Голову «Українського товариства» в Любліні, історика Григорія Купріяновича звільнили з Комітету із захисту пам’яті боротьби й мучеництва при відділі Інституту національної пам’яті Польщі в Любліні. Про це Григорій Купріянович повідомив на своїй facebook-сторінці.

«Сьогодні мене звільнили з членства в Комітеті із захисту пам’яті боротьби й мучеництва у філії Інституту національної пам’яті в Любліні», – написав Купріянович.

Згодом історик додав, що на знак протесту проти виключення його з Комітету при ІНП зі складу Комітету також вийшов професор Маріуш Мазур.

Причиною відкликання Григорія Купріяновича вказано статтю 53м зі статуту Інституту національної пам’яті, в четвертому пункті якої йдеться: «Членів комітету охорони пам’яті боротьби і мучеництва призначає та відкликає Голова Інституту пам’яті на внесок відповідного місцевого директора відділу Інституту пам’яті». Тобто рішення відкликання прийняв Ярослав Шарек на внесок Марціна Кшиштофіка, – інформує видання «Наше слово».

«Рішення президента Інституту національної пам’яті доктора Ярослава Шарека, ухвалене на прохання директора Люблінської філії ІНП Марціна Кшиштофіка, про скасування мого членства в Комітеті захисту боротьби і мучеництва в відділенні Інституту національної пам’яті в Любліні, сприйняв із розчаруванням. Це є продовженням дій, початих проти мене майже два місяці тому воєводою люблінським Пшемиславом Чарнком після урочистостей у Сагрині 8 липня 2018 року, що відбулися за участю Президента України Петра Порошенка, присвячених пам’яті українських православних жертв, загиблих 10 березня 1944 року в Сагрині від рук відділій Армії Крайової», – прокоментував Купріянович це рішення у своїй заяві.

За словами історика, важко не сприймати це рішення як спробу покарання його за представлене сприйняття минулого та історичної пам’яті – з перспективи української православної спільноти регіону. «Якщо президент Інституту національної пам’яті вирішив, що в Комітеті охорони пам’яті боротьби і мучеництва немає місця для представника меншини, я можу лише взяти до уваги таке рішення», – додав Григорій Купріянович.

Він зазначив, що сприймає виключення з Комітету як дискримінацію щодо меншин і спробу унеможливити представлення позиції меншості у питанні історичної пам’яті в дорадчо-консультативному органі, який є Комітет охорони пам’яті боротьби і мучеництва. «Рішення усунути мене з Комітету при Інституті національної пам’яті є тим більш дивним, що саме прокурор ІНП заявив, що немає підстав навіть для ініціювання розслідування на підставі повідомлення воєводи Люблінського у справі промови у Сагрині, а прокуратура в Замості лише почала розслідування в цьому питанні», – наголосив історик.

«Уся ця ситуація змушує мене до глибшої рефлексії над місцем меншин у державі, а також правом меншин на збереження своєї історичної пам’яті та представлення власної оцінки минулого», – додав він.

Нагадаємо, Люблінський воєвода Пшемислав Чарнек подав заяву в прокуратуру на голову «Українського товариства» у Любліні, співголову Спільної комісії уряду та нацменшин у Польщі доктора Григорія Купріяновича через слова, які той сказав під час ушанування 8 липня пам’яті українців, загиблих від рук польських Селянських батальйонів і підрозділів Армії Крайової у 1944 році в селі Сагринь. А самі заходи з ушанування жертв Сагрині воєвода назвав «провокацією».

Окружна прокуратура в місті Замості вирішила, що подання на голову «Українського товариства» в Любліні розслідуватиме Інститут національної пам’яті (ІНП) у Любліні. Проте там згодом повідомили, що історик не порушив закону про ІНП Польщі, а відтак прокуратура в Замості все ж відкрила кримінальне провадження – за статтею Кримінального кодексу, що стосується публічної зневаги польського народу або Республіки Польща. За це загрожує позбавлення волі до трьох років.

Справа набула широкого розголосу в Україні та Польщі. На захист історика стали українські історики та дипломати, українці в Україні та інших країнах світу. Також було розгорнуто широку кампанію на підтримку Григорія Купріяновича у соцмережі Facebook: Wspieramy Grzegorza Kuprianowicza/ Підтримуємо Григорія Купріяновича.

Джерела:   facebook.com/Григорій Купріянович, nasze-slowo.pl, Wspieramy Grzegorza Kuprianowicza/ Підтримуємо Григорія Купріяновича

7-9 вересня у Львові вже всьоме відбудеться українсько-польський «Фестиваль Партнерства», який традиційно організовує Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові спільно з Львівською обласною державною адміністрацією, Львівською обласною та міською радами. Про це інформує арт-центр «Дзиґа».

