середа, 15 Липень, 2026
pluken
Головна / polukr (сторінка 2)

polukr

Сучасні безпекові тенденції та контексти кaцaпсько-української війни та імовірний прогноз для України

Share Button

Аналітичний матеріал на тему:

«Сучасні безпекові тенденції та контексти к@ц@псько-української війни та імовірний прогноз для України»

Лінії протиборчих сторін застигли й стабілізувалися.

Генерали з обох боків безсило і розгублено

витріщалися на них. І так вони витріщалися

майже чотири роки.

Алан Джон Персіваль Тейлор. «Перша світова війна».

 

Британський солдат може встояти

проти всього на світі, крім британського

 військового міністерства.

Джордж Бернард Шоу «Учень диявола».

В даному твердженні є дуже актуальні українські реалії.

 

Краще витрачати сили на те, щоб стримувати

жеребця, ніж на те, щоб підганяти бика,

 який не хоче зрушити з місця.

Генерал Моше Даян

На війні все дуже просто, але найпростіше

 є дуже складним. Ця складність накопичується

 і створює такий тиск, якого не може собі

уявити жодна людина, яка не бачила війну.

Карл фон Клаузевітц «Про війну»

 

Культивування відважного, незалежного і

творчого мислення має надзвичайну вагу

для зміцнення безпеки нації.

Джеймс Рассел Масленд і Лоуренс ІнгльіРедвей

 «Солдати і науковці».

Україна. Вересень 2025

Від автора.

Перебуваючи у військовому середовищі, враховуючи мій 11-річний досвід та здобуту освіту, сформував бачення так званих patterns– патернів (дякую за це О.Савруку з KMBS). Саме вони, на мою думку, дозволяють прогнозувати розвиток подій на ділянках фронту, та, відповідно, вибудовувати, чи рекомендувати іншим, систему протидій.

Ґрунтуючись на практичному досвіді, детальному вивченні військової науки на оперативному та стратегічному рівнях в тому числі і за кордоном, вважаю за доцільне підготувати цей аналітичний матеріал.

АВТОРСЬКІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ І КОПІЮВАННЯ БЕЗ ДОЗВОЛУ ЗАБОРОНЕНЕ

Мета полягає в аналізі безпекового середовища України під час бойових дій з рф,  компетентному дослідженні чинників, які є чи будуть мати місце в перспективі та визначені COG. А також відобразити власні погляди, думки та судження щодо війни рф проти України, із індикацією актуального тренду.

Завдання –визначити основні чинники, які присутні у сферах та ділянках ведення бойових дій, та, зважаючи на власне бачення, візуалізувати імовірні тенденції розвитку.

Додатковим завданням є проведення аналізу діяльності рф у земному, водному, повітряному, кібернетичному, космічному, інформаційному середовищах та їх подальші наміри у веденні бойових дій.

План

  1. Безпекова ситуація у наземному, повітряному, водному, інформаційному, космічному, кібернетичному та, ново формуючому, підземному середовищах.
  2. Контексти, тренди війни рф проти України. Патерни імовірного розвитку подій.
  3. Висновок

Вступ

За 11,5 років війни трьохсотлітньої історіївійни рф проти України, сили оборони України еволюціонували від війни минулого століття(масове застосування бійців, бронетехніки згідно старих доктрин), до сучасного мережі центричного кінетичного/не кінетичного ритму ведення бойових дій(ліміт ресурсів, не гнучкість систем та сучасна парадигма стали причиною змін).

Перехід від «hard» концепції(що характеризується масовістю, затрат великої кількості енергії за малого результату та кількості втрат) в Україні відбувається не завдяки системному і менеджерському баченню “зверху”, а завдяки “несистемним рішенням знизу”.

Кристалізуюча концепція «soft», яка почала пробиватися в практичну складову, модифікуючи і змінюючи технічні засоби(поява FPV), управлінські процеси(зараз потужними напрямами керують не кадрові військові) чи державотворчих процесах, заради виживання.

В даному матеріалі, ми проаналізуємо на основі все доступної інформації поточну безпекову ситуацію, акцентуючись на основному, та визначивши тренди і імовірні варіанти розвитку ситуації, в тих умовах, в яких перебуває Україна.

 

  1. Безпекова ситуація Україні перебуває у критично-функціонуючій для Києва ситуації. Хоч і здійснюється заходи щодо зупинки наступу рф на ділянках фронту та інших сферах, але це у підтримуючій формі, без створення додаткових умов чи змін правил. Тобто поточний темп ведення бойових дій ведеться рф і України за сталого алгоритму«наступ рф-оборона Україна» із всіма вихідними, без зміни сторони ініціативи в стратегічному, оперативному і тактичному військовому плані та політичному в тому числі.

За цього рівняння, ініціатива наступу зберігається за рф, яка реалізовує власні цілі за наступними рівнями:

 

№ з/п Цілі і мета рф Європа і США Цілі і мета України
1. Політичні міжнародного рівня
–       Підтримання союзу рф-Китай-Індія-Іран-Пн.Корея, для отримання всебічної підтримки для здатності вести бойові дії(формування нових альянсів).

–       Здатність продажу енергоресурсів для отримання фінансування для війни(продаж нафти і газу)

–       Маневрування від впливу США для зупинки війни

Знищення проукраїнського державної влади України із встановленням маріонеткового уряду

–       Залучення найманців із світу для власних ЗС.

–       Зменшення міжнародної підтримки України.

–       Вихід США із військового лідерства, намагаючись«з’їхати» на ЄС, залишивши санкційну, політичну функції та усі дії, де будуть успіхи, для власного привласнення.

–       Підвищення рівня безпеки Фінляндії, Естонії, Латвії, Литвиі Польщі, Румунії ЄС шляхом залучення українського досвіду і технологій

–       Продовження ЄС зменшенням блокувальних можливостей проксі рф – Угорщини, Словаччини та фокус на вибори у Молдові.

–                Підтримання наявних політичних/економічних/військових союзів, для збереження ресурсної допомоги(ЄС, В.Британія, Австралія та інші)

–                Пошук нових форм співпраці із США, та їх втягнення в українську орбіту(інвестиції та інше)

–                Шлях у ЄС, для формування подальшої безпекової архітектури із боєздатними ЗС і сучасними технологіями.

–                Побудовановихпромислових потужностей ВПК, як в Українітак і заїїмежами.

2. Стратегічні військово-політичного рівня
–                Отримання від Північної Кореї/Ірану/іншівійська, артилерії та технічні засоби для війни в Україні

–                Підтримання темпу сухопутного наступу, повітряних ударів та спроб відновити морське домінування у Чорному морі.

–                Кінетичні/некінетичні операції рф у країнах східної Європи.

–                Нарощення виготовлення продукції ВПК.

–       Створення мілітарних союзів.

–                Набуття нових бойових спроможностей власних ЗС ЄСіз здатністю забезпечення СОУ і запобіганню різного роду загроз з боку рф.

–                Розбудова ВПК ЄС та США із переходу «з дорого і точно до масово і доступно» концепції.

–                Залучення військових контингентів ЄС і США для тренувальної, консультативної функцій, з метою отримання бойового досвіду 21 століття.

–                Політична підтримка України шляхом міжнародного лобі, економічної допомоги та контролю виконанню реформ.

–             Розгортання нових платформ і масштабування технологічних рішень для збільшення пропорцій уражень підрозділів і об’єктів рф.

–             Енергетичне, транспортне, логістичне функціонування українських систем, та здатності до швидкого відновлення.

–             Підтримання і нарощення темпу мобілізації/рекрутингу в бойові підрозділи на рівень не менше 80% із встановленням граничних термінів служби. Встановлення системи служби з залученням всього населення України.

3. Військові стратегічні цілі
– Проведення широко фронтової одночасної операції щодозахоплення оперативно-тактичних цілей шляхом концентрації армій на вузьких ділянках лінії зіткнення.

– Захоплення Донецької і Луганської області з одночасним наступом на Харківську, Запорізьку та Дніпро. області.

– Зрив логістичного(авто і залізниця)функціонування в Україніагентурною роботою, та ударів дронів і ракет. Пошук і знищення засобів ППО.

– Відновлення морського домінування в Чорному морі силами безпілотних платформ для зриву «зернового коридору»

– Збільшення застосування кількості кібернетичних, інформаційних та космічних(розвідувальних) атак на інфраструктуру України і ЄС.

– Проведення диверсій найманими українцями для дискредитації України через збіднення населення

– Формування нового безпілотного командування для централізованого застосування.

– Посилення безпекових заходів у Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Фінляндіїна тлі некінетичної ескалації під час навчань «Захід 2025».

– Підвищення рівня стійкості гібридних(інформаційних, кібернетичних та інших) атак представниками або через інших, спецслужб рф.

– Підвищення рівня безпеки та охорони об’єктів критичної інфраструктури та військово-промислового комплексів(виробництво б/к, БПЛА та ОВТ);

– Нарощення бойових спроможностей у збільшенні кількості та технічного оснащення національних підрозділів та передислокації на ротаційній основі підрозділів країн НАТО.

– Обладнання додаткових меж оборони та ділянок кордонуміж білоруссю і рф між країнами ЄС.

– Підготовка цивільного населення до збройного супротиву,  в основі досвіду можливої окупації(досвід Ірпінь, Буча і Гостомель). Адаптація військових структур до можливих викликів.

 

 

–                 Знищення військово-промислового комплексу рф з виробництва високотехнологічного устаткування,  а також ланцюги допомоги з Ірану, Пн.Кореї та інші.

–                 Знищення паливно-мастильних комплексів, які дають дохідну частину у бюджет рф, соціальний влив через дефіцит палива та для військових потреб

–                 Збереження стримування темпу наступу рф на Донбасі із вчасним поповненням шляхом мобілізації бійців та сталим технічним забезпеченням зброї.

–                 збереження здатності повітряної оборони від засобів ураження рф та проведення лімітованих і комплексних операцій на ТОТ чи території рф.

–                 розвиток поточних і пошук на 2-3 покоління вперед технологій чи озброєння, які будуть мати місце у середній чи довгій перспективі. Відповідь на поточні технології, є лише доганяльницькою функцією, а не вирішальною

–                 збереження контролю за Чорним морем у водному середовищі, а також вплив на керченський містта зменшення дій флоту рф.

–                 Нейтралізаціяагентурної мережі на території України, а також елементів, які саботують/гальмують розвиток України(ліквідація мережі рпц)

 

4. Оперативні військові цілі
– Проміжне захоплення Куп’янська, Лимана, Костянтинівки, Покровська, Межова,Комишуваха, Херсона для досягнення стратегічних цілей.

– Масштабування центру досліджень «Рубікон» для збільшення кількості застосування БПЛА різного типу для вибивання української логістичних можливостей, виснаження передових підрозділів та знищення вогневих засобів СОУ.

– Вдосконалення командної гілки(С2)дивізійної ланки, дляшвидкого відновлення боєздатності після втрат. Підтримання карально-репресивної політики серед солдатського і сержантського складу для єдиної можливості вижити – лише захопивши українські позиції(не давати воду, їжу, припаси).

– Впровадження нових технологічних рішень у БПЛА, РЕБ, ППО, засоби ураження, в основі досвіду та китайських технологій.

– Масштабування досвіду і навиків центру «Рубікон» для розширення зони ураження в глибину.

– Доведенні щоденних ударів БПЛА «Шахед» в 1 тис. одиниць для вибивання української ППО та критичної інфраструктури.

–                  Збереження сталого функціонування логістики, зв’язку, комунікації Балтійського регіону, та навігації мореплавства та авіації.

–                  Нейтралізація проксі рф, які націлені на дезорганізації легітимної влади на основі бюрократизованої процедур та численних узгоджень.

–                  Посилення безпеки Сувальського коридору, та збільшення контингенту НАТО на ротаційній основі механізованими підрозділами, тактичною авіацією і набуття спроможностей антишахедних підрозділів(взагалі БПЛА компоненти).

–                  Запрошення для відновлення боєздатностей українські підрозділи(ланки батальйон-бригада) для набуття бойових спроможностей, доукомплектування ОВТ та переймання актуального бойового досвіду. Навчання актуальної війни заздалегідь, підтримуючи українські формування безпосередньо.

– Створення «kill zone» в глибину території рф, а також ситуативних центрів реагувань на загрози на оперативну глибину.

 

–                 Збільшення пропорції втрат України і рф до 1:10 шляхом збільшення рівня підготовки бійців.

–                  Утримання контролю і управління військами і підрозділами. Набуття мінімум 50% кількісного і функціональної можливості новостворених корпусів та їх укомплектовування ОВТ.

–                 Сковування та різання напрямів основних ударів рф на Куп’янському, Лиманському, Костянтинівському, Покровському та Запорізькому напрямах із використанням статичної оборони(в деяких випадках «мобільна оборона»механізованими(загальновійськовими) підрозділами та застосовуючи тактику «ударів тисячі ножів» штурмовими та спеціальними підрозділами.

–                 Збереження функціонування логістичних коридорів від створюючи коридори безпеки, а саме Ізюм-Костянтинівка, Добропілля-Краматорськ, Павлоград-Межова-Покровськ, Запоріжжя-Оріхів, Херсон-Миколаїв та інші.

–                 Набуття спроможностей оперативної ланки військ та підрозділів для управління функціями нейтралізації від двох компонентів та більше. Проведення оперативно-стратегічних некінетичних/кінетичних операціях одночасно.

–                  Фокусування на знищенні COG рф, що надає перевагу на полі бою(наприклад, центр рф БПЛА «Рубікон») та інші.

Дані цілі рф, України та партнерів несуть в собі цілісну основу, та в більшості випадків у стратегічному і політичному відношенні не є змінними із 2022 р.. Оперативні цілі є похідними від динаміки руху фронту і технологічного розвитку, що вносить корективи(наприклад, FPV на оптоволокні уже вибивають українську логістику на глибину 10-15 км і мають тенденції до збільшення).

Але зважаючи на масштаб, залучення армії рф в кількості 695 тис. особового складу[1], що беруть участь у веденні бойових дій, та 880 тисяч[2] від Сил оборони України, що є загальною величиною із орієнтовними 1/2 – 1/3від усіх, що

______________________________

  1. Armyi Info https://armyinform.com.ua/2025/06/22/golovnokomanduvach-zsu-nazvav-kilkist-vijskovyh-rf-shho-znahodyatsya-v-ukrayini/
  2. Faktyhttps://fakty.com.ua/ua/ukraine/20250604-yaka-chyselnist-zsu-u-2025-roczi-skilky-vijskovyh-perebuvaye-na-fronti/

 

безпосередньо воюють. Дані кількісні показники демонструють, що великомасштабні бойові дії вимагають перегляду всіх тверджень та взагалі філософії сучасної війни. Адже до 2021 р. основний акцент робився на локальність, високу технологічність, ціну бойових дій і швидкоплинність, а не, як  у 2025 р., масштаб, дешевизну і кількість зброї та тривалість війни і те що, 50 літні чоловіки можуть тримати посадку 180 днів, наприклад. Досвід Першої, Другої світових та Корейської війни є і досі актуальний у марафонному змаганні за ресурси, фінанси і найголовніше волі до перемоги націй.

Для комплексного аналізу безпекового середовища в поточний період, слід розглянути наступні сфери, які є синхронними із альянсом НАТО, а саме:

  • LCC(Land component command або сухопутна сфера), що характеризується найбільшим за кількістю і форматом застосування бойових функцій України і рф. Загальна лінія фронту між рф(включаючи білорусь і придністров’я) та України складає 3000 км(дистанція від Лісабона до Варшави) із ділянкою активних бойових дій 1 тис. км (з Вашингтон ДС до Чікаго).

Основний акцент наступу рф ставить на Донбас та південно-східному напрямі для досягнення власних стратегічних цілей, проте із активностями на інших ділянках для розтягуванням українських підрозділів. За основними напрямами, ситуація характеризується:

  • Сумський–характеризуєтьсяспаданням темпу ведення бойових дій, у порівнянні з зимовою кампанією. Війська рф (із залученими підрозділами КНДР) не змогли розвинути успіх у квітні-травні за яким відбувся відхід українських підрозділів з Курщини та змогою стабілізувати лінію зіткнення.

