Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович назвав заяву глави польського МЗС «абсолютно неймовірною» – адже в ній пропонують оголошувати персонами нон ґрата всіх посадовців за їхню вимогу дотримуватися чинного в Україні законодавства.

«Ми запускаємо процедури, які не дозволять людям, що мають вкрай антипольські погляди, приїхати до Польщі, – заявив міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський в ефірі телеканалу TVP1, – передає Onet.pl. – Люди, які демонстративно носять мундири СС «Галичина», до Польщі не в’їдуть».

Ващиковський додав, що має на увазі й тих, хто перешкоджає відновленню польських місць пам’яті в Україні.

«Ті особи, які демонструють і використовують адміністративні інструменти проти Польщі, також наштовхнуться на наслідки», – зазначив він.

А польський сенатор та історик Ян Жарин узагалі звинуватив Україну у варварській поведінці щодо питань історичної пам’яті. Про це він заявив у інтерв’ю wPolityce, відповідаючи на запитання про ситуацію довкола польських могил в Україні, – передає «Європейська правда».

«Україна не хоче належати до римської цивілізації. Вона поводиться як варвар у питаннях історичної пам’яті. У нинішній зовнішній політиці у нас багато спільного, в нас є багато позитивних пропозицій. Але взаємні відносини будуть дуже неглибокими, якщо Україна не зрозуміє, що значно глибші відносини походять з культурного виміру», – заявив сенатор.

«Рішення зараз – на боці України. У неї є ключ до того, чи хоче вона бути з Польщею, з польською культурою. Україна повинна відповісти, чи хоче вона взяти на себе спільну відповідальність за давню матеріальну культуру в сучасній Україні», – заявив Жарин.

Він пояснив, що під цією матеріальною культурою слід розуміти цвинтарі, місця поховань поляків, «які досі не були відзначені присутністю хреста, що є належним символом пам’яті про загиблих і вбитих поляків у різних обставинах».

«Поляки загинули в цих районах під час Першої світової війни. Могили, які існують з часів боїв легіонів, вересня 1939 року, з часу геноциду на Волині… Це події, які пов’язані з польським спадком у XX столітті… Якщо ми не зрозуміємо цю просту істину з української сторони, тоді наша «дружба» буде все більш віддаленою», – заявив Жарин.

Коментуючи заяву Ващиковського, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зазначив на своїй facebook-сторінці: «Щойно прочитав заяву чільника МЗС західної сусідки – Польщі. У ній погрози оголосити персонами нон-ґрата посадовців, причетних до тимчасового призупинення пошуків польських могил в Україні та незаконного спорудження на українських теренах польських пам’ятників. Тобто, таким чином хочуть карати відповідальних осіб України за вимогу до польської сторони дотримуватися українського законодавства. Здається, цього разу Польща хоче піти навіть далі за Росію».

У коментарі телеканалу «112 Україна» В’ятрович назвав заяву Ващиковського «абсолютно неймовірною», а також розповів, що саме Варшава гальмує вирішення проблеми взаємної легалізації пам’ятників.

«Саме на території Польщі за останні 3 роки 14 разів було сплюндровано хрести на українських могилах. Натомість на українській території було 4 випадки плюндрування польських пам’ятників – усі пам’ятники відновили. На польській території досі не відновили жодного українського пам’ятника», – нагадав В’ятрович.

«Якщо говорити про варварство – очевидно, треба говорити саме про варварство на польській території стосовно українських пам’ятників», – додав він, коментуючи слова сенатора Жарина.

В’ятрович нагадав, що відсутність реакції польської влади на акти плюндрування і вандалізму протягом трьох років, а також реакції і бажання розслідувати ці випадки призвели до заяви про призупинення процесу легалізації польських пам’ятників і видачі дозволів на пошук польських могил на українській території.

«Ми очікували, що після цього буде бажання польської сторони вирішити цю проблему … Натомість зараз бачимо бажання роздути проблему, небажання сідати за стіл переговорів, бажання створювати якісь нові структури і постійні політичні погрози з польського боку», – зауважив голова УІНП.

