неділя, 16 Лютий, 2025
pluken
Головна / polukr (сторінка 30)

polukr

Збір з командирами підпорядкованих підрозділів з України, Польщі та Литви відбувся у командуванні ЛИТПОЛУКОБРИГ

Share Button

12 травня. ЛЮБЛІН, Польща. У командуванні Литовсько-Польсько-Української бригади під керівництвом командира частини бригадного генерала Адама Йокса і його заступника полковника Володимира Юданова відбувся одноденний збір з командирами підпорядкованих підрозділів.

Понад двадцять командирів батальйонів та підрозділів забезпечення з збройних сил України, Республіки Польщі та Литовської Республіки зібралися в багатонаціональному штабі аби обмінятися досвідом і налагодити співпрацю та взаємообмін інформацією. Україну під час йього заходу представляв командир батальйону окремої десатно-штурмової бригади майор Олег Баляс. Цей батальйон визначено як приданий Литовсько-Польсько-Українській бригаді для виконання завдань за призначенням.

“Так, бригада сформована із офіцерів штабу та підрозділів трьох різних країн, у нас різне озброєння і оснащення, але водночас в ЛИТПОЛУКРБРИГ ми маємо одну мату і поділяємо єдине бачення.Таким чином, всі наші підрозділи повинні досягнути функціональну взаємосумісність. Командири і їх особовий склад повинні знати партнерські підрозділи і бути впевненими, що можуть покластися на цих людей. Під єдиним командуванням, після набуття повної оперативної спроможності, наша бригада буде готова до виконання операцій з підтримки мину”, зазначив заступник командира бригади полковник Володимир Юданов.

DSC01823

Під час збору учасники зробили презентації про підпорядковані підрозділи та їх спроможності. Потому вони обмінялися контактами аби підтримувати звя’зок та обмінюватися інформацією у майбутньому. Командир ЛИТПОЛУКРБРИГу бригадний генерал Адам Йокс запевнив, що учасники збору будуть часто зустрічатися під час міжнародних військових навчань, тренінгів та інших заходів, що проводитимуться на базі багатонаціональної бригади.

Олександр ГАЙН

Share Button

Бальцерович і польська стратегія інформаційної політики в Україні

Share Button

Два з лишком роки динамічних політичних змін у нашого східного сусіда та ескалація на інформаційно-психологічному фронті, ініційована Російською Федерацією, підштовхують нас до ретельного аналізу польських досягнень в Україні. Акцентуючи на діяльності, пов’язаній з інформацією, слід згадати про останню прес-конференцію Лєшека Бальцеровича в Києві. Вона, щонайменше, спонукає до серйозних роздумів. Передусім – Варшаву.

Перш за все мусимо зосередити увагу на питаннях правдивості та вірогідності журналістських матеріалів декількох головних польських ЗМІ, які, пишучи про номінування проф. Бальцеровича, використовували такі заголовки: «Лєшек Бальцерович в українському уряді», «Лєшек Бальцерович в уряді України» або «Лєшек Бальцерович призначений українським урядом». Це серйозне упущення, яке неприпустиме в серйозній пресі, оскільки не лише вводить читачів в оману, створюючи хибну картину реальності, а й дає підстави вважати, що Польща офіційно залучена в українські державні структури. А це не є правдою. Його посада – представник президента при уряді України, а разом з колишнім словацьким віце-прем’єром він був призначений співголовою скромної за кількістю членів Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні.

Вищезгадана невірогідність ЗМІ (особливо зважаючи на те, що в Україні широкий загал має низький рівень знання польської мови), діяльність самого професора Бальцеровича й остання його прес-конференція в Києві дають змогу зробити кілька узагальнень:

