді.
– Сьогодні о 3-й години вночі невідомі, чи невідома особа здійснила терористичний акт проти нашого офісу. З камер відеонагляду видно, що невідома особа принесла сумку з вибухівкою з боку пішохідного мосту, певний час копирсалася у ній під вікном нашого офісу, а тоді поклала цю сумку прямо на підвіконня і в 3:05 пішла в бік угорського консульства, далі по набережній. Через 7 хвилин після цього пролунав потужний вибух, який почула охорона сусідніх будівель і викликала пожежних та поліцію. Вибух був такої сили, що спрацювала навіть сигналізація на будівлях, що розташовані на іншому боці річки, туди пішла ударна хвиля. Також в результаті вибуху було вибито обидва вікна офісу, а всередині нього почалася велика пожежа, яка знищила вщент весь офіс, усі приміщення 2-поверхового будинку. Мені повідомили про інцидент о 3:15, і вже близько 3:25 я був на місці, – переповів подробиці нічного інциденту Йосип Борто. – Впевнений, що в Україні та Закарпатті зокрема не знайдеться людини, яка би вчинила цей злочин. У нас є націоналісти, ультранаціоналісти, але я не думаю, що це зробили громадяни України».
Посол України в Угорщині Любов Непоп однією з перших відреагувала на цей інцидент і засудила підпал приміщення Товариства.
«Рішуче засудження таких ганебних провокацій і конкретні заходи, щоб знайти і покарати винних, – це однозначна позиція української сторони. Ми будемо протидіяти будь-яким спробам похитнути міжнаціональний мир як у регіоні, так і в Україні в цілому», – наголосила вона на своїй facebook-сторінці.
Любов Непоп нагадала, що нещодавній підпал ТУКЗ був цілеспрямованою акцією, яку здійснили двоє громадян Польщі – послідовники праворадикальної організації «Фаланга», члени якої брали участь у бойових діях на Донбасі на боці російського агресора. І закликала «вже зараз замислитися над тим, кому так вигідна така акція в умовах нинішнього загострення в українсько-угорських відносинах, і спільно протидіяти всім спробам розсварити Україну та Угорщину, використовуючи в тому числі такі брудні методи».
Міністерство закордонних справ України рішуче засудило підпал. Про це йдеться у відповідній заяві з цього приводу, розміщеній на сайті МЗС України.
«Однозначно засуджуємо використання теми національних меншин як засіб розпалювання міжнаціональної ворожнечі із зовні. Україна й надалі рішуче протидіятиме всім спробам розхитати внутрішньополітичну ситуацію в державі, у тому числі на ґрунті міжнаціональних відносин», – наголошено в заяві.
«Правоохоронні органи вже розпочали розслідування і вживатимуть всіх необхідних заходів для оперативного розкриття цього злочину. Вчинений раніше акт вандалізму проти цього ж приміщення був оперативно розкритий правоохоронцями. Розслідування довело іноземний слід нападу, який був здійснений членами однієї із східноєвропейських радикальних організацій, підтримуваної російським агресором», – додали в МЗС України.
Засудив цей підпал і міністр закордонних справ павло Клімкін.
«Рішуче засуджую чергову провокацію в Ужгороді проти приміщення угорської меншини. Системність і схожість дій провокаторів свідчить про замовний зовнішній слід. Ми не залишимо наших угорців наодинці! Разом будемо протидіяти спробам дестабілізації Закарпаття!» – написав Павло Клімкін у Twitter.
Рішуче засуджую чергову провокацію в Ужгороді проти приміщення угорської меншини. Системність і схожість дій провокаторів свідчить про замовний зовнішній слід. Ми не залишимо наших угорців наодинці! Разом будемо протидіяти спробам дестабілізації Закарпаття!
Закарпатська обласна державна адміністрація та Товариство угорської культури Закарпаття виступили зі спільною заявою у зв’язку з підпалом офісу «ТУКЗ» в Ужгороді. У ній наголошено, що схожі провокації «не мали й не матимуть жодного успіху, вони тільки згуртовують українців і угорців, а також представників інших національностей, які проживають на Закарпатті в мирі, злагоді й толерантності».