Він додав, що в Польщі близько 40-50 українських пам’ятників неналежно оформлені з точки зору польського законодавства, натомість в Україні не легалізовано понад 150 польських пам’ятників.

За словами директора УІНП, українська сторона пропонувала легалізувати всі пам’ятники на всі, але польська сторона «цю пропозицію не приймає», і не пропонує нічого натомість. Наразі відбулася лише одна зустріч уповноважених органів з цього питання, а політизація процесу триває.

Джерела: wiadomosci.onet.pl, wpolityce.pl, facebook.com/volodymyr.viatrovych, eurointegration.com.ua, ua.112.ua

Вищий спеціалізований суд України переніс на понеділок, 6 листопада, розгляд касації у справі військовослужбовця Держприкордонслужби Сергія Колмогорова. Його засуджено до 13 років ув’язнення за умисне вбивство, хоча прикордонник лише виконував наказ командира. Судді мусили перенести розгляд касації через те, що в суд не з’явилися представники прокуратури. Про це POLUKR.net дізнався з facebook-сторінки народного депутата Борислава Берези, який перебував у залі суду. 

Приморський районний суд Маріуполя 15 листопада 2016 року визнав Сергія Колмогорова винуватим в умисному вбивстві та засудив його на 13 років ув’язнення, – інформує «Цензор.нет».

Як зазначено на сайті Держприкордонслужби, старший солдат Бердянського прикордонного загону Сергій Колмогоров 9 вересня 2014 року чергував на блокпосту в районі Маріуполя. Військовослужбовці помітили неподалік від берега моря автомобіль, який блимав фарами, подаючи якісь сигнали, а потім попрямував у бік блокпоста.

На вимогу зупинитися для перевірки документів водій натиснув на газ автомобіля і пішов на прорив. Попереджувальні постріли не зупинили порушника, швидкість транспортного засобу лише збільшилась. Після цього прикордонники на виконання наказу командира блокпоста офіцера А.Нагорного відкрили вогонь на ураження.

Як з’ясувалося, в автомобілі була подружня пара з Маріуполя. Пасажирка транспортного засобу загинула, а водій, уродженець Донецька, не постраждав. Згодом, після кількох допитів, він виїхав до Росії.

Як встановило слідство, вогонь по автомобілю одночасно вели дев’ять осіб, експертиза не встановила, що постріл, унаслідок якого загинула жінка, було здійснено зі зброї Колмогорова. Утім цивільний суд Маріуполя засудив лише прикордонника Сергія Колмогорова, який нібито був найближче до машини, взявши до уваги свідчення водія та одного з прикордонників, який також відкрив вогонь.

7 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області залишив вирок у силі.

Співробітники Держприкордонслужби, ветерани-прикордонники та учасники АТО розмістили звернення на сайті Держприкордонслужби, в якому висловили надію на неупередженість, чесність та об’єктивність Вищого спеціалізованого суду України.

У зверненні вони наголосили, що Сергій Колмогоров захищав суверенітет і територіальну цілісність України у складі прикордонного наряду. Він повністю дотримався усіх вимог наказів та інструкцій щодо застосування зброї.

«Подив, обурення, біль – ось ті відчуття, що охопили ветеранів-прикордонників, коли ми отримали інформацію про засудження героя АТО старшого солдата Колмогорова Сергія Валерійовича за те, що він чесно і самовіддано виконував свій священний обов’язок із захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Не вкладається в голові, як могло статися, що військовослужбовець під час неоголошеної війни Українським судом визнаний винним у навмисному вбивстві. Прикордонник засуджений на 13 років ув’язнення за те, що виконав наказ зупинити машину з поплічником терористів, який діяв на користь сепаратистам», – звернулися до громадськості представники Всеукраїнської організації ветеранів-прикордонників.

Джерела: dpsu.gov.ua, facebook.com/borislav.bereza, censor.net.ua

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович поширив у соцмережі Facebook документ, який свідчить: вояки Армії Крайової вбивали цивільне населення, причому не лише українців, а й поляків. У такий спосіб голова УІНП відповів своєму колезі з польського Інституту національної пам’яті Ярославу Шареку. 

«Голова польського Інституту національної пам’яті Ярослав Шарек заявив, що вояки АК не вбивали цивільних мешканців. На відміну від вояків УПА. Але документи (українські, польські, совєтські) свідчать протилежне. Наведу один – польський», – зазначив В’ятрович.

Поширений документ – це інструкція Армії Крайової з Равського району (Львівщина), видана у березні 1944 року. В ній ідеться про те, як не допустити повернення українців, вигнаних зі своїх осель польськими підпільниками.

«Коменданти районів в координації з командирами району 1 повинні проконтролювати вчасне і ефективне перешкоджання українцями, які б хотіли повернутися до своїх осель. Тих, хто чинитиме опір, слід ліквідовувати.

Ця постанова має за мету компенсувати втрати польської присутності на сході і захистити перед притоком різунів на тили […].

Українці, що залишилися на нашій території [нагадаю, інструкція з Львівщини], будуть трактовані як заручники на випадок повторення вбивств на нашому або сусідньому терені. Поляків, які будуть полегшувати доступ або переховуватимуть у себе [українців], слід, після розслідування, ліквідувати разом [з українцями]», – йдеться в документі, який можна знайти в Архіві Центру досліджень визвольного руху, а його копію – в бібліотеці Гарвардського університету.

Голова Українського інституту національної пам’яті зауважує, що замість розкручування маховика взаємних обвинувачень (для яких в українців, як і в поляків, є підстави) варто зберегти професійний формат дискусій на цю тему. Адже «пошук єдино винної сторони у взаємному багатолітньому конфлікті – може бути використаний (і як бачимо, на жаль, вже використовується) в неетичний спосіб маргінальними групами наших суспільств і спровокувати конфлікти між нашими народами в сучасності».

«Принцип «пробачаємо і просимо прощення» із всебічними науковими дослідженнями з метою не допустити відтворення конфліктів минулого у майбутньому – це те, на чому слід базувати нашу взаємну професійну розмову. І так і є в рамках Українсько-Польського Форуму Істориків. Сподіваюся, керівництво польського Інституту національної пам’яті так само хоче зберегти професійний формат і надалі утримається від вкидання в інформаційний простір однобокого трактування вирваних із контексту фактів», – додав В’ятрович.

Джерело: facebook.com/volodymyr.viatrovych

30 жовтня авіакомпанія SprintAir офіційно оголосила, що припиняє виконувати рейси з аеропорту польського міста Радом. Причиною стало закінчення терміну дії контракту між авіакомпанією та польським аеропортом. Відтак компанія припинила виконання регулярних рейсів до Львова, Праги і Гданська. Про це РОLUKR.net дізнався з facebook-сторінки Міжнародного аеропорту «Львів».

В офіційній заяві авіакомпанії зазначено: «У неділю, 29 жовтня, ми здійснили останній регулярний пасажирський рейс із аеропорту Радом. Ми хотіли б подякувати всім нашим пасажирам за їхню довіру, вибір рейсів SprintAir і багато теплих приємних коментарів, які ми мали задоволення чути, виконуючи польоти до Львова, Праги і Гданська. Щиро дякуємо аеропорту Радом за успішну співпрацю протягом більш ніж півтора року. Ми будемо підтримувати аеропорт і тримати кулаки за його розвиток».

Відтак компанія припинила виконання регулярних рейсів на лінії «Радом – Львів – Радом», розпочате торік 23 червня. Останній рейс зі Львова до Радома було виконано 29 жовтня.

За інформацією адміністрації Міжнародного аеропорту «Львів», за період здійснення рейсів між Радомом і Львовом авіаперевезеннями на цьому напрямку скористалося 5716 пасажирів, а середній коефіцієнт завантаження повітряних суден становив 59,4%. Рейс обслуговував літака Saab 340, який вміщує 33 пасажири.

Авіакомпанія SprintAir заснована 2003 року. Флот перевізника складається з 16 літаків виробництва ATR і Saab. Значна частина парку повітряних суден компанії призначена для виконання вантажних перевезень. Це три одиниці ATR 72-200F, сім одиниць Saab 340AF і три одиниці Saab 340A (модифікація Quick Change). Попри закриття польотів до Львова, SprintAir продовжить виконання вантажних чартерних рейсів в аеропорт Київ-Жуляни, – інформує Центр транспортних стратегій.

