четвер, 28 Жовтень, 2021
pluken
Головна / Армія / Хто воює на Донбасі: структура армії проросійських терористів
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

Хто воює на Донбасі: структура армії проросійських терористів

Share Button

З огляду на тривалі військові дії на Сході України, часто виникає питання – хто воює проти збройних сил України. Чому фактично з нікуди виникла величезна армія, озброєна за останнім словом техніки, та звідки в цієї армії беруться величезні людські ресурси. Що собою представляють збройні формування «ДНР» та «ЛНР»?

Найперше, що треба зрозуміти читачеві, що в збройних силах терористичних організацій Донбасу не воюють звичайні повстанці – шахтарі та металурги, як це люблять представляти російські засоби масової інформації. Звичайно, якась частина місцевих мешканців воює на боці «ДНР» та «ЛНР», проте більша частина місцевих просто є заручниками терористів (свідомими – симпатизуючи та підтримуючи, або несвідомими). Вивчати збройні формування на Донбасі дуже складно через той факт, що не має ані достовірних джерел – всю інформацію відносно структури, кількості та рівня забезпечення своїх збройних формувань терористи ретельно оберігають, ані сталої структури збройних формувань – довгий час на теренах, окупованих проросійськими силами, діяли відокремлені банди, угруповання, козацькі формування, що не мали єдиного центру.

На папері існують такі собі збройні сили «Новоросії», що складаються з двох корпусів – Народної міліції «ЛНР» 1-го армійського корпусу «ДНР, а також Республіканської гвардії «ДНР». За неофіційними даними, кількість кожного складає до 40 тис. чол., таким чином армія терористів налічує близько 80 тис. осіб, що за принципом набору діляться на чотири категорії: зрадники (колишні українські силовики – військові, представники СБУ, міліції), «відпускники» (російські кадрові військові зі своєю місією – координувати та тренувати терористів, а також наглядати за ними), добровольці (прихильники «руського миру» та просто любителі військового «сафарі») та місцеві. Остання категорія використовується переважно як гарматне м’ясо, що є метою російських кураторів – дозволити як можна більше смертей українців, пов’язати їх кровною ворожнечею, аби Донбас вже ніколи не став Україною.

Народна міліція «ЛНР», підпорядкована міністерству оборони «ЛНР», складається з:

– 2-ї окремої бригади Народної міліції (командир – полковник Андрій Рузінскій, прізвище прикриття – Нефьодов);

– 4-ї окремої бригади Народної міліції (командир – полковник Євген Жмуров), дислокованої в місті Красний Луч (колишній командир бригади – Олександр Беднов (Бетмен), вбитий 1 січня 2015 р.);

– 6-ого окремого механізованого козачого полку ім. Отамана Платова (командир Павло Дрьомов (Батя), убитий 12 грудня 2015 р.) сформованого на базі першого козацького полку ім. Платова;

– окремої артилерійської бригада особливого призначення (командир – полковник Олександр Бабічев);

– окремої бригади особливого призначення «Одеса» МГБ ЛНР (командир – Олексій Фоминов) та окремого комендантського полку Народної міліції (командир – полковник Сергій Грачов);

– 4-ого окремого танкового батальйону (колишній батальйон «Август». Командир – полковник Олександр Костін);

– окремого розвідувального батальйонного корпусу (командир – полковник Олексій Грек)

– батальйони територіальної оборони, в тому числі реорганізованої бригади «Призрак» та різних козацьких загонів та гарнізонів.

1-армійський корпус «ДНР» складається з:

– окремої бригади спеціального призначення «Восток» (командир – Олександр Ходаковський), загальною кількістю до 2500 чол.;

– окремої бригади особливого (артилерійського) призначення «Кальміус» (командир – Геннадій Ковальчук), загальною кількістю до 1000 чол.;

– окремого комендантського полку, що складається з воєнної поліції та окремих військових комендатур;

– розвідувального управління головного штабу Міністерства оборони «ДНР» (командир – генерал-майор Сергій Петровський);

– 1-ї окремої слов’янської мотострілкової бригади (командир – Микола Дигало). Бригада створена на основі Семенівського батальйону і Костянтинівського батальйону т. зв. Народного ополчення Донбасу Ігора Стрелкова (Гіркіна);

