Посольство Республіки Польща в Україні висловило «глибоке обурення формою, а також змістом програми О. Зінченка «Розсекречена історія. Страсті за Бандерою», яка транслювалася на телеканалі UA:Перший 6 квітня». Про це йдеться у листі, адресованому голові правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зурабу Аласанії.

«Суспільним ЗМІ доручена особлива місія у демократичному суспільстві. Погляди, що висловлюються на їх антені, повинні виховувати та ознайомлювати суспільство з проблемами у найважливіших сферах суспільного життя, у тому числі в галузі історії. При тому вкрай важливим є збереження об’єктивності, фактографії та суворе дотримання залізних правил журналістики. Тим часом в переконанні Посольства, програма, опрацьована О. Зінченком, стала карикатурою згаданої місії», – йдеться в листі посольства, який також доведено до відома міністра закордонних справ Павла Клімкіна та співголів Польсько-українського форуму партнерства Яна Маліцкого й Віталія Портнікова.

Польським дипломатам не сподобалося обговорення постаті Степана Бандери, адже гості, запрошені у студію, на переконання Посольства Польщі, «були прихильниками С. Бандери», а дискусію на Суспільному в дипломатичному відомстві назвали такою, що справляє врження «заздалегідь невміло спланованої».

«Цілковито був пропущений створений С. Бандерою кримінальний вимір ідеології інтегрального націоналізму та її наслідки у вигляді тисяч жорстоко вбитих мешканців земель нинішньої України не української національності. Особливу стурбованість викликає ідилічне зображення С. Бандери, яке намагалися створити гості випуску. Наведене дискваліфікує учасників програми не лише як істориків, але також членів Польсько-українського форуму партнерства (В. В’ятрович, О. Зінченко)», – зазначено в листі.

Відтак у польському посольстві навіть провели аналогії між зазначеною програмою та російсько дезінформацією: «Обурливим є представлений в програмі вигляд Польщі. Показані «функціонуючі в Польщі міфи» щодо Бандери. Представляється також «критика» цієї постаті в нашій країні. Причому, ведучий не посилається на жодні джерела та не вказує авторів критичних поглядів. Не дає також можливості висловитися польській стороні. Інші учасники злагоджено дискутують з наведеною О. Зінченком тезою. Нагадуємо, що схема присвоєння іншій стороні тез, щоб потім їх спростувати без надання можливості висловлення критикованій стороні неодноразово описувалася як схема діяльності російської дезінформації».

«Республіка Польща вважає, що історичний діалог з Україною є абсолютно необхідним. Тим не менш, повинен він базуватися на правді та повазі до чутливості іншої сторони», – підсумовано в листі.

Зауважимо, цикл програм «Розсекречена історія» розповідає про минуле, спираючись на архівні документи, про існування яких донедавна ще не було відомо. Проект втілюють за підтримки Державного галузевого архіву СБУ, де зберігають такі документи. Автор і ведучий програми – історик Олександр Зінченко, який спілкується з колегами по фаху й іншими цікавими особистостями.

У програмі «Страсті за Бандерою» Олександр Зінченко обговорював феномен Степана Бандери з істориками Володимиром В’ятровичем, Вахтангом Кіпіані, Віталієм Нахмановичем та Яною Примаченко.

Програму можна переглянути на Youtube-каналі UA:Перший:

Коментуючи цей випуск, Олександр Зінченко на своїй facebook-сторінці зазначив, що «в певних середовищах» він «спричинив істерику за 1,5 місяці до виходу в ефір».

Читайте також:

Cуспільний мовник та пропаганда

Джерела: facebook.com/PolishEmbassyKyiv, 1tv.com.ua

Сьогодні, 8 квітня, у близько 80% шкіл Польщі почався страйк учителів. Як інформує Польське радіо, вчора увечері відбулися перемовини у справі підвищення зарплат представників уряду з освітянами. Проте на запропоновані урядом умови погодилася тільки освітня «Солідарність». Профспілка польських вчителів (ZNP) та Форум профспілок (FZZ) відхилили угоду уряду й анонсували початок від сьогодні безтермінового страйку в школах.

Угода, підписана з освітньою «Солідарністю», передбачає виділення з польського державного бюджету на 2019 рік 667 мільйонів злотих (понад 155 млн євро) на друге цього року підвищення заробітних плат для вчителів. Після збільшення зарплат на 5% від січня 2019 року уряд пропонує виділити додаткові кошти з держбюджету та підвищити зарплати освітянам ще на 5% від вересня.

Після впровадження додаткового підвищення зарплат для вчителів від вересня основна заробітна плата становитиме 3815 злотих (889 євро) для дипломованого вчителя, для призначеного вчителя – 3248 злотих (768 євро), для контрактного вчителя – 2860 злотих (666 євро), для вчителя-стажиста – 2780 злотих (648 євро).