Джерела: facebook.com/LvivAirport, sprintair.eu, cfts.org.ua

Уночі 1 листопада з Панами в Україну екстрадували колишнього голову Держкомінвестпроекту Владислава Каськіва. Його було оголошено в розшук за підозрою у заволодінні коштами держбюджету України шляхом зловживання службовим становищем і за попередньою змовою з іншими особами. Це перший випадок екстрадиції українського високопосадовця. Про це повідомив на своїй facebook-сторінці генеральний прокурор України Юрій Луценко.

«Уночі 1 листопада спільними зусиллями ГПУ та СБУ з Панами в Україну екстрадовано колишнього Голову Держкомінвестпроекту В. Каськіва, який підозрюється у заволодінні в 2012 році у змові з іншими особами коштами Державного бюджету України на суму близько 7,5 млн. грн. Наразі Каськіва доставлено до Головного слідчого управління ГПУ, тривають слідчі дії», – написв Луценко.

Натомість Владислав Каськів на своїй facebook-сторінці зазначив, що він повернувся в Україну добровільно й «буде доводити свою правоту в суді».

«Ще 18 вересня я звернувся до Республіки Панама з проханням надати згоду добровільно приїхати в Україну.
27 жовтня Верховний Суд Панами задовільнив моє прохання, зафіксувавши невідкличні міжнародні гарантії України не висувати додаткових звинувачень.
Для того, щоб припинити спекуляції щодо збитків державі, вирішив їх відшкодувати, не залежно від кінцевого рішення суду. З цих же причин вирішив самостійно оплатити переліт.
Сьогодні я повернувся в Україну.
Наголошую, що моє повернення відбулося у повній відповідності до передбачених міжнародним законодавством і законами України процедур, враховуючи його добровільний характер», – зазначив він.

Владислав Каськів – народний депутат України 6-го скликання, член фракції Блоку «Наша Україна – Народна самооборона». У 2010-2014 був головою Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України.

25 березня 2016 року Національна поліція України оголосила Каськіва в розшук за ч. 5 ст. 191 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах) та ч. 2 ст. 366 КК (службова фальсифікація).

2012 року Каськів підписав угоду на мільярд доларів з іспанською кампанією Gas Natural щодо інвестицій в LNG-термінал в Україні. Проте згодом іспанська сторона заявила, що не знає людину, яка підписала контракт. З’ясувалося, що це Хорді Сарда Бонвехі, який є лижним інструктором.

18 серпня 2016 року Каськіва затримали в Панамі. 21 серпня 2016 року Генеральна прокуратура України направила запит про екстрадицію Каськіва в Україну. 8 вересня заступник генерального прокурора України Євген Єнін повідомив, що Інтерпол офіційно підтвердив інформацію про затримання Каськіва. 9 вересня суд у Панамі застосував до нього запобіжний захід у вигляді арешту на 40 діб. 3 жовтня 2016 року заступник генерального прокурора України Євген Єнін повідомив, що Владислав Каськів, затриманий у Панамі, вніс заставу у 600 тисяч доларів і був звільнений. Також екс-чиновник подав клопотання про політичний притулок.

У березні цього року заступник генерального прокурора України Євген Єнін повідомив, що влада Панами відмовилися надати Каськіву політичний притулок.

Джерела: facebook.com/LlutsenkoYuri facebook.com/vladyslav.kaskiv, uk.wikipedia.org

Співробітники Служби безпеки України в Одесі затримали жінку, підозрювану в підриві у березні 2017 року в Маріуполі полковника СБУ Олександра Хараберюша. Про це на брифінгу повідомив голова СБУ Василь Грицак, – дізнався POLUKR.net у прес-центрі СБУ.

