Сьогодні, 4 грудня, в актовій залі головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» відбулося засідання Вченої ради університету з нагоди присвоєння статусу Honoris Causa професорові Ягеллонського університету, голові Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, директору Міжнародного центру культури у Кракові Яцекові Пурхлі. Про це POLUKR.net повідомили у прес-службі Львівської міської ради.
Вчена рада (в особі 154 членів) «Львівської політехніки» ухвалила рішення присвоїти Яцекові Пурхлі статус Honoris Causa в жовтні 2017 року на основі клопотання архітекторів університету. Яцек Пурхля допомагав архітекторам «Львівської політехніки» втілювати проекти, здобувати світові стипендії, брати участь у міжнародних конкурсах і конференціях.
Професор Яцек Пурхля народився 1954 року у Кракові. Історик мистецтва й економіст, професор гуманітарних наук, спеціаліст у галузі культурної спадщини та історії міст, краків’янист; засновник і директор Міжнародного культурного центру у Кракові, член польської Академії мистецтв та наук. Є керівником департаменту європейської спадщини в Інституті європейських досліджень Ягеллонського університету.
З 2000 року очолює Раду з охорони пам’яток при Міністерстві культури та національної спадщини Польщі. З липня 2015 року – голова польського комітету ЮНЕСКО (з 2012 – заступником голови). У 2016 році обраний головою Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, спеціалізується на питаннях, що стосуються культурної спадщини.
Яцек Пурхля досліджує розвиток міст, соціальну історію та історію мистецтва ХІХ-ХХ століть, а також теорію та охорону культурної спадщини. Автор понад 400 наукових праць, у тому числі багатьох книг. У 1990-1991 роках був віце-президентом Кракова.
Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) – це найвище почесне звання Національного університету «Львівська політехніка», яке присвоюють громадським, державним і релігійним діячам, політикам, вченим України та світу за значний внесок у розвиток науки, освіти, культури і духовності рішенням Вченої ради Університету.
Уперше звання Doctor Honoris Causa Львівської політехніки (на той час Вищої політехнічної школи) отримала 1912 року Марія Склодовська-Кюрі, яка прочитала тут лекцію.
На сьогодні таке почесне звання присвоєно 44 визначним громадським, державним діячам, політикам, вченим України та світу.
Секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета, якому за поданням Міністерства закордонних справ Польщі заборонено в’їзд до Польщі та до зони Шенген, перебуває в Німеччині у справах. Про це Шеремета написав на своїй facebook-сторінці, пояснивши, що Німеччина видала йому візу, дійсну на території цієї країни.
«Тільки що прилетів у Берлін, в аеропорт Шенефельд. Пройшов паспортний контроль та виїжджаю в місто. Не дивлячись на дії МЗС Польщі щодо заборони мені в’їзду в країни Шенгенської зони, Посольство Німеччини надало мені візу, яка дійсна на території Німеччини. Вирушаю на раніше заплановані робочі зустрічі у Берліні. Передаю привіт Ващиковському», – написав Шеремета.
Джерело: facebook.com/Святослав Шеремета
Нагадаємо, 18 листопада Святослав Шеремета дізнався, що став персоною нон ґрата у Польщі, коли спробував перетнути українсько-польський кордон через міжнародний пункт пропуску Шегині – Медика. Разом із представниками громадської організації «Надсяння» він їхав до польського міста Ланцут відвідати меморіал вояків Армії Української народної республіки й Української Галицької Армії.
Святослава Шеремету не пустили до Польщі наступного дня після зустрічі Консультаційного Комітету Президентів України та Польщі, яка відбулася в Кракові 17 листопада. Під час того засідання сторони погодилися з необхідністю зняти мораторій на проведення пошуково-ексгумаційних робіт і спільного відновлення їх. А також провести міжурядову зустріч на цю тему на рівні віце-прем’єр-міністрів Пьотра Ґлінського та Павла Розенка.
Перед тим, на початку листопада, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що Варшава має намір запустити процедури, «які не дозволять людям, що мають вкрай антипольські погляди, приїхати до Польщі». І додав, що має на увазі також тих, хто перешкоджає відновленню польських місць пам’яті в Україні. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій – одна із тих інституцій, які погоджують проведення пошукових робіт та відновлення місць пам’яті на території України.
