Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
У східній Німеччині досі залишається брак довіри до державних інституцій, політичної освіти і тяглість спадщини з часів НДР, через що ця частина країни голосує за недемократичні сили. Німецьке суспільство розуміє про потребу подбати про оборону країни, Європи та допомогу України, але занадто повільно переходить до практичних дій, хоча ХДС щодо цього обіцяє бути більш активна, ніж СДП. Про це PolUkr.net розповіла дослідниця з німецького Європейського університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері Сюзан Воршех.
– У східній Німеччині ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (АдН) перемогла на землях колишньої НДР. У решті країни перемогли ХДС/ХСС. Чому після 35 років об’єднання країна досі розділена, і схід голосує за крайні проросійські партії?
– Маємо у Німеччині консервативний зсув, що довели останні вибори. Але у східній частині теж є проблема спадщини з НДР і 30 років трансформації. У цій частині країни низький рівень довіри до інституцій, а радше довіра до неформальних мереж. Також величезне розчарування змінами після 1989-го. Хоча більшість людей живуть матеріально добре, постсоціалістична трансформація не сприймається як така, що відбулася добре. Політичні інститути та культура ФРН залишилися досить чужими для багатьох на сході.
Бракує громадянської освіти про політико-демократичні процеси. Проблема сягає корінням часів НДР і 1990-х. У сукупності бачимо, що хоча у східній Німеччині умови життя не такі погані, держава загального добробуту існує, як і в західній частині, водночас є регіональні відмінності у рівнях життя. Це дає результати у відмові від «західних» демократичних партій та високому інтересі до недемократичних і проросійських сил.
– Лідер ХДС Фрідріх Мерц заявив, що хоче сформувати коаліційний уряд до Великодня, 20 квітня. Наскільки реально? Чи найімовірнішим партнером по коаліції є СДП канцлера Олафа Шольца?
– Не думаю, що Шольц увійде в наступний уряд. Але соціал-демократи зараз – єдиний партнер консерваторів по коаліції, якщо тільки самі консерватори не змінять ставлення і не забажають мати коаліцію з АдН, що виключали раніше. Якщо ХДС дотримаються обіцянки, то залишаться в демократичному спектрі. Відтак буде коаліція з СДП. Тож соціал-демократи увійдуть в наступний уряд, і можуть підвищити ціну за участь у коаліції.
Інше питання – чи можна довіряти обіцянці Мерца, що не піде в коаліцію з АдН, і не буде співпрацювати з ультраправими. Він обіцяв це перед виборами, але потім мав співпрацю в одній парламентській ініціативі з ними. Вона не мала практичних результатів – була лише так звана парламентська ініціатива, щоб зробити заяву. Але вони співпрацювали, і ця ініціатива не була б успішною без голосів АдН. Багато-хто зараз через це неохоче довіряє Мерцу та ХДС.
– Які головні внутрішні та зовнішні виклики у Мерца, і як збирається їх вирішувати?
– Найбільший виклик для наступного уряду – об’єднати Європу і працювати над цим з нашими партнерами, зокрема Францією, Польщею і, звичайно, Україною, щоб зміцнити європейську позицію, і відновити мир у Європі.
Актуальною буде позиція ЄС у питанні встановлення чесного, справедливого і сталого миру в Україні. Це пов’язано з обороноздатністю Європи, рівнем і можливостями співпраці ФРН із європейськими партнерами, організацією спільного європейського голосу. Цей виклик зовнішньої політики – найбільший, з яким буде стикатися новий уряд.
Проблема в тому, що німецьке суспільство не усвідомлює і тому не готове до цих величезних кроків, які маємо зробити в оборонній та зовнішній політиці. Значна частина суспільства, країни все ще живе в 1990-х і на початку 2000-х, коли здавалося, що в Європі «вічний мир», що ворогів не буде, і жодна країна ніколи не заперечить наше мирне життя. Але очевидно, що маємо змінити ставлення. Консерватори здебільшого знають, що зараз інша ситуація, що від Росії йде велика загроза європейському миру і стабільності. І найбільше завдання полягає у відновленні стабільності та єдності в Європі.