Для участі у «Фестивалі Партнерства»до міста прибудуть офіційні делегації від польських воєводств і міст-побратимів Львова. Місцеві та польські політичні, громадські та культурні діячі ділитимуться досвідом на «Форумі Партнерства». Цього року дебати стосуватимуться культури, туристичного розвитку міст та його впливу на життя мешканців.

У центрі Львова, на площі Ринок, розміститься сцена «Фестивалю Партнерства», де протягом 7-8 вересня виступатимуть українські та польські музичні колективи різноманітних напрямків. Зі сцени лунатиме джаз, блюз, фольк, рок, етно-музика.

Також на площі Ринок відбудеться Ярмарок партнерства. На промо-стендах польські міста і воєводства представлятимуть свої туристичні перлини й освітні програми. Цьогорічною родзинкою свята стане Мобільне велосипедне містечко, де наймолодші учасники зможуть навчитися безпечно їздити на велосипеді через перехрестя й потенційно небезпечні місця.

У програмі фестивалю заплановані різножанрові виставки: польська столиця представить фотовиставку «Варшава між війнами 1918-1939», місто Єленя Гура привезе виставку «Карконоші – найгарніша перлина Сілезії». Крім того буде презентовано графічні роботи з Карконоського музею в Єленій Гурі, а з міста Кєльце до Львова приїдуть дві виставки художників – картини Магдалени Лесьняк «У мережі» та картини Рафала Урбанського «QR-реінтерпретація».

Вхід на всі акції фестивалю – вільний.

Довідка. «Фестиваль Партнерства» був ініційований Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові у вересні 2012 року. Фестиваль створено задля розвитку українсько-польської культурної співпраці, презентації мистецького життя польських міст та воєводств, a також господарів – Львова та Львівської області.

Мета фестивалю – звернути увагу українців і поляків на великий доробок у співпраці Львова та Львівщини з польськими партнерами, яка є прикладом європейського добросусідства.

Докладна програма фестивалю.

Сторінка фестивалю у Facebook 

Колишній президент Польщі Лех Валенса відгукнувся на заклик Польської кіноакадемії виступити з заявою на захист Олега Сенцова й висунув кандидатуру українського режисера на Нобелівську премію миру. Про це повідомив на своїй facebook-сторінці міністр культури України Євген Нищук.

«Мій добрий друг та колега, керівник Польської кіноакадемії Даріуш Яблонськи, щойно повідомив мені надзвичайну новину: пан Лех Валенса – Лауреат Нобелівської Премії Миру, Президент Польщі (1990-1995) та засновник легендарної польської «Солідарності», відгукнувся на заклик Польської кіноакадемії виступити з заявою на захист Олега Сенцова, що незаконно утримується у російській в‘язниці та голодує вже 107 днів та номінувати його на Нобелівську премію миру!» – написав Нищук.

На переконання українського міністра, «це надзвичайна новина, яка має стати відомою в усьому світі» і «допоможе врятувати життя українському митцю».

У заяві, опублікованій на сайті Польської кіноакадемії, (повний переклад заяви українською також опублікував сайт ТСН), Лех Валенса зазначає: «Напередодні річниці польського Серпня 1980 року, який подарував нам один із найбільших соціальних рухів усіх часів – «Солідарність», і започаткував мирні зміни у Східній Європі та звільнив від тоталітарної системи, я виступаю на захист українського режисера Олега Сенцова».

Лех Валенса нагадав, що Олег Сенцов підтримав Євромайдан і став на підтримку України як частини демократичної Європи. А за участь у мирних протестах проти анексії його рідного Криму Росією був заарештований російськими спецслужбами, і внаслідок судового процесу, який Amnesty International назвала «несправедливим судом, що веде до військового трибуналу», був засуджений на 20 років, попри те, що ключовий свідок обвинувачення відкликав свої свідчення як такі, що «отримані під примусом». Останні слова Сенцова, в яких він просив росіян «вчитися не боятися», свідчать про його благородне ставлення до «братерських народів».

Також колишній польський президент згадав про те, що український режисер оголосив голодування, яке триває вже понад 100 днів, вимагаючи звільнення усіх українських політичних в’язнів у Росії та не згадуючи про власне.