  • незнання прізвища Павла Боболовіча – одного з небагатьох (а проте одного із найвідоміших) польських постійних кореспондентів в Україні, – засвідчило, що Лєшек Бальцерович приїхав до Києва не найкраще підготовленим у сфері контактів та співпраці з поляками, які перебувають «на місці» й мають порівняно з ним повніше уявлення про місцеві реалії, не кажучи вже про те, що їхні звіти про Україну мають вищу цінність, ніж офіційні прес-релізи державних органів (хоча Бальцерович вибачився за перекручення прізвища);
  • виконуючи консультативні функції при найвищих державних органах сусідньої країни, стратегічно і геополітично важливої для Варшави, проф. Бальцерович, не адаптував своєї активності на Твіттері – його пости за останні тижні далекі від політичного нейтралітету, а його критика польського уряду дуже гостра; помилково вважати, що це не було чітко зафіксоване в Україні, і що це не впливає на сприйняття як самого Бальцеровича, так і Польщі в цілому;
  • вищезгаданий дисонанс пов’язаний з іншим важливим питанням – в Україні неурядові організації, журналісти, політики й широкі прошарки суспільства не знають, хто з поляків говорить офіційно від імені Польщі;
  • досі немає відповідей на важливі питання про плани або концепцію діяльності радників українського президента з польським паспортом, і офіційно на цей момент, як ствердив сам проф. Бальцерович, ніхто не фінансує їхньої діяльності; такий спосіб ведення інформаційної політики співголовами Групи стратегічних радників вельми негативно впливає на прозорість та зростання довіри до їх діяльності.

Додайте до цього добре відомий факт, пов’язаний з недавньою зміною уряду. Новим прем’єр-міністром став Володимир Гройсман – людина, що тісно пов’язана з Петром Порошенком. Однак широку міжнародну підтримку мав потенційно інший склад уряду, який мала б очолити Наталія Яресько. Український президент настояв на своєму і розіграв інші політичні партії, щоб створити для себе найбільш оптимальну політичну конфігурацію, яка ґрунтується на вельми сумнівній якості коаліції в парламенті, і яка водночас може розвалитися у випадку важких голосувань. Тому й виникла потреба збільшення власної реформаторської легітимності для західної громадської думки, яка мала частково нейтралізувати негативні емоції, пов’язані з формуванням абсолютно лояльного складу Кабінету Міністрів. Відтак були запрошені західні економісти, між іншим і проф. Бальцерович. Про цей контекст завжди треба пам’ятати: поруч із реальною необхідністю реформ і зовнішньої експертної підтримки функціонує ще й контекст суто політичний та іміджевий.

Висновки:

  • відсутність співпраці й координації у сфері інформаційної політики між експертами, Міністерством закордонних справ та засобами масової інформації: Офіційно це експерт з Польщі, котрий є радником з проведення реформ, що для суспільства будуть дуже болючими; у контексті методів і масштабів російської інформаційної війни та винятково активної участі російських і проросійських засобів масової інформації в руйнуванні та саботуванні польсько-українських відносин неважко уявити собі сценарій, за яким не проф. Бальцерович особисто, а проф. Бальцерович як «представник польського уряду» (а сам уряд, на думку багатьох проросійських «експертів», буде, як і попередній, докладати всіх зусиль, щоб домогтися ескалації напруженості у відносинах з Росією і реалізовуватиме політику Вашинґтона, на команду якого поляки нібито організували Майдан у 2013-2014 роках) разом з польською державою буде звинувачений у діях проти українського народу або в розпродажі українського національного багатства (для захисту українських політиків формально відповідальних за реформи); важко на цей момент оцінити ступінь загрози польсько-українським відносинам, який виникає в результаті активних дій радикальних сил або популістів в Україні, які у майбутньому могли б хотіти звалити відповідальність за реформи, помилки або невдачі уряду на закордонних експертів;
  • внутрішньополітичні міжусобиці в Польщі впливають на якість і ефективність зовнішньої політики: попри можливість реалізації багатьох стратегічно важливих з точки зору національного інтересу Польщі пріоритетів, на жаль, це неможливо через відсутність компромісу між самими елітами і винесення внутрішніх суперечок на міжнародний рівень, що шкодить польському іміджу і послаблює нас на міжнародній арені;
  • діяльність експертів з польськими паспортами на такому високому рівні може вплинути на загальне сприйняття і ставлення до Польщі українського суспільства та його еліт: теоретично, у разі поразки, можуть мати негативний вплив на становище польських підприємців, представників ЗМІ, експертів, науковців і навіть туристів;
  • помітною є відсутність довгострокової стратегії Польщі в галузі інформаційної політики в Україні: бракує: а) активних дій для подолання польсько-українського інформаційного бар’єру, який є похідною мовного бар’єру та глибокого розуміння теми, б) чітких комунікатів від польських державних структур до їх українських відповідників як на офіційному, так і на неофіційному рівні, в) формалізованих і, водночас, відкритих для різних середовищ платформ для співпраці між Варшавою і Києвом, г) зміцнення контактів Міністерства закордонних справ та інших державних структур з науковим, експертним та журналістським середовищами у площині консультацій або актуалізації поточної політики щодо України, д) співробітництва Міністерства закордонних справ з національними ЗМІ, які пишуть про польсько-українські питання;
  • необхідна гнучкість і швидкість дій: інформаційна політика Варшави повинна бути спрямована на ефективне відстоювання інтересів Польщі – постійних у середньостроковій перспективі – у всеукраїнському вимірі; однак не слід забувати про додаткові елементи, наприклад, посилену увагу до Львова та еліт Західної України, чия роль і значення для політики України постійно зростають завдяки широкому політичному представництву в урядових, парламентських, наукових, промислових та патріотичних колах.