Існують великі внутрішні виклики – міграція була важливою темою у виборчих кампаніях майже кожної партії в Німеччині. Я неохоче погоджусь, що це найбільша проблема. Вважаю, що ЗМІ та ультраправі партії роздули її до надмірних масштабів. Справжні клопоти – це соціальна нерівність, інтеграція людей, які приїжджають в Німеччину, недоліки в системі освіти та економіці.
Одна з проблем, що легко переключити увагу людей на питання міграції. Найбільший виклик, що люди відчувають, що в суспільстві забагато нерівності, і бояться занадто великих змін. Новий уряд має обов’язково зайнятися її вирішенням, а не залишити на відкуп правим екстремістам.
– Як Мерц бачить на рівні ЄС боротьбу проти викликів з безпекою? Наскільки його погляди збігаються з поглядами лідерів інших великих країн Європи як от Франції, Італії, Польщі, Іспанії?
– Мерц підкреслив готовність підтримувати Україну сильніше, ніж, наприклад, Шольц. Він був навіть нібито готовий відправити ракети Taurus. Але ці заяви були у листопаді минулого року в рамках виборчої кампанії. Я не до кінця впевнена, чи був він чесний з обіцянкою відправити Taurus.
Здається, Мерц краще за Шольца розуміє важливість об’єднаної Європи та доброї, тісної співпраці з європейськими партнерами в усіх сферах, краще розуміє франко-німецьку і німецько-польську співпрацю. Побачимо, яку країну відвідає першою після обрання канцлером. Як розвиватимуться відносини з найближчими партнерами в Європі. Сподіваюся, вони будуть кращими, ніж за Шольца, який не відчував того, що ФРН потрібно щодо наративів, поширених, зокрема у Центральній та Східній Європі.
Не впевнена, що Мерц буде більш чутливим до східноєвропейських питань. Лише на це сподіваюсь. Але для нього буде важливо почути польські, балтійські, українські голоси задля об’єднання Європи, зміцнення європейської позиції.
– Якими можуть бути відносини Мерца з лідером США Дональдом Трампом, і якою бачить перспективу збільшення витрат на оборону Німеччини, реформування ЄС у сфері безпеки та збільшення витрат на європейську допомогу Україні?
– Це буде залежати від ситуації у європейській політиці. Він зацікавлений у зміцненні голосу ЄС щодо США. Наразі всім досить складно співпрацювати зі Штатами, бо важко передбачити, особливо після випаду Трампа на адресу українського президента – це було найгіршим моментом для всіх.
Є люди в ХДС, які вже намагалися налагодити контакт і побудувати довіру з Трампом. Але будувати мости з Вашингтоном з кожним днем все складніше, бо бачимо ці суперечливі позиції і дії щодо України. Важко їх оцінювати і прогнозувати їхні наступні кроки. Але довіра і надійність – це фундамент дипломатії і дружби.
Німецько-американська дружба і тісна трансатлантична співпраця – частина політики ХДС протягом багатьох десятиліть. Це один із їхніх базових наративів – підтримувати цю дружбу і тісну співпрацю. Але у них є сумніви щодо позиції адміністрації Трампа.
Мерц буде намагатися триматися дистанції і з’ясовувати, в яких частинах, щодо яких позицій може співпрацювати з Трампом. Які питання має залишити поза межами діалогу та співпраці.
Німеччині залежить від хороших стосунків зі США, незалежно від того, хто у Білому домі. Але це буде дуже складний баланс між збереженням тісних зв’язків, дружби і водночас усвідомленням того, що ми більше не можемо довіряти один одному. Ми напередодні нової епохи, маємо справу з авторитарним державним переворотом у найважливішій західній демократії. Це кінець надійності.
– Чи можуть Європа і Німеччина, зокрема без США, дати військову допомогу Україні, якщо Трамп зупинить американську допомогу?