У питання польсько-українських відносин потрібно мати відповідальність. А щодо польсько-українського примирення, то тут варто говорити передовсім про міжлюдські відносини та про повагу до людей. А на історичну правду необхідно дивитися очима істориків. Про це міністр закордонних справ України Павло Клімкін зазначив у своєму першому відеоблозі на YouTube.
На думку Клімкіна, у питанні польсько-українських відносин чимало політиків сьогодні «годують собою телевізор або намагаються годувати Facebook». Саме так він пояснив відсутність коментарів з його боку у відповідь на гучні заяви польських політиків, що пролунали останнім часом.
Натомість Павло Клімкін переконаний, що насамперед «нам потрібно мати відповідальність». «Не тільки щодо польсько-українських відносин, а насамперед щодо нас, щодо поляків і українців. Тому сам сенс примирення – це примирення між людьми, це не тільки і не стільки політичне примирення. Тому вважаю, що говорити маємо не тільки і не стільки про українсько-польські відносини, скільки про міжлюдські відносини, про повагу до людей. І руйнування пам’ятника в Грушовичах – це насправді руйнування поваги не до УПА, а до людей, до українців», – зазначив міністр.
Міністр додав, що він «засудив усі акти вандалізму щодо польських пам’ятників в Україні». Натомість «не чув, або, може, недочув, такого засудження з польської сторони». Та висловив сподівання, що зруйнований пам’ятник у Грушовичах у майбутньому відновлять, і він стане символом примирення між Україною та Польщею.
Міністр закордонних справ України, згадуючи про спільну історію українців і поляків, зазначив, що на неї потрібно «дивитися на неї очима істориків». «А політично маємо йти далі. Повинні мати канал державного спілкування, маємо говорити. І це, якщо хочете, мій принцип: ми спочатку маємо обговорювати щось, а потім робити. На жаль, зараз дуже часто трапляється навпаки», – додав він.
На переконання українського міністра, саме такі принципи мають лягти в логіку праці щодо історичної пам’яті. «Ми захищаємо і будемо захищати повагу до українців. Інакше бути не може. Ніхто і ніколи не виправдовував тих окремих осіб або окремі підрозділи або їхні методи щодо цивільного населення. Але ми не засуджували, не засуджуємо і не будемо засуджувати тих, хто боровся і вмирав з Україною в серці», – наголосив Клімкін.
Павло Клімкін також згадав про Івана Павла ІІ та його виступи. «Він сказав одну фразу, яка дуже важлива для мене: «Не бійтеся!» Не маємо боятися визнавати історичну правду. Але маємо бути відповідальними щодо себе, щодо наших відносин, але насправді – щодо людей. Оскільки примирення – це людське примирення на основі дуже простих і зрозумілих кожному цінностей, а саме – християнських цінностей», – додав він.
Пам’ятник жертвам Волині постав у Волинському сквері (сквері жертв Волині) в Любліні, біля перехрестя вулиць Глибокої, Академічної та Раабе. Про це інформує PROstir.pl із посиланням на lublin.tvp.pl.
На пам’ятнику написано: «У честь поляків з Волині та Південно-східних кресів, жертв геноциду, вчиненого над польським населенням українськими націоналістами у 1939-1947 роках». Згори пам’ятника — герб довоєнного Волинського воєводства. На пам’ятнику вирізані людські обличчя, а також православні й католицькі хрести. Автор монумента – Вітольд Марцевич.
Пам’ятник вагою 35 тонн підняли на постамент підйомним краном. Під монументом ще 14 жовтня помістили ємність із землею з 37 волинських місцевостей, де 1943 року були здійснені найбільші антипольські акції.
Урочисте відкриття пам’ятника заплановано в липні 2018 року – у 75-ті роковини Волинської трагедії.
Нагадаємо, міська рада Любліна ухвалила остаточне рішення і дала згоду на встановлення пам’ятника ще в листопаді 2015 року. За задумом ініціаторів, пам’ятник має слугувати «примиренню поляків з українцями», – інформувало тоді Польське радіо.
«Це сигнал для всієї Польщі, який свідчить про те, що час мовчання про Волинський злочин закінчився. Ми повинні сказати правду, схилити голови, віддати данину пам’яті жертвам і будувати дружні відносини з нашими українськими сусідами. Цей пам’ятник буде слугувати примиренню з українцями. Ми станемо тут усі разом – поляки й українці, помолимося і скажемо: Ніколи більше», – говорив голова громадського комітету будівництва пам’ятника Здзіслав Когуцюк.