«Українці відстоюють право представників інших національностей зберегти свою етнічну самобутність у всіх її проявах, а представники інших національностей є патріотами України і відстоюють її суверенітет ціною власних життів на Донбасі. І жодним заїжджим чи місцевим провокаторам не вдасться нас розсварити», – йдеться в заяві.
Водночас підписанти закликали правоохоронців до якнайшвидшого розкриття злочинів і притягнення до відповідальності винуватих.
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто через цей інцидент викликав на розмову посла України в Угорщині Любов Непоп. Про це повідомляє сайт МЗС Угорщини.
«Петер Сійярто розмовляв на світанку з головою «КМКС» Партія угорців України Ласло Брензовичем, який повідомив про другий за місяць напад на офіс Товариства угорців… Посол України в Будапешті буде запрошений у вівторок (27 лютого) до МЗС», – зазначено в повідомленні, яке цитує «Укрінформ».
Сійярто заявив, мовляв, в Україні відбувається «дивовижний процес» зростання популярності екстремістських політичних ідей, зазначив, що це неприйнятно, і якщо Україна серйозно ставиться до свого зближення з ЄС та НАТО, «вона повинна вміти контролювати екстремістів».
Сійярто також повідомив, що зустрінеться сьогодні з Верховним комісаром ОБСЄ у справах нацменшин та знову порушуватиме питання постійної присутності Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ не тільки на сході України, а й у західній частині Закарпаття.
Окрім того, уряд Угорщини надасть Товариство угорської культури Закарпаття ресурси, необхідні для відновлення офісу.
Нагадаємо, це вже друга спроба підпалу зазначеного приміщення впродовж місяця. На початку лютого невідомий або група осіб кинули пляшку із запальною сумішшю у вікно будівлі. За даними правоохоронців, до провокації причетні польські проросійські радикали.
Поляки помилково звинувачують Степана Бандеру в трагічних подіях на Волині. Попри те, що для поляків він є малоприємною особою, а його заяви щодо Польщі були дуже неприхильними, Бандера не має нічого спільного з волинською трагедією. Про це колишній прем’єр-міністр Польщі Ян Ольшевський заявив у інтерв’ю виданню Super Express.
«Степан Бандера скоїв єдиний злочин проти Польської держави. І ті, хто сьогодні в Польщі так гучно говорить про бандеризм, найчастіше забувають про нього. Це була організація 1934 року замаху на польського міністра внутрішніх справ полковника Броніслава Пєрацького. Що важливо – під час судового процесу обвинувачених, зокрема й Бандеру, засудили до смертної кари», – зазначив Ольшевський. Він додав, що вироку суду не було виконано за рішенням самого маршала Юзефа Пілсудського. На переконання екс-прем’єра Польщі, таке рішення було дуже добрим, оскільки Бандера відіграв надзвичайно важливу роль в історії боротьби українців за незалежність.
Водночас польський екс-прем’єр наголосив, що Бандера не мав нічого спільного з подіями на Волині: «Уся волинська кампанія була проведена, коли Бандера вже був ув’язнений німцями. Гадаю, якби Бандера міг приймати рішення, то, напевно, трагедії на Волині не сталося б». На думку Ольшевського, Бандера як далекоглядний політик розумів, що після Сталінграда та поразки німців долю Другої світової війни в основному було вирішено, відтак він усвідомлював, що акт геноциду проти польського населення слугував би на користь лише радянській стороні та, безсумнівно, зашкодив би і полякам, і українцям.
Відповідаючи на запитання, хто ж усе-таки відповідальний за події на Волині, Ольшевський зазначив, що цей злочин пов’язаний з іменем Романа Шухевича, однак тема Волині потребує дуже глибоких досліджень. «Також йдеться про радянську роль у скоєнні цього злочину … Думаю, що польські й українські історики повинні серйозно ставитися до теми радянського натхнення для волинської різні. Хоча розумію, що якщо є якісь документи на цю тему, вони є в архіві КДБ», – додав він.
Говорячи про сучасні українсько-польські стосунки, екс-прем’єр-міністр Ольшевський наголосив, що Польща й Україна «приречені на співпрацю», а історичні конфлікти хоча і є серйозними для обох народів, проте все ж залишаються лише сусідськими суперечками. Натомість «конфлікт з імперською Росією є екзистенційним питанням, в якому на кону стоїть існування та незалежність держави», а ймовірна поразка України в цій війні обернулася б катастрофою для Польщі. Тим часом питання про злочини, скоєні раніше, мають пояснювати незалежні історики.
Ян Ольшевський (Jan Olszewski) – польський політик, прем’єр-міністр Польщі з 23 грудня 1991 року до 5 червня 1992 року.
1995 року брав участь у президентських виборах і зайняв на них четверте місце, отримавши 6,86% голосів. Пізніше підтримував братів Качинських і праві партії – Лігу польських сімей та «Закон і справедливість».
2009 року удостоєний вищої нагороди Польщі – ордена Білого Орла.
Місцеві музейники кажуть, що радянська символіка з’явилася на вулицях міста цілком законно.
22 лютого військовослужбовці Національної гвардії України у Кривому Розі взяли участь у заходах із нагоди 74-ї річниці звільнення міста від німецьких загарбників. Під час акції в параді було використано прапори з радянською символікою. За цим фактом командувач Нацгвардії України призначив службове розслідування. Про це POLUKR.net дізнався з повідомлення у Twitter прес-служби Міністерства внутрішніх справ.
#ОФІЦІЙНО
Вчора, 22 лютого, військовослужбовці НГУ у Кривому Розі взяли участь у заходах з нагоди 74-ї річниці звільнення міста від німецьких загарбників.
Під час акції використовувалася радянська символіка.
За цим фактом командувач НГУ призначив службове розслідування. pic.twitter.com/HVWIv29816
Фотографії з цього маршу опублікували користувачі соцмереж, зокрема народний депутат України Семен Семенченко. На світлинах видно прапори з серпом і молотом – комуністичними символами Радянського Союзу, а також написи на стягах: «За нашу советскую родину!»
Фото: facebook.com/dostali.hvatit
Через використання червоних прапорів військовослужбовцями Національної гвардії України на заходах із нагоди 74-ї річниці звільнення міста від німецьких окупантів порушено кримінальне провадження. Про це інформує Радіо Свобода з посиланням на Криворізьку міську поліцію.
За даними поліції, провадження відкрите за частиною 1 статті 436-1 Кримінального кодексу України (виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного тоталітарних режимів). Справу розслідує міський відділ поліції.
Тим часом директорка Криворізького історико-краєзнавчого музею Ірина Зінов’єва каже, що прапори з’явилися на міських урочистостях абсолютно законно, адже це – бойові знамена, які щороку використовують на таких урочистостях. Про це вона зазначила в коментарі інформаційному агентству «Кривбас On-Line».
«Те, що ми видаємо бойові прапори з фондів нашого музею, точніше – з постійно діючої експозиції – це щорічна процедура. Ми видаємо ці прапори двічі на рік – коли в рамках урочистостей з нагоди визволення міста від німецьких загарбників проходить парад біля монумента (а також у театрі), а також 9 травня – видаємо військовій частині для участі в параді (з нагоди Дня перемоги, – ред)».
Директорка Криворізького історико-краєзнавчого музею впевнена, що звинувачення з цього приводу в порушенні Закону України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки» – безпідставні. Адже в законі чітко зазначено, що заборона не поширюється на оригінали бойових знамен. Згадані прапори є дійсно бойовими, їх передали місцевому музею ще в 1973 році, про що свідчить відповідний акт.