Як з’ясували оперативники СБУ, виконавиця злочину проходила підготовку у так званому Центрі спеціальних операцій «МДБ ДНР», який створено та діє під кураторством російських спецслужб. Задокументовано, що підозрювана пройшла підготовку на базі терористів, розташованій на території колишнього спортивного тренувального комплексу. Організатор диверсії – керівник цього угруповання на прізвисько «Ленін», від якого жінці передали складові для закладання вибухівки.

Нагадаємо, 31 березня цього року в житловому кварталі міста Маріуполь Донецької області підірвали авто. Унаслідок вибуху загинув співробітник управління Служби безпеки України в Донецькій області полковник Олександр Хараберюш, який перебував в автомобілі.

Джерело: ssu.gov.ua

З 1 листопада 2017 року закладено нитку графіка поїзда №1319/1320 транзитним маршрутом через Україну в рамках нового Шовкового шляху. Про це POLUKR.net повідомили у прес-службі Міністерства інфраструктури України. 

Як розповів міністр інфраструктури України Володимир Омелян, потяги складатимуться з 57 платформ під універсальні контейнери. Поїзд курсуватиме із китайського Чженчжоу через територію України (Чоп, Мостиська) в напрямку Словаччини, Польщі та Угорщини.

Володимир Омелян додав, що Мінінфраструктури активно працює з Держрезервом України з метою наповнення поїздів вантажами, а також задля налагодження експорту українських товарів до Китаю.

«Зниження портових тарифів і зборів, розширення прямого сполучення з країнами ЄС, модернізація інфраструктури з подальшою інтеграцію української транспортної системи до європейських і транс’європейських транспортних коридорів – комплекс заходів, який поверне Україну до ліги світових держав-транзитерів», – переконаний Омелян.

Перший транзит територією України в рамках нового Шовкового шляху може відбутися вже в кінці цього або на початку наступного року. Про це «Укрінформу» повідомили у прес-службі Держрезерву.

«Наразі йдеться лише про транзитне курсування потягів територією України. Наступним етапом має стати розширення проекту і початок експортних поставок українських товарів продуктової групи до КНР», – зазначив голова Держрезерву України Вадим Мосійчук.

За його словами, китайські експерти вже побували на станціях Чоп і Мостиська, змогли оцінити їхні потужності. Свої потужності до повномасштабного початку проекту готують і підприємства системи Держрезерву.

«Держрезерв володіє великими зберігальними та виробничими потужностями в аграрному напрямку, також у нас сім великих логістичних осередків, диверсифікованих один від одного. І ми готові зі свого боку надати їх для цієї справи. Найпершими долучимо до проекту харківський комбінат «Світанок», «Комбінат «Дніпро» (м.Сміла Черкаської обл.), київський «Комбінат «Прогрес», львівський «Комбінат «Троянда» й Ужгородський «Укрпродконтракт» … З часом перелік логістичних центрів збільшиться, адже до проекту ввійдуть і наші виробничі потужності аграрного напряму, що розташовані поряд із портами», – наголосив Мосійчук.

За його словами, китайська сторона зацікавлена в експорті якісного українського продовольства, зокрема борошна, цукерок, горілки, олії тощо.

Зазначимо, в липні цього року Держрезерв повідомив про зацікавленість КНР у поставках українських товарів і включенні України до нового Шовкового шляху. Логістичними центрами цього проекту на території України стануть підприємства Держрезерву. Влітку відбувся офіційний візит делегації Держрезерву до міста Чженчжоу провінції Хенань. У рамках візиту йшлося про співпрацю в галузі торгівлі та логістики. У підсумку зустрічі сторони підписали протокол по наміри.

Джерела: mtu.gov.ua, ukrinform.ua

У Міністерстві внутрішніх справ заявили, що дії НАБУ є політичними, а не юридично обґрунтованими.

Детективи Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури сьогодні, 31 жовтня, здійснили низку обшуків. Їх провели за місцем проживання ймовірних фігурантів кримінального провадження, відкритого за фактом можливої розтрати державних коштів при закупівлі рюкзаків МВС. За підозрою у розтраті понад 14 млн грн затримали трьох осіб: колишнього заступника міністра внутрішніх справ України, представника фірми-переможця тендеру з постачання рюкзаків і ще одну приватну особу. Про це POLUKR.net дізнався з сайту НАБУ.

