Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Ізраїль продовжує операцію зі знищення ядерної програми Ірану – недопущення появи в іранців ядерної зброї. Які наслідки цього конфлікту для війни між Росією та Україною, які сценарії розвитку конфлікту на Близькому сході, що може бути з режимом аятол далі, що спільного і відмінного між іранським і російським режимами. Про це PolUkr.net розповів заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
Інтерв’ю було записане ввечері 20 червня. Близько 2:30 ночі 22 червня, за іранським часом,ВПС США атакували три ядерних обʼєкти Ірану -Фордо, Натанз та Ісфахан. Атаку на Фордо здійснили стратегічні бомбардувальники B-2. Застосували спеціальні бомби, здатні знищувати укріплені підземні об’єкти – скинули шість бомб GBU-57. Також запустили 30 ракет Tomahawkз підводних човнів по ядерних об’єктах у Натанзі та Ісфахані.
– Операція Ізраїлю по знищенню іранських ядерних об’єктів «Висхідний лев» триває понад тиждень з 13 червня. Чого досяг Єрусалим у знищенні іранської ядерної програми та режиму аятол в Ірані?
– Мета Ізраїлю була ширша, ніж знищення ядерної програми Ірану – максимальне ослаблення іранської держави і знищення можливостей Тегерану, зокрема по ракетній програмі, силового блоку країни, її розвідувальної діяльності, всього сектору безпеки та оборони Ірану.
Якщо говорити про ядерну програму, то поки що Ізраїль знищив важливі, але все таки вторинні цілі. Осердя ядерної програми ще функціонує. Натомість в Ірану є великі втрати в ракетній програмі – втрата від третини до половини пускових установок. Великі втрати в ППО – понад 50%. Втрата ряду унікальних речей, які Ірану буде важко замістити. Передусім певного типу радари.
Важко оцінити втрати іранської розвідки, але вони є – були удари по персоналу і штаб-квартирі, по місцях зберігання даних. Це все впливає на іранський рівень координації з союзниками, на рівень взаємодії з агентурною мережею.
Ізраїльтяни хваляться, що визначили 100 ключових вчених іранської ядерної програми, і частина з них також ліквідована. Це вплине на можливості ядерного проєкту. Швидко замістити вчених важко. Устаткування за певних обставин може замістити Китай, але фахівців ніхто не замінить.
– Наскільки вірогідно, що США можуть втрутитися в конфлікт, і почати бомбардувати глибоко заховані ядерні об’єкти Ірану? Що тоді зміниться у війні, в балансі сил? Чи можуть долучитися інші країни?
– Не бачу наразі як інші країни, крім США, можуть долучитися до конфлікту. Бо панує тренд триматися подалі від цієї війни. Усі можливі учасники посилають месидж, що вони за чи проти одну зі сторін, але головне, що нас не чіпайте.
Вірогідність втручання США є. Вона дуже персоніфікована – залежить від волі президента Дональда Трампа і тільки частково від обґрунтування, яке створює йому оточення та розвідка – ЦРУ і Пентагон. США явно готуються до нанесення удару. Америка розуміє, що після удару, першою ціллю будуть дві основні їхні бази в Катарі та Бахрейні, тому готуються. Плани вже є, все розробляється.
– Скільки ще може тривати конфлікт, і які можливі сценарії завершення?
– У тому вигляді, як зараз ще тиждень. Бачимо, вже зменшується кількість вильотів ізраїльських літаків – обмеженакількість літаків, бомб. Так само в Ірану є обмежуючі фактори, бо кількість балістичних ракет небезмежна, при такій інтенсивності використання. Тож вже зменшується кількість ударів, але їх ще достатньо.
Сценаріїв є кілька. Перший – вихід на переговорний трек протягом тижня. Другий – затягування війни, її рутинізація, що вигідно Ірану. Їм головне встояти і пересидіти, навіть якщо вийдуть з конфлікту максимально ослабленими, все рівно збережуть режим, а для аятол це головне. Аятоли більше не будуть мати тих спроможностей, але залишаться при владі. Третій варіант – капітуляція або падіння режиму.
– Як іранське суспільство ставиться до влади, наскільки розділене, і на які групи? Як ставиться до Ізраїлю?
– Були заміри. Важко оцінити їхню достовірність. Ще в 2022-2023 роках до режиму опозиційно ставилися 70% іранців. Навіть якщо ці заміри завищені, то можна сказати, що значна частина населення, якщо не більшість відактивної частини, опозиційно налаштована до влади.
Війна запустила два процеси. По-перше, іранці не люблять владу, але те, що відбувається – це національне приниження. Тому іранці вважають, що між собою розберуться після війни, а зараз об’єднуються навколо прапору. Президент Ірану Масуд Пезешкіан у виступах апелює до такої моделі поведінки іранців.