Профспілки натомість вимагають підвищення зарплати на 30%. Наразі оклад учителів становить 929 євро, що менше за середню зарплату в країні, – інформує RMF24.

Голова Постійного комітету Ради міністрів Яцек Сасін закликав учителів пом’якшити форму протесту хоча б на час іспитів і наголосив, що нині немає причин для початку такого протесту.

«Я прошу всіх вчителів, аби вони зрозуміли, що ми хочемо підвищувати зарплатню для вчителів, ми будемо робити це в найближчі роки, і така жорстка форма протесту, що вдаряє в учнів, насправді не є нині потрібною», – сказав Сасін.

За його словами, польський уряд запропонував поступово збільшувати зарплати для вчителів протягом найближчих чотирьох років – до рівня понад 8 тисяч злотих брутто (1865 євро) для дипломованого вчителя з одночасним збільшенням учительського навантаження.

Перед тим відбулися переговори уряду з освітянами в п’ятницю, які, проте, не принесли результату. Профспілка польських учителів і Форум профспілок після розмов заявили, що вони не мають підстав тимчасово припиняти страйк.

Джерела: polradio.pl, rmf24.pl

Нещодавно призначений Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцький сьогодні, 8 квітня, перебуває з візитом у Львові. Про це повідомило Посольство Республіки Польща в Києві на своїй facebook-сторінці.

Як додали у Генеральному консульстві РП у Львові, Бартош Ціхоцкий провів зустріч із представниками польських організацій і польськомовних медіа у Львові.

Нагадаємо, Бартоша Ціхоцького офіційно призначили на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Польща в Україні 8 березня. Перед тим його кандидатуру схвалила відповідна комісія Сейму Польщі. Ціхоцький замінив Яна Пєкла, який завершив свою дипломатичну місію наприкінці січня.

12 березня Ціхоцький прибув до Києва і вручив копії вірчих грамот заступникові міністра закордонних справ України Василеві Боднару.

Бартош Ціхоцький народився 12 серпня 1976 року у Варшаві. За освітою є істориком – закінчив історичний інститут Варшавського університету.

Працював як аналітик у Центрі східних студій, Польському інституті міжнародних відносин, Бюро нацбезпеки. У 2015-2016 роках був співробітником Посольства Польщі у Москві, після чого повернувся до Варшави на посаду радника голови Служби розвідки.

З травня 2017 року обіймав посаду заступника міністра закордонних справ Польщі. Відповідав, зокрема, за східну політику та безпеку.

Послів Польщі призначає президент на прохання глави МЗС з урахуванням позиції комісії у закордонних справах Сейму. Свою згоду також має дати країна, в якій повинні бути акредитовані нові посли.

Джерела: facebook.com/Konsulat-Generalny-RP-we-Lwowie, facebook.com/PolishEmbassyKyiv

Сьогодні Одеській області успішно відбулися випробування нового мобільного комплексу крилатих ракет «Нептун». Про це після їх завершення повідомив секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов.

Під час випробувань перевіряли роботу всіх складових ракетного комплексу та льотні характеристики ракети. До участі у випробуваннях залучили курсантів та офіцерів Інституту Військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія».

«Крилата ракета виконала унікальне за складністю польотне завдання: пролетівши понад 100 км у напрямку моря, зробила розворот на 180 градусів, і на зворотному шляху точно вразила ціль», – розповів О. Турчинов, додавши, що політ та маневрування ракети фіксували технічними засобами спостереження на береговій лінії та на острові Зміїний.

За його словами, новий мобільний комплекс крилатих ракет українські вчені, конструктори та виробничники створили в рекордно короткий термін. До складу комплексу входить універсальна самохідна пускова установка, транспортна машина для перевезення ракет, транспортно-заряджаюча машина та командно-штабний модуль. Раніше складових комплексу, як і самої високоточної крилатої ракети Р-360 в Україні не виробляли, тому, за словами Турчинова, «ці випробування мають принципове значення для зміцнення оборонного потенціалу нашої держави».

Нові мобільні комплекси крилатих ракет можуть швидко виходити на визначені бойові позиції  та за лічені хвилини бути готовими до завдання ракетного удару. Вони здатні точно вражати надводні та наземні цілі на відстані понад 300 км.

За словами О. Турчинова, всі складові комплексу і сама ракета «відмінно відпрацювали завдання та довели відповідність заданим характеристикам».