За версією слідства, 2015 року ці особи були причетні до закупівлі коштом Міністерства внутрішніх справ України рюкзаків за ціною, суттєво вищою за середньоринкову. За інформацією досудового розслідування, товар не поставили вчасно та він не відповідав вимогам, встановленим МВС України, внаслідок чого державі завдано збитків на понад 14 млн грн.

Правопорушення кваліфіковано за ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»). Наразі вирішують питання про повідомлення затриманим про підозру.

Як повідомила «Українська правда», обшуки провели, зокрема, в сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – Олександра. Арсен Аваков підтвердив виданню цю інформацію.

Тим часом Міністерство внутрішніх справ заявило, що «дії НАБУ є політичними, а не юридично обґрунтованими». А проведення обшуків у помешканнях екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря та сина глави МВС у міністерстві назвали «приводом для нової хвилі інформаційної кампанії».

«Національне антикорупційне бюро України займається політичною, а не юридичною діяльністю, що є недопустимим і потребує негайної корекції», – йдеться в заяві.

«Протягом усього часу роботи на посаді міністра внутрішніх справ України щодо міністра, членів його родини та найближчих колег поширюється недостовірна інформація, спрямована на дискредитацію Арсена Авакова як політика та нівелювання заходів, що вживаються МВС для осучаснення та оздоровлення правоохоронної і судової системи та захисту Держави від російської гібридної агресії». І вважають, що «за цим стоять певні зовнішні і внутрішні сили, наміром яких є реставрація старої корумпованій системи «кришування» та «договорняків», – зазначили у МВС.

У міністерстві стверджують, що в рамках досудового розслідування у цьому провадженні «Державна фінансова інспекція України провела позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності МВС України. За результатами ревізії, які відображені у відповідному Акті, з приводу кількості рюкзаків, кількості лотів та загальної вартості закупівлі в сумі 16 595 000,00 грн. порушень не встановлено».

Окрім того, в міністерстві кажуть, що є рішення Окружного адміністративного суду Києва, яке набуло законної сили та в якому «заявнику відмовлено визнати протиправними дії посадових осіб МВС України під час проведення переговорної процедури закупівлі рюкзаків 16 лютого 2015 року», оскільки суд вирішив, що суттєвих порушень норм права під час проведення процедури закупівлі рюкзаків не було. І додають, що НАБУ відомо про існування цього судового рішення.

Окрім того, кажуть у МВС, «у ході ревізії досудове слідство не отримало доказів, що постачання рюкзаків відбулося не в повному обсязі, замість того МВС надало НАБУ належні докази добросовісного виконання переможцями торгів договорів із постачання рюкзаків».

Понад те, в міністерстві кажуть, що до справи «залучено сфальсифіковане відео, розмови на той час заступника міністра Сергія Чеботаря та нібито сина міністра внутрішніх справ, справжність якого не була доведена слідством».

«МВС України наполягає, що процедура закупівлі була здійснена комітетом з конкурсних торгів за правилами і вимогами, передбаченими Законом України «Про державні закупівлі», та відомчими актами МВС України», – йдеться в заяві.

У лютому 2015 року МВС уклало договори з ТОВ «Дніпровенд» на 5 тисяч тактичних рюкзаків для армії вартістю 14,49 млн грн і ФОП «Плигачов» на тисячу рюкзаків вартістю 2,1 млн грн.

Згодом 2015 року вийшло журналістське розслідування про те, що рюкзаки придбано через підприємства, підконтрольні Арсену Авакову.

Кримінальне провадження щодо «рюкзаків Авакова» Генпрокуратура відкрила в липні 2015 року, тодішній генпрокурор передав його за підслідністю військовій прокуратурі, а від квітня 2016 року цю справу розслідує НАБУ.

У рамках досудового розслідування НАБУ отримало доступ до банківських рахунків компанії-постачальника тактичних рюкзаків для МВС, «Дніпровенд», яку пов’язують із сином міністра внутрішніх справ.

