Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Східне партнерство, його дотеперішні заходи і подальші перспективи, були однією з тем під час VI Форуму ЄС-Україна, який проходить в Будапешті. Тут не забракло критики і, здається, не завжди обґрунтованої.
У виступах під час дискусії, присвяченої програмі Східного партнерства, можна було почути, зокрема, що ця ініціатива неефективна і не виконує своєї ролі, яка мала б полягати в прискоренні реформ в країнах, охоплених цією програмою. У зв’язку з цим, на думку частини коментаторів, слід було б провести рішуче реформування програми або закрити її. Крім того, у виступі одного з доповідачів з’явились також звинувачення на адресу ЄС, наче б то, впровадження в дію програми Східного партнерства для Молдавії, призвело до затримання програми демократичних реформ, підвищення рівня корупції, збільшення економічної прірви і погіршення умов життя суспільства. Все це, мало бути наслідком політики, яку вів Брюссель, зокрема введення програми Східного партнерства в цій країні.
Як відомо, програму Східного партнерства ініціювала Польща і Швеція в 2009 році. Вона охопила шість держав Східної Європи і Кавказу – Білорусь, Україну, Молдавію, а також Грузію, Азербайджан і Вірменію. Її головна мета полягала в наближенні країн, включених в програму, до Європейського союзу, шляхом прискорення демократичних реформ, проведення спільних дій, спираючись на європейські норми і цінності і, в результаті, створення для них перспективи підписання угоди про асоціацію з ЄС. І хоч сама програма не містить більш детальної обітниці чи гарантії членства, все ж має шанс стати одним з інструментів, які допомагатимуть цим країнам вступити до ЄС.
Думаю, на такі рішучі оцінки, які лунали під час засідань в Будапешті, поки що ще за рано, або вони в значній мірі помилкові. Якщо можна погодитися з думкою, що Східне партнерство потребує реформування і то навіть радикального, то ця необхідність виникає в першу чергу з недостатньої кількості інструментів, які отримали держави Євросоюзу, особливо ті, які схильні сприймати цей проект, як конкурентну програму до співпраці з країнами Північної Африки. Такий підхід, репрезентований частиною країн Південної Європи, є шкідливим та необґрунтованим, оскільки ці два напрямки не повинні вважатися конкурентними, а швидше комплементарними з точки зору інтересів всього Європейського союзу. Адже не можна ствердити, що інтереси ЄС на півдні важливіші ніж на Сході, слід було б в цьому випадку керуватися швидше принципом стабільного розвитку в кожному з цих напрямів.
Посилаючись на ідею закінчення проекту Східного партнерства, слід ствердити, що поки що не видно нічого, що могло б замінити цю програму – і не видається, щоб найближчим часом це могло змінитися. Європейський союз повинен володіти інструментами для ведення політики, на схід від своїх кордонів, тим більше, що країни, які межують з ним з цього боку, мають ключове значення для безпеки всього ЄС, перш за все в сфері енергетики. Проте значна частина керівників, які засідають з західного боку Рейну, воліють не пам’ятати, що може мати катастрофічні наслідки для всього Європейського союзу.
В свою чергу твердження, наче б то Європейський союз, чи то за посередництвом, чи безпосередньо завдяки своїй політиці в межах Східного партнерства, відповідав за поразку реформ в Молдові, чи в будь-якій іншій країні становить як мінімум зловживанням, яке не має жодного підтвердження фактами. Не варто забувати, що кожна з країн, членів програми, або тих які прагнуть в близькому або дальшому майбутньому до асоціації або членства в ЄС, повинна усвідомлювати, що в проведенні реформ зацікавлена в першу чергу вона сама і це вимагає, передусім, включення і мобілізації власної еліти і установ а також натиску з боку суспільства. Зовнішні чинники, а до таких слід зарахувати Європейський союз, можуть цьому лише допомогти. Однак остаточне рішення про те, чи впроваджувати зміни і вибрати дорогу зближення з ЄС чи ні, приймають самі зацікавлені.
Ключовою країною для успіху всієї ініціативи Східного партнерства є безсумнівно Україна. Особлива роль Києва для програми Східного партнерства виникає, перш за все з потенціалу України, як держави, без якої важко говорити про інтеграцію чи хоч би ширшу співпрацю країн Східної Європи з Європейським союзом. Слід також зауважити, що крім різних труднощів, саме Україна найближча до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Тому, думаю, можна стверджувати, що це саме від політики і подальших дій влади в Києві залежать подальша доля Східного партнерства. Така ситуація вимагає від української еліти дуже великої відповідальності. Україна може зайняти позицію регіонального лідера, приклад і досвід у введенні реформ якого можуть стати прикладом, яким в найближчі роки користуватимуться інші держави, охоплені програмою Східного партнерства, – а на майбутнє, існують всі передумови для того, щоб Київ зайняв місце лідера у Східній Європі, схоже до того, яке займає на даний момент Польща серед країн Центральної Європи. Тому залишається сподіватися, що українська влада усвідомлює свою відповідальність і важливість рішень, які вона приймає і прийматиме в найближчі місяці, ключових для результату саміту Східного Партнерства у Вільнюсі, запланованого на листопад 2013 року. Тим більш, що вони матимуть вплив не лише на майбутнє України, але і всього регіону.
Фото: pl.wikipedia.org
Даріуш Матерняк
