неділя, 5 Лютий, 2023
pluken
Головна / Аналітика / Вигнання президента: чому Саакашвілі позбавили українського громадянства?
Міхеїл Саакашвілі. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Міхеїл Саакашвілі. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Вигнання президента: чому Саакашвілі позбавили українського громадянства?

Share Button

Новина про те, що колишній президент Грузії, екс-очільник Одеської облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі може позбутися українського громадянства, з’явилася в середу по обіді. Про це на своїй сторінці в мережі Facebook написав народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка Ігор Мосійчук.

«Грузинського януковича Міхо Саакашвілі позбавили українського громадянства, і це свідчить, що Президент Петро Порошенко нарешті почав визнавати власні помилки», – написав нардеп, посилаючись на екс-керівника прес-служби СБУ, редактора сайту ОРД Станіслава Речинського.

Попри те, що сам Саакашвілі уже добрих півроку розповідав, буцім Порошенко збирається позбавити його громадянства, або ж видати Грузії, факт позбавлення громадянства застав зненацька команду лідера «Руху Нових Сил». Прес-секретар екс-президента Грузії Дарина Чиж практично на ходу з’ясовувала через Facebook достовірність цієї інформації у різноманітних чиновників МЗС та АП. Сам же «винуватець» скандалу перебував тоді у США, в гостях у своїх родичів, і про те, що уже не є громадянином України дізнався, вочевидь, з новин.

На тлі тисяч повідомлень і гучних заяв політиків, журналістів та ЗМІ мовчання офіційних державних органів включно з президентом було більш ніж промовистим. Президент України ввечері привітав у Twitter футбольну команду «Динамо» з перемогою в третьому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів, проігнорувавши запитання про Саакашвілі.

Зрештою, після шквалу запитань, Державна міграційна служба опублікувала на своєму сайті неоковирне повідомлення, яке ще більше заплутало всіх небайдужих до долі Міхо в Україні. Натомість на сайті Президента офіційного указу так і не з’явилося.

Лише наступного дня в Адміністрації Президента напівофіційно підтвердили, що глава держави своїм указом таки позбавив Міхеїла Саакашвілі громадянства на підставі рекомендацій Комісії з питань громадянства при Президенті України.

Офіційною причиною припинення громадянства Саакашвілі стало «свідоме подання неправдивих відомостей або фальшивих документів при поданні клопотання на набуття громадянства». Нагадаємо, два роки тому, в 2015-му, Саакашвілі став громадянином України, втративши при цьому громадянство Грузії. Заповнюючи тоді стандартну анкету, Саакашвілі приховав, що в Грузії проти нього відкриті кримінальні справи.

Такий складний «фінт» був використаний для того, щоб обійти вимогу статті 25 Конституції України, яка стверджує, що «громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». Відтак обурені твердження прихильників екс-президента Грузії про антиконституційність позбавлення Саакашвілі громадянства є вельми дискусійними.

Однак мало хто сумнівається, що справжні причини позбавлення громадянства яскравого, тепер уже колишнього українського політика далекі від юридичних формальностей. Бо невже Генеральній прокуратурі, яка ініціювала розгляд цього питання, знадобилося аж два роки, щоб з’ясувати наявність кримінальних справ, відкритих у Грузії проти новоспеченого громадянина України ще за рік до отримання ним українського паспорта?

Очевидно, що в травні 2015 року, коли Саакашвілі на запрошення Порошенка отримував український паспорт, про кримінальні справи проти екс-президента Грузії було широко відомо. Чимало міжнародних організацій оприлюднили заяви, які визнавали справи проти Саакашвілі політичним переслідуванням. Зрештою, Порошенко сам зізнався, що прокуратура Грузії двічі надсилала українській стороні запити з вимогою видати Саакашвілі як фігуранта кримінальних розслідувань. Відтак не знати про відкриті проти Саакашвілі справи українські правоохоронні органи просто не могли.

Зрештою, і сам Саакашвілі дуже добре усвідомлював, що порушує законодавство країни, громадянином якої він планував стати. Однак тоді це, мабуть, здавалося йому дрібницею, зважаючи на дружнє ставлення Президента України.

Саакашвілі був потрібен Порошенкові для демонстрації намірів рішучих реформ і (що з’ясувалося згодом) як знаряддя в боротьбі з політичними конкурентами. Відтак грузинський реформатор сам собі підклав міну сповільненої дії, свідомо погодившись грати за правилами непрозорої, кулуарної української політики, що провадиться, виходячи з політичних інтересів та дуже часто в обхід законодавства. Через два роки ці правила зіграли проти нього, коли «невелику» помилку нарешті зауважили (а найімовірніше – ніколи про неї й не забували).

Натомість внутрішньополітичні підстави позбавлення Михеїла Ніколозовича громадянства видаються не надто переконливими. Попри чималу кількість негативних рис команду Порошенка та й самого президента важко звинуватити в неспроможності аналізувати ситуацію і прогнозувати наслідки своїх кроків. Негативи, пов’язані з позбавленням Саакашвілі громадянства (та ще й у такий відверто принизливий спосіб) явно не додають бонусів самому Порошенкові. Зрештою, розглядати весь цей процес як усунення важливого (дехто навіть пише, що «єдиного реального») політичного опонента було б неправильно. Рейтинг Саакашвілі послідовно зменшувався з часу його переїзду до України. Наприклад, соціологічні опитування Фонду «Демократичні ініціативи» демонструють рівень підтримки політичної сили Саакашвілі «Рух Нових Сил» на рівні 1,4–1,8%. Навіть об’єднавши навколо себе інші політичні рухи та партії з подібним рівнем підтримки (інші навряд чи погодяться на таке об’єднання), Саакашвілі аж ніяк не тягне на «ключового політичного опонента».

Більш раціоналістичним цей крок виглядає як усунення фактору потенційної дестабілізації країни. Соратники Саакашвілі та й сам лідер РНС останнім часом допустили низку різких заяв щодо керівництва держави з обіцянками масових протестних заходів на осінь. Порошенко вже не раз демонстрував надмірну чутливість у питаннях загрози вуличних акцій непокори. Тому, можливо, Саакашвілі усувають як певний дестабілізаційний (в очах Банкової) фактор. Однак мобілізаційні можливості політичної сили, яку лише почав формувати Саакашвілі, достатньо малі, і сумнівно, що до осені вони суттєво зростуть. Зрештою, це продемонстрували й акції протесту проти позбавлення лідера РНС громадянства, на які прийшло заледве кількасот осіб.

Якщо бажання позбутися Саакашвілі як подразнюючого чинника зріло у владі досить давно, то приводом до «остаточного вирішення питання» могли стати геополітичні фактори. Позбавлення громадянства відбулось одразу після візиту Президента України до Грузії, для якої справа Саакашвілі є надзвичайно чутливою. Виглядає, що це своєрідне підтвердження «добрих намірів» України щодо відновлення партнерських стосунків двох країн.

Близькі до Банкової експерти переконують, що таким чином Порошенко намагається реанімувати напівмертву структуру ГУАМ (Грузія з Україною відіграють у ній ключову роль. – PolUkr.net), яка мала б стати ще одним стримуючим фактором для Росії в Чорноморському регіоні. І Саакашвілі в цьому процесі відіграє роль символічної жертви.

Якщо спробувати визначити тих, кому вигідний Саакашвілі поза Україною, то слід зазначити, що аж ніяк не Порошенку. Як уже було сказано, негативи та іміджеві втрати від такого кроку набагато більші, ніж вигоди. Соратники колишнього очільника Одеської ОДА вже розпочали мобілізаційні процеси з усіма неодмінними атрибутами українського протесту.

Практично всі опозиційні сили найширшого спектру – від «Батьківщини» до «Самопомочі» – в один голос засудили такі дії Порошенка, назвавши їх ще одним кроком до узурпації влади в країні та політичним переслідуванням. Політики, які ще вчора публічно засуджували Міхо як креатуру Банкової, сьогодні з апломбом виступають на його захист, а вже завтра намагатимуться відщипнути шматок невеликого електорального пирога, що залишиться після Саакашвілі. Не додають позитиву іміджеві Порошенка й заяви окремих політиків на Заході.

Зрештою, залишаючись у США, чудово володіючи англійською, колишній однокурсник Порошенка отримує хороший майданчик для критики української влади. Тим більше, що після загадкового «твіту Трампа» про втручання України у вибори в США, очевидно, знайдуться охочі допомогти йому в цьому. Михеїл Ніколозович завзято почав розвивати тему, заявивши в ефірі каналу CNN, що Україна таки намагалась «допомогти» одному з кандидатів у президенти США в 2016 році.

Тож якщо відкинути суто емоційні чинники такого дивного року, залишається лише гадати, навіщо Саакашвілі так віртуозно витіснили з України. Очевидно, відповідь на це запитання мала б надійти з-за кордону.

І все ж неприємні відчуття викликає той факт, що для реалізації своїх (чи навіть національних) інтересів та цілей Президент вдався до ризикованої маніпуляції законодавством і Конституцією. Така тенденція надзвичайно небезпечна ще й тому, що українці надовго запам’ятають, до чого це призвело у виконанні його попередника в 2010 та 2014 роках.

Віктор Біщук

Share Button

Також перегляньте

Fot. mil.in.ua

Безпекові виклики України в лютому 2023 року

Орієнтовно 11 місяців українська нація веде широкомастабну війну з переважаючими силами та засобами противника у …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.