Міністерство закордонних справ України повідомило білоруську сторону про оголошення персоною нон ґрата одного зі співробітників посольства Білорусі в Україні. Таке рішення стало відповіддю на дії Білорусі, яка затримала кореспондента Українського радіо Павла Шаройка й оголосила персоною нон ґрата радника посольства України Ігоря Скворцова. Про це, як дізнався POLUKR.net з сайту видання «Укрінформ», заявила речниця МЗС Мар’яна Беца. Висланий з України білоруський дипломат працював першим секретарем посольства Білорусі в Україні.

«Станом на даний момент цей співробітник, а це перший секретар посольства Білорусі, припинив роботу і залишив нашу державу», – сказала Беца.

У відповідь на запитання, коли відбулася висилка дипломатичного представника, Беца зазначила, що в МЗС не коментують цього питання.

Сьогодні, 21 листопада, стало відомо, що Міністерство закордонних справ України відповіло на недружні дії Білорусі, яка перед тим оголосила персоною нон ґрата радника посольства України Ігоря Скворцова. А вчора, 20 листопада, Комітет державної безпеки Білорусі заявив, що 25 жовтня у Мінську «при проведенні агентурної акції на гарячому було затримано кадрового співробітника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Павла Шаройка».

За інформацією білоруського КДБ, Шаройко нібито працював під прикриттям на посаді кореспондента громадської національної телерадіокомпанії України. А в Білорусі «створив агентурну мережу з числа громадян Республіки Білорусь, які за грошову винагороду виконували його завдання зі збору відомостей розвідувального характеру у військово-політичній сфері».

Щодо Павла Шаройка порушили кримінальну справу за статтею «шпигунство» й застосували до нього запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

КДБ Білорусі також заявило, що під час обшуку в затриманого виявили копії розвідувальних донесень, які він спрямовував у Центр. І додали, мовляв, Шаройко визнав, що є співробітником кадрового апарату військової розвідки, працював під прикриттям, а координацію його розвідувальної діяльності нібито здійснював співробітник головного управління розвідки Міністерства оборони України І. Скворцов, «який діяв під прикриттям посади радника посольства України в Білорусі». Відтак Скворцова оголосили персоною нон-ґрата в Білорусі.

У Міністерстві оборони України заперечили заяви КДБ Білорусі.

«Павло Шаройко дійсно проходив службу у ГУР МО України на посаді начальника прес-служби. У 2009 році він був звільнений з військової служби за станом здоров’я. Після звільнення П. Шаройко працював за раніше набутою спеціальністю — журналістом українських ЗМІ, у тому числі кореспондентом на території Республіки Білорусь», – заявила служба зв’язків з громадськістю Головного розвідувального управління Міністерства оборони України.

Джерела: ukrinform.ua, kgb.by, mil.gov.ua

Сьогодні центр Луганська (нині непідконтрольний уряду Україні) на території так званої «Луганської народної республіки», оточили БТР і люди з автоматами у формі й без розпізнавальних знаків. Це сталося після того, як учора Ігор Плотницький, який називає себе головою «ЛНР», звільнив свого «міністра внутрішніх справ». Відтак підлеглі звільненого «міністра» Корнета виступили проти ватажка «ЛНР». Імовірно, в такий спосіб «екс-міністр МВС ЛНР» намагається втриматися на посаді.

«Після довгого протистояння ватажок «ЛНР» І.Плотницький звільнив «міністра внутрішніх справ ЛНР» І.Корнета з формулюванням «у зв’язку з порушенням стосовно нього кримінальної справи», «тимчасовим виконувачем обов’язків міністра» призначений «начальник кримінальної поліції МВС ЛНР» В.Черков», – написав на своїй сторінці у Facebook координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.

За інформацією Дмитра Тимчука, безпосередньо перед звільненням, через протистояння з ватажком «ЛНР», «міністр МВС ЛНР» Ігор Корнет дав вказівку підлеглим йому підрозділам перейти на «посилений режим служби». Усім співробітникам заборонили залишати свої робочі місця до моменту особливого розпорядження. Очевидно, працівники «міністерства» готувалися до силового захоплення будівлі, оскільки організували спеціальні чергування. В оточенні Плотницького ці заходи викликали резонанс із формулюванням про підготовку Корнетом «силового перевороту і захоплення влади».

