Колишній керівник виборчої кампанії Дональд Трампа Пол Манафорт зі своїм адвокатом сьогодні вранці приїхав до будівлі Федерального бюро розслідувань у Вашингтоні. Там Манафорт здався спеціальному прокурору Міністерства юстиції США Роберту Мюллеру, який очолює незалежне розслідування ймовірного втручання Росії у вибори в США і зв’язків між командою Трампа та Росією. Частина звинувачень, висунутих Манафорту, стосується його співпраці з екс-президентом України Віктором Януковичем. Про це повідомляє СNN. 

Разом із Манафортом здався владі і його багаторічний бізнес-партнер Рік Ґейтс, з яким вони співпрацювали з середини 2000-х років. Гейтс був заступник голови кампанії Трампа. Обом висунули звинувачення. Третій союзник Трампа, Джорж Пападопулос, колишній радник з питань зовнішньої політики у капманії нинішнього президента, визнав себе винним у фальшивих свідченнях ФБР.

Проти Манафорта і Ґейтса було висунуто офіційні обвинувачення ще у п’ятницю, але на той час федеральний суддя запечатав їх і не розголошував подробиць.

Офіційні обвинувачення було оприлюднено кілька годин тому. Як йдеться в тексті звинувачення, що його опублікувало Міністерство юстиції США, обвинувачення проти Манафорта і Ґейтса містить 12 пунктів, зокрема, змова проти США, змова з метою відмивання грошей, звинувачення в тому, що він був незареєстрованим іноземним агентом, у наданні неправдивих відомостей у рамках Закону про реєстрацію іноземних агентів (FARA), а також сім пунктів неправдивих звітів про наявність іноземних фінансових рахунків, серед яких – змова проти США та відмивання грошей. Частина звинувачень стосується співпраці Манафорта з екс-президентом України Віктором Януковичем.

Після оформлення документів у ФБР Манафорта і Ґейтса переведуть до приміщення федерального суду США, де їм висунуть звинувачення. Імовірно, Манафорт і Ґейтс заявлятимуть про свою невинуватість.

Пол Манафорт – американський юрист, лобіст і політичний консультант. З червня по серпень 2016 р. був керівником виборчого штабу Дональда Трампа у ході президентських виборів в США того року. Раніше також працював радником під час президентських кампаній Джеральда Форда, Рональда Рейгана, Джорджа Буша-старшого, Боба Доула, Джорджа Буша-молодшого, Джона Маккейна.

У 1980 році Манафорт став співзасновником заснованої у Вашингтоні лобістської фірми Black, Manafort & Stone. У 1984 році вона отримала назву Black, Manafort, Stone and Kelly (BMSK) після приєднання до них американського лобіста та політконсультанта Пітера Келлі.

Манафорт відомий лобіюванням інтересів таких іноземних лідерів, як колишній український президент Віктор Янукович, колишній диктатор Філіпін Фердинанд Маркос, лідер ангольських партизан Жонас Савімбі, колишній диктатор Демократичної Республіки Конго Мобуту Сесе Секо та інших іноземних державних керівників.

Нині Манафорт є однією з ключових фігур у розслідуванні втручання Росії у президентські вибори в США торік.

У серпні 2016 року Трамп прийняв відставку Манафорта. Це сталося, зокрема, після того, як українські правоохоронці підтвердили наявність його прізвища у документах, які, як припускають, описують багатомільйонні нелегальні виплати, які у 2007-2012 роках здійснювала Партія регіонів, – нагадує «Європейська правда».

Джерела: edition.cnn.com, justice.gov, ukrainian.voanews.com, eurointegration.com.ua, uk.wikipedia.org

Захід не застрахований від гібридних загроз, тож необхідно готуватися на національному рівні у співпраці з союзниками, а також у взаємодії НАТО з Україною, щоб нейтралізувати їх. Таку думку висловив заступник міністра закордонних справ Польщі Бартощ Ціхоцький на першому засіданні НАТО-Україна: Платформа Комітету протидії гібридним загрозам у Варшаві. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Міністерства закордонних справ Польщі. 

Під час семінару «Антикризове управління і стратегічний менеджмент в умовах гібридної війни» Ціхоцький наголосив на важливості ініціативи союзників щодо протидії російським гібридним загрозам, які зростають. Він зазначив, що вони охоплюють широкий спектр інструментів – від медіа-кампаній, хакерських і терористичних атак і до спеціальних операцій. Заступник голови Міністерства закордонних справ розробив пропозиції щодо подальшої роботи платформи Україна-НАТО і висловив сподівання, що платформа стане важливим форумом для пошуку активних способів боротьби з гібридними загрозами.

Глава Бюро національної безпеки Польщі Павел Сольох зауважив, що чималий досвід України у боротьбі з гібридною війною є драматичним і в певному сенсі унікальним, і НАТО хоче ним скористатися, а також ділитися своїми знаннями у цій сфері. Створення ж Платформи дій Україна-НАТО у справі гібридних загроз Сольох назвав доказом того, що Польща активно підтримує Україну і заодно реалізує політику Північноатлантичного альянсу, – інформує Польське радіо.

Павел Сольох також повідомив, що на зустрічі обговорили дії, які могла б здійснювати Польща як непостійний член Ради Безпеки ООН. «Це питання ймовірного розміщення військ ООН на територіях, де триває російська агресія у Східній Україні», – уточнив він.

Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександр Литвиненко зазначив, що за час конфлікту з Росією Україна заплатила дуже високу ціну у вигляді тисяч жертв. «Гібридні дії охоплюють комплексне використання різних інструментів: військових, економічних, суспільних, кібернетичних та інформаційних. Усі ці засоби керуються з одного центру і направлені на поширення сумнівів щодо ставлення держави чи суспільства до спротиву відносно цієї агресії», – додав він.

А присутній на зустрічі у Варшаві народний депутат, радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко зауважив, що Росія продовжує свої дії. «Терористичні акти проти українців є одним з головних елементів гібридної війни, і залякування, і постійні непевності і тривоги», – сказав Антон Геращенко, нагадавши про нещодавні події в центрі Києва, внаслідок яких загинули двоє людей і постраждав народний депутат Ігор Мосійчук.