др. Адам Лельонек,

експерт Фонду ім. Казімежа Пуласького,

член ради Фонду Центр досліджень Польща-Україна

Share Button

Командні спортивні змагання загартовують дух та здружують багатонаціональний колектив Литовсько-Польсько-Української бригади

Share Button

9 травня. ЛЮБЛІН, Польща – Військовослужбовці командування Литовсько-Польсько-Української бригади взяли участь у змаганнях з бігу на 4 кілометри та естафеті 3 по 400 метрів.

Офіцери та військовослужбовці за контрактом багатонаціонального штабу розподілилися у команди відповідно до секцій. На переконання заступника начальника штабу підполковника Андрія Кіхтана, такі спільні заходи сприяють пропаганді здорового способу життя, здруженості колективу та підвищують фізичні якості учасників.

sport5

«Під час змагань ми зосередили увагу на перевірці фізичної підготовленості військових з трьох різних країн, їх готовності до складання заліків з фізичної підготовки наприкінці травня. Адже в міжкомандній боротьбі зростає рівень фізичної загартованості кожного військовослужбовця. Також, важливим критерієм є згуртування колективу командування багатонаціональної бригади. Витривалість і робота в команді зміцнюють наш штаб і наш союз,» сказав бригадний генерал Адам Йокс, командир ЛИТПОЛУКРБРИГ.

sport6

Олександр ГАЙН

Share Button

У Львові у рамках міжнародної медичної науково-практичної конференції хірурги України та Польщі обговорюють, зокрема, актуальні проблеми військово-польової медицини

Share Button

Сьогодні у Львові на базі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького розпочався другий день роботи міжнародної медичної науково-практичної конференції «Українсько-польські хірургічні дні», під час якої окремо обговорюються актуальні питання сучасної бойової травми та медицини катастроф. Перед присутніми із вступним словом з даної теми виступив начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковник медичної служби Іван Гайда.

Слід зазначити, що конференція проводиться під патронатом голови Асоціації хірургів України професора, доктора медичних наук Олександра Усенка та голови Товариства Польських хірургів професора, доктора медичних наук Яна Куліга і триватиме до 7 травня.

Як розповів голова оргкомітету доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії №1 Львівського національного медичного університету іменгі Данила Галицького, голова Асоціації хірургів Львівщини Олексій Лукавецький українсько-польські хірургічні дні започатковані ще у 1998 році. Проводяться вони почергово у Польщі та Україні.

— Сьогодні ми проводимо вже шосте зібрання хірургів обох країн у рамках науково-практичної конференції, — зазначив професор Олексій Лукавецький. — І хоча зв’язки між українськими та польськими хірургами підтримуються постійно, таких масштабних спільних заходів ми не проводили 8 років. Події, які відбуваються на сході України, спонукали нас на обговорення актуальних питань сучасної хірургії і, насамперед, це питання військової медицини. Воно потребує обміну думками. Нам цікавий досвід Польщі як члена НАТО, їхні військові медичні стандарти та методики. Їм цікавий, насамперед, наш практичний досвід, як загартувалася наша військова медицина під час бойових дій на Донбасі.