На сторінці так званого «міністерства внутрішніх справ ЛНР» сьогодні з’явилася заява Корнета, у якій він стверджує, що вночі його люди «припинили діяльність української диверсійно-розвідувальної групи, яка намагалася проникнути на територію республіки для вчинення низки резонансних диверсійно-терористичних актів».

У цій же заяві Корнет спростовує свою «відставку» і стверджує, що має «неспростовні докази» причетності окремих високопоставлених представників органів влади до «злочинної діяльності на шкоду інтересам республіки і народу Луганщини». Він заявив про причетність директора так званої «державної телерадіокомпанії ЛНР» Анастасії Шуркаєвої до роботи українських спецслужб.

Окрім цього, в заяві зазначено, що керівник так званої адміністрації глави так званої «ЛНР» Ірина Тейцман і начальник так званої «Служби урядової безпеки МВС ЛНР» Євген Селіверстов причетні до інсценування у вересні 2016 року державного перевороту в «ЛНР».

«У результаті був вбитий колишній прем’єр-міністр і мій бойовий товариш Ципкалов Геннадій Миколайович і засуджений до тривалого тюремного ув’язнення заступник командувача Управління Народної міліції ЛНР Віталій Кисельов», – повідомив Корнет.

Водночас офіційний сайт Плотницького поширив його заяву, в якій йдеться про те, що сьогоднішня ситуація в Луганську справді стосується вчорашніх «звільнень» і «підтверджує, що було прийнято правильне рішення».

«Зі свого боку, хочу запевнити, що ситуація знаходиться під контролем керівництва «ЛНР» і найближчим часом буде повністю вирішена», – зазначає ватажок бойовиків.

Джерела: facebook.com/dmitry.tymchuk, glava-lnr.su, mvdlnr.ru

На факультеті міжнародних відносин Львівського університету імені Івана Франка історики і науковці з України та Польщі провели конференцію «У Львові я був щасливий… Спадщина Яна Карського – випускника Львівського університету». Карський – випускник університету і дипломат міжвоєнної Польщі, який під час Другої світової війни в Лондоні та Вашингтоні переконував керівників країн Заходу зупинити нацистів у їхньому намаганні знищити євреїв.

Ян Карський: «Творімо довіру між народами, відкидаючи міфи і стереотипи»

Ян Козельський, який згодом отримав прізвисько Карський, вчився у Львові в 1931-1935 роках. Той період у Львові відіграв важливу роль у виборі кар’єри дипломата. Після 1945 року він оселився в США – викладав в Університеті Джорджтауна. На початку 1990-х Карський виголосив низку лекцій в польських університетах. Він закликав до побудови довіри між польським і українським суспільствами, говорив про загрозу народних міфів, які творять недовіру.

Під час лекції у Лодзі у 1996 році Карський говорив про народи Центрально-Східної Європи: «Наші народи мало знають одне одного. А те, що про себе знають, часто ґрунтується на стереотипах і неправдивих національних міфах… Нам потрібен інтенсивний обмін студентами і професорами. Будуймо більше польських культурних та наукових інститутів у сусідніх державах і запрошуймо ці країни будувати свої інститути в Польщі. Видаваймо більше книг про наш край мовами сусідів і розповсюджуймо їх, заохочуючи сусідів робити те саме в Польщі. Організовуймо більше спільних зустрічей людей науки і культури».

Щорічна конференція імені Карського

Організатори конференції – Фонд Яна Карського та факультет міжнародних відносин університету Франка. Відтепер вона має стати щорічною. Цього року на ній обговорено історичні дослідження про міфи польського й українського народів, використання в обох країнах історії для політичної мобілізації, а також вплив історії на сприйняття дійсності. Ціль конференції – створити на базі факультету майданчик для взаємного пізнання, який пропагуватиме мирні, добросусідські відносини між українським і польським народами.

Культура та історія можуть єднати українців і поляків, а не сварити

Асистент кафедри міжнародного права Ігор Земан доповідав на конференції про те, що вчили в 1930-х роках студента Козельського у Львівському університеті, як він вивчав право, історію дипломатії, міжнародні відносини, як став магістром дипломатії.