Познань стала першим містом у Польщі, яке запровадило україномовну версію офіційної інтернет-сторінки. Українці становлять найбільшу національну меншину у Великопольському воєводстві, й на цій сторінці вони знайдуть інформацію про місто, проживання, працю та навчання в Познані. Про це POLUKR.net дізнався з повідомлення на сторінці Познані.
Українська стала восьмою мовою офіційної веб-сторінки Познані. Окрім польської, інформація про місто доступна, німецькою, іспанською, португальською, італійською, хорватською мовами. А відтепер – і українською.
«Це відповідь міста на збільшення кількості мешканців українського походження, які становлять близько 90 відсотків усіх іноземців, які приїжджають до Познані. Завдяки новим авіасполученням із Києвом і Львовом туристичний рух з цієї країни також зростає», – зазначила Марта Мазурек, уповноважена мера міста з питань протидії дискримінації.
На сайті міститься інформація про місто, його історію та ділове середовище. Тут також є адреси головних офісів та установ, включаючи консульство. Відвідувачам сторінки доступні поради щодо отримання необхідних документів, проживання та комунікації в місті, пошуків роботи. Окрім того, є корисна інформація для молодих українців, які планують навчатися в одному з університетів чи коледжів Познані.
Тристороння контактна група за участі представників окремих районів Донецької та Луганської областей, тимчасово непідконтрольних уряду України, «підтвердила готовність сторін виконати обмін утримуваними особами на засадах уже затверджених списків». У найстисліші терміни планують узгодити процедуру й дату обміну, а обмін хочуть здійснити до новорічних і різдвяних свят. Про це POLUKR.net дізнався з facebook-сторінки Дарки Оліфер – прес-секретарки другого президента України, представника країни в Тристоронній контактній групі Леоніда Кучми.
Як додала представниця України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі Ірина Геращенко, «всі українські відповідні структури наполегливо працюють, координуємо всі наші дії , аби все відбулося і , нарешті, були добрі новини для родин заручників».
«Аби уникнути спекуляцій – ніяких прізвищ і деталей не буде. Зараз дуже важкий і делікатний момент, важливо розблокували процес звільнення і не зірвати», – додала вона.
Також Ірина Геращенко зазначила: «Паралельно «ми розшукуємо всіх інших зі списку СБУ, які ще не підтверджені ОРДЛО і шукаємо шляхи їх подальшого звільнення. Яке обов’язково буде після розблокування цього процесу. Також Україна наполягає на створенні механізму для пошуку зниклих за участі МКЧХ і РФ».
Зазначимо, днями в коментарі «112 Україна» радник голови Служби безпеки України Юрій Тандіт заявив, що Україна готова обміняти 306 полонених бойовиків на 74 українських полонених на Донбасі. За його словами, Україна на законних підставах готова передати 306 осіб, які вчинили злочини проти територіальної цілісності країни.
«Ми готові до обговорення списків. У список з 306 осіб ми нікого не вносили зі сторони, всі ці особи чинили злочини проти цілісності України, вони були подані ОРДЛО. Зараз мова про 74 наших заручників… Ми зробимо все можливе, щоб стала відома доля 158-162 осіб тих, хто вважається заручниками. Це дуже серйозна робота, ми сподіваємося, що найближчим часом дійсно відновиться процес. Ми не будемо говорити про терміни, Україна готова до цього процесу, щоб за законом передати туди цих людей», – заявив він.
Тандіт додав, що наразі відомо про місце перебування 96 українських полонених на Донбасі. Він зазначив, що українська сторона готова до будь-яких компромісів у переговорах з представниками ОРДЛО, щоб забрати всіх своїх заручників.
Востаннє обмін полоненими на Донбасі відбувся рік тому, в грудні 2016-го.
Від 1 до 10 грудня 2017 року відбудеться одна із найбільших музичних подій України та Польщі – XVІІ міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez».
Почавшись 2001 року із кількох концертів у Львові та Перемишлі, фестиваль щороку приєднував до джазової спільноти нові міста. Тепер «Jazz Bez» відбуваєтьсяу16-ти містах України та Польщі.