У свою чергу голова оргкомітету доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри і клініки хірургії загальної, гастроентерологічної і пухлин шлунково-кишкового тракту університету медичного у Люблені Гжегож Вальнер висловив сподівання, що наукові аспекти, які обговорюватимуться під час українсько-польських хірургічних днів, сприятимуть поглибленню дружніх стосунків, подальшій інтеграції в середовищі українських і польських хірургів. Він повідомив, що до Львова з Польщі прибуло близько 70 хірургів, 15 з яких представляють військову медицину.

— Перша секція українсько-польських хірургічних днів присвячена аспектам воєнно-польової хірургії, де будуть висвітлені загальні характеристики ситуації, яка склалась сьогодні, а також розглядатимуться окремі питання надання хірургічної допомоги в умовах польових мобільних госпіталів та ситуацій, які виникають внаслідок ведення бойових дій, — зазначив начальник кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії, доктор медичних наук, професор полковник медичної служби Ярослав Заруцький. — На цю конференцію приїхали 40 військових хірургів України. Це представники, насамперед, Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, мобільних госпіталів, які безпосередньо працюють на передовій. А також поділитися своїм досвідом прибули представники потужних медичних закладів першого ешелону — з Дніпропетровська, Харкова, Запоріжжя.

med 006

Зокрема головний лікар Обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечнікова професор Сергій Риженко з Дніпропетровська повідомив, що лікарня щодня приймає поранених українських бійців і через неї за час бойових дій, які точаться на Донбасі, їх вже пройшло близько 2000. Багато з них одужали і повернулися у підрозділи та до своїх сімей. Він наголосив, що дніпропетровський досвід лікування бойової травми, який одержано з кров’ю українських героїв, буде цікавим як польським, так і українським колегам, адже в мирний час набути його майже неможливо.

Окрім аспектів військової хірургії учасники українсько-польських хірургічних днів обговорять актуальні питання хірургії кишково-шлункового тракту, обміняються думками у галузі бариатричної та метаболічної хірургії. На завершення форуму українські медичні фахівці ознайомлять присутніх із новітніми хірургічними методиками, а польські колеги представлять цікаву інформацію щодо роботохірургії та нанохірургії. Також у ході конференції присутні мають змогу ознайомитися із продукцією підприємств, що працюють у галузі медицини.

Підполковник Вадим БАКАЙ, Регіональний медіа-центр МО України (м.Львів).

Share Button

Головою ССМ ОБСЄ на КПП “ГУКОВО” та “ДОНЕЦЬК” призначено випусника акадємії ГШ ЗС РФ

Share Button

28 квітня 2016 року Німецьке Головування ОБСЄ прийняло рішення призначити на посаду Головного спостерігача (Голови) Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на російських пунктах пропуску Гуково та Донецьк, що межують з Україною, громадянина Швейцарської Конфедерації Флавьєна Шаллєра (Flavien Schaller), який почав виконання своїх обов’язків з 1 травня 2016 року.

Про це 4 березня 2016 року повідомили Вести.ru. Однак існують великі сумніви щодо його особистої незаангажованості в об’єктивному висвітлені ситуації навколо протистояння РФ та України. Його ставлення до Росії яскраво свідчать відповіді на запитання в інтерв’ю «Новой газете» ще 2013 року. А тому не слід очікувати від СММ ОБСЄ на російських пунктах пропуску Гуково та Донецьк заяв, які б компрометували чи подавали РФ в незручному для Кремля вигляді. Питання лише в тому, яку мету переслідує Німецьке Головування ОБСЄ, призначаючи на таку відповідальну посаду особу, яка є прихильником всього “руського” та пройшла підготовку у військових навчальних закладах РФ.

Підполковник ГШ ЗС Швейцарії Флавьєн Шаллєр з 1 вересня 2011 року по 23 червня 2012 року був слухачем академії ГШ ЗС РФ. Навчався на Спеціальному факультеті за програмою професійної перепідготовки іноземних фахівців з військової безпеки держав. Згідно з дипломом отримав право на ведення професійної діяльності на командно-штабних посадах оперативного рівня управління. Є першим, швейцарцем, що закінчив Академію ГШ ЗС РФ.