Досудове розслідування з’ясувало, що посадові особи МВС за попередньою змовою з суб’єктами господарської діяльності вчинили розтрату ввіреного їм майна при закупівлі 6000 рюкзаків, для потреб бійців у зоні АТО.

У лютому з’явилося відео з прихованої камери, на якому син міністра внутрішніх справ Олександр Аваков, імовірно, домовлявся з екс-заступником голови МВС Сергієм Чеботарем про поставку рюкзаків для підрозділів міністерства.

У лютому 2017 року в НАБУ повідомили, що ця справа перебуває на завершальній стадії розслідування.

Джерела: nabu.gov.ua, mvs.gov.ua, pravda.com.ua, podrobnosti.ua

Близько восьмої години вечора 30 жовтня на автодорозі біля залізничної станції Глеваха Васильківського району Київщини невідомі розстріляли автомобіль, в якому перебувала українська лікарка, громадська активістка та військовослужбовиця чеченського походження, учасниця війни на Донбасі Аміна Окуєва. Від отриманих поранень Окуєва померла. Про це POLUKR.net повідомили у департаменті комунікації Національної поліції України.

«Одна людина загинула. Другий постраждалий перебуває в лікарні, його життю загрози немає», – повідомив голова Національної поліції України Сергій Князєв, який перебував на місці події.

Також на місце події прибули група реагування патрульної поліції та слідчо-оперативна група. На території Київської області та у сусідніх регіонах ввели оперативний план «Сирена», правоохоронці Київщини та інших областей шукають злочинців.

Одним із перших про трагедію повідомив радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Він розповів, що автомобіль, у якому перебувала Аміна Окуєва та її чоловік Адам Осмаєв, обстріляли з кущів на залізничному переїзді біля Глевахи.

Чоловік Окуєвої отримав поранення, проте його життю нічого не загрожує.

«Росія, продовжуючи агресію на сході України, розгорнула терор в глибокому тилу, знищуючи мужніх захисників нашої країни. Вбивство Аміни Окуєвої – це виклик країні, на який повинна бути жорстка і адекватна відповідь.

Сьогодні ми втратили Аміну Окуєву, яка стала справжнім героєм чеченського і українського народу. Для кожного патріота України вона стала рідною сестрою. І ворог повинен відповісти за вбивство нашої сестри», – так прокоментував цю подію на своїй facebook-сторінці голова Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов.

За фактом загибелі Аміни Окуєвої слідчі відкрили кримінальне провадження за п. 11 ч. 2 ст. 115 (Умисне вбивство, вчинене на замовлення) Кримінального кодексу України.

Прокурор Київської області Дмитро Чібісов на місці події вчора зазначив, що є кілька головних версій, їх відпрацьовують. «Аміна загинула, чоловіку зараз надається медична допомога. Вона була на пасажирському сидінні. Підключили усі технічні та правоохоронні засоби, що розкрити цей злочин. Я зараз їду, щоб оглядати одну з місцевостей, де можливо має місце причетність до злочину», – процитував Чібісова «5 канал».

Це вже другий замах, який здійснили на чеченське подружжя впродовж останніх п’яти місяців.

Аміна Вікторівна Окуєва народилася 5 червня 1983 року в Одесі. Разом із родиною мешкала у Москві та Грозному. До України повернулася 2003 року через Другу чеченську війну, вступила до Одеського медичного університету, який закінчила за спеціалізацією загальна хірургія. Після здобуття вищої освіти працювала лікарем-інтерном в Одесі.

З початком Євромайдану вступила до Самооборони, де була лікарем 8-ої Афганської сотні. З початком війни на сході України, у липні 2014 року, вступила до лав батальйону «Київ-2», куди була записана фельдшером, проте, за словами самої Аміни, медициною займалася мало. Брала участь в обороні Дебальцева, виконуючи бойові завдання поблизу Чорнухиного на Луганщині. Згодом служила у батальйоні «Золоті ворота». Брала участь у створенні Миротворчого батальйону ім. Дудаєва, служила прес-офіцером батальйону, домагалася надання батальйону офіційного статусу від МВС.