Цього року довкола джазу об’єднаються українські Київ, Суми, Тернопіль, Луцьк, Рівне, Івано-Франківськ, Ужгород, Стрий, Дрогобич, Краматорськ та польські Варшава, Вроцлав, Перемишль, Люблін, Білосток. Доброю традицією фестивалю стало проведення концертів у селі Новиця в Польщі, де народився один із найвидатніших українських поетів Богдан-Ігор Антонич. Як завжди, ідеологічним та організаційним центром фестивалю є Львів.
Протягом 10 днів у рамках заходу відбудеться 87 концертів, в яких візьме участь понад 60 музикантів зі США, Канади, Австралії, Великої Британії, Люксембургу, Данії, Німеччини, Угорщини, Польщі та України.
Основа фестивалю – українські та польські проекти, які гастролюють десятками міст, по кілька разів переїжджаючи кордони, лишаючи за собою сотні кілометрів та безліч яскравих вражень.
Цього року з Польщі до України приїдуть:
Переможці цьогорічного культового вроцлавського фестивалю «Jazz nad Odrą»Adam Jarzmik Quintet. Проект виник 2015 року в Катовіцах. Цієї весни гурт видав свій дебютний альбом «Euphoria». Кожен з учасників проекту є перспективним музикантом, що активно концертує в Польщі та за її межами. За два роки квінтет встиг здобути перемоги на «Pro Jazz Festiwal w Kołobrzegu», «Blue Note Competition w Poznaniu» та на «Bielskiej Zadymce Jazzowej».
Gadt/Chojnacki/Gradziuk Projekt представить програму «Renaissance», інспіровану ренесансною музикою та сповнену фрі-джазовими імпровізаціями на релігійні тексти. Для опису їхньої манери виконання вживають термін «free renesans». «Сучасна гармонія дисонансу, сонористика, відчуття часу і простору, а також оригінальний вибір та використання інструментів дозволяють перекласти ренесансний світогляд на новітню музичну мову», – пишуть критики.
Michał Martyniuk Trio feat. Jakub Skowronski, що поєднує елементи традиційного американського джазу зі свіжими тенденціями сучасної європейської музики. Піаніст Міхал Мартинюк останні 10 років прожив у Новій Зеландії, де грав у колективі відомого саксофоніста Натана Гейнса. Саксофоніст Якуб Сковронскі виступав з такими відомими музикантами, як Leszek Możdżer, Daniel Soltis, Fred Longberg Holm, Sax Brothers , а зараз є учасником проекту International Jazzpocalypse.
Молодий джаз-роковий проект Zamiratchi польської скрипальки Аґати Замірської, яка здобула гран-прі цьогорічного фестивалю «Ladies’ Jazz». Аґата здобула вищу класичну освіту в Музичній академії в Лодзі та закінчила факультет джазової скрипки в Музичній академії в Катовіце. Тепер вона отримала стипендію Міхайля Урбаняка. Організатори фестивалю переконані, що Аґата стане майбутньою зіркою польської джазової сцени, тому і запропонували її проекту концертну трасу Україною і Польщею.
Mateusz Smoczyński Quintet завершуватиме фестиваль 10 грудня у Львові. Віртуозний польський скрипаль Матеуш Смочинські вже не раз виступав на фестивалі та став улюбленцем української публіки. Цього разу його квінтет буде презентувати новий альбом «Berek», а сам Матеуш гратиме на незвичній для джазового виконання баритоновій скрипці. У цьому альбомі переплітаються впливи польських народних мелодій, американського фолку та класичної музики.
У Польщі виступлять українські:
Патріархи львівського джазу «Dzyga Jazz Quintet». Це найдосвідченіші українські музиканти, які грають джаз ще із 60-х років минулого століття, виступали на багатьох польських фестивалях та навіть здобували нагороди на вроцлавському «Jazz nad Odra». У теперішньому складі гурт зібрався саме на першому фестивалі «Jazz Bez» у 2001 році. Музиканти грають в стилі ф’южн з елементами свінгу та авангарду, часом беруть більш фольклорний напрямок, створюючи незвичні екзотичні мелодії. Цієї зими «Dzyga Jazz Quintet» поїдуть до Малопольського воєводства у Новицю – рідне село українського поета Богдана-Ігора Антонича.