Розмовляє російською, а також ще на чотирьох мовах – французькою, німецькою, англійською, італійською. Уперше відвідав РФ (Пермську область) ще у 2003 — році з метою вивчення російської мови.

Джерело: defence-ua.com

 

Share Button

Польсько-російська війна пам’ятників

Share Button

Питання демонтажу радянських пам’ятників у Польщі раз за разом розпалюють емоції не лише в Росії, але й у Польщі. Зрозуміло, це не випадок, а добре спланована і послідовно реалізована інформаційна операція, яка щонайменше дозволить росіянам записати на власний рахунок черговий успіх у вигляді розпалювання внутрішнього конфлікту в польському суспільстві.

Емоції, які викликають в російському суспільстві обіцянки усунення із суспільного простору в Польщі памятників з часів ПНР, що прославляють дії радянської армії в часи другої світової війни, ще можливо зрозуміти. Відданість росіян пам’яті перемоги у Великій Вітчизняній війні є явищем такого рівня, який можна порівняти хіба що з почуттями поляків до Варшавського повстання, при чому наскільки в Польщі не бракує дискусій або критичних голосів щодо сенсу такого зриву, настільки ж в Росії переконання щодо героїзму і безгрішності Червоної Армії є в принципі не дискусійним, а кожна спроба поставити це під сумнів кваліфікується, як замах на національну святиню.

В значній мірі саме з цього виникають обурення проти Польщі і польської влади, яка планує позбутися зазначених пам’ятників (з подібною реакцією зіткнулися аналогічні дії влади держав Балтії десять років тому). Не менш важливо також, що російські медіа подають цю справу, як замах на пам’ять героїв, цілком ігноруючи історичні факти і польське сприйняття подій після 1944 i 1945 років, коли визволення Польщі з під влади гітлерівської Німеччини було початком чергової окупації, що мала тривати чергові десятиріччя.

Як в такій ситуації російська пропагандистська махіна діє по відношенню до Польщі? Отже, вона використовує стару і багаторазово перевірену методику «поділяй і володарюй!»: вказуючи на владу і антиросійськи налаштовану частину польського суспільства («злих поляків») i намагаючись заклейміти їх; водночас, протиставляючи їм «добрих поляків», тобто тих, що не погоджуються на демонтаж радянських пам’ятників, нібито з огляду на дружні почуття до Росіi і росіян (чи то так насправді, це вже справа маргінальна, принаймні з російської точки зору). Цій меті власне служить оголошена в російських медіа акція «вдячності» для Ряшева, де рада міста негативно оцінила наміри перенесення Пам’ятника Вдячності Червоній Армії з центру міста: в рамках вдячності громадяни Російської Федерації фотографуються з транспарантом «Дякуємо Жешуву за пам’ять» i розміщують фото з хостінгом #thnx_Rzeszow в соціальних мережах. До акції долучилися найбільші російські телеканали, в т.ч. „Россия 24”, де не бракує коментарів (нібито) пов’язаних з Польщею «експертів», які переконують, що переважна більшість поляків поділяє саме таку точку зору (зрозуміло, що такі заяви не підкріплені жодними дослідженнями).

Цей механізм є ні чим іншим, як лише повторенням моделі поведінки 40-х та 50-х років ХХ століття, коли «злій» реакційній санаційно-фашистській Польщі протиставляли «добру» прорадянську соціалістичну «Польщу Любельську», віддану Польському Комітету Національного визволення (PKWN) i Moскві. Здається, що виставлення російськими медіа сьогоденних «злих» поляків в одному ряду з гітлерівською Німеччиною є лише питанням часу.