– Це було б важко, бо США були найбільшим донором не лише з точки зору військової, а й гуманітарної підтримки. ЄС – сильний і великий донор, і може багато чим підтримати, але щоб реально компенсувати підтримку США, нам потрібні потужні та сміливі кроки. Наприклад, використати всі заморожені в Євросоюзі кошти росіян. Використати ці російські гроші не лише як заставу під відсотки, а самі заморожені активи. Таким чином Євросоюз міг би підтримати Україну і компенсувати витрати.
Завдання Мерца буде знайти можливості та інструменти, щоб це компенсувати. Це також потребує критичного погляду в минуле. Ми б не опинилися сьогодні в тому стані, якби ЄС від початку сильно підтримав Україну у військовій та гуманітарній сфері. Якби ми дискутували про танки і Taurus навесні 2022-го, а не через рік чи півтора. Може, ми б тоді не опинилися в такій ситуації сьогодні.
Я не впевнена, що Мерцу та ХДС настільки зрозуміло, що ми повинні були допомагати значно більше і раніше, і що тепер маємо вчитися щодо того, чого не зробили у перший і другий рік війни.
– Мерц почав переговори з СДП щодо схвалення спецфонду на оборону на 200 млрд євро. Крайні праві та ліві в новому Бундестазі мають меншість, щоб заблокувати це. Чи не поставлять вони під сумнів подальшу військову допомогу Берліна Києву?
– Ультраправі та ультраліві не лише ставлять під сумнів, а категорично проти підтримки Україну. У них чітка проросійська позиція, намагаються підірвати підтримку Києва. Ця ситуація не почалася зараз, навіть не в 2022-му, а в 2014-му, коли крайні ліві та праві партії, а також частина соціал-демократів і частина консерваторів були проти чи вагалися щодо підтримки України.
Тому важливо, щоб канцлер Мерц співпрацював не лише з соціал-демократами, а теж із «зеленими» у створенні нових інструментів для фінансової, військової та гуманітарної допомоги Україні. Щоб партійні розбіжності, які іноді бачимо, не стосувалися допомоги Києву. Бо консерватори та «зелені» дотримуються більш-менш однієї лінії, і охоче підтримують Україну. Їм було б важливо бути відкритими до співпраці між собою.
– Яке загалом ставлення Мерца до України та Росії? Якої політики від нього слід очікувати? Чи збільшить підтримку України, порівняно з Шолцем?
– Мерц двічі відвідував Київ під час вторгнення і намагався підкреслити, що він на боці українців, що хоче підтримати Україну, і що розуміє боротьбу українців за свободу.
Але також він серед тих у ХДС, хто колись підтримував, наприклад, «Північний потік-2». Він також говорив про «туризм добробуту» українських біженців у 2022-му, зневажливо ставлячись до тих, хто приїхав сюди, щоб врятуватися від російської агресії. Коли він сказав, що поставить Taurus восени 2024-го, ми можемо назвати це навчанням чи частиною передвиборчої кампанії – не впевнена. Але в ХДС, як і серед СДП, все ще є ті, хто волів би більш дружнє ставлення до Росії, і хто все ще не так підтримує Україну так, як мав би.
Мерцу буде важливо об’єднати власну партію на позиції рішучої підтримки Києва, і донести це до суспільства. Це не найважливіший аспект його політичних амбіцій. Є внутрішні справи, які здаються йому важливішими, зокрема міграція. У своєму передвиборчому маніфесті ХДС заявив, що досягне цільового показника НАТО у 2%, зміцнить Бундесвер і оборонну промисловість, створить контактну групу з питань України з Польщею, Францією та Великою Британією. Побачимо, чого зможе цього досягти.
Також важливо, хто стане главою МЗС. Можу уявити, що це буде хтось із соціал-демократів, які займуть цю посаду в коаліції. Це може бути Борис Пісторіус, і це було б чудово.
Мерц перед виборами казав, що рішуче допомагатиме Києву, зокрема військовою допомогою. Перед виборами казав, що дасть ракети. Після виборів ми від нього цього більше не чули. Боюся, що в коаліції з соціал-демократами, він знову буде неохоче про це говорити, бо у нього з’явиться аргумент, щоб сказати, що він хотів би послати Києву ракети, але соціал-демократи проти, тож у цій коаліції це неможливо.
