Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Що стоїть за пікетами держустанов бійцями добровольчих батальйонів
З кінця минулого тижня в Києві відбулася низка пікетів за участі людей у військовій формі, які називають себе бійцями добровольчих батальйонів. Почин дали бійці батальйону «Айдар», які протестували проти переформатування свого батальйону, а продовжилися штурмом Адміністрації Президента членами так званого «батальйонного братства».
24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» Сухопутних військ Збройних сил України офіційно підпорядкований Міністерству оборони і діє в Луганській області у складі підрозділів АТО. 29 січня народний депутат, колишній командир батальйону «Айдар» Сергій Мельничук заявив, що батальйон розформували.
«Батальйон розформувати дні тому. За документами батальйону не існує. При цьому міністр оборони і начальник Генштабу кажуть, що такий наказ не підписували. Але на передову уже прийшли документи про те, що такого підрозділу не існує і печатка нового підрозділу. Ми будемо пікетувати Міноборони для того, щоб батальйон продовжив існувати і захищати цілісність України», – заявив він.
У п’ятницю, 30 січня відбулася акція протесту, яка продовжилася у понеділок, 2 лютого. Того дня пікетувальники навіть підпалили під будівлею Міноборони шини. Така поведінка «айдарівців» наштовхнулася на жорстку критику як з боку Міністерства оборони України, так і бійців самого «Айдару», які нині перебувають на передовій. І небезпідставно.
Як з’ясувалося, про ніяке розформування не йдеться, а весь шум через банальну боротьбу за посади. Річ втім, що ініціатор протестів Сергій Мельничук втратив посаду командира «Айдару» після того, як став народним депутатом Верховної Ради України (за списками Радикальної партії Ляшка). Генштаб призначив нового командира – підполковника Євгена Пташника. Це призвело до розколу в батальйоні. Частина бійців вимагає повернути на посаду командира Сергія Мельничука, і він зовсім не проти – з його слів, він уже написав рапорт на ім’я міністра оборони про повернення на фронт і колишню посаду. А інша частина «айдарівців» продовжує воювати на передовій під керівництвом Євгена Пташника. Але його попередник після свого звільнення не передав новому керівнику… печатку. Відповідно в Міноборони були змушені перереєструвати номер військової частини з 0624 на 2950 і замінити печатку.
«Батальйон як існував, так продовжує існувати. Єдине, що ми тепер проходимо як військова частина 2950. Річ в тім, що колишню печатку або вкрали, або загубили. Принаймні колишній командир (Мельничук) її не передав. Тому ми були вимушені замовити нову, щоб не допустити непорозумінь. Але ми, як і раніше, виконуємо бойові задачі в зоні АТО», – заявив нинішній командир «Айдару» Євген Пташник.
В Міноборони підтвердили, що організаційні зміни батальйону торкнуться лише перереєстрації номера військової частини і заміни печатки, аби уникнути зловживань. Адже втрачена печатка та документи можуть стати інструментом в махінаціях.
«Нинішні бійці «Айдару» підтримують такі заходи, адже втрата печатки робить неможливою роботу штабу з документами протягом трьох останніх місяців: не купуються матеріальні засоби для потреб підрозділу, утруднено відправку особового складу у відпустки та відрядження, направлення на лікування», – зазначає Міноборони.
Після цього з’явилася інформація, що «Айдар» поділять на дві частини, але й її спростували у Генштабі. І додали, що керівником батальйону не буде ані Сергій Мельничук, ані Євген Пташник – на цю посаду призначать «третю особу».
«Буде одна військова частина, двох “Айдарів” не буде, розподілу не буде. Для тих, хто захоче перейти з «Айдару» в інші структури і підрозділи, всім будуть створені сприятливі умови для цього. Але батальйон «Айдар» буде один. Не буде «Айдару» імені Мельничука чи «Айдару» імені Пташника, «Айдар» є один – 24 батальйон», – повідомив речник Генштабу Владислав Селезньов.
Цю ситуацію можна було б сприймати як прикре непорозуміння, якби вона не отримала продовження. Річ в тім, що до пікету «айдарівців» 2 лютого доєдналися члени так званого «Всеукраїнського батальйонного братства». Наступного дня ця організація уже самостійно пікетувала спочатку Міноборони, а потім здійснила спробу штурму Адміністрації Президента. Її лідер В’ячеслав Фурса заявляв, що до організації входять представники 40 батальйонів (участь пікетах брало близько 50 чоловік), які вимагають ввести воєнний стан і змінити керівництво силового блоку країни.
Втім уже в середу у Верховній Раді комбати, що стали нардепами, повністю відхрестилися від так званого «батальйонного братства» і звинуватили його у розхитуванні ситуації всередині країни. А трохи пізніше Служба безпеки України заарештувала одного з організаторів фейкового штурму Адміністрації президента: з’ясувалося, що він займав високу посаду в Генштабі і паралельно працював на ДНР, а також попередила диверсію, яку так звані обурені представники батальйонів мали вчинити біля парламенту.
Так, як повідомив голова СБУ Валентин Наливайченко, поблизу Києва було затримано вантаж зі зброєю – 10 гранатометів, набої та вибухівку, які мали бути використані для диверсій біля Верховної Ради під час розгляду питання про визнання «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями.
«Крім того, нами вилучено інструкції спецслужб Російської Федерації, які мають так звані обурені представники батальйонів, які насправді або не були в батальйонах або є дезертирами та провокаторами», – сказав голова СБУ, наголосивши, що диверсії мали вчинити саме вони.
Також СБУ затримала підполковника Генерального штабу ЗСУ на прізвище Чорнобай та його спільника – представника ДНР на прізвище Малешко. За словами Наливайченка, підполковник Чорнобай, користуючись службовим становищем і працюючи інструктором в одному з добровольчих батальйонів, надавав бійцям неправдиву інформацію про завищені втрати сил АТО на Донбасі, чим підбурював їх до протестних акцій. Крім того, кажуть в СБУ, він розвивав агентурну мережу для цієї підривної діяльності і передавав по секторах точні координати добровольчих батальйонів бойовикам для ведення артилерійських обстрілів.
Так боротьба за печатку ледь не призвела до розгортання другого фронту в столиці України.
Ірина Гамрищак