Створення Платформи дій Україна-НАТО в справі гібридних загроз є одним з головних елементів плану допомоги Україні, схваленого торік на саміті НАТО у Варшаві. Формально діяльність Платформи відкрили на початку липня в Києві. Семінар у Варшаві став першою практичною дією цієї ініціативи. На зустріч прибуло понад сто експертів із Польщі, України, штаб-квартири НАТО, 21 країни-члена НАТО, Європейського центру передового досвіду в галузі запобігання ризикам гібридних загроз (Гельсінкі), членом якого є Польща.

У рамках зустрічі працювали три експертні панелі: Політика безпеки в умовах гібридної війни – стратегічна перспектива; Стратегічне управління в гібридній війні – досвід російсько-українського конфлікту; Практичні аспекти забезпечення національної безпеки в умовах гібридної війни.

Організаторами зустрічі є Бюро національної безпеки та МЗС Польщі.

До слова, нещодавно угорське видання Kormany.hu з посиланням на заяву міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто повідомило, нібито Угорщина через незгоду з українським освітнім законом заблокувала заплановане на грудень засідання комісії «Україна-НАТО». Утім, як зазначив власному кореспонденту УНІАН офіційний представник Альянсу, в НАТО не мали планів провести у грудні засідання цієї Комісії. В Альянсі додали, що «віддані міцним партнерських зв’язкам з Україною», а засідання Комісії відбувається регулярно на різних рівнях, останнє з яких відбулося минулого липня в Києві.

Джерела: msz.gov.pl, polradio.pl, unian.ua

Натомість вступ України до ЄС підтримує 57% мешканців.

Більшість мешканців України (57%) підтримують вступ України до ЄС, а якщо порівнювати з травнем 2017 року, готовність населення проголосувати за вступ України до ЄС зросла. Водночас ідея вступу України до Митного Союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном не має великої підтримкою серед населення України: за це готові проголосувати 15% жителів. Натомість проти – 55%. Такими є результати всеукраїнського опитування громадської думки, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), – дізнався POLUKR.net із сайту КМІС.

За даними опитування, на вересень 2017 року вступ України до ЄС підтримувала понад половина мешканців України (без урахування окупованих території: частини Донецької і Луганської областей та АР Крим). Якби зараз відбувався референдум із цього питання, 57% проголосували б «за», 17% – «проти», ще 25% опитаних не визначилися з цього питання або не брали б участі у голосуванні.

Тож якби ті, хто не визначився, не прийшли на референдум, участь у голосуванні взяли б близько 75% усіх, хто має право голосувати та проживає на територіях, підконтрольних владі України. У такому разі голоси розподілилися б так: за вступ до ЄС – 77% голосів, проти – 23%.

Ставлення до питання вступу України до ЄС відрізняється залежно від регіону, хоча в усіх регіонах відсоток прихильників вступу до ЄС перевищує відсоток тих, хто проти.

Щодо вступу України до Митного союзу (МС) із Росією, Білоруссю і Казахстаном, то більшість населення не підтримує такої ідеї. Якби референдум із цього питання проводили у вересні 2017 року, за вступ України до МС проголосували б 15% мешканців України, проти – 55%, ще 30% – не визначилися, або не брали б участі у такому референдумі. Тобто якби ті, хто не визначився, за що голосувати, не прийшли на референдум, участь у голосуванні взяли б близько 70% усіх, хто має право голосувати та проживає на територіях, підконтрольних владі України, і подані голоси розподілилися б так: за вступ до МС – 22% голосів, проти – 78% голосів.

Ставлення до інтеграції із МС протягом останніх трьох років лишається практично незмінним від грудня 2014 року.

Вступ України до МС дещо більшою мірою підтримують мешканці східних і південних областей, проте в усіх регіонах відсоток прихильників вступу України до МС суттєво нижчий, аніж частка противників.

За підсумками опитування, найбільш бажаним напрямком зовнішньої політики України, на думку більшості респондентів, є приєднання до ЄС (53%). Курс на приєднання до Митного союзу вважають бажаним 11% українців. Значна частина (24%), як і раніше, налаштована і проти ЄС, і проти МС та вважає, що Україна має розвиватися незалежно, не входячи до жодного із цих об’єднань.

За даними опитування, частка прихильників вступу України до НАТО переважає над часткою противників: якби референдум із цього питання відбувався у вересні 2017 року, 45% мешканців України проголосували б за вступ України до НАТО, 27% – проти; решта 28% не визначилися, або не стали би брати участь у такому референдумі.

Тож якби у голосуванні на референдумі взяли участь ті, хто визначився зі своїм вибором, явка становила б близько 72%, а голоси учасників розділилися б так: 62% – за вступ України до НАТО, 38% – проти.

Порівняно з травнем цього року, частка готових проголосувати за вступ України до НАТО зросла із 41% до 45%, натомість відсоток тих, хто проти, зменшився із 32% до 27%. Частка тих, хто не визначився або брав би участь у референдумі з цього питання, не змінилася (за підсумками травневого опитування – 27%, у вересні – 28%, різниця в межах статистичної похибки).

Ідею вступу України до НАТО підтримують здебільшого мешканці західних і центральних областей; на півдні та на сході країни більшість налаштована проти.

Опитування проведено з 16 вересня по 1 жовтня 2017 року. Методом особистого інтерв’ю опитано 2040 респондентів, що мешкають у 108 населених пунктах усіх областей України (окрім АР Крим) за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років. У Луганській та Донецькій областях опитування проводили тільки на територіях, підконтрольних Україні.

Західний регіон: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний регіон: м. Київ, Київська, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області; Південний регіон: Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Східний регіон: Харківська, Донецька, Луганська область (без окупованих територій).

Статистична похибка вибірки не перевищує: 3.3% – для показників, близьких до 50%, 2.8% – для показників, близьких до 25%, 2.0% – для показників, близьких до 10%, 1.4% – для показників, близьких до 5%.

Джерело: kiis.com.ua

29 жовтня у Львові відбудеться масштабна бігова подія – Grand Prix Lviv Half Marathon 2017. Другий Львівський півмарафон збере близько 2 100 учасників. Про це POLUKR.net повідомили у прес-службі організаторів

До півмарафону можуть долучитися всі охочі, обравши одну з дистанцій. Цього року організатори події (компанія Run Ukraine) пропонують традиційні індивідуальні дистанції: 21; 10; 5 або 2 км, а також естафетний забіг. Реєстрація на 21 км уже завершилася.

«Цього року забіг на 2 км у Львові буде благодійним. Він присвячений мультимедійному проекту «Переможці» від ТСН. Кожен, хто візьме у ньому участь, допоможе зібрати кошти на спортивний протез для Ольги Тарасевич, дівчини, яка втратила ногу цього року у травні під час ворожого обстрілу будинку в Авдіївці. Спортивний протез дозволить їй професійно та безпечно займатися спортом», – розповів організаційний директор Run Ukraine Іван Третьяков.

Окрім благодійного забігу, вперше у Львові в рамках Grand Prix Lviv Half Marathon 2017 відбудеться сімейний забіг на 2 км Family Run, участь у якому доступна кожній родині. Пробігти самостійно  дистанцію зможуть і діти. Для них організують традиційні старти на 100, 500 і 1000 метрів.

«Зараз у Львові розвивається культура масового захоплення спортом. Важливо, що в нас є команда організаторів, які вже другий рік поспіль проводять у місті півмарафон і можуть сертифікувати його маршрут. Я з колегами також братиму участь у заході. Зараз обираємо для кожного дистанцію і закликаємо інших. Перед мешканцями перепрошуємо за тимчасові незручності, пов’язані з перекриттям руху транспорту у день заходу. Але саме завдяки таким масштабним біговим подіям ми пропагуємо здоровий спосіб життя у місті», – прокоментував заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко.

Кожен учасник дистанції 21, 0975 км отримає на фініші унікальну пам’ятну медаль із зображенням портрету Андрія Кузьменка, покійного лідера гурту «Скрябін».

Маршрут півмарафону пролягатиме історичними вулицями міста. Старт і фініш – біля Оперного театру.

Забіг урочисто відкриватиме 29 жовтня о 08:10 духовий оркестр Львівської опери. Відповідно до вимог проведення легкоатлетичних змагань, у день проведення Grand Prix Lviv Half Marathon 2017 у Львові обмежать рух автотранспорту. На вулицях буде обмежено рух усіх видів транспорту, зокрема й громадського та велосипедного.

Перекриття транспортного руху – одна з обов’язкових умов проведення масових змагань з бігу. Адже лише так учасники заходу, серед яких є діти, отримують гарантію безпеки на трасі забігу. Тож водіям радять завчасно планувати своє пересування містом альтернативним маршрутом, враховуючи графік перекриття.

28 жовтня триватимуть підготовчі роботи на проспекті Свободи, 16-28, у зв’язку з чим рух автотранспорту тут обмежать з 07.00 до 23.00 наступного дня.

29 жовтня вулиці міста у день заходу перекриватимуть за таким графіком:

• просп. Свободи – з 08.30 до 14.40;
• вул. Дорошенка – з 08.30 до 14.40;
• пл. Шашкевича – з 09.00 до 10.00 та з 12.10 до 12.20;
• вул. Бандери – з 8.30 – 12.50;
• вул. Коперника – з 8.30 – 14.40;
• пл. Міцкевича – з – 08.30 до 14.40;
• пл. Галицька  – з 08.30 до 14.40;
• пл. Соборна  – з 08.30 до 14.40;
• вул. Пекарська – з 09.00 до 13.00;
• вул. Мечникова – з 09.00 до 13.00;
• вул. К. Левицького – з 9.00 – 13.20;
• вул. А.Вахнянина – з 9.00 – 13.10;
• вул. Погулянка – з 9.00 – 13.10;
• вул. Конопницької – з 09.00 до 13.20;
• пл. Петрушевича – з 09.00 до 10.00 та з 12.10 до 13.30;
• вул. Шота Руставелі – з 09.00 до 13.30;
• вул. І. Франка – з 9.10 до 11.15;
• вул. Д.Вітовського – з 09.20 до 10.25;
• вул. Академіка Сахарова – з 9.15 до 10.40;
• вул. І. Горбачевського – з 9.15 до 10:40;
• вул. Генерала Чупринки – з 9:15 до 10.40
• вул. Мельника – з 9.15 до 10.40;
• вул. Коновальця – з 9.20 до 10.50;
• вул. Житомирська – з 9:20 до 10:55;
• вул. Антоновича – з 9.30 до 11.00;
• вул. Шептицьких – з 9.35 до 11.20;
• пл. Святого Юра – з 9.35 до 11.20;
• вул. Листопадового Чину – з 9.35 до 11.25;
• вул. Академіка Гнатюка – з 9.35 до 11.25;
• пл. Різні – з 09.45 до 11.20;
• просп В. Чорновола – з 09.40 до 11.20;
• пл. 700-річчя Львова      – з 09.45 до 11.25;
• вул. Замарстинівська – з 9.45 до 11.40;
• вул. Б.Хмельницького – з 9.45 до 11.40;
• вул. І.Гонти – з 9.45 до 11.45;
• пл. Галицька – з 9.00 до 13.20;
• вул. Підвальна – з 9.45 до 11.45;
• вул. В. Винниченка – з 9.45 до 11.45;
• вул. Лисенка – з 9.45 до 11.50;
• вул. М. Заньковецької – з 9.45 до 11.50;
• вул. Личаківська – з 9.45 до 11.50;
• вул. Чернігівська – з 9.45 до 11.50;
• вул. Тершаковців – з 9.50 до 11.50;
• вул. Князя Романа – з 9.00 до 13.30;
• вул. Устияновича – з 9.20 до 11.20;
• вул. Бібліотечна – з 09.20 до 09.40;
• просп. Шевченка – з 09.20 до 09.55;
• вул. Саксаганського – з 09.20 до 09.55;
• вул. Зелена – з 9.00 до 13.30;
• вул. Словацького – з 09.00 до 09.45 та з 12.20 до 12.40.

Grand Prix Lviv Half Marathon 2017 має престижну відзнаку трьох зірок від Європейської асоціації легкої атлетики. Це завершальний етап всеукраїнської бігової ліги Run Ukraine Running League 2017, що включає 5 бігових подій у 4 містах України: Києві, Дніпрі, Одесі та Львові. За підсумками усіх стартів визначать переможців серед любителів. Організатор ліги подарує переможцям участь у престижному Празькому марафоні 2018.

Джерело: lvivhalfmarathon.org

24-річна громадянка Польщі дізналася, що має сплатити штраф, від українських митників – коли перетинала польсько-український кордон. Жінку оштрафували, оскільки її автомобіль Nissan ввезли в Україну та своєчасно не повернули за місцем реєстрації. Громадянка Польщі звернулася до поліції, відкрито кримінальне провадження. Про це POLUKR.net повідомили у відділі комунікації поліції Львівської області.

У Яворівський відділ поліції звернулася 24-річна громадянка Польщі. За її словами, три роки тому мешканець Яворівського району без її згоди оформив документи на ввезення в Україну автомобіля Nissan.

Коли жінка перетинала польсько-український кордон у жовтні цього року, митники повідомили їй про чималий штраф, який необхідно сплатити, оскільки її транспортний засіб своєчасно не повернули за місцем реєстрації. За перевищення визначеного строку перебування автомобіля в Україні на 10 і більше днів фінансові санкції становлять 8500 гривень (трохи більш ніж 1000 злотих).

Як з’ясували правоохоронці, до оформлення документів на машину, ввезену на митну територію України, причетний 45-річний мешканець Яворівського району Львівської області. Відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України (шахрайство). Санкція статті передбачає покарання включно до обмеження волі на строк до трьох років.

Джерело: lv.npu.gov.ua

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич 26 жовтня відвідала Львів. Вона, зокрема, зустрілася з представниками шкіл із польською мовою навчання і польською меншиною. Мета – навести аргументи України та вислухати острахи польської меншини щодо статті 7 Закону «Про освіту», яка передбачає навчання предметів в середній школі українською для нацменшин із п’ятого класу. Напередодні, 25 жовтня, Гриневич і її польська колега Анна Залевська підписали декларацію, яка гарантує польській меншині в Україні та українській в Польщі право вивчати рідну мову та навчатися цією мовою, однак володіти державною мовою кожної з країн.

Серед головних занепокоєнь польської меншини був острах, що неготовим польськомовним дітям буде тяжко раптом вчити всі предмети українською, що ці зміни просто зайві, бо польськомовні випускники шкіл і так інтегровані в українське суспільство. Гриневич погодилася, що на відміну від угорської та румунської меншин, із польськомовними дітьми немає проблем, що вони не розуміють української. Також міністр відзначила, що в польських школах уже частину предметів викладають українською або двома мовами, тож для цих дітей практично нічого не зміниться, а схожі практики будуть застосовуватися тепер щодо дітей, які навчаються румунською і угорською. Гриневич заявила, що проблем із польськими школами взагалі немає.

Причиною появи статті 7 в Законі «Про освіту» Гриневич назвала те, що в районах компактного проживання угорської та румунської меншин дуже багато дітей не змогли скласти на елементарному рівні тести з української мови під час атестації після завершення повної середньої освіти, тобто вони взагалі не володіють українською, що порушує право цих дітей на подальшу освіту і роботу в Україні.

46 тисяч українських дітей вчать польську мову

За статистикою, в Україні вчиться 400 тис. дітей нацменшин у 1345 навчальних закладах. У загальноосвітніх навчальних закладах польською в Україні вчиться 1785 учнів, вивчають польську як предмет 45964 учні, як другу мову – 27636 учнів.

Закон «Про освіту» – 12-річна школа, профільне навчання та 6,5 тис. гривень зарплати для вчителя

Новим законом про освіту в Україні вводиться 12-річна середня освіта. Школа буде трирівнева: початкова – 4 роки, вводиться з 2018 року, базова середня – 5 років (гімназії), вводиться з 2022 року, профільна середня освіта – 3 роки (ліцеї і заклади професійної середньої освіти), вводиться з 2027 року. Державну підсумкову атестацію буде запроваджено для базової середньої освіти. Учні молодшої школи також будуть складати тести, але з моніторинговою метою.

У навчальних закладах з 5 класу викладатимуть виключно українською. Учням і студентам національних меншин і корінних народів гарантовано право навчатися рідною мовою.

Закон передбачає мінімальну зарплату вчителя в розмірі не менше 3 мінімальних зарплат – 9600 грн. Поправками також передбачено варіант у 4 прожиткових мінімуми – 6736 грн. Для вчителів запроваджено добровільну сертифікацію. Якщо її успішно пройти, надбавка до зарплати становитиме 20% .

Ухвалювати навчальні плани буде сама школа. Але вони мають бути такими, щоб досягати результатів навчання, які формуватиме Міністерство. Кожна школа буде зобов’язана звітувати про фінансову діяльність на сайті. Аби громадськість, зокрема батьки і меценати, знала і могла контролювати, скільки і звідки надходять гроші та куди витрачаються.

Перевіряти навчальні заклади буде Агентство забезпечення якості освіти, а не місцеві органи управління освіти, як тепер. Директор матиме право очолювати школу максимум дві каденції, по 6 років кожна. Обиратиме директора комісія, куди увійдуть директори державних і приватних шкіл, громадські представники, викладачі педагогічних вузів, представники районних державних адміністрацій.

Закон передбачає, що держава гарантує бюджетні витрати на освіту в розмірі, не менше 7% ВВП. Гроші підуть на збільшення зарплат вчителям; проходження ними державної сертифікації; проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань після завершення базової середньої освіти (додатково до чинного після закінчення повної загальної середньої освіти); безкоштовне підвезення до місць навчання і додому дітей, які живуть у сільській місцевості та потребують підвезення; забезпечення гуртожитками учнів, які навчаються не за місцем проживання. За підрахунками Мінфіну, на збільшення зарплат учителям потрібно 87 мільярдів гривень. Бюджет всієї освіти – 160 млрд грн.

Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Коментарі

Лілія Гриневич, міністр освіти та науки

Гриневич: «Угорці почали проти нас інформаційну війну»

Мені прикро, що все суспільство замість того, щоб обговорити суть Закону «Про освіту», обговорює мовну статтю. Суть закону – масштабна реформа системи освіти. Це перехід від радянської школи до школи компетентностей ХХІ віку. Вона передбачає підвищення кваліфікації вчителів, нові форми навчання, новий зміст освіти, її стандартів, зміни щодо професійної освіти, зміни у вищій освіті. Натомість усі обговорюють статтю про мови.

У нас традиція – як тільки виникає мова про мову, то відразу починаються політичні інсценуації. На жаль, таке не тільки в нас. Стаття про мову Закону «Про освіту» наробила багато галасу через міфи. Прикро, що їх переважно тиражували за кордоном. Там говорили дурниці, як-от: будемо закривати школи з викладанням мовами меншин, неможливо буде вчитися мовами меншин. Це все неправда.

Лілія Гриневич. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

В Угорщині зараз відбувається передвиборча кампанія (у квітні 2018 року в Угорщині будуть парламентські вибори – Polukr.net). На жаль, у цій країні політики взяли на озброєння мовне питання. Є практика, що наші громадяни голосують на їхніх виборах. Тож були створені технології, які породжували міфи, що ставали джерелом підозр і страхів. Ці міфи поширювали на наші меншини. Прикро, що у цій інформаційній війні проти нас ми опинилися позаду. Зараз надолужуємо – активно працюємо з меншинами і партнерами з ЄС, щоб пояснити, як втілюватимемо в життя цю статтю. Зокрема, їжджу на зустрічі в ПАРЄ і Єврокомісію, проводжу зустрічі з меншинами, а також зустрілася з міністром освіти Польщі та підписала декларацію, де ми визначили основні наші позиції.

Гриневич: «Уроки вестимуть двома мовами або частину предметів будуть викладати державною, а частину мовою меншини. Частку державної мови в школі збільшуватимуть поступово»

Написати статтю про мову в Законі «Про освіту» нас змусило те, що в деяких школах національних меншин діти, які здобули повну середню освіту, не володіють державною мовою, не змогли скласти іспитів з української. У країнах ЄС використовують схожу практику пошуку балансу між державною мовою та мовами меншин. Ми також намагаємося застосовувати досвід ЄС.

Не хочемо асиміляції меншин. Цінуємо право кожного в Україні розмовляти материнською мовою. Але виступаємо за інтеграцію цих осіб в українське суспільство. Гарантуємо можливість навчатися мовами меншин. Але від п’ятого класу, по змозі дітей, будемо запроваджувати послідовно якісь предмети українською. Далі виходитимемо на певне співвідношення вживання державної і рідної мов. Ці співвідношення можуть бути неоднаковими для різних меншин і груп. Плануємо давати коридор – мінімальний і максимальний рівень вживання державної мови. Важливо, щоб це співвідношення гарантувало дитині можливість добре вивчити державну мову і вживати її.

Ще одне важливе питання – методики викладання української для шкіл із мовами нацменшин. Вони будуть відрізнятися залежно від мовної групи. Бачимо, що польські діти опановують українську легко. Бо це та ж мовна сім’я. Значно важче вивчити українську дітям угорської і румунської меншин. Справа в методиках викладання мови для дітей з іншої мовної групи.

Маємо розуміти, на якому етапі можемо запроваджувати предмети українською. Потрібно також покращувати якість викладання української мови з першого класу. Наступного року почнемо друкувати нові підручники з української мови для 1, 5 та 10 класів. У цих підручниках будемо представляти нові підходи з вивчення мови. Зокрема, з урахуванням європейських рекомендацій щодо вивчення мов.

Щодо угорської мови, то будемо співпрацювати з Ужгородським університетом, де вже готують двомовних вчителів, які можуть викладати як угорською, так і українською мовами. Розумію, що в гомогенному мовному середовищі їм буде складніше працювати. Україна повинна встановити їм надбавки, запропонувати підвищення кваліфікації. А ще слід оцінити, скільки нам потрібно педагогів у відповідних районах з компактним проживанням угорської та румунської меншин. Також для нас важлива відкритість місцевих органів самоврядування, які допоможуть у разі потреби. Якщо, наприклад, приїде вчитель з іншої місцевості, сприяти йому з житлом.

Лілія Гриневич. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Єдина межа, якою не поступимося, – щоб у школах меншин навчити дітей вільно володіти державною українською мовою. Думаю, наші партнери у ЄС, які будують свої незалежні демократичні держави, чудово розуміють базову цінність державної мови. Україна дотримується всіх міжнародних зобов’язань. Діти у школах із викладанням мовами меншин зможуть далі навчатися рідними мовами. Але водночас будемо розширювати вживання української задля повноцінної професійної самореалізації цих дітей у майбутньому, щоб вони могли здобути вищу освіту, посісти державні посади. Кожен громадянин України повинен мати можливість навчитись вільно розмовляти державною мовою.

Існує міф, що всі, хто вчився угорською і румунською, їдуть щасливо у свої країни вчитися та працювати. Насправді, згідно з дослідженнями, велика частина цих дітей потім вчиться в Україні, де вони часто не можуть самореалізуватися через незнання мови. А ті, хто їдуть у свої країни, – переважно працюють чорноробами.

Гриневич: «Втілення мовної статті Закону «Про освіту» буде прописана в Законі «Про загальну середню освіту», над яким ще працюємо»

Діти у школах з мовами меншин зможуть навчатися власною мовою під час початкової освіти. Це можуть бути всі предмети, а українська тоді вивчається лише як предмет. Коли дитина має належний рівень державної мови, з п’ятого класу можна запроваджувати двомовне навчання або частину предметів читати державною, а частину рідною мовою. Такі приклади шкіл, коли вчитель читає предмет і рідною, і державною мовами, або частину предметів одною мовою, а частину іншою, у нас є. Це передбачає 7 стаття Закону «Про освіту». Деталізація цієї статті, про її впровадження у школі, буде в Законі «Про загальну середню освіту», над яким ще працюємо. 7 стаття Закону «Про освіту» також надана для експертної оцінки Венеціанської комісії.

Ми відкриті до європейської спільноти, готові наводити аргументи та давати пояснення. 31 жовтня – 1 листопада в Україні будуть експерти Венеціанської комісії, які опитуватимуть зацікавлені сторони щодо цієї статті, досліджуватимуть її з точки зору міжнародних зобов’язань України, Конституції нашої країни та всіх нормативно-правових актів, які стосуються забезпечення прав громадян.

В усіх міжнародних зобов’язаннях України щодо забезпечення прав меншин у сфері освіти йдеться, що меншини мають право навчатися рідною мовою, але це не має перешкоджати володінню державною мовою.

Гриневич: «Не маємо проблем в самореалізації в Україні дітей, які вчилися в польських  школах»

Деякі школи навчають всі предмети мовами меншин і вивчають українську лише як предмет. Такі школи найбільш притаманні для місць компактного проживання угорців і румун в Україні. Проте є також багато шкіл, де маємо навчання і мовами меншин, і українською. Це характерно для польських шкіл. Не маємо проблем в самореалізації в Україні дітей, які вчилися в польських  школах. Саме тому, що там українська вивчається не тільки як предмет, але застосовується для вивчення інших предметів, що розширює термінологічну базу дітей, їхній лексичний запас. Для цих дітей вживання української мови є природним.

