Місто Красногорівка знаходиться в 20 кілометрах від Донецьку. Мосту, щоб в’їхати в місто, немає – він був підірваний. Дістатися до місця можна лише полями. Ще досі, незважаючи на перемир’я, з околиць чутні залпи важкої артилерії. У самій Красногорівці майже не зустрінеш людей.
Люди бояться називати свої імена, ховаються від фотокамер. Проте розповідають про обстріли. «Тут все було засипане знаряддям, – розповідає літня жінка, показуючи на майданчик біля багатоповерхового будинку. – За декілька хвилин однієї ночі все від третього до п’ятого поверху зруйнували. Зараз далеко чути вибухи, а коли все це було тут. Навіть згадувати не хочу. Це так страшно! Ми не знаємо, чи виживемо ще чи ні».
Ті, хто залишився, вже звикли жити без газу та води. Але, кажуть місцеві, коли вимикають світло – нібито стають повністю відрізаними від цивілізації. Взимку в квартирах максимальна позначка на термометрі була +3 градуси. Деякі пережили артобстріл, але замерзли від холоду. Опалювати не було чим, електроенергію часто відключали, вибитим вікнам плівка не допомагала.
Відсутність газу жителів Красногорівки вже не лякає. Якщо хочеш жити, звикнути можна до багато чого, говорить місцевий мешканець років 40. Він розклав цеглини, запалив вогонь і щось таким чином готує в обгорілій каструлі. «Коли є світло, готуємо на електроплитках, – розповідає. – А коли немає, то якось так намагаємося. Дітей же потрібно годувати». Дрова для такої кухні збирають діти.
Natalia Seliukova
Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym

