Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Польща від 1 січня стала непостійним членом Ради Безпеки ООН від країн Східної Європи, замінивши там Україну. Тимчасовими членами РБ ООН теж обрані Перу, Кувейт, Кот-д’Івуар та Екваторіальна Гвінея. Радбез ООН складається з 15 членів, серед них 5 постійних (Китай, Росія, Велика Британія, США і Франція) і 10 непостійних, які репрезентують регіони світу та обираються на два роки. Експерт Центру Разумкова Олексій Мельник пояснив Polukr.net, що ООН залишається місцем, де можна буде залучити місію «голубих шоломів» для вирішення конфлікту на Донбасі, але без політичної волі Москви прийняття такого рішення неможливе.
Експерт: «Наразі немає ознак, що Росія погодиться на місію на Донбасі»
Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник пояснив Polukr.net, що «попри проблеми у двосторонніх відносинах між Києвом і Варшавою, для нас членство Польщі в Радбезі ООН – позитивне. Київ і далі бачить Варшаву адвокатом української пропозиції щодо місії ООН. Українську позицію теж розділяють західні партнери України. Щодо перспектив місії на Донбасі, то за російською ініціативою такої місії є бажання створити чергову пастку, щоб відтермінувати врегулювання конфлікту чи переключити увагу міжнародної спільноти з Росії на Україну як сторону, яка начебто не виконує зобов’язань. Так Москва хоче ще раз вплинути на західні уряди, аби вони скасували санкції».
Від початку війни на Донбасі Київ просить ООН допомогти владнати конфлікт. Із таким проханням український президент Порошенко звертався ще в березні 2015 року. Розмови про відрядження місії ООН на схід України поновилися після того, як російський президент Путін заявив про підтримку ідеї миротворчої місії. Щоправда, мандат і повноваження місії Київ і Москва бачать по-різному. Згідно з українським баченням місії, миротворці ООН мають бути на всій зоні конфлікту, зокрема на неконтрольованій Україні ділянці кордону з РФ. Так без російської зброї та бойовиків можливе реальне припинення війни на Донбасі. Москва натомість наполягає, аби місія була лише на лінії розмежування українських і російських військ. А отже, місія має охороняти лише наявну місію ОБСЄ на Донбасі та заморозити конфлікт.
За словами Мельника, Росія хоче заманити Україну в чергову пастку. «РФ не хоче врегулювати конфлікт, а пропонує слабку місію на Донбасі, яка б охороняла спостерігачів ОБСЄ. Така місія не має жодного сенсу, бо не додасть ефективності місії ОБСЄ і жодним чином не вплине на врегулювання конфлікту. Наш варіант місії мав би охопити всю територію ОРДЛО з виходом до кордону з РФ.
Наразі немає жодних ознак, що Росія погодиться на таку місію. Зустрічі представника Путіна Владислава Суркова зі спецпредставником США щодо вирішення конфлікту на Донбасі Куртом Волкером показали, де зараз межа компромісу, на яку може піти Кремль, – це 3 погоджені Москвою пропозиції з 29 американських», – каже експерт.
«Маємо використовувати ООН як майданчик для діалогу, не забуваючи про російські пастки під час будь-яких домовленостей», – експерт
Попри безперспективність дискусій щодо місії, експерт радить не відкидати ООН як можливе місце для діалогу. «ООН залишається найбільш перспективним місцем для вирішення конфлікту на Донбасі. Проблема в тому, що це політичне рішення, якого зараз не існує. Проте, якщо є можливості для переговорів, то їх слід використовувати, пам’ятаючи про можливі російські пастки.
Варто згадати приклад мінських домовленостей. Їх текст був практично написаний у Кремлі. Це була майже досконала російська пастка для нас і наших західних партнерів. Путін нею хотів затягнути конфлікт. Проте нині ситуація змінилася настільки, що домовленості, які Росія готувала як пастку для нас, обернулися проблемою для них самих – виконання Росією мінських домовленостей стало умовою для зняття з них санкцій», – зазначає експерт.