Історія Польщі й України вчить, що від взаємної ворожнечі між ними виграє тільки Росія. І що саме сьогодні актуальним залишається гасло про те, що без вільної Польщі немає України, так само як без незалежної України немає безпечної Польщі. Адже ціллю агресивних дій Росії є не лише Україна, але також Польща, весь Європейський Союз і НАТО. Про це йдеться у спільній заяві щодо українсько-польських взаємин заступника голови Комітету у закордонних справах Верховної Ради України Бориса Тарасюка та лідера опозиції Сенату Республіки Польща Богдана Кліха. Текст заяви розміщено на офіційному сайті ВРУ.
Підписанти заяви зазначають, що з занепокоєнням спостерігають за погіршенням атмосфери в діалозі між Польщею та Україною.
«Замість зменшуватися, напруженість щораз наростає. У публічних дискусіях висловлюються щораз гостріші формулювання, ухвалюються закони, що викликають нерозуміння і цілком справедливий протест як в польської, так і української сторін. Причиною цьому є не сьогодення чи майбутнє, а використання історії, часто трагічної, для поточних політичних цілей», – йдеться в заяві.
Водночас Борис Тарасюк та Богдан Кліх нагадують, що «за останню чверть століття наші народи і держави довели здатність долати історичні проблеми і прямувати тією ж дорогою, якою перед нами пройшли країни Західної Європи». Натомість, як наголошують ініціатори заяви, «історія Польщі й України вчить, що на взаємній ворожнечі виграє тільки Росія».
Політичні й державні діячі, які працюють над побудовою добросусідських відносин між Польщею та Україною, сформулювали кілька основоположних пунктів, котрі, на їхнє переконання, допоможуть вийти з існуючої кризи.
Як зазначають підписанти заяви, ці пункти такі:
Про минуле слід пам’ятати, жертвам конфліктів і злочинів належить пам’ять, пошана і гідне поховання. І це основний обов’язок представників влади наших країн.
Ми повинні формувати взаємні відносини на принципі: «Пробачаємо і просимо вибачення». Так, як нас до цього заохочував Іван Павло ІІ, і як у минулому вчиняли наші церкви, президенти, уряди і парламенти.
Дослідження і висловлювання на тему історії повинні мати абсолютну свободу, ніхто не повинен бути покараний за висловлення власних поглядів, якщо в них не висловлюються заклики до насилля і ворожнечі.
Борис Тарасюк – міністр закордонних справ України впродовж 1998-2000, 2005-2007 років. Заступник Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
Богдан Кліх – міністр оборони Республіки Польща протягом 2007-2011 років, лідер опозиції Сенату Республіки Польща.
25 лютого на території колишнього села Гута Пеняцька (Бродівський район Львівщини) відбулося вшанування пам’яті близько тисячі поляків, вбитих на цьому місці 74 роки тому. Поминальну службу провели католицьке, греко-католицьке і православне духовенство.
Серед гостей з Польщі були глава кабінету президента Польщі Адам Квятковський, віце-міністр закордонних справ Ян Дзєдзічак, віце-шеф Інституту національної пам’яті (ІНП) Кшиштоф Шваґжик та генконсул Польщі у Львові Рафал Вольський. Із української сторони були заступник голови Бродівської райради Віра Підгрушна, депутат Бродівської райради Володимир Булишин, заступник міського голови Бродів Роман Сподарик і депутат міськради Бродів Григорій Скорик.
Біля монументу вранці 25 лютого з’явилася інформаційна таблиця, яка українською, польською і англійською описує українську версію подій 1944 року, тобто злочину нацистів. Від імені президента Польщі Анджея Дуди Квятковський зачитав листа, в якому підкреслено польську версію події, тобто масове вбивство, вчинене “гітлерівською дивізією СС”, що складалася з українців. На початку служби на віддалі сотні метрів під червоно-чорними прапорами провели свою акцію представники ВО «Свобода».