«На моє глибоке переконання, Олег Сенцов своїми діями представляє всі ті ідеали, якими керувався і я, провадячи мирну боротьбу за майбутнє світу. Віра в демократію, в мирні методи, відмова від ненависті, працюючи заради солідарності між націями, та непохитна жертва одного заради блага всіх несправедливо засуджених – це все визначні якості, які заслуговують на найвище визнання всього вільного світу», – зазначено в заяві.

«З огляду на всі ці причини, я звертаюся до всіх людей доброї волі з закликом докласти зусиль для звільнення Олега Сенцова і пропоную висунути Олега Сенцова на Нобелівську премію миру», – додав Лех Валенса.

Нагадаємо, 25 серпня 2015 року українського режисера Олега Сенцова засудили до 20 років ув’язнення в колонії суворого режиму. Його звинувачено в підготовці до вчинення терактів у Сімферополі, Севастополі та Ялті. 14 травня 2018 року Сенцов оголосив безстрокове голодування,, єдиною умовою припинення якого назвав звільнення всіх українських політв’язнів, які перебувають на території РФ.

Джерела: facebook.com/Yevhen.Nyschuk, pnf.pl, tsn.ua

Українським історикам та експертам з Українського інституту національної пам’яті було запропоновано провести розкопки на місці зруйнованого у Грушовичах пам’ятника воїнам УПА та провести експертизу знайдених решток. Про це посол України в Польщі Андрій Дещиця розповів на засіданні прес-клубу в рамках ХІІІ наради послів, що відбулася в Міністерстві закордонних справ України. 

«Щодо Грушович і цього конкретного прикладу, то є бачення українських істориків, експертів з УІНП, котрі лише спостерігали за розкопками, які проводив ІНП Польщі. Їм запропоновано провести розкопки самим, провести експертизу, і на підставі експертизи, а не зовнішнього спостереження, провести з польською стороною переговори щодо того, хто там похований. І якщо буде доведено військові поховання, то польська сторона готова, відповідно до свого законодавства, поставити відповідний надгробний пам’ятник тим особам, які там поховані», – зазначив Дещиця.

Він нагадав, що на цьому місці виявлено рештки осіб, але поки що не встановлено, кому вони належать. І додав, що, за його інформацією, ІНП Польщі готовий на те, щоб українці проводили там розкопки.

«Але в міжчасі найкращим виходом з цієї ситуації, мені здається (бо там поховані люди, і це доведено), буде поставити хрест. Це по-християнськи. А який напис буде на хресті після цього – потрібно провести дослідження і з’ясувати, хто саме там похований».

Дещиця додав, що на цвинтарі у Грушовичах є два пам’ятники, написи на яких абсолютно задовольняють українську сторону. Це написи конкретним особам, які там поховані і які звучать – «українським повстанцям» –  і вказано прізвища. «Про це можна домовитися. Якщо буде доказ того, що конкретна особа там похована. Потрібно продовжувати роботу», – зазначив посол.

«Моє особисте бачення таке: ми не повинні робити це ультимативно. Ми повинні підходити до жертв з позиції людяної, з позиції християн. Поставити хрест, тому що там поховані люди. Це є в нашій традиції, і це є в польській традиції. Хрест є тимчасовим вирішенням проблеми, поки не буде доведено, хто там похований, щоб правильно зробити напис», – вважає Дещиця.

Щодо розблокування ексгумації польських поховань в Україні, то посол переконаний, що тут також потрібно проводити подальші переговори, і їх зараз ведуть: «Є запрошення віце-прем’єр-міністра України Павла Розенка польській стороні приїхати в Україну й розпочати переговори щодо конкретних місць, де можна проводити такі роботи».

Нагадаємо, 26 квітня 2017 року в селі Грушовичі було цілковито знищено пам’ятник на братській могилі вояків УПА. Група, яка посеред білого дня демонтувала з братської могили українських вояків державний герб України, а згодом сплюндрувала саму могилу, позиціонувала себе як «спільнота родин жертв ОУН-УПА». Вони зазначили, що погодили свої дії з війтом. І поширили відозву, що «знищена українська могила є нелегальною».

Після демонтажу пам’ятника УПА в Грушовичах Український інститут національної пам’яті ініціював зупинення надання дозволів на проведення робіт із пошуку поховань і впорядкування польських місць пам’яті в Україні. Відтак українська сторона призупинила пошуки жертв періоду Другої світової війни в Україні, які веде ІНП Польщі. Умовою зміни позиції Києва є, зокрема, відкриття у первинному вигляді пам’ятника у Грушовичах. Утім у Міністерстві культури Польщі заявили, що український пам’ятник було зведено з порушення польського законодавства.