Джерело: turchynov.com

6, 13 та 20 квітня 2019 року для всіх охочих відвідати Республіку Польща працюватиме пункт пропуску «Лопушанка – Міхновець» у Турківському районі Львівської області. Про це повідомив на своїй fаcebook-сторінці народний депутат Андрій Лопушанський. 

Тож у передвеликодній час (християни східного обряду цього року святкують Великдень 28 квітня) мешканці Турківського, Старосамбірського й інших прилеглих районів Львівщини зможуть відвідати родини по інший бік кордону, а також побувати на могилах родичів.

«Пропуск громадян на територію Польщі буде відбуватися з 10:00 до 12:00, а повернутися можна буде з 16:00 до 18:00. Пропуск буде здійснювати також для осіб із велосипедами», – уточнив депутат.

Для подорожі потрібно мати з собою закордонний біометричний паспорт, а для власників звичайних закордонних паспортів необхідною є віза. Власники карток малого прикордонного руху (MRG) зможуть перетнути кордон за наявності закордонного паспорта старого зразка без візи.

Про відкриття цього пункту пропуску як одне з найважливіших завдань на поточний рік Андрій Лопушанський згадував і під час нещодавньої зустрічі  з громадами сіл Верхня та Нижня Яблунька Турківського району. За словами нардепа, нині це питання вже погоджено у Протоколі засідання українсько-польської Міжурядової координаційної ради з питань міжрегіонального співробітництва, в заключній заяві та рекомендаціях Парламентського комітету асоціації Україна-ЄС, також відкриття цього МПП офіційно підтримали Адміністрація Держприкордонслужби України, Державна фіскальна служба України та Міністерство інфраструктури України.

«Львівська обласна державна адміністрація вже розробила та скерувала до Кабміну техніко-економічне обґрунтування відкриття ПП «Лопушанка – Міхновець». Цього року заплановано розроблення проектно-кошторисну документацію будівництва пункту пропуску та під’їзної дороги. Міністерство закордонних справ України отримало доручення від уряду розпочати процес укладення міжурядової угоди з Республікою Польща у формі обміну нотами про відкриття пункту пропуску», – повідомив Андрій Лопушанський.

Тема відкриття цього пункту пропуску не нова. Про такі плани голова Верховної Ради Андрій Парубій говорив ще в жовтні 2017 року.

До слова, 29 березня на сайті електронних петицій Офіційного Інтернет-представництва Президента України було зареєстровано петицію «щодо відкриття пункту пропуску в Турківському районі, Львівської області». Її авторка Марія Кузан пропонує відкрити пункт пропуску на кордоні з Польщею в Турківському районі Львівської області, а саме МПП «Лопушанка-Міхновець» або МПП «Боберка – Смольник».

«Відкриття пункту пропуску дасть можливість покращити життя громадян, які живуть у цій прикордонній зоні і сприятиме розвитку нашого району», – переконана ініціаторка петиції, яка наразі набрала 10 голосів із необхідних 25 000. Хоча до завершення збору голосів – ще 86 днів.

Джерела: facebook.com/AndrewLopushansky, solydarnist.org, petition.president.gov.ua

Більше двох тижнів Україна ще житиме в режимі виборів. 21 квітня відбудеться другий тур президентських перегонів. Перший тур тримав у напрузі до моменту закриття дільниць – адже однозначно спрогнозувати, хто вийде у «фінал», було складно. Ці вибори вже називають найбільш конкурентними в історії України. Попри те, що одна з лідерок перегонів Юлія Тимошенко заявила про фальсифікації, а в чесність виборів минулого року вірило лише 12% українців, усі спостерігачі визнали вибори вільними і конкурентними. 

Розмова зі старшим аналітиком моніторингово-аналітичної групи «Цифра» Назаром Бойком – про #перемоги та #зради в організації та проведенні виборів Президента України, про те, що потрібно змінювати та чому американські вчені позитивно оцінили ці виборчі перегони.

– Перший тур президентських виборів в Україні цього разу вирізнявся багатьма чинниками. Один з найважливіших – до оголошення результатів екзит-полів не знали напевно, хто продовжить боротьбу у другому турі. Чи можемо радіти з цього приводу, що нарешті досягли конкурентних, демократичних і чесних виборів?

– Думаю, можна по-різному оцінювати. Якщо говоримо з політологічного погляду, що змагальні вибори є безумовною вимогою демократії, то це добре. Мої колеги з американських університетів дуже позитивно відгукувались про теперішні вибори в Україні. Якщо подивитись глобально на регіон, поруч з нами – Росія, Білорусь, Туреччина, які не є найдемократичнішими режимами. Тому динаміку України оцінюють доволі позитивно. Але чи ми готові проводити вибори на демократичних засадах, враховуючи адміністрування виборів, фінансування кампаній, чорну агітацію в передвиборчій кампанії? Про це треба говорити.