Директор державного історико-архітектурного заповідника м. Жовква Володимир Герич розповів про реставрацію міста Жовкви і місцевого замку. Архітектура та історія Жовкви – спільна культурна спадщина українців і поляків. Він відзначив, що зараз реставраційні роботи в місті відбуваються коштом української держави, але в майбутньому планують залучити фонди Польщі та ЄС. Також він пригадав історію Жовкви й історичних осіб, які там жили.

Кандидат історичних наук Олександр Кучик звернув увагу, що від козаччини до ХХ століття поляки і українці не раз часто воювали пліч-о-пліч проти спільного ворога – росіян, і на цьому слід акцентувати, а не на моментах, коли українці та поляки воювали один проти одного чи чинили навзаєм інші кривди. «Безліч цих історичних фактів залишаються захованими під сукно, бо невигідні певним політикам. Цим політикам хочу пригадати слова Юзефа Пілсудського, який говорив сто років тому, що немає незалежної Польщі без незалежної України і навпаки», – зазначив науковець.  

Співачка і голова Світової федерації українських лемківських об’єднань Софія Федина розповіла про її сприйняття історії через депортацію лемків та інших народів із соціалістичної Польщі до СРСР у 1944-1947 роках. Вона зауважила, що лемків, зокрема, виселяли на Донбас, де їх сприймали як чужих, але так само їх сприймали і в Західній Україні, бо місцеве населення вважало, що переселенці начебто забирають їхній хліб. Водночас відзначено, що після російської агресії в 2014 році частина лемків змушена була вдруге стати переселенцями, що біль від переселення та власна ідентичність – частина історичної пам’яті лемків.

Юрист Єва Юнчик-Зьомецька: «Надіюся, долі українців і поляків більше не будуть вирішувати десь у третіх країнах»

Польський історик, професор Даріуш Столя зауважив: щоб “перемолоти” ідентичність українців, репресії в УРСР були жорстокішими, ніж в соціалістичній Польщі щодо поляків. А також зазначив, що в Україні триває війна, а багато хто в Польщі забуває про ці два чинники українського сприйняття історії та формування української ідентичності.

Голова Фонду Яна Карського, юрист Єва Юнчик-Зьомецька пригадала працю Карського «Від Версаля до Ялти», де він розповідає, що долю Польщі в 1939 і 1945 році вирішили великі держави. Вона вважає, що зараз схожа історія в Україні, коли доля нашої країни суттєво залежить від рішень великих країн.

«Ми, поляки, душею з вами, бо колись теж були на вашому місці. Як буде в майбутньому – не знаємо, але, надіюся, нашу і вашу долю більше не будуть вирішувати десь ззовні. Також хочу додати, що добру пам’ять про наше спільне минуле мусимо постійно плекати, а погана сама розростається, мов вірус в тілі», – зазначила Юнчик-Зьомецька.

Довідка

Ян Козелевский – народився 24 червня 1914 року в Лодзі, в Російській імперії. Здобув домашню та гімназійну освіту в Лодзі. У 1935 році закінчив факультет права і дипломатії Львівського університету та пройшов курси підхорунжого в  училищі Володимира-Волинського. Знав сім мов. У 1939 році розпочав роботу в МЗС Польщі.

Після нападу Німеччини на Польщу був мобілізований. Його полк розбили танкові частини Вермахту. Згодом його частину перекинули на Східний фронт, коли на Польщу напав СРСР. Козельський був поранений і потрапив у полон до радянських військ. Після обміну полоненими він опинився в німецькому полоні. Втік із німецького поїзда для військовополонених і вступив в Армію Крайову. У підпіллі прийняв псевдо «Карський», яке пізніше використовував як офіційне прізвище. У червні 1940 року потрапив у руки гестапо в Словаччині, але в результаті операції польського підпілля звільнений з лікарні у Новому Сончі.

