Панахида біля сплюндрованої могили в Монастирі

Українці вшанували 75-ті роковини упівців, загиблих у боях проти НКВС у східній Польщі – розбита вандалами 5 років тому таблиця на могилі так і не відновлена

 У неділю, 1 березня українці, з закерзонських організацій та українці з Польщі провели панахиди на могилах земляків у польських селах Верхрата, Монастир і Гораєць. Приводом послужили 75-ті роковини боїв УПА біля гори Монастир, що відбулися 2-3 березня 1945-го. Там у збірній могилі поховані 62 упівці, які загинули в боях проти НКВС. На могилі табличка з іменами покійних, розтрощена вандалами 2015-го. Її обіцяє відновити польська влада, проте наразі не зробила цього.

До Верхрати, що неподалік пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне», приїхав автобус із членами закерзонських організацій. Загалом, близько 60 осіб. До них приєдналися українці з Польщі. Разом вони провели панахиду за похованими на цвинтарі у Верхраті та поклали квіти.

Пам’ятник на цьому кладовищі встановили 1993-го – це збірна могила 13 вояків УПА. 9 жовтня 2016-го члени польської ультраправої організації “Табір великої Польщі” знищили хрест на могилі. Польська влада, попри численні звернення України, не відновила хреста, “бо він незаконний”. У листопаді 2019-го польські громадські діячі встановили натомість на могилі дубовий хрест “від польських співгромадян”.

Для частини польського суспільства, зокрема, для багатьох прихильників правлячої з 2015-го партії “Право і справедливість” члени ОУН і вояки УПА – винуватці геноциду поляків на Волині та в Східній Галичині в 1940-х.

Після панахиди випити гарячої кави гостей із України до своєї хати у Верхраті запросив місцевий українець Богдан Лопушинський.

“У мене добрі відносини з сусідами-поляками. Свідомих українців в селі практично не залишилося – полонізація триває понад 70 років. Більшість старших українців відходять, а молоді виїжджають до великих міст і в західну Європу. У селі немає з чого жити. Після війни залишилося тут мало українців – більшість вивезли в СРСР чи на північно-західні терени Польщі за акцією «Вісла». Лише деякі потім повернулися. Мій тато приїхав сюди 1958-го… Коли було руйнування пам’ятника в 2016-му, то місцеві не підтримали цього. Чужі приїхали та влаштували провокацію”, – розповів Богдан Лопушинський.

Після цього відправити панахиду і покласти квіти відправилися до Монастиря, що неподалік.

У 2005-му там законно встановили братську могилу з вибитими на гранітній таблиці іменами загиблих “за волю України”. У 2015-му вандали облили фарбою хрест на могилі й розтрощили таблицю. Хрест українці відчистили. Таблиця досі розбита – влада Польщі її не відновила і не дозволяє відновити.

В Монастирі був один із 15 актів вандалізму на українських могилах в східній Польщі, що відбулися протягом 2015-2017 років. За вандалізм нікого не покарали, а поруйновані пам’ятки не відновлені. Уже 5 років Україна домагається від польської влади відновити таблицю в Монастирі. Влада Польщі протягом останніх місяців обіцяє це зробити, але коли саме це відбудеться наразі невідомо.

Протягом 2017-2019 років Україна перестала видавати польським організаціям дозволи на пошуково-ексгумаційні роботи, доки не відновлять могили в Монастирі. Із зміною влади в Україні в жовтні 2019-го полякам відновили дозволи на пошуково-ексгумаційні роботи з очікуванням відновлення таблиці в Монастирі та інших поруйнованих пам’яток.

В листопаді 2019-го польські активісти та учасники закерзонських організацій пов’язали українські вишиті рушники на деревах навколо могили в Монастирі. Під час цьогорічних різдвяних свят невідомі позривали рушники та поскидали їх разом із частинами розбитої таблиці до ями біля могили. Згодом українці поскладали розбиту таблицю.

Серед тих, хто приїхав до Польщі, був відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті Святослав Шеремета. Він був одним із відповідальних за скасування дозволів полякам на пошуково-ексгумаційні роботи три роки тому. Між Україною і Польщею тоді виник дипломатичний скандал, коли за це Шереметі заборонили в’їзд в Польщу в 2017-му. Згодом дозвіл на в’їзд відновили.

Святослав Шеремета розповів PolUkr.net, що очікує, що влада Польщі нарешті відновить могилу в Монастирі: “Тут легальне увічнення, якому передувала тривала процедура. У могилі перепоховані хлопці, які загинули в навколишніх лісах. Свого часу увічнення в Монастирі зробили в контексті ширших домовленостей щодо відкриття польських військових поховань у Львові на Личаківському кладовищі… Прикро, що через кілька років після першого акту вандалізму, польська влада не зробила нічого, щоб відновити це місце. І після цього тут був другий акт вандалізму. Монастир – лакмусовий папірець для перезавантаження наших відносин із Польщею в історичній площині. Я мав крихту надії побачити нині відновлену таблицю. На жаль, цього не сталося. Важливо, щоб польська та українська влада надалі бачили, що для українців – це місце пам’яті важливе. Для цього, зокрема, ми нині тут”.

Голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа розповів, як крізь суди та міждержавні переговори тривала багато років робота над тим, аби легально встановити могилу в Монастирі.

“Прикро, що в ХХІ столітті так ставляться до могил. Не по-християнськи. Із мертвими не воюють, незалежно від національності й обставин, за яких люди загинули”, – заявив після панахиди Середа.

Історик Микола Посівчнич розповів деталі про тих, хто похований в Монастирі.

“Латиняни говорили “Про мертвих добре або нічого”. І додавали “Нічого, крім правди”. Ця правда про ОУН і УПА для кожного з нас, для поляків і українців, – своя. Для нас полеглі – герої, для іншої сторони – навпаки… Відновлення могили має бути пріоритетом для наших братських взаємин із польським народом. Хлопці, які тут лежать, вірили, що колись буде незалежна Україна. І вона має захищати їх пам’ять.  Це була невелика група відважних людей, які сподівалися, що їхній чин буде в пам’яті наступних поколінь. Ми повинні зберегти цю пам’ять”, – заявив історик і президент благодійного фонду “Літопис УПА” Микола Посівчнич.

Натомість голова перемишльського відділення Об’єднання українців у Польщі Марія Туцька не вірить, що теперішня влада Польщі відновить табличку в Монастирі.

“Не вірю, що відновлять табличку. Принаймні, не теперішня влада. А якщо відновлять, то її за певний час знову знищать. Хіба тут буде охорона чи відеоспостереження… На жаль, на пограниччі, бракує спільних польсько-українських акцій, просвітницької роботи. Особливо для молоді. Щоб більше пропагувати толерантність і взаєморозуміння, щоб ми краще розуміли одне одного. Адже смерть українців і поляків має ту саму вагу. Поховані поляки в Україні та українці в Польщі – заслуговують на однакові місця пам’яті. Це чиїсь батьки, діти, брати. Кожен хотів жити в мирі та спокої. Кожен похований заслуговує на пошану”, – сказала PolUkr.net Марія Туцька.

Після цього панахиду та покладання квітів провели теж на цвинтарі в селі Гораєць. 6 квітня 1945-го Внутрішні війська Польщі спалили це українське село і вбили 174 особи. Наймолодшому було 6 тижнів, найстаршому – 80 років. У 2010-му на місцевому цвинтарі відкрили меморіал загиблим за участі польської та української влади.

Ігор Тимоць