В Україні маємо 7 шкіл з навчанням польською мовою, із них 5 із навчанням польською, одна з навчанням польською й українською, а також одна з навчанням польською і російською. Всюди там частину предметів викладають українською з практикою двомовних уроків або викладання предметів різними мовами. Із випускниками польських шкіл не маємо ситуації, коли вони не володіють українською. Натомість маємо таку в місцях компактного проживання угорської та румунської громад. За міжнародними зобов’язаннями України, державна мова – це засіб суспільної злагоди і порозуміння. Тому Україна буде створювати умови в школах, щоб кожна українська дитина, незалежно від її національного походження, могла оволодіти якісно державною мовою.

Принципи польсько-української декларації щодо освітньої реформи: вчити і державну, і рідну мову, володіти державною, радитися як впроваджувати

Підписали декларацію про порозуміння з міністром освіти Польщі. Такі ж документи хочемо підписати з угорцями та румунами. Ми ще не прийняли Закон «Про загальну середню освіту», ще немає висновків Венеціанської комісії. Це означає, що наразі немає проектів документів, які покажуть, як буде втілюватися стаття про мови. Тож нам потрібно на перехідний період зафіксувати кілька принципів, яких будуть дотримуватися обидві сторони, щоб нівелювати міфи.

Декларація, підписана з польським міністром, містить низку принципів. Перший – Україна буде дотримуватись своїх міжнародних зобов’язань щодо можливості спілкуватися рідною мовою для меншин, зокрема, польської, їх права вчитися рідною мовою впродовж здобуття повної загальної середньої освіти поряд із державною мовою. Другий – українці в Польщі та поляки в Україні повинні добре володіти державною мовою. Третій – стаття про застосування мови в загальній середній освіті буде обговорена з представниками польської меншини. Досягнемо спочатку порозуміння, як буде втілюватися навчальний процес, а тоді впроваджуватимемо нововведення.

Лілія Гриневич. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Підхід до імплементації статті про мову в Законі «Про освіту» для різних меншин буде відрізнятися. Наприклад, можна буде корегувати кількість предметів та етапність їх запровадження українською. Будемо встановлювати різні підходи до різних груп. Наприклад, для деяких дітей, щоб досягнути мовного рівня A2, треба більше часу, бо вони навчаються і живуть у мовному середовищі, де чують державну мову тільки в школі. А якщо вони з інших мовних груп, якщо в їхній родині вдома і на вулиці спілкуються виключно рідною мовою, то й поготів. До прикладу, угорською чи румунською. У такому разі встановимо коридори співвідношення вживання мов – меншини і державної. Під час навчання на кожному етапі ці коридори співвідношення школи будуть застосовувати так, щоб це відповідало потребам дітей, їхній мовній готовності. Нам важливо, щоб кожна дитина, яка здобула повну загальну середню освіту в українській школі, мала належний рівень володіння державною мовою.

Ігор Тимоць

Заступники голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров і Ахтем Чийгоз, звільнені з ув’язнення в окупованому Криму та передані Туреччині, сьогодні прибули до Києва. Про це POLUKR.net дізнався з сайту видання «Укрінформ».

В аеропорту «Бориспіль» їх зустрічала велика кількість людей. З Криму приїхали дружина Чийгоза Ельміра Аблялімова, донька Умерова Айше, російський адвокат Микола Полозов.

Перед тим сьогодні вранці Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині Андрій Сибіга написав у своєму Twitter: «Провели Умерова та Чийгоза. Летять через Стамбул. У Києві будуть о 13.50».

Провели в аеропорту Анкари Ільмі #Умеров|а та Ахтема #Чийгоз|а. Батьківщина чекає! Віримо і боремося за повернення кожного політв’язня. pic.twitter.com/ngtjxvUCcv

— Andrii Sybiha ?? (@andrii_sybiha) 27 жовтня 2017 р.

25 жовтня Росія видала Туреччині Чийгоза й Умерова, незаконно засуджених в окупованому Криму. Як повідомив «Українській правді» лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, ця видача стала можливою завдяки домовленостям, досягнутим під час візиту в Україну президента Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана.

За словами Джемілєва, Чийгоза й Умерова спершу привезли в Сімферополь, а потім літак забрав їх в Анапу. Звідти літак із представниками Меджлісу кримськотатарського народу вирушив до Анкари. Сьогодні ж вони повернулися до Києва, де дали прес-конференцію спільно з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим та Мустафою Джемілєвим.

Відео: 5 канал

Глава держави додав: «Я вас не вітаю зі свободою, бо свобода буде тоді, коли ми з Вами  будемо разом з нашими кримськими татарами в Криму. Ось це буде справжня свобода. А зараз це надзвичайно важливий, але проміжний етап нашої боротьби».

Сьогодні Петро Порошенко зустрінеться з Чийгозом та Умеровим, – повідомили в адміністрації президента.

Ільмі Умерова було засуджено до 2 років колонії-поселення за звинуваченням у нібито публічних закликах до порушення територіальної цілісності Росії. Ахтема Чийгоза засудили до 8 років позбавлення волі у «справі 26 лютого» – кримінальному провадженні, яке влада окупованого Криму провадила щодо масових заворушень під час мітингу 26 лютого 2014 року біля стін Верховної ради Криму.

Звільнити Умерова, Чийгоза й інших кримськотатарських політиків і громадських активістів неодноразово вимагали міжнародні та російські правозахисні організації. Вироки, винесені кримчанам російськими судами, засудили США та Євросоюз.

Джерела: ukrinform.ua, pravda.com.ua, twitter.com/andrii_sybiha, president.gov.ua, facebook.com/president.gov.ua, 5.ua

На неприпустимості легковажного ставлення до історичних явищ та юридичних термінів наголосили в Українському інституті національної пам’яті. Зокрема, нагадали, що терміни «голодомор» та «геноцид» мають чітке визначення в міжнародному праві та кримінальному законодавстві України. А відтак закликали не вживати їх у невластивому значенні заради посилення емоційного впливу, оскільки це є недоречним.

«Останнім часом поширеним стало використання політиками, громадськими діячами термінів «геноцид», «голодомор» у невластивому значенні. Реформи, які вони не схвалюють з політичних чи інших мотивів, у заявах, виступах, коментарях і блогах називають «цинічним і спланованим геноцидом українців», пишуть, що «геноцид розпочався: українців знищать по закону», порівнюють: «ситуація зараз нагадує мені геноцид, Голодомор в Україні».