За завданням Армії Крайової, єврейське підпілля таємно провело Карського у гетто Варшави та Ізбіци Любельської. З останнього євреїв відправляли до концтаборів «Белжець» і «Собібор». Там він бачив, як люди вмирають з голоду, а підлітки з гітлер’югенду «бавляться», розстрілюючи євреїв. Через Німеччину і Францію дістався до нейтральної Іспанії, а звідти у Лондон. Глава уряду Польщі у вигнанні, генерал Владислав Сікорський передав у Лондоні доповідь Карського про ситуацію з євреями у Польщі урядам Великої Британії і США. У липні 1943 року Карського прийняв президент США Франклін Рузвельт. Він розповів йому про Голокост. Називав лідера Америки тодішнім «володарем світу». Однак Рузвельт продемонстрував недовіру і байдужість. Пізніше Карський зустрічався з багатьма політиками у США, але вони не довіряли його розповідям.

Після війни Карський залишився в США і став професором Джорджтаунського університету. Захистив докторську дисертацію з політології. У 1965 році одружився на польській єврейці Поліні Ніренскій, усі родичі якої загинули під час Голокосту.

У 1982 році отримав звання Праведника світу від ізраїльського інституту Яд ва-Шем. У 1994 році почесне громадянство Ізраїлю. У 1982 році у Вашингтоні Карський заявив: «Бог вибрав мене, щоб Захід дізнався про трагедію в Польщі. Тоді мені здавалося, це допоможе врятувати мільйони людей. Не допомогло. Я помилявся. У 1942 році в гетто Варшави та Ізбіци Любельської я став польським євреєм… Водночас я залишаюся католиком. Я – католицький єврей».

У 1995 році Карського нагороджено польським орденом Білого Орла. Він почесний доктор восьми університетів США і Польщі. У 1998 році був номінований на Нобелівську премію миру.

Карський помер 13 липня 2000 року у Вашингтоні. На його похорон прибули президент США Білл Клінтон і президент Польщі Александр Кваснєвський. У  2012 році президент США Барак Обама нагородив посмертно Карського Президентською медаллю Свободи.

Як зазначають у Міжнародній громадській організації «Інтернаціональний Союз», захід міг бути спланованою провокацією та переслідувати політичні мотиви.

«Форум національних меншин України», який розпочався 20 листопада в готелі Hilton Kyiv у столиці України, зірвали невідомі люди, одягнені у темний одяг і в камуфляж. Вони заявили, що проведення заходу є незаконним. Про це POLUKR.net дізнався з сайту інтернет-видання «The Економіст», яке було інформаційним партнером форуму.

Чоловіки зайшли до зали, попри протести охоронців, і заявили, що проведення заходу є незаконним. Їм намагався заперечити лідер «Розумної сили» Олександр Соловйов (екс-правоохоронець, який працював за часів керівництва міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, нині підозрюваного у злочинах проти людяності під час подій Євромайдану). Громадські активісти вступили у перепалку з організаторами форуму. Через деякий час поліцейські, які чергувала біля готелю, зайшли до приміщення та опитали присутніх, – інформує видання «Главком». Відтак роботу форуму таки припинили.

Після цих подій організатори форуму заявили, що їм неодноразово погрожували зірвати проведення заходу представники Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Вони додали, що оргкомітет навіть звертався з цього приводу до офіційних органів влади, правоохоронців і Служби безпеки України з проханням офіційної підтримки проведення Форуму.

«Дуже прикро, що європейські політики та представники Європарламенту змушені були стати свідками ганебної провокації, яку влаштували якісь незрозумілі агресивні псевдопатріоти, – заявив Олександр Соловйов. – Це серйозний удар по іміджу нашої країни – нам просто не дозволяють обговорити питання нацменшин, не дають вислухати їхню думку. З приводу цього факту ми обов’язково звернемося до правоохоронних органів».

Своєю чергою, ВО «Свобода» 20 листопада пікетувала СБУ з вимогою заборонити проведення Форуму національних меншин України.

«Націоналісти впевнені в тому, що цей захід ‒ завуальована спроба антиукраїнських сил розхитати ситуацію в Україні. Про це красномовно свідчить те, хто є організаторами й учасниками форуму. Йдеться про партію «Розумна сила», яку називають проектом представників «сім’ї» Януковича ‒ екс-міністра внутрішніх справ Захарченка, екс-генпрокурора Пшонки та екс-віце-прем’єра Арбузова», – заявили у «Свободі» й додали, що зареєстрували звернення до голови СБУ та «сподіваються на адекватну, професійну й патріотичну реакцію правоохоронців».

