Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Помічник президента РФ Владислав Сурков, який відповідав у Кремлі за політику щодо України, йде у відставку, – розповів 25 січня директор російського Центру політичної кон’юнктури Олексій Чеснаков, наближений до Суркова. Він написав у Telegram-каналі, що Сурков прийняв рішення і воно не зміниться. Про це Чеснакову начебто розказав сам Сурков. Чеснаков додав, що відповідний указ з’явиться, коли вирішить Путін. Раніше Чеснаков повідомляв, що Сурков йде з державної служби через зміну курсу Кремля на українському напрямку. За його словами, про причини рішення і плани Сурков повідомить через місяць. Прес-секретар Путіна Пєсков заперечив відставку і заявив, що Сурков залишається помічником президента РФ. Позаштатний експерт Центру Разумкова і автор монографії про «русский мир» та анексію Криму Володимир Головко розповів PolUkr.net, чого очікувати на Донбасі від заміни кремлівських кураторів по окупованих територіях України.
Роль Суркова та Козака в війні на Донбасі
У Кремлі політику щодо України курували дві особи — Владислав Сурков і колишній віце-прем’єр Дмитро Козак. Сурков працює у Кремлі понад 20 років. Тривалий час він був на різних посадах в адміністрації президента РФ. Суркова пов’язують з розстрілами на Майдані, проектом «Новоросія» та створенням і куруванням так званих Л/ДНР.
Уродженець Кіровоградщини Козак був автором «Меморандуму Козака» щодо врегулювання ситуації в Придністров’ї (ПМР) – входження цього регіону Молдови, окупованого Росією, в склад країни на конфедераційній основі з правом вирішувати внутрішню і зовнішню політику Кишенева. Зокрема, відмова Молдови від армії при залишенні російського контингенту в ПМР, відмова від інтеграції в ЄС і НАТО, офіційний статус російської мови тощо. План так і не втілили в життя, хоча до цього було близько. Схожий сценарій щодо окупованих частин Донбасу Москва пропонує Україні. Минулого тижня Путін призначив Козака заступником керівника адміністрації президента. Російське видання «Комерсант» з посиланням на близькі до Кремля джерела, припускає, що Козаку може відійти частина обов’язків Суркова щодо політики кремля в окупованих регіонах Донбасу.
Латвійське російськомовне видання «Медуза», посилаючись на власні джерела в оточенні Суркова пише, що після перемоги Зеленського, Сурков припинив роботу «за українським напрямом». За словами джерела, його команда перестала працювати з українськими лідерами громадської думки, політичними елітами, а також підтримувати проекти з федералізації і дестабілізації України. Також нібито була заморожена робота Кремля щодо «церковного» напряму. Останнім часом усі такого типу ініціативи, за даними видання, виходили від проросійського українського політика і кума Путіна Медведчука, а також від Козака. Як стверджує співрозмовник «Медузи», на виборах в Україні Сурков ставив на Юлію Тимошенко і знехтував можливістю вийти на Зеленського та українського олігарха Ігоря Коломойського. Як пише видання, на окупованих частинах Донбасу, Сурков займався ідеологічно-військовими акціями, а Козак – соціально-економічними. Крім того, там розташовані два армійські корпуси російської армії, діють ФБС і ГРУ Росії. Відтак на цих територіях часто відбувають хаотичні дії через множинність сил, які приймають рішення.
Про наслідки для ситуації сході України від ротацій у Кремлі PolUkr.net поговорив із позаштатним експертом із зовнішньополітичних питань Центру Разумкова, автором монографії про «русский мир» Володимиром Головком.
– Що відбувається з відставкою помічника президента Росії Cуркова?
– Прес-секретар Путіна Пєсков двічі заявляв, що указу президента про відставку немає. Тож Сурков надалі виконує роботу. Є ротації в адміністрації президента РФ, перегляд сфер відповідальності. У топ-структурі режиму Путіна – період турбулентності. Відбувається боротьба за владу, потоки грошей, реальні повноваження. Сурков теж пробує вплинути на Путіна в боротьбі за повноваження в рамках гризні бульдогів під килимом.
– Це пов’язано з конституційними змінами, які ініціював Путін?
– Так. Козак перейшов працювати з уряду в адміністрацію президента РФ і йому передали роботу на просторах СНД. Зокрема, політику Кремля щодо України. Якщо раніше він займався цим із уряду – економічними аспектами роботи з Кримом, ОРДЛО, Придністров’ям, то тепер з адміністрації президента. Тож водночас дві особи відповідають за ту ж роботу – Сурков і Козак. Якщо раніше вони були в різних структурах – Сурков в адміністрації президента, а Козак в уряді, то тепер в одній. Тому Сурков написав заяву про відставку. Вони мають різні підходи щодо вирішення проблем.
Сурков – кризовий менеджер. Його завдання створювати кризи. Козак навпаки – антикризовий менеджер, який вирішує проблемні ситуації. Якщо є проблеми, то Козак намагається вирішити їх тихим і неконфліктним шляхом. Зокрема, була ситуація 2015-2016 років, коли виникли непорозуміння між кримською владою і центральним урядом в Москві. Козак посадив сторони за стіл переговорів, дотиснув, щоб стабілізувати ситуацію – у Криму почали втілювати інфраструктурні проекти, а кошти доходити з російського федерального бюджету в Крим. Раніше вони були заблоковані.
Другий «кейс» – Молдова. Він провів гру в кілька ходів, скинув режим місцевого олігарха Плахотнюка. Спочатку привів проросійських соціалістів до влади, ручного президента Ігоря Додона, а потім скинув проєвропейський уряд та повернув в країну перманентну кризу. Тож вона далі нікуди не рухається. В цій грі він навіть не довів ситуації до критики зі сторони ЄС чи США.
Якщо повернутися до Донбасу, то досі функція Козака там була знизити для Москви економічний тягар від окупації регіону. Козак не звертався до тамтешньої військової складової. Його завданням було максимально підвищити самоокупність. Він намагається якось підтримувати малий і середній бізнес там, наскільки можливо, полегшити систему стягування податків.
Сурков натомість відповідав на Донбасі за провокації і силові акції. Щоб Донбас був максимально кровоточивою раною на тілі України, створював для Києва щонайболючіші проблеми. Козак був тиловиком, а Сурков – агресором.
– Чи зміниться щось на Донбасі, якщо Козак буде курувати окуповані райони Донецької та Луганської областей?
– Будемо сподіватися, що може призвести до зменшення бойових зіткнень. Будь-яка ескалація конфлікту – додаткові ресурси, тягар для Росії. Проте не думаю, що принципово ситуація може змінитися. Наразі навіть не ясно, чи Сурков пішов у відставку. Перші наслідки зможемо побачити лише у разі нової Нормандської зустрічі навесні та за її підсумками в квітні. Зараз не був би надто оптимістичним чи песимістичним щодо зміни ситуації на Донбасі.
Путіну протягом найближчого року треба не допускати надмірної ескалації на сході України, щоб трансформація влади була успішною. Судячи по заявам, навіть російська еліта не до кінця розуміє, що відбувається в системі передачі влади в Росії. За цих умов суттєва ескалація конфлікту – Путіну не потрібна. Тож для нас певним чином виникає «вікно можливостей».
Не варто забувати, що стратегія і Путіна, і Суркова, і Козака незмінна – Донбас має залишатися інструментом впливу на Україну. Якщо для Суркова це було через військові ескалації, то для Козака через м’якшу силу – економічні, політичні чи дипломатичні інструменти. Мабуть, він буде створювати умови політичного хаосу схожі на ті, що були у Молдові. Щоб сформувати Донбас, який активно не воює, але, все рівно, не дає Україні рухатися в ЄС чи НАТО. Врешті, до кривавих дій в будь-який момент можна повернутися.
– Ціль Путіна запхати Донбас в тіло України на російських умовах, щоб ми не могли нікуди рухатися?
– На прикладі Молдови і Грузії є кілька сценарії. Є молдовський регіон Гагаузія, який є під конституційним контролем Молдови, але гагаузи мають право виходу зі складу Молдови в разі неправильного, з точки зору Гагаузії, зовнішнього курсу Кишинева. Є Придністров’я – не підконтрольний Молдові регіон, але війни немає, навіть спортсмени виступають під одним прапором. Це друга модель. Третя – окуповані росіянами грузинські регіони Південна Осетія та Абхазія, з якими дуже важко вести діалог, бо є свіжа кров ескалації 2008-го.
Позиція Суркова – зробити на Донбасі Абхазію чи Південну Осетію. Він, до речі, був помічником президента РФ по цих грузинських регіонах. Позиція Козака – придністровський чи гагаузький сценарії. А це вже предмет для переговорів із Києвом. Козак займався багато років Придністров’ям.
За задумом Козака, Київ не буде контролювати ОРДЛО, але Москва весь час пробуватиме загнати окуповані регіони в Україну на російських умовах. Якщо підсумувати, то є три стратегії – конфедерація на зразок ПМР, федерація на зразок Гагаузії або війна різного роду інтенсивності на зразок Південної Осетії.
– За що українці мають запам’ятати Суркова?
– Коли Суркова викинули з уряду в 2013-му, то він намагався повернутися у вищі ешелони влади. Щоб досягти цього, загострив і довів до кривавої ескалації ситуацію на Донбасі, відносини між Росією і Україною. Це не виключає відповідальності інших, відповідальних за розстріли на Майдані, війну на сході України та анексію Криму – Путіна, експрем’єра Медведєва, міністра оборони Шойгу, секретаря Ради безпеки РФ Патрушева. В усіх цих людей українська кров на руках, але саме Сурков створив кризу своїми руками. Він точно в першій десятці винних.