Співробітники Інституту національної пам’яті Польщі 24 травня провели археологічні дослідження на кладовищі села Грушовичі, на місці зруйнованого пам’ятника. Археологічні дослідження польського Інституту національної пам’яті не підтвердили, що на цьому місці були захоронення воїнів УПА.

Після проведення досліджень у коментарі Polukr.net голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима заявив, що поляки не хочуть визнавати, що там поховані «упівці», бо їм довелося б відновити могили як військові й охороняти їх на державному рівні.

Глава української групи експертів Святослав Шеремета додав, що дії польського ІНП продиктовані не дослідницькою, а політичною доцільністю. Докладніше читайте тут:

Памʼятник в Грушовичах не планують відбудовувати

Джерело: facebook.com/UkraineMFA

Одну з найдавніших княжих столиць на території України планують перетворити на туристичний об’єкт. За грантові гроші Європейського Союзу у Звенигороді, що неподалік Львова, менше як за два роки створять перший в Україні історико-культурний парк «Древній Звенигород». Тут відтворять земляні фортифікації, створять пішохідні та велосипедні маршрути, та покажуть, як виглядало одне з найбагатших міст українського Прикарпаття, яке існувало на цій території тисячоліття тому.

«30 років тому тут працювало багато археологів. Було дуже цікаво спостерігати, як з-під землі фактично відкопували старе місто – з дерев’яними дорогами, залишками кам’яних фундаментів; витягували з землі багато кераміки, скляних посудин тощо» , – розповідає мешканець Звенигорода Ігор. Каже, тоді дитиною часто прибігав дивитись на розкопки.

Сьогодні тут, у центрі села, на місці колишніх розкопів, чагарі і висока трава. А у 1970-1980 роках тут працювало декілька десятків фахових археологів, а за масштабами це були одні з найбільших тогочасних наукових розкопок в Україні. Так готувались до святкування 900-річчя Звенигорода – одного з найдавніших міст в Україні. Вражаюча колекція археологічних артефактів, а це кілька десятків тисяч знахідок, презентує Звенигород як великий та значний економічний, культурний та духовний центр.

«Звенигород стояв на роздоріжжі торгових шляхів і був дуже впливовим економічним і політичним центром. Це було величезне місто за тодішніми мірками, на його території нараховують 11 церков та 4 монастирі», – розповідає багаторічна дослідниця Звенигорода докторка історичних наук Віра Гупало.

Місто Звенигород відоме ще з XI століття. Перша згадка про нього у літописі «Повість временних літ» датується 1086 або 1087 роком, залежно від редакції. Найбільший розквіт міста припав на часи Володимирка, батька Ярослава Осмомисла. Кілька десятиліть, у 1120-1140-х роках, воно разом з містами Перемишлем та Теребовлею було однією з трьох столиць, які згодом заклали основу майбутнього Галицько-Волинського князівства. Зі Звенигорода столицю спершу перенесуть до Галича, а потім і до новозаснованого Львова. Звенигород припинив своє існування 1241 року, коли монголи спалили укріплення дотла.

Зараз про величну історію нагадують частково збережені вали та тисячі знахідок, які зберігаються у музеях.

Однак з початку 1990-х років про княже місто призабули. Тут більше не проводять наукових досліджень, сюди не возять туристів. Археологи кажуть, Звенигород – несправедливо забута столиця, а що важливіше – столиця, яка може ще дуже багато розповісти про те, як жили наші предки майже тисячу років тому. Історично склалось так, що після знищення монголами місто практично не відновилось. Протягом століть територія колишньої княжої столиці не забудовувалась. Лише у XVIII столітті польський шляхтич Адам Сенявський спробував відбудувати у Звенигороді оборонні вали та спорудити палац. Однак проект так і не був завершений.

«Це доволі унікальна і для науковців дуже добра ситуація. Адже більшість давніх міст існують і досі, вони багато разів перебудовувались і з тих найдавніших часів мало що залишилось. Натомість у Звенигороді під землею маємо дуже добре збережене і майже не знищене місто XI-XIII століття. На сьогодні воно досліджене лише приблизно на 5%. Але і ця невелика площа дала нам дуже багато інформації про вигляд міста, дала багато унікальних знахідок, які розповідають свої історії крізь віки», – розповіла polukr.net співробітниця Рятівної археологічної служби та співавторка ідеї парку Наталя Войцещук.