Ще більш важливою проблемою, ніж питання медіа в самій власне Росії (розрахованого головним чином на внутрішнього споживача) однак є факт, що російська реакція викликає лавину дискусій i (часто далеких від культурних) спорів між мешканцями польських міст, де знаходяться згадані пам’ятники. Слід очікувати, що подібно до того, як це мало місце у випадку пам’ятника «Чотирьох, що сплять» (Пам’ятник братерства зброї), який ще нещодавно знаходився в варшавській Празі Північній. В багатьох випадках справа знайде також власний контекст локальної політичної боротьби між партіями діючої влади і опозиції, втягуючи політиків і місцеву спільноту у конфлікти, які напевно не залишаться без впливу на інші сфери активності, часто такі, що мають більш стратегічне значення для локальної спільноти, ніж питання подальшої долі пам’ятників часів колишньої ПНР. Зрештою, здається, саме такою є мета діяльності російської інформаційної пропагандистської машини: розпалювання локальних конфліктів є наслідком досягнення відповідного рівня послаблення активності в інших районах. Однак що дуже важливо, в основі російської інформаційної політики лежить (інколи вірно) припущення, що внутрішньо розділене і конфліктуюче між собою суспільство не в змозі створювати та утримувати сильних позицій власної держави у міжнародній політиці. І на досягнення саме такого власне результату розраховані інформаційні акції, що реалізуються росіянами по відношенню до Польщі – a питання так званої війни пам’ятників є лише одним і то не самим головним напрямком.

Протидія таким організованим і плановим діям, що реалізуються в інформаційній сфері, звісно, можлива, але не є справою простою. Першочерговою є активність самої аудиторії, вибудова спроможності критичного сприйняття інформації отриманої з засобів масової інформації (це завдання на роки, між іншим, вимагає змін насамперед в системі освіти), а також більшої дисциплінованості самих постачальників інформації до широких верств суспільства, тобто головних медіа, радіо- і телевізійних станцій, інтернет-джерел тощо. На жаль, у Польщі так звані медіа головного напрямку, як і раніше, скоріше погоджуються з висновками, розробленими російськими стратегами інформаційної війни (що зрештою вказує на дуже добре пристосування запланованих акцій до реалій локального ринку у Польщі, a це в свою чергу свідчить про наявність у росіян добре поставленої розвідки в цьому районі). Зокрема, це добре видно на прикладі повідомлень щодо інциденту за участі російських бомбардувальників Су-24 та американського есмінця USS „Donald Cook”, на палубі якого знаходився польський вертоліт. Фактично неабиякий випадок (яких щороку багато за участі літаків і кораблів Росії і НАТО) на багато днів перетворився на одну з провідних тем багатьох польських редакцій і зріс до рівня подій, що становлять загрозу для безпеки країни (слід зауважити, що російські літаки були неозброєні, а навіть якби і мали зброю, спроможність систем ППО американського корабля дозволяє дати відсіч значно більш чисельним повітряним атакам евентуального противника). На жаль, ця остання інформація не змогла «пробитись» до головних інформаційних каналів на відміну від побоювань чи навіть прямих майже істеричних настроїв.

Слід пам’ятати, що як переоцінка, так і недооцінка загроз рівною мірою можуть мати негативні наслідки. Зокрема, якщо вони фактично відповідають російській стратегії інформаційної війни і призведуть до того, що наші власні медіа мимоволі використовуватимуться іноземними фахівцями від пропаганди і маніпуляції. Ситуації, подібні до зазначених вище, незважаючи на їх локальну та поточну шкідливість, тим не менше, створюють небезпечні прецеденти на майбутнє і можуть мати важкі для передбачення наслідків в умовах реальної кризи.

Даріуш Матерняк

Переклад з польської: Володимир ЗАБЛОЦКИЙ

Share Button

Україна значно посилила свій військовий контингент на кордоні з Молдовою

Share Button

Україна стягнула додаткові сили і посилила охорону придністровської ділянки на кордоні з Молдовою. Про це повідомляє Військова Панорама.

На даний момент відомо, що в район кордону з Молдовою були перекинуті додаткові сили Національної Гвардії і Збройних сил України. Державна Прикордонна Служба України також заявила про посилення заходів з охорони державного кордону та територіальних вод в районі придністровської ділянки на кордоні з Молдовою.

На пунктах пропуску використовуються спеціальні прилади для ретельної перевірки документів, цілодобово чергують ситуативні групи і резервні підрозділи. Задіяна також авіація ДПСУ: літак «Даймонд Д-42» здійснює моніторинг надводної обстановки в Чорному морі і на адміністративному кордоні окупованого Криму. Придністровський сегмент на українсько-молдовському кордоні контролює вертоліт Мі-8.

Посилення військової контингенту в районі українсько-молдовського кордону пов’язано перш за все з нестабільною ситуацією як в самому регіоні, так і в зв’язку з подіями в самій Молдові.