Підрозділи рф на даний момент здійснюютьконтроль відрізку українських територій Олексіївка-Юнаківка-КПП «Суджа» із спробами ввійти в лісовий масив південніше для подальшої спроби просочування до м. Суми.Дистанція від Суми до окупованих територій складає близько 26 км, що дозволяє вести вогонь з артилерії по обласному центрі.

В подальшому, на нашу думку, даний напрям і надалі втратить акцент пріоритетності, через знищення наступального потенціалу рф, проте із подальшими спробами тактики просочування. Залишиться висока здатність рф до застосування різного роду БПЛА(особливо розвідувального характеру) для подальшого нанесення ударів по критичним об’єктам м. Сум, з метою терору цивільного населення. А також додатковою складовою для рф, є фіксування боєздатних підрозділів СОУ у районі і не перенаправленні їх на Донбаський чи інші напрямі.

  • Вовчанський напрям(основний напрям удар по м.Харків) також демонструється низьким темпом ведення бойових дій, після кампанії у травні 2024 р. з метою виходу до Печенізького водосховища та збільшення контролю області через природну перешкоду.

Хоч рф змогла вклинитися і утримувати ділянки фронту на глибину у 7-9 км в н.п. Вовчанськ та в напрямку Липці, проте для розвитку кампанії сил не достатньо для продовження наступальної ініціативи. Додатковим завдання, як і на Сумському, являється у фіксуванні частин та підрозділів СОУ, їх розтягуванні і недопущенні для вивільнення на більш критичних напрямах.

В подальшому, даний напрям не буде мати значних тенденцій до змін та ескалації для наступу на м.Харків.

  • Куп’янський напрямє один із загрозливих ділянок фронту, яку підрозділи рф із жовтня 2023 р. намагається захопити для охоплення північного Донбасу і окупації південно-східної Харківщини.

Місто Куп’янськ має оперативне значення для контролю, адже володіння ним дасть рф змогу розвивати подальший наступ та замкнути частини і підрозділи СОУ на східному березі р. Оскіл, та дозволить посили фокус на північному Донбасі.

Із заходом військ рф у даний населений пункт в ближній перспективі ознаменує перехід під їх контроль після тривалої оборони. Хоч, імовірно, будуть надіслані підрозділи ДШВ, штурмові чи спеціальні для стабілізації ситуації та зачистки, проте без залучення бригадного чи корпусного резерву де дадуть результату аби відкинути рф на вихідні рубежів.

Імовірно, битва за Куп’янськ буде тривати до кінця 2025 р. з перемінними успіхами для протиборчих сторін, із основним для України завданням – знищити наступаючий потенціал противника, для подальшого унеможливлення руху, наприклад, як у Вовчанську.

  • Лимансько-сіверський напрямвідноситься також до високоінтенстивного та одного з критичних ділянок фронту, за яким рф прагне взяти під вогневий контроль(FPV на оптоволоконні уже) трасу Ізюм-Краматорськ з подальшим захопленням м. Слов’янськ і тим самим впливом на всю агломерацію міст.

50 км фронту наступу рф веде наступальні дії на даному відрізку для досягнення оперативно-стратегічної цілі на фоні загального наступу. На даному відрізку, відмічається висока амплітуда застосувань КАБ, FPV, засобів РЕБ, які не дають, за кількістю концентрації, очікуваного результату. Однією з причин, попри активну статичну оборону українських підрозділів, являється наявність розгалуженої мережі оборонних споруд, які на деяких ділянках у використанні з 2014-2022 рр..

Але дії рф щодо ураження усіх логістичних коридорів в даному районі, уже призводять до порушення забезпечення, що потребує значного обладнання доріг сітками(а на деяких ділянках та залізо-бетонними конструкціями) системи доріг, медичних установ та енергетики(основні прифронтові цілі).

В подальшому, рф і надалі буде задіювати значну кількість підрозділів, ресурсів та засобів для захоплення м. Лиман(битва за місто імовірно почнеться за 1-2 місяці) та наближення до м. Краматорськ(вихід на східну околицю імовірно в проміжку за 2-3 місяці) для утворення вогневих мішків та дво-трьох сторонніх оточень позицій СОУ. Із імовірним подальшим просуванням військ рф, українські підрозділи будуть більше зіштовхуватися із важкістю логістики і відсутністю тактичної глибини для маневру. Напрям має третє за пріоритетністю, за важкістю умов, позицію, з якою мають українські корпуси для протидії та подальшим розвитком бойових дій.

  • Костянтинівсько-Покровський напрям є найважчий, за складністю(перше місце) відрізок фронту, де рф сконцентрувала найбільшу кількість власних армій, визначивши як основний удар оперативного удару.

Покровський напрям зараз залишається одним із найгарячіших на фронті. Війська рф ведуть масовані штурми з використанням авіації, керованих бомб і великої кількості дронів, намагаючись прорвати оборону ЗСУ та перерізати важливі логістичні шляхи. Українські сили щодоби відбивають десятки атак, а загальна кількість бойових зіткнень у секторі часто перевищує кілька десятків. Війська рф нарощують угруповання шляхом перекидання додаткових підрозділів із інших ділянок(Наприклад, з Запоріжчині) , але темпи його просування сповільнені, а окремі українські штурмові частини проводять контратаки і сковуючі дії. Ситуація залишається напруженою і потребує значних ресурсів для утримання оборони, оскільки у м. Покровськ уже просочуються дрібні групи військ рф із зайняттям висотних будинків.

Костянтинівська ділянка зараз відіграє тотожну роль як і покровський, оскільки війська рф розглядають дану ціль об’єднано і координуючи власні дії на два ключові міста. рф намагається просунутися в бік Костянтинівки, використовуючи плацдарми біля міст Торецьк та Часового Яру, звужуючи українську оборону на три сторони. Водночас українські підрозділи стикаються з труднощами у логістиці та браком великих укріплених населених пунктів, що ускладнює утримання рубежів. Загалом ситуація лишається дуже напруженою, а ділянка, після Покровської, вважається одною із найбільш загрозливих.

В цілому, імовірно, буде мати тенденції до загострення через ліміти українських резервів та їх виснаження(вони існують, проте обмежені), та залученням рф додаткових свіжих підрозділів(наприклад, рф направила все своє угрупування морської піхоти для флангових маневрів). Битва за Покровськ та Костянтинівку хоч і мають різні напрями, але клин просування рф, розділяючи навпіл дві ділянки, має вирішальне значення. Тому, на нашу думку, завершивши ряд передислокацій, підрозділи рф і надалі будуть проводити наступальні дії для флангового охоплення даних міст, утруднення (за допомогою розвитку kill-zones) та високим втратам. Кульмінація, імовірно, битви настане в грудні 2025 – січень 2026 рр.. за яким рф втратить наступальний потенціал, але буде мати певні оволодіння (чи повні) у цих містах. Сили оборони України і надалі будуть проводити сковуючі дії статичною і місцями мобільної оборони, для знищення сил супротивника, та проводячи короткі контр наступальні дії.

  • Межівсько – Новопавлівський напрямтакож являється одним із критичних напрямів, який демонструє високу швидкість просування військ рф у напряму Дніпропетровської та Запорізької областей.

Даний напрям в певній мірі перебуває поза фокусом загальної уваги, проте входження супротивника на Дніпропетровщину має негативний характер, оскільки дозволить рф на політичному рівні розширити переговорні пункти та організацію швидкої оборони.

Через відсутність густоти населених пунктів та інженерних захисних споруджень, рф намагається закріпити вогневий контроль даних населених пунктів і в подальшому продовжувати рух в напряму траси Дніпро-Покровськ(Межова) та м. Покровське(логістичний та транспортний хаб). Розвиток бойових дій на напряму залежить від військової кампанії в містах Покровськ та Костянтинівка, але їх досягнення залежить від успіхів на фланговому обході через м. Межова.

  • Оріхівсько-Степногірський напрям залишається напруженим відтинком фронту на Запоріжжі. Російські війська ведуть регулярні штурми в районах Новоандріївки, Малої Токмачки та на підступах до Степногірська, намагаючись просунутися до лінії Комишуваха, що являється ключовою логістичною та транспортною точкою. Попри локальні просування військ рф, стратегічного прориву йому не вдалося досягти.Підрозділи рф застосовує тактику малих штурмових груп і постійні обстріли, але українські позиції лишаються стабільними. Намагання рф із двох напрямів пройти до н.п. Комишуваха тривають із обох напрямів, для контролю висот району та здатності впливати на логістичні лінії: Запоріжжя – Оріхів та Запоріжжя – Покровське.

В подальшому тенденції до ескалації, на мою думку, очікувати не варто, через втрату ініціативи та раптовості, і передислокацію частини підрозділів на Донеччину, проте не виключаючи імітацію, для відновлення бойових дій за сприятливого моменту.

  • Придніпровський напрям(Василівка, Каховка, Херсон)характеризується як одна з активних ділянок фронту. Висохле гирло ріки Дніпро утримує дистанцію між обома берегами, але в районі м Херсон, де переважає острівні системи, тривають тактичні бої, без оперативної зміни. Російські війська значно посилили штурмові дії на правобережжі Херсонщини з метою ураження військових цілей та цивільного населення активно застосовуючи FPV-дрони та авіаудари некерованими ракетами. Залишається ризик локальних проривів підрозділів рф на слабших ділянках, особливо в зоні островів і підходів до мостових переходів.

В цілому ситуація буде залишатися критичною для м. Херсон, перетворюючи місто не придатним для життя, збільшуючи зони ураження дистанційними засобами і тестуючи нові зразки озброєння(Україна проводить ряд бойових тестувань, оскільки інфраструктура є сприятлива для цього).

В цілому сухопутній компонент має найвищу загрозу на Костянтинівсько-Покровський напряму, де РФ концентрує основні сили і проводить масовані штурми з метою перерізання ключових логістичних вузлів, тому цей сектор потребує першочергового підсилення свіжими підрозділами та засобами. Другим за пріоритетністю є Лимансько-Сіверський відтинок, де противник прагне створити оточення навколо Лимана і Краматорська — тут критично зберегти інженерні рубежі і коридори постачання. Куп’янський напрям залишається загрозливим за третьою величиною, через його значення для північного Донбасу і ризик замикання підрозділів, на східному березі р.Оскіл.

Ці три напрями мають в своїй величині, значну роль для української оборони, яка полягає у знищенні наступального потенціалу рф, перемелюванні його логістичних, управлінських та військо-технічних можливостей для утримання українських позицій перед, імовірними, переговорами про зупинку/паузу ведення бойових дій. Хоч рф, де-факто і крім слів не демонструє мирних тенденцій, тому лише бойові спроможності української сторони є вирішальним чинником у сухопутному компоненті.

MCC(Maritime component command or Navy) характеризується контролем української сторони (Sea control) акваторії Чорного моря у центральній та західній частині та недопущенням військовогофлоту рф вільного оперування (Sea deny) у східній частині та в районі Керченського мосту. З боку рф –  відтиснути український контроль до західної частини Чорного моря, а також збільшити деструкцію Одеси, Чорноморська та інших портів для порушення функціонування зернового коридору, що дає дохідну частину в бюджет.

Україна вибудувала у морському середовищі асиметричнувідповідь опоненту завдяки морській безпілотній платформі Magura з і різними модифікаціями, що тримає громіздкий флот рф в порті новоросійська та бухтах Криму.Українська безпілотна складова, хоч і являється революційною показавши результат А2/AD, проте рф уже також практично наносить схожими платформами по об’єктах опонента[3]. 28 серпня в гирлі р.Дунай, безпілотний човен рф уразив український розвідувальний корабель «Сімферополь», показавши свою спроможність до дій у відповідь схожими технологіями.

У морському середовищі найближчими місяцями домінуватиме гонка безпілотних систем: РФ нарощуватиме кількість USV(морські дрони) і морських мін, а Україна — масове застосування USV, берегових ракет і систем дистанційного виявлення. Великі надводні одиниці залишатимуться вразливими — їхня операційна свобода буде обмежена через ризик точкових ударів і мінних загроз, тож росіяни змушені розпорошувати флот. Інтенсивність ракетних і авіаударів по портовій інфраструктурі збережеться, що ускладнить логістику та відновлення постачання через море. У підсумку морська кампанія буде асиметричною — РФ спиратиметься на масивну вогневу та десантну потужність, Україна — на точкові, технологічні та розвідувальні удари, які роблять відкриті морські операції надто ризиковими.

ACC(Air Component Command)демонструється перевагою рф над українською у системному і багато етапному нанесенні ударів різними платформами БПЛА та ракет (вогнева функція) оперативного та стратегічного рівня, розвідувальна(ISR та спостереженням за полем бою в глибину) та підтримки тактичних дій сухопутного компоненту.

Рф зберігає кількісну перевагу в авіації та вертольотах і системно застосовує різні платформи для нанесення ударів. На стратегічному рівні це виражається у масованих атаках крилатими й балістичними ракетами та керованими авіабомбами по критичній інфраструктурі й тилових центрах, що має на меті довготривале ослаблення України. На оперативному рівні РФ активно використовує розвідувальні й ударні БПЛА, авіацію та РЕБ для підготовки й супроводу наступальних дій, а також для порушення логістики та управління українськими військами. На тактичному рівні російські сили застосовують FPV-дрони, баражуючі боєприпаси й авіацію без заходу в глибину фронту для прямої вогневої підтримки сухопутних підрозділів. Україна ж робить ставку на багаторівневу ППО, мобільні комплекси, а також масове використання ударних і розвідувальних дронів для корекції вогню та асиметричного ураження. Її тактична перевага — у гнучкості та інтеграції розвідки з ударними засобами, що дозволяє завдавати точкових втрат навіть більшому супротивнику. Вразливість РФ полягає у залежності від масштабних ударів і вразливості авіації до сучасних систем ППО; вразливість України — у нестачі сучасної авіації та боєкомплектів для тривалої оборони.

______________________________

  1. BBC Ukraine https://www.bbc.com/ukrainian/articles/ce87erzrggyo

Але тенденція із боку рф до масштабування застосування дронів Shahed, набуває системного рівня за яким зимою 2025 середня кількість запущених становила кілька сотень за тиждень, то уже у вересні 2025 складає кілька тисяч, демонструючи масштабування у 10 раз[4].

Період Основні тенденції Очікувані зміни
1–3 місяці (короткостроково) Масовані «роєві» атаки шахедів і ракет; активне застосування FPV-дронів; посилене використання РЕБ; комбіновані нічні удари Перевантаження української ППО; зростання потреби у мобільних протидронних засобах; посилення оборони об’єктів критичної інфраструктури
3–6 місяців (середньостроково) Зростання автономності дронів (ШІ-навігація); дальні українські БПЛА (1000+ км); збільшення мобільних ППО/протидронних систем; інтеграція з кіберопераціями Удари по глибоких тилових об’єктах РФ; підвищена точність атак; ширше застосування мобільних засобів ППО
6+ місяців (довгостроково) «Рої дронів» із колективним управлінням; нарощування виробництва шахедів у РФ (тисячі/міс.); збільшення українського виробництва й західної допомоги; нові ракети (гіперзвукові, малопомітні); інтегровані системи оборони Висока інтенсивність повітряної війни; новий баланс між масовістю атак і асиметричною обороною; підвищення ролі комплексних систем «ППО+РЕБ+кібер»

В подальшому тенденція до нарощення ударів рф по українських об’єктах буде мати тенденцію до збільшення через масштабування виробництва засобів, інтеграції AI та нових принципів (методів) тактик застосування та залученням нових підрозділів БПЛА до роботи. Сили оборони України будуть намагатися тримати паритет збиття повітряних загроз шляхом вибудовування «Армії дронів» та набуття нових спроможностей оперативної/тактичної авіації для встановлення контролю повітряного простору(Air Denial. – хоча б фрагментарно та на певних висотах).