– 3-ї окремої мотострілкової бригади «Беркут» (командир – Дмитро Старостін, місце постійної дислокації – Горловка, Єнакієве). Бригада створена на основі Горлівсько-Макіївсько-Єнакіївських підрозділів Ігора Безлера;

– 5-ї окремої мотострілкової бригади «Оплот» (командир – Михайло Тихонов, місце постійної дислокації – Донецьк, Докучаєвськ).  Бригада створена на основі воєнізованих загонів «Оплот» і ряду інших, зокрема «Руська православної армії» і «Сварожич»;

– 7-ї чистяковської окремої спеціальної бригади (командир – Михайло Николаєв, місце постійної дислокації – Дебальцеве).

Республіканська гвардія «ДНР», утворена за наказом ватажка донецьких сепаратистів Олександра Захарченка 12 січня 2015 р., складається з шести батальйонів загальної кількістю близько 3 тис. осіб. До складу цього «елітного» збройного формування належать:  батальйони «Оплот» (особиста армія Захарченко), «Булат», «Патріот», а також реорганізовані частини «Руська православна армія».

Не підпорядковується міністерству оборони «ДНР», але взаємодіє з ним 1-й окрема батальйонно-тактична група «Сомалі», під командуванням Михайла Толстих (Гіві). 3 травня 2016 року міністр оборони «ДНР» генерал-майор Володимир Кононов оголосив про створення нової структури Збройних сил «ДНР» – Оперативного командування «Донецьк».  Штаб командування знаходиться у м. Сніжне.

Таким чином, терористичні формування, особливо в «ДНР» мають достатню структурованість. Що стосується «ЛНР», то варто відзначити наявність напівавтономних збройних підрозділів, зокрема продовжують існувати козацькі загони, що знижує керованість армії луганських терористів.

Чим воюють проросійські терористи на Донбасі

Російська зброя на Донбасі вже не викликає жодного подиву. Це в квітні 2014 р. ми ретельно  стежили за кожним задокументованим фактом появи в Сніжному або Макіївці російського танка Т-72, якого за легендою сепаратисти «віджали» в збройних силах України (це при тому, що всі наявні Т-72 у нас перебували на консервації, в той час як основним бойовим танком є Т-64). Сьогодні проросійські терористи вже не ховаються й масово використовують російську зброю та російські боєприпаси проти українських  військових на лінії розмежування.

Fot. ictv.ua
Fot. ictv.ua

Шляхів постачання зброї два – або ешелонами на вузлові залізничні станції Іловайськ та Дебальцеве (хоча існують свідчення й про використання з.ст. Краснодон, натомість інший великий залізничний вузол – Ясинувата, не використовується із зазначеною ціллю передусім через його максимальне наближення до лінії фронту – до промзони Авдіївки менше 5 км.), або на траках (рідше своїм ходом) через неконтрольовані пункти перетину державного кордону.

 На 80% зброя, що надходить з Росії – списана, з затертими знаками належності до російських військових частин. Проте існує й інша категорія російської зброї – експериментальні розробки російського ВПК. Донбас послідовно використовується російськими військовими як полігон для випробувань. Як правило, зразки новітньої зброї не передаються в руки ненавченим сепаратистам – за нього, а також за результати застосування, відповідають лише російські кадрові військові «у відпустці». Ще одна категорія зброї, що використовують сепаратисти – так звані «віджаті» екземпляри української техніки. За фактом, подібної зброї налічується дуже мало від загальної кількості – до 5% (переважно захоплена на складах в Артемівську, Слов’янську, Криму ще на початку 2014 р., а також залишена українцями внаслідок стратегічного оточення в Іловайську та Дебальцевому). Проте сепаратистські та російські ЗМІ навмисно подають інформацію про «віджату» зброю в значно перебільшеному масштабі, аби, з одного боку, занизити кількість російської «допомоги», з іншого боку – показати військову вправність збройних підрозділів невизнаних республік на тлі неналежного рівня готовності та професійної недбалості українських збройних сил.  Крім українських «трофеїв», існують свідчення про використання сепаратистами грузинської «трофейної» зброї періоду грузинської кампанії Росії 2008 р., що була надана їм росіянами. До таких «грузинських» зразків, наприклад, відноситься ПЗРК «Grom Е2» виробництва Польщі.