Брала участь у парламентських виборах 2014 року, балотуючись за одномандатним виборчим округом № 136 у Суворовському районі Одеси (самовисунення), однак, до Верховної Ради VIII скликання не потрапила, отримавши 3,72% голосів виборців (9-те місце в окрузі).

1 червня 2017 року на вулиці Кирилівській у Києві на подружжя Адама Осмаєва й Аміни Окуєвої було скоєно замах: нападник під виглядом журналіста французького видання Le Monde під час зустрічі, перебуваючи в автомобілі разом із парою, відкрив вогонь. У підсумку серйозних поранень зазнав Осмаєв, натомість Аміна не постраждала, зумівши чотири рази поцілити в кілера, що дозволило правоохоронцям його затримати. За словами Аміни, до замаху вони з чоловіком тричі зустрічалися з кілером, оскільки він представлявся журналістом, який готує матеріал про подружжя.

За даними МВС, кілером може бути особа, пов’язана з главою Чечні Рамзаном Кадировим. Він мав при собі документи на ім’я громадянина України Дакара Олександра Вінустовича, але пізніше його ідентифікували як Артура Денісултанова (Курмакаєва).

За віросповіданням Аміна Окуєва була мусульманкою. Згідно з власними релігійними переконаннями носила хіджаб. Мотивом для участі у війні на Донбасі стала переконаність у тому, що Росія є спільним ворогом українців і чеченців. Після завершення війни планувала пов’язати своє подальше життя з військовою справою як військовий медик або учасник миротворчої місії.

Чоловік – Адам Осмаєв. Подружжя виховувало сина.

Джерела: mvs.gov.ua, facebook.com/anton.gerashchenko, facebook.com/oleksandr.turchynov, 5.ua, uk.wikipedia.org

Фільм «Повітряні захисники» зайняв перше місце серед документальних фільмів на VIII Варшавському фестивалі авіаційних фільмів FlyFilmFestival. Про це POLUKR.net дізнався з facebook-сторінки генерального директора компанії NEXTFILM Дмитра Штаде.

«Перше місце серед документальних фільмів зайняв фільм «Повітряні захисники» на VIII Міжнародному фестивалі авіаційних фільмів «FlyFilmFestival», – написав Дмитро Штаде. Дещо раніше він написав, що у конкурсі брали участь дві частини цього фільму.

«Вітаємо режисера Дмитра Пономарьова та його фільм «Повітряні захисники 2» з нагородою за найкращий докфільм на #SkyFilm фестивалі у Варшаві!» – написав у своєму twitter посол України в Польщі Андрій Дещиця.

Вітаємо режисера Дмитра Пономарьова та його фільм «Повітряні захисники 2» з нагородою за найкращий докфільм на #SkyFilm фестивалі у Варшаві! pic.twitter.com/L7MeOFn8Fi

— Andrii Deshchytsia (@ADeshchytsia) 29 жовтня 2017 р.

Як повідомляє Укрінформ, у центрі документального фільму «Повітряні захисники» – історія екіпажу транспортного військового літака AН-26, який збили 14 липня 2014 року над Луганськом.

Фільм «Повітряні захисники» вже демонстрували у Варшаві у квітні цього року. Крім того, показ фільмів відбувся у кількох європейських країнах, зокрема Франції, Німеччині та Австрії.

«Повітряні захисники» режисерів Дмитра Пономарьова та Руслана Панасюка цього року також був номінантом на здобуття премії Івана Франка в галузі інформаційної діяльності.

Військовий літак Ан-26 прямував до Луганського аеропорту з водою, продуктами харчування для блокпостів та 7 членами екіпажу і одним супроводжуючим на борту. Зв’язок зі літаком зник близько 12:30 за Києвом. У штабі повідомили, що ймовірніше літак збили.

Літак було збито на висоті 6500 метрів. Частина екіпажу встигла десантуватися, поки поранений пілот Дмитро Майборода продовжував керувати враженим літаком. Майборода загинув під час падіння палаючого літака, – нагадує «Громадське» про події, що лягли в основу фільму.

Джерела: facebook.com/Dmitry301, ukrinform.ua, twitter.com/ADeshchytsia, hromadske.ua