субота, 25 Вересень, 2021
pluken
Головна / Думки та коментарі / «Народний контроль»: перевірка кадрів
12170876_759801860808995_379263740_o

«Народний контроль»: перевірка кадрів

Share Button
12170876_759801860808995_379263740_o
Фото: Андрій Поліковський

 

Дмитро Добродомов збудував партію з колишніх членів «УДАРу», націоналістів та незначної частини позапартійних громадських активістів. У вісьмох областях колишні «ударівці» відіграють важливі, якщо не головні ролі в осередках «Народного контролю». Більшість із 16 регіональних осередків партії є організаційно слабкими: їм бракує лідерів та активістів.

До місцевих виборів 25 жовтня 2015 року партія «Громадський рух «Народний контроль»» підійшла, маючи створені осередки у п’ятнадцяти областях та Києві. Зокрема, за даними Єдиного державного реєстру, на 9 жовтня партія має належно зареєстровані обласні організації у Дніпропетровській, Київській, Черкаській, Тернопільській, Харківській, Кіровоградській, Львівській, Рівненській, Житомирській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій, Волинській та Запорізькій областях, а також у Києві (загалом, 16 осередків). PolUkr.NET нагадує, що ця кількість осередків є трохи більшою за мінімум, визначений Конституційним судом України, тобто чотирнадцять осередків, утворених в областях та столиці. Додамо, що партію зареєстрували лише у березні цього року.

Партія має також осередки нижчого рівня – у містах та районах областей, у яких зареєстровані обласні організації «Народного контролю». Втім, PolUkr.NET поки що не вдалося встановити точну їхню кількість, оскільки міські і районні управління юстиції не завжди оприлюднюють реєстри структурних утворень політичних партій, зареєстрованих ними, а «Народний контроль» не надає інформацію про всі свої осередки у зручному вигляді. Лише у деяких випадках ці осередки зареєстровано як юридичні особи, зокрема у Пустомитівському районі на Львівщині, у Дрогобичі (міський осередок), у Житомирі (міський осередок) та у Львові (міський осередок).

PolUkr.NET провів власне дослідження, намагаючись з’ясувати, який політичний досвід мають люди, що представляють «Народний контроль» у різних регіонах України; чи є в них спільне минуле, яке може вказати на підходи у формуванні партії, якими скористався її лідер Дмитро Добродомов. Крім того, PolUkr.NET спробував знайти відповідь на запитання, наскільки сильними є осередки «Народного контролю» – чи можуть вони виставити кількох лідерів на виборах до рад різного рівня.

«Організаційно слабкими» вважатимемо осередки «Народного контролю», що не висували у різних поєднаннях кандидатів у депутати обласних рад, міських рад в обласних центрах або кандидатів на посаду міського голови обласного центру, а також ті, у яких одного лідера висунули кандидатом №1 у депутати обласних рад і міських рад обласних центрів за списком партії та на посаду міського голови обласного центру. Варто додати, що «організаційна слабкість» ніяк не пов’язана з популярністю кандидатів партії чи самої партії у регіоні.

«Організаційно сильними» будуть ті осередки «Народного контролю», що висунули різних осіб кандидатами №1 у депутати обласних рад, міських рад обласних центрів за списком партії та на посаду міського голови обласного центру. Решту осередків можна буде розташувати посередині між цими категоріями.

У своєму дослідженні PolUkr.NET зосередився на визначенні «попередньої партійності» голів обласних осередків, кандидатів №1 у депутати міських рад обласних центрів та обласних рад за списками «Народного контролю», а також кандидатів на посади міських голів обласних центрів, яких висунув «Народний контроль». Її визначали за такими ознаками: пряме членство у партіях, балотування від партій на виборах різного рівня, членство у фракціях партій у радах різного рівня. Отже, «попередня партійність» у цьому розумінні не обов’язково означає членство у партіях.

У роботі над дослідженням використовувалася інформація виключно з відкритих джерел: інформаційно-аналітичних систем ЦВК, присвячених місцевим, парламентським та президентським виборам, офіційних веб-сайтів міських та обласних рад, веб-сайтів осередків політичних партій, місцевих інтернет-видань, соціальних мереж та державних реєстрів. Детальні результати ТУТ.

“Народному контролю” забракло лідерів усюди, окрім Львова та Чернівців

Зазначимо відразу, що з усіх шістнадцяти осередків «Народного контролю» найвищого рівня у місцевих виборах беруть участь лише чотирнадцять. Осередки у Києві та Київській області кандидатів на виборах не висували.

«Організаційно слабкими», за нашим розумінням є осередки «Народного контролю» у Харківській, Хмельницькій, Вінницькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Житомирській, Рівненській та Волинській областях. Зокрема, у Харківській області «Народному контролю» забракло лідера для висунення кандидатом до обласної ради. У Хмельницькій області ядро активістів партії розташоване не в обласному центрі, а на півночі – у Старокостянтинові. Те ж стосується й Дніпропетровської області, у якій таке ядро розміщене у Дніпродзержинську, а також Рівненщини, де місцевий лідер більш відомий у Рівненському районі, аніж в обласному центрі.