ООН мало що може через право вето постійних членів, як-от Росія
Рада Безпеки ООН – головний керівний орган організації, що відповідає за дотримання миру і безпеки у світі. Він має право видавати обов’язкові до виконання в усьому світі рішення. Кожного року відбувається ротація частини непостійних членів. Україна за два роки у складі РБ ООН не залишила згадок якоюсь яскравою чи резонансною ініціативою. Польща обіцяє активніше відстоювати права країн Східної Європи, які репрезентує. Варшава стала непостійним членом Радбезу ООН ушосте. Востаннє вона була в цій ролі в 1996-1997 роках.
Як пише «Польське радіо», на практиці дії ООН у світі дуже обмежені. Більшість резолюцій лише закликають поважати міжнародний порядок і мирно врегульовувати суперечки. Більш активні дії часто блокують постійні члени ООН, які мають право вето.
Президент Дуда: «Нашим пріоритетом в ООН буде відновлення поваги до міжнародного права»
Президент Польщі Анджей Дуда пояснив пріоритети Варшави у Радбезі ООН. Як заявив Дуда у виступі перед дипломатичним корпусом, провідне значення для Польщі матиме відновлення поваги до міжнародного права, підвищення ефективності миротворчих місій ООН та комплексна боротьба із сучасними загрозами.
«Першим нашим пріоритетом буде відновлення поваги до дотримання країнами міжнародного права. Йдеться про політику, яка ґрунтується не на праві сили, а на силі права, політику, яка поважає основоположні принципи міжнародного права – суверенітет і територіальну цілісність країн. Другим пріоритетом буде зміцнення механізмів запобігання конфліктам, мирного розв’язання суперечок та посередництва у вирішенні цих проблем. Підтримаємо ініціативи зі збільшення ефективності миротворчих місій ООН. Сучасний світ – взаємозалежний. У ньому конфлікти, які, на перший погляд, є локальними, дедалі частіше стають глобальними. Тож міжнародна спільнота повинна мати реальні важелі, аби ефективно реагувати на конфлікти у місцях їх виникнення. Третій пріоритет у дотримані позиції, що загрози слід розглядати комплексно, враховуючи, зокрема, гібридні війни, тероризм, кіберзлочинність і кліматичні зміни», – заявив президент Дуда.
Хто такі «голубі шоломи»?
Як пише «Німецька хвиля», від моменту заснування ООН проведено 71 місію, з яких зараз активними є ще 16. Географія операцій охоплює здебільшого Африку і Близький Схід. Втім, «блакитні шоломи» теж діють у Косово, на Гаїті та у зоні кашмірського конфлікту між Індією та Пакистаном. За даними ООН, у цих місіях зараз служать понад 95 тисяч військових і поліцейських. Більшість солдатів місій – представники Південної Азії. ООН сплачує близько тисячі доларів на місяць за участь солдата в місії, що робить службу особливо вигідною для представників тієї частини планети, де середній дохід на душу населення відносно низький.
Миротворців ООН часто критикують за неквапливе реагування на кризи, адже на відрядження місії йде зазвичай понад півроку. До того «блакитним шоломам» закидають малу ефективність. Перша місія розпочалася 1948 року на Близькому Сході і триває досі. Серед випадків неспроможності захистити цивільне населення згадують вбивство близько 300 мусульман, здійснене боснійськими сербами у Сребрениці в 1995 році. Голландські миротворці видали їх військовим формуванням сербів, що оточили базу. Загалом тоді від рук боснійських сербів загинуло близько 8 тисяч хлопців і чоловіків. Пригадують миротворцям ООН і провал запобігання геноциду тутсі в Руанді роком раніше. У 1994 році Бельгія, чиї солдати складали значну частину місії ООН у Руанді, вивела власні війська після вбивства 10 військових. Під час кривавих подій у цій країні тоді загинуло понад 800 тисяч осіб. Втім, попри критику, миротворці ООН залишаються одним із небагатьох доступних світовій спільноті засобів реагування на міжнародні кризи.
Бажання країни запросити миротворчий контингент недостатньо. Рішення має ухвалити Радбез ООН. Там п’ять постійних членів, серед яких Росія і Китай, які мають право вето. Обговорення деталей і джерел фінансування місії можливе лише після згоди РБ ООН.
Україна 25 років бере активну участь у миротворчих місіях ООН. Зараз 448 українських «блакитних шоломів» задіяні у дев’яти операціях від Придністров’я до Африки. Від 1992 року в складі миротворчих місій ООН служило 42 тисячі українців, 54 загинули.
Ігор Тимоць