Друга модель – режим так довго розповідав, що Іран – сильний, іранці стільки страждали через те, що влада виділяла такі неймовірні ресурси на озброєння, а люди страждали. Виявилося, всі страждання марні, іранцям брехали, влада не може їх захистити, і насправді представляє Іран слабким. Іранці вважають, що вони не такі.
Ніхто не скаже, яка точка зору, яка модель, візьме гору. За опосередкованими ознаками, єднання навколо прапору не відбулося. Режим не зміг консолідувати громадян навколо підтримки країни від зовнішньої агресії.
До 13 червня середній іранець ставився до Ізраїлю байдуже. На відміну від арабських країн, іранська вулиця не демонструвала ні негативних, ні позитивних нот щодо Ізраїлю. Зараз частка тих, хто ставиться до Ізраїлю вороже -росте. Так само вороже будуть ставитися іранці до США, і Росії, яка їх кинула.
У цьому сенсі буде частка тих, хто буде ненавидіти і свій режим, і Ізраїль. Єтеж іранський олігархат, який незадоволений з ситуації, яка підриває економічну базу країни і веде її до економічного краху.
– На які сили опирається режим аятол, і наскільки вони будуть до кінця стояти?
– Режим в Ірані відрізняється від багатьох сусідніх тим, що зміг створити достатньо надійну систему контролю над територією, населену не завжди лояльними людьми різних національностей – крім іранців в країні чисельні групи курдів, і белуджі, мільйоном афганських біженців.
Також є ті іранці, які дуже лояльні. Режим опирався, крім традиційних консервативних релігійних кіл, на базар – важливий іранський економічний, соціальний та суспільний інститут. Це інституція, яка займається охороною суспільства. Це доволі чисельний прошарок, мільйони людей.
Також режим опирається на парамілітарні інституції – дружинники з Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), басіджі (проурядова напіввійськова організація, що складається з добровольців, виконує функцію народної міліції і бере участь у забезпеченні внутрішньої безпеки, охорони громадського порядку, наданні соціальної допомоги та придушенні виступів інакодумці. – PolUkr.net). Їх передусім використовували для продовження протестів. Вони їздили на мотоциклах і били людейпалками. Це мільйони осіб, особливо з їх сім’ями, і вони отримували заце соціальної гроші – у бідній країні це важливо.
Плюс КВІР – це не НКВД в чистому вигляді, а корпорація зі своїми бізнесами, силовими структурами. Там люди зав’язані на значні економічні інтереси. Це опора режиму.
Режим тримається на набожних релігійних групах та клієнтські базі сил, з якою ділиться ресурсами.
– Що буде, якщо Ізраїль вб’є аятолу Алі Хаменеї? Наскільки режим тримається навколо однієї особи?
– З вірогідністю 90% в Ірані до цього сценарію готові. Навіть вже, мабуть, обрали наступника. Але це буде все одно мати значний вплив. Бо немає сильного та впливового претендента на пост наступника наразі. Тобто новий верховний аятола буде на початку слабшою фігурою і режим від цього крихкішим.
Хаменеї досить довго будував систему влади навколо себе. Багато людей у системі зобов’язанійомуособисто.Миттєво перехопити це все складно. Тому вплив буде, суперечки між елітним групам і олігархатом теж.
– Якщо порівнювати іранський і російський режими, то які їх схожі та відмінні риси між ними?
– Є паралелі йдуже багато. Іранський режим дуже брудний. Він – авторитарний, але з деякими працюючими квазідемократичними інституціями, з реальними виборами президента і парламенту донедавна. Вкрадені вибори почалися в 2009-го. Навіть зараз президент представляє інший клан, хоча щодо цього є сумніви.Але все рівно є внутрішня конкуренція. В Ірані є інститут профспілок, який працює.
На відміну від Росії, в Ірані останні п’ять років були практично щоденні протести. І не всі з них розганяли. Влада так чи інакше змушена була на них реагувати. Так, ці протести найчастіше були з соціально-економічних причин, але були. Щодо них влада була обережна, до них дослухалися.
В Ірані значно вільніша преса, ніж в Росії. До 2014-го, а особливо до 2022-го, в Росії була можливість говорити. Зараз – ні. В Ірані є. Там коментують рішення, ставлять різні питання, є до певної міри критичні медіа.
Одночасно Іран більш тоталітарний – режим залазить людям в ліжко, корегує персональну поведінку, практикує публічні фізичні покарання, повішання.
Росія зараз на шляху до тоталітаризму. Але ще далеко не на кінці шляху.
– Які наслідки для України від затягування конфлікту в контексті цін на нафту, зміщення фокусу уваги світу з війни в Україні на війну на Близькому сході, постачання зброї зі США на Близький схід замість України?
– По-перше, в Україні всі одразу звертають увагу на негативні наслідки, а вони є та суттєві –ріст цін на нафту, відповідно більше грошей у Росії на війну,спроба Москви знайти собі роль посередника, яка провалилася, відвертання уваги у світі з України та перенаправлення зброї в інший регіон, більша конкуренція за зброю.
