середа, 1 Грудень, 2021
pluken
Головна / Думки та коментарі / «Зрада» по-донецьки?
Fot. focus.ua
Fot. focus.ua

«Зрада» по-донецьки?

Share Button
Fot. focus.ua
Fot. focus.ua

В жодному разі не можна стверджувати що самопроголошені державні утворення «ДНР» та «ЛНР» мають щось подібне на зовнішню політику. Тим більше помилково було б думати що така політика є чимось дійсно незалежним та самостійним, не керованим Москвою. Тим не менш саме події пов’язані з призначенням нового «міністра закордонних справ ДНР» викликали великий резонанс на окупованих територіях Донбасу на цьому тижні. Окрім змін в «МЗС» обговорювалось й зміщення з посади заднім числом (указ підписаний ще 15 травня 2015 р.) секретаря «Ради національної безпеки», командира батальйону «Восток» Олександра Ходаковського. Політичне цькування останнього є очевидним ударом по позиціям Ахметова на Донбасі, та водночас намаганням підпорядкувати «охоронну фірму» «Восток» 1-му корпусу армії Новоросії. Це дало привід Ходаковському замислитись над власним майбутнім, згадати долю Мозгового та «Баті» Дрьомова. Зміни ж на «дипломатичному» фронті більш завуальовані та багаті на різні інсинуації.

Звільнений «міністр закордонних справ» Олександр Кофман був більше ніж просто керованою Москвою людиною, він виконував функцію координатора між кремлівським куратором Донбасу Сурковим та місцевою елітою на чолі з Захарченко. Тим більш цікавим виглядає той факт, що рішення про зняття Кофмана з посади було ухвалено відразу після візиту в Донецьк Владислава Суркова 16 лютого 2016 р. (напевно, так само, як й рішення про політичне усунення Ходаковського). «Указ» про зняття посади підписаний Захарченко 22 лютого 2016. До речі, на офіційному сайті «МЗС ДНР» (що має дивний домен http://mid-dnr.su/) Кофман досі значиться керівником «міністерства».

Колишній старший радник по розвитку регіональної мережі банку «Надра» (що належить Дмитру Фірташу) Кофман мав тісні зв’язки з єврейською громадою Донеччини. Він довго працював мадріхом в макіївській філії «Сохнута» («Єврейського агентства для Ізраїлю») – міжнародної мережі з центром в Ізраїлі, що займається репатріацією в Ізраїль, питаннями, пов’язаними з єврейсько-сіоністським навчанням і єврейсько-сіоністською пропагандою. Більшість його родичів, включаючи батька Ігоря Борисовича, емігрували в Ізраїль.

Кофман не мав фахової дипломатичної освіти, зрештою для маргінального складу «уряду ДНР» в цьому не було потреби. Очевидно, що саме низькі результати на «дипломатичній ниві» стали основною внутрішньою причиною зміни. Власне все, чого досягла «дипломатія ДНР» за рік та 4 місяці (а Кофман став міністром в листопаді 2014 р. після так званих «парламентських виборів») – відкриття посольства ДНР в Південній Осетії. Окуповані території Грузії – Абхазія та Південна Осетія – ледь не єдині «зовнішньополітичні партнери» «ДНР», натомість ще одна самопроголошена республіка «ПМР» (Придістров’я) дистанціювалась від визнання «ДНР та ЛНР», незважаючи на запити з цього приводу. Показовою виглядає ситуація з відкриттям «посольства ДНР» в Фінляндії у травні 2015 р., коли група донеччан, що мали відкриті шенгенські візи, виїхали до Фінляндії. В м. Гельсінкі вони орендували приміщення та вивісили там прапор «ДНР», назвавши це «посольством». Тоді МЗС Фінляндії був вимушений навіть реагувати на подібне, визначивши незаконною подібну «амбасаду».