За її словами, специфіка клімату та болотиста долина забезпечили дуже хороше збереження залишків дерев’яної міської забудови, шкіряних речей тощо. Саме завдяки цьому клімату у Звенигороді збереглась і була знайдена археологами одна з небагатьох відомих на території України берестяних грамот. Береста тисячоліття тому у Русі фактично була замінником паперу чи папірусу і саме на ній фіксували важливі документи чи писали листи та інколи і записки. Звенигородська грамота – нинішньою мовою фінансовий та юридичний документ. На ній зафіксовано лист вдови купця до його партнера з Перемишля. Йшлося про те, що цей партнер заборгував гроші і тепер має їх повернути дружині покійного.

«Але найбільша цінність цієї грамоти навіть не у тому, що таких мало. Річ у тім, що завдяки цій знахідці ми маємо зразок тогочасного письма і можемо відтворити, як говорили звенигородці 900 років тому», – пояснює Наталка Войцещук.

Розкопки 30-річної давності дозволили чимало дізнатись про побут давніх мешканців княжої столиці. До прикладу, цікавим відкриттям стало те, що звенигородці ходили паломниками аж до Іспанії. На території давнього городища знайшли мушлю з Сантьяго-де-Компостела, яка була особистою річчю паломника. А ще звенигородці активно торгували, а тутешні жінки любили гарні прикраси. Їх не лише виготовляли тут, про що свідчать знайдені рештки ювелірної майстерні, але і привозили здалека. Археологи під час розкопок натрапили на намистини з Сирії. Інші знахідки також допомогли частково відтворити побут мешканців Звенигорода майже тисячолітньої давнини. Серед них – посуд, скляні вироби, шкіряне взуття, гральні кості тощо.

Сьогодні частину знахідок можна побачити на виставці «Древній Звенигород – повернення із небуття», яку відкрили наприкінці липня у музеї, що у центрі нинішнього села Звенигород.

Більшість експонатів на виставці – з фондів кількох львівських музеїв. У самому ж музеї села сьогодні зберігається не так багато. Будівля побудована ще 30 років тому, 1987 року, однак з того часу це перше суттєве оновлення експозиції.

Фото: Віталій Грабар

«Відкриття виставки – це лише початок, – розповідає Наталка Войщецук. – Цього року сподіваємось почати створення тут парку».

У 2017 році Львівська ОДА у співпраці з археологами розробили ідею першого на теренах України історико-культурного парку «Древній Звенигород». Проект став одним із переможців конкурсу проектів регіонального розвитку Мінрегіону і отримає на реалізацію близько 12 млн грн у межах секторальної бюджетної підтримки ЄС. Парк створять на площі близько 38 га.

За ідеєю археологів та архітекторів, передбачено впорядкування території пам’ятки та центральної площі села. Давнє городище почистять від заростів, самосівів дерев, які корінням руйнують збережену дерев’яну забудову. На центральній площі села планують зробити велику відпочинкову зону, де багато елементів буде стилізовано у давньоруському часі.

«Ми запропонуємо туристам пройти лінією валів, долиною ріки Білки, де колись були майстерні ювелірні, господарські будівлі, а за валами була територія княжого міста. На дитинці був палац князя, храм та господарські будівлі», – розповів один з авторів проекту майбутнього парку архітектор Василь Петрик.

Археологи планують законсервувати пам’ятку княжої доби та відзнакувати найважливіші будівлі того часу, як от палац та церкви. Серед інших планів – відтворити унікальну земляну оборонну систему міста XVIII, яка великою мірою збереглась досі. Для туристів створять базову інфраструктуру довкола історико-культурного парку та відповідні маршрути та ін. Окрему увагу приділять дітям – для них тут зроблять ігрові зони з іграшками та іграми, які були характерні для княжих часів.

«Дизайн майбутнього парку буде мінімалістичним, в тенденціях сучасної ландшафтної архітектури та в поєднанні з консервацією решток пам’ятки археології. Для додаткових елементів використаємо такі натуральні матеріали як дерево та камінь», – розповів співавтор проекту парку Андрій Хархаліс.

У перспективі, сподіваються науковці, Звенигород може розраховувати на створення заповідника та масштабні дослідження одного з унікальних збережених давніх міст.

Наразі ж археологи разом з архітекторами на основі детальних досліджень попередніх десятиліть зробили комп’ютерні реконструкції забудови князівського міста XI-XII століття – часу його розквіту. Щоправда, кажуть, є припущення, що будівлі були розписані кольоровими фарбами. Однак наразі відтворити ці розписи неможливо.