Information середовище характеризується комплексною роботою спеціальних підрозділів та структур рф по викривленому впливі на цивільне населення (в рідких випадках військове) з метою:

  • Зменшення волі до протистояння рф через власних публічних(або дотичних) представників;
  • Дестабілізації роботи ТЦК та мобілізаційної роботи в комплексі;
  • Зміщення акценту із логічного і розумного у бік девіації та зміни акцентів(наприклад, дискредитаціяполітичних, військових та соціальних лідерів та діячів, здатних до акумулювання зусиль для боротьби);
  • Вербування через соціальні мережі українців для проведення диверсій, актів вандалізму та публічної непокори за фінансову винагороду або шантаж.
  • Вплив на власних представників або в комплексі на населення ЄС, для зменшення політичної, економічної та мілітарної підтримки України. Інформаційна кампанія на жителів Балтійських країн, Польщі та Фінляндії у так званій силі рф, і підготовці до імовірних майбутніх бойових дій.

З українського боку інформаційна сфера направлена на:

  • Впливі на власне цивільне населення, а також на ТОТ з метою підтримки волі до супротиву та наближенні української перемоги.

______________________________

  1. Focushttps://focus.ua/uk/eksklyuzivy/723070-ataka-droniv-rf-zapuskatime-tisyachi-shahediv-za-nich-novini-ukrajini
  • Висвічуванні правді російської агресії та усіх воєнних злочинів.
  • Проведенню заходів щодо впливу на населення рф з метою зупинки підтримки війни проти України.
  • Вплив на населення тимчасово окупованих територій для підтримки руху опору та зменшення функціонування військ рф
  • Поширення правдивої інформації серед населення країн-партнерів, країн сателітів, нейтральних та ворожих країн, для подальшого тиску на їх політиків та подальшої підтримки України та інше.

Інформаційне середовище перетворилося на окремий фронт війни, де рф системно застосовує багаторівневі інструменти — дезінформацію, вербування та зовнішні кампанії впливу — з метою деморалізації українців, підриву мобілізації й зменшення підтримки Заходу. Водночас вразливості РФ полягають у технічних слідах бот мереж, залежності від фінансових потоків та емоційності наративів.

Майбутні дії рф: посилення комбінованих інформаційних атак, використання нових платформ для дезінформації, нарощення спроб вербування через соцмережі, активізація кампаній у ЄС (особливо Балтія, Польща, Фінляндія) для розхитування єдності партнерів.

Майбутні дії України: створення і підтримка «єдиного джерела правди» для швидкої реакції, розгортання мобільних команд для локального спростування фейків, тиск на міжнародні платформи та банки для блокування ворожих мереж, а також розширення таргетованих інформаційних кампаній у країнах-партнерах і серед населення на окупованих територіях.

Cyber domainявляється одним із важливих в сьогодення, оскільки із залученням нових технологій та перехід у цифрову площину, активність пошуку, ураження, нейтралізації та подальшого знищення платформ із використанням штучного інтелекту (АІ) має потужну деструктивну (не фізичну найголовніше) дію.

Сторона Головні цілі Методи / інструменти Ключові вразливості Рекомендації (швидкі)
рф Підтримка військових операцій (паралельні удари по інфраструктурі), розвідка, дезорганізація тилу, інформаційний тиск на партнерів Державно-координовані APT; масові фішинг-кампанії; DDoS; саботаж ІС енергетики/логістики; використання «хактивістів»/проксі-груп Залежність від централізованих ресурсів (логістика, постачання), сліди координації (технічні індикації), ризик витоку управлінської інформації Нарощувати кібершпигунство контрзаходами (counter-intel), розкриття походження атак, міжнародний юридичний тиск на хостинг/фінплатформи
Україна Захист критичної інфраструктури, забезпечення C2, контркраудсорсинг розвідки; нанесення точкових ударів по вразливих російських об’єктах Децентралізовані «ІТ-волонтери»; офіційні CERT/ЗС/СБУ операції; партнерська допомога (NATO/EU, приватні компанії); threat-intelligence Обмежені ресурси та людські кадри; фрагментованаоборона в локальних ОВА/компаніях; залежність від зовнішньої допомоги Стандартизувати захист (вимоги + навчання) для критичних об’єктів; централізований оркестр реагування; build-up локальних SOC; довготривала підтримка партнерів

РФ діє як централізований, ресурсно-вантажний оператор кібернетичних ударів із широкими можливостями для саботажу інфраструктури, тоді як Україна компенсує менші ресурси децентралізованою волонтерською та партнерською моделлю реагування. Основна задача України — закріпити централізований C2(commandandcontrol) захисту, підняти стандарти кібергігієни в регіонах і швидко масштабувати операції за допомогою міжнародних партнерів.

Space середовище стало одним із визначальних доменів, який безпосередньо впливає на успіх наземних, морських та повітряних операцій, забезпечуючи виконання широкого спектру завдань, а саме:

  • рф:
  1. Має у спадок від СРСР власні космічні засоби (супутники спостереження, навігації ГЛОНАСС, військові розвідувальні апарати), але їхня ефективність обмежена за якістю сенсорів і вразливістю до засобів РЕБ;

2.Активно застосовує космічні дані для наведення високоточної зброї (Калібр, Іскандер-М, Краснополь), а також для стратегічного моніторингу театрів бойових дій.

3.Розвиває протисупутникові можливості (лазери, засоби РЕБ, потенційно ракети-перехоплювачі), намагаючись створити ризики для західних систем, які підтримують Україну.

  1. тісна взаємодія із приватним ринком та державними структури Китаю, Ірану та інших країн для набуття нових спроможностей

– Україна:

  1. До війни практично не мала власної космічної інфраструктури, однак війна стимулювала комбіновану інтеграцію з приватними та міжнародними гравцями.
  2. Використовує комерційні супутники (Starlink, ICEYE, Maxar, PlanetLabs та ін.) для зв’язку, тактичної координації й оперативної розвідки у майже реальному часі.
  3. Дані із супутників SAR (радарних) і оптичних систем дозволяють відстежувати переміщення військ РФ, наслідки ударів, логістику та готувати удари у глибину.
  4. Розгорнула унікальний досвід — синхронізація космічної інформації з дронами та артилерією, що дає можливість високоточних ударів навіть при браку власної авіації.

Ці чинники протиборчих сторін уже закладають нові тренди та нові напрацювання, які будуть мати в найближчій перспективі. До основних відносяться:

  • Зростання роліприватного сектору — саме він став основою космічної «парасольки» для України. Це створює нову модель війни, де комерційні компанії фактично виконують роль військових партнерів.
  • рф намагається тиснути на цей сегмент — кібератаки по Starlink, спроби осліплення супутників, загрози протисупутниковою зброєю.
  • Україна нарощує інтеграцію — створює власні невеликі проекти БПЛА + супутники, розробляє національні космічні програми з акцентом на малі супутники-розвідники.
  • Космос перетворився на ключову сферу «мультидоменності»: розвіддані й зв’язок з орбіти безпосередньо впливають на результат на полі бою, а будь-яке порушення доступу до космічних сервісів стає критичною вразливістю.

Космічне середовище у війні рф–Україна надалі визначатиметься конкуренцією між російськими спробами «осліпити» чи зруйнувати комерційні супутникові сервіси та українською стратегією диверсифікації й інтеграції з міжнародними партнерами.Найімовірніші сценарії включають посилення РЕБ та точкові протисупутникові дії рф, тоді як Україна розвиватиме власні малі супутники, резервні канали зв’язку та альянси для обміну даними, щоб зберігати оперативну перевагу.

Underground середовище(не розвинуте ще у військовій науці, проте уже використовується у кампаніях) характеризується застосування військових підрозділів у підземному середовищі, на глибині від поверхні.

Хоч дане середовище мінімально використовується, проте застосовуючи у Авдіївка у 2024р., Суджі в 2025 р.,  чи в Секторі Газа в 2023 р. мали ефект неочікуваності, що принесло оперативно-тактичний успіх. Із розвитком технологічної переваги на землі і в повітрі, уже є потреба у детальному маскуванні, що практично можливо лише на глибині.

Підрозділи рф застосовує підземні споруди для фортифікації рубежів, розміщення командних пунктів, складів і підводних логістичних коридорів; також ворог використовує тунелі в міській зоні (інженерні ходи, підвали, колектори) для диверсійних груп і маневрування під прикриттям. Україна застосовує підземні маршрути епізодично — для прихованих підготовчих дій, відведення техніки, облаштування сховищ і локальних засідок, а також проводить контрдиверсійні й інженерні операції з виявлення та нейтралізації підземних загроз(наприклад, дія рф та протидія України у Куп’янську у вересні 2025 р..)[5].

Тому в перспективі, чим раз більше буде застосування у підземному середовищі, що уже потребує аналізу та подальшого підбору принципівпротидій на різній глибині(в середньому до 20-30 метрів) та імовірного створення нового роду мінних полів чи протидій у трубах.

 

Війна між Україною та рф у найближчу перспективу залишатиметься багато доменною, із наростаючою інтенсивністю в повітрі, на землі та в інформаційно-кібернетичному просторі. Основна загроза концентруватиметься на Донбасі, де рф намагатиметься прорвати оборону на Костянтинівсько-Покровському й Лимансько-Сіверському напрямках, намагаючись перерізати ключові логістичні шляхи. У повітряному середовищі очікується масштабування «роєвих» атак дронів Shahed та зростання застосування FPV із штучним інтелектом, що перевантажуватиме обмежено за можливостями українську ППО. Морська сфера перейде у фазу гонки безпілотних систем і мінної війни, де обидві сторони робитимуть ставку на асиметрію. Кібер і інформаційний простір лишатимуться невід’ємною частиною кампанії — рф активізує кампанії впливу на країни-партнерів і Україну, вимагаючирозвивати мобільні інформаційні групи та кіберстійкість у власних мережах. Космічний компонент набуде більшої ваги через зростання залежності від комерційних супутників і ризики їх виведення з ладу.

До основних напрямків розвитку тенденцій у сферах застосування, можна віднести:

  • Масове застосування дронів (Shahed, FPV, «рої») та розвиток мобільної ППО/РЕБ.
  • Ескалація наземних боїв на Донбасі з фокусом на Покровськ і Костянтинівку.
  • Гонка безпілотних і мінних систем у Чорному морі з подальшими ударами по портовій інфраструктурі.

______________________________

  1. Radio Liberty https://www.radiosvoboda.org/a/kup-yansk-armiya-rf-zahroza-oborona-zsu/33534843.html

Хоча ресурси України обмежені, асиметричні рішення у дронах, ППО й морському компоненті дозволяють стримувати перевагу рф і зберігати ініціативу в окремих доменах.

  1. II. Триваюча збройна ідеологічна, економічна та політична збройна агресія рф проти Україна уже давним давно пройшла точку не повернення, за якою зупинити маховик війни і всіх розгорнутих функцій раптово уже немає можливості. Початок війни у 2022 та оголошення часткової мобілізації з щорічним приростом чисельності військ з фінансовими бонусами, дали орієнтовно 2,3-2,5 млн їх ЗС[6]. Дана кількість Збройних сил рф демонструє, що окрім застосування у війні проти України близько 700 тисяч осіб, планує утримувати та готувати решту 1,5 млн військовослужбовців із яких, на мою думку, 300-400 тисяч є бойовим компонентом готовим до певного застосування.

У 2024 році військові витрати рф становили 460 млрд. дол. США(що на 42% більше за 2023 р.), проте у 2025 р. ця сума орієнтовно складає уже 550 млрд. дол США(наприклад сукупні витрати ЄС і Великої Британії складають у 2024 р. 457 млрд. дол. США), що явно не характеризує наміри до деескалації[7]. Хоч у публічній площині, і були прояви імовірного зменшення фінансування у 2026 р. сектору безпеки рф[8] у зв’язку з рецесією, але ці інформаційні вкиди, на мою думку, робляться для періодичного демонстрування США, про можливість діалогу зупинки війни. Тому ці імітаційні демонстрування показують лише намагання із боку рф відтермінувати реакцію США, в той же час посилюючи наступи в Україні.

Москва не демонструє намірів до миру, навпаки – готується до затяжної війни. По-перше, вона перевела економіку на воєнні рейки, різко збільшивши виробництво боєприпасів, ракет, дронів і техніки, а левова частка бюджету спрямовується на оборону. По-друге, триває прихована мобілізація: створюються нові підрозділи, вербуються в’язні та іноземці, що свідчить про потребу постійного поповнення втрат. По-третє, рф продовжує масовані удари ракетами й дронами по українських містах та інфраструктурі, прагнучи виснажити тил і зламати волю суспільства. У сукупності це підтверджує, що рф планує довгострокове ведення війни, а не мирні переговори, що дозволить Україні стабілізувати ситуацію та набути додаткових спроможностей. Єдиним фактором, який зможе зупинити ці процеси, це фінансову не спроможність у фінансуванні усіх програм та що найголовніше виплати при підписанні у рф контракту.

Практично, усі програми запущені та масштабуються, але ризик у зупинці чи оптимізації фінансових витрат у 2026 році, імовірно, будуть мати місце, особливо із застосуванням дійсно дієвих санкцій США і ЄС(наприклад, заборона експорту скрапленого газу у ЄС) та інші контр заходи[9].

______________________________

  1. Radio Liberty https://www.radiosvoboda.org/a/news-putin-chyselnist-armiya-rosiya/33122122.html
  2. Hromadske Radio https://hromadske.radio/news/2025/07/21/skilky-rosiia-vytrachaie-na-viynu-ekspert-pro-viyskovyy-biudzhet-okupantiv
  3. Renews https://renews.com.ua/svit/viina-v-ykrayini-ponad-polovina-vitrat-rf-z-federalnogo-budjety-ide-na-viiny/
  4. Bloomberg https://www.bloomberg.com/news/articles/2025-09-21/trump-renews-pressure-on-europe-to-stop-buying-russian-oil

Тому в  2026 році рф з високою ймовірністю продовжить війну проти України не лише військовими засобами, а й у політичному та економічному вимірі. Москва вже перевела економіку на воєнні рейки, витрачаючи сотні мільярдів доларів на оборону, і намагається компенсувати втрати через гібридні інструменти. У політичній площині рф розгортає інформаційні та лобістські кампанії в Європі та США, аби послабити підтримку України й розколоти єдність союзників. В економічній сфері головним інструментом залишиться енергетичний шантаж — маніпуляції цінами, ударами по інфраструктурі та спробами зберегти залежність окремих країн від російських ресурсів. Додатково рф може застосовувати фінансовий тиск, кібероперації та контрсанкції, щоб ускладнити Україні доступ до ресурсів і зброї. На мою думку, найближчій перспективі очікується посилення багатодоменного тиску, де військові дії будуть поєднані з політичними та економічними атаками, спрямованими на виснаження України та її союзників.

Але ця імовірність буде основою прорахунку найсильніших сторін України і рф, які функціонують у двох системах, які еволюціонували з 2022 року у військовому стратегічному, оперативному та тактичному рівнях.

CentreofGravity( За визначенням Клаузевіца) або COG  – це військове поняття, яке стосується основне джерело сили, рівноваги або стабільності, необхідного для того, щоб сили підтримували бойові дії.

рфCOG

Рівень CoG (коротко) Критичні спроможності (CC) Критичні вимоги (CR) Критичні вразливості (CV) Виріш. кондиції (DC) Операційні дії 0–30 / 30–90 дн KPI
Полі-тичний «кремль» — керівництво + апарат легітимації що включає пропаганду та гру на історії величі минулого Формування легітимності у своїх діях і відсутності альтернативи; мобілізація суспільної підтримки; управління політикою Союзна підтримка Китаю, Ірану, Пн. Кореї, Індії та інші

Контроль ЗМІ; енергетичні доходи; лояльність еліт та їх участь в економіці війни; апарат безпеки

Санкції/фінансові обмеження; інформаційні викриття; елітні розколи; падіння доходів від енергоресурсів

Дохідна частина бюджету та зростаючі видатки

Провали на фронті

Падіння довіри + втрата фінансових ресурсів, що знижує мобілізацію та фінансування війни 0–30: OSINT/FINT розкриття фінзв’язків; таргетовані санкції на ключові джерела доходів; масштабні інформаційні кампанії. 30–90: робота з елітами/інсайдерами; замороження активів, довготривалі санкції. % зниження енергетичних надходжень; кількість публічних елітних розколів; індекс довіри (медіамонітор).
Стра-тегіч-ний Воєнно-промисловий комплекс + мобілізаційна база Масштабне виробництво озброєнь; фінансування військ; стратегічна мобілізація резервів та умови прийому на службу Заводи, фінанси, зовнішні постачання компонентів, логістика та підтримка партнерів Залежність від імпорту технічних компонентів із Китаю; уразливі виробничі вузли та їх площі; фінансове навантажень через дефіцит Переривання постачань і фінансування → зниження виробництва і черг постачання. Знищення. 0–30: виявлення і удари по ключовим заводам/складам; кібератаки на ERP/логістику постачальників. 30–90: тривале блокування постачань, санкції на технології, саботаж логістики. % зниження виробництва боєприпасів; час від виявлення заводу до нейтралізації; % розірваних ланцюгів.
Опера-тивний Дальня/масова вогнева машина + ISR (ракети, КР, шахеди, супутники, БПЛА).UAV commands/HQ/units.

Здатність до швидкого поповнення втратLCC.

Проводити удари в глибину; координувати «рої» БПЛА; ISR-наведення за різними джерелами.

Фаховість С2 у відновлені боєздатності

Запаси боєприпасів та їх отримання від партнерів; C2штабів і органів управління; ремонтні майданчики та їх можливості.

Здатність до ведення масових атак людьми

Виснаження запасів; уразливість C2 до кібер/РЕБ; ураження ISR-можливостей(БПЛА) уразливість складів із б/к.

Передбачуваність та шаблонність дій

Деградація C2/ISR і переривання можливості→ зниження точності й частоти ударів.

Недоставляння о/с до лінії зіткнення

0–30:кібер+РЕБ проти C2; точкові удари по складах, критичній інфра., вузлам зв’язку. 30–90: руйнування логістичних маршрутів, атаки на виробництво компонентів, довготривалі REБ-операції.

Пошук і ураження навч. полігонів.

Зменш. до 50% можливості управління;

Зменш.ISR до 50%.

Ураження о/с на шляху до ЗБЗ до 30%

Дані центри гравітації у політичному та стратегічному і оперативному рівні рф мають визначальну роль для того аби пріортезувати ієрархію впливу та фокусу українських дій. В оперативно – тактичному відношенні COG рф має, в даний момент, значні успіхи через свою ефективність, яка наносить значних втрат українській стороні, а саме.

Мета:досягнути технологічної переваги безпілотними засобами, РЕБ та іншими технологіями рф для нейтралізації українських систем і платформ у підтримці наземних, повітряних та морських операцій.

Бажана кінцева мета: знизити українських ISR можливостей до 30% та засобів ураження до 20% для 24/7 контролю повітряного простору підрозділами рф і нейтралізацієювласними засобами(БПЛА,РЕБ та інші) цілей на глибину 30 км.

 

 

 

Випробувальний центр перспективних безпілотних технологій (ВЦПБТ)

«Рубікон»[10],

Критичні можливості:

1.можливість до створення контролю(ISR) за полем бою на тактичну та оперативну глибину

2. можливість ураження на оперативно-тактичну (укр.арта, ППО, HQ)та тактичну глибину(оператори БПЛА, HQ, вогневі засоби) і створення 10-30 км Kill zone/

3.можливість вибудувати РЛС систему для нейтралізації українських БПЛА типу «крило», Баба Яга та інші засоби.

4. можливість дезорганізовувати зв’язок (можливо і Starlink) українських підрозділів.

5. можливість масштабувати безпілотну складову у в/ч

6. нарощення можливостей по заміні власних засобів ППО.

7. можливість створення системи РЕБ для протидій.

Критичні вразливості:

1.Фінанси. Залежність від значного фінансового ресурсу у період бюджетних скорочень.

2. Технології. Ресурсна, технологічна, технічна залежність від Китаю, Ірану та від країн ЄС та США у ряді рішень попри санкції.

3. Люди. Ліміт власної С2 здатності по наповненню компетентними кадрами під час масштабування: управлінського та виконавчого складу.

4. Політичний протекторат. Убереження від контролю спецслужб інших сфер та безпосереднє управління Міністерством оборони рф.

5. Тактика. Звичність шаблонної тактики застосування, яка є можливостю для подальшого виявлення

Критичні вимоги:

1.Продовження політичного та військового протекторату для масштабуванню напрямів та надходженю фінансування та самостійні закупівлі.

2. С2 та здатність до управління при масштабуванні.

3. Підбір та першочергове поповнення о/c із відповідними навиками

4. Підтримка дій ведення бойових дій у сухопутному, повітряному, морському та інших напрямах та розширені меж застосування.

5. Військово-промисловий комплекс який здатний до забезпечення засобами.

6.Завязку у єдину систему усіх наукових інститутів, дослідницьких центрів та підрозділів застосування для швидкого обміну і розбудови.

7. Незалежна форма діяльності від звичної структури (С2) ЗС рф для гнучкості, оптимізації та реакції за потреби – окрема структура.

Висновок

ВЦПБТ «Рубікон» є новим і ефективним технологічним рішенням щодо об’єднання, уніфікації та розгортання у сухопутній, повітряний та морську сфери у безпілотній сфері, які показують результат на полі бою по знищенню українських безпілотних можливостей, пілотів БПЛА та іншим протидіяєм(РЛС,РЕБ) і набуттю нових спроможностей. За рік функціонування дана структурасвоєю ефективністю стала вирішальним фактором на Курському напрямі весною 2025 р. та в даний період на Покровсько-костянтинівському та інших напрямах змінює перебіг бойових дій у бік рф(початковий етап game changer).

______________________________

  1. Liberty Radio https://www.radiosvoboda.org/a/rubikon-rf-bpla-spetsnaz-rozsliduvannya/33532747.html

 

УКРАЇНА COG

Рівень CoG (коротко) Критичні спроможності (CC) Критичні вимоги (CR) Критичні вразливості (CV) Вирішальні умови (DC) Операційні дії (OA) 0–30 / 30–90 дн KPI
Політичний Громадянський супротив + міжнародна підтримка (партнери, фінансова/військова допомога) Збереження єдності суспільства із бажанням до супротиву та де окупації територій; забезпечення і розширення партнерської підтримки із боку США та ЄС.

Економічний, політичний та військовий ресурс на 2026 р.

 

Прозоре управління допомогою; стабільність економіки; ефективна дипломатія

Продовження реформ для ЄС і НАТО.

Нові альянси проти рф

Втома партнерів та їх вибори і зміни векторах; внутрішні політич.розбіжності; економічні кризи на тлі політичних та обмежень енергетики Збереження єдності і громадянської стійкості на тлі економ. кризи → постачання й підтримка ЗСУ сталі.

Інтеграція укр. досвіду, знань і технологій у безпеку ЄС і США взамін на зброю.

Клімат для інвестицій і набуття екон. спроможностей.

0–30: інтенсивна дипломатія (гарантії/угоди); прозора звітність використання допомоги; інформаційні кампанії у партнерах. 30–90: довгострокові виробничі угоди; фінансові гарантії; програми суспільної стійкості. Кількість країн з сталим постачаннями; рівень віри в перемогу та дії; відтермінування платежів.

Приріст ВВП 6-8% щорічно

Стратегічний ВПК та мобілізаційний потенціал (внутрішній промисловий блок + доступ до західних постачань, технологій та фінансування) Підтримувати довготривалу оборону; нарощувати індустр.спроможності для виробництва зброї; нарощення мобілізаційних резервів, правил і термінів служби. Фінансування, логістичні коридори, технічні потужності, міжнародні контракти Залежність від зовнішніх постачань; економічне виснаження України; локальна логістична, транспортна інфраструктура . Структуризація управлінської складової

Нарощення спроможності корпусів і їх мін.70% комплектування

Захист і збільшення постачань/виробництва ВПК → Збільшення фінан. забезпечення(зарплат)

0–30:власне виробництво критичних компонентів; мобілізація індустр.ресурсів; ремонт ключової інфраструктури. 30–90: розгортання внутрішнього виробництва (боєприпаси, БПЛА), і їх експорт. локально вироблених комплектуючих; запас боєприпасів у відсотках від потреб; час Зміна правил мобілізації, встан.термінів і акцент на фінансову мотивацію

Зважаючи на вище переховані функції за напрямами, які існують в поточний момент, можна визначити наступні чинники, а саме:

  1. Контексти (що визначаютьнапрям застосування)
  • політика/економіка рф: воєнна економіка, висока частка бюджету на оборону, прихована мобілізація; ставка на багато доменний тиск (військовий+політичний у союзі із партнерами+економіка). Дії по алгоритму «все для фронту» для досягнення власних стратегічних і оперативних цілей.
  • Україна: залежність від коаліційної підтримки та власного військово – промислового комплексу; критична важливість ППО/протидронних засобів і логістики. А також першочергова зміна філософії, за якою акцент на результативності, а не процесуальності (радянський спадок) та впроваджені інституцій та систем які не тримаються на окремих елементах.
  • оперативне середовище: інтенсивні дальні удари рф (ракети/КАБ/«Shаhed»), масове застосування безпілотних платформ для перерізання логістики; у відповідь України — розвідка→удар, маневрове ешелоноване ППО/РЕБ, з точковими контрударами.
  • інфо/кібер/космос: системна інформаційна кампанія рф (деморалізація/розкол України між союзниками), зростання кібероперацій проти енергетики й логістики(в парі із кінетичним знищенням) із порушенням державних сервісів.
  • Водне середовище:безпілотні змагання за контроль Чорного моря на (безпілотні платформи, міни, берегові комплекси); ризики для портів/бухт і торгівлі зерном для України зберігаються.Збільшення ураження бухт із флотом рф і об’єктів Криму українськими засобами, та контр діїрф.
  • Географія фронту: піковий тиск рф на Донеччині (передусім Покровськ–Костянтинівка), високоінтенсивні дії на Лимансько-Сіверському напрямі та загроза маневру через Межова–Гуляйполе.

 

  1. Тренди (що посилюватиметься):
  • Політико-економічні важелі рф: енергетичний шантаж, лобізм у ЄС/США проти допомоги Україні та відтермінуванні переговорів. Українська відповідь: стримування наступ рф на фронті, підтримка мобілізаційної кампанії, локальні А2/AD, вибудовування ешелонованої технологічної ППО, збільшення автономності БПЛА й дальності ударів у глибину територій.
  • Масштабування «роєвих» і технологічнихплатформ та комбінованих нічних ударів (дрони + КР), із завданням перевантажити ППО із залученням технології АІ(штучний інтелект) для власного прийняття рішень.
  • Промислове нарощення з обох боків: рф — боєприпасів, безпілотних платформ та сталому поповненні людьми власні наступальні підрозділи; Україна — безпілотні платформи, ППО, «розвідка→удар» та ремонт/відновлення існуючого, а також нові формати співпраць із партнерами.
  • Кібер-операції і атаки на енергетику/логістику, синхронізовані з фізичними ударами по інфраструктурі. Вербування з обох сторін населення для проведення диверсій.
  1. Патерни імовірного розвитку подій:
  • Короткотермінова(до 3 місяців):
  • Військові сухопутна: збереження високої інтенсивності на Покровсько-Костянтинівському з імовірним часом окупації м. Покровськ – грудень 2025 – січень 2026 рр. і Костянтинівка – листопад – грудень 2025р. й Лимансько-Сіверськомунапрямі, а саме Лиман – листопад – грудень 2025 р. і Сіверськ – січень 2026 р.
  • Повітряні:досягненням періодичних 1 тисячі ударів за 1 раз комбінованими ударами по цілям ВПК, енергетичної та транспортної інфраструктури
  • Кібернетичні та космічні простори: точкові кібератаки з прицілом на диспетчеризацію та підстанції, за космічного виявлення об’єктів та з використанням агентурної мережі в Україні.
  • Політично – економічні:гра щодо відтермінування введення США і ЄС санкцій у енергетичному, технологічному та політичному вимірах шляхом звинуваченням України в ударах а також із застосуванням політики Словаччини і Угорщини для блокування українського євро –атлантичного руху. Проведення некінетичних/кінетичних операцій рф у Польщі, Фінляндії та Балтійських країнах з метою тестування союзу альянсу НАТО та в готовності до де стабілізаційних дій.

 

  1. Середньо терміновий горизонт( до 6 місяців):

– Військовий вектор:рф намагатиметься накопичити(відновити втрати) боєприпаси/людей для чергового «хвилеподібного» тиску після досягнення оперативних цілей таких як Покровськ, Костянтинівка, Лиман; Україна — набуття бойових спроможностей корпусів, підготовка нових оборонних рубежів та ефективне застосування «Стіни дронів».Оперативна «втома» і баланс виробництв: якщо санкційно-логістичний тиск спрацює, темп ударів РФ сповільниться; Україна — виграє за рахунок точності, інтегрованої «розвідка→удар» та мобільної ППО.

– Повітряні: зростання автономності дронів на різній висоті (навігація/ШІ), комбіновані удариодночасно 1-1,5 тис. засобами.

  • Море/логістика:пропорційний контроль акваторії Чорного моря із набуттям симетричних спроможностей і не здатністю перевершити опонента.
  • Економічний вектор: економіка рф переходить у стагнаційний період за яким підтримання темпу фінансування як в 2025 р. уже не є можливий, але із здатністю до комбінованих операцій. Економіка Україна продовжує функціонування за рахунок підтримки країн-партнерів, але на мінімально задовільному рівні. Москва посилює непрямі інструменти (енерго/торгові маніпуляції, лобізм), Україна — закріплює довгострокові угоди з партнерами й локалізує виробництво.
  • Технологічний вектор: технологічна гонка ППО/РЕБ vs БПЛА: системи «ППО+РЕБ+кібер» стають ядром оборони; дрони з колективним управлінням — у рф і ЗСУ. Збільшення гібридних операцій сторонами, а також підвищення некінетичних та обманних операцій у країнах східної Європи з метою дискредитації ЄС, НАТО та інших союзів.

Дані патерни і прогнози являються власним баченням, і мають відсоток до не реалізації через високу динаміку змін та непередбачуваності розвитку подій. Оскільки короткотермінові прогнози мають 50-60% реалізації через запущений незворотній процес, то середньо терміновий має 30-40 % через ряд економічних(для рф) не стабільностей. Саме тому рф і намагається форсувати події по захопленню чим раз більше територій, аби можливі, переговори мали більше пунктів для обговорення для обміну.

На мою думку, рф зараз і намагається(зважаючи на можливості) форсувати наступ попри високі втрати в живій силі, але значних територіальнихздобутків не отримано. Хоч у серпні – вересні й здійснює переміщення власних підрозділів із курського, запорізького та інших напрямів на Донбас[11], але це може мати цілком відволікаючий маневр, фокус його треба зберігати на Запоріжчині, Сумщині та Харківщині. Тактика для рф «все або нічого» дуже близько описує наміри, через значно розкручений маховик війни та економічні проблеми, за яким у короткому відрізку часу треба здобути якомога більше. Україні ж нічого більшого не залишається крім знищення наступального потенціалу рф для пошуки вікна можливостей для паузи у війні(а це значить 5-7 років підготовки до нового витка війни) та пошуку нових рішень для де окупації власних територій, що унеможливлює інші варіанти.

  • Збройна агресія рф проти України сьогодні набрала обрисів унікальних обрисів, за яких і досі діє тактика масштабних маневрів минулого століття на рядуз новими технологічними рішеннями, які діють у нешаблонному форматі. БПЛА із штучним інтелектом, довші та маневрові ракети і нові безпілотні платформи й надалі діють у форматі «hard» за яким прогнозована та звична лінія розвитку. Проте даний шлях розвитку методом вдосконалення існуючого працює лише на коротку перспективу, в подальшому виснажуючи наявне. Тому найважчий, але вірний, перехід у формат «soft», який характеризується виходом у зовсім новий формат чи напрям, за яким новизна є необхідним засобом, який приносить технологічний чи еволюційний стрибок, досягнення якого опоненту (тут вмикається елемент досягання) вимагає перерозподілу ресурсів та акценту роботу(для прикладу, ліміт снарядів породив FPV, обмеження ППО породили нові дрони-перехоплювачі, відсутність флоту сприяли появі Magura човнів та інші).