Джерело: defence-ua.com

 

Share Button

Українські та литовські військовослужбовці ЛИТПОЛУКРБРИГ спільно з польськими колегами відзначили національні свята Республіки Польща

Share Button

4 травня. ЛЮБЛІН, Польща – Литовські, польські і українські військовослужбовці командування ЛИТПОЛУКРБРИГ взяли участь у відзначенні Дня Державного Прапора та Конституції 3 травня Республіки Польща.

Зокрема, 2 травня представники багатонаціональної бригади під керівництвом начальника штаба підполковника Елігіуса Сенуліса спільно з Люблінським воєводою Пшемиславом Чарнек вшанували Польський Національний Прапор.

5

А вже наступного дня в під час відзначення Конституції 3 травня командир ЛИТПОЛУКРБРИГ бригадний генерал Адам Йокс командував парадом за участі підрозділів силових структур Любліна. Після офіційної церемонії представники Литовсько-Польсько-Української бригади поклали вінок до Пам’ятника Конституції 3 травня.

10

“Ми раді продемонструвати згуртованість литовських і українських військовослужбоців ЛИТПОЛУКРБРИГ з польською нацією. Я бачив цікавість і захоплення людей тим, що представники сусідніх держав віддали військове вітання і вшанували наші національні символи. Такі спільні заходи роблять наш союз сильнішим. Адже в міжнародній бригаді ми брати по зброї, і ми союзники у виконанні спільних завдань” прокоментував бригадний генерал Адам Йокс, командир ЛИТПОЛУКРБРИГ.

Олександр ГАЙН

Share Button

Харківський фронт

Share Button

На минулому тижні відбулась знакова подія для лідера терористичного угруповання «ДНР» Олександра Захарченка – він став українським політиком. Напевно такий висновок є найбільш логічним результатом його спілкування через он-лайн конференцію з мешканцями Харківської області. На тлі «успіхів» квазі-державного будівництва на окупованих територіях, за неможливості (що означає відсутність дозволу зі сторони старших кремлівських «братів») проведення активних військових дій на лінії зіткнення, московські куратори вирішили прощупати підґрунтя на предмет сепаратистських настроїв на Харківщині. Вочевидь, саме Слобожанщина наразі є пріоритетом для роздмухування сепаратистського вогнища, адже інший найбільш привабливий регіон – Одеська область – наразі знаходиться під пильним наглядом Міхеіла Саакашвілі. Місцеву поліцію очолює грузин, що особливо актуально в контексті можливої загрози ескалації насилля до другої річниці подій в будинку профспілок (2 травня), а проти мера міста Геннадія Труханова проводиться публічна кампанія активістами (за участю народних депутатів), які звинувачують його в проросійських поглядах (Труханов, за твердженням громадськості, має відразу два російських паспорти) та підтримці сепаратизму в місті. Натомість в Харкові все спокійно. Геннадій Кернес, який точно не належить до українських патріотів, з величезним відривом виграв на останніх місцевих виборах. Харківську область очолює менш одіозний за Саакашвілі Ігор Райнін – людина Авакова та Ложкіна. Постать та авторитет міністра внутрішніх справ вочевидь не є на заваді м’якій пропаганді сепаратизму на Слобожанщині, особливо коли Захарченко згадує харківський «Оплот» як організацію, з якої він  почав боротьбу з київським режимом, а Добкін з Кернесом були добрими друзями з лідером місцевого «Оплоту» Євгеном Жиліним.

Політик-Захарченко, зовсім несподівано як на диктатора самопроголошеної республіки, де повсюдно присутній культ його особистості, вбачає майбутнє України в роз’єднанні шляхом автономізації, а потім об’єднання через федералізацію, а краще конфедерелізацію.  Все добре окрім того, що напевно пан Захарченко й сам не розуміє тонкощі подібних процесів. Зрештою він й не повинен, адже відповіді на обрані питання (яких було півтори тисячі) були написані заздалегідь де-небудь в одному з п’яти міністерств в Москві (а може й службі зовнішньої розвідки РФ), що займаються зовнішнім управлінням «ЛДНР» та, загалом, питанням України. Перед цими відомствами, про які широкому загалу стало відомо з докладу ПАРЄ, стоїть задача «розхитати човен» вже до літа 2016 р. Адже по-перше, є глобальна задача дискредитувати президента України Петра Порошенка та його команду, зокрема нового прем’єра Володимира Гройсмана. По-друге, є привід – травневі свята та день перемоги, коли знову можна підняти Георгієвську стрічку, яку в Україні називають «колорадською». По-третє, не можна допустити єднання українців перед загрозою війни, що може мати наслідком ескалація військового конфлікту на Донбасі (до якої готові сепаратисти). Тож очевидним варіантом для кремлівських планувальників є внутрішній розкол України шляхом акцій громадянської непокори, для яких просто потрібно знайти вірний час та місце. Й кращого місця за Харків для цього не знайти.