Наголошуємо на неприпустимості такого легковажного ставлення до історичних явищ та юридичних термінів. Слово «геноцид» має чітке визначення в міжнародному праві та національному кримінальному законодавстві України», – зазначили в УІНП.

Відтак закликали політиків і громадських діячів «утриматися від безвідповідального вживання у своїй риториці слів «геноцид» і «голодомор» виключно заради посилення емоційного впливу на аудиторію». «Недоречне використання обох термінів, які означають буквальне вбивство мільйонів людей, призводить до їх нівелювання і є наругою над пам’яттю убитих», – наголосили в Українському інституті національної пам’яті.

Історики нагадали, що термін «геноцид» запровадив 1944 року професор криміналістики Рафаель Лемкін. «Під геноцидом ми розуміємо знищення нації або етнічної групи». Правове визначення цього терміну встановлене Конвенцією про запобігання і покарання за злочини геноциду, що була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р. Конвенція визначає геноцид як: «будь-яку з наступних дій, скоєних з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: (А) вбивство членів такої групи; (Б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; (В) навмисне створення для групи таких умов життя, які розраховані на фізичне знищення її в цілому або в частині; (Г) заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи; (Д) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу», – писав професор.

Таке саме визначення затверджене у Римському статуті Міжнародного Кримінального Суду. В українському законодавстві статтею 442 Кримінального кодексу України визначено покарання за вчинення злочину геноциду.

Голодомор, вчинений комуністичним тоталітарним режимом у 1932-1933 роках, є геноцидом Українського народу. Він забрав життя кількох мільйонів українців, яких зумисно позбавили засобів для існування, прирікаючи на голодну смерть. Цей злочин Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» визнає геноцидом українського народу. Правову класифікацію Голодомору як злочину геноциду підтвердив Апеляційний суд Києва у своїй постанові від 13 січня 2010 року, за результатами розгляду кримінальної справи про Голодомор.

Джерело: memory.gov.ua

Український народний дім у Перемишлі і львівський Польський дім отримають фінансування з Програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна» у рамках тематичної цілі «Спадщина». Відповідне рішення ухвалив Спільний моніторинговий комітет під час засідання в Мінську. Про це POLUKR.net дізнався з сайту порталу українців Польщі Prostir.

Заявки на фінансування у рамках цієї програми відбирали у два етапи. В першому етапі було подано понад 500 заявок, з них 146 пройшли у другий етап. Відтак було вирішено надати фінансування 17 з них. Загалом на 17 проектів нададуть 33,25 млн. євро. Спільний проект українців з Польщі та поляків з України – «Галицька сцена – наша спільна історія. Популяризація польської і української культури у співпраці Польського дому у Львові і Українського дому в Перемишлі» – отримав 94 бали, а сума гранту становить 2 300 501,61 євро.

Проект «Галицька сцена – наша спільна історія. Популяризація польської і української культури у співпраці Польського дому у Львові і Українського дому в Перемишлі» передбачає інвестиційний компонент, а також низку культурних ініціатив. Головним отримувачем буде Фундація Український дім у Перемишлі. Перші кроки на шляху реалізації «Галицької сцени» планують на 2018 рік.

До речі, серед 17 проектів, відібраних до фінансування, 10 на загальну суму 6,5 млн євро реалізовуватимуть на території Львівської області у співпраці з партнерами з прикордонних регіонів Польщі та Білорусі. Про це повідомили у прес-службі Львівської обласної ради.

За залучені в Львівщину понад 6,5 млн євро упродовж 2018-2020 років реалізують інвестиційні заходи зі збереження пам’яток історико-культурної спадщини в Підкамені, Уричі, Раві-Руській, Сколе; природоохоронні проекти – в Червонограді, Східниці, Добромилі, Сокальському районі та Яворівському національному природному парку.

Окрім проекту «Галицької сцени…», на території Львівської області реалізовуватимуть такі проекти:

• Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні (розмір гранту ЄС – 1 895 060,48 євро);
• Рове Лове Розточчя – разом попри кордони (грант ЄС – 1 809 954,87 євро);
• Єднає нас Буг – утворення двох транскордонних байдаркових туристичних маршрутів (грант ЄС – 1 285 060,25 євро).
• Світ карпатських розет – заходи із збереження унікальності культури Карпат (грант ЄС – 1 399 134,45 євро);
• Mонастирі близнюки: Венгрувта Рава-Руська – використання потенціалу історичної спадщини закону Реформатів для розвитку туризму та соціально-культурного життя в Польщі та Україні (грант ЄС – 2 374 985,32 євро);
• Активація Центру Роботи з Молоддю в Місці Пястовому – культурна й історична спадщина Жешівського та Львівського регіонів як основа освітніх цінностей Отця Броніслава Маркевича (грант ЄС – 2 360 980,85 євро);
• Поліпшення системи транскордонного захисту навколишнього середовища в мерії Ксєжполь у Польщі та в м. Червоноград в Україні – через розвиток каналізаційної інфраструктури (грант ЄС – 2 267 732,65 євро).
• Природа без кордонів – збереження спільної природної спадщини в громадах Добромиль (Україна) та Загуж (Польща) (грант ЄС – 2 220 450,17 євро);
• Охорона вод Солінського озера та лікувальних вод курорту Східниця – спільний виклик і шанс на збереження і використання потенціалу природної спадщини (грант ЄС – 1 700 120, 91 євро).

Програма транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 має на меті підтримку транскордонних процесів розвитку в 16 прикордонних регіонах Польщі, Білорусі та України. Загальний бюджет програми – понад 180 мільйонів євро.

Джерела: prostir.pl, oblrada.lviv.ua

Найкращим сценарієм розвитку польсько-українських стосунків є «дружба в ім’я перемоги». А для того, щоб нейтралізувати вже наявне історичне тло у цих стосунках, потрібно розробити та реалізувати спільні проекти, які давали б інший погляд на ті події, щодо яких уже виникли суперечки, а також розвивати співпрацю у різних сферах. Про це йшлося 24 жовтня під час круглого столу на тему «Польсько-українські стосунки: що далі?», що його організували Інформаційний центр «Міжмор’я» (громадська ініціатива ГО «Фонд підтримки демократичних ініціатив») спільно з Національним історико-архітектурним музеєм «Київська фортеця» та Клубом «Gazety Polskiej» у Києві за сприяння ГО «Єдиний союз патріотів України».