Цікаво, чому головним переговірником «ДНР» в Мінську є голова «Народної ради ДНР», а не «міністр закордонних справ». Невже в «ДНР» настільки багато інших невідкладних зовнішньополітичних справ, що міністр має сидіти вдома, в «апараті», й вирішувати їх? Загалом Москва Кофмана зайвий раз не «світила», напевно, ще й через його постійні контакти з європейськими ультраправими силами – від «Народного фронту» Франції до «Йоббіка» в Угорщині. Проте намагання заманити до Донецька хоч якихось західних депутатів, та таким чином створити прецедент, що мав би призвести до визнання ДНР, не увінчались успіхом. Французькі та італійські, польські та австрійські депутати ультраправих та ультралівих поглядів вже їздять до анексованого Криму на запрошення російської сторони, проте все ж не наважуються приїхати до Донецька. До речі, колишній голова «МЗС ДНР» Кофман є ідеологічним засновником та співголовою пропутінської партії «Зміна» в Польщі, що відзначається сталою антиамериканською та антиукраїнською риторикою (Україну називають «неонацистською державою» та спекулюють на Волинській трагедії). Не визиває сумнівів кремлівське коріння цієї «політичної сили», їй відмовляють в реєстрації, проте сторінка партії в Facebook вже має понад 11 тисяч лайків.

Новопризначений «міністр закордонних справ» Наталія Ніконорова працювала юристом в апараті «Народної ради ДНР» та водночас представляла позицію ДНР в політичній підгрупі Мінського процесу (тобто була візаві українського переговірника Романа Безсмертного). До речі, її брат Олексій Ніконоров виконував подібну функцію в безпековій підгрупі, займаючи так само як й сестра посаду юриста «Народної ради ДНР». Їх батько Юрій Ніконоров – начальник департаменту легкої промисловості «міністерства промисловості та торгівлі ДНР» (міністром є Олексій Грановський – колишній «міністр палива та енергетики ДНР», що провів в СІЗО близько 6 місяців за розкрадання й продаж вугілля Україні. Таким чином Грановський знову тріумфально повернувся до влади в «ДНР») та близький соратник Дениса Пушиліна (Наталію Ніконорову називали навіть правою рукою Пушиліна). Наталія є випускницею спеціалізованою школи з поглибленим вивченням іноземних мов № 115 м. Донецьк, яку закінчила в 2001 р. В 2006 р. закінчила Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана за юридичним фахом. Її подальша кар’єра, за твердженням Едуарда Лимонова, так само пов’язана зі столицею України, де у період з 2006 по 2012 рр. вона послідовно працювала помічником народних депутатів Верховної ради Геннадія Москаля (нині намісника Закарпаття, колишнього голови Луганської військово-цивільної адміністрації) та Святослава Піскуна (колишнього генерального прокурора України). Перший вже спростував подібні твердження, у власному стилі заявивши що «ця проститутка не була моєю помічницею». У той же час з іншим нардепом, про якого писав Лимонов, – Піскуном – все не так однозначно. Згідно з інформацією проекту «Посіпаки» (база даних помічників нардепів Верховної ради останніх п’яти скликань), Ніконорова Наталія Юріївна працювала на платній основі помічником екс-регіонала під час п’ятого та шостого скликань парламенту.

Чого чекати від зазначених змін? Погляди дуже різні – від внутрішньополітичної гри й міркувань, що Кофман, як сильний політик, тепер приєднається разом з Ходаковським до нового політичного проекту Пургіна «Юг Росії», до піар-ходу, коли імпотентне «міністерство закордонних справ» очолив такий собі клон «кримського прокурора Няши». З одного боку усуваючи Кофмана від керівництва Кремль цілковито переходить на режим ручного керівництва позиції ДНР в Мінську. З іншого боку, Ніконорова підсилює позиції Пушиліна, й далеко не факт, що завтра Захарченко з Пушиліним опиняться в одному човні. В ДНР та в ЛНР вже давно назрівають зміни верхівки керівництва – Захарченко та Плотницького відповідно. Особливо першого з його зайво радикальною риторикою та іміджем першого парня на селі. Неоднозначний Пушилін як лідер «республіки» значно зручніший для Москви у разі рішення довести Мінськ-2 до кінця й інкорпорувати ОДРО до складу України.

Валерий Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Володимир Путін, Віктор Медведчук. Фото: jankoy.org.ua

Реванш Росії в Україні – реальна загроза

Доки світ повільно виходить з кризи, спричиненої пандемією COVID-19, Європі варто готуватись до наступних криз, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.