Сподіваюся, цього не станеться і процес навчання у ХДС минув успішно, щоб зробити Україну пріоритетом, і допомогти досягти справедливого і стійкого миру в Європі.
– Як зміниться ставлення Берліна до членства України в НАТО та ЄС з Мерцом? Чи можна очікувати прискорення євроінтеграції?
– Це залежить від того, наскільки сильним буде ЄС у наступні місяці, чи буде Мерц сприяти його зміцненню. Євроінтеграція України все ще є пріоритетом для Німеччини та Євросоюзу. Тут перевага в тому, що Мерц і глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн – члени ХДС. Вони знають один одного і можуть разом збільшити підтримку цієї позиції. Але все залежить від того, наскільки об’єднана Європа зможе говорити єдиним голосом, і чи вистачить Мерцу розуму звести голоси німців, поляків, французів, іспанців разом для підтримки євроінтеграції.
Питання, чи може бути процес прискорення євроінтеграції, складне, бо залежить теж від українських реформ та інтеграційних переговорів, які має реалізувати Україна. Це буде тривалий процес, але важливо, щоб впровадження правового масиву ЄС в українську юридичну систему мало необхідні інструменти, щоб були механізми вирішення складних ситуацій, як у випадку з польськими фермерами чи іншими суперечливими питаннями. Маємо обговорити це на європейському рівні.
Коли йдеться про членство в НАТО, це значно складніше, бо тут Німеччина дуже залежна від США і їх підтримки європейської оборони. Мерц не проти членства України в Альянсі, він навіть виступав за нього, але він не ризикне втратити підтримку НАТО з боку США. Із новою позицією адміністрації Трампа проти членства України все ускладниться. Захід втратив свій єдиний голос.
Було б добре і великою підтримкою для НАТО, якби Україна була в Альянсі. Усі знають, що на сьогодні це найдосвідченіша армія у світі, і нам були б потрібні ці знання і активна співпраця з Києвом для нашої власної безпеки в Європі. Але я не впевнена, що в наступному уряді є таке чітке розуміння.
– Якою була б роль Німеччини у відбудові України за правління ХДС/ХСС?
– Німеччина, і не лише консервативний уряд, виступають за надання технічної та гуманітарної допомоги Києву. Є зацікавленість Берліну грати важливу роль у відновленні України. Якимось чином Німеччина навіть більше зосереджена на відбудові, ніж на тому, як встановити справедливий і сталий мир – це певна політична культура чи спадщина.
У Німеччині віддають перевагу відновленню та реконструкції, а не участі у складних дебатах і рішеннях щодо того, як досягти тривалого миру, хоча, очевидно, що слід робити другий крок перед першим.
Однак відновлення – це тема, в якій ХДС зацікавлена. Партійна система у ФРН має таку особливість, що кожна сила має політичну основу, яка діє як мозковий центр від її імені. Політична фундація, пов’язана з ХДС – Фонд Конрада Аденауера. Вони активні у підтримці України, в організації дискусій, доповідей щодо процесу відновлення. Тож вони в цьому заангажовані та активні.
Можемо очікувати, що наступний уряд на чолі з ХДС підтримає відновлення України, зокрема в технічному плані, а також коли йдеться, наприклад, про моделі співпраці в партнерстві міст.
Звичайно, німецька промисловість зацікавлена у поширенні своїх корпорацій, тож німецький бізнес розпочне співпрацю з українським для роботи над енергетичною інфраструктурою, виробництвом зброї, в інших сферах.
Добре, що бізнес в Німеччині очікує консервативного уряду, щоб підтримав їхні амбіції щодо міжнародної співпраці. Тому коли справа доходить до відновлення, можемо очікувати чесної та великої участі німців.
– Ви згадували про Taurus. Наскільки ймовірне постачання цих ракет в Україну, коли, скільки, і що заважає, крім можливої протидії соціал-демократів?