Далі розглянемо основні види озброєнь, що використовують сепаратисти на Донбасі. Почнемо зі стрілецької зброї. Тут варто відзначити, що російський «воєнторг» на Донбасі відкрився не відразу з початком конфлікту. Група диверсантів Стрєлкова-Гіркіна в Слов’янську навесні 2014 р. мала досить багато нової російської стрілецької зброї, на кшталт АК-74М, натомість більшість місцевих сепаратистів воювали чим заманеться – грабували музеї та консервовані склади. Тому в ході боїв було зафіксовано використання гвинтівок Мосіна, пістолетів-кулеметів ППШ і ППС, німецьких МП-40, кулеметів Дегтярьова тощо.

За даними російського військового історика Михайла Жорохова, приблизно з середини червня 2014 р. розпочався другий етап роботи «воєнторгу», який характеризується появою в загонах бойовиків сучасних зразків озброєння. При цьому абсолютна більшість зброї вироблена або за радянських часів, або в 1990-х роках. Так би мовити, «стандартними» видами стрілецької зброї в загонах терористів є самозарядні карабіни Симонова (СКС), виготовлені ще в 1940-50-х роках, автомати (АК) і кулемети Калашникова (ПК) різних років випуску і модифікацій, снайперські гвинтівки Драгунова (СВД), пістолети Макарова, Стєчкіна і досить рідко – Токарєва. Серед більш-менш сучасних зразків можна відзначити автомати Калашникова «сотої серії» (АК-101, АК-102, АК-103), що вироблялися в 1990-2000-і роки в Росії. У грудні 2014 р. у представників терористичних угруповань на Донбасі були помічені снайперські гвинтівки КСВК / АСВК — Корд, котра була прийнята на озброєння у Росії тільки у 2013 р..

Для боротьби з броньованими цілями бойовики використовують 12,7-мілімметровий кулемет НСВ, більш відомий як «Утес». Він був розроблений ще на рубежі 1960-1970-х років. У боях також зафіксовано застосування сучасних російських великокаліберних кулеметів «Корд». На озброєнні сепаратистів знаходиться велика кількість ручних протитанкових гранатометів і реактивних протитанкових гранат (РПГ) одноразового використання, переважно випуску 1970-1990-х років. Перш за все, це наймасовіші РПГ-7 і РПГ-18 «Муха». Відзначено на Донбасі використання РПГ-22 «Нетто», РПГ-29 «Вампір», а також морально застарілих РПГ-26 «Аглень» і РПГ-27 «Таволга». Стосовно гранатометів – наймасовіше сепаратисти використовують протитанковий гранатомет СПГ-9 «Спис», розроблений і прийнятий на озброєння на початку 1960-х рр., а також станковий гранатомет (АГС-17) «Полум’я», який знаходиться на озброєнні з 1971 року. Трапляються випадки використання й сучасних російських АГС-30 (ЗСУ захопили в Слов’янську окремі зразки цієї зброї як свідчення роботи російського «воєнторгу»).

Як для конфлікту «малої інтенсивності» досить широко застосовуються протитанкові ракетні комплекси «Фагот», «Метис» та «Конкурс». Останній не стоїть на озброєнні ЗСУ, тож постачання його можливо лише через неконтрольований кордон російською стороною. Мінне озброєння також представлено радянськими зразками (наприклад, протипіхотними мінами МОН-50, МОН-100, ОЗМ-72 і протитанковими ТМ-57, ТМ-89).

Артилерія бойовиків переважно складається з радянських зразків. Найбільш широке застосування отримали міномети калібром 82-мм і 120-мм, 152-мм гармата-гаубиця Д-20, 100-мм протитанкова гармата «Рапіра», відзначено наявність у бойовиків 122-мм гаубиці Д-30 і реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) БМ-21 «Град». Для останніх бойовики часом використовують новітні касетні боєприпаси – «Торнадо- Г». Також широке застосування, зокрема у січні-лютому 2015 р. знайшли більш потужні реактивні системи залпового вогню – «Ураган», «Смерч», «Торнадо». Спостерігачами ОБСЄ задокументована наявність у проросійських терористів новітньої російської важкої вогнеметної системи ТОС-1 «Буратино».