Іще до початку Форуму національних меншин від участі в ньому застерігала й Міжнародна громадська організація «Інтернаціональний Союз», зазначаючи, що «цей захід може переслідувати політичні мотиви», а етнонаціональні спільноти можуть використати у провокаціях».

«Ми поділяємо стурбованість керівників найбільших парасолькових організацій України із забезпечення прав національних меншин тим фактом, що даний захід може переслідувати політичні мотиви і етнонаціональні спільноти можуть бути використані у провокаціях. МГО «Інтернаціональний Союз» не підтримує політизацію міжетнічних відносин в Україні жодною політичною партією та силою. Аби запобігти можливості використання питання міжетнічних відносин в Україні в будь-яких спекуляціях, керівництво МГО «Інтернаціональний союз» рекомендує представникам нацменшин утриматися від участі у заходах організованих політичними партіями», – зазначено на сайті МГО «Інтернаціональний Союз».

Схожу думку висловив і голова Асамблеї Національностей України Ровшан Тагієв Сурхай Оглу. У зверненні до керівникам національних громад та національно-культурних товариств України він закликав представників національних меншин бути обережними. «Ми маємо різні погляди щодо згаданого закону, однак в жодному випадку не можна допустити, щоб національні громади було використано в провокації на користь антиукраїнських сил», – йдеться у зверненні, яке поширив на своїй facebook-сторінці громадський діяч Йосиф Зісельс.

Учасники заходу, як зазначено на сайті «The Економіст», планували обговорити «мовне питання в контексті Закону України «Про освіту», політику мовного балансу в системі освіти, питання інтеграції національних меншин в українське суспільство та їхню участь в органах влади та місцевого самоврядування». До участі у форумі було запрошено, за словами організаторів, «представників болгарської, польської, румунської, угорської, французької, єврейської та інших національних меншин України, депутатів Європарламенту та політиків країн ЄС, представників дипломатичного корпусу, державних та громадських інституцій України, зокрема правозахисників, експертів, політологів, журналістів».

Як зазначає «Главком», зокрема, депутатом Європарламенту організатори назвали болгарського соціаліста Румена Гечева, хоча на сайті Європарламенту в переліку депутатів від Болгарії він відсутній. Водночас Румен Гечев зробив скандальну заяву щодо українського закону про освіту. Він заявив, що закон майже 90% «забракує» Венеційська комісія.

Джерела: economistua.com, interunion.org.ua, glavcom.ua, svoboda.org.ua, facebook.com/josef.zissels

Інститут національної пам’яті Польщі не може вказувати українцям, яких героїв їм слід обирати, але й не може мовчати про злочини УПА, скоєні проти поляків на Волині та у східній Малопольщі. Про це заявив голова Інституту національної пам’яті Польщі Ярослав Шарек у інтерв’ю виданню wPolityce.

Говорячи про шанси на відновлення дозволів полякам на пошукові й ексгумаційні роботи на території України, Шарек зазначив, що «українська сторона не змінила свою позицію. Останні заяви вказують на те, що українці дадуть згоду на пошук після реконструкції пам’ятника Українській повстанській армії у Грушовичах». Проте позиція польського ІНП щодо пам’ятника – він був зведений незаконно, а на місці, де стояв монумент, необхідно провести ексгумацію останків, аби з’ясувати, чи дійсно там поховані члени УПА. І вже від цього залежатиме, яким буде їх вшанування.

На думку Ярослава Шарека,  лідер УПА Степан Бандера несе відповідальність за трагічні події на Волині в 1943 році, хоча на той час він і перебував у німецькому концентраційному таборі.

«Лідер завжди несе політичну відповідальність за дії своїх підлеглих …Навіть якщо він особисто не вчинив злочин, він несе відповідальність за злочини, вчинені від його імені», – наголосив голова ІНП Польщі.

На думку Ярослава Шарека, є інші герої, які могли б об’єднувати українців і поляків, як-от Симон Петлюра чи генерал Марко Безручко – захисник міста Замостя від більшовиків. «Є багато тем, які могли б нас об’єднувати – Великий голод у 1930-х роках, підпільна католицька церква, місіонерське служіння польських священиків серед українців, контакти антикомуністичних активістів у 1970-х», – додав Шарек.