______________________________

  1. nethttps://socportal.info/ua/news/rosiya-posiliue-ugrupovannya-viisk-na-pivnichnomu-napryamku-donetckoi-oblasti/

Тому для української сторони перехід із «hard»у «soft» несе екзестенційний характер за яким треба змінити повністю підходи у наступних складових:

  • С2(управління та контроль) за яким наявні командні функції необхідно переформатовати із кількості вислуги років у формат менеджерських здібностей побудови команд і систем.
  • Робота на перспективу на 1-2 покоління вперед у засобах озброєння(коли контрактуються то одні характеристики, а надходять у підрозділи уже не актуальними), які потребують додаткових інвестицій які надійшли у підрозділ. Розвиток маркетплейсу озброєнь та закупівлі самими військовими частинами того що необхідно самим.
  • Зміна системи комплектування підрозділів поповненням, насамперед підвищенням рівня відповідальності командирів усіх ланок за прорахунки(не тільки винні низи, а й верхи теж інколи). А також окрім підвищення грошової мотивації, ще й соціальної(відповідальність місцевої влади, соціальних органів, медичних установ) і вирівнювання справедливості у регіонах(покарання за саботаж виплат, виконання гарантованого та інше) пораненим та сім’ям загиблим.
  • Перегляд алгоритму присвоєння державних, відомчих та інших нагород, відповідно реагуючи коли не заслужено чи на комерційній основі нагороджуються у певних підрозділах, приховуючи ці дії.
  • Зміна філософії відповідальності та результативності у всіх сферах, хоч це і є дуже розмите значення. Перше це те, що СОУ не є місце покарання чи відбування часу, як це існує коли кримінальні елементи мобілізуються заради ухилення. По друге –

Дані зміни уже проглядаються на точкових напрямах, і мають високу тенденцію до змін через високий запит на справедливість із різних рівнів ієрархій, але ще не маючи широкого загалу через реакцію покарань, проте ці тенденції уже мають місце. Адже розгляд цих запитів якісно відобразиться на боєздатності підрозділів, що допоможе стримати навалу рф.

 

В цілому рф продовжує готуватися до довготривалої війни, переводячи економіку на воєнні рейки та різко збільшуючи витрати на оборону. Головні центри сили Кремля — це воєнно-промисловий комплекс, масова мобілізація та інформаційний контроль суспільства. У політичному вимірі Москва робить ставку на пропаганду та міжнародний тиск для розколу Заходу. Військово РФ зосереджується на масованих ударах дронами, ракетами та КАБами, поєднуючи їх з розвідкою й тактикою локальних проривів шляхом індивідуальних просочувань піхоти чи швидких моторизованих проривів.

Разом із тим існують критичні вразливості: залежність від імпорту технологій, уразливість логістики, санкційний тиск і ризик внутрішніх розколів. Україна зберігає перевагу у гнучкості, партнерській підтримці та здатності асиметрично бити по вразливих точках завдяки активній розвідувальній роботі. У найближчій перспективі ключові тренди — масштабування рф БПЛА та ударів, поглиблення енергетичного й інформаційного тиску, а також підготовка РФ до кульмінації наступів на Донбасі, що очікуються з настанням опадів і хмарності, що зменшить українську розвідувальну можливість у тактичному плані.

Але найголовніше, основний тренд – це незважаючи на імовірні паузи чи ескалації боїв на ділянках, рф як ворог України нікуди не зникне, несучи нову реальність за якою так як у 2021 році уже ніколи не буде. Ворог України сильний та небезпечний, і жодні умиротворення рф не принесуть мир, допоки у такому чи іншому форматі існує Москва. І навіть будь яка пауза чи договір із нею, буде означати нову підготовку до війни, до якої Україні треба бути економічно, політично, соціально та мілітарно готовою, допоки не відбудеться деокупація територій, роздроблення рф та повне денацифікація.

Слава Україні!!!

З повагою,

Vlad Fenix.

«Лише розум і сила врятує Україну»

 

Share Button

Україна та Польща: спільні рішення для спільного майбутнього

Share Button

 

Конгрес COMMONFUTURE 2025 – ключовий майданчик міжнародного діалогу

22–23 вересня в Познані втретє відбудеться Конгрес співпраці з Україною COMMONFUTURE – подія, яка стала стратегічним простором для побудови партнерств, інвестиційних рішень та міждержавної співпраці. Цьогоріч Конгрес набуває особливого значення: він стане платформою для обговорення результатів UkraineRecoveryConference 2025, що відбувся в Римі 10-11 липня, та для вироблення практичних рішень за участю представників урядів, місцевої влади, міжнародних організацій, бізнесу та громадянського суспільства.

Понад 20 дебатів, виставкова зона, сесії нетворкінгу та B2B-зустрічі – цьогорічна програма охоплює чотири стратегічні напрями:

  • Бізнес та інвестиції
  • Регіони та локальні спільноти
  • Європа та інтеграція
  • Суспільство та співпраця

 

Це не лише про діалог, а й про конкретні можливості: участь у проєктах відбудови, створення логістичних рішень, залучення фінансування та формування сталих партнерств.

Міжнародна перспектива і роль Польщі

«Польща має потенціал стати важливим бізнесовим центром, який поєднуватиме компанії, що планують експансію на Схід, із тими, хто прагне розвиватися на Заході. Цьогорічний Конгрес співпраці з Україною COMMONFUTURE стане ідеальним простором для обговорення таких інвестицій та для побудови стратегічних партнерств», — наголошує Томаш Кобєрський, президент GrupyMTP. І це підтверджують факти: після попередніх Конгресів були підписані істотні угоди між українськими та польськими фінансовими інституціями.

За даними НБУ, у 2024 році Польща увійшла до топ-10 країн-інвесторів в Україну в кількох секторах. Це сигнал для українського бізнесу: Польща – не лише сусід, а стратегічний партнер, який розуміє реалії, логістику та потреби відбудови.

Від місцевого самоврядування до глобального контексту

Серед учасників – представники урядів, органів місцевої влади, бізнесу та міжнародних організацій. Особлива увага приділяється співпраці на місцевому рівні, адже саме громади в Україні стануть бенефіціарами європейських та міжнародних фондів.

Також серед тем – транспортна інфраструктура, модернізація ринку праці, роль громадських організацій та інтеграція українців у Європі. Безпека, європейський ринок, спільна відповідальність –  усе це буде в центрі дискусій.

 

Коли: 22–23 вересня 2025 року

Де: Міжнародний виставковий центр, Познань, Польща

Реєстрація: www.common-future.pl

УВАГА: для представників бізнесу та інституцій з України участь у Конгресі безкоштовна (квиток STANDARD).

 

Організатор: GrupaMTP

Мериторичний партнер: Польсько-українська господарча палата

 

Контакт для українських учасників та ЗМІ:

Анна Слатова

anna.slatova@grupamtp.pl

+48 668 636 004 (тел./WhatsApp)

 

COMMON FUTURE – ценепростоподія. Цепростір, деформуєтьсяспільнеєвропейськезавтра. Використайтешансстатийогочастиною.

Share Button

«В Україні немає ідеології бандеризму, але боротьби за незалежність проти російського агресора», – Микола Княжицький

Share Button

Вето польського президента Кароля Навроцького щодо допомоги українським біженцям може вдарити по найбільш уразливій групі українців у Польщі та розпалює антиукраїнські настрої. Між українською і польською владою триває весь час діалог – як із владою у Варшаві, так і з опозицією з ПіСу. В Україні немає бандеризму, але є ідеологія боротьби за незалежність. Для поглиблення співпраці з Польщею в сфері оборони бракує політичної волі польської сторони. Чвари шкодять потенціалу Варшави як одної з провідних країн ЄС. Співпраця між тими країнами, яким загрожує Росія, має потенціал для розвитку. Про це PolUkr.net розповівспівголова групи з міжпарламентських зв’язків із Польщею в Верховній Раді Микола Княжицький.

– Як оцінюєте вето польського президента Кароля Навроцького щодо правового статусу українських біженців і допомоги їм. Чи обговорюєте ці теми з колегами з польського Сейму, щоб мінімізувати ризики для людей, які можуть постраждати?

Так, обговорюємо це з польськими політиками. Чудово розуміємо, що це зменшення допомоги передусім стосується українських дітей, якщо Сейм не прийме нічого до кінця вересня. Це зменшення коштів для тих українців, які не мали досі роботи в Польщі, але отримували допомогу на дітей 800+.

Українці приносять в польський бюджет значно більше, ніж ті невеликі витрати, які на них витрачає Польська держава, адже більшість українців працюють. А кошти для непрацюючих мам, чоловіки яких часто воюють в Україні, не зроблять погоди для польської скарбниці. Із моральної точки зору цевиглядає неправильно.

Вважаю це вето великою помилкою президента Навроцького, бо воно розпалює антиукраїнські настрої в польському суспільстві, особливо разом з іншими антиукраїнськими наративами, що звучать в польському політикумі.

У цьомуціль Росії – сварити українськийі польський народи. В українському суспільстві, в Україні,теж активно слідкують за польською політикою. Так як в Польщі наростають антиукраїнські настрої, в Україні – антипольські. Це вкрай небезпечно для України.

Росія вже фактично контролює Угорщину, впливає на Словаччину. Якщо Польща стане проросійською, тозахищати себеі Європу, Україні буде дуже складно. Це відіб’ється передусім на безпеці Польщі. Бо те, що нас об’єднує – спільна безпека.Це значно більше, ніж ті,іноді вигадані наративи, які зрощують антиукраїнську істерію в польському суспільстві.

Бачимо, що тепер багато українців соромляться говорити українською на вулицях польських міст, чого не було раніше. Вони переживають за своє життя, безпеку, за майбутнє. Ніхто в цьому не зацікавлений більше, ніж Росія.

Чи обговорюєте ці страхи і ризики з колегами з польського Сейму, і чи вони вас чують?

– Багато з них чують.Мені здається, що польський уряд намагається зробити все, щоб, по-перше, цю ситуацію вирішити і її негативні наслідки зменшити. А, по-друге, підтримати Україну.

Бачимо активні дії прем’єра Дональда Туска, і особливо глави МЗС Радослава Сікорського в тому, щоб підтримка України в «коаліції охочих» зростала. У мене є великі сподівання, що президент Навроцький, особливо в рамках розмов з президентом Дональдом Трампом, також про це говорили.Про безпеку України, Польщі та всього регіону.

Спілкуюся з польськими політиками – щойно виступав на 34-му Міжнародномуекономічномуфорумі в Карпачі, бачився з польськими політиками з різних політичних сил.Ми говорили не лише з представниками влади чи урядової коаліції, а й опозиції, ПіСу, які підтримали президента Навроцького на виборах.І серед них є розуміння ситуації. Завдання українських депутатівтут, у Польщі, не зупинятися, а шукати далі спільні підходи.

– Навроцький внісзаконопроєкт про криміналізацію і прирівнювання до нацизму і комунізму«бандерівської ідеології». А міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що перспектива членства України в ЄС буде залежати від визнання Києвом подій на Волині геноцидом поляків. Наскільки теми історії можуть знову зашкодити польсько-українським відносинам, і завадити євроінтеграції України?

– Євроінтеграції України може передусім завадити те, що польське суспільство не буде підтримувати інтеграції України в ЄС і НАТО. Бо антиукраїнські настрої загалом розповсюджуються в суспільстві. У цьому бачу найбільшу небезпеку.

Косіняк-Камишмав дещо інші акценти. Він сказав, що передусім потрібна надалі серйозна військова підтримка України.Й згадав у цьому виступі, що раніше казав, що ставлення до Волинської трагедії буде унеможливлювати європейську інтеграцію України. Але сказав він про це в контексті того, що колись справді робив таку заяву. А зараз висловлюється за чітку і послідовну підтримку України у військовій сфері. Це надзвичайно важливодля нас.

Щодо інших аспектів, то немає нічого такого, що не можна було би вирішити на перемовинах між українською та польською сторонами. І гострі заяви дуже часто базуються на притягнутих за вуха аргументах. Бо в Україні немає ніякої ідеології бандеризму. В Україні є ідеологіяборотьби за незалежність проти російського агресора, а українська армія обороняє, зокрема, і польські інтереси.

Коли недавно, на День польського війська, президент Навроцький говорив про чудо над Віслою, то слід пригадати, що воно сталося тому, що була єдність польської і української армій. Українську очолював тоді генерал Марко Безручко, який допоміг зупинити навалу більшовиків на Польщу.

Я пам’ятаю часи, коли ми разом клали квіти з лідером ПіСу Ярославом Качинським на могилу генерала Безручка та інших воїнів УНР на цвинтарі у Варшаві. Очевидно, це приклад того, що коли ми разом, то перемагаємо, а коли окремо, то програємо. Мені здається, що всі польські політики це розуміють, але мають усвідомлювати глибше.

– Чи готова Україна на поступки в історичних питаннях заради євроінтеграції?

– Не бачу нічого такого, про що в історичних питаннях не можна було би домовитися, якщо з двох боків будемо говорити правду, а не вигадувати власну історію.А правда полягає на серйозних і глибоких дослідженнях. Таких, як, наприклад, дослідження професора Гданського університету ІгоряГалагіди, який проводить його спільно з Українським католицьким університетом.Він визначає імена всіх загиблих у жахливому українсько-польському конфлікті 1940-х на Волині – імена українців, які загинули від рук поляків, та імена поляків, які загинули від рук українців.Бо ми повинні згадати всіх цих людей, вшанувати їхню пам’ять, а не маніпулювати тим кого, наскільки, й де більше загинуло, і хто в цьому більше винен.Ми повинні вшанувати їх всіх.Ця пам’ять набагато важливіша, ніж конфлікти між нашими країнами.

– Між президентами Володимиром Зеленським і Навроцьким за місяць роботи польського президента відбулися ряд розмов по-телефону і онлайн. Українській і польській владі вдається не певному рівні підтримувати продуктивний діалог, попри гострі заяви та ініціативи?

Українці все для цього роблять.Я вчора розмовляв зі співробітником адміністрації президента Навроцького, він мене запевняв, що в безпекових питаннях підтримка Польщі буде незмінною.Для нас це найважливіше.

– Навроцький перший закордонний візит 3 вересня здійснивдо США, для зустрічі з Дональдом Трампом.Трамп заявив, що США можуть збільшити військову присутність у Польщі та пообіцяв забезпечити оборону країни. Також два президенти говорили про війну в Україні та пошук мирного врегулювання. Яку роль зараз грає Варшава в допомозі Києву та діалозі щодо пошуку миру?

– Варшава відіграє важливу роль.По-перше, це досі дуже великий логістичний хабдля постачання зброї в Україну, для ремонту українських озброєнь, та для підтримки України. Польща надзвичайно багато зробила, особливо після 2022-го як для українських громадян, так і для української армії.Й продовжує робити.

На всіх рівнях, всі представники польської влади, попри складну внутрішню політичну ситуацію, роблять все, щоб підтримати Україну в оборонній сфері.Ми на цю підтримку дуже розраховуємонадалі та вдячні за неї.

– Угорський глава МЗС Петер Сіярто заборонив в’їзд в Угорщину і зону Шенгену главі Сил безпілотних систем під позивним «Мадяр», за удари по російському нафтопроводі «Дружба», по якому Росія продає нафту в Угорщину і Словаччину. Натомість глава польського МЗС Радослав Сікорський запросив «Мадяра» в Польщу, якщо йому буде потрібно. Наскільки в польськійвладі є люди з різним ставленням до України, і як із ними веде діалог українська влада?

– Я думаю, тут питання не у ставленні до України, а у розумінні стратегічних інтересів Польщі, які безумовно полягають в тому, щоб Україна встояла, і щоб Росія не напала на Польщу.

Бо якщо Росія окупує Україну, і разом з насильно мобілізованими українцями нападе на Польщу чи інші європейські країни, то Польській державності може знову прийти кінець. Це слід розуміти.

Польські політики це розуміють. Сікорський демонструє якнайкраще.Він зробив справді гідну, сильну заяву відповідального політика, що українська армія нічого не знищує на території Угорщини. Вона знищує об’єкти на території Росії, які допомагають Москві заробляти гроші задля знищення українців – як військових, так і цивільних.

– В західних розвідках, в медіа було багато публікацій, що Росія загрожує сусіднім країнам НАТО.Наскільки є діалог між владою країн, яким загрожує Росія? Чи є координація між Україною, Польщею, країнами Балтії, Фінляндією?