Панорама Звенигорода першої чверті ХІІ ст. Автор: Андрій Хархаліс

Доволі детально фахівцям вдалось відтворити вигляд князівського палацу. За словами Віри Гупало, саме у Звенигороді вперше на території українського Прикарпаття поруч з дерев’яною забудовою з’явились білокам’яні будівлі. За тодішніми мірками палац Володимирка, споруджений у першій чверті XII століття вражав розкішшю: комплекс складався з палацу, церкви і двоповерхових дерев’яних галерей. Палац був на два поверхи та мав триповерхову вежу.

Реконструкція палацу Володимирка. Автор: Андрій Хархаліс

Відтворений вигляд княжої столиці також обіцяють показувати майбутнім відвідувачам парку.

Мирослава Іваник

Колишній «міністр культури та туризму» терористичної організації «ДНР» виявив бажання скористатися Програмою Служби безпеки України «На тебе чекають вдома» та звернувся з відповідним прохання до української спецслужби. У підсумку спецоперації контррозвідки Служби безпеки України його було виведено з тимчасово окупованої території Донецької області. Про це інформує прес-центр СБУ.

Як з’ясували правоохоронці, мешканець Донецька у травні 2014 року приєднався до незаконних збройних формувань. Перебуваючи у лавах так званої «народної ради ДНР» чоловік під кураторством спецслужб Російської Федерації брав участь в організації псевдореферендуму на тимчасово окупованій території Донбасу. Також він працював над формуванням самопроголошених «органів влади та управління» на цій території.

Після проведення «референдуму» поплічник терористів обіймав посаду «в.о. міністра культури та туризму ДНР». При цьому неодноразово відвідував територію Росії, де виступав на пропагандистських телеканалах і проводив зустрічі зі своїми кураторами. Згодом так званий «міністр» покинув «політичну» діяльність і займався підприємництвом у тимчасово окупованому Донецьку.

У липні 2018 року він виявив бажання скористатися Програмою СБУ «На тебе чекають вдома» та звернувся до української спецслужби. Чоловік повідомив про свою участь у діяльності терористичної організації «ДНР», а також факти безпосередньої причетності Росії до окупації окремих районів Донбасу та іншої протиправної діяльності в Україні.

Відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України – «Створення терористичної групи чи терористичної організації».

Довідково. Служба безпеки України в рамках спеціальної програми «На тебе чекають вдома» здійснює заходи щодо повернення на підконтрольну Україні територію та звільнення від кримінальної відповідальності громадян, які добровільно відмовилися від участі у незаконних збройних формуваннях (НЗФ) – т.зв. «ДНР/ЛНР».

Програма поширюється на осіб, які добровільно відмовилися від участі в діяльності терористичних груп та НЗФ, не брали участі в убивствах, тортурах, зґвалтуваннях, нападах на підприємства, установи, організації та інших тяжких злочинах; щиро готові сприяти в розкритті злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи формування, та припиненні їх діяльності.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності для учасників терористичних формувань «ДНР/ЛНР» передбачено частиною 2 статті 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації), частиною 6 статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань) та іншими статтями Кримінального кодексу України.

Щоб стати учасником Програми, необхідно звернутися до співробітників СБ України безпосередньо або через родичів, знайомих за допомогою одного із доступних засобів зв’язку, вказаних на сторінці Програми.

Джерело: ssu.gov.ua

Військова авіація Повітряних сил Збройних Сил України взяла участь у Міжнародному авіаційному показі International Airshow-2018, який відбувся 24-26 серпня на авіаційній базі Радома з нагоди святкування 100-ї річниці з дня створення Збройних сил Республіки Польща. Про це інформує прес-служба командування Повітряних сил Збройних сил України у Facebook.

На авіаційному показі Україна була представлена літаками Су-25УБ та Ан-26. Льотчики-інструктори Олександр Оксанченко та Юрій Булавка на навчально-бойовому літаку Су-27 продемонстрували свою нову пілотажну програму. Виступ українців отримав схвальні відгуки іноземних колег та авіаційних фанатів Європи.

За словами першого заступника командувача Повітряних Сил ЗСУ генерал-лейтенанта Аркадія Вашутіна, який очолив українську делегацію, презентація авіаційної техніки Збройних сил України на авіаційній базі Радом і демонстрація її можливостей у повітрі, а також під час наземного показу сприяє підтриманню іміджу ЗСУ на міжнародному рівні. Окрім того, участь у заході стала нагодою для українських військових льотчиків обмінятися досвідом із льотними екіпажами інших країн, а також обговорити з іноземними колегами взаємовигідні напрями двостороннього військового співробітництва.

Під час авіашоу в Радомі було продемонстровано понад 110 цивільних і військових машин. Участь у показі взяли делегації з Австрії, Бельгії, Греції, Іспанії, Італії, Латвії, України Хорватії, Чехії, Фінляндії, Німеччина й інших країн.