Голова польського ІНП також зауважив, що, попри розбіжності, є шанси на діалог між країнами. Зокрема, він згадав про співпрацю в справі обміну архівними документами, спільні напрацювання українських і польських істориків, освітні проекти серед молоді тощо.

Джерело: wpolityce.pl

За поданням Міністерства закордонних справ Польщі Секретарю української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій Святославу Шереметі заборони в’їзд до зони Шенген на рік. Про це він розповів у коментарі polukr.net.

За словами Святослава Шеремети, про заборону він дізнався сьогодні вранці, коли спробував перетнути українсько-польський кордон через міжнародний пункт пропуску Шегині – Медика. Разом з представниками громадської організації «Надсяння» він їхав до польського міста Ланцут, аби відвідати меморіал вояків Армії Української народної республіки та Української Галицької Армії.

«Мене одного зняли з атобуса. Єдине, що сказали, що мені на рік заборонено в’їзд в Польщу і в зону Шенген. Зі всіма питаннями порадили звертатись до Міністерства закордонних справ Польщі», – розповів Святослав Шеремета.

На запитання polukr.net, чи це пов’язано з тим, що його внесли у список нев’їзних українців, створення якого раніше анонсував міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський, Святослав Шеремета відповів:

«Іншого пояснення цій ситуації я не маю».

За словами пана Шеремети, він буде з’ясовувати причини такого рішення та оскаржувати його.

Нагадаємо, на початку листопада міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що Варшава має намір запустити процедури, «які не дозволять людям, що мають вкрай антипольські погляди, приїхати до Польщі». І додав, що має на увазі також тих, хто перешкоджає відновленню польських місць пам’яті в Україні. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій – одна із тих інституцій, які погоджують проведення пошукових робіт та відновлення місць пам’яті на території України.

Пізніше міністр Ващиковський повідомив, що перелік таких осіб не є довгим, і це демонструє «стриманість поляків у діях щодо української сторони» та їхню налаштованість на пошук прогресу у відносинах і небажання подальшої ескалації».

Нагадаємо також, що вчора, 17 листопада, у Кракові відбулася зустріч Консультаційного Комітету Президентів України та Польщі. Під час засідання комітету сторони погодилися з необхідністю зняти мораторій на проведення пошуково-ексгумаційних робіт і спільного відновлення їх. Відтак домовилися найближчим часом провести міжурядову зустріч на рівні віце-прем’єр-міністрів Пьотра Ґлінського та Павла Розенка.

Учора, 17 листопада, у Кракові відбулася зустріч Консультаційного Комітету Президентів України та Польщі. Співголови комітету, заступник глави адміністрації Президента України Костянтин Єлісєєв і державний секретар – керівник канцелярії Президента Республіки Польща Кшиштоф Щерський, зустрілися за дорученням президентів Петра Порошенка та Анджея Дуди. Про це повідомляють офіційні сайти глав України та Польщі. 

«Під час засідання Консультаційного комітету сторони обмінялись думками щодо нинішнього стану двосторонніх відносин та підтвердили свою відданість зміцненню стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща», – зазначено в повідомленні. Також сторони підтвердили свою прихильність до поглиблення та зміцнення контактів між громадянами обох країн.

Окрім того, під час засідання комітету сторони погодилися з необхідністю зняти мораторій на проведення пошуково-ексгумаційних робіт і спільного відновлення їх. Відтак домовилися найближчим часом провести міжурядову зустріч на рівні віце-прем’єр-міністрів Пьотра Ґлінського та Павла Розенка.

Сторони відзначили необхідність продовжити роботу двосторонньої міжурядової комісії з питань охорони та відновлення культурної спадщини. Для реалізації питань, що становлять спільний інтерес, домовилися співпрацювати з відповідними місцевими органами влади.

Під час зустрічі співголови консультаційного комітету також обговорили підготовку до візиту президента Польщі Анджея Дуди в Харкові у грудні цього року, висловили свої позиції й очікування щодо саміту Східного партнерства, який відбудеться 24 листопада в Брюсселі.

Джерела: president.gov.ua, prezydent.pl

Активісти кажуть, що Роман Труба санкціонував порушення та давав вказівки стосовно процесуальних дій у кримінальних справах щодо активістів Львівського Євромайдану 2013 року.