Якщо конфлікт затягнеться, то буде теж хвиля біженців з регіону. Якщо вони потрапляють в Європу, це може спровокувати кризу біженців, дестабілізацію Європи, посилення тих крайніх партій, якіне дружні до України.
Росія теж навряд чи виграє від затягування конфлікту. Боз часом відбудеться заміщення нафтових ринків, якщо не буде катастрофічних подій та ситуацій. Високі ціни, якщо будутьще трохи часту, то тренди не будуть довготривалими.
Росте консолідація між полюсами. Чим довше триває конфлікт, тим більше шансів, що хтось приєднається до якоїсь зі сторін. Війсь зла (Іран, Росія, КНР, КНДР) буде консолідуватися. Україна довго намагалася це пояснити Заходу, нас не дуже слухали. Тепер раптом може виявитися, що в спільних інтересах України, Ізраїлю і США закрити питання Північної Кореї, щось робити з Китаєм і Росією.
– Які наслідки для України, коли йдеться про доставлення Росії іранських запчастин для дронів та балістичних ракет?
– Усі російсько-іранські проєкти закриються. Натомістьстоїть питання, що Росія може поставити Ірану балістичні ракети та дрони «Герань-2». Ті ж Shahed, які росіяни дуже модернізували.
Для нас буде відчутний дефіцит ракет для ПРО Patriot, за які зросла конкуренція. Трамп вже передав на Близьких схід 20 000 ракет для збиття дронів, які призначалися Україні.
– Якщо іранський режим впаде або буде дуже ослаблений, наскільки це буде серйозний удар по Росії в плані втрати другого за рік союзника після Сирії?
– В регіоні всі сприймають це як ознаку слабкості Росії, яка не може виконувати союзницьких зобов’язань, як слабкість і вихід Москви з Близького Сходу. В залежності від того, що буде далі, Іран вже таким, як був, не буде. Він ослаблений.
Москва втрачає авторитет як гаранта безпеки для інших країн. Плани по розширенню будівництва мирного атому, наприклад, «Росатому» в Ірані, все це закриється. У цьому сенсі це гарна новина.
– Чи Росія може таку втрату замістити? Наприклад, активніше діятив Африці?
– Це неможливо. Є фундаментальні фактори, і вони не даються такого шансу – населення, розташування, площа країни, економічний потенціал, видобуток нафти, ВПК, амбіції, наявність розвитку, досвіду, цивілізація з усією її м’якою силою в регіоні. Це все замінити просто неможливо.
– Які сили можуть прийти до влади в Ірані в разі падіння режиму аятол? Чи можливе повернення сина останнього іранського шаха РезиПахлеві або встановлення іншої форми правління?
– За всіма свідченнями, він непопулярний серед іранців. Це лідер діаспори, а не іранців. Багато говорять про нацменшини (61% населення Ірану – перси, 18% – азербайджанці, 10% – курди. – PolUkr.net), які можуть бути рушійною силою в тому, щоб скинути режим.
Але я б ставив на КВІР, який так само як КГБ в СРСР перевзувся в ФСБ в Росії, і скинувКомпарпартію, так само скине аятол.Як Путін з ФСБзахоплювати владув Росії, так само КВІР може зробити в Ірані. Олігархат, мабуть, зіграє роль. Армія Ірану в розібраному стані, тому я б ставив на силовиків із КВІР і на тих, у кого є ресурси та гроші.
– Якими були і якими будуть в найближчому часі відносини Росії з Ізраїлем?
– Дивні. Місцями союзницькі. Ізраїль досі займав проросійську позицію. Це пояснювалося спочатку тим, що їм потрібна була свобода дій в Сирії, де стояла російська ППО. Після падіння Сирії, є джентльменська чи таємна угода між РФ та Ізраїлем, що вони не постачають ворогам один одного певні типи зброї.Таким чином, Росія не постачала певні типи зброї в Іран. А Ізраїль не постачав в Україну нічого. Навіть на ті види зброї, де є лише ізраїльські компоненти.
Невідомо, чи будуть тепер, за нових обставин, зберігатися між ними ці відносини. Якщо «Герань-2» раптом з’являться на озброєння в Ірані, не відомо як будуть реагувати з ізраїльтяни.
– Якщо війна затягнеться, чи появляться біженці з Ірану? Чи зможе їх Росія використати для міграційних дій проти країн ЄС, скажімо, через Білорусь чи Середземне море, щоб дестабілізувати Євросоюз?
– Пробувати це вони можуть. Всі сторони до цього готуються. Звичайно, частина гравців в регіоні буде намагатися зробити біженців своїм інструментом. Зокрема, Росія.
Фото зі сторінки Сергія Данилова в Facebook
