Пенсіонерка Мирослава Іванівна довго намагалася звикнути засинати і прокидатися під обстрілом Донецька. Нарешті, вже після Мінського перемир’я, зважилася переїхати до Мелітополя Запорізької області.
– Дуже складно стало існувати, елементарно проблеми з їжею, – розповідає. – Люди деякі запасалися консервами, коли все тільки починалося, але це все вже давно з’їли. Бувало, ми зустрічали зовсім стареньких бабусь, які милостиню просять, бо про пенсії все вже давно забули.
Мирослава Іванівна каже, що в останні дні кількість обстрілів значно скоротилося, але одиночні постріли чути. Син жінки залишився в Донецьку.
– Телефоную сину, говорить, що зараз хоч можна спокійно вийти на вулицю, тобто не кожні півгодини бомблять, а рідко, і до будинків не долітає. Люди навіть бояться радіти і на щось сподіватися, щоб не наврочити. Хоча деякі люди повертаються додому, як це восени було. Але всі мирні жителі розуміють, що в будь-яку хвилину обстріли можуть поновитися, – ділиться переселенка.
Мирослава Іванівна переоформила в Мелітополі пенсію і вже отримала гроші. Ще місьця-півтора вона буде жити тут. Розуміє, що повернення небезпечно.
Natalia Seliukova