– Так, є і ця координація має бути ще більшою. Бо ми тепер маємо говорити не лише про співпрацю України з Центральною, а йПівнічною Європою. Бо Росія загрожуєБалтійським країнам, Скандинавії, Центральній Європі. У нас всіх є спільний оборонний інтерес.

– Що можна покращити щодо співпраці між країнами, яким загрожує Росія, для кращого обміну військовими технологіями, досвідом, іншої взаємодії?

– Спільне виробництво зброї, налагодження співпраці між українськими і польськими оборонними підприємствами, якавже є, але її, на жаль, дуже мало. Це вкрай важливі пункти подальшої співпраці.

Так само, як і припинення антиукраїнської істерії зі сторони деяких польських політиків та всередині польського суспільства. Ми говоримо не про політиків центристського типу, бо у Польщі є багато ультраправих сил, які виступають звідверто антиукраїнськими заявами. Очевидно, відповідальні польські політики мали би це припинити.

– Тобто бракує політичної волі з польського боку для розвитку співпраці між українською та польською сторонами у військовій сфери?

– Так, щодо співпраці у військовій сфері бракує політичної волі. Для цьогоаспекту вона вкрай необхідна.

– Які головні перешкоди для розширення та поглиблення такої співпраціз країнами Балтії, Фінляндією?

– Ця співпраця дуже активно розвивається. З Фінляндією, Данією, Норвегією, з іншими північними країнами, з країнами Балтії. Балтійці виділяють дуже багато у співвідношенні до свого ВВП на душу населення на підтримку України. Тож ця співпраця вже є дуже активною. Мені хотілося б, щоббула ще активнішою роль Польщі в цьому сенсі.

– А якими діями українська влада може спонукати польську до відповідних активніших дій? Як можна покращити діалог між Києвом і Варшавою?

– Його просто треба більше. Ми робимо все, щоб цей діалог був. І для того, щоб спілкуватися про це з польськими політиками, які очолюють країну, і які насправді мали б бути нашими найбільшими союзниками. Вони часто є такими, але ми б хотілище більшої співпраці.

– Бачите перспективу, що вам, як частині українського політику, вдасться домовитися з польськими політиками, які не так прихильно ставлять до України,із правого табору?

– З ультраправого табору – в мене немає такого переконання, але щодо співпраці з найбільшими польськими партіями, які становлять правлячу коаліцію і опозицію, з ГП і ПіС, то така співпраця потрібна.Тим паче, що обидві ці сили нераз демонстрували політичну мудрість і підтримку України. Зокрема, щодо безпеки.

– Чи можна очікувати, що будуть подальші поглиблення в сфері військової співпраці?

– Дуже на це сподіваюся, бо маємо бути солідарними, усі країни Центральної та Північної Європи, ЄС. Польща має залишатися лідером в Євросоюзі, а не відходити в сторону через чвари, не уникати участіу важливих розмовах щодо загальноєвропейської безпеки, бо таким чином Варшава втрачає ініціативу.Київ дуже зацікавлений, щоб Польща була активним та ініціативним нашим партнером в Європі.

 

Share Button

Міністр Сікорський з візитом прибув до Києва

Share Button

Віцепрем’єр таглава МЗС Польщі Радослав Сікорський 12 вересня з візитом приїхав до Києва. На вокзалі його зустрів український колега Андрій Сибіга.

«Радий зустріти міністра Сікорського і (його дружину та американську публіцистку) ЕннЕпплбаум на київському вокзалі. На тлі ескалації терору Росії проти України та провокацій проти Польщі твердо стоїмо разом.Сьогодні проведемо суттєві переговори щодо нашої спільної безпеки, вступу України в ЄС та НАТО, і тиску на Москву.Дякую Польщі за її лідерство та підтримку», – написавСибіга на Х.

Візит Сікорського відбувається через два дні після того, як 19 російськихдронів здійснили безпрецедентне порушення повітряного простору Польщі.

Президент України Володимир Зеленський заявив 11 вересня, що Україна, яка сильно залежить від західних систем ППО далекого радіусу дії, розробила складний внутрішній підхід до відбиття російських атак, і має змогу допомогти своїм союзникам.

Зеленський додав, що польський прем’єрДональд Туск погодився направити військових в Українудля вивчення українського досвіду.Польські військові пройдуть навчання зі збивання дронів типу Shahed.

За даними: Х, Reuters, «Європейська правда»

 

Share Button

Росія з липня купувала польські «сімки», готуючись атакувати Польщу

Share Button

Росіяни давно використовують 4G-модеми з SIM-картами для передачі даних зі своїх дронів.На збитих в Україні російських БПЛА польські «сімки»знайшли ще на початку липня, про що Київ попередив Варшаву.

Цілеспрямована російська атака по території Польщі дронамиShahedу ніч на 10 вересня, не перший епізод ескалації від Кремля. Усе вказує, що Росія готувала цю та інші аналогічні атаки давно.

На початку липня у Польщі опублікували інформацію, що серед уламків збитих в Україні російських дронівзнаходять 4G-модеми з SIM-картами польських операторів.

Окрім польських «сімок», в одному з дронів знайшли влітку SIM-карту литовського оператора. Це вказувало на підготовку Росії до польотів дронів над територією цих країн і тестів підключення до місцевих мереж мобільного зв’язку.

Ще літом російські дрони почали стабільно залітати у польський повітряний простір. А деякі вибухати на землі, як це сталось 20 серпня поряд з селищем Осини у Люблінському воєводстві, що за 40 км від авіабази.

Водночас мобільний інтернет на російських дронах необхідний для передачі данихз самого БПЛА і коригування його польоту. Залежно від встановленої апаратури на дронах, Росія може отримувати інформацію про роботу систем ППО іРЕБ, передавати візуальну інформацію з камери. Усе це давно та стабільно росіяни використовують проти України.

Існує припущення, що однією з задач російської атаки 10 вересня була розвідка системи ППО Польщі. Особливо враховуючи, що 12-16 вересня в Білорусі мають відбутися російсько-білоруські навчання «Запад-2025».

За даними: Defense Express, TVN24

 

Share Button

Кароль Навроцький та Володимир Зеленський взяли участь у дискусії щодо координації зовнішньої політики

Share Button

У зустрічі взяли участь президенти Польщі, України, країн Балтії та Данії.

«Дякую Каролю Навроцькому за головування на цій важливій зустрічі. Це була цінна нагода узгодити наші позиції напередодні майбутніх важливих дипломатичних подій», – написав Зеленський у соцмережах. Президент України взяв участь у відеоконференції.

Український лідер представив поточну ситуацію, зокрема наслідки атаки на Київ 28 серпня, в результаті якої загинули 23 людини. Делегація ЄС у Києві також постраждала від обстрілу 600 дронамита 31-єї ракетою різних типів.

«Це відповідь Путіна на заклики світу зупинити війну (…) Путін не виконав своїх обіцянок. Час рухатися далі. Нам потрібен сильніший сигнал», – сказав Зеленський.

Президент України також висловив співчуття у зв’язку з авіакатастрофою в Радомівинищувача F-16 та загибеллю польського пілота.

Зустріч відбулася 28 серпня 2025 року в палаці Бельведер, яку приймав президент Польщі Кароль Навроцький. Серед тем обговорення були безпека в регіоні Балтійського моря та російська агресія проти України.

Переговори президентів – частина підготовки до візиту польського президента до Вашингтону, округ Колумбія, запланованого на 3 вересня 2025 року.

За матеріалами: Prezydent.pl, president.gov.ua

 

Share Button

«Суспільство і влада показали, що не бояться один одного, і разом не бояться Росії», – політолог Олег Саакян

Share Button

У вівторок, 22 липня, Верховна Рада за поданням президента прийняла закон, яким позбавила незалежності антикорупційні органи НАБУ і САП. Від їх роботи залежить інтеграція України в ЄС і західна допомога. У відповідь по містах країни почалися найбільші протести за час правління Володимира Зеленського. Президент сказав, що почув вулицю і подав в парламент законопроєкт, яким відновить незалежність НАБУ і САП. Його мають проголосувати 31 липня.

Атака на ці органи сталася через те, що НАБУ близько підійшло в розслідуванні справ до оточення президента. Одна з причин – зміна президента в США. Після різкої критики західних партнерів і протести президент вирішив відновити їх незалежність. Ці органи можуть стати тепер навіть кращими, а суспільство та влада здали тест на зрілість і демократію. Про це PolUkr.net розповів політолог Олег Саакян.

– Чому Зеленський саме зараз вирішив позбавити незалежності НАБУ і САП, які створювали понад 10 років? Це через розслідування НАБУ про корупцію проти його близького соратника, колишнього міністра єдності Олексія Чернишова?

– Не можна стверджувати, що саме справа Чернишова стала мотивом, щоб підпорядкувати НАБУ і САП генпрокуратурі, бо аргументи влади, що ці органи мали цілу низку вад, була частково правдива.

НАБУ і САП стали наслідком політичного компромісу, що призвело до того, що за рокироботи ці органи не змогли показати високої ефективності. Але попри ці об’єктивні претензії, збіг у часі зі спробою влади зірвати призначення незалежного глави Бюро економічної безпеки (український правоохоронний орган у сфері економічної безпеки держави, фінансова поліція – PolUkr.net), слідчі дії СБУ, підпорядкованої президенту, проти НАБУ, прийняття в надшвидкому режимові законопроєкту, який підпорядкує НАБУ і САП генпрокуратурі, усе це каже нам, що мотиви влади не в площині об’єктивних проблем, а в суб’єктивній зацікавленості в підпорядкуванні цих структур.

Ціла низка журналістських розслідувань стверджує, що причиною атаки на НАБУ і САП могло стати те, що вони підійшли дуже близько до близького оточення Зеленського. Відповідно це могло стати реальною причиною, щоб встановити політичний контроль за цими органами.

Саме тому суспільство вийшло на вулиці, бо не повірило у версію влади, що це зроблено задля наведення порядку в цих органах. Попри те, що в цьому наведенні порядку є певні об’єктивні аргументи,суспільство сприйняло це як наступ на громадянські позиції, ігнорування суспільного інтересу.

– Чим НАБУ загрожувало оточенню президента, і кому? І яку роль в цьому зіграв сам Зеленський, а яку глава Офісу президента Андрій Єрмак?

– Такого рівня рішення не приймає Єрмак, але Зеленський. Єрмак – продовження президента, його руки для вирішення проблем. Але він не приймає стратегічних рішень без президента. Це один з елементів дієвості та зцементованості цієї конструкції Зеленського-Єрмака.

Другий момент, антикорупційна інфраструктура замкнена в собі. НАБУ, САП, Антикорупційний суд фактично держава в державі, де рука руку миє. Весь досвід їх діяльності показує, що в умовах, коли не працюють інші антикорупційні механізми в державі, які мали б виступати превентивними заходами знедопуску корупції, діє інфраструктурадля боротьби не з корупцією, а з корупціонерами. Тобто з наслідками системних явищ, а не явищами. В результаті, боротьба з корупцією стає вибірковою.

Позаяк немає системи, яка займалася би причинами корупції, її викоріненням, позитивною селекцією кадрів, то боротьба з корупціонерами завжди носитиме вибірковий характер.

Антикорупційні органи у нас зазвичай налаштовані діяти по тим із влади, хто відбився від стада, до кого можуть дотягнутися і зловити того калібру рибу, якого здатні проковтнути. Плюс вони зацікавлені в розслідуваннях по нинішній владі, а не ширше по елітам з минулого чи потенційного майбутнього.

Антикорупційна інфраструктура працює в режимі не так результату, як інформаційно-політичного вихлопу від діяльності, щоб показати роботу, а не досягнути результату. Це викликає об’єктивне роздратування всередині влади, що така діяльність, з одного боку, породжує низький рівень довіри суспільства до цих органів, а з іншогоріст запитів суспільства на боротьбу з корупцією.

Тоді на нарадах в держорганах лунає – ви, антикорупційні органи, працюйт ефективніше, бо на нас, політиків, суспільство свариться через те, що корупцію не долаємо, а водночас у влади немає достатніх механізмів, бо всі вони винесені в незалежні антикорупційні органи, які мають цим займатися, і за якими немає контролю. Відтак у добрій пострадянській традиціївлада каже, що треба взяти ситуацію під контроль, щоб навести порядок.

Таким чином тут сходяться декілька мотивів. Один – антикорупційні органи не показують бажаного для суспільства результату, і відповідно за це політичну відповідальність несе влада, яка не має можливості керувати цими органами.

Другий – ті результати, які намагаються досягнути антикорупційні oргани, стосуються безпосередньо владної команди, що створює в умовах війни в елітах відчуття осадженої фортеці.Є ряд персонажів у владі, які водночас можуть бути ефективними управлінцями і корупціонерами. Владі бракує широкої лави запасних менеджерів і бажаючих брати відповідальність та працювати.

Третій – НАБУ підбиралося все ближче до оточення президента, що могло розвалити владну структуру і ставило перед складними виборами забезпечення лояльності вкомандіціною захисту від антикорупційних органів. Усе це могло призвести до того, що влада наважилася взяти наскоком антикорупційні органи в свої руки.

– Чому НАБУ і САП неспроможні викорінювати системну корупцію?

– По-перше, корупцію неможливо здолати лише через покаранням корупціонерів. Вона має під собою інституційні та ресурсні підвалини.Відповідно створення виключно антикорупційної інфраструктури для боротьби з корупціонерами – це як намагатися подолати комарів, ганяючись за одним із них, але не осушуючи болото. Тобто ця інфраструктура, навіть якщо була б ефективна, то лише для подолання наслідків.

По-друге, її створювали знизу вверх, зі слідчих органів і завершуючи судом. Поки дійшли до Антикорупційного суду, вже значна частина людей вигоріли, а частина інфраструктури себе дискредитувала, бо коли прийшла перша хвиля слідчих, які готові були боротися з корупцією, то вони побачили, що на рівні прокурорів і суддів беруть хабарі й справи розвалюються. Система почала мутувати. Коли створили САП, то залишався старий суд, тож прокуратура також зазнала змін.

Врешті, створили Антикорупційний суд, але антикорупційні органи на той час вже були уражені низкою хвороб, які в подальшому просто корпоратизувалися в собі. У працівників цих органіввиникловідчуття осадженої фортеці. Вони розуміють, що в них зарплати в декілька разів вищі, ніж у інших органів, привілейоване становище щодо інших слідчих і правоохоронних органів,але ходять тими самими кабінетами, бо обмежена кількість слідчих, прокурорів і суддів, які займаються антикорупційними справами. Вони стали кастою, яка замкнула все в собі. У такому випадку для них втрата крісла – це втрата статусу і великої зарплати, і водночас «вовчий квиток», бопотім влаштуватися в будь-які інші правоохоронні структури, майже, неможливо, бо вони стали чужі. Їх шкурний інтерес став домінувати над державним, і над ціллю – боротьби з корупцією.

Набагато легше уявити ситуацію, що антикорупційний слідчий домовляється з антикорупційним прокурором, що по цій справі на щось закривають очі, а тоді закривають в наступній справі на щось інше, бо вони між собою «каста недоторканих».

Претензія до цих структур, що при їх створенні взяли не найкращий досвід з Європи, не найкращий український, який був і потребував втілення, а ідеальну лабораторну модель.Причому виведену за американськими уявленнями про те, як це мало працювати. Усе це розгорнули в теплиці, і поки теплиця існувала над цими органами, у вигляді зовнішньої підтримки і покровительства США, доти ці органи могли існувати, а влада мирилася з ними. Як тільки прийшов Дональд Трамп, всі ці об’єктивні проблеми, які існували з цими органами, вилізли нагору і владапочала брати реванш, користуючись тим, що ці органи виявилися не такими вже йчистими на руку.

– Прихід Трампа пів року тому і його певна байдужість до антикорупційних інституцій, порівняно з Джо Байденом, спонукала команду Зеленського зважитись на цей крок?

– Вона не спонукала, а створила умови, коли всі інші фактори змогли взяти гору. Один з ключових запобіжників просто злетів і бажання влади реваншувзяли гору над здоровим глуздом.

– Зеленський погодив текст нового законопроєкту про відновлення незалежності НАБУ і САП, який Верховна Радамає проголосувати 31 липня. Президент дав задню і піде на поступки вулиці та західних партнерів? Він справді відновить незалежність цих органів, чи це буде гра з західними партнерами і українським суспільством?