Джерела: facebook.com/ 831 бригада тактичної авіації / 831s tactical aviation brigade, airshow.wp.mil.pl

Сьогодні, 27 серпня, почав діяти перший етап санкцій Сполучених Штатів Америки проти Росії у зв’язку із застосуванням хімічної зброї на території Великої Британії. Ці санкції мають на меті обмежити доступ Росії до «чутливих товарів та технологій», пов’язаних із національною безпекою США. Відповідний документ Держдепартаменту США з деталями санкцій опублікували у Федеральному реєстрі США наприкінці минулого тижня, – інформує Європейська правда.

Санкції запроваджують відповідно до Закону про контроль за хімічною та біологічною зброєю від 1991 року. Уряд США зобов’язаний застосувати набір із п’яти видів обмежень – припинення надання іноземної допомоги, припинення поставок озброєнь і фінансування для закупівлі зброї, відмову в американських держкредитах і заборону експорту в Росію товарів і технологій, чутливих з точки зору національної безпеки США.

Однак Держдепартамент США скористався правами, які дає йому закон, і відмовився від частини санкцій. В інтересах національної безпеки США вирішено не припиняти надання Росії іноземної допомоги (у визначенні Закону про іноземну допомогу 1961 року) та видачу експортних ліцензій, необхідних для продовження співпраці Росії і США в освоєнні космосу і в комерційних космічних пусках (ці ліцензії видаватимуть в індивідуальних випадках, як і зараз).

Водночас Держдепартамент США заборонив експорт в Росію товарів і технологій, які контролюються американськими регуляторами за критерієм «Національна безпека» (це, наприклад, авіоніка, підводні апарати, деякі газові турбіни, калібрувальне обладнання тощо).

І надалі продовжать видавати ліцензії на експорт в Росію товарів і технологій, необхідних для забезпечення безпеки цивільної пасажирської авіації. Стовідсоткові «дочки» американських корпорацій в Росії зможуть, як і раніше, ввозити чутливі товари. Змін не буде і для «комерційних кінцевих користувачів» американських продуктів у Росії, якщо йдеться про суто цивільне використання.

Реальна заборона стосуватиметься лише російських державних підприємств (які належать державі або фінансованих нею): вони більше не зможуть отримувати американські товари і технології, позначені в торговій номенклатурі США ознакою «національна безпека”» Заборона набуде чинності для нових експортних ліцензій, а за вже наявних ліцензій поставки зможуть тривати.

Відповідно до згаданого закону 1991 року, через три місяці влада США може запровадити проти Росії більш жорсткі санкції – в разі, якщо Росія не надасть гарантії, що більше не буде виробляти і використовувати хімічну зброю, – інформує ВВС Україна.

Ще однією умовою є згода на допуск міжнародних спостерігачів на заводи. Якщо цього не станеться, то в кінці листопада США можуть запровадити такі санкції:

• Заборона для американських банків на надання кредитів уряду Росії, якщо це не кредити на покупку продуктів харчування чи сільськогосподарської продукції
• Практично повна заборона на взаємну торгівлю. Виняток становить експорт з США товарів сільськогосподарського сектора
• Обмеження або заморожування дипломатичних відносин між США і урядом Росії
• Заборона на авіаперельоти компаніям, які контролює уряд країни. Під цю норму підпадає і лідер російського ринку – «Аерофлот». Утім влада США вже заявила, що не запроваджуватиме прямих санкцій проти компанії.

На другому етапі президент США може пом’якшити або ще на три місяці відстрочити введення санкцій.

Джерела: eurointegration.com.ua, bbc.com/ukrainian

25 серпня вже вдесяте було відкрито українсько-польський кордон в районі закритої «Лінії 102» – щоб прийняти спеціальний поїзд «Перемишль – Нижанковичі». Поїзд привіз в Україну делегацію польських політиків, дипломатів і підприємців. Делегацію очолили віце-маршалок Підкарпатського воєводства Пьотр Пілч і послом Сейму Польщі Войтек Бакун, які мали на меті ознайомитися з потенціалом цього шляху. Про це інформує на своїй facebook-сторінці керівник прес-служби ПАТ KredoBank Віктор Гальчинський.

Як повідомляє ЦТС, відмінністю цієї поїздки було те, що для неї, крім уже традиційних дрезин, використали спеціальний поїзд WM-15A / PRT-00. Спецпотяг залучили для тестування залізниці, оскільки він має більшу масу, ніж дрезина – 40 тонн. Поїзд і дві дрезини проїхали з Перемишля в Нижанковичі й назад.