16 листопада конкурсна комісія обрала кандидатуру Романа Труби на посаду директора Державного бюро розслідувань України – органу, який розслідуватиме злочини, скоєні правоохоронцями, суддями та високо посадовцями. Як повідомляє «Укрінформ», таке рішення підтримали 9 із 19 членів комісії.

Тим часом, як зазначив на сайті видання Форпост громадський активіст, екс-депутат Львівської міської ради Юрій Мартинюк, новопризначений керівник ДБР, прокурор Труба, безпосередньо санкціонував порушення та давав вказівки відносно процесуальних дій у кримінальних справах щодо активістів Львівського Євромайдану 2013 року.

Про те, що Роман Труба 2013 року, перебуваючи на посаді прокурора Пустомитівського району на Львівщині, фальсифікував справи проти євромайданівців, у коментарі сайту «24» розповів також адвокат і правозахисник Андрій Петришин.

«Це чистої води мерзотник, який відкривав кримінальні провадження по майданівцях», – заявив він.

Зокрема, в ухвалі Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2013 року прокурор Роман Труба просив застосувати активіста Євромайдану до Шевціва Андрія запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Таку санкцію прокуратура обґрунтовувала тим, що Шевців організував блокування дороги «Київ-Чоп» у складі групи з 50 осіб.

Петришин стверджує, що ці обставини вигадали прокурори, адже йдеться про час, коли активісти зі Львова автобусними колонами їхали до Києва на Євромайдан.

Роман Труба народився 1974 року у Львові. 1997 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка.

З квітня 1997-го по квітень 2015 року працював в органах прокуратури на різних посадах: стажиста на вакантній посаді помічника прокурора Франківського району м. Львова (1997-1998), помічника прокурора (1998), слідчого прокуратури Франківського району м. Львова (1998-1999), старшого слідчого прокуратури району (1999-2002), старшого слідчого прокуратури Львова (2002-2003), старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (2004-2005), слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області (2007-2008), заступника начальника слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (2008-2011), прокурора Пустомитівського району Львівської області (2011-2014).

З липня 2014 року – на посаді заступника начальника Головного слідчого управління – начальника слідчого управління Генеральної прокуратури України, начальника управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ, заступника начальника першого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ.

З травня 2015 року працює керівником департаменту ТОВ «Юридична компанія «Сектор права».

Державне бюро розслідувань – правоохоронний орган України, що розслідуватиме кримінальні провадження, в яких фігурують правоохоронці, судді й найвищі службовці. ДБР перебере на себе функцію досудового (попереднього) слідства від прокуратури. Остання займається слідством починаючи з 1996 року на тимчасовій основі – відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України.

Закон України про ДБР ухвалили 12 листопада 2015, президент підписав його 14 січня 2016 року, набув чинності 1 березня 2016 року.

Джерела: ukrinform.ua, forpost.lviv.ua, 24tv.ua

Віце-прем’єр Угорщини Жолт Шем’єн заявив, що етнічні угорці за кордоном, зокрема угорці Закарпаття, мають право на автономію та угорське громадянство. Про це, як повідомляє «Європейська правда», він сказав в ефірі телеканалу М1, а текст його виступу було опубліковано на сайті угорської партії влади «Фідес» 15 листопада.

«Угорське громадянство для закарпатців – це не тільки емоційне питання, а й екзистенційне, оскільки дозволяє вільно пересуватися по світу. Уряд прагне до цього, аби після сотні років репресій від «Тріанону» люди відчули переваги бути громадянином Угорщини», – сказав Шем’єн.

Жолт Шем’єн зазначив, що в угорському суспільстві та парламентському політикумі «існує спільний консенсус» щодо того, що угорці за кордоном мають право на автономію, угорське громадянство та право голосу. А також заявив, що уряд Угорщини несе відповідальність за всіх закордонних угорців і виконує всі свої зобов’язання перед ними, зокрема – через надання громадянства.

Шем’єн повідомив, що за спрощеною процедурою у країнах Карпатського басейну угорське громадянство отримали 870 тисяч людей. А загалом невдовзі присягу прийме мільйонний громадянин Угорщини за кордоном.

Угорський віце-прем’єр у своєму виступі також згадав про український закон про освіту. За його словами, на Закарпатті угорський уряд підтримує всю інституційну систему. «Це стосується матеріальної допомоги лікарям, учителям, забезпечення безкоштовного харчування для дітей молодшого віку, доставки вакцин», – сказав Шем’єн.

Однак, за його словами, нині цю структуру атакували. «Доки мовне законодавство не буде відкликано, угорський уряд перешкоджатиме всім важливим для України ініціативам», – додав він.

Нагадаємо, в березні Жолт Шем’єн висловився за автономію для угорських меншин за кордоном. В українському МЗС тоді зазначили, що «з подивом сприйняли» такі заклики, й висловили сподівання, що це не офіційна позиція країни.

«Ми розраховуємо, що позиція стосовно поваги до територіальної цілісності, суверенітету і Конституції нашої держави й надалі залишатиметься в основі наших добросусідських відносин. Будь-які спекуляції на цю тему не відповідають інтересам наших двох країн і народів та, сподіваємося, не відображають офіційну позицію Будапешта», – йшлося в коментарі МЗС України.

«Ми маємо разом протистояти спробам використання питання забезпечення прав нацменшин, у т.ч. тлумачення слів Ж.Шем’єна, як це вже неодноразово було зроблено російським агресором, для нагнітання атмосфери недовіри і нерозуміння. Адже завдяки багаторічним зусиллям української влади та угорської громади рівень забезпечення культурних, релігійних та освітніх потреб етнічних угорців в Україні є у багатьох сенсах прикладом для інших країн регіону», – наголосили в українському зовнішньополітичному відомстві.

Читайте також: Литовські депутати закликали Будапешт не блокувати зближення України з ЄС

Джерела: eurointegration.com.ua, fidesz.hu, mfa.gov.ua

Співробітники Служби безпеки України спільно з поліцією затримали в Києві громадянина Польщі, оголошеного в міжнародний розшук. Чоловіка розшукували за підозрою у викраденні 8 млн злотих (майже 2 млн євро) 2015 року в містечку Сважендз на північному заході Польщі. Про це POLUKR.net дізнався з сайту СБУ.

Реалізація цієї операції стала результатом співпраці між Службою безпеки України та Центральним бюро розслідувань поліції Республіки Польща, – розповіли в СБУ. У рамках взаємодії з ЦБР Польщі СБУ отримала інформацію про те, що в Україні може перебувати член організованого злочинного угруповання, якого звинувачують у викраденні в одному з банків Польщі майже двох мільйонів євро (8 мільйонів злотих).

Правоохоронці з’ясували, що після викрадення грошей громадянин Польщі переховувався в Києві й Одесі. Для конспірації він постійно змінював квартири, в яких проживав, і номери телефонів, якими користувався.

Наразі вирішують питання щодо обрання затриманому запобіжного заходу до моменту його екстрадиції до Польщі, – додали в СБУ.

Як повідомили на сайті польської поліції, затриманий – останній з групи осіб, яких поліція розшукувала у справі так званого «пограбування століття», що сталося в містечку Сважендз біля Познані 2015 року. Підставний конвоїр на ім’я Гжегож викрав 8 мільйонів злотих, які конвой перевозив із банку. Коли поліція почала затримувати осіб, причетних до цієї крадіжки, Гжегож зник.

Суд у цій справі розпочався на початку 2017 року. На лаві підсудних опинилося шестеро людей, яких звинувачують в організації злочинної групи, плануванні злочину, проведенні злочинної операції, зберіганні вкрадених коштів та подальшій легалізації їх на банківських рахунках. 48-річний конвоїр Кшиштоф для скоєння злочину змінив зовнішність, набрав вагу і під час прийому на роботу надав неправдиві дані про себе. Окружний суд у Лодзі засудив членів злочинної групи до тюремного ув’язнення на строки від шести до більш як восьми років, – повідомляє «Укрінформ» з посиланням на РАР.

Проте на лаві підсудних не було головного підозрюваного Гжегожа, якого вважали «мозковим центром» банди й ініціатором злочину. Польська поліція оголосила його у міжнародний розшук.

Джерела: ssu.gov.ua, policja.pl, ukrinform.ua, pap.pl