– Думаю, дійсно відновить незалежність і навіть дозволить створити додаткові механізми для подолання частини хронічних проблем цих органів. Далеко не всіх, алена виході можемо отримати закон, який не просто поверне статус-кво, а навіть трішки покращить ситуацію відносно того, що було.

Оскільки, з одного боку, суспільство показало суб’єктність і те, що владу занесло на повороті. З іншого, у владі зрозуміли, що у якщо йти далі в лоб, то наслідки будуть абсолютно зворотними від бажаних. Тоді можна позбутись політичного захисту і своєї легітимності.

Зараз намагання підпорядкувати антикорупційні органи не вирішує навіть питання захисту своїх для влади, а навпаки наводить на них ще більше різкості, підсвічує їх.

Удари по антикорупційній інфраструктурі викликають теж роздратування у західних партнерів, яким і так складно знаходити аргументи серед своїх виборців для підтримки України.

– Донедавна ЄС закривав очі на нападки на антикорупційні органи. Це щоб не давати харч російській пропаганді й таким лідерам як Віктор Орбан у Європі, які блокують допомогу Києву?

– Це один із факторів. Значна частина мовчання могла бути виправдана воєнним часом чи слабкістю і неефективністю самих антикорупційних інституції.

Частина з того, що можна вважати за намагання сконцентрувати владу в Києві, часто на перевірку виявляється просто заміною неефективних моделей, які існували, на більш ефективні, іноді більш централізовані моделі. У більшості випадків немає однозначності, що це саме булинаступи на демократію.

Ставлячи себе на місце української влади, значна частина західних колег, наприклад, також сходяться на думці, що вони не знають, як діяли б їхні уряди в ситуаціях великої війни та загрози державі. І вони не певні, що їх уряди діяли б інакше, ніж українська влада.

Але випадок з головою БЕБ, слідчими діями СБУ, швидкістю прийняття закону по НАБУ і САП, усе в сумі стало дуже контрастним. Стало зрозуміло, що мотиви влади однозначні, і вона радше прикривається в цьому випадку війною, тож реальні проблеми радше є виправданням, а не мотивом для цих кроків.

Стало зрозуміло, що плюс до того, що антикорупційні органи є одним з маркерів для наших західних партнерів, священною коровою, торкання до якої брудними руками викликає одразу спротив, атака на них стала переходом червоної лінії.

Тож це не те, що раніше закривали очі на дії влади, але ставились із більшим розумінням через неоднозначність ситуації. Поки була підтримка суспільства, реальні потреби воєнного часу, то стандартні кальки формул мирного часу не діяли. У цьому партнери в Європі – свідомі.

– Чого зараз досягла влада? Це виявлення деталей справ, що накопали НАБУ на соратників з оточення президента? Перевірка градусу толерантності суспільства?

– Влада нічого не досягла, а призвела до суспільного консенсусу – перемир’я на політичному водопої. Досі суспільство було готово поблажливіше ставитись до дій влади в умовах війни, щоб не розхитати ситуацію, не підважувати безпеку.А влада не заходила в питання, які не стосуються напряму сфери оборони. Цей консенсус зламано. Влада залізла в сферу антикорупційної боротьби, де суспільство не задоволене цементуванням антикорупційних органів, але ще більше невдоволене тим, що влада взялася не за вирішення проблеми, а вирішила викинути детальу машині, вважаючи її зайвою.

Це тепер збережеться, джина випустили з пляшки.Викликає захоплення, що суспільство проявило себе вкрай відповідально.Бачимо, що це не революційний протест.Суспільство вийшло не з вимогами відставки, не з вимогами повалення політичного режиму, а з набором креативних гасел, які можна звести в один меседж – «Ви, влада, нас почуєте, бо у вас немає вибору, окрім як нас почути!». Це люди сказалив директивному тоні. Суспільство показало, що не боїться влади, навіть в умовах війни, в умовах централізації. Суспільство в Україні – запобіжник від авторитаризму, бо будь-які такі діїодразу помічає та відкидає.

З іншого боку, захоплення викликає і реакція влади, дуже не характерна для української історії, для пострадянського простору. Влада показала, що не боїться свого суспільства, не було жодного автозаку, не було поліції зі щитами і кийками, не було того, що могло б показати, що влада відмежувалася.

Тобто суспільство і влада показали, що не бояться один одного, і разом, що не бояться ворога – Росії. Усе це під час війни, коли літають російські ракети і дрони, можуть бути теракти, провокатори, інші речі безпекового характеру. Але люди вийшли.

Цей протест контрастував з заголовками в західних медіа, де писали, деякі через російські впливи і гроші, а дехто через реальні занепокоєння за долю української демократії, що українці нібито збунтувалися проти Зеленського, що вони проти диктатури. Сам протест вийшов не дестабілізуючий, а навпаки – на захист держави.

Влада сказала – ми чуємо, визнаємо, не вибачилася, але показала кроки з визнання помилковості своїх дій і запропонувала рішення.

Ми побачили реальну демократичну країну, в якій є живе громадянське суспільство, жива влада, здатна на помилки і їх виправлення, обидві сторони однаково поставили державний інтерес вищеза свій власний. Це яскраво контрастує з заголовкамив західних медіа про бунт проти Зеленського.

– Якої шкоди завдано Україні? Чи навпаки це перспектива для очищення влади і створення справді більш дієвих і незалежних антикорупційних органів?

-Із цієї ситуації ми вийшли найкращим з можливих способів, принаймні наразі. Ще може щось зламатися, ситуація змінитись. Поки не вирішено все, не вирішено нічого. Але динаміка виглядає позитивною, зважаючи на те, що все могло піти в куди гіршому керунку.

Бо окрім іміджевої втрати перших днів на Заході через те, що увага всіх була прикута до України, і до того, що тут може бути авторитаризм, якого всі бояться, цього не сталося. Саме через цей страхвсі в Україні та на Заході різко зреагували.

Україна зараз показала зворотне – щеплення від авторитаризму. В залежності від того, наскільки владі вдасться це далі показувати, пояснювати і підтверджувати діями, а також продати інформаційно – від цього залежить, чи зможемо ми як країна подолати той іміджевий негатив і примножити позитив.

З точки зоруеволюції політичного процесу, взаємовідносин влади і суспільства, антикорупційної боротьби, то Україна від цієї ситуації виграла. Як то кажуть, не було б щастя, так горе допомогло. Систему характеризує непомилка, ареакція на неї – і суспільство, і держава здали цей іспит на високий бал.

– Як і коли росіяни використають цю історію для своїх цілей, і чого будуть хотіти досягнути, як будуть цю історію викручувати для себе?

– Росіяни з перших годин почали використовувати це в пропагандистських цілях, розповідаючи, що українці йдуть скидати Зеленського. Вони очікували, що це буде бунт,і Україна горітиме у вогні внутрішніх протиріч.Вони цьому зраділи. І навіть два дні поспіль не було масованих обстрілів столиці. Таке враження, що намагалися не зірвати протести.

Росіяни побачили в протестах власні страхи, бо там судомно бояться свого суспільстваі протестів. Російський режим міряє всіх по собі та вважає, що люди, які вийшли на вулицю, це загроза для влади. Але Україна – не Росія. У нас все навпаки. Виявилося, суспільство не збиралося зносити владу. А якщо влада не боїться людей, а громадяни відповідально розуміють свою роль, то виявляється, що протест може бути формою діалогу і політичної участі. Це нормальне явище для демократичної країни, в якій всі налаштовані на конструктив. Це не створює загрозу, а навпаки посилює демократію. Тепер росіяни будуть в гніві, що протести дали зворотний ефект.

– Яку Україну будують Зеленський та його соратники на фоні 3,5 років війни, і загроз окупації та знищення країни, якою керують?

– Біда в тому, що команда Зеленського під час війни не будує Україну. Вони звели все до захисту країни. Це створює вузький стратегічний горизонт – день би протриматися і ніч простояти. Поки це був перший рік війни, це була ефективна модель. Але коли це довга війна, вже не спринт, і навіть не марафон, а тріатлон, де необхідно одночасновоювати, готувати сили, жити, і відновлювати сили, і все в постійному режимові, бо люди народжуються, вмирають, одружуються, живуть, вчаться, випускаються, шукають роботу… то система не працює.

Зараз управлінській розрив, вірніше, криза. Необхідні довгі стратегії, а влада реалізує короткі антикризові заходи, як уміє. А вміють в Україні з її пострадянським спадком, вбитим колись інститутом приватної власності, управляти в ручному режимі, через повний контроль і мікроменеджмент. Тому часто-густо кроки пов’язані з тим, що в системному режимі нічого не робиться,а всім управляють вручну.

Замінити інституції, реформувати і зробити нову систему влада не може,й намагається спрощувати модель управління для того, щоб втримати керованість чи принаймні ілюзію керованості процесами. У цьому зараз ключовий виклик, що не будують Україну, а лише захищають.

– Які бачите сценарії подальшого розвитку подій з незалежністю НАБУ і САП, відновлення довіри суспільства та партнерів у ЄС?

– Усьому цьому вже нанесли удар, повернути пасту в тюбик неможливо. Ми вже принципово в новій реальності, де суспільство буде пильно слідкувати за діями влади і показало, що готово виходити на вулиці, і буде виходити на акції за потреби.

Влада зараз має показати не лише наміри, а прийняти законі дати більший простір автономності антикорупційним органам. Суспільство буде до цього ставитись вкрай ревнісно, як і зовнішні партнери.

Саме, аби ситуація не просто повернулася в статус-кво, а щоб стала кращою, лежить відповідь на питання, як повернути довіру чи створити нові хороші відносини.

Суспільство зараз буде значно більш вимогливим до влади, що вже видно по лідерам громадської думки.А також більш вимогливим до антикорупційних органів. Бо досі вони існували в режимі формальної логіки, коли зобов’язані займатися боротьбою з корупцією, і якось нею займалися. Це булаформальна відповідальність держави – боротьба з корупцією. А зараз суспільство вступилося за них, і відповідно дивиться через призму, що мають виправдати довіру, щоб ця антикорупційна інфраструктура стала дієвою.

Вірогідно, найближчим часом побачимо значно кращу ефективність боротьби з корупцією, ніж раніше. Можливо, зможе створитися певний ситуативний союз через стиснуті зуби між владою і антикорупційними органами в тому, що слід показати результат. Антикорупційні органи в такому випадку зможуть обирати цілі, які не будуть вкрай болючими для влади, щоб швидше показати результат.А влада може піти на те, щоб не покривати частину корупціонерів зі своїх лав, віддати їх на поталу та обійтися малою кров’ю. Усе це разом може створити позитивний прецедент, і дати змогу наростити м’язи антикорупційним органам.

– Які наслідки матиме ця атака на антикорупційні органи для подальшої інтеграції України в ЄС, фінансової і військової допомоги від Європи Україні?

– Сильно вони не постраждають, бо ситуація розвивається так, що Україна встигла швидко встати на шлях виправлення проблеми. При правильній комунікації країна від цього може навіть дещо виграти. Бо один з гальмуючих до цього страхів для підтримки Києва, був в тому, що ми вкладемося в країну, а завтра вона стане, якщо не Росією, то умовною Угорщиною.

Зараз суспільство показало, що навіть за всіх складних умов, Україна не стає не те щодругою Росією, а навіть другою Угорщиною. Останні події можуть стати додатковим аргументом для підтримки Києва.

 

Share Button

Польща проведе військові навчання у відповідь на маневри «Захід»

Share Button

Польські навчання «Залізний захисник» відбудуться одночасно з російсько-білоруськими навчаннями «Захід-25».

«Залізний захисник» – це навчання (…), організовані різними компонентами збройних сил (включаючи союзницькі, такі як зі США). Їхня мета – випробувати бойові системи на основі платформ, недавно закуплених Польщею. Наша мета – інтегрувати їх в єдину ефективну бойову систему», – сказав начальник Генштабу Збройних сил Польщі, генерал Веслав Кукула.

Генерал Кукула також наголосив на важливості таких навчань у сфері стримування. «Наше головне завдання як збройних сил – це стримування, айого немає без належної комунікації (…). Наміри Російської Федерації – незмінні, а ми вже багато років як перестали бути наївними. Нас не обманює російська пропаганда, що ці навчання спрямовані на захист Росії», – сказав він, додавши, що попередні навчання «Захід» не принесли нічого доброго сусідам Росії.

Навчання «Захід» заплановано провести у другій половині вересня цього року. Згідно з заявою білоруської сторони, вони мають відбутися на більшій відстані від кордонів з країнами НАТО, зокрема з Польщею та Литвою -так, щоб уникнути ескалації напруженості.

За матеріалами: defence24.pl

 

 

 

Share Button

Ми на початку нової глобальної технологічної війни. Росія обов’язково нападе на країни ЄС, зокрема Польщу. Питання лише коли – українська ветеранка,  волонтерка Марія Берлінська

Share Button

3а допомогою операцій на зразок «Павутина» Україна втілює концепцію асиметричної війни, перемагає ворога, маючи менше ресурсів. Росія копіює український досвід, і за допомогою грошей і дисципліни масштабує його. У деяких сферах, зокрема дронів на оптоволокні, росіяни попереду. Світ на порозі війни роботів. Вісь зла Китаю-Росії та іншихкраїн готує плани нападу на країни ЄС, які сусідять з РФ. Країни НАТО не готові до сучасної технологічної війни. Про це PolUkr.net розповіла українська ветеранка, керівниця волонтерського проєкту технологічної мілітаризації VictoryDrones (благодійний фонд Dignitas), засновниця «Центру підтримки аеророзвідки» Марія Берлінська.Вона висловлює готовність передавати український досвід партнерам у Європі та закликає зацікавлених учасників із країн, які сусідять із Росією, поспішати приготуватись до відбиття можливої агресії.

– Україна провела унікальні операції – удари підводними дронамипо підриву опор Кримського мосту і знищення FPV-дронамиросійської стратегічної авіації. Які висновки для себе зробили з цих операцій? Якого удару зазнали росіяни?

– ЗСУ провели унікальні операції зі знищення дронами російської стратегічної авіації іопор Кримського мосту. Провідні світові експерти, представники різних спецслужб, називають їх історичними, ставлять у навчальні матеріали для підготовки спеціалістів власних спецслужб.

Зараз провідні фахівці спецслужб у світі спостерігають, як українці втілюють безпрецедентні операції, які змінюють уявлення про можливості застосування роботизованих систем на війні. Україна змінює не лише тактики, а й стратегії інтелектуальних переваг за наявності меншого, ніж у ворога, економічного ресурсу та потужностей ВПК.

Українці показали, що навіть маючи в рази менше ресурсу, ніж ворог, можна організовувати філігранні операції, можна застосовувати асиметричні методи, демонструючи концепцію битви Давида проти Голіафа.

Росіяни зазнали суттєвих втрат у стратегічній авіації, але це лише один із вимірів. Демонстрація можливостей таких операцій як «Павутина» – це удар по ядерній тріаді Росії. Це приклад того, як зсуваються перестороги в міжнародних експертів. Українці показали, що такі удари можна і слід наносити.

Це також демонстративне приниження російської влади на геополітичній мапі, коли лідери різних країн відмітили, що немає ніяких «червоних ліній», і цілком можна давати відсіч Росії на агресію. Можна робити це максимально розумно, асиметрично, на будь-якій відстані. Навіть такими дешевими засобами як FPV-дрони можна знищувати техніку ворога на мільярди доларів, ядерну тріаду.

– Наскільки існує ризик, що подібні операції проти українських об’єктів можуть провести самі росіяни, як можна від них захиститися, і чи бачите, що керівництво України дбає про такий захист?

– Звичайно, росіяни готують подібні операції.Вони теж хочуть показати силу, їм важливо показати, що можуть чимось відповісти на інтелектуальні операції українських спецслужб. Але наші спецслужби за 3,5 роки повномасштабної війни і 11 років війни як такоїзапобігли десяткам, а то й сотням подібних спроб росіян реалізувати схоже на території України.

Спроби будуть надалі. Але зазвичай українські спецлсужби максимально блискуче іпрофесійно запобігають їм ще на етапі планування. Ризики від операцій ворога завжди є і будуть, тому важлива пильність України танаших друзів із Польщі та інших країн Європи.Бо Росія буде намагатися максимально розкачувати ситуацію, тероризувати диверсіями і терактами, проводити інформаційні операції, підривати об’єкти важкої промисловості.