– Чим ці вибори відрізнялися від попередніх?

– По-перше, змагальністю. Незалежно від результату, ми маємо конкурентні вибори, а це поступ. По-друге, їх готував новий склад ЦВК, який обрали минулого року, і він організував процес на дуже хорошому рівні. По-третє – вперше під час передвиборних перегонів ми мали напівпублічне протистояння силових органів. З одного боку, можна говорити про певний баланс: силові органи врівноважували один одного і не давали чіткої переваги одному кандидатові. А з іншого – за умов неконкурентних виборів у майбутньому це може означати повернення до дуже нехороших практик.

– Передвиборча кампанія була дуже яскравою. Час від часу ми чули про різні порушення аж до організації так званих «сіток» з підкупу виборців. Які порушення були масовими та тривожними, а які надуманими?

– Я чітко розмежовую інформаційну реальність і те, що справді відбувалось. Якщо подивитись на інформаційний простір, дійсно, багато говорили про так звані «сітки» з підкупу виборців. Але мало хто розуміє, що це таке. У нас йшлося про те, що певні штаби за готівку купують голоси. Технологія «сіток» дуже популярна в Латинській Америці. На цьому там побудовані майже усі вибори. Як воно працює насправді? Сітка – глобальніше явище, аніж просто купівля голосу за гроші, яке ґрунтується на довірі. Це не одноразовий акт обміну голосу. Це процес комунікації, під час якої виникає довіра і людина голосує за кандидата, до якого виникла довіра. Наприклад, у бідній місцевості є безкоштовні кухні і всі знають, що їх забезпечує певний кандидат. Коли людина постійно ними користується, бачить плакати – виникає зв’язок. Це працює складніше, аніж схема: миска супу – голос. Те, що було у нас, – не «сітки». Але факти обігу готівки фіксували правоохоронці.

Було також кілька вкидів фейків, що стосувались виборчого адміністрування. Наприклад, щодо кількості замовлених ЦВК бюлетенів. Комісія оплатила друк 60 млн бюлетенів, з чого розігнали фейк, що це вдвічі більше від потреби, аби сфальсифікувати вибори на користь чинної влади. Насправді ж замовлення зробили на два тури. Проблема була тільки в комунікації ЦВК, яка не пояснила цього чітко.

Ще одна «зрада» – виявлення квартир, у яких зареєстровані сотні осіб. Але це має своє пояснення і до виборів воно не має жодного стосунку: власники квартир у великих містах за гроші пропонують місце реєстрації і відповідно доступ до певних сервісів. Однак це не означає, що ці люди там проживають чи будуть масово голосувати за певного кандидата.

Ці вибори від попередніх також відрізняються проблемою так званих технічних кандидатів – коли одні кандидати реєструють інших, аби збільшити своє представництво у виборчих комісіях. Ми можемо стверджувати, що усі топові кандидати цих перегонів мали своїх технічних кандидатів. Цього року дійшло до абсурду: на одній з ОВК довірена особа одного з кандидатів сказала, що у разі питань щодо заміни членів ДВК потрібно звертатись до неї, і дала список кандидатів, крім її основного. Дуже цікаво, що це був не провладний кандидат. Це означає: система настільки конкурентна, що кандидат, який не має влади, але має організаційний та фінансовий ресурси, може використовувати подібні, так звані сірі технології. Якщо у нас 39 кандидатів, то кожен має право дати свого представника у ДВК та ОВК. Це має бути запобіжником від намагань представників інших кандидатів втрутитись у процес. Ті, хто мають більшість у комісії, теоретично можуть впливати на хід голосування та підрахунок голосів. Два основні механізми – законне вирішення долі сумнівного бюлетеня під час підрахунку голосів та можливі незаконні втручання на етапі передачі протоколів в ОВК.  

Дуже часто «свої» кандидати обмінюються членами ДВК та ОВК. Після того як розподілені основні квоти в комісіях, основні кандидати починають переводити представників технічних кандидатів, щоб «позабивати» слоти на керівні посади. Якщо потім проаналізувати заміни, буде зрозуміло, хто з ким працював. На цих виборах зафіксовано рекорд – було замінено більше 80% голів ОВК.

Проблема в тому, що сам законодавець нормами закону сприяє тому, щоб були технічні кандидати. За короткий час перед другим туром двом кандидатам треба сформувати ДВК та ОВК. Якщо би вони мали тільки по одному представникові в комісії, зараз перед ними стояло би питання мобілізації сотень тисяч членів комісій. Це дуже важко зробити за короткий час. Тому рейтингові кандидати заздалегідь використовують технічних кандидатів, зокрема для того, аби не витрачати час на мобілізацію членів комісій.

Під час проведення кампаній і підготовки до виборів, очевидно, були системні проблеми, але вони навряд чи могли вплинути на результат виборів. Нічого нового і унікального не було. Проблеми ті самі: багато питань відтягують до останнього моменту, роблять «на коліні». Це не критично, але про це треба говорити і приймати рішення.

– Безпосередньо у день виборів, чи були порушення, які могли вплинути на результати виборів?

– Завжди є випадки, які привертають увагу ЗМІ. Але це є у всіх країнах. Вони не суттєві. Натомість маємо шалений розрив між якістю проведення голосування, яке можна оцінити добре, і тим, що відбувається після закриття дільниць. Є величезні проблеми з доставкою протоколів з ДВК на ОВК. Те, що відбувається у нас, важко уявити у будь-якій цивілізованій європейській країні. У нас прийом документів неорганізований, з порушенням закону, протоколи заскладні для членів комісій. Справді, у деяких випадках закон прописаний погано і не відповідає контексту, тому виникає питання, чи ці вибори відбудуться, чи взагалі не відбудуться. Наприклад, ми маємо масове уточнення протоколів, здійснене незаконним способом – не на засіданні ДВК, а в ОВК, і це проблема. Це величезне вікно для можливих фальсифікацій. Навіть якщо ним не скористались зараз, це небезпека на майбутнє.

– Чи можемо загалом назвати ці вибори чесними?

– Порівнюючи з іншими кампаніями в Україні та з мертвими нормами закону, які не працюють, а лише заважають процесу, ці вибори були настільки чесними, наскільки могли бути у цих умовах. Жодному кандидатові не створили привілейованих умов в організації виборчого процесу.Так, це була конкурентна боротьба.

– Водночас маємо цікаві цифри, як оцінює чесність виборів більшість українців. За результатами опитування Міжнародного аналітичного центру Gallup, лише 12% дорослого населення України у 2018 році відповіли, що впевнені у чесності виборів, означивши падіння з 26%, яке було у 2014 році. Це демонструє велике зростання недовіри до виборчої системи у країні. Чим воно зумовлене, адже спостерігачі говорять зовсім про інше, і чим небезпечне?

– Це інформаційний фон. Коли були вибори президента в США, одним з месиджів Трампа було «сфальшовані вибори». Не було жодних підстав вважати вибори у США сфальсифікованими, і це довели науковці. Але прихильники Трампа були переконані, що якби їхній кандидат програв, це відбулось би лише завдяки фальсифікації. Це те, що відбувається в інформаційному просторі.

Якщо питання переформулювати і запитати, чи ви особисто стикались з фальшуванням виборів в Україні, найімовірніше, відсоток негативних відповідей буде в рази більший.

Небезпека такої оцінки дуже велика: люди перестають вірити виборам, перестають ходити на вибори та довіряти інститутам, сформованим на основі виборів. Люди схильні до масової мобілізації. Була хороша стаття Джошуа Такера з Нью-Йоркського університету 2007 року, у якій він досліджував масову мобілізацію на Майдані 2004 року. Все було те саме, що і раніше, але вирішальним чинником, який спрацював, були масові фальсифікації. За умови додаткових чинників, ця недовіра до виборів, виливається у масову мобілізацію. Тому одна з перемог цих виборів, що ситуацію вдалось втримати.

– Однією з проблем виборів Ви згадали непрозоре фінансування. Неофіційно вартість цьогорічної кампанії  – сотні мільйонів доларів. Велика частина цих грошей скерована власне на організацію виборів – неофіційні зарплати штабів, агітаторів, членів ДВК. Чи можливо це ввести в законодавче поле? Як з цим в інших країнах?

– Є офіційні виборчі фонди, через які проходять витрати. В основному це витрати на рекламу. Але є видатки, які не йдуть через фонди – це винагороди членам комісій та спостерігачам. За оцінкою після останніх парламентських виборів, йдеться про сотні мільйонів гривень.Тоді наш центр зробив цікаву провокацію. Ми опитували членів ДВК про якість організації виборів, зокрема і про оплату праці. Люди масово зізнались, що одержують гроші від штабів. Після виборів ми написали кожному мажоритарнику лист, у якому зазначили, що маємо інформацію про оплати і попросили сказати, чи вони платили своїм членам ДВК та ОВК, і якщо так, то скільки. Ми розуміли, що в здоровому глузді ніхто з кандидатів не відреагує. Але одержали 20 відповідей, де нам розповідали, що оплати нелегальні і всі працювали волонтерами. Депутат Володимир Литвин написав, що ми ідіоти, якщо таке питаємо, а ще один народний обранець – Андрій Деркач – звернувся в прокуратуру зі скаргою на нас. Ми просто хотіли показати абсурдність ситуації: масове визнання та заперечення того самого факту. Пройшло п’ять років і все на тому ж рівні.  

МВС на цих виборах вийшли з серйозною заявою, що кластимуть край незаконним винагородам.  Це призвело до того, що люди почали масово відмовлятись від роботи в комісіях, бо ці винагороди для них важливі. Держава платить 200-300 грн за добу голосування і люди не готові за ці гроші проводити вибори. Але через ризик кримінальної відповідальності за оплату штабу, вони просто відмовляються. Тут є дилема: це неправильно, але це неможливо змінити. Треба дуже добре думати, що з тим робити, як легалізувати. Але тоді штаби повинні показати джерела надходження коштів. А це додаткових, умовно, 100 мільйонів. Проте інакше в певний момент цей картковий будинок може завалитись, і нам не буде кому проводити вибори. За 20 років людей навчили, що вони на виборах заробляють, і тепер дуже важко пояснити, чому вони мають поводитись інакше.

У Європі та США участь у комісіях дуже добре оплачує держава. У США за три дні член ДВК одержує 200-250 доларів. Це не великі гроші для Америки, але достойна і головне – офіційна винагорода. Там у комісіях має бути баланс – представник іншої партії – і ніхто би це не віддав на відкуп політичним партіям. На Мальті одержують 400 доларів за обмежені функції – вони навіть не рахують голоси на дільниці. Я не бачив практики, де би платили партії.

– Чого чекати на початку другого туру? Які складнощі можна спрогнозувати?  

– Зараз треба максимально швидко формувати комісії і щоб члени ДВК та ОВК були реальними й не мінялись. Технічних кандидатів не буде, в комісіях буде баланс, що є позитивом. Дуже багато залежатиме від розриву між кандидатами. Що менший розрив, то гарячішими будуть бої за виборчу адміністрацію.

А от перед парламентськими виборами треба буде багато змінювати. Головне – бажання ЦВК і депутатів.

– Ми рівняємось на розвинені демократії, але, мабуть, занадто сміливо порівнювати себе з Великою Британією чи Францією у проведенні виборів. До яких країн ми зараз найбільше схожі за проблемами у проведенні виборів?

– Моя відповідь однозначна – це балканські країни. Я спостерігав в Албанії, наші представники – в Боснії та Герцеговині. Обмінюючись досвідом, ми побачили однакові проблеми – політизація адміністрації виборів, заміна членів комісій, організація виборчих пірамід, сіток, підвіз виборців тощо. Нам треба переймати практику боротьби з подібними явищами. Дивитись на Норвегію, США, Францію тощо треба, але ми навряд чи зможемо застосувати їхній досвід.

– І про результат цих конкурентних виборів. Ще рік тому учасників другого туру президентських виборів уявляли зовсім не так. У чому феномен Володимира Зеленського?

– Кандидати, які вийшли у другий тур, не є несподіванкою. Соціологія останніх місяців показувала приблизно такий результат. Традиційне пояснення доволі просте: частина виборців втомилась від корупції і так показала свій протест. Я не маю системного пояснення, але, думаю, все набагато складніше. Якщо ми подивимось на показники Тимошенко, Бойка, Вілкула (Юлія Тимошенко – лідерка опозиційної партії «Батьківщина», Юрій Бойко – український олігарх і політик, голова політичної сили «Опозиційний блок», прямої спадкоємиці «Партії регіонів» Віктора Януковича; Олександр Вілкул – депутат Верховної Ради України від політичної сили «Опозиційний блок»), виходить зовсім інше, ніж у багатьох, сприйняття, що таке Україна, куди ми маємо рухатись і які проблеми мають бути пріоритетними для вирішення. Для багатьох в Західній Україні це холодний душ, а реакція – це часто інфантильне заперечення реальності. Є демократія і люди висловились так. Підстав вважати, що було втручання і вплив на голосування, немає. Це треба аналізувати. Так виглядає демократія.

Розмовляла Мирослава Іваник

Володимир Зеленський і Петро Порошенко перемогли в першому турі виборів Президента України з результатами 30,24% та 15,95% відповідно. Такими є результати 100% опрацьованих електронних протоколів по Україні, оприлюднені на сайті Центральної виборчої комісії. Офіційні результати першого туру виборів у ЦВК обіцяють оголосити до кінця тижня.

За даними ЦВК, участь у голосуванні по Україні взяли 18 893 879 осіб. За Володимира Зеленського свої голоси віддали 5 713 825 виборців, а за Петра Порошенка – 3 014 538 виборців. 1,18% виборчих бюлетенів визнано недійсними. Активність виборців становила 62,8%.

Третьою в першому турі виборів стала Юлія Тимошенко – за неї віддали свій голос 13,4% виборців. Четвертим іде Юрій Бойко з 11,67% голосів, далі – Анатолій Гриценко (6,91%), Ігор Смешко (6,04%), Олег Ляшко (5,48%), Олександр Вілкул (4,15%), Руслан Кошулинський (1,62%). Усі інші кандидати в президенти набрали менш ніж по 1% голосів.

Щодо даних по регіонах, то Петро Порошенко лідирує у Львівській і Тернопільській областях та в закордонному виборчому окрузі, Юлія Тимошенко – в Івано-Франківській області, Юрій Бойко – на Донеччині та Луганщині, а Володимир Зеленський є лідером у всіх інших областях і місті Київ.

Читайте також: У Польщі більшість громадян України проголосували за Зеленського

Нагадаємо, в неділю, 31 березня, в Україні відбувся перший тур виборів Президента України. Українці обирали главу держави з-понад 37 кандидатів (хоча в бюлетенях було 39 прізвищ, оскільки двоє кандидатів оголосили про відмову від виборів уже після того, як документи було відправлено в друк). За підсумками першого туру, в другий тур виборів виходять актор і комік, продюсер, сценарист, шоумен; керівник «Студії Квартал-95» Володимир Зеленський та чинний Президент України Петро Порошенко.

Джерело: cvk.gov.ua

У місті Кошалін, що в північно-західній Польщі, католицький священик спалив книги, які нібито ображають християнську релігію. Зокрема, книжки про Гаррі Поттера, книгу «Сутінки», видання індійського духовного лідера Ошо. Про це інформує ВВС Україна. 

Фонд «SMS із неба» (Fundacja SMS Z NIEBA) оприлюднила світлини з цієї акції на своїй сторінці у Facebook. На фотографіях видно, як палають книжки. Також у вогні опинилася африканська маска, статуетки слонів, амулети тощо. До процесу спалювання книг долучилися й діти.

Автори публікації пояснюють спалення книг тим, що в них позитивно зображено магію та чаклунство, й аргументують свої дії цитатами з Біблії. Зокрема, наводять фрагмент з Діяння апостолів: «Деякі з тих, хто займався чаклунством, позбирали свої книжки й спалили їх на очах у громади. Коли ж підрахували вартість тих книжок, то виявилося, що вони коштують близько п’ятдесяти тисяч срібних монет».

Акцію організував парафіяльний священик, а «шкідливі» книги й інші предмети для спалювання йому принесли самі прихожани – на власний розсуд.

«Це не спалювання будь-яких книг, а спалювання предметів, пов’язаних з магією і окультизмом», – цитує парафіяльного священика Яна Кучарського портал DEON.pl.

Речник Кошалінсько-Колобжегської дієцезії Войцех Парафіянович у коментарі порталу Wpolityce.pl зазначив, що цю ситуацію варто розглядати з трьох аспектів.

Перший стосується форми спалювання книг. «На мою думку, така форма є суперечливою та недоречною, я не зробив би чогось подібного й не радив би такої діяльності, мені не подобається така форма священичої діяльності, і я вважаю, що це просто недоречно», – сказав отець Парафіянович.

З іншого боку, представник курії звернув увагу на те, що є «факт існування реальності, що впливає на життя людей, – магії, окультизму, езотеризму й ворожіння». За словами священика Парафіяновича, отець Яросевич, який був присутнім під час спалювання книг, «імовірно, привертав до цього увагу».

З третього боку, представник курії звертає увагу на контекст спалювання книг.

«Люди були готові до того, що станеться, і вони знали, чому це відбувається. Священик мав, звичайно, добрі наміри, люди приносили різні речі, щоб спалити їх, вони самі обирали те, що вважали шкідливим, і священик не мав на цей вибір жодного впливу», – додав він.

Отець Парафіянович звернув увагу на інші неординарні заходи, ініційовані фундацією «SMS із неба», як-от надсилання на мобільний християнських повідомлень чи або реколекції на національному стадіоні.

«Проте спалювання книг є суперечливою та невідповідною формою пастирської діяльності», – додав представник курії.

Джерела: bbc.com/ukrainian, deon.pl, wpolityce.pl

На чотирьох виборчих дільницях у Польщі – у Варшаві, Гданську, Кракові та Любліні – в першому турі президентських виборів проголосували 7795 громадян України. Це становить менш ніж 25% загальної кількості осіб, внесених до списків виборців. Найбільше голосів вони віддали за Володимира Зеленського. Про це повідомляє «Укрінформ». 

За Володимира Зеленського проголосували 3017 осіб (38,7%). На другому місці опинився чинний Президент України Петро Порошенко – за нього віддали голоси 2568 українців (33%).

У Варшаві вчора проголосували 4156 осіб, що є рекордним показником на цій виборчій дільниці. З них за Зеленського віддали голоси 1520 осіб, за Петра Порошенка – 1379, за Анатолія Гриценка – 495 осіб, за Ігоря Смешка – 260, за Руслана Кошулинського – 166, за Юлію Тимошенко – 151.

На виборчій дільниці у Кракові Зеленський переміг Порошенка лише на два голоси: 719 проти 717. Гриценко на цій дільниці здобув 191 голос, Смешко – 105, Кошулинський – 58, Тимошенко – 56, Вілкул – 37. У Кракові проголосувала 1951 особа.

На виборчій дільниці у Гданську Зеленський майже вдвічі випередив Порошенка: 508 проти 280. За Гриценка проголосували 88 осіб, за Кошулинського – 32, за Тимошенко – 29, за Вілкула – 27. У Гданську проголосувало 1047 осіб.

У Любліні проголосувала 641 особа. За Зеленського віддали свої голоси 270 виборців, за Порошенка – 192, Гриценко отримав 75 голосів, Смешко – 32, а Кошулинський – 29.

За підсумками підрахунку 98,01% протоколів у закордонному виборчому округу, за кордоном найбільше голосів здобуває Петро Порошенко – 38,58%, на другому місці – Володимир Зеленський із 26,14% голосів. Третє місце закордонні українці віддали Анатолію Гриценку – 10,61%, Ігор Смешко здобув 6,66%, а Руслан Кошулинський – 4,66%.

Центральна виборча комісія вже підрахувала  70,61% протоколів по Україні. Поки що лідирує Володимир Зеленський із 30,46% голосів, другий – Петро Порошенко – 16,18%, на третьому місці – Юлія Тимошенко з 13,5% голосів.

За даними Національного екзит-полу, за Володимира Зеленського проголосували 30,6% виборців, за Петра Порошенка – 17,8%, на третьому місці – Юлія Тимошенко з 14,2% голосів, за Юрія Бойка проголосували 9,7% виборців, на п’ятому місці опинився Анатолій Гриценко, за якого проголосували 7,1% громадян.

Джерела: ukrinform.ua, cvk.gov.ua, dif.org.ua

Губернатор Штату Луїзіана Джон Бел Едвардс видав прокламацію щодо відзначення 85-річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні. Про це інформує Посольство України в США.

Спеціальна прокламація, зокрема, відзначає раніше ухвалене законодавство США з визнання Голодомору геноцидом українського народу. Крім того, в документі зазначено, що в 1932-1933 роках мільйони українців загинули з волі Сталіна та радянської влади через їхній спротив колективізації та комуністичній окупації, а архівні документи часів Радянського Союзу свідчать про штучну природу голоду в Україні.

Відтак Луїзіана стала 23-м американським штатом, у яких Голодомор 1932-1933 років визнано геноцидом українського народу. Перед цим наприкінці листопада 2018 року аналогічне рішення ухвалив  штат Род-Айленд. Окрім цих двох штатів, до переліку входять: Алабама, Орегон, Іллінойс, Мічиган, Массачусетс, Огайо, Міссурі, Канзас, Вісконсин, Флорида, Північна Кароліна, Вашингтон, Нью-Йорк, Пенсильванія, Нью-Джерсі, Юта, Техас, Міннесота, Північна Дакота, Вірджинія, Коннектикут.

Нагадаємо, в грудні 2018-го Палата представників Конгресу США ухвалила резолюцію, в якій Голодомор 1932-1933 років визнано геноцидом українського народу.

Співавторами резолюції Палати представників виступили понад три десятки конгресменів від Демократичної і Республіканської партій, 8 червня 2018 року її представили співголови Конгресового українського кокусу Сандер Левін, Марсі Каптур, Браян Фітцпатрик та Енді Гарріс.

Постановча частина документа містить визнання висновків Урядової Комісії США щодо Голоду в Україні (від 22 квітня 1988 р.) про те, що «Сталін та його оточення вчинили у 1932-1933 рр. геноцид проти українців».

Як і аналогічна резолюція, що її Сенат США ухвалив 3 жовтня того самого року, документ засудив систематичні порушення прав людини, вчинені радянським урядом проти українського народу, зокрема права на самовизначення та свободу слова.

Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, який організували керівництво ВКП(б) та уряд СРСР у 1932-1933 роках шляхом створення штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, більшість населення якої становили українці. Голодомор був викликаний свідомими та цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Джерело: facebook.com/ukr.embassy.usa