Якщо Суркова звільнять, то Києву нічого не заважає оголосити його в розшук як міжнародного злочинця. Досі він був контактною особою, зустрічався з колишнім спеціальним представником Державного департаменту США в Україні Волкером. Від Суркова частково залежала ситуація на Донбасі. Якщо він піде з посади і не займе високого поста, то в України немає перешкод, чому не оголосити його в розшук.
Мене здивувало, що в грудні 2019-го до Брюсселя їздив російський терорист Захар Прилєпін, який виступав з лекціями, розповідав про свої книги. Ця особа не приховувала, що зі зброєю в руках вбивала українців, проте досі чомусь не оголошена Україною в розшук. Це недогляд наших відповідальних структур. Слід було робити це, коли він ще командував незаконними збройними формуваннями на Донбасі. Це робота РНБО, яка має координувати роботу відповідних спецслужб. Маю питання до роботи системи, а не конкретно до президента Порошенка чи Зеленського.
Зараз це може виглядати недоречно на фоні порозуміння з Москвою, якого намагається досягти команда Зеленського. Але щодо таких осіб як Прилєпін, це треба було робити зразу, як тільки він появився на Донбасі, на російських пропагандистських каналах. Якщо хочемо ефективно протистояти російській інформаційній агресії в світі, то Україна таким чином може переконувати західну Європу, що певні російські діячі – терористи. Можемо доносити таким чином до світу правду. Щоб такі люди як Прилєпін боялися їхати за межі Росії. Це нічого не коштуватиме Україні. Ми просто закриваємо таким особа виїзд із РФ, робимо їх життя складнішим за те зло, що вони чинили.
– Якщо повернутися до Козака, то з його вірогідним приходом в Кремль замість Суркова може бути зменшена кількості смертей на Донбасі?
– Так, в принципі, на це можна розраховувати. Якщо наша гіпотеза справдиться, то буде зміна курсу Кремля з умовного осетинського на придністровський сценарій, на замороження конфлікту, без постійних смертей.
– Якщо порівнювати Зеленського і Порошенка, кому успішніше вдається вирішити проблему війни на Донбасі та встановлення там миру?
– Порівнювати неможливо, бо кожна команда в різний час переслідувала різні цілі. Для Порошенка порядок денний 2014-2015 років був зовсім іншим, ніж для Зеленського 2019-2020 років. Для Порошенка тоді було завдання зупинити агресію і він з цим впорався. Можемо гадати, наскільки ефективно, чи робив правильні кроки, навіщо підписував Мінські угоди, які підтвердив Зеленський.
Порошенко за п’ять років назбирав кривавого досвіду. У нової команди його менше, і до того ж немає експертів, щоб пояснили ситуацію, підказати можливі шляхи вирішення складних завдань. Зеленський пробує завершити криваву фазу війни. Але часто робить це хаотично і невміло.
Президенту України вдалося досягати обмінів полоненими – позитив, бо Путін, в принципі, не хотів повертати Порошенку українських бранців. Діалог Києва з Москвою створює передумови, щоб було менше смертей на лінії фронту. Однак наразі бої на Донбасі не припиняються. У січні наші втрати були навіть більші, ніж у попередні місяці. Це може бути випробування зі сторони Кремля для Зе-команди.
Зараз є паростки для врегулювання проблеми вирішення гарячої фази війни, але вони дуже слабкі. Тому ні зради, ні перемоги. Ситуація залишається складною, війна триватиме. Президент буде старатися її вирішити, як вміє. Буде вчитися на помилках. Ситуація на Донбасі до квітня залишиться приблизно такою ж як зараз. Потім може бути нова зустріч в Нормандському форматі.
Довідка
Володимир Головко – народився у 1975-му в Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського національного університету. Кандидат історичних наук. Стажувався на факультеті соціальних наук Карлового університету в Празі та в бізнес-школі «Міжнародного інституту менеджменту» в Києві.
У 1998–2002 роках працював в Національному інституті стратегічних досліджень. Із 2000-го й досі є керівником Центру політичного аналізу. Із 2002-го й досі ї старшим науковим співробітником Інституту історії України НАНУ. У 2013–2018 роках — виконавчий директор медіа-холдингу Co-op Media. Автор монографій «Українські фінансово-промислові групи в модернізаційних процесах 1991–2009 років», «Олігархи з міста троянд. Становлення і розвиток великого капіталу Донбасу (1991–2014 роки)», «Окупація Криму: «Русский мир» проти України», «Владу створюють. Політична біографія Леоніда Кучми».