Росіяни будуть пробувати дестабілізувати Україну і країни Європи, вплинути в інформаційній війні, кібервійні, в інших вимірах. У різних площинах триває ця війна й не лише проти України, а проти всіх нас.

Україна зараз – це просто передовау цій війні. Але Росіягібридними методами воює проти усієї Європи. Саме тому бачимо стільки терактів – від підривів військових підприємств у Німеччині до отруєння російськими агентами втікачів у Лондоні, інформаційні операції, втручання у внутрішню політику.

Це наша спільна небезпека. Лише об’єднавшись зможемо протистояти. Росія об’єднана з КНДР, Китаєм, Іраном, Білорусією. Відтак маємо теж тримати міцно альянс, і розуміти, що, на жаль, війна лише починається, і буде тривати у різних площинах ще багато років. Проти всіх нас, проти всієї Європи.

– У своїх інтерв’ю ви казали, що росіяни випереджають нас щодо розвитку БПЛА. Досі так вважаєте? Що заважає Україні бути попереду в цій сфері? Які ризики, якщо росіяни будуть далі нас випереджати?

– Росіяни на кожен долар, вкладений у технологічні розробки в Україні, вкладають своїх $15-$30. Плюс Китай активно допомагає їм з компонентами. Іран допоміг із передачею дронів-камікадзе Shahedі локалізацією виробництва в РФ. Україну атакує об’єднаний ВПК Росії-КНДР-Китаю-Ірану-Білорусії і ще десятка проксі-союзників Москви.

Також у російській зброї досі є компоненти з західних країн. Саме тому Україні так важко протистояти, позаяк є величезна російська перевага. Проте за 3,5 роки Київ не втратив жодного обласного центру.

Нагадаю, це проміжок часу, за який протягом Другої світової війни фронт на тисячі кілометрів котився по Європі. Зокрема, по територіях сучасних України і Польщі. За такий проміжок часу Гітлер та союзники вже кілька разів наступали та відступали в різні сторони, відбувалися окупації та звільнення цілих країн. А Путін з усіма своїми ресурсами і союзниками не спромігся захопити бодай один обласний центр України. Це результат стійкості та винахідливості українців у технологіях.

– Які переваги і недоліки України та Росії в системі розвитку технологій БПЛА? Що Україна могла б покращити, і як?

– Початково одним із недоліків Росії було те, що не було гнучкості в прийнятті рішень, була недооцінка військово-політичним керівництвом РФ важливості технологічної війни. Так само в росіян була недооцінка загалом масштабу спротиву українців, й того, наскільки героїчно українці будуть оборонятися. Саме звідси був міф про «Київ за три дні» чи «захоплення України за кілька тижнів». Тому на початках Росія недооцінила наші технології, і не мала гнучкості, щоб масово застосовувати дрони на тактичному та оперативному рівнях.

Однак росіяни швидко вивчили уроки, заплативши за них немислимими втратами – найбільшими з часів Другої світової війни. Відповідно зараз вони на певних напрямках починають мати паритет, а в деяких суттєво обганяють українців, які були в авангарді технологічної революції. Більшість найкращих рішень у війні винайшли саме українці – застосування FPV-дронів, дронівMavic для скидання вибухівки, наземні роботизовані комплекси. FPV-дрони стали просто революційною технологією, яка зараз визначає хід війни.

У багатьох рішеннях українці були першими, але росіяни швидко від нас навчилися і найкращі рішення зуміли масштабувати за рахунок величезних бюджетів та жорстких централізованих рішень.

Питання номер один– здатність до інженерного прогнозування, яке мала б бути забезпечити інженерна ставка на рівні командування ЗСУ. Цій ідеї вже багато років. Вона б уможливила горизонт планування на півроку-рік. Це має бути аналіз ситуації найкращими фахівцями, передусім інженерами, і оцінка тенденцій,які будуть актуальними через 6-12 місяців.

Для того, щоб не проспати деяких рішень зі сторони росіян, як це сталось із FPV-дронами на оптоволокні, дуже важливо мати таке прогнозування. На жаль, технологічна ставка була анонсована, але не реалізована в нас в тому форматі, в якому я її пропонувала – різнопрофільна робота різних груп фахівців по різних напрямках – лазерна зброя, електромагнітна, автоматичні оптичні системи наведення та навігації, ракетна галузь тощо.

Таких тем не так багато– 7-10. Але вони будуть впливати на хід війни і технологічне поле бою. Це те, що варто було б покращувати, щоб не йти на осліп у тумані війни, а розуміти, що нас чекає за горизонтом, і вже готуватися.

– Наскільки добрим є діалог між волонтерами в сфері БПЛА, державою, якістю і швидкістю впровадження інновацій в цій сфері в армії? Наскільки керівництво ЗСУ системно підходить до викликів у сфері розвитку БПЛА, і чого бракує для покращення ситуації?

– Рівень взаємодії між волонтерами і державою є недостатній, хоча значно кращий, ніж в 2014-2015 роках. 10 років тому ентузіастів, які займаються цією справою було кілька десятків на всю країну. На жаль, ніякої взаємодії з державою нам тоді не вдавалося збудувати. Усі спроби вийти на діалог, запропонувати рішення і налагодити системну роботу в галузі тоді були проваленими. Топ-чиновники не хотіли чути і реагувати, не бачили в цьому ніяких перспектив, не розуміли, навіщо ці дрони, і яка від них користь. Вони не сприймали це як серйозну зброю, відмахуючись, що артилерія, танки, міни – це серйозна зброя, але не дрони. Зараз все значно краще, але все одно для такого масштабу війни – недостатньо.

– Яку роль на полі бою зараз грають дрони на оптоволокні та застосування штучного інтелекту? Хто має перевагу, Україна чи Росія, і в чому вона проявляється?

– Щодо дронів на оптоволокні, то зараз ворог має суттєву перевагу. Перші масові їх застосування відбулися в серпні 2024-го під час Курської операції. Ці дрони мають суттєвий вплив на поле бою, адже дають можливість ворогу контролювати логістику, і не вразливі до РЕБу. Вони також застосовуються в режимі так званих «ждунів», коли БПЛА чекає на дорогах та перехрестях до моменту, поки не наблизиться якась ціль.

Це дає ворогу серйозну перевагу. Вони можуть літати на таких дронах подекуди на 25-30 км, що дає їм «руку удару». Відтак ця «рука» стала доволі довгою. Відтак росіяниможуть вибивати не лише нашу піхоту, а й БПЛА. Це серйозний фактор, на який наразі немає системної протидії. Є певні контрзаходи, але їх недостатньо.

– Наскільки на полі бою зараз активно застосовуються наземні види дронів для постачання, евакуації, мінування, і які перспективи в розвитку цих сфер?

– Наземні роботизовані комплекси – дуже перспективна тема, передусім через активний розвиток повітряних дронів, і через те, що збільшилася «сіра зона» між сторонами, і відповідно більшість втрат відбувається на етапі логістики, на можливості доставити для екіпажів БПЛА і піхоти певні вантажі, продукти, боєкомплекти, обладнання. Щоб не ризикувати цілою машиною з екіпажом, посилається наземний робот. Це дає можливість доставити вантаж з меншими ризиками. Плюс було багато прикладів евакуації поранених, багато випадків евакуації тіл загиблих бійців.Для того, щоб переміщень людей в зоні ураження дронів було якомога менше, використовуються наземні роботи.

– Чи є перспектива «війни роботів», коли на полі бою буде мінімум людей і максимум різного роду БПЛА, наскільки ми близькі до такого типу війни? Які в ній перспективи і ризики для учасників конфлікту?

– Нас очікує масштабування війни роботів. Війна дронів вже триває і це тільки початок. Загалом, цятехнологічна велика війна – певнийінтро до значно більшої війни, яка буде масштабована на різні країни. Я в цьому глибоко переконана, так само, як була переконана в 2014-2015 роках, що на нас чекає війна дронів, що це перспективне озброєння, яке змінить хід війни.

Я була переконана, що Росія однозначно нападе на нас у повномасштабній агресії.Тоді, на жаль, мало хто повірив, що буде війна дронів, і мало хто вірив, на жаль, навіть в Україні, що Росія вторгнеться. На жаль, все справдилось. Тож зараз, 11 років по тому, я так само відповідальнокажу, що Росія вторгнеться в країни ЄС, передусім в країни Балтії, Польщу та інші найближчі країни біля її кордонів. Це абсолютно реальна перспектива і лише питання часу.

Так само, відповідально і гарантовано стверджую, що це буде наймасштабніша війна роботів в історії людства. Вона зараз в Україні знаходиться лише на початку. Росія буде намагатися атакувати європейські країни десятками тисяч дронів різних типів і класів – наземних, повітряних. Передусім дронів-розвідників і дронів-камікадзе, які будуть врізатися та вибухати. Говоримо про конкретні міста – це може бути Таллінн, Рига, Варшава, Краків, Прага.Це дуже явна і реальна загроза, яка очікує як на країни, ближчі до Росії, так і на ті, які дальше.

Важливо розуміти, що у Москви є військово-промислова база Китаю. Росія вже має величезний досвід технологічної війни.Маючи компонентну базу китайців, маючи об’єднаний російсько-китайський інженерний розум та іранських інженерів, вона вже планує масштабну технологічну війну з європейськими країнами.Це питання про вторгнення роботів.

– Чи відстали, і якщо так, то наскільки провідні країни НАТО в сфері сучасних військових технологій БПЛА? Випробовування цих технологій у реальних бойових діях?

– Країни НАТОглобально відстали від реалій на полі бою у технологічній війні. Часто спілкуюся з офіцерами країн Альянсу, які приїжджають в Україну, із представниками урядів і відповідально заявляю, що якщо завтра почнеться вторгнення російсько-китайських сил в Європу, то європейські країни не будуть готові відбити таке технологічне вторгнення.

На жаль, генерали часто готуються до минулих війн. Ті види озброєння і підготовки, які зараз є в Європі, морально застаріли. Наведу простий приклад – реактивні системи залпового вогню, які можуть коштувати десятки мільйонів доларів, чи танки за $2-3 млн, чи системи ППО за мільйони доларів, їх легко вразити роєм FPV-дронів, які коштують кілька сотень доларів.

Українська операція «Павутина» чудово показала, як дрони за сотні доларів можуть вражати техніку на мільярди. За умови, що, наприклад, ці дрони будуть мати комп’ютере бачення і автономність, автоматичні оптичні системи наведення і навігації, будуть застосовані технології штучного інтелекту, то не видно ніяких засобів протидії цьому на сьогодні в країнах Європи. Немає контрзаходів, які б захистив дорогу військову техніку, яку фактично за кілька нальотів можна знищити на понад 80%.Усю техніку, наприклад, в такій країні, як Естонія, чи навіть Польща. Це дуже важливо розуміти.

– Як і наскільки європейські країни НАТО переймають український досвід у сфері БПЛА? Яким чином і наскільки готові допомагати Україні своїми технологіями, грошима, розробниками?

– З того, що вже можна констатувати – європейські уряди, на жаль, наразі недостатньо готуються до захисту своїх громадян.Можу стверджувати, готова через певний час подивитись на це інтерв’ю і підтвердити, що, умовно, якщопротягом найближчого року Росія нападе на якусь із європейських країн, то влада цієї країни не підготує своїх громадян до таких сценаріїв.

Тому українці готові передавати досвід, навчати літати на безпілотниках, застосовувати РЕБ, наземних роботів, програмне забезпечення.Ми готові цим ділитися з вдячністю за всю ту допомогу, яку дали нам європейці.Передусім найближчі країни, польський народ, прихищаючи наших біженців, допомагаючи зброєю, рятуючи нашихдітей, проявляючи гуманність і милосердя в найважчий час випробувань.

Ми готові цим ділитися абсолютно відкрито і безкоштовно.Однак бачимо дуже мало зацікавленості.Очікуємо, що значно більше буде приїжджати сюди людей від урядів, від військових, які готові будуть говорити про конкретні програми, які хочуть отримати ці знання.Ми готові передати весь той досвід, який в нас є, бо це, з одного боку, вдячність нашим друзям з Польщі та інших країн, а, з іншого, важливо зараз не втрачати час і підготувати інші країни до вторгнення, яке може відбутися у найближчі роки.

Важливо, щоб весь той жах, який ми проживаємо, інші європейські країни не прожили.Дуже важливо, щоб їм не доводилося знати, що таке діставати своїх дітей по частинам з-під завалів.Саме тому важливо не втратити час і підготуватися.

– Майбутніми жертвами російської агресії в Європі можуть стати країни Балтії і Польща. Чи вчаться їхні військові в Україні, як можна використати БПЛА у можливій війні з Росією? Як можна краще організувати таку співпрацю на міждержавному рівні з найбільш зацікавленими країнами ЄС?

– Ми готові допомагати.Усі зацікавлені можуть звертатися до нас, до мене, як до керівниці найбільшого волонтерського проєкту технологічного посилення армії – VictoryDrones. У наш фонд Dignitas. Ми навчаємо армію застосовувати технології. Понад 85% всієї технологічної підготовки в Україні – це робота наших інструкторів. Ми створили найбільше інженернеком’юніті, найбільшу технологічну спільноту, колективний розум. Займаємось розвитком виробництв, дерегуляцією законодавства. Де-факто, на думку більшості експертів у світі, які займаються цією темою, ми є носіями фактичнобезпрецедентного досвіду з розвитку технологій, починаючи з 2014 року.

Усі, хто зацікавлений, читає це інтерв’ю, можете звертатись до нас. Ми з радістю допоможемо нашим друзям з ЄС встояти перед спільною загрозою майбутнього масштабного технологічного вторгнення з боку осі «країн зла», яка вже сформувалася. Ці країни вже готують плани нападу, щоб змінити світовий порядок, вперше з часів Другої світової війни, і запровадити свої авторитарні або тоталітарні правила гри в наших країнах. Ми готові навчити всіх бажаючих друзів із Європи, як себе захистити.

Фото зі сторінки Марії Берлінської у Facebook

 

Share Button

ЄС та Польща розвиватимуть залізничне сполучення з Україною

Share Button

Євросоюз вирішив виділити 76 млн євро на будівництво залізничної колії до Львова.

«Це чіткий сигнал, що Україна вже є частиною європейської транспортної мережі, а наша інтеграція буде не в майбутньому, а відбувається вже зараз», – заявив віце-прем’єрз питань відбудови України Олексій Кулеба. Проєкт передбачає будівництво ділянки залізничних колій європейськоїширини 1435 мм від станції Мостиська-II (де вже є така колія до кордону з Польщею в Медиці) до станції Скнилів на околиці Львова. Довжина запланованої ділянки –близько 73 км.

Наразі також завершуються роботи з модернізації залізничного вузлав Перемишлі, які мають покращити якість ширококолійної інфраструктури з польськоїсторони (колії шириною 1520 мм). Вони стосуються ліній №92 (Перемишль-Медика) та №614 (Журавіца-Гурко). Лінія №92 використовується для пасажирських перевезень між Польщею та Україною. Роботи мають бути завершені у 2026 році.

З точки зору України, важливим також є будівництво Центрального комунікаційного порту (ЦКП). Аеропорт, запланований між Варшавою та Лодзю, а також залізнично-транспортний вузол, мають бути запущені у 2032 році. ЦКП має стати важливим з точки зору обробки потоку пасажирських перевезень у всьому регіоні Центрально-Східної Європи, а також як елемент військової логістики у випадку кризи чи війни: аеропорт має мати відповідну можливість приймати великі транспортні літаки, а також необхідну складську, майстерську, рятувальну, пожежну та інші схожіінфраструктури. Перший залізничний під’їзд планується збудувати вже у 2029 році.Він буде використовуватися під час будівництва аеропорту та після його завершення для обслуговування його паливної інфраструктури.

Залізничний транспорт має дедалі більше значення для пасажирських перевезень у Польщі. За прогнозами, через 10 років, тобто у 2035 році, загальна кількість пасажирівзалізниці становитиме 556-630 млн перевезень на рік.

За даними: PAP, rynekkolejowy.pl

 

Share Button