У Перемишлі та Вроцлаві виступить українсько-американський проект Ark Ovrutski New York Quartet feat. Myron Walden. Український контрабасист Аркадій Овруцький вже давно живе у Нью-Йорку, проте часто приїжджає концертувати в Україну з різними своїми проектами та привозить зірок сучасного джазу. Цього року Аркадій приїде на «Jazz Bez» зі своїм квартетом та володарем премії «Grammy», саксофоністом Майроном Уолденом, що грає у групах Роя Харгрува, Вінтона Марсаліса та Фредді Хаббарда.
Українсько-польські проекти:
Серед міжнародних проектів, де разом грають українські та польські музиканти, цього року – Mark Tokar Group та Debbie Cameron Project.
Одна із ключових персон українського імпровізаційного джазу львівський контрабасист Марк Токар до Mark Tokar Group покликав грати барабанщика Олексія Артемова та двох саксофоністів: Михайла Балога, що гратиме на соло саксофоні, і Томека Ґадецкі, який віртуозно грає на тенор саксофоні та баритон саксофоні.
Tomek Gadecki – засновник відомого польського імпровізаційного проекту Olbrzym i Kurdupel. Грає з такими виконавцями, як MikołajTrzaską, Paulina Owczarek, Rafał Mazur, Contemporary Noise Sextet, Trio TRC, Lonker See… Також він пише музику до фільмів, співпрацює з театрами.
Джазова співачка, що походить із Багамських островів, а живе у Данії, Деббі Камерон Debbie Cameron Project виступить разом з українським саксофоністом Богданом Гуменюком, піаністкою Анастасією Литвинюк, барабанщиком Ігорем Гнидином та польським контрабасистом Маріушем Праснєвскі.
Подружжя Ігор Гнидин та Анастасія Литвинюкє лідерами львівського джазового середовища, засновниками етно-джазового гурту ShockolaD та багатьох міжнародних проектів. Часто виступають в Польщі та співпрацюють з польськими музикантами. Навчалися на стипендіальній програмі «Gaude Polonia». Є українськими координаторами відомих джазових варштатів «Cho-Jazz» у Польщі. Співзасновники «Jazz Club Lviv» і «Львівської школи джазу та сучасної музики».
Mariusz Praśniewskiзавершив джазовий відділ Академії музичних та драматичних мистецтв Південної Данії у м. Оденсе. Музичну освіту розпочав із гри на фортепіано. Концертує із багатьма відомими музикантами, зокрема із Joao Nascimento з Бразилії, Anders Mogensen, Francesc Cigna. Є учасником міжнародних проектів Entropy, Suburbia Surreal, Purple Noise та Orlando.
Також на фестивалі:
Українська співачка Мар’яна Садовська з програмою «Ніч лише починається» на вірші Сергія Жадана і Люби Якимчук про війну. Канадський гітарист українського походження Алекс Максимів зібрав кращих сучасних джазових виконавців з Німеччини, Великої Британії та США до Alex Maksymiv project. Особливе поєднання прогресивного джазу, академічної музики та року від фортепіанного тріо з Люксембургу Dock In Absolute. Лідери угорської джазової сцени Elek Istvan Quartet feat. Kriszta Pocsai. Зірковий проектJochen Rueckert Quartet feat. Mark Turner, де найвідоміший американський саксофоніст сучасного покоління Марк Тернер гратиме із проектом видатного німецького барабанщика Йохена Руекерта. Австралійське тріо The Necks, яке грає разом із Ніком Кейвом, Браяном Ено, Swans та іншими ідолами світової музики. Окрім концертів, музиканти в різних містах даватимуть майстер-класи та гратимуть разом на джем-сейшенах.
Фестиваль «Jazz Bez» визначив своїм завданням привозити саме тих виконавців, які зараз творять світовий джаз. Родзинкою фестивалю є презентація максимальної кількості джазових стилів: свінг, ф’южн, бі-боп, джаз-рок, ясс, фанк, кул, фрі-джаз тощо. «Jazz Bez» визначає себе як «транскордонний джазовий марафон», який поєднує десятки міст, сотні музикантів з усього світу, тисячі меломанів, безліч кілометрів та ще більше відтінків джазу у єдине свято музики і свободи.