Генконсул Польщі у Львові Рафал Вольський, віце-міністр закордонних справ Ян Дзєдзічак, віце-шеф Інституту національної пам’яті (ІНП) Кшиштоф Шваґжик
глава кабінету президента Польщі Адам Квятковський
Попри мороз у -12 градусів на щорічне пам’ятне вшанування до Гути Пеняцької з’їхалися близько 150 осіб – представники польської громади в Україні, зокрема багато підлітків-гарцерів (скаути), делегації з Польщі. Людей було менше, ніж у 2017 році, але минулоріч і погода була лагіднішою, і польсько-українські відносини менш напруженими. Найближчі до меморіалу села, якими їхали організовані автобуси й авто з польськими високопосадовцями, були прикрашені десь понад півтора десятком червоно-чорних прапорів і кількома синьо-жовтими. Поляків червоно-чорний прапор очікувано дратував.
Уже традиційною атракцією стало зорганізоване підвезення возами та саньми, запряженими кіньми, які долали останні кілька кілометрів від крайнього села Жарків до меморіалу через красивий буковий ліс. Ця місцевість на межі Волині та Поділля дещо віддалена від великих міст та центральних трас. Місцеві селяни охоче розповідали про тяжке життя, про молодь, яка втікає з села, та про погану українську владу.
Місцеві встановили таблицю з українською правдою про різню
Село Жарків і місце навколо меморіалу оточили понад півсотні поліцейських, деякі в повному обмундируванні, також були вибухотехніки, авто ОБСЄ – усе, аби уникнути можливих провокацій. Біля самого меморіалу – фундаменту будівлі костелу, де загинула велика частина жертв села, вранці 25 лютого місцеві встановили напис українською, польською і англійською мовами, який відображає українську версію подій:
«У колишньому селі Гута Пеняцька мешкали переважно поляки. За спогадами старожилів, у часи Другої світової в Гуті Пеняцькій було організовано добре озброєну польську боївку, яка здійснювала напади на українців із навколишніх сіл… На початку 1944 року Гута Пеняцька стала теж базою для червоних партизанів, які почали орудувати в цій місцевості. У лютому 1944 року після чергових диверсій, які здійснили польські бойовики разом з червоними, німецьке командування надіслало розвідувальний патруль у терени Гути Пеняцької. Двоє німецьких військових були захоплені польськими бойовиками та жорстоко закатовані. Нацисти спланували відплатну каральну акцію. 28 лютого 1944 року німецькі підрозділи ввійшли в село та спалили усі хати разом з цивільними, які не встигли чи не захотіли покидати домівки. Довідавшись про каральну акцію, червоні партизани та члени польської боївки покинули село, залишивши цивільних напризволяще. На сьогодні невідома кількість загиблих і закатованих, а також точне місце могил, де вони були поховані. Для визначення кількості загиблих слід провести пошуково-археологічні дослідження. Вічна пам’ять трагічно загиблим!».
Ця табличка обурювала багатьох поляків.
Президент Дуда: «Це злочин геноциду, вчинений українськими солдатами на службі в Третього рейху»
Почалася поминальна служба з молитви за жертв Гути Пеняцької. Потім українські священики помолилися за всіх жертв Другої світової, які загинули на цих теренах і за жертв теперішньої війни в Україні та за встановлення миру. Початок поминальної служби супроводжувала акція з кількох десятків молодиків із «Свободи». Їх поліція не пропустила до меморіалу, тож вони під червоно-чорними прапорами десь за сотню метрів проспівали гімн України, прокричали «Слава Україні!» – «Героям слава!», і за хвилин 15 розійшлися.