Засідання круглого столу відбулося в приміщенні Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця». Захід став підсумком серії зустрічей, пов’язаних з проблематикою українсько-польських стосунків, що їх організував ІЦ «Міжмор’я» у 2017 році.

Експерт ІЦ «Міжмор’я» Юрій Гончаренко доповідав про нинішній стан польсько-українських стосунків, який охарактеризував як передконфліктний. Основні виклики в польсько-українських стосунках, на його думку, нині полягають у різних поглядах на історичні питання; великій кількості українських трудових мігрантів у Польщі; становленні та захисту української ідентичності в умовах війни з Росією.

Щодо історичної проблематики Юрій Гончаренко зазначив, що «під цим ми розуміємо закиди різних польських політичних сил, від крайньо-правих до представників правлячої партії «Право і Справедливість» щодо «героїзації» в Україні національно-визвольних організацій, пов’язаних переважно з іменем Степана Бандери. Це також звинувачення виключно української сторони в трагічних подіях на Волині в 1943 році… Українська сторона наразі не робила симетричних закидів у польський бік». Також він зазначив, що польська сторона не враховує, що «в 2014 році почала народжуватися національна держава та національна ідея українців. Відповідно, українці створюють власну міфологію, яка має поширюватися на всіх громадян України, власні символи та власний погляд на історичні події. Як зворотній бік цього процесу – болісна реакція на будь-які закиди, поради, вимоги сторонніх, навіть – дружніх націй в цих питаннях».

Експерт згадав про відкриття 15 жовтня Меморіального комплексу полеглим січовикам Карпатської України, під час якого за участі українських високопосадовців було відкрито пам’ятники, на яких була згадка про «польських окупантів». На думку Гончаренка, це – перша симетрична відповідь української сторони на польські провокації в історичній площині, яка має продемонструвати польським колегам, що існує межа, після якої українці не терпітимуть вказівок, «кого з історичних постатей треба «любити», а кого – засуджувати» і що українці також можуть зробити аналогічні закиди, наприклад, і щодо фігури Пілсудського.

Щодо можливих сценаріїв розвитку польсько-українських стосунків доповідач як найбільш бажаний назвав «дружбу в ім’я перемоги». Для його досягнення, на думку експертів ІЦ Міжмор’я, необхідно здійснити такі кроки:

Досягнути консенсусу польської та української влади (польських та українських еліт) щодо табу на публічне обговорення всіх історичних питань з боку політиків, усіх державних діячів і чиновників;

Для нейтралізації вже наявного негативного історичного тла в польсько-українських стосунках розробити та реалізовувати спільні проектів, які давали б інший погляд на ті події, щодо яких вже виникли суперечки (наприклад, новий спільний фільм про Волинь тощо);

Активізувати сумісну роботу польської та української контррозвідки щодо виявлення та нейтралізації російської агентури, обмін розвідданими;

Розвивати прикордонне та транскордонне співробітництво;

Реалізувати спільні економічні, інфраструктурні проекти;

Поглибити співробітництво у військовій сфері.

Журналіст і голова Клубу «Gazety Polskiej» в м. Києві Юрій Рудницький зупинився на «етико-моральних засадах українсько-польського діалогу на «важкі» теми». На його думку, «волинська тема» не піднялася б у її нинішньому вигляді, якби за низкою спільних резолюцій і заяв на найвищому рівні у 1990-х і на початку 2000-х років були затверджені на такому ж найвищому рівні спільні системні, планові дії з налагодження гуманітарного діалогу, з популяризації знань про Україну і Польщу, зокрема тих, що стосуються конфліктних сторінок».

Під час розгляду будь-яких питань з цього контексту не можна забувати «про людину і її життя й гідність як найвищу цінність. Потрібно прийняти як даність: ані поляки, ані українці (тим більше, як народ воюючий, на відміну від решти європейських народів) не відмовляться від своїх історії та традицій боротьби за незалежність своїх країн. І зрештою, не мусять відмовлятися», – наголосив Рудницький.

Юрій Рудницький підкреслив, що «в підсумку – треба дати можливість кожному обивателю, від школяра до дорослого, формувати свою власну, незалежну думку і оцінку, порівнюючи бачення українсько-польських конфліктів ХХ ст. як українськими, так і польськими науковими колами, приходячи до розуміння логіки й мотивів дій учасників конфлікту й формуючи на підставі цього всебічну його візію».

Гість із Польщі, аспірант відділу міжнародних та політичних студій Ягеллонського університету Міхал Марек, розказав про конкретні проекти співробітництва у військовій сфері, які вже реалізують, і про ті, які ухвалили й готують до втілення. Також присвятив частину своєї доповіді медіаконтенту останніх місяців у польсько-українських стосунків. На думку польського експерта, один зі шляхів подолання протиріч в стосунках наших країн – «продукування» подій, які можна буде медійно подавати як приклади позитивних моментів співпраці. У цьому контексті важливо і сприяти позитивному порядку денному, і робити все можливе, щоб ЗМІ поширювали саме позитивні новини.

У підсумку учасники заходу зазначили, що наразі в польсько-українських стосунках відсутнє стратегічне бачення розвитку. Юрій Міндюк, модератор обговорення та експерт ІЦ «Міжмор’я», зауважив, що для ЗМІ набагато «легше» подавати негативний перебіг подій, тому прихильникам позитивних сценаріїв треба працювати над «таблоїдізацією» позитивного порядку денного.

Голова фракції ВО Свобода в Київські міській раді Юрій Сиротюк, який був серед гостей заходу, звертаючись до польської сторони дискусії, зауважив, що він та його партія були серед тих, хто сприяв тому, що в Києві з’явилися вулиці імені Степана Бандери та Івана Павла ІІ. Але це аж ніяк не заважає тому, щоб у місті також була вулиця і Юзефа Пілсудського, оскільки він розуміє, що для польської сторони це важливо. Він зауважив, що не можна заплющити очі чи відмовитися від розмов на історичні теми, важливо – не перетворити це на конфлікт. А для цього, зокрема, потрібна взаємоповага між українцями та поляками як «націями, які шанують історію».

У подальших планах Інформаційного центру «Міжмор’я» – ґрунтовне обговорення проблематики українських мігрантів у Польщі. Також центр продовжить роботу над напрацюваннями конкретних проектів щодо практичної реалізації концепції «Міжмор’я».