Гасло фестивалю: «Поважай себе – слухай джаз!».
За останні 16 років у Польщі змінилося кілька урядів, в Україні відбулось кілька революцій, а «Jazz Bez» демонстрував, як добра музика долає кордони й умовності, як музиканти наших народів разом творять нові мелодії, як джаз приносить радість і затишок однаково у Львові й у Вроцлаві, у Харкові й у Любліні… Тут немає місця ні взаємним образам, ні політичним спекуляціям, бо джаз – це музика свободи, а вільні люди вміють поважати одне одного та робити життя легшим і дзвінкішим.
Нинішні геополітичні й геостратегічні «шахівниці» – багатоаспектні. Ключове завдання гравців – якомога частіше і переконливіше блефувати, аби заплутати чи приспати пильність супротивника. Основними гравцями знову є Москва і Вашингтон. Поєдинки відбуваються щомісяця на відносно нейтральній території – у Белграді, а за «шахістами» – Сурковим і Волкером – нервово спостерігають лідери Старого світу, які свою партію у Нормандському форматі вже відіграли. Залишається лише зрозуміти, хто ж, окрім Києва, програє.
Москва, запустивши тематику залучення на Донбас миротворчої місії, відразу здобула ініціативу й, здається, не збирається випускати її з рук. Цьому сприяє політичній клімат у Центральній та Східній Європі, де посилюється концентрація євроскептицизму й популізму. Безумовно, Росія не просто зацікавлена в правих і лівих радикалах на чолі європейських держав – вона відверто стимулює та фінансує їхню діяльність. У той час як українські інтелектуальні еліти, зокрема й економісти-прогнозисти, вже третій рік поспіль «хоронять» російську економіку, передбачаючи швидкий розпад Російської Федерації, остання почувається доволі впевнено, продовжуючи масштабні військові й дипломатичні приготування.
Сьогодні Росія намагається переконати світове співтовариство у своїх щирих намірах завершити конфлікт на Донбасі через політичний процес реінтеграції окупованих частин регіону в лоно України. Проте йдеться про таку ліберально-толерантну демократичну державу Україну, яка буде в змозі «переварити» в собі «передові республіки» без репресій та розстрілів ватажків сепаратистів. Поки що такої України не існує. І в цьому винна вона сама. Лише погляньте, як Москва йде на замирення і контакт, натомість не отримує від Києва ні крихти розуміння.
Така ілюзорна «зразкова» поведінка Кремля призначена передусім для «згодовування» західним партнерам. Останні ще рік тому вивели для себе формулу-умову нового діалогу з Росією: він не можливий, якщо кожного разу наголошувати на ролі Росії в конфлікті на Донбасі та на незаконній анексії Криму. А зовсім не контактувати з агресивною країною із найбільшим ядерним арсеналом у світі – не прийнятно. Адже Росія – не Північна Корея. Надто ж коли Європа залежна від російського газу, а ринок цієї країни вабить європейських виробників дедалі більше, занурюючи останніх у ностальгійний транс. Тож чому Москві не використовувати це безцінне налаштування західних лібералів?
Якщо вони доводять, що «Крим пішов», росіяни радо підтримають це, долучившись до нової гри «Визнаєш Крим – забираємо війська з Донбасу». При цьому, звісно, за Мінськими угодами, жодних росіян там немає – Москва лише посередник, який добросердно опікується справами нестабільного сусіда. Але чи серйозна ця гра і наміри? Чи гіпотетичне визнання західними державами Криму як складової Росії справді зупинить війну на Донбасі і, що найголовніше для Заходу, чи дасть змогу уникнути великої війни в Європі?
Відповідь залежить від рівня прогресуючого оптимізму/песимізму того, хто питає. Проте реалії сьогодні такі, що НАТО вже не є монолітним політичним Альянсом, а його військова ефективність залежить від рішень політиків та не є автономною. Наступний саміт НАТО ризикує стати провальним через позицію низки країн, які сьогодні є лобістами інтересів Росії, бенефіціарами економічних зносин. Що більше слабне НАТО, то радикальнішою стає відмінність позицій його членів. Що сильніше розхитується ЄС, то більш вірогідною стає справжня стратегія Росії щодо Заходу.