«Організаційно сильними» є осередки «Народного контролю» на Львівщині та Буковині, що можна пояснити їх насиченістю лідерами, які мають значний політичний досвід. У Львові йдеться про лідера партії нардепа Дмитра Добродомова та депутатів ЛМР Андрія Білоуса і Валерія Веремчука. У Чернівцях – про братів Ванзуряків, один з яких був головою ОДА, а другий тривалий час очолював Глибоцьку районну раду, а також їхніх союзників, пов’язаних раніше з колишнім міським головою Чернівців Миколою Федоруком. Решту осередків – на Тернопільщині, Черкащині, Кіровоградщині та Івано-Франківщині PolUkr.NET розташував між категоріями «організаційно слабкі» та «організаційно сильні».

Старі політики опинилися у партії “нового типу”

PolUkr.NET вдалося з’ясувати, що колишні голови кількох обласних організацій «УДАРу» тепер є членами «Народного контролю» у своїх областях або навіть керують його осередками. Йдеться про Олександра Корнійчука, що очолював Хмельницьку обласну організацію «УДАРу», а тепер керує обласною організацією «Народного контролю». Олена Васильченко була на чолі Дніпропетровської обласної організації «УДАР», є кандидатом №1 «Народного контролю» у депутати на виборах до Дніпропетровської міської та обласної рад. Колишній голова Чернівецької обласної організації «УДАРу» Роман Ванзуряк тепер є членом «Народного контролю», а його брат Григорій – очільник обласного осередку цієї партії.

Крім того, колишні члени Івано-Франківської міської організації «УДАРу» Андрій Корнієнко (голова) та Володимир Гергелюк (його заступник) очолили, відповідно, міський та обласний осередки «Народного контролю» в Івано-Франківську. Колишні «ударівці» опинилися на головних ролях (не обов’язково формальними керівниками) у «Народному контролі» в осередках у Черкасах, Житомирі, Кіровограді та Львові. В останньому з «УДАРом» був пов’язаний кандидат у депутати обласної та міської рад Андрій Білоус, а також лідер партії Дмитро Добродомов, що кандидував до Верховної Ради у 2012 році від «УДАРу», і не приховує своєї дружби з Віталієм Ковальчуком, колишнім заступником голови «УДАРу», нині заступником голови Адміністрації Президента.

У Волинській та Рівненській областях осередки «Народного контролю» очолюють політики-націоналісти, що у 2014 році ненадовго спробували пов’язати свою кар’єру з «Правим сектором». У Вінницькій, Запорізькій та Черкаській областях осередки очолюють «темні конячки» – громадські активісти, які не мали раніше публічного політичного досвіду.

У Харківській області кандидатом на посаду міського голови Харкова став місцевий депутат, скандальний критик Геннадія Кернеса, адвокат Анатолій Родзинський, який допомагає своїм клієнтам, зокрема, проходити процедуру банкрутства. Обласний осередок, проте, йому не довірили.

У Чернівцях колишні «ударівці» висунули кандидатом на посаду міського голови громадського активіста Василя Гошовського. Схоже, що «Народний контроль» оперативно перехопив його разом із командою, запропонувавши свою підтримку, після того як Гошовський спалив мости із «Самопоміччю», від якої мав намір балотуватися до міської ради.

Найбільшу кількість партій за 2010-2015 рр. змінив, очевидно, голова Волинського обласного осередку «Народного контролю» Павло Данильчук, що встиг побувати у партії «За Україну!», у «Фронті змін», «Батьківщині» та «Правому секторі». Решта за цей час були членами не більше ніж двох партій.

У таблиці з результатами дослідження можна дізнатися ще більше цікавих подробиць про активістів «Народного контролю».

Слід нагадати, що на своєму з’їзді у липні 2015 року «Народний контроль» прийняв Заяву та Декларацію цінностей. В останній, зокрема, йдеться: «Ми, учасники Майдану – громадські діячі і громадянські активісти, підприємці та журналісти, військові та волонтери з усієї країни, разом творимо партійну організацію нового типу». Водночас у Заяві партія засудила «діючі політичні партії, що уособлюють собою стару політичну систему», і стверджує, що «політична партія «Громадський рух «Народний контроль»» створюється як платформа для об’єднання громадських середовищ».

Проте не можна сказати, що «Народний контроль» залишався до кінця вірним проголошеним цінностям, формуючи свої осередки у регіонах та висуваючи кандидатів у депутати місцевих рад. У них знайшлися, як це описав PolUkr.NET, не лише громадські діячі, активісти, підприємці, журналісти та волонтери, але й немало людей, що мають багато спільного із засуджуваною «Народним контролем» «старою політичною системою» та старими політичними партіями. Як наслідок, у своєму розвитку (якщо такий ще буде) партія може суттєво відхилитися від визначеної мети, якою є створення «партійної організації нового типу».

Дмитро Борисов

Share Button

Також перегляньте

Джерело: dt.ua

Вплив пандемії COVID-19 на міжнародні відносини: ключові тенденції

Пандемія СOVID-19 та жорсткі карантинні обмеження у світі змінюють міжнародні відносини. Реакція на коронавірус меншою …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.