Польські прикордонники, враховуючи велику кількість учасників заходу, вперше провели прикордонний контроль пасажирів під час руху поїзда, що скоротило час у дорозі до 40 хвилин. Аналогічний експеримент провели й українські прикордонники, оформивши пасажирів на зворотній виїзд безпосередньо на станції Нижанковичі.

Фото: facebook.com/victor.halchynskyy

Після приїзду в Україну в Нижанковицькому професійному ліцеї відбулася дискусія щодо подальших дій для відновлення залізничного сполучення за цим маршрутом за участю голови Старосамбірської райради Тетяни Терлецької.

«Колія 102» європейського зразка поєднує польське місто Перемишль з українським містечком Нижанковичі та проходить далі через Хирів на Загуж. Її збудували ще за часів Австро-Угорщини. Вона є найкоротшим шляхом міжнародного сполучення для мешканців Старосамбірського району та Перемишльського повіту Польщі.

Раніше цим маршрутом через територію України прямував потяг Варшава – Загуж (курсував без зупинок, на території України в нього не здійснювали посадку / висадку пасажирів). На українському відтинку шляху існувала європейська колія (1435 мм). Після 1994 року ділянку Нижанковичі – Хирів – Кросьценко ремонтували, внаслідок чого євроколію між Нижанковичами та Хировом переробили під стандарт 1520 мм. Комбінована колія між Хирів та Кросьценко збереглася.

На сьогодні проект пасажирського сполучення Перемишль-Нижанковичі став темою українсько-польських консультацій на рівні міністерств інфраструктури. Польська сторона підтвердила бажання модернізувати (точніше, збудувати наново) за державний кошт лінію Перемишль – Нижанковичі до лінії державного кордону й виступити замовником на курсування цією лінією рейкових автобусів – до трьох потягів на день. Після модернізації поїзди зможуть рухатися цією лінією зі швидкістю до 60 км/год., завдяки чому з Нижанковичів можна буде доїхати до Перемишля за 15-20 хвилин.

Відкриття руху на цьому маршруті можливе навіть до відкриття планованого пункту пропуску «Нижанковичі – Мальховичі» – прикордонний і митний контроль можуть забезпечити залізничний пост «Перемишль» із польського боку та недіючий, але не закритий український залізничний пункт пропуску «Хирів», – додає Віктор Гальчинський.

Нагадаємо, 2016 року волонтери в Польщі й Україні розпочали спільну роботу з відновлення залізничної «Колії 102», яку не використовували останні 23 роки. Відтак уже наприкінці грудня 2016 року в містечко Нижанковичі Старосамбірського району Львівської області із сусідньої Польщі раніше закинутою колією вперше приїхала дрезина. Нею в гості прибули активісти волонтерської ініціативи «Linia 102» з Перемишля, які в рамках акції «Миколай без кордонів» привезли подарунки дітям.

22 серпня цього року маршалок польського Сейму Марек Кухчиньський назвав модернізацію залізниці Ясло – Кросно, Сянок – Загуж – Кросьценко – Хирів – Перемишль серед пріоритетів розвитку інфраструктури Підкарпатського воєводства.

Джерела: facebook.com/victor.halchynskyy, cfts.org.ua

Співробітники Служби безпеки України спільно з правоохоронними органами Республіки Польща перекрили канал контрабандного ввезення до України зброї з європейських країн. Канал незаконного ввезення засобів ураження до України налагодив уродженець міста Миколаїв, який тривалий час проживає в Польщі. Про це повідомляє прес-центр СБУ.

Чоловік ввозив до України вогнепальну зброю у розібраному вигляді, придбану на території Європейського Союзу, приховуючи частини механізму в салоні свого автомобіля. Потім продавав засоби ураження через Інтернет. Ціна одиниці нелегальної зброї в середньому становила півтори тисячі доларів США. Співробітники спецслужби задокументували кілька фактів збуту пістолетів Glock-17 4-ї модифікації, СZ 75 TS і кулемета CZUKvz.59.

Інформацію про таку діяльність українця Служба безпеки передала своїм польським колегам. У підсумку обшуків за місцем проживання чоловіка ті виявили дванадцять пістолетів Glock, два пістолети Walther, один пістолет Heckler&Koch, а також гроші – 60 400 доларів США.

Фото: ssu.gov.ua

Зловмисникові повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених статтями 201 (Контрабанда) і 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України. Щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Матеріали досудового розслідування з обвинувальним актом скерували до суду.

Джерело: ssu.gov.ua