Після молитви шеф кабінету польського глави держави Квятковський зачитав листа від президента Польщі Дуди: «Нині зустрічаємося в місці, яке 74 роки тому протягом дня з великого села, що буяло життям, було перетворене на мертву пустку. Злочин геноциду, вчинений тут українськими солдатами і поліцією на службі в гітлерівського німецького Третього рейху, а також українськими націоналістами, принесла знищення близько тисячі людей – польських мешканців Гути Пеняцької, а також євреїв, яких вони ховали, і які втекли з інших місцевостей Волині та Поділля. В ім’я польської держави і народу схиляю голову в знак пошани до мук жертв. Їх невинна смерть, завдана лише тому, що були поляками. Вона вражає жорстокістю. Заросли їх братські могили, але пам’ять про різню жива. Вона залишається болісною раною в польській душі. Нам не можна про неї забути. Не можна відвертати від неї очі. Ми винні це нашим убитим співгромадянам. Також це наш обов’язок перед потомками – пам’ятати і робити висновки. Пам’ять про різню зобов’язує будувати майбутнє на фундаменті правди, а не на фальші та забутті. Ми хочемо добрих відносин з українцями. Вважаємо, що наші народи потребують навзаєм одне одного, щоб обидві країни були сильними і безпечними. Саме тому потребуємо пам’яті та правди про те, що тут сталося 28 лютого 1944 року, щоб нічого схожого ніколи не повторилося. І щоб наші відносини мали міцне підґрунтя та взаємну довіру».
Віце-шеф польського ІНП: «Ще не час, коли можемо говорити про примирення з українцями»
Більше виступів не було. На цьому нетривала 40-хвилинна поминальна служба завершилася. Учасники поклали запалені лампадки, квіти і вінки до монумента, а поговорити зі ЗМІ залишився лише віце-керівник ІНП Кшиштоф Шваґжик. Решта високих польських гостей поїхала.
На запитання журналістів про українську таблицю Шваґжик відповів, що це «чергова провокація, з якою вони зіткнулися в цьому святому місці». «Певні кола українців хочуть переписати історію. Скільки б таких таблиць ще не з’явилося, це не змінить факту, що мешканці Гути Пеняцької були вбиті українцями на німецькій службі. Для нас болісно, що ми тут зібралися, щоб молитися, віддати данину жертвам, а водночас мусимо читати такі написи. Теж болісно для нас, що вітають нас тут бандерівські прапори. Мабуть, ще не час, коли можемо говорити про примирення. Проте це час, коли можемо з певністю сказати, що Польща свій обов’язок щодо жертв виконала. Якщо не зараз, то колись, обов’язково відшукаємо тіла поляків, вбитих німцями, совітами, українцями», – заявив віце-шеф польського ІНП.
Щодо перспективи такого примирення між Польщею і Україною, то віце-шеф ІПН відповів: «Ми народи, які жили разом багато віків в тих самих селах, навіть служили в єдиній армії. Зараз наше спільне минуле пробують показати лише в негативному світлі. Не можу погодитися, що нас, поляків, намагаються представити окупантами українських теренів, загарбниками. Ми такими не були. Поляки тут гинули від рук українців, а не навпаки. Мінімум, що в цій ситуації має зробити українська сторона, це визнати такий факт і помолитися з нами в цьому місці. Інакше ніколи не збудуємо тривалих дружніх відносин, бо вони мають ґрунтуватися на правді, якої бракує. Українці зараз не готові до цього, але, надіюся, колись будемо молитися разом».
Віце-шеф Інституту національної пам’яті (ІНП) Кшиштоф Шваґжик
У 2017 році місцева влада відновила пам’ятник, підірваний невідомими, і перед 28 лютого обласна влада Львівщини і місцеві мешканці молилися спільно з польською стороною, а заяви на поминальній службі були менш різкими.
Віце-шеф польського ІНП: «Українська правда про Гуту Пеняцьку не має нічого спільного з дійсністю»
На зауваження журналістів, що обурення українців спричинили нові норми закону про ІНП, які каратимуть в Польщі за заперечення злочинів українських націоналістів проти поляків, Шваґжик відповів, що це недоречне місце, аби про це говорити. «Місце, де ми зустрілися, на руїнах костелу, де вбито так багато осіб, – не місце, де будемо розмірковувати, чи новий закон про ІНП правильний, чи ні».
На зауваження журналіста Polukr.net, що є принаймні дві версії “правди про події” в Гуті Пеняцькій, польський історик відповів, що версія подій українських істориків не має нічого спільного з дійсністю. «Ми свідки несподіванки того, що з української сторони виникають визначення, які не мають нічого спільного з дійсністю, з історичними дослідженнями. Шкодую, але це винятково політична справа, а не наукова».
