Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Міському голові Львова Андрію Садовому та його новій команді вдалося донині неможливе. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології та Фундації «Демократичні ініціативив» (http://www.kiis.com.ua/?
lang=ukr&cat=reports&id=400&page=1), проведеного 12-21 вересня 2014 р., за «Самопоміч» були готові голосувати 2,6% тих виборців, що визначилися з вибором і точно прийшли б на вибори. Своєю чергою, за даними Національного екзит-поллу (http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=423&page=1), проведеного цими ж соціологічними службами спільно з Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, за «Самопоміч» проголосували 13,4% виборців.
Справжній результат виявився дещо нижчим – 10,98%, але все ж таки він зруйнував усі прогнози соціологів, які, у кращому разі, обіцяли «Самопомочі» подолання виборчого бар’єру у 5%. У вересні представники виборчого штабу «Самопомочі» звинуватили соціологів з Фундації «Демократичні ініціативи» в упередженості, наполягаючи на тому, що, за їхніми внутрішніми даними, підтримка «Самопомочі» коливається на значно вищому рівні. Всупереч скептичним прогнозам соціологів і політологів, один кандидат «Самопомочі» переміг також в одномандатному виборчому окрузі.
Підсумок виборчої кампанії для «Самопомочі» станом на 4 листопада 2014 р. такий: 3-тє місце у багатомандатному виборчому окрузі з 1728736 голосами і 4-та за розміром фракція у Верховній Раді з 33 депутатами. Три галицькі області (Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська) дали «Самопомочі» 24,33% усіх голосів за неї (Львівська окремо – аж 14,83%). Решта областей Західної України дала «Самопомочі» лише 10,51% голосів, найбільше – Волинська та Рівненська. Київ – 14,73% голосів. Решта областей Західної України П’ять областей Центру України (Хмельницька, Черкаська, Вінницька, Кіровоградська, Полтавська) дали «Самопомочі» 15,35% усіх голосів за неї. Три області Сходу (Дніпропетровська, Запорізька та Харківська) запевнили «Самопомочі» 13,57% здобутих голосів. Чотири області Півночі (Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська) запевнили «Самопомочі» 13,66% голосів, хоча найбільше припало саме на Київську область. Натомість, обидві області Донбасу та три області Півдня (Одеська, Херсонська та Миколаївська) дали партії, відповідно, 1,4% та 5,92% голосів. Як видно з двох таблиць нижче, «Самопоміч» отримала відносно добрі результати у всіх електорально значущих макрорегіонах, тому її не можна вважати регіональною, західноукраїнською партією.
Макрорегіон Кількість голосів, відданих за “Самопоміч” Частка макрорегіону у кількості голосів, відданих за “Самопоміч” Частка макрорегіону у загальній кількості виборців, що голосували 26 жовтня 2014 р.
Захід 602382 34,84% 27,74%
у т.ч. «галицькі» області» 420620 24,33% 16,60%
Центр 265414 15,35% 18,73%
Київ 254658 14,73% 7,56%
Північ 236113 13,66% 14,92%
Схід 234566 13,57% 18,11%
Південь 102413 5,92% 8,99%
Донбас 24175 1,4% 3,68%
*Без урахування даних із закордонних виборчих дільниць
Голосів, які «Самопоміч» здобула в областях Західної України та Києві було б, зрештою, достатньо для подолання виборчого бар’єру у 5%, але, очевидним є те, що амбіції цієї партії та її лідера були та є суттєво більшими. Лідер «Самопомочі» Андрій Садовий та/або відомі кандидати у депутати за партійним списком відвідали за час виборчої кампанії більшість обласних центрів, не зосереджуючись на західноукраїнських містах. Спостерігачі стверджують також, що «Самопоміч» витрачала значні кошти на зовнішню рекламу у містах Центру, Сходу та Півдня України.
Область Кількість голосів, відданих в області за «Самопоміч» у багатомандатному окрузі Частка голосів, відданих в області за «Самопоміч» у загальній кількості голосів у багатомандатному окрузі Місце «Самопомочі» в області за кількістю голосів, відданих за неї у багатомандатному окрузі
Львівська область 256369 18,78% 3
м.Київ 254658 21,39% 2
Київська область 108148 13,13% 3
Дніпропетровська область 106182 8,59% 4
Івано-Франківська область 99353 14,69% 3
Харківська область 71506 7,49% 5
Тернопільська область 64898 11,30% 3
Хмельницька область 63972 10,39% 3
Полтавська область 58443 9,22% 4
Волинська область 57092 11,46% 3
Запорізька область 56878 8,59% 5
Рівненська область 56179 11,08% 3
Черкаська область 55534 9,83% 4
Вінницька область 55359 7,58% 3
Житомирська область 50519 9,11% 4
Одеська область 49939 7,23% 6
Сумська область 40632 8,28% 4
Закарпатська область 40017 9,63% 3
Чернігівська область 36814 7,63% 4
Кіровоградська область 32106 7,90% 5
Миколаївська область 29316 7,71% 6
Чернівецька область 28474 8,56% 4
Херсонська область 23158 6,70% 6
Донецька область 16656 3,84% 7
Луганська область 7519 5,14% 7
Закордонні виборчі дільниці 9015 22,24% 2
Разом 1728736 100,00% 3
За даними «Міжнародного екзит-поллу», проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» (http://www.ratinggroup.com.ua/products/politic/data/entry/14114/), 78% виборців «Самопомочі» мешкають у містах, що є найвищим показником для усіх партій, що пройшли до парламенту. Електорат «Самопомочі» виявився водночас наймолодшим: 67% її виборців – це активні люди у віці 18-49 років, 19% – це люди у віці 50-59 років, і лише 14% є більше за 60 років.
Під час виборчої кампанії «Самопоміч» намагалася привабити різних виборців різними обіцянками: децентралізації влади, реформ державного апарату, дерегулювання економіки, проведення люстрації, боротьби з корупцією, посилення обороноздатності. Для цього у список партії в багатомандатному окрузі були включені громадські активісти, правники та підприємці, що мали б займатися цими темами у парламенті. Зокрема, тему люстрації під час виборчої кампанії просував громадський активіст Єгор Соболєв, голова «Громадського люстраційного комітету». Тему посилення обороноздатності – засновник батальйону «Донбас» Семен Семенченко. Інші теми, як-от реформу державного апарату, дерегулювання економіки, боротьбу з корупцією, просувала строката група з активістів «Реанімаційного пакету реформ», правників та підприємців. Про те, як слід децентралізувати владу, розповідав сам лідер «Самопомочі» Андрій Садовий. Водночас, на емоційному рівні Садовий намагався продати виборцям Києва та великих міст поширений там міф про Львів, як про взірцеве місто.
Як і в будь-якої політичної сили, що претендує на значну кількість голосів виборців, у «Самопомочі» під час виборчої кампанії з’явилися опоненти. Схоже, що найбільше зростання рейтингу «Самопомочі» не сподобалося власникам телеканалу «Інтер», до яких зараховують Сергія Льовочкіна та олігарха Дмитра Фірташа. «Інтер» у своїх сюжетах неодноразово намагався розвіяти два міфи – 1) про Львів, як взірцеве місто під керівництвом Андрія Садового, та 2) про батальйон «Донбас», як боєздатну силу, і Семена Семенченка, як компетентного та чесного командира батальйону. Проте, схоже, що виборці «Самопомочі» схильні не довіряти каналу «Інтер». Варто додати, що і «Самопоміч», і батальйон «Донбас» телеканал «Інтер» намагався представити проектами олігарха Ігоря Коломойського. Оскільки у списку «Самопомочі» немає людей, безпосередньо пов’язаних з Коломойським чи його бізнес-партнерами, то ці закиди з боку «Інтеру» є радше безпідставними. Втім, не можна виключати, що Коломойський та його партнери дійсно симпатизували «Самопомочі», на що вказує часта присутність представників «Самопомочі» в ефірі телеканалу «1+1». Заступник голови Дніпропетровської ОДА (тобто заступник Ігоря Коломойського) Святослав Олійник, лідер партії «Україна майбутнього», визнав навіть, що він вів переговори із Садовим щодо спільної участі у виборах, але пояснив, що їм не вдалося домовитися. Присутність у списку «Самопомочі» будь-яких людей, яких можна було б пов’язати з Коломойським, безперечно, несла б ризики для репутації молодої політичної сили.
***
На жаль, у пошуках нових облич для свого партійного списку, «Самопоміч» була не дуже перебірливою. Перевагою, яку «Самопоміч» активно експлуатувала під час виборчої кампанії, була повна відсутність у списку осіб, що вже були депутатами Верховної Ради. Оскільки в умовно прохідній частині списку (32 депутати) лише 5 кандидатів є членами партії «Об’єднання «Самопоміч»» (вони ж є людьми, лояльними особисто до лідера партії Андрія Садового), то виникають питання щодо підтримання дисципліни у майбутній фракції. Проблемою є й те, що у прохідній частині списку є достатньо багато маловідомих людей. До їхньої мотивації балотуватися до парламенту теж виникають питання. Як стало відомо (http://volya.ua/news/921), «Самопоміч» вже може не розраховувати на лояльність кандидата за №6 у списку, маловідомої Ірини Суслової, та кандидата за №33, Андрія Немировського, членів партії «Воля», яких пов’язують з народним депутатом Юрієм Дерев’янком.
У новій Верховній Раді у фракції «Самопомочі» будуть 33 депутати. З них шість (п’ять за списком, один – за мажоритарним округом) є людьми Андрія Садового зі Львова (№№ 12, 21, 26, 28, 32). Ще двоє є членами ГО «Об’єднання «Самопоміч»», але представляють осередки з інших регіонів (№№ 27, 30).
З решти 25 депутатів чотири є підприємцями зі сферами інформаційних технологій, телекомунікацій, медіабізнесу та будівництва (№№ 3, 9, 18, 20) – Олексій Скрипник, Олександр Данченко, Ігор Діденко, Олександр Опанасенко – з якими Андрій Садовий, мабуть, вів переговори особисто від самого початку формування списку. Один з них має у списку на прохідному місці (№31) ще й свого співробітника.
За квотою партії «Воля» у прохідну частину списку увійшли 5 осіб (№№ 6, 13, 15, 22, 29). Щодо №6, то, як згадувалося вище, Ірина Суслова навряд чи голосуватиме спільно з рештою фракції. №13 – це громадський активіст Єгор Соболєв, №15 – Іван Мірошниченко, якого називають (http://blogs.pravda.com.ua/authors/ivanov/5459613c62afa/) спонсором «Волі», хоча й з його автобіографії та майнової декларації випливає, що він був лише найманим менеджером у кількох великих іноземних аграрних компаніях та лобістом агробізнесу на посаді віце-президента Української зернової асоціації. №22 – це Вікторія Войціцька, останнім місцем праці якої є приватна газовидобувна компанія, №29 – підприємець Павло Костенко, компанія якого займається продажем інструментів для будівництва.
Чотири депутати від «Самопомочі» пов’язані з батальйоном «Донбас». Це засновник батальйону і у минулому підприємець Семен Семенченко (№2), командир «групи інформаційної війни» батальйону «Донбас» і підприємець Павло Кишкар (№7), директор «Благодійного фонду допомоги батальйону «Донбас»» Наталія Веселова (№10), а також керівник «повітряної розвідки» «Донбасу» і громадський діяч (його громадська організація реалізувала проекти, користуючись грантовим фінансуванням) Ярослав Маркевич (№14). Останній свого часу керував осередком партії «Народний союз «Наша Україна»» у Харківській області.
Окрему групу становлять активісти «Реанімаційного пакету реформ», громадської ініціативи, створеної у 2014 році для лобіювання реформ в Україні. До них можна зарахувати Ганну Гопко (№1), Оксану Сироїд (№4), Віктора Кривенка (№5), Остапа Єднака (№17) та Владислава Воскресенського (№24). Двоє останніх є підприємцями – Єднак донедавна керував компанією, що торгує пиломатеріалами (частку у ній зараз має його дружина), а Воскресенський є співвласником компанії InvisibleCRM, що розробляє програмне забезпечення. Гопко та Сироїд належать до тієї категорії громадських діячів, що працюють на міжнародні/іноземні організації або українські громадські організації, які, у свою чергу, існують завдяки іноземному грантовому фінансуванню. З Кривенком усе заплутаніше. Зараз він представляє себе одночасно керівником та засновником «Благодійного фонду «Коло»» і головою наглядової ради Bionic University, освітньої ініціативи інноваційного парку Bionic Hill, що, у свою чергу, є девелоперським проектом підприємця Василя Хмельницького, у минулому народного депутата і члена Партії Регіонів. Сам Кривенко за президенства Віктора Януковича встиг попрацювати радником гендиректора «Укрспецекспорту», радником гендиректора «Укроборонпрому», керівником національних проектів «Технополіс» та «Індустріальні парки України» у відомому кількома скандалами (http://forbes.ua/news/1343575-dogovor-ob-lng-terminale-podpisal-lyzhnyj-instruktor) Державному агентстві з інвестицій та управління національними проектами.
Правниками-практиками є Олена Сотник (№11), Ірина Сисоєнко (№25), Андрій Журжій (№16), Вікторія Пташник (№23). Усі четверо є членами Асоціації правників України, причому Сотник та Журжій є членами правління Асоціації. Олена Сотник є фахівцем з супроводу процедури банкрутства підприємств, ліцензованим арбітражним керуючим, останні 5 років займалася також соціальними і благодійними проектами. Андрій Журжій останні 5 років працював керівником юридичного департаменту групи компаній Fozzy Group (роздрібна торгівля), за минулий рік отримав (http://samopomich.ua/wp-content/uploads/2014/10/16_Zhurzhiy_declar.pdf) понад 250 млн. грн доходу, є фахівцем з управління венчурними інвестиційними фондами, у професійних колах краще відомий своїм досвідом «корпоративної та податкової реорганізації» (http://www.uba.ua/documents/text/Andrej-Zhurzhij.pdf) бізнесу. До слова, він балотувався також до Київської міської ради (КМР) за списком «Самопомочі» у травні 2014 року.
Альона Бабак (№8), експерт з реорганізації житлово-комунального господарства і консультант органів місцевого самоврядування є директором ТОВ «Інститут місцевого розвитку» (ця юрособа пов’язана з Всеукраїнською благодійною організацією «Інститут місцевого розвитку», що має іноземне грантове фінансування), як і Андрій Журжій, була кандидатом від «Самопомочі» на виборах до КМР. Працювала з виконавчим комітетом Львівської міської ради та комунальними підприємствами Львова в межах проектів, які реалізовував «Інститут місцевого розвитку».
Про Тетяну Острікову (№20) «Самопоміч» розповідає, що у списку вона є представником «підприємств-дистрибуторів ІТ-техніки». Значно цікавішим видається те, що вона є директором ТОВ «Юніко-Істейт», що управляє бізнес-центром «Домінант-плаза» у Львові.
***
Поки що усе виглядає так, що «Самопоміч» не погодиться делегувати когось зі своїх депутатів для роботи у виконавчу владу, навіть у випадку участі у коаліції. В такої поведінки є декілька причин. По-перше, у разі складення мандату кимось з депутатів, у Верховну Раду за списком «Самопомочі» зможуть пройти люди депутата Юрія Дерев’янка. По-друге, «Самопомочі» вигідно не брати на себе забагато відповідальності за діяльність уряду, яка неминуче викличе в умовах кризи негативну оцінку у виборців. Річ у тому, що партія розраховує повторити свій успіх на місцевих виборах, що відбудуться наступного року, а Андрію Садовому важливо зберегти позитивний баланс довіри до себе, яким він зможе скористатися у випадку висунення своєї кандидатури на наступних президентських виборах.
Не варто вірити також публікаціям (http://vesti-ukr.com/lvov/73934-galickaja-assambleja-reshila-prisoedinit-tri-oblasti-k-evrope), що пов’язують лідера «Самопомочі» Андрія Садового з так званими «галицькими автономістами/сепаратистами». Із Садовим дійсно наприкінці 1990-х та у першій половині 2000-х рр. співпрацювали львівські інтелектуали, у середовищі яких виникла ідея автономії Галичини та колишніх габсбурзьких територій Західної України (включно з Буковиною), проте така співпраця суттєво скоротилася з моменту його обрання на посаду міського голови Львова. Крім того, самі автономісти зараз скептично оцінюють шанси на підтримку Садовим цієї ідеї (http://kurs.if.ua/blogs/samopomich_detsentralizatsii_8666.html).
Dmytro Borysow