Бронетехніка сепаратистів також складається зі зразків, вироблених переважно  за радянських часів. Це бронетранспортери БТР-60, БТР-70, БТР-80, бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, розвідувально-дозорні машини БРДМ-2, бойові машини десанту БМД-1 і БМД-2, танки Т-62, Т -64, Т-72, Т-80, полкові самохідні гаубиці «Гвоздика», самохідні артилерійські знаряддя «Нона». В квітні 2015 р. Росія поставила сепаратистам нові танки Т-90 «Володимир», а також новітні БТР-82АМ. Також трапляються випадки використання БПМ-97 — КамАЗ-43269 «Выстрел/Дозор», ГАЗ-3937 «Водник», ГАЗ-2330 «Тигр».

Для боротьби з авіацією сепаратисти також використовують озброєння радянських часів. Це досить архаїчні, але все ще досить ефективні зенітні установки ЗУ-23, прийняті на озброєння радянської армії ще в 1960 році, ЗРК «Оса», а також ціла лінійка переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК). Найбільшого поширення набули морально застарілі ПЗРК “Стріла-2”, “Стріла-2М”, “Стріла-3” і “Стріла-10”, що знаходилися на озброєнні РА ще з 1960-1970-х років, а також ПЗРК “Ігла” і “Ігла-1”, що надійшли на озброєння армії на початку 1980-х років. Існують підтверджені факти використання новітнього ПЗРК російського виробництва «Верба», а також зенітного ракетно-пушечного комплексу «Панцир-С1».

Щодо засобів радіолокації, сепаратисти активно використовують СНАР-10 «Леопард» и АРК-1 «Рысь», РЛС «Зоопарк», РЕБ «Автобаза», мобільні командні пункти «Ранжир», а також новітні російські РЛС «Дзюдоїст».

У Росії у військових частинах і на складах накопичилася величезна кількість морально і фізично застарілого озброєння, яке потрібно кудись подіти, натомість процес утилізації досить дорогий. Таким чином Росія намагається використовувати Донбас в якості своєрідного комплексу для утилізації застарілої зброї і боєприпасів, а також, водночас, полігону для випробування новітніх зразків озброєння. Тож російський  «воєнторг» продовжує працювати, перетворюючи Донбас на справжнє пекло.

Вже сьогодні за кількістю танків «ДНР/ЛНР» випереджають таку західну країну, як Німеччину (450 проти 400). Також на озброєнні в терористів знаходиться близько 550 артилерійських систем, 200 РСЗМ, 830 одиниць бронетехніки. Безпосередньо біля неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону зосереджені величезні допоміжні сили, в тому числі авіація. За словами заступника секретаря РНБО Олександра Литвиненка, перший та другий корпуси армії сепаратистів вже включені до системи південного військового округу ЗС РФ. Ці корпуси підпорядковуються центру територіальних військ, який розташований у Новочеркаську Ростовської області РФ. Посадовець заявив наступне: «Провідні командні позиції в першому і другому армійських корпусах посідають російські кадрові офіцери. Ці корпуси організовані відповідно до статутів і бойових настанов російської армії, підкоряються російським наказам і діють у чіткій послідовності російській військовій стратегії. Тактика, застосована цими підрозділами, постійно удосконалюється, що призвело останнім часом до суттєвого зростання втрат серед українських військових». Тож не виключено, що вже дуже скоро ми станемо свідками заміни радянського парку зброї сепаратистів на все більш сучасні зразки російського виробництва. А може й замість сепаратистів прийдуть вже справжні російські військові, принаймні всі факти свідчать про те, що Росія готується до відкритої збройної агресії проти України.

Олексій Ілонов

Share Button

Також перегляньте

Fot. prezydent.pl

Зустріч Дуда-Зеленський: повернення в нормальність?

Візит президента Анджея Дуди в Україну і його перебіг може свідчити про те, що двосторонні …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.