На запитання журналіста Polukr.net, чи відчувають в ІНП співвідповідальність за загострення ситуації в польсько-українських відносинах, Шваґжик відповів: «До напруження допровадила винятково українська сторона. Не ми заборонили ексгумацію наших героїв на теренах України. Українська сторона наклала заборону, яку не наклала жодна європейська країна. Не виховано нам таке закидати».
Польська версія подій в Гуті Пеняцькій
Заверсією польських істориків, у Гуті Пеняцькій був дійсно відділ самооборони, а на початку 1944 року діяла група червоних партизанів. Про червоних дізналася німецька адміністрація. У село 23 лютого німці направили патруль, який складався з українців. Відбувся бій самооборони села, відділу Армії Крайової (АК), який був у селі, та СС. Поляки нібито думали, що воюють з відділом УПА. Під час бою загинуло як мінімум два есесівця з 14-ї гренадерської дивізії СС, що базувалася в Бродах. У відповідь нацисти відправили 4 поліційні полки СС (500-600 бійців), якими керував німецький капітан. Але самі полки складалися з українців. У ніч на 28 лютого зв’язковий АК наказав, щоб самооборона уникнула бою і евакуювалася,а з жителів залишилися лише жінки, діти і старі. Це, на їхню думку, мало врятувати село. 28 лютого 4 полки СС за підтримки селян з навколишніх сіл, сотні УПА «Сіроманці» і поліції з Підгірців оточили село… Тоді було жахливе масове вбивство. Небагатьом вдалося врятуватися у пивницях і схронах.
Сьогодні, 23 лютого, підписано рамкову угоду між ПАТ «Укрзалізниця» й американською корпорацією General Electric щодо довгострокового стратегічного партнерства з модернізації рухомого тягового складу в Україні у період 2018-2034 років. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Кабінету Міністрів України.
Рамкова угода загальною вартістю до 1 млрд дол. США передбачає 15-річну співпрацю між ПАТ «Укрзалізниця» та General Electric. Вона передбачає виробництво до 225 нових і модернізацію до 75 старих магістральних дизельних локомотивів зі значним ступенем (до 40%) локалізації в Україні.
У рамках реалізації першого етапу Рамкової угоди також укладено договір купівлі-продажу між General Electric та «Укрексімбанком» щодо поставки й виробництва в Україні 30 нових локомотивів GE серії Evolution у 2018-2019 роках, які потім передадуть у фінансовий лізинг ПАТ «Укрзалізниця».
«Цим проектом після багатьох років стагнації ми даємо старт масштабній програмі оновлення тягового парку ПАТ «Укрзалізниці». Крім вирішення проблеми дефіциту тяги, стратегічне партнерство Укрзалізниці з General Electric стане потужним імпульсом розвитку вітчизняної машинобудівної галузі», — зазначив Євген Кравцов, в.о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця».
Перші поставки локомотивів зі США заплановано на осінь 2018 року. Угода передбачає значну локалізацію виробництва локомотивів і робіт з їх технічного обслуговування, що дозволить створити нові робочі місця.
«Угода, підписана сьогодні, розширює нашу глобальну базу клієнтів та є новим етапом стратегічного партнерства з ПАТ «Укрзалізниця». Наша співпраця може слугувати каталізатором залучення міжнародних інвестицій та прискорення економічного зростання України», – зазначив Рафаель Сантана, президент і головний виконавчий директор GE Transportation.
General Electric (GE) – американська багатогалузева корпорація, найбільший у світі виробник багатьох видів техніки, включаючи локомотиви, енергетичні установки (зокрема й атомні реактори), газові турбіни, авіаційні двигуни, медичне обладнання, виготовляє також освітлювальну техніку, пластмаси та герметики. Компанія є однією з найбільших публічних компаній світу. Штаб-квартира компанії розташована в місті Ферфілд, штат Коннектикут (США).
Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