– Єдина перешкода – політична. Не сподіваюся, що наступний уряд надсилатиме ці ракети з однієї причини – у ХДС був шанс виступити з парламентською ініціативою про відправку ракет із того моменту, коли минулої осені впала стара коаліція. І ми не побачили жодної ініціативи, щоб домовитися з лібералами та «зеленими» про те, щоб надіслати Taurus чи принаймні вимагати цього.
Зрештою, це рішення канцлера. Якщо не погодиться, ракети не відправлять. Але це був би дуже сильний знак з боку ХДС, щоб тиснути на канцлера Шольца. Але я не бачила жодних реальних ініціатив від Мерца, тому скептично ставлюся до того, чи зможе його уряд змінити ці дебати. Зокрема, намагаючись співпрацювати в коаліції з соціал-демократами, які категорично проти відправки ракет.
Кілька днів тому відбулася дискусія, коли відомі консерватори сказали, що пора навчати українців управляти Taurus. Але, думаю, це була лише риторика. Я не очікую, що Мерц буде таким сміливим та ризикуватиме коаліцією з СДП заради посилання цих ракет. У нього є достатньо причин, щоб сказати: «Я хотів послати, але, на жаль, не можу, бо соціал-демократи проти».
– Як Мерц ставиться до відправлення німецьких військ разом із французькими та британськими в Україну, якщо війна буде заморожена?
– Це чутлива дискусія в Німеччині. Німці в більшості категорично відкидають цю ідею. Раніше консерватори заявляли, що будь-якими засобами готові підтримувати мир в Україні, але перед виборами намагалися уникнути цього питання. Мерц навіть накинулася на нашого міністра закордонних справ АнналенуБербок, коли та говорила, що німецькі солдати можуть захищати мир в Україні.
Чесно кажучи, ми до цього не готові. Зараз активно працюємо над тим, щоб відправити до Литви 5 тис. військових Бундесверу, де їх очікує один із штабів дислокації. Здійснити це було важко, щоб просто були там, і показали якусь силу НАТО. Нам для цього знадобилося п’ять років. Тож навіть, якби Мерц погодився відправити війська в Україну, це було б дуже складним завданням, бо Німеччина не звикла швидко посилати військових туди, де потрібні. Я не впевнена, чи Бундесвер взагалі готовий до якихось бойових дій.
– Яким Мерц бачить захист Європи без США в умовах можливої російської гібридної чи повномасштабної агресії проти якоїсь із країн Балтії через кілька років?
– Протягом останніх тижнів, коли Трамп робив заяви, у німецькій політиці сталося велике пробудження. На жаль, навіть Мерц і ХДС відчули пробудження лише того дня, коли стало ясно, що Трамп повернеться в Білий дім.
Майбутній уряд чи такі люди, як Мерц і його консерватори, та більшість інших партій і їх лідерів не дуже готові до цього. У своєму передвиборчому маніфесті ХДС говорив, що ЄС також має стати «союзом безпеки». Як би правильно це не звучало – особливо після того, як США чітко дали зрозуміти, що більше не зацікавлені у справжньому мирі для України, – я маю сумніви щодо того, чи зможе уряд Мерца зібрати необхідну силу для цього, і чи існує «дорожня карта» для цих зусиль.
Очевидно, що ми в Німеччині та Європі повинні зміцнювати свою оборону, збільшувати військові витрати, чисельність військ. Є певна готовність робити ці реформи, які ми не робили багато років, але ми робимо це дуже повільно та не в повному обсязі.
Навіть якщо збільшимо військове фінансування швидко, то присутність військ США все одно важлива для Європи і Німеччини зокрема. Неможливо їх брак компенсувати за день чи навіть рік.
Ми добре усвідомлюємо цю залежність. Європейські лідери бачать потребу реформ, отримання більшої незалежності та зміцнення Європи, але є багато перешкод, і не лише щодо фінансування. Це також питання використання однакових освітніх стандартів, єдиної зброї та амуніції. Тому об’єднати все теж є величезним завданням. Його актуальність всі бачать, але поки бракує стратегії, як це зробити швидко.
Ми зовсім не готові до найгіршого сценарію – російського вторгнення в країни Балтії – ні матеріально, ні ментально.