Що отримає Росія внаслідок вдалої імплементації сценарію? Дуже багато, від інструменту тиску на дипломатичних переговорах, удару по тилу української оборони на Донбасі до «ХНР». Хоча останній варіант скоріш за все реалізований не буде, адже Росії не потрібна чергова субсидована клоака, на кшталт «ДНР» та «ЛНР». Росії потрібна Україна, якщо не вся, до хоча б та її «ватна» частина, яка покірно «з’їсть» привабливий та різнобарвний «руський мир».  Дуже не праві ті люди, які вже сьогодні пропонують обнести окуповані території стіною, відгородитись від сепаратизму фізично. По-перше, це не допоможе, а викличе зворотну реакцію. По-друге й головне, кожен українець, який невдоволений дорожчанням тарифів на комунальні послуги, вимагає вищих пенсій, зарплат, кращого соціального забезпечення може потенційно стати апологетом «руського миру». Адже Москва донеччан та луганчан так само «купила» за «халяву» (а не за російську мову), а потім цинічно кинула, розпилявши на метал заводи та називаючи Донбас «європейським Сомалі». Однак багато людей в Україні не мислять критично, оцінюючи наслідки, а скоріше готові «продатись» за гарну мрію відновлення «совка», «де ковбаса була по два рублі». Для цього не треба багато зусиль пропагандистів, а вмирати за олігархічну та корумповану Україну (бодай там майорів прапор Петлюри або Бандери) люди хочуть все менше. Росіянам вистачить терпіння – це записано в коді їх нації. Чи вистачить холодної голови українцям?

Валерий Кравченко

Share Button

Військовослужбовці командування LITPOLUKRBRIG та люблінські вогнеборці провели спільне тренування

Share Button

28 квітня. ЛЮБЛІН, Польща – На другому поверсі штабу командування LITPOLUKRBRIG під принтером загорілася картонна коробка з-під паперу. За таким реалістичним сценарієм в багатонаціональній бригаді розпочалося тренування з пожежної безпеки із залученням люблінських вогнеборців, спеціальної техніки і обладнання.

«Згідно задуму, вогонь розповсюдився по усіх поверхах всередині будівлі. Для візуалізації і реалістичності ми використовували спецобладнання, що імітує дим. Працівники будівлі, відчувши загорання в коридорі, відповідно інструкцій повідомили чергового спеціалізованої охорони і командування бригади», розповів Влодзімеж Древняк, інспектор з пожежної безпеки командування LITPOLUKRBRIG.

Fot. LITPOLUKRBRIG
Fot. LITPOLUKRBRIG

Через інтенсивність вогню і високої концентрації диму особовий склад управління бригади евакуювався за межами будівлі. На місце події прибули вогнеборці, які врятували заблокованих осіб та винесли з вогню поранених.
Після тренування військовослужбовці з Литви, Польщі і України оглянули обладнання люблінських вогнеборців, їх однострої та практивалися гасити полум’я самотужки.

Fot. LITPOLUKRBRIG
Fot. LITPOLUKRBRIG

«Тренування стало хорошою можливістю для нас випробувати взаємодію з пожежними службами міста, вивчити порядок рятувальних дій фахівцями, та перевірки готовність реагувати на такі ситуації. Навіть за непередбачуваних умов наш багатонаціональний штаб повинен бути здатним швидко і професійно реагувати на загрози», додав полковник Володимир Юданов, заступник командира LITPOLUKRBRIG.

Олександр ГАЙН

Share Button