Сьогодні тривають маневри й множаться спекуляції, завтра ж треба бути готовим до невідворотності війни, породженої ментально-політичною необхідністю реваншу Росії. І тематика миротворців, українських націоналістів, історичних етнорелігійних конфліктів (Волинь, Каталонія), Донбасу, Криму – це лише спойлери, які Росія готова використовувати ситуативно. Україна – гарне поле для гри в геополітичні шахи, доки великою шахівницею не стане вся Європа. Ось тільки грати на ній будуть уже в «чапаєва».
Лоукост Wizz Air оголосив про відкриття нових рейсів зі Львова та Харкова. Зокрема, зі Львова авіаперевізник полетить у польські міста Катовіце та Гданськ, а також у німецький Дортмунд. А з Харкова – у Катовіце та Дортмунд. Про це POLUKR.net дізнався з сайту avianews.com.
Рейси Львів – Гданськ і Львів – Катовіце Wizz Air почне виконувати з 26 березня 2018 року, Харків – Катовіце – з 20 червня. У Дортмунд Wizz Air полетить зі Львова з 21 травня 2018 року, а на маршруті Харків – Дортмунд Wizz Air почне літати з 5 квітня 2018 року.
Усі рейси заплановано здійснювати двічі на тиждень, оголошена ціна на квитки в Польщу – від 279 гривень (менш ніж 40 злотих), у Дортмунд – від 719 грн.
«У результаті збільшення попиту серед українських пасажирів на послуги WIZZ, авіакомпанія рада запропонувати більш широкий вибір авіаперельотів для мандрівників та відвідувачів України. Львівська мережа лоу-кост маршрутів буде розширена, на додаток до нещодавно оголошеного рейсу в/з Лондона-Лутон, завдяки трьом новим напрямкам у такі гарні міста як Дортмунд, Катовіце й Гданськ із наступної весни», – йдеться у повідомленні авіакомпанії, яке цитує на своїй facebook-сторінці Міжнародний аеропорт «Львів».
Як додали у Wizz Air, протягом 10 місяців 2017 року (січень-жовтень) близько 590 000 пасажирів скористалися послугами авіакомпанії на рейсах в/з України, що на 75% більше, ніж протягом аналогічного періоду минулого року. У 2018 році в компанії очікують збільшення завантаження суден лоукостера на більш ніж 130%. Тож 2018 року Wizz Air пропонуватиме понад 1,8 мільйона посадкових місць на 29 українських маршрутах.
Нові напрямки Wizz Air додалися до рішення розпочати польоти зі Львова до аеропорт Лутон у Лондоні, про яке компанія оголосила 20 листопада. Рейс виконуватимуть тричі на тиждень: по вівторках, четвергах і суботах. Авіасполучення розпочнеться з 18 вересня 2018 року.
Перемиський районний суд минулого четверга виправдав 31-річного громадянина Польщі, якого звинувачували в тому, що він вигукував «Смерть українцям!» під час «Маршу орлят перемиських та львівських» у грудні 2016 року в Перемишлі. Вирок не є остаточним, прокуратура подає на апеляцію. Про це POLUKR.net дізнався з сайту TVP.info.
Як повідомила представниця офісу прокурора районної прокуратури в Перемишлі Марта Пентковська, суд в усному обґрунтуванні до рішення поінформував, що «на стадії судового розгляду головний свідок звинувачення заявив, що деяких обставин події він не пам’ятає, а це вплинуло на оцінку судом правопорушення обвинуваченого». Вона додала, що в усному обґрунтуванні вироку суд не посилається на інші докази цієї справи.
За словами Марти Пентковської, що прокуратура впродовж семи днів попросить письмове обґрунтування суду, а після ознайомлення з ним подасть апеляцію.
Чоловіка звинувачували у висловлюванні погроз на адресу групи людей через їхню національну приналежність або віросповідання, а також у підбурюванні до ненависті за ознаками національності. За це йому загрожувало від трьох місяців до 5 років позбавлення волі.
Поліція з’ясувала, що саме Андріан Н. вигукнув «Смерть українцям», коли учасники маршу проходили повз Український народний дім. Це зафіксовано на відеокамеру свідка інциденту.
Підозрюваний не визнавав, що це він викрикнув «Смерть українцям». А організатори маршу навіть зазначили, що викладення згаданого відео в інтернет – це «провокація української сторони».
Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
