Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
З Яковом Рогаліним, головою донецького благодійного фонду «Доброта», довелося поспілкуватися у жовтні. Тоді він розповідав про те, що настрої у населення дуже різні і не сталі – змінюються протягом навіть однієї розмови, залежно від почутого, побаченого. Минуло чотири місяці, протягом яких відбулося значне загострення конфлікту на Донбасі. Як сьогодні ставляться донеччани до ситуації, кого бачать винними і який вихід з війни існує на їх думку?
Благодійний фонд «Доброта» не залишив Донецьк. Протягом всього часу війни його працівники допомагають дітям постраждалих територій. Причому більшість гуманітарної допомоги надходить від західних областей України. Вимога у них одна – допомога не може поширюватися на тих, хто воює.
«Донецьк потрапив під обстріли з двох боків: з одного – ополченців, з іншого – української армії – знищуючи ворога, вони також руйнують мегаполіс, – розповідає Яків Рогалін, голова Благодійного фонду «Доброта» під час телемосту з Києвом. – Єдиний вихід – введення миротворчих сил, причому інтернаціональних, під егідою ООН. Якщо ми хочемо насамперед миру, потрібно наступити на горло всім політичним амбіціям. Бо українська влада виявилася неспроможною захистити самостійно своїх громадян, не допустити гуманітарну катастрофу». Говорить Які про це дуже емоційно, пояснюючи: «Різниця між Києвом і Донецьком сьогодні полягає в тому, що кияни живуть у мирі, в тиші, а донеччани повертаються з роботи додому під грохот канонади, і ніч проводять під нього ж. Цим і виправданий емоційний заряд. Просто зрозумійте, важко говорити спокійно, коли ти перебуваєш всередині цього пекла».
Переконує, що в Донецьку не збиралися пожертви серед населення для ополчення. Жоден своєю копійкою за військові дії не голосував. «Коли ми чуємо статистику, що 30 % населення України голосує за те, щоб військові дії були продовжені, як ми можемо утримати емоції. Тут жінки, діти і старі люди, а ополченців тут мізерна кількість у порівнянні з мирним населенням».
Вирішенням війни голова донецького благодійного фонду бачить, за його словами, в милосерді, проте провину покладає на український уряд і населення інших територій, що не захистили Донбас. «Перше, де з’являється війна, – в голові. Тому перше, що ми можемо зробити, – погасити війну у власній голові і тих, хто підпадає під наш вплив. Друге – потрібно культивувати, пестити у собі милосердя, співчуття. Фонд «Доброта» – це приязне ставлення до всіх людей: полонених, ображених, голодних. Адже саме до мирних жителів Донбасу відбувся масовий злочин. Це – невиплати пенсій і соціальної допомоги. Чому всі українці не піднялися проти цього? Це ж злочин».